Постанова

від 15.05.2024 по справі 908/1583/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2024 року м.Дніпро Справа № 908/1583/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.02.2024 (суддя Зінченко Н.Г., м. Запоріжжя, повний текст якої підписаний 09.02.2023), постановленої за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 , вих. № б/н від 19.01.2024 (вх. № 1625/08-08/24 від 23.01.2024) про розстрочення виконання рішення суду у справі №908/1583/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СТИМУЛ-СІТІ, (69005, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. 10/22)

до відповідача ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 319596,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.02.2024 у справі №908/1583/22 у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Основи Ілони Юріївни, м. Запоріжжя про розстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 15.03.2023 у справі № 908/1583/22 строком на 12 місяців відмовлено повністю.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась ОСОБА_1 , в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове рішення про розстрочення строком на один рік виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 15 березня 2023 року по справі №908/1583/22, за позовом Товариства з обмеженої відповідальності Стимул-сіті до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , про стягнення 319 596 гри. 15 коп. заборгованості за договором оренди, та стягнути борг у рівних частках кожного місяця по 26 633 грн. 01 копійок впродовж строку розстрочки, який дорівнює 12 місяців.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач знаходиться у скрутному матеріальному становищі та має невеликі та мінливі доходи. З початку повномасштабного вторгнення, яке призвело до підвищення курсу долару, економічної нестабільності та міграції людей за межі території Запорізької області, платоспроможність людей та їх кількість значно зменшилась, що призвело до низьких показників доходу.

Позивач правом на подання відзиву не скористався, що не перешкоджає перегляду ухвали в апеляційному порядку.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.02.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.03.2024 (суддя доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу відповідача залишено без руху через неподання останнім доказів оплати судового збору у встановленому порядку і розмірі (визначена сума сплати 3028, 00 грн). Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

14.03.2024 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 01.03.2024 надійшла заява про усунення недоліків скарги, до якої додано докази сплати судового збору у розмірі 3028, 00 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.02.2024, постановленої за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 , вих. № б/н від 19.01.2024 про розстрочення виконання рішення суду у справі №908/1583/22. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 15.05.2024.

Учасники процесу в судове засідання не з`явились, будь-яких клопотань з цього приводу суду не направили.

В той же час, матеріалів справи достатньо для перегляду ухвали господарського суду в апеляційному порядку, явка учасників процесу обов`язковою не визнавалась, підстави для відкладення розгляду справи, визначені ст.270 ГПК України, відсутні. Отже, колегія суддів, вважає можливим здійснити розгляд справи за відсутності представників сторін.

В судовому засіданні 15.05.2024 Центральним апеляційним господарським судом підписано вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю СТИМУЛ-СІТІ до Фізичної особи-підприємця Основи Ілони Юріївни про стягнення 319596,15 грн. заборгованості за договором оренди № 210920/51-Б від 21.09.2020, в тому числі 132388,52 грн. заборгованості з орендної плати, 148122,99 грн. заборгованості зі сплати компенсації комунальних витрат, 14874,55 грн. пені, 2248,21 грн. 3 % річних та 21961,88 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.03.2023 у справі № 908/1583/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю СТИМУЛ-СІТІ до Фізичної особи-підприємця Основи Ілони Юріївни задоволено повністю. Стягнуто з до Фізичної особи-підприємця Основи Ілони Юріївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СТИМУЛ-СІТІ 132388 грн. 52 коп. заборгованість з орендної плати, 148122 грн. 99 коп. заборгованості зі сплати компенсації комунальних витрат, 14874 грн. 55 коп. пені, 2248 грн. 21 грн. 3 % річних, 21961 грн. 88 коп. інфляційних втрат, 2481 грн. 00 коп. судового збору.

01.05.2023 на виконання рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.03.2023 у справі № 908/1583/22 судом виданий відповідний наказ.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.12.2023 рішення Господарського суду Запорізької області від 15.03.2023 у справі № 908/1583/22 залишено без змін. При цьому, судом апеляційної інстанції з`ясовано, що відповідач втратила статус підприємця до звернення позивача до суду з позовом.

23.01.2024 до господарського суду звернулася фізична особа ОСОБА_1 із заявою Про відстрочення виконання рішення суду, в якій просить розстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 15.03.2023 у справі № 908/1583/22 строком на 12 місяців зі сплатою заборгованості щомісяця рівними частинами по 26633,01 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024 у справі №908/1583/22 у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Основи Ілони Юріївни про розстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 15.03.2023 у справі № 908/1583/22 строком на 12 місяців відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд зазначив про те, що надані відповідачем в обґрунтування заяви про відстрочку виконання судового рішення докази та обставини не є достатніми для задоволення заяви.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 ГПК України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню або відстрочити чи розстрочити або змінити спосіб чи порядок його виконання в порядку, встановленому статтями 328, 331 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст.331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю (ч. 7 ст. 331 ГПК України).

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно зі ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії §1 ст.6 Конвенції.

Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції ("Іммобільяре Саффі проти Італії", заява №22774/93, §74, ЄСПЛ 1999-V).

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, проте суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини на власний розсуд і визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих обставин та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів зазначає, що відповідач не надав доказів на підтвердження того, яким чином відповідач буде щомісячно погашати заборгованість.

Таким чином, підставою для відмови в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення є недоведення відповідачем належними та допустимими доказами наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, про що зазначено в оскаржуваній ухвалі.

Також необхідно зазначити, що складне фінансове становище відповідача не може бути безумовною підставою для надання розстрочки виконання судового рішення.

При цьому, тривале невиконання рішення суду відповідачем призведе до порушення прав позивача.

Така позиція колегії суддів узгоджується з висновками Верховного Суду, що викладені у постанові від 15.03.2018 у справі № 910/8153/17, відповідно до якої: Складне фінансове становище ТОВ "ЕСУ", яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання розстрочки виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, а також у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/2376/18.

Дане твердження також знаходить своє відображення в практиці Європейського суду з прав людини (яка на підставі ч. 4 ст. 11 ГПК України використовується судом як джерело права), відповідно до якої відсутність грошових коштів не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов`язань (Справа "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 (заява №59498/00), Справа "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року (заява № 18357/91) та інші).

У пункті 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України закріплено принцип обов`язковості рішень суду, який не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене спростовує доводи апелянта.

Отже, оцінивши доводи скаржника, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для відстрочення виконання рішення.

У цьому зв`язку, підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.02.2024 у справі № 908/1583/22 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.02.2024 у справі №908/1583/22 залишити без змін.

Судові витрати ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги на ухвалу суду покласти на заявника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 16.05.2024.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

СуддяТ.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков