Постанова

від 14.05.2024 по справі 918/244/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

14 травня 2024 року Справа № 918/244/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 13.03.2024

(постановлену о 10:42 год. у м. Рівному, повний текст складено 13.03.2024)

за скаргою керівника Рівненської окружної прокуратури

на дії та рішення державного виконавця щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження

у справі № 918/244/22 (суддя Войтюк В.Р.)

стягувач керівник Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Олександрійської сільської ради

боржник Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарпун"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні стягувача Рівненська районна державна адміністрація

про розірвання договору оренди земельної ділянки та водного об`єкту, повернення земельної ділянки та водного об`єкту, знесення самовільно побудованих будівель.

за участю представників:

від стягувача - не з`явився;

від боржника - не з`явився;

від третьої особи - не з`явився;

від органу ДВС - Гуменюк А.А.

прокурор - Гіліс І.В.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Олександрійської сільської ради звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун", за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Рівненська районна державна адміністрація, про розірвання договору оренди земельної ділянки та водного об`єкту, повернення земельної ділянки та водного об`єкту, знесення самовільно побудованих будівель.

Господарський суд Рівненської області рішенням від 02.02.2023 у справі № 918/244/22 позов задовольнив частково. Розірвав договір оренди земельної ділянки від 19.09.2012 укладений між Рівненською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарпун", зареєстрований за № 1996 (зареєстрований в державному реєстрі земель 28.09.2012 за № 562468474002270), загальною площею 89,3234 га, кадастровий номер 5624684700:01:003:0010, розташована на території Заборольської сільської ради Рівненського району (Олександрійська об`єднана територіальна громада Рівненського району). Розірвав договір оренди водного об`єкта від 02.11.2012 укладений між Рівненською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарпун", зареєстрований за №16 частково, а саме в частині земельної ділянки площею 89,3234 га переданої по договору оренди землі від 19.09.2012. Зобов`язав Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарпун" повернути у комунальну власність Олександрійської сільської ради земельну ділянку загальною площею 89,3234 га, кадастровий номер 5624684700:01:003:0010), розташовану на території Олександрійської сільської ради Рівненського району, яка передана на підставі договору № 1996 від 19.09.2012, у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому одержано в оренду. Зобов`язав Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарпун" частково повернути у комунальну власність Олександрійської сільської ради водний об`єкт, а саме повернути водний об`єкт площею водного дзеркала 81,55 га переданого по договору оренди землі від 19.09.2012, який розташований на території Олександрійської сільської ради Рівненського району за актом здачі - приймання. Зобов`язав Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарпун" за власний рахунок знести об`єкти - 54 альтанки за адресою: вул. Лісова, 1А, с. Боянівка, Рівненського району Рівненської області. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун" на користь Рівненської обласної прокуратури 12 405 грн. судових витрат. В решті позовних вимог відмовив.

Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 18.09.2023, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун" залишив без задоволення. Апеляційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури задовольнив частково. Скасував рішення Господарського суду Рівненської області від 02.02.2023 у справі №918/244/22 в частині відмови в задоволенні позову про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун" за власний рахунок знести самовільно побудований об`єкт нерухомого майна - "Їдальня літ. Г-1" за адресою: вул. Лісова, 1А, с. Боянівка, Рівненського району Рівненської області. Ухвалив в цій частині нове рішення про задоволення позову. В решті рішення Господарського суду Рівненської області від 02.02.2023 у справі № 918/244/22 залишив без змін, виклавши п. 6 його резолютивної частини в редакції: "6. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарпун" за власний рахунок знести самовільно побудовані об`єкти нерухомого майна - "Їдальня літ. Г-1" та 54 альтанки за адресою: вул. Лісова, 1А, с. Боянівка, Рівненського району Рівненської області.". Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун" на користь Рівненської обласної прокуратури 3 721 грн 50 коп. судових витрат.

Верховний Суд постановою від 22.11.2023 закрив касаційне провадження у справі №918/244/22 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун" в частині касаційного оскарження з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України. В іншій частині касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун" залишив без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 залишив без змін.

На виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 02.02.2023 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 у справі №918/244/22 видано відповідні накази.

20.02.2024 на адресу Господарського суду Рівненської області від Рівненської окружної прокуратури надійшла скарга на дії та рішення державного виконавця - заступника начальника Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гуменюка А.А. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження у справі № 918/244/22.

Господарський суд Рівненської області ухвалою від 13.03.2024 у справі № 918/244/22 задовольнив скаргу Рівненської окружної прокуратури на дії та рішення заступника начальника Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гуменюка А.А. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 02.01.2024 ВП № 73243497. Визнав неправомірними дії та рішення заступника начальника Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гуменюка А.А. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 02.01.2024 з виконання наказу Господарського суду Рівненської області від 12.10.2023 № 918/244/22. Скасував постанову заступника начальника Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гуменюка А.А. про закінчення виконавчого провадження від 02.01.2024 з виконання наказу Господарського суду Рівненської області від 12.10.2023 № 918/244/22.

При цьому, суд враховує, що вказана в ухвалі дата виготовлення її повного тексту та його підписання - 13.02.2024, на переконання суду апеляційної інстанції, є опискою, а тому суд апеляційної інстанції вказує такою датою - 13.03.2024.

Вказана ухвала мотивована тим, що державним виконавцем в повній мірі не забезпечено вчинення вичерпного переліку передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішення та, в свою чергу, неправомірно винесено постанову від 02.01.2024 про закінчення виконавчого провадження ВП № 73243497.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Рівненський відділ державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у якій просить ухвалу Господарського суду Рівненської області від 13.03.2024 у справі № 918/244/22 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні скарги.

Апеляційна скарга обґрунтована таким.

Згідно виконавчого документа, наказу № 918/244/22 від 12.10.2023 виданого Господарським судом Рівненської області, визначено спосіб виконання рішення, а саме те, що боржника зобов`язано вчинити певні дії за власний рахунок.

Суд ухвалюючи рішення у справі № 918/244/22 чітко визначив спосіб та порядок його виконання, яке полягає у зобов`язані саме боржника вчинити певні дії, тобто в порядку виконання рішень немайнового характеру, та у який спосіб - за власний рахунок. Тобто виконання даного рішення передбачає заходи, які зобов`язаний вжити державний виконавець задля того, щоб зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарпун" (код 32005209, вул. Приозерна, 3, с. Олександрія, Рівненський р-н, Рівненська обл.) саме за власний рахунок знести самовільно побудовані об`єкти нерухомого майна - "їдальня літ. Г-1" та 54 альтанки за адресою: вул. Лісова, 1А, с. Боянівка, Рівненського району Рівненської області.

Тому виконавче провадження підлягало виконанню відповідно до статті 63 Закону України "Про виконавче провадження".

Суд першої інстанції посилається на те, що державним виконавцем не дотримано вимоги статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", де зазначається про права і обов`язки державного виконавця при виконанні виконавчих проваджень.

Стаття 63 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає чіткий алгоритм дій державного виконавця при виконанні рішення немайнового характеру, а тому державним виконавцем не порушено вимоги статті 18, адже вчинення дій, на які посилається скаржник не передбачені для даної категорії виконавчих документів, теж саме стосується і залучення працівників поліції, що є не доцільним.

Державний виконавець не може вчиняти дії які не визначені Законом України "Про виконавче провадження" у певних категоріях справ, у даному випадку у статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" чітко визначено порядок дій, а тому всі заходи і саме виконання виконавчого провадження здійснено в межах повноважень та спосіб, що передбачений чинним законодавством.

Суд посилається на статтю 89 Закону України "Про виконавче провадження", зазначаючи, що направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності не є єдиною останньою дією. У Законі України "Про виконавче провадження" відсутня стаття 89, а повідомлення направлено і винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з виконанням приписів статті 63, яка не передбачає будь-яких інших дій крім направлення повідомлення і закінчення виконавчого провадження.

Просить звернути увагу суду на те, що державний виконавець у своїй постанові про закінчення виконавчого провадження не зазначав про виконання рішення, а зазначив, що воно підлягає закінченню у зв`язку з тим, що воно не може бути виконано без участі боржника.

За наведеного скаржник вважає, що суд, постановляючи оскаржену ухвалу неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, дійшов несправедливого та упередженого висновку, лише посилаючись на доводи позивача, без дослідження належних доказів.

Прокурор подав відзив, в якому з підстав викладених у ньому, які є ідентичними мотивам оскарженої ухвали, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду 14.05.2024 державний виконавець підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при постановлені оскарженої ухвали було порушено норми матеріального та процесуального права. З огляду на вказане, вважає, що ухвалу Господарського суду Рівненської області від 13.03.2024 у справі № 918/244/22 слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні скарги.

Прокурор в судовому засіданні заявила, що з доводами скаржника не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржену ухвалу такою, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просила суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

В судове засідання 14.05.2024 представники стягувача, боржника та третьої особи не з`явилися.

Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки розгляду апеляційних скарг в апеляційній інстанції, той факт, що стягувач, боржник та третя особа були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать список розсилки поштової кореспонденції, довідки про доставку електронних листів, поштове повідомлення (т. 5, а. с. 177, 178 на звороті, 179 на звороті, 193), а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників стягувача, боржника та третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення державного виконавця, прокурора, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при постановлені ухвали норм процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржену ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що Господарський суд Рівненської області рішенням від 02.02.2023 у справі № 918/244/22 позов задовольнив частково. Розірвав договір оренди земельної ділянки від 19.09.2012 укладений між Рівненською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарпун", зареєстрований за № 1996 (зареєстрований в державному реєстрі земель 28.09.2012 за № 562468474002270), загальною площею 89,3234 га, кадастровий номер 5624684700:01:003:0010, розташована на території Заборольської сільської ради Рівненського району (Олександрійська об`єднана територіальна громада Рівненського району). Розірвав договір оренди водного об`єкта від 02.11.2012 укладений між Рівненською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарпун", зареєстрований за №16 частково, а саме в частині земельної ділянки площею 89,3234 га переданої по договору оренди землі від 19.09.2012. Зобов`язав Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарпун" повернути у комунальну власність Олександрійської сільської ради земельну ділянку загальною площею 89,3234 га, кадастровий номер 5624684700:01:003:0010), розташовану на території Олександрійської сільської ради Рівненського району, яка передана на підставі договору № 1996 від 19.09.2012, у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому одержано в оренду. Зобов`язав Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарпун" частково повернути у комунальну власність Олександрійської сільської ради водний об`єкт, а саме повернути водний об`єкт площею водного дзеркала 81,55 га переданого по договору оренди землі від 19.09.2012, який розташований на території Олександрійської сільської ради Рівненського району за актом здачі - приймання. Зобов`язав Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарпун" за власний рахунок знести об`єкти - 54 альтанки за адресою: вул. Лісова, 1А, с. Боянівка, Рівненського району Рівненської області. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун" на користь Рівненської обласної прокуратури 12 405 грн. судових витрат. В решті позовних вимог відмовив (т. 3, а. с. 29-56).

Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 18.09.2023, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун" залишив без задоволення. Апеляційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури задовольнив частково. Скасував рішення Господарського суду Рівненської області від 02.02.2023 у справі №918/244/22 в частині відмови в задоволенні позову про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун" за власний рахунок знести самовільно побудований об`єкт нерухомого майна - "Їдальня літ. Г-1" за адресою: вул. Лісова, 1А, с. Боянівка, Рівненського району Рівненської області. Ухвалив в цій частині нове рішення про задоволення позову. В решті рішення Господарського суду Рівненської області від 02.02.2023 у справі № 918/244/22 залишив без змін, виклавши п. 6 його резолютивної частини в редакції: "6. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарпун" за власний рахунок знести самовільно побудовані об`єкти нерухомого майна - "Їдальня літ. Г-1" та 54 альтанки за адресою: вул. Лісова, 1А, с. Боянівка, Рівненського району Рівненської області.". Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун" на користь Рівненської обласної прокуратури 3 721 грн 50 коп. судових витрат (т. 4, а. с. 96-108).

12.10.2023 на виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 02.02.2023 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 у справі №918/244/22 видано відповідні накази (т. 4, а. с. 124-128).

Верховний Суд постановою від 22.11.2023 закрив касаційне провадження у справі №918/244/22 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун" в частині касаційного оскарження з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України. В іншій частині касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун" залишив без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 залишив без змін (т. 4, а. с. 220-227).

08.11.2023 заступником начальника Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гуменюком Андрієм Анатолійовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №73243497 з виконання наказу № 918/244/22 від 12.10.2023 виданого Господарським судом Рівненської області про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун" за власний рахунок знести самовільно побудовані об`єкти нерухомого майна - "їдальня літ. Г-1" та 54 альтанки за адресою: вул. Лісова, 1А, с. Боянівка, Рівненського району Рівненської області (т. 5, а. с. 28).

23.11.2023 заступником начальника Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гуменюком Андрієм Анатолійовичем в ході проведення виконавчих дій за адресою: вул. Лісова, 1А, с. Боянівка, Рівненський район, Рівненська область, встановлено, що боржником не виконано рішення суду протягом десяти робочих днів, а саме: за власний рахунок не знесено самовільно побудовані об`єкти нерухомого майна - "їдальня літ. Г-1" та 54 альтанки за адресою: вул. Лісова, 1А, с Боянівка, Рівненський район, Рівненська область, про що складено Акт Державного виконавця (т. 5, а. с. 28 на звороті).

24.11.2023 заступником начальника Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гуменюком Андрієм Анатолійовичем винесено постанову про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарпун" за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії штрафу у розмірі 3 400 грн та зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів з моменту винесення постанови та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення (т. 5, а. с. 29).

13.12.2023 заступником начальника Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гуменюком Андрієм Анатолійовичем в ході проведення виконавчих дій здійснено перевірку виконання боржником рішення, та встановлено, що боржником повторно не виконано рішення суду протягом десяти робочих днів, а саме: за власний рахунок не знесено самовільно побудовані об`єкти нерухомого майна - "їдальня літ. Г-1" та 54 альтанки за адресою: вул. Лісова, 1 А, с Боянівка, Рівненський район, Рівненська область (т. 5, а. с. 29 на звороті).

14.12.2023 заступником начальника Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гуменюком Андрієм Анатолійовичем винесено постанову про накладення штрафу за повторне невиконання боржником рішення суду у розмірі 5 100 грн на Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарпун" (т. 5, а. с. 30).

02.01.2024 заступник начальника Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гуменюк Андрій Анатолійович звернувся до Відділення № 1 Рівненського районного управління поліції (м. Рівне) із повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення, в якому просив вирішити питання про притягнення до кримінальної відповідальності керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун" Ботвінчука Андрія Миколайовича у зв`язку з виявленням ознак кримінального правопорушення в діях боржника та повідомити про прийняте рішення (т. 5, а. с. 31).

В цей же день, 02.01.2024 заступником начальника Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гуменюком Андрієм Анатолійовичем винесено постанову, якою зарито виконавче провадження. В цій постанові вказано, що оскільки рішення не може бути виконано без участі боржника, а будь-яких дій спрямованих на його виконання боржником не здійснено, що суперечить вимогам ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню (т. 5, а. с. 32).

20.02.2024 на адресу Господарського суду Рівненської області від Рівненської окружної прокуратури надійшла скарга на дії та рішення державного виконавця - заступника начальника Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гуменюка А.А. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження у справі № 918/244/22 (т. 5, а. с. 1-9).

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення скарги прокурора, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 ГПК України).

Обов`язковість судового рішення належить до основних засад (принципів) господарського судочинства (ст. ст. 2, 18 ГПК України).

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

Згідно із ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Суд зауважує, що метою виконавчого провадження є задоволення вимог стягувачів.

За ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша цієї статті). Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 цієї статті). Виконавець під час здійснення виконавчого провадження, зокрема, має право безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції та інших осіб; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункти 5, 6, 15, 16 та 22 ч. 3 цієї статті).

Статтею 10 цього Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Стаття 63 Закону України "Про виконавче провадження" регламентує порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

За рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження (частина перша статті 63 Закону).

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону).

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (частина третя статті 63 Закону).

Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (частина четверта статті 63 Закону).

Отже, відповідно до наведеної норми повторне невиконання боржником рішення суду, яке може бути виконано без його участі, має наслідком надіслання державним виконавцем органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, а також вжиття заходів примусового виконання рішення суду. Водночас, у разі невиконання рішення суду, яке не може бути виконане без участі боржника, державний виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

В обох випадках, про які йдеться в абзацах другому та третьому частини третьої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець має звернутись до органу досудового розслідування з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення. Однак ухвалити постанову про закінчення виконавчого провадження після такого звернення виконавець може лише у разі невиконання боржником рішення суду, яке не може бути виконане без його участі (абзац третій частини третьої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження"). Якщо ж судове рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець після відповідного звернення до правоохоронних органів не закінчує виконавче провадження, а продовжує вживати передбачені Законом України "Про виконавче провадження" заходи, спрямовані на примусове виконання такого рішення. Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/7310/20.

Апеляційний господарський суд зауважує, що до рішень, які не можуть бути виконані без участі боржника належать рішення, які полягають у вчиненні дій, які боржник може вчинити тільки особисто (спростувати неправдиву інформацію, розглянути заяву про надання земельної ділянки та прийняти відповідне рішення тощо), а будь-яка інша особа таких дій здійснити не може.

Проте, у випадку, коли рішення суду про зобов`язання боржника особисто виконати певну дію може бути виконано без участі боржника (усунути перешкоди у користуванні майном, знести самовільно збудовану споруду, виселити чи вселити у житлове приміщення тощо) організація такого виконання державним виконавцем відповідно до його повноважень прямо передбачена Законом України "Про виконавче провадження".

Однак, застосувавши норми статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець в цьому випадку не обґрунтував, чому судове рішення про знесення об`єктів нерухомості не можна виконати без участі боржника та яким чином виконання такого рішення суду безпосередньо пов`язане з особою боржника.

Суд апеляційної інстанції вважає непереконливими та необґрунтованими доводи державного виконавця щодо неможливості виконання рішення суду у цій справі без вчинення саме боржником певних дій з посиланням на порядок і спосіб, встановлений рішенням суду, оскільки неможливість виконання рішення суду без участі боржника зумовлене тим, що таке виконання має бути нерозривно пов`язане з особою боржника, тобто відповідні дії, вчинити які зобов`язано за рішенням суду, можуть бути здійснені лише боржником. (Такі висновки відповідають позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №923/182/13-г).

У межах цього виконавчого провадження рішення суду не є таким, що нерозривно пов`язане з особою боржника.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що виконавець має докласти всіх зусиль задля виконання рішення зобов`язального характеру. Так, у постанові від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14 суд касаційної інстанції зазначив, що: "та обставина, що саме боржник відповідно до вказаного судового рішення зобов`язаний вчинити певні дії, не свідчить про те, що у разі невиконання цього рішення саме боржником, воно не може бути виконано без його участі відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки хоч і зобов`язує саме Боржника вчинити ці дії, однак не є нерозривно пов`язаним з особою Боржника та не унеможливлює виконання цього рішення без його участі шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання, враховуючи встановлені судами обставини невиконання його у добровільному порядку та вчинення перешкод в його виконанні".

У постанові від 04.12.2019 у справі № 552/3995/17 суд касаційної інстанції зазначив, що "Враховуючи те, що завданням виконавчого провадження є, зокрема, примусове виконання рішень суду у разі невиконання їх у добровільному порядку, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що під час примусового виконання судового рішення, що набрало законної сили і є обов`язковим до виконання на всій території України, державний виконавець зобов`язаний вжити усіх заходів примусового характеру, у тому числі застосувати засоби впливу на боржника. Такі повноваження надані йому саме з метою забезпечення безумовного виконання судового рішення, а застосування заходів відповідальності за невиконання вимог державного виконавця, не звільняє боржника від виконання основного зобов`язання - виконати вимоги виконавчого документа".

Колегія суддів звертається до висновків Верховного Суду викладених, зокрема, у постановах від 18.06.2019 у справі №826/14580/16, від 09.11.2023 у справі № 520/10601/2020, від 02.11.2023 у справі № 580/4398/22 за якими накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа. За цією позицією, накладення штрафів та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання. Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Тому, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 02.01.2024 винесена передчасно і за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

При цьому, твердження виконавця, що рішення суду не може бути виконане без участі боржника не відповідають фактичним обставинам справи.

Зокрема, та обставина, що саме боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарпун" за судовим рішенням зобов`язаний вчинити певні дії, не свідчить про те, що у разі невиконання цього рішення саме боржником, воно не може бути виконано без його участі відповідно до абзацу другого частини третьої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки судове рішення хоч і зобов`язує саме боржника вчинити ці дії, однак не є нерозривно пов`язаним з особою боржника та не унеможливлює виконання цього рішення без його участі шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання, враховуючи обставини невиконання його у добровільному порядку.

Обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту і забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.

При перегляді оскарженої ухвали суду першої інстанції, апеляційний господарський суд враховує позицію викладену у постанові Верховного Суду від 25.09.2020 у справі №924/315/17, котра ухвалена за результатом розгляду подібних правовідносин.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої укладено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Також, ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу № 1 Конвенції (справи "Войтенко проти України", "Горнсбі проти Греції").

Крім того ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс ("Піалопулос та інші проти Греції", "Юрій Миколайович Іванов проти України", "Горнсбі проти Греції").

У справах "Шмалько проти України", "Іммобільяре Саффі проти Італії", ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань, (рішення у справі "Сук проти України" та інші).

У справі "Глоба проти України" ЄСПЛ зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі "Comingersoll S.A." проти Португалії" (Comingersoll S.A. v. Portugal) [ВП], заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV). Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia , захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії" (Burdov v. Russia), заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 06.03.2003 у справі "Ясюнієне проти Литви" ("…"), заява № 41510/98, п. 27). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 07.06.2005 у справі "Фуклев проти України" (Fuklev v. Ukraine), заява № 71186/01, п. 84).

Відповідно до рекомендацій, викладених у висновку Консультативної ради Європейських суддів № 13 (2010) "Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень" КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і як найшвидше реалізовувати їх. А сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права.

Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.

Згідно з частиною першою ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувану визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Враховуючи вище викладені обставини в сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується із місцевим господарським судом про те, що державним виконавцем в повній мірі не забезпечено вчинення вичерпного переліку передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішення та, в свою чергу, неправомірно винесено постанову від 02.01.2024 про закінчення виконавчого провадження ВП № 73243497, у зв`язку із чим вимоги скарги прокурора ґрунтуються на належних та допустимих доказах, доведені у встановленому законом порядку, відтак є обґрунтованими.

Крім того, посилання суду першої інстанції на ст. 89 Закону України "Про виконавче провадження", суд апеляційної інстанції вважає опискою та, що таке посилання не може бути підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, ухвалу Господарського суду Рівненської області від 13.03.2024 у справі № 918/244/22 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - без задоволення.

Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Рівненської області від 13.03.2024 у справі № 918/244/22 - без змін.

2. Справу 918/244/22 надіслати Господарському суду Рівненської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "16" травня 2024 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.