Рішення

від 15.05.2024 по справі 904/267/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2024м. ДніпроСправа № 904/267/24

За позовом ОСОБА_1 , м. Павлоград, Дніпропетровська область

до Приватного підприємства "ФІРМА"АЛЕНАТ", м. Павлоград, Дніпропетровська область

про зобов`язання надати документи

Суддя Ярошенко В.І.

Секретар судового засідання Бублич А.В.

Представники:

позивачка: Ситник О.Ю.;

від відповідача: Зубрев В.О.

ПРОЦЕДУРА

ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "ФІРМА"АЛЕНАТ", в якому просить суд зобов`язати Приватне підприємство "ФІРМА"АЛЕНАТ" надати належним чином засвідчені копії наступних документів:

- документи, що підтверджують право власності на все майно станом на 06.12.2023;

- фінансові та бухгалтерські документи за 2022-2023, а саме: баланси, звіти, аудиторські висновки, акти інвентаризації, платіжні та розрахункові відомості заробітної плати, головні книги, копії укладених чинних договорів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2024 позовну заяву залишено без руху.

13.02.2024 від ОСОБА_1 надійшла заяву про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 20.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 01.04.2024.

В судовому засіданні 01.04.2024 оголошено перерву до 17.04.2024.

Приватне підприємство "ФІРМА"АЛЕНАТ" 16.04.2024 подало відзив на позовну заяву.

17.04.2024 від ОСОБА_1 надійшли заперечення проти відзиву на позов.

Через систему "Електронний суд" 18.04.2024 від Приватного підприємства "ФІРМА"АЛЕНАТ" надійшли заперечення.

В судовому засіданні 17.04.2024 оголошено перерву до 18.04.2024.

В судове засідання 18.04.2024 з`явився представник відповідача.

Ухвалою суду від 18.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 15.05.2024.

22.04.2024 від Приватного підприємства "ФІРМА"АЛЕНАТ" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 22.04.2024 задоволено клопотання Приватного підприємства "ФІРМА"АЛЕНАТ" про забезпечення проведення судових засідань у справі № 904/267/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

30.04.2024 від ОСОБА_1 надійшла заява про долучення.

Через систему «Електронний суд» 07.05.2024 від ОСОБА_1 надійшла заява про зміну предмету позову.

Позивачка зазначає, що їй було надано частину документів, які були зазначені як предмет позовних вимог, крім правовстановлювальних документів на майно, та переліку всього рухомого і нерухомого майна із зазначенням вартості.

За таких обставин у ОСОБА_1 виникла підстава для зміни предмета позовних вимог, який наразі обмежується тільки вимогою про надання правовстановлювальних документів на майно та переліку всього рухомого і нерухомого майна з зазначенням його вартості. В іншій частині вимог провадження у справі має бути закрито.

14.05.2024 від відповідача надійшли заперечення на заяву про зміну предмету спору.

В судове засідання 15.05.2024 з`явилися представники сторін.

Розглянувши подану раніше позивачкою заяву про зміну позову, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до ч. 5 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи.

Ухвалою суду від 18.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 15.05.2024.

За вказаних обставин заява позивачки про зміну предмета позову подана нею у пропущений визначений законом строк, тому не може бути прийнята судом до розгулу.

В ході судового засідання 15.05.2024 розглянуто справу по суті, встановлено обставини справи та досліджено наявні у матеріалах справи докази.

В судовому засіданні 15.05.2024 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частин.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача викладена у позовній заяві

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачка була є учасником Приватного підприємства «ФІРМА"АЛЕНАТ» з часткою у статутному капіталі 10 %. Позивачка вказує на те, що у грудні 2023 року нею як учасником ПП «Фірма «Аленат» було повідомлено останнього про своє рішення вийти зі складу учасників ПП «Фірма Аленат» з вимогою надати документи визначення вартості частини майна підприємства, пропорційної її частці у статутному капіталі відповідача.

Однак, за твердженням ОСОБА_1 , відповідач у порушення приписів Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не надав запитуваних документів, що призвело до порушення права на доступ до документів ПП «Фірма Аленат» необхідних для визначення вартості частки позивачки.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву

Відповідач просить закрити провадження у справі та/або відмовити у задоволенні позовних вимог.

ПП "ФІРМА"АЛЕНАТ" зазначає, що у них відсутні документи, підтверджують право власності на все майно, оскільки після смерті 28.09.2018 попереднього директора ОСОБА_2 , ОСОБА_3 згідно Наказу №1 від 08.07.2019 вступила на посаду директора ПП «Фірма «Аленат», але ніхто, в тому числі співвласник ПП «Фірма «Аленат» Ситник О.Ю, новопризначеному директору не передавав документацію підприємства, зокрема і ту, що підтверджує право власності на майно ПП «Фірма «Аленат».

Про відсутність правовстановлюючих документів на майно ПП «Фірма «Аленат» 08.04.2024 письмово повідомило правоохоронні органи, що підтверджується копією доданого до відзиву повідомлення до Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області з відміткою про отримання адресатом09.04.2024.

Також на виконання вимог позову відвідач додає докази направлення позивачу засобами поштового зв`язку листа вих. №1504/24 від 15.04.2024 року із додаванням належним чином завірених копій фінансових та бухгалтерських документів за 2022-2023 роки, а саме: встановленої законодавством фінансової звітності малого підприємства (балансів та звітів про фінансові результати), податкових декларацій, платіжно-розрахункових відомостей заробітної плати, головних книг, чинних договорів.

При цьому стосовно вимог ОСОБА_1 у пункті 2 нотаріальної заяви від 07.12.2023 року відповідач звертає увагу, що відомості про вартість та перелік майна підприємства на 07.12.2023 року наявні у наданій позивачу з листом ПП «Фірма «Аленат» вих. №1504/24 від 15.04.2024 року фінансовій звітності малого підприємства ПП «Фірма «Аленат» (баланс та звіт про фінансові результати) на 30.09.2023 року. Разом із тим, обов`язок із ведення в тій чи іншій формі окремого «переліку майна» законодавством України на ПП «Фірма «Аленат» не покладається.

Згідно фінансової звітності малого підприємства ПП «Фірма «Аленат» на 30.09.2023 вартість усього майна підприємства на запитувану дату становила 582, 7 тис. грн, в тому числі: основні засоби - 565, 2 тис. грн; дебіторська заборгованість за роботи, товари, послуги - 14, 1 тис. грн; гроші та їх еквіваленти - 3, 4 тис. грн.

Наразі у підприємства відсутні відомості про «ринкову вартість майна товариства», про яку йдеться у нотаріальній заяві від 07.12.2023 року, з огляду на що надати відповідну інформацію неможливо.

Крім того, актуальні на дату відзиву бухгалтерські дані про вартість та перелік майна підприємства містяться в наданій позивачу з листом ПП «Фірма «Аленат» вих. № 1504/24 від 15.04.2024 фінансовій звітності суб`єкта малого підприємства - ПП «Фірма «Аленат» (баланс та звіт про фінансові результати) на 31.12.2023 (вартість майна становить 559, 8 тис грн, в тому числі: основні засоби - 555, 2 тис. грн; дебіторська заборгованість за роботи, товари, послуги - 3, 7 тис. грн; гроші та їх еквіваленти - 0, 9 тис. грн), а також в наявній в додатках до відзиву Інформаційній довідці № 373015614 від 05.04.2024, в якій наявна інформація з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта - ПП «Фірма «Аленат».

Також, відповідач зазначає, що інвентаризація та аудит на підприємстві в період 2022-2023 роки не здійснювались, у зв`язку з чим вказані запитувані документи не складались і надання таких документів не виявляється можливим.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Відповідно до статуту Приватного підприємства «Фірма «Аленат» (далі Статут), затвердженого Рішенням ради засновників Приватного підприємства «Фірма «Аленат», яке оформлене протоколом № 1 від 08.07.2019, власниками підприємствами є:

1. ОСОБА_3 (паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Павлограським MB УМВС України в Дніпропетровській області 24.06.1997 року номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ;

2. ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_3 виданий Юр`ївським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 23.04.2001р., номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ), яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

Статутний капітал підприємства становить: 1000 (одна тисяча) гривень. Частки власників у статутному капіталі Підприємства становлять:

1. ОСОБА_3 900 грн, що складає 90 % статутного капіталу;

2. ОСОБА_1 100 грн, що складає 10 % статутного капіталу (пункти 3.1 3.2 Статуту).

Згідно з пунктами 8.6, 8.9 Статуту про намір відступити свою частку (її частину) власник зобов`язаний письмово повідомити власників про намір відступити свою частку (її частину). Підставою для прийняття рішення про вихід власника із Підприємства є нотаріально посвідчена заява такого власника, або інший спосіб передбачений чинним законодавством України. Заява власника, який виходить із Підприємства, має містити відомості про особу, якій відступається частка (її частина) цього власника у Статутному капітал Підприємства. При передачі власником Підприємства належної йому частки (її частини) третій особі (в тому числі іншому власнику Підприємства) відбувається одночасний перехід до нового власника всіх прав і обов`язків, що належали попередньому власнику.

Відповідно до пункту 9.1 Статуту Приватного підприємства «ФІРМА «АЛЕНАТ» при виході власника з підприємства йому виплачується у грошовій формі вартість частини майна підприємства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, у якому він вийшов з підприємства , і в строк до 12 місяців з дня виходу.

07.12.2023 ОСОБА_1 звернулася до Приватного підприємства «ФІРМА «АЛЕНАТ» з нотаріальною завіреною заявою, в якій просила:

- виключити ОСОБА_1 з числа засновників ПП «Фірма «Аленат»;

- повідомити про ринкову вартість майна товариства (всього рухомого майна і нерухомого майна), надати перелік та копії правовстановлюючих документів на майно станом на 07.12.2023 у місячний строк;

- сплатити ОСОБА_1 у грошовій формі вартість частини майна підприємства, пропорційно її частці у статутному капіталі (10%) та частину прибутку, отриманого підприємством у 2023 році;

- надати відповідну фінансову (бухгалтерську та податкову) документацію підприємства за 2022 та 2023 рік (копії) у місячний строк.

Проте, відповідна заява залишилася проігнорована відповідачем.

Зазначені обставини і стали причиною звернення позивачки до суду з даними позовом

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Аналогічний підхід до стандарту доказування «вірогідність доказів» висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей".

Додатково суд при вирішенні спору звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, які зводяться до того, що суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)). Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 1 статті 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Частиною 1 статті 81 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа може бути створена шляхом об`єднання осіб та (або) майна.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 83 Цивільного кодексу України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

Положення цієї глави застосовуються до всіх товариств та установ, якщо інші правила для окремих видів товариств або установ не встановлені законом.

Згідно із ст. 100 Цивільного кодексу України учасники товариства мають право вийти з товариства, якщо інше не випливає із закону. Учасник товариства у випадках та в порядку, встановлених законом, може бути виключений з товариства.

Оскільки на даний час положеннями чинного законодавства України не врегульовано порядок виходу учасників приватного підприємства, застосовуючи аналогію закону (ст. 8 ЦК України) при вирішенні даного спору, спірні правовідносини регулюються нормами Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", положенням якого спірні пункти статуту не суперечать.

Порядок виходу учасника з товариства регулюється статтею 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників.

За змістом положень ч. ч. 5-10 ст. 24 цього Закону учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу. Не пізніше 30 днів з дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, воно зобов`язане повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку. Вартість частки учасника визначається станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Товариство зобов`язане протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, виплатити такому колишньому учаснику вартість його частки.

Вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника.

Товариство виплачує учаснику, який вийшов з товариства, вартість його частки або передає майно лише пропорційно до розміру оплаченої частини частки такого учасника.

Згідно ч. 11 ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" товариство зобов`язане надавати учаснику, який вийшов з товариства, доступ до документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості його частки.

Згідно правової позиції Верховного Суду, яка сформована у справах № 924/27/18; № 902/368/19; № 903/744/19; № 910/17473/16; № 924/27/18, вартість частини майна товариства, належна до сплати учаснику, що вийшов (виключений) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, яке належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов`язань товариства.

При цьому, правовий висновок про необхідність надання учаснику товариства запитуваної ним інформації щодо діяльності товариства для реалізації таким учасником права на інформацію та участь у діяльності товариства міститься у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 року по справі № 906/157/19.

Згідно з пунктами 8.6, 8.9 Статуту про намір відступити свою частку (її частину) власник зобов`язаний письмово повідомити власників про намір відступити свою частку (її частину). Підставою для прийняття рішення про вихід власника із Підприємства є нотаріально посвідчена заява такого власника, або інший спосіб передбачений чинним законодавством України. Заява власника, який виходить із Підприємства, має містити відомості про особу, якій відступається частка (її частина) цього власника у Статутному капітал Підприємства. При передачі власником Підприємства належної йому частки (її частини) третій особі (в тому числі іншому власнику Підприємства) відбувається одночасний перехід до нового власника всіх прав і обов`язків, що належали попередньому власнику.

Відповідно до пункту 9.1 Статуту Приватного підприємства «ФІРМА`АЛЕНАТ» при виході власника з підприємства йому виплачується у грошовій формі вартість частини майна підприємства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, у якому він вийшов з підприємства , і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Таким чином, одержання учасником господарського товариства, який вийшов з товариства, інформації про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом та законом, є необхідною та безумовною умовою для реалізації таким учасником свого права на отримання належної йому вартості частки у статутному капіталі господарського товариства.

Як встановлено судом 07.12.2023 ОСОБА_1 , як учасником Приватного підприємства «Фірма «Аленат», з часткою в статутному капіталі 10 % (100 грн в грошовому виразі) відповідно до ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 6 лютого 2018 року № 2275-VIII (зі змінами та доповненнями), п.п. 8.6, 8.9, 9.1 Статуту ПП «Фірма «Аленат» було подано заяву про свій вихід зі складу учасників цього товариства.

Так, як вбачається з відповідної заяви, на підставі частин 6-8 ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» ОСОБА_1 просила ПП «Фірма «Аленат» у місячний строк з дня отримання цієї заяви повідомити їй вартість майна товариства, надати його перелік та копії провостановлюючих документів на майно, та копії документів, необхідних для розрахунку; та виплатити йому вартість його частки виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру його частки.

Відповідна заява була засвічена приватним нотаріусом Павлоградського районного нотаріального округу Гриждиян М.І. та зареєстрована в реєстрі за № 2915.

Згідно відмітки на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, заяву ОСОБА_1 від 07.12.2023 про її вихід з числа учасників підприємства, ПП «Фірма «Аленат» отримало 19.12.2023.

Таким чином, виходячи з приписів ч. ч. 6, 8 ст.24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", у строк до 19.01.2024 ПП «Фірма «Аленат», мало надати позивачу всі копії документів для визначення її частки у статутному капіталі.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивачки в щодо зобов`язання надати Приватне підприємство "ФІРМА"АЛЕНАТ" надати належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують право власності на все майно станом на 06.12.2023 та перелік всього рухомого і нерухомого майна із зазначенням вартості для визначення вартості частини майна підприємства, пропорційної її частці у статутному капіталі відповідача.

Щодо втрати документів на право власності на майно підприємства, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" товариство зобов`язано зберігати такі документи:

1) протокол зборів засновників товариства (рішення одноосібного засновника);

2) статут товариства та зміни до статуту;

3) протоколи загальних зборів учасників;

4) документи товариства, що регулюють діяльність органів товариства, та зміни до них;

5) положення про філії (представництва) товариства у разі їх створення (відкриття);

6) протоколи засідань наглядової ради товариства та колегіального виконавчого органу товариства, накази і розпорядження виконавчого органу товариства;

7) аудиторські висновки та результати надання інших аудиторських послуг;

8) річну фінансову звітність;

9) документи звітності, що подаються відповідним державним органам;

10) документи, пов`язані з випуском емісійних цінних паперів;

11) інші документи, передбачені законодавством, статутом товариства, рішеннями загальних зборів учасників, наглядової ради та виконавчого органу товариства;

12) документи, що підтверджують права товариства на майно;

13) документи бухгалтерського обліку.

Належних та допустимих доказів вилучення, знищення або втрати вищевказаних документів, відповідач разом з відзивом на позовну заяву не надав.

Так, відповідач посилається на те, що ним здійснено повідомлення до Павлоградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про втрату документів, які підтверджують право власності на майно, однак суд зауважує, що ПП «Фірма «Алмет» в особі директора Латишевої О.М. звернулося до правоохоронних органів про втрату вищезазначених документів майже через 5 років після її призначення на посаду.

При цьому заперечення відповідача суд оцінює критично, оскільки наведені заперечення жодним чином не можуть нівелювати обов`язок відповідача у разі подання учасником підприємства заяви про свій вихід не пізніше 30 днів повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку, як то передбачено ч. ч. 6, 8 ст.24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Крім того, в заяві свідка від 09.04.2024 ОСОБА_3 зазначає, що документи, які підтверджують право власності на майно Приватного підприємства «Фірма «Аленат», з 08.07.2019 (з моменту призначення на посаду директора) по теперішній час у ПП «Фірма «Аленат» відсутні.

Однак, судом встановлено, що згідно з відомостей з Державного реєстру речових прав № 373015614 ПП «Фірма «Аленат» було зареєстровано право власності на об`єкти нерухомості 11.05.2021 12:00:25 (номер відомостей про речове право 41947705) та 01.06.2021 16:33:31 (номер відомостей про речове право 42366497), документи, подані для реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер: № 1371, виданий 26.03.2004, видавник: приватний нотаріус Павлоградського MHO Шлега Г.І.; договір купівлі-продажу, серія та номер: № 4702, виданий 18.11.1999, видавник: приватний нотаріус Павлоградського MHO Шлега Г.І.; договір купівлі-продажу, серія та номер: № 4185, виданий 20.10.1999, видавник: приватний нотаріус Павлоградського MHO Шлега Г.І., договір купівлі-продажу, нерухомого майна, серія та номер: Реєстровий № 3696, Бланк ВСК 730288, виданий 22.12.2005, видавник: Приватний нотаріус Павлоградського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Іщик М.В., тому у суду є підстави вважати, що станом на момент прийняття підприємства новому директору, а також на момент реєстрації права власності ОСОБА_3 було відомо про наявність підтверджуючих документів права власності на майно Приватного підприємства «Фірма «Аленат».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Інші посилання відповідач не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010 р у справі "Серявін та інші проти України".

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Суд зазначає та не заперечується позивачем, що під час розгляду справи відповідачем надано частину документів згідно листа № 1504/24 від 15.04.2024, а саме копії наступних документsв:

- головної книги за 2022 рік;

- фінансової звітності малого підприємства (баланси та звіти про фінансові результати) за 1-4 квартали 2022 року: на 31.03.2022, 30.06.2022, 30.09.2022, 31.12.2022 з квитанціями про направлення до Держстату України;

- податкової декларації платника єдиного податку за 1-4 квартали 2022 року від 14.04.2022, 11.07.2022, 17.10.2022, 31.03.2023 з квитанціями про направлення до ГУ ДПС;

- податкових декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік від 10.02.2022 квитанціями про направлення до ГУ ДПС;

- податкових декларацій з плати за землю за 2022 рік від 10.02.2022 квитанціями про направлення до ГУ ДПС.

- податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків з усіма додатками за 1-4 квартали 2022 року від 14.04.2022, 11.07.2022, 17.10.2022, 16.01.2023 з квитанціями про направлення до ГУ ДПС;

- розрахунково-платіжних відомостей із заробітної плати за січень-грудень 2022 року;

- головної книги за 2023 рік;

- фінансової звітності малого підприємства (баланси та звіти про фінансові результати) за 1-4 квартали 2023 року: на 31.03.2023, 30.06.2023, 30.09.2023, 31.12.2023 з квитанціями про направлення до Держстату України;

- податкових декларацій платника єдиного податку за 1-4 квартали 2023 року: від 14.04.2023, 18.07.2023, 24.10.2023, 16.01.2024 з квитанціями про направлення до ГУ ДПС;

- копії податкових декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік від 04.02.2023 квитанціями про направлення до ГУ ДПС;

- податкових декларацій з плати за землю за 2023 рік від 01.02.2023 квитанціями, про направлення до ГУ ДПС;

- податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків з усіма додатками за 1-4 квартали 2023 року від 19.04.2023, 18.07.2023, 10.10.2023, 11.01.2024 з квитанціями про направлення до ГУ ДПС;

- розрахунково-платіжних відомостей із заробітної плати за січень-грудень 2023 року;

- інформаційну довідку№373015614 від 05.04.2024 року з Інформацією з державного, реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів;

- повідомлення до Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області від 08.04.2024 року з відміткою про отримання адресатом;

- договору на утримання житлового будинку ОСББ «Сташкова 11» від 01.10.2015;

- договору на утримання житлового будинку ОСББ «Соборна, 54» від 01.06.2014;

- договору з КП «Водоканал» № 321 від 06.11.2020;

- договору про надання послуг з вивезення побутових, відходів від 16.03.2020;

- договору № 63/ЕВ про надання послуг з утримання будинків від 13.03.2024;

- договору № 275 про надання послуг з вивезення побутових відходів від 01.08.2016;

- договору постачання електроенергії № 70 від 29.09.2008; - договору постачання електроенергії № 539 від 29.10.2010;

- договору оренди № 1 від 01.01.2023;

- договору оренди № 2 від 01.01.2023;

- договору оренди № 5 від 01.10.2022;

- договору оренди № 4/1 від 01.04.2021;

- договору оренди № 3 від 01.03.2021;

- договору оренди № 211474 від 01.12.2021;

- договору оренди № 1 від 01.01.2022;

- договору оренди № 2023/020523 від 02.05.2023;

- договору оренди № 7 від 01.05.2023;

- договору оренди № 8 від 01.05.2023;

- договору оренди № 9 від 01.05.2023;

- договору оренди № 10 від 10.09.202;

- договору оренди № 11 від 10.09.2023;

- договору оренди № 12 від 01.12.2023;

- договору оренди № 6 від 01.05.2023;

- договору оренди № 10 від 11.12.2021.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню в частині зобов`язання Приватного підприємства "ФІРМА"АЛЕНАТ" надати належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують право власності на все майно станом на 06.12.2023 та перелік всього рухомого і нерухомого майна із зазначенням його вартості.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України надання відповідачем частини документів під час судового провадження, що є предметом спору, є підставою для закриття провадження у справі в цій частині позову, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Відтак, позовні вимоги в частині зобов`язання Приватного підприємства "ФІРМА"АЛЕНАТ" надати належним чином засвідчені копії фінансових та бухгалтерських документів за 2022-2023, а саме: баланси, звіти, платіжні та розрахункові відомості заробітної плати, головні книги, копії укладених чинних договорів підлягають закриттю за відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Тому, cудові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 123, 129, 231, 233, 236-238, 240, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про зобов`язання Приватного підприємства "ФІРМА"АЛЕНАТ" надати належним чином засвідчені копії фінансових та бухгалтерських документів за 2022-2023 роки, а саме: балансів, звітів, платіжних та розрахункових відомостей заробітної плати, головних книг, копій укладених чинних договорів.

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати Приватне підприємство "ФІРМА"АЛЕНАТ" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Сташкова, буд. 11; ідентифікаційний код 23937896) надати належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують право власності на все майно підприємства, акти інвентаризації всього рухомого і нерухомого майна із зазначенням його вартості станом на 06.12.2023.

Стягнути з Приватного підприємства "ФІРМА"АЛЕНАТ" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Сташкова, буд. 11; ідентифікаційний код 23937896) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028 грн.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 16.05.2024

Суддя В.І. Ярошенко