Постанова

від 15.05.2024 по справі 910/13135/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2024 р. Справа№ 910/13135/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Корсака В.А.

Євсікова О.О.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2023

у справі № 910/13135/23 (суддя Мельник В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ЕНЕРГО"

до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс"

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ЕНЕРГО" (далі - позивач; ТОВ "ТРАНС ЕНЕРГО"; Товариство) подано на розгляд Господарського суду міста Києва позовну заяву до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" (надалі - відповідач; КП "Житло-сервіс"; апелянт) про стягнення коштів в сумі 39 894,36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором постачання № 392-21 від 21.07.2021 з оплати поставленого позивачем товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2023 у справі № 910/13135/23 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ЕНЕРГО" задоволено; стягнуто з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ЕНЕРГО» основну заборгованість - 24 708 (двадцять чотири тисячі сімсот вісім) грн., пеню в розмірі 4 546 (чотири тисячі п`ятсот сорок шість) грн. 27 коп., 3% річних - 1 474 (одна тисяча чотириста сімдесят чотири) грн. 36 коп., інфляційні втрати - 9 165 (дев`ять тисяч сто шістдесят п`ять) грн. 73 коп., витрати на правничу допомогу - 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн., судовий збір - 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.

За висновками місцевого господарського суду, відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати поставленого позивачем товару, у зв`язку із чим наявні підстави для стягнення з КП "Житло-сервіс" заборгованості.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2023 у справі № 910/13135/23 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права. Крім того, не з`ясовано обставини, що мають значення для справи та не надано оцінки доказам щодо неналежного асортименту і якості поставленого товару.

Апелянт зазначає, що згідно п. 1 Технічної специфікації до договору постачання № 392-21 від 21.07.2021 позивач мав поставити відповідачу шланги для поливу EVCI Plastik «Радуга - Сонечко» 3/4 - 50, бренд Evci Plastik, країна-виробник: Туреччина, а також адаптери для крана та конвектор, країна-виробник: Італія.

Відповідно до накладної № 114 від 21.07.2021р. ТОВ "ТРАНС ЕНЕРГО" поставило КП "Житло-сервіс" шланги для поливу EVCI Plastik «Радуга - Сонечко» 3/4 - 50 у кількості 20 штук.

Проте, із Сертифікату відповідності серії ХА № 000041 вбачається, що виробником поставлених шлангів є ТОВ «EVCI Plastik» м. Харків.

Тобто, країною-виробником поставлених шлангів є не Туреччина, а Україна.

Таким чином асортимент поставленого товару не відповідав умовам договору постачання № 392-21 від 21.07.2021.

Зважаючи на приписи ст.ст. 672, 688 ЦК України відповідач відмовився від товару, про що зазначив у своїй претензії № 110/306-1324 від 29.09.2021, а також у відповіді на претензію позивача від 08.12.2021 № 110/306-1755.

Втім, суд першої інстанції, на думку апелянта, обставин невідповідності асортименту товару, зокрема, шлангів для поливу EVCI Plastik «Радуга - Сонечко» 3/4 - 50 у кількості 20 штук, умовам договору постачання № 392-21 від 21.07.2021 не дослідив, положень ст.ст. 672, 688 ЦК України не застосував.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2024 апеляційна скарга відповідача у справі № 910/13135/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2023 у справі № 910/13135/23; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2023 у справі № 910/13135/23; справу № 910/13135/23 призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.

Про відкриття апеляційного провадження у справі № 910/13135/23 сторони повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документа від 28.02.2024.

11.03.2024 на адресу апеляційного господарського суду від ТОВ "ТРАНС ЕНЕРГО" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. За твердженнями ТОВ "ТРАНС ЕНЕРГО", відповідно до п.п. 5.11., 5.12., 5.15. договору постачання № 392-21 від 21.07.2021 відповідач мав сповістити позивача про виявлені невідповідності поставленої продукції, однак визначених договором відповідних дій КП "Житло-сервіс" не вчинило.

Згідно ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Оскільки сторони письмово висловили свою правову позицію з даного спору, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Під час розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції застосовано принцип jura novit curia ("суд знає закони"), згідно з яким неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункти 83, 144), від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (пункт 7.43), від 04.09.2019 у справі № 265/6582/16-ц (пункт 44), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 101), від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (пункт 84), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 8.1), від 08.06.2021 у справі № 662/397/15-ц, від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 (пункт 6.56-6.58), від 07.09.2022 (пункт 10.76), від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 103)).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 21.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ЕНЕРГО» (Постачальник) та Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» (Покупець) був укладений договір постачання № 392-21 (далі - Договір; Договір поставки), згідно п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити Покупцю у власність магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (шланги для поливу та комплектуючі), асортимент, найменування, технічні характеристики, кількість та ціна яких визначається згідно Технічної специфікації (Продукція; Товар), яка є Додатком № 1 до цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти продукцію і оплатити її в порядку та на умовах Договору.

Поставка здійснюється у строк, що не перевищує 7 календарних днів з дати укладання цього Договору (п. 5.1. Договору).

На виконання зобов`язань за Договором позивач поставив відповідачу Товар, а саме: шланги для поливу EVCI Plastik «Радуга - Сонечко» 3/4 - 50 у кількості 20 штук на суму 18 680,00 грн. (з ПДВ); адаптери для крана та конвектор на загальну вартість 6 028,00 грн. (з ПДВ), а всього на 24 708,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 114 від 21.07.2021, що підписана сторонами.

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що оплата за поставлену продукцію здійснюється Покупцем впродовж 30 (тридцяти) робочих днів з моменту отримання кожної окремої партії Продукції, на підставі належно оформлених первинних документів (товарно-транспортної накладної, видаткової накладної), наданих Покупцем при оформленні поставки.

За висновками суду першої інстанції відповідач не надав ніяких доказів в спростовання зазначених позивачем обставини щодо неоплати КП "Житло-сервіс" поставленої йому Товариством Продукції, а тому наявними є правові підстави для стягнення з відповідача вартості неоплаченого товару на суму 24 708,00 грн., а також пені, 3% річних та втрат від інфляції за невиконання умов Договору щодо оплати Товару.

Проте, з такими висновками колегія суддів погодитись не може та вважає їх, в окремій частині, необґрунтованими, з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом (ч. 2 ст. 266 ГК України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору купівлі-продажу, що укладається на організованих ринках капіталу та організованих товарних ринках, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і договорів купівлі-продажу фінансових інструментів, укладених поза організованим ринком, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (ч. 4 ст. 656 ЦК України).

У відповідності до ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За ч. 1 ст. 671 ЦК України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов`язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

Як вже зазначалось апеляційним господарським судом, Постачальник зобов`язаний поставити Покупцю у власність Товар, асортимент якого визначається згідно Технічної специфікації, яка є Додатком № 1 до Договору.

Зі змісту Технічної специфікації до Договору вбачається, що Постачальник поставляє Покупцю, зокрема, шланги для поливу EVCI Plastik «Радуга - Сонечко» 3/4 - 50, код УКТЗЕД 39173900090, додаткові технічні характеристики: бренд EVCI Plastik; країна-виробник: Туреччина.

Відповідно, сторонами погоджено асортимент товару - шланги для поливу EVCI Plastik «Радуга - Сонечко», країна-виробник: Туреччина.

Як стверджує відповідач, у вересні 2021 року ним направлено звичайним листом на адресу позивача претензію № 110/306-1324 від 29.09.2021, в якій Покупець заявив про відмову від прийняття поставлених шлангів для поливу EVCI Plastik «Радуга - Сонечко» та їх оплати.

Водночас, у своїх письмових поясненнях від 07.1.2023 позивач вказав, що відповідної претензії не отримував.

На рахунок наведеного колегія суддів вказує, що за ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, апеляційний господарський суд констатує, що доказів направлення відповідачем на адресу позивача претензії № 110/306-1324 від 29.09.2021 у спосіб, зокрема, звичайним листом, а відповідно і доказів отримання Постачальником такої претензії матеріали справи не містять.

Тому, колегією суддів критично оцінюються доводи апелянта щодо направлення Покупцем на адресу Постачальника претензії № 110/306-1324 від 29.09.2021 про відмову від прийняття поставлених шлангів для поливу EVCI Plastik «Радуга - Сонечко» та їх оплати.

Поряд із цим, колегією суддів вказується, що за ст. 672 ЦК України, якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Якщо продавець передав покупцеві частину товару, асортимент якого відповідає умовам договору купівлі-продажу, і частину товару з порушенням асортименту, покупець має право на свій вибір:

1) прийняти частину товару, що відповідає умовам договору, і відмовитися від решти товару;

2) відмовитися від усього товару;

3) вимагати заміни частини товару, що не відповідає асортименту, товаром в асортименті, який встановлено договором;

4) прийняти весь товар.

У разі відмови від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, або пред`явлення вимоги про заміну цього товару покупець має право відмовитися від оплати цього товару, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього.

Якщо покупець не відмовився від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він зобов`язаний оплатити його за ціною, погодженою з продавцем.

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 688 ЦК України покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

З положень вказаної норми вбачається, що законодавець пов`язує повідомлення продавця про порушення умов договору купівлі-продажу з активними діями покупця.

Водночас, абз. 2 ч. 1 та ч. 2 ст. 688 ЦК України визначено, що у разі невиконання покупцем цього обов`язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов`язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.

Якщо продавець знав або міг знати про те, що переданий покупцеві товар не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він не має права посилатися на те, що не одержав від покупця повідомлення про порушення умов договору, та на наслідки невиконання покупцем цього обов`язку, встановлені частиною першою цієї статті.

Таким чином, продавець не має права посилатися на те, що не одержав від покупця повідомлення про порушення умов договору, та на наслідки невиконання покупцем цього обов`язку, якщо продавець знав або міг знати про те, що переданий покупцеві товар не відповідає умовам договору купівлі-продажу.

З наведеного колегія суддів зазначає, що за п.п. 1.2., 1.3., 2.2. Договору Постачальник гарантує, що Продукція нова, належить йому на праві власності та не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними та/або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України.

Постачальник зобов`язується поставити Продукцію, гарантійний строк/термін придатності якої, становить не менше 70% строку, встановленого виробником у відповідності до ГОСТ, ДСТУ, ТУ тощо. Інші гарантійні умови на Продукцію визначаються у нормативно-технічних документах згідно яких виготовлено Продукцію (ГОСТ, ДСТУ, ТУ тощо) та які зазначені у Технічній специфікації, яка є Додатком № 1 до цього Договору.

Постачальник гарантує, що Продукція відповідає вимогам охорони праці, екології та пожежної безпеки, а також вимогам ГОСТ, ДСТУ, ТУ тощо які зазначається у цьому Договорі.

Постачальник зобов`язується, зокрема, забезпечити поставку Продукції, якість якої відповідає умовам, встановленим розділом 2 та додатку 1 до цього Договору (п. 6.3.2. Договору).

Згідно умов Технічної специфікації до Договору Постачальник поставляє Покупцю, зокрема, шланги для поливу EVCI Plastik «Радуга - Сонечко» 3/4 - 50, код УКТЗЕД 39173900090, додаткові технічні характеристики: бренд EVCI Plastik; країна-виробник: Туреччина.

Позивач в позові, а між іншим і у відзиві на апеляційну скаргу, акцентує, що відповідно до п.п. 5.11., 5.12., 5.15. договору постачання № 392-21 від 21.07.2021 Покупець мав сповістити Постачальника про виявлені невідповідності поставленої продукції, зокрема, що країною-виробником шлангів для поливу EVCI Plastik «Радуга - Сонечко» є Україна, а не Туреччина, однак визначених Договором відповідних дій КП "Житло-сервіс" не вчинило.

Тобто, Постачальником зазначається про нездійснення Покупцем передбачених Договором дій, які останній мав вчинити у випадку виявлення невідповідності поставленої йому Продукції.

При цьому, позивачем не заперечується, а відповідачем, в свою чергу, наголошується, що країною-виробником шлангів для поливу EVCI Plastik «Радуга - Сонечко» є Україна, а не Туреччина.

В підтвердження своїх заперечень щодо невідповідності асортименту товару, зокрема, шлангів для поливу EVCI Plastik «Радуга - Сонечко», Покупцем долучено до матеріалів справи Сертифікат відповідності серії ХА № 000041, з якого вбачається, що виробником поставлених шлангів є ТОВ «EVCI Plastik» м. Харків.

Так, апеляційний господарський суд зазначає, що позивачем не спростовано аргументів відповідача про те, що поставлені йому шланги для поливу EVCI Plastik «Радуга - Сонечко» є виробництва країни - Україна.

Втім, за умовами Договору Постачальник мав би поставити Покупцю відповідний товар країни-виробника - Туреччина.

Тобто, Постачальник не виконав умови Договору щодо поставки Покупцю шлангів для поливу EVCI Plastik «Радуга - Сонечко», які за якістю відповідають Технічній специфікації.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Постачальник беззастережно міг знати або мав можливість довідатись про всі технічні характеристики поставлених шлангів для поливу EVCI Plastik «Радуга - Сонечко», оскільки в силу Договору такий товар є новим, належить Постачальнику на праві власності, і останній гарантував його якість згідно умов Договору.

Апеляційний господарський суд наразі вказує, однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Зазначений принцип лежить в основі доктрини «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Згаданий принцип римського права «venire contra factum proprium» є вираженням «equitable estoppel» - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на «principles of fraud» та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. Доктрина виступає своєрідним механізмом гарантування захисту очікувань іншої сторони правовідносин і забезпечення балансу відносин між сторонами.

Таким чином, Постачальник беззастережно міг знати або мав можливість довідатись про те, що переданий Покупцеві товар не відповідає умовам Договору, зважаючи, що в силу ч. 2 ст. 688 ЦК України, продавець не має права посилатися на те, що не одержав від покупця повідомлення про порушення умов договору, та на наслідки невиконання покупцем цього обов`язку, якщо продавець знав або міг знати про те, що переданий покупцеві товар не відповідає умовам договору купівлі-продажу, колегією суддів відхиляються, як необґрунтовані, твердження позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, що невиконання відповідачем умов п.п. 5.11., 5.12., 5.15. Договору про сповіщення Постачальника про виявлені невідповідності поставленої продукції нівелює право Покупця відмовитися від шлангів для поливу EVCI Plastik «Радуга - Сонечко» та їх оплати.

Крім того, колегією суддів акцентується, що про відмову від шлангів для поливу EVCI Plastik «Радуга - Сонечко», отриманих згідно видаткової накладної № 114 від 21.07.2021, Покупець заявив у відповіді на претензію № 110/306-1755 від 08.12.2021.

Таким чином, з урахуванням того, що доказів в спростовання заперечень відповідача щодо поставки Постачальником на користь Покупця шлангів для поливу EVCI Plastik «Радуга - Сонечко» 3/4 - 50 у кількості 20 штук на суму 18 680,00 грн. країни-виробництва - Україна позивачем до суду не представлено, колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що відповідач не надав ніяких доказів, які б спростовували зазначені позивачем обставини щодо поставки Постачальником шлангів для поливу EVCI Plastik «Радуга - Сонечко» за Договором у відповідності до умов Технічної специфікації, що, тим самим, вказує на відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 18 680,00 грн. вартості неоплаченого Товару.

Тому, за висновками колегії суддів знайшли своє підтвердження доводи апелянта про невідповідність асортименту поставленого позивачем товару, зокрема, шлангів для поливу EVCI Plastik «Радуга - Сонечко» 3/4 - 50 у кількості 20 штук на суму 18 680,00 грн., умовам договору постачання № 392-21 від 21.07.2021, а відповідно і про необґрунтованість, зважаючи на підстави заявленого ТОВ "ТРАНС ЕНЕРГО" позову, висновків суду першої інстанції про порушення КП "Житло-сервіс" умов Договору щодо оплати шлангів для поливу EVCI Plastik «Радуга - Сонечко» 3/4 - 50 у кількості 20 штук на суму 18 680,00 грн.

Окремо апеляційний господарський суд вказує, що за видатковою накладною № 114 від 21.07.2021 позивач також поставив відповідачу адаптери для крана та конвектор на загальну вартість 6 028,00 грн. Втім апелянтом не зазначається про непогодження з рішенням суду першої інстанції в цій частині.

Апеляційним господарським судом також встановлено, що рішенням суду першої інстанції з відповідача стягнуто 4 546,27 грн. пені за період з 16.08.2022 по 15.02.2023, 9 165,73 грн. інфляційних втрат за період з 01.09.2021 по 30.06.2023 та 1 474,36 грн. 3% річних за період з 21.08.2021 по 16.08.2023, що були заявлені позивачем до стягнення.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом п. 7.4. Договору встановлено, що за прострочення оплати Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний банківський день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач, у відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, обмежений нарахуванням пені шістьма місяцями з моменту виникнення права на її нарахування.

У відповідності до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, нарахованої за період з 16.08.2022 по 15.02.2023, апеляційний господарський суд не погоджується з судом першої інстанції, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки розрахунок позивача є арифметично не вірним.

Здійснивши перерахунок пені за період з 16.08.2022 по 15.02.2023, колегія суддів зазначає, що стягненню з відповідача на користь позивача, з урахуванням відсутності порушення КП "Житло-сервіс" умов Договору щодо оплати шлангів для поливу EVCI Plastik «Радуга - Сонечко» 3/4 - 50 у кількості 20 штук на суму 18 680,00 грн., підлягає 1 519,39 грн. пені, що становить:

Сума боргуПеріод заборгованостіКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за весь період прострочення6 028,0016.08.2022 - 15.02.202318425,000.1371 519,39Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що 3% річних та інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами позивача, а інфляційні нарахування виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку втрат від інфляції, що за його розрахунком становив - 9 165,73 грн. та 3% річних, що складав - 1 474,36 грн., які були визначені судом до стягнення, колегія суддів звертає увагу, що такий розрахунок був проведений арифметично не вірно.

Так, здійснивши перерахунок втрат від інфляції за період з 01.09.2021 по 30.06.2023 та 3% річних за період з 21.08.2021 по 16.08.2023 колегія суддів зазначає, що стягненню з відповідача на користь позивача, зважаючи на відсутність порушення КП "Житло-сервіс" умов Договору щодо оплати шлангів для поливу EVCI Plastik «Радуга - Сонечко» 3/4 - 50 у кількості 20 штук на суму 18 680,00 грн., а також приймаючи до уваги, що за п. 4.1. Договору оплата за поставлену продукцію здійснюється Покупцем впродовж 30 (тридцяти) робочих днів з моменту (21.07.2021 + 30 р.д. - 01.09.2021) отримання кожної окремої партії Продукції, підлягає 2 236,16 грн. втрат від інфляції та 354,25 грн. 3% річних, що становить:

інфляційне збільшення: 6 028,00 x 1.37096190 - 6 028,00 (IIc (101,20 : 100) (100,90 : 100) (100,80 : 100) (100,60 : 100) (101,30 : 100) (101,60 : 100) (104,50 : 100) (103,10 : 100) (102,70 : 100) (103,10 : 100) (100,70 : 100) (101,10 : 100) (101,90 : 100) (102,50 : 100) (100,70 : 100) (100,70 : 100) (100,80 : 100) (100,70 : 100) (101,50 : 100) (100,20 : 100) (100,50 : 100) (100,80 : 100) = 1.37096190),

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 01/09/2021 до 16/08/2023 6 028,00 x 3 % x 715 : 365 : 100715354,25 грн.З огляду на вищевикладене, оскаржуване відповідачем рішення підлягає скасуванню в частині стягнення 18 680,00 грн. - основного боргу, 3 026,88 грн. - пені, 6 929,57 грн. - втрат від інфляції та 1 120,11 грн. - 3% річних.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України).

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Частиною 1 статті 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На переконання колегії суддів, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, частково знайшли своє підтвердження за результатами апеляційного розгляду та приймаються до уваги в частині стягнення з відповідача 18 680,00 грн. - основного боргу, 3 026,88 грн. - пені, 6 929,57 грн. - втрат від інфляції та 1 120,11 грн. - 3% річних, у зв`язку з чим оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню в частині з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а апеляційна скарга, - частковому задоволенню.

В силу положень ст. 129 ГПК України судовий збір у разі часткового задоволення позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також апеляційний господарський суд вказує, що згідно статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Одночасно, за змістом частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при поданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання Глава 63 Цивільного кодексу України. Так, згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України передбачає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Водночас, згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).

Колегія суддів, серед іншого, враховує, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

В наведеному колегією суддів зазначається, що у матеріалах справи відсутні: договір про надання правничої допомоги, укладений між позивачем та відповідним адвокатом (адвокатським об`єднанням); докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена позивачем або підлягає сплаті відповідною стороною.

Отже, враховуючи відсутність в матеріалах справи документів, що підтверджують надання правничої допомоги, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що витрати понесені позивачем за надання правової допомоги (враховуючи об`єм проведеної роботи при підготуванні позовної заяви та з метою дотримання співмірності між заявленими позовними вимогами і витратами, здійсненими ТОВ "ТРАНС ЕНЕРГО" на оплату адвокатських послуг) в розмірі 15 000, 00 грн. є обґрунтованими, а відтак не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 15 000,00 грн. витрат на правничу допомогу, з огляду на їх недоведеність.

В силу положень ст. 129 ГПК України судовий збір у разі часткового задоволення позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2023 у справі № 910/13135/23 скасувати в частині стягнення 18 680,00 грн. (вісімнадцять тисяч шістсот вісімдесят гривень) основного боргу, 3 026,88 грн. (три тисячі двадцять шість гривень 88 копійок) пені, 6 929,57 грн. (шість тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять гривень 57 копійок) втрат від інфляції, 1 120,11 грн. (одна тисяча сто двадцять гривень 11 копійок) 3% річних та 2 001,99 грн. (дві тисячі одна гривня 99 копійок) судового збору за подачу позову до суду першої інстанції, прийнявши в цій частині нове рішення, виклавши пункти 1 та 2 резолютивної частини рішення про часткове задоволення позовних вимог.

3. Стягнути із Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» (адреса: 02081, м. Київ, Дніпровська Набережна, 25 Б, ідентифікаційний код - 31025659) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ЕНЕРГО» (адреса: 64250, Харківська обл., Ізюмський р-н, смт. Донець, вул. Центральна, 11 Б, оф. 16, ідентифікаційний код - 38750092) 6 028,00 грн. (шість тисяч двадцять вісім гривень) основного боргу, 1 519,39 грн. (одна тисяча п`ятсот дев`ятнадцять гривень 39 копійок) пені, 2 236,16 грн. (дві тисячі двісті тридцять шість гривень 16 копійок) втрат від інфляції, 354,25 грн. (триста п`ятдесят чотири гривні 25 копійок) 3% річних та 682,01 грн. (шістсот вісімдесят дві гривні 01 копійка) судового збору за подачу позову до суду першої інстанції

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ЕНЕРГО» (адреса: 64250, Харківська обл., Ізюмський р-н, смт. Донець, вул. Центральна, 11 Б, оф. 16, ідентифікаційний код - 38750092) на користь Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» (адреса: 02081, м. Київ, Дніпровська Набережна, 25 Б, ідентифікаційний код - 31025659) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги - 3 002,99 грн. (три тисячі дві гривні 99 копійок).

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду.

6. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2023 у справі № 910/13135/23.

7. Справу № 910/13135/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.А. Корсак

О.О. Євсіков