Рішення

від 18.04.2024 по справі 911/2925/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2024 р. м. Київ Справа № 911/2925/23

Розглянувши матеріали справи за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Емеральд Ленд»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркова Долина»

3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Конфайнмент-2»

за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс»

та за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками лісогосподарського призначення

Суддя А.Ю. Кошик

При секретарі судового засіданні Фроль В.В.

За участю представників:

прокуратури: Філіпенко О.І.

позивача: Шабатура А.М.

вiдповiдача1: Правдюк В.М.

вiдповiдача2: не з`явився

вiдповiдача3: Кондратенко К.В.

третьої особи на стороні позивача: не з`явився

третьої особи на стороні відповідача: не з`явився

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (надалі позивач) до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Емеральд Ленд» (надалі відповідач1), 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркова Долина» (надалі відповідач2), 3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Конфайнмент-2» (надалі відповідач3), за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» (надалі третя особа на стороні позивача) та за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області (надалі - третя особа на стороні відповідача) про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками лісогосподарського призначення.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.11.2023 року відкрито провадження у справі № 911/2925/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.11.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 30.11.2023 року від відповідача3 надійшов відзив на позовну заяву б/н від 29.11.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.11.2023 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 11.01.2024 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 01.01.2024 року від відповідача1 надійшов відзив на позов б/н від 29.12.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 11.01.2024 року від відповідача1 надійшло клопотання б/н від 10.01.2024 року про відкладення підготовчого засідання та клопотання б/н від 10.01.2024 року щодо залучення до участі у справі третьої особи. Представником відповідача2 подано клопотання б/н б/д про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.01.2024 року підготовче засідання відкладено на 01.02.2024 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 01.02.2024 року відповідачем3 подано клопотання б/н від 01.02.2024 року про приєднання доказів до справи, відповідачем1 подано клопотання б/н від 31.01.2024 року про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.02.2024 року підготовче засідання відкладено на 22.02.2024 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 21.02.2024 року від відповідача1 надійшли заперечення на відповідь на відзив б/н від 21.02.2024 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 22.02.2024 року відповідачем1 подано клопотання б/н від 21.02.2024 року про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.02.2024 року підготовче засідання відкладено на 14.03.2024 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 29.02.2024 року від Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України надійшли пояснення б/н б/д.

До канцелярії Господарського суду Київської області 04.03.2024 року від Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру надійшли пояснення б/н від 04.03.2024 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 07.03.2024 року від Державного архіву Київської області надійшли пояснення № 01-43/497 від 07.03.2024 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 13.03.2024 року від Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання надійшли пояснення № 03-305 від 13.03.2024 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 14.03.2024 року від відповідача2 надійшло клопотання б/н б/д про відкладення підготовчого засідання.

До канцелярії Господарського суду Київської області 14.03.2024 року від Київської обласної прокуратури надійшла заява (на виконання вимог ухвали суду від 22.02.2024 року) б/н від 14.03.2024 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.03.2024 року підготовче засідання у справі № 911/2925/23 перенесено на 28.03.2024 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 20.03.2024 року від відповідача1 надійшло клопотання б/н від 20.03.2024 року про відкладення розгляду справи.

До канцелярії Господарського суду Київської області 25.03.2024 року від Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області надійшли пояснення № 9-10-0.61-2601/2-24 від 13.03.2024 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.03.2024 року закрито підготовче провадження у справі № 911/2925/23 та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.04.2024 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 09.04.2024 року відповідачем1 подано заяву б/н від 09.04.2024 року про долучення доказів.

Прокуратурою подано клопотання № 15/1вих-24 від 08.04.2024 року про повернення до стадії підготовчого провадження та призначення у справі № 911/2925/23 історико-археологічної експертизи. В обґрунтування клопотання про призначення у справі № 911/2925/23 історико-археологічної експертизи прокурор посилається на те, що предметом доказування у даній справі є розташування спірних земельних ділянок у межах території пам`ятки археології «Городище «Велике Ходосівське» та що вирішення вказаного питання належить до сфери історико-археологічної експертизи.

Розглянувши клопотання прокуратури № 15/1вих-24 від 08.04.2024 року про повернення до стадії підготовчого провадження та призначення у справі № 911/2925/23 історико-археологічної експертизи, суд дійшов висновку про його відхилення, як такого, що подано з порушенням засад доказування у господарському процесі.

Зокрема, підготовче провадження у справі № 911/2925/23 тривало з 03.11.2023 року і сторонам було надано достатньо часу та можливостей для забезпечення доказування своїх позицій та вирішення всіх питань підготовчого провадження.

Як визначено ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Прокуратурою не викладено належних обґрунтувань неможливості підтвердження викладених у позові обставин на момент звернення до суду з позовом та щодо необхідності призначення судової історико-археологічної експертизи на даній стадії судового процесу з врахуванням достатньої тривалості підготовчого провадження у справі.

Крім того, як вбачається зі змісту питань, які прокуратура просить винести на експертне дослідження, фактично прокуратура просить не підтвердити, а встановити обставини щодо наявності та видів об`єктів археологічної та історичної спадщини на спірних земельних ділянках, тобто встановити обставини, про які не зазначено у позові.

У судовому засіданні 09.04.2024 року представником відповідача1 було подано клопотання по призначення у справі судової земельно-технічної експертизи щодо розташування належних йому земельних ділянок в межах землекористування СТОВ Агрокомбінату «Хотівський» та їх накладення на землі лісогосподарського та історико-культурного призначення. Відповідне клопотання відповідача1 було відхилено судом з підстав порушення засад доказування у господарському процесі.

У судовому засіданні 09.04.2024 року представник прокуратури позовні вимоги підтримав, представники відповідачів1, 3 проти задоволення позову заперечували. Позивач, відповідач2 та треті особи, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання 09.04.2024 року не з`явилися. Розгляд справи відкладався на 18.04.2024 року.

У судовому засіданні 18.04.2024 року представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали, представники відповідачів1, 3 проти задоволення позову заперечували. Відповідач2 та треті особи, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання 18.04.2024 року не з`явилися.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 18.04.2024 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з обставин спору, заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації із позовом до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Емеральд Ленд», 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркова Долина», 3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Конфайнмент-2», в якому просить:

1. Усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження землею лісогосподарського призначення шляхом скасування рішень державного реєстратора Бишівської сільської ради Заріцької В.В. від 16.04.2021 року:

- за індексним номером 57685444 про державну реєстрацію права власності Головного управління Держгеокадастру у Київській області на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:04:004:5201;

- за індексним номером 57682411 про державну реєстрацію права власності Головного управління Держгеокадастру y Київській області на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:04:001:5540;

- за індексним номером 57686850 про державну реєстрацію права власності Головного управління Держгеокадастру у Київській області на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:04:004:5546;

2. Усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження землею лісогосподарського призначення шляхом скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Герасимів Ю.В. від 07.07.2021 року:

- за індексним номером 59136533 про державну реєстрацію права власності ТОВ «Емеральд Ленд» на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:04:004:5615;

- за індексним номером 59137492 про державну реєстрацію права власності ТОВ «Емеральд Ленд» на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:04:004:5614;

3. Усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження землею лісогосподарського призначення шляхом скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Герасимів Ю.В. від 17.06.2021 року:

- за індексним номером 58806151 про державну реєстрацію права власності ТОВ «Паркова долина» на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487001:01:002:5613;

- за індексним номером 58804131 про державну реєстрацію права власності ТОВ «Паркова долина» на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:04:004:5616;

- за індексним номером 58803534 про державну реєстрацію права власності ТОВ «Паркова долина» на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:04:004:5617;

- за індексним номером 58802930 про державну реєстрацію права власності ТОВ «Паркова долина» на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:04:004:5618.

4. Усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження землею лісогосподарського призначення шляхом скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Герасимів Ю.В. від 07.07.2021 року за індексним номером 59145833 про державну реєстрацію права власності ТОВ «Конфайнмент-2» на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:04:001:5248.

5. Усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення загальною площею 7,1 га з кадастровими номерами: 3222487000:04:004:5614, 3222487000:04:004:5615, шляхом їx повернення від товариства з обмеженою відповідальністю «Есмеральд Ленд» (код ЄДРПОУ 44305506) у володіння та користування держави в особі Київської обласної державної адміністрації.

6. Усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення загальною площею 16,6 га з кадастровими номерами: 3222487001:01:002:5613, 3222487000:04:004:5616, 3222487000:04:004:5617, 3222487000:04:004:5618 шляхом їх повернення від Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркова долина» (код ЄДРПОУ 44293700) у володіння та користування держави в особі Київської обласної державної адміністрації.

7. Усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення площею 13,7 га з кадастровим номером 3222487000:04:001:5248 шляхом її повернення від товариства з обмеженою відповідальністю «Конфайнмент-2» (код ЄДРПОУ 44207009) у володіння та користування держави в особі Київської обласної державної адміністрації.

Заявлений позов обґрунтовано тим, що прокуратурою встановлено порушення вимог земельного та лісового законодавства під час набуття громадянами у власність земельних ділянок на території Ходосівської сільської ради, що полягає в наступному.

Як зазначає прокуратура у позові, згідно проекту формування території і встановлення меж Ходосівської сільської Ради народних депутатів та сільського населеного пункту Ходосівка Києво-Святошинського району Київської області 1994 року території, що пізніше були сформовані у спірні земельні ділянки, входили до земель, які обліковувалась як землі сільськогосподарського призначення ще за Радгоспом «Хотівський» на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-КВ №001599 від 01.12.1997 року.

Пізніше Радгосп «Хотівський» був перетворений в КСП Агрокомбінат «Хотівський». У зв`язку із чим Ходосівською сільською Радою народних депутатів 06.12.1999 року був виданий Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №002924.

На виконання Указу Президента України від 10.11.1994 року № 666/94 «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» та Тимчасового порядку проведення робіт по видачі державних актів колективним сільськогосподарським підприємствам, сільським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, в тому числі створеним на базі радгоспів та іншим державним сільськогосподарським підприємствам на право колективної власності на землю, затвердженого Наказом Держкомзему України від 15.03.1995 року №18, рішенням Києво-Святошинської ради Київської області від 29.09.1998 року № 3-27 «Про передачу у колективну власність та постійне користування земельних ділянок Колективному сільськогосподарському підприємству агрокомбінат «Хотівський» в межах Хотівської, Лісниківської та Ходосівської сільських рад» передано КСП Агрокомбінат «Хотівський» у колективну власність 1583,5 га, в тому числі в межах Ходосівської сільської ради 821,1 га по угіддях згідно додатку № 1. Надано КСП Агрокомбінат «Хотівський» у постійне користування 1109,6 га, у тому числі в межах Ходосівської сільської ради 845,8 га по видах користування згідно додатку № 2.

Зокрема, відповідно до додатку № 2 до рішення від 29.09.1998 № 3-27, в постійне користування КСП АК «Хотівський» надано 845,8 га земель в межах Ходосівської сільської ради, з них: 131 га земель резервного фонду та 714,8 га природоохоронного призначення.

В подальшому, право постійного користування СТОВ «Агрокомбінат Хотівський» на низку земельних ділянок в тому числі з кадастровими номерами 3222487001:01:002:5580, 3222487000:04:001:0650, 3222487000:04:004:0268, 3222487000:04:004:0264 та 3222487000:04:001:5540 було припинене згідно Наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 23.04.2021 року № 1810/15-21, а самі землі були внесені до земель запасу державної власності на території Ходосівської сільської ради Обухівського району Київської області.

Після чого, на підставі Наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 21.05.2021 року № 2275/15-21 земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222487000:04:004:5269, 3222487000:04:004:5270, 3222487000:04:004:5271, 3222487000:04:004:5272 були передані у власність громадянам і ОСОБА_1 від імені власників: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 були продані ОСОБА_6 за договорами купівлі продажу №№ 831,843, 839, 838. Передані у власність громадянам на підставі Наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-2272/15 від 21.05.2021 року земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222487000:04:004:5572, 3222487000:04:004:5575, 3222487000:04:004:5573, 3222487000:04:004:5574, 3222487000:04:004:5576, 3222487000:04:004:5577, 3222487000:04:004:5578, 3222487000:04:004:5278, 3222487001:01:002:5580, ОСОБА_1 від кожного власника: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 були продані ОСОБА_6 за договорами купівлі продажу №№ 832,833, 837, 836, 835, 841,840, 842,834.

Після цього, ОСОБА_6 на підставі нотаріально посвідченої заяви № 888 від 24.05.2021 року здійснив об`єднання вище перелічених земельних ділянок в одну, якій присвоєно кадастровий номер 3222487000:04:004:5611.

Пізніше, 10.06.2021 року на підставі нотаріально посвідченої заяви № 2879 ОСОБА_6 здійснив поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3222487000:04:004:5611 на 6 ділянок загальною площею 23,7 га, серед яких утворилася земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222487001:01:002:5613 площею 0,4715 га, 3222487000:04:004:5614 площею 0,9909 га, 3222487000:04:004:5615 площею 6,1105 га, 3222487000:04:004:5616 площею 5,2175 га, 3222487000:04:004:5617 площею 7,7185 га, 3222487000:04:004:5618 площею 3,2099 га.

У подальшому, ОСОБА_6 на підставі акту прийому-передачі від 15.06.2021 року № 2969, 2970 здійснив внесок указаних шести земельних ділянок до статутного капіталу ТОВ «Обрій Ходосівка». Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Обрій Ходосівка» змінено назву на ТОВ «Паркова долина».

За актом прийому-передачі від 18.06.2021 року № 3065, 3066 ОСОБА_6 прийняв назад дві земельні ділянки з кадастровими номерами 3222487000:04:004:5614 та 3222487000:04:004:5615.

Далі, ОСОБА_6 на підставі акту прийому-передачі від 30.06.2021 року № 3255, 3256 здійснив внесок цих двох земельних ділянок до статутного капіталу ТОВ «Емеральд Ленд».

Право власності відповідача ТОВ «Емеральд Ленд» на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:04:004:5615 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано на підставі рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Герасимів Ю.В. від 07.07.2021 року з індексним номером 59136533; на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:04:004:5614 y Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано підставі рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Герасимів Ю.В. від 07.07.2021 року з індексним номером 59137492.

Право власності відповідача ТОВ «Паркова долина» на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487001:01:002:5613 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано на підставі рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Герасимів Ю.В. з індексним номером 58806151 від 17.06.2021 року.

Право власності відповідача ТОВ «Паркова долина» на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:04:004:5616 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано на підставі рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Герасимів Ю.В. з індексним номером 58804131 від 17.06.2021 року.

Право власності відповідача ТОВ «Паркова долина» на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:04:004:5617 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано на підставі рішення державного реєстратора. приватного нотаріуса Герасимів Ю.В. від 07.07.2021 з індексним номером 58803534 від 17.06.2021 року.

Право власності відповідача ТОВ «Паркова долина» на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:04:004:5618 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Герасимів Ю.В. з індексним номером 58802930 від 17.06.2021 року.

Виділені на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області від 21.05.2021 року № 2272/15-21 земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222487000:04:001:5150, 3222487000:04:001:5145, 3222487000:04:001:5149, 3222487000:04:001:5151, 3222487000:04:001:5147, 3222487000:04:001:5144, 3222487000:04:001:5148 ОСОБА_1 від імені власників: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 і ОСОБА_22 були продані ОСОБА_23 за договорами купівлі продажу №№ 827, 826, 822, 823, 821, 824, 825 від 22.05.2021 року.

ОСОБА_23 на підставі нотаріально посвідченої заяви № 829 від 22.05.2021 року здійснила об`єднання вище перелічених земельних ділянок в одну, якій присвоєно кадастровий номер 3222487000:04:001:5248 площею 13,7857 га.

30.06.2021 року на підставі акту прийому-передачі № 3251, 3252 здійснила внесок указаної земельної ділянок до статутного капіталу ТОВ «Конфайнмент-2».

Право власності відповідача ТОВ «Конфайнмент-2» на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:04:0001:5248 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано на підставі рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Герасимів Ю.В. від 07.07.2021 року з індексним номером 59145833.

Однак, як зазначає прокуратура у позові, масив земель, за рахунок яких були сформовані вищенаведені земельні ділянки, перебував у сільськогосподарському користуванні Радгоспу «Хотівський» і не підлягав передачі у користування КСП Агрокомбінат «Хотівський» на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №002924, оскільки такі землі належали на праві постійного користування ДП СЛП «Київоблагроліс».

На думку прокуратури державна реєстрація права власності на земельні ділянки з цільовим призначенням для сільськогосподарського виробництва призвела до фактичного вибуття відповідних земельних ділянок лісогосподарського призначення з постійного користування ДП СЛП «Київоблагроліс», а Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області не мало права розпоряджатись земельними ділянками.

Також прокуратура у позові зазначає, що внаслідок незаконної реєстрації права власності на спірні земельні ділянки державі створено перешкоди у розпорядженні землею, у межах якої знаходиться пам`ятка археології національного значення «Городище Велике Ходосівське», внесення відомостей про земельні ділянки до Державного земельного кадастру та формування їх як об`єктів цивільних прав з цільовим призначенням «землі сільськогосподарського призначення» створює ризики пошкодження або знищення пам`ятки археології.

Прокурор посилається на те, що спірні землі в силу вимог закону відносяться до категорії історико-культурного призначення, а отже Головне управління Держгеокадастру у Київській області, видаючи спірні накази вийшло за межі наданих законом повноважень, оскільки право на розпорядження цими землями належало Кабінету Міністрів України, земельні ділянки на території пам`ятки археології не могли бути передані із державної у приватну власність.

Прокуратура у позові зазначає, що КСП Агрокомбінат «Хотівський» не могло набути у постійне користування земельні ділянки природоохоронного призначення у зв`язку з тим, що за результатами проведення робіт по роздержавленню і приватизації земель Радгоспу «Хотівський» визначено категорії земель, що підлягають передачі у колективну власність і користування КСП АК «Хотівський», а саме враховуючи планово-картографічні матеріали, плани землекористування, внутрігосподарський землеустрій, матеріалів формування територій встановлення меж сільських населених пунктів, встановлено і виокремлено в межах користування КСП АК «Хотівський» 714,8 га земель природоохоронного призначення, які не могли передаватись у постійне користування за рішенням сільської ради.

При цьому, прокуратура також заперечує існування Державного акту на право постійного користування землею КСП Агрокомбінат «Хотівський» від 06.12.1999 року серії ІІ-КВ № 002924, посилаючись на відсутність відомостей в Архівному відділі Бучанської районної державної адміністрації рішення сесії 23 скликання від 22.04.2998 року Ходосівської сільської ради, на підставі якого видано такий Державний акт, а надана архівним фондом копія наявного рішення 1 сесії 23 скликання від 22.04.2998 року Ходосівської сільської ради не містить відомостей про вирішення питання надання КСП Агрокомбінат «Хотівський» земель у постійне користування за Державним актом на право постійного користування землею від 06.12.1999 року серії ІІ-КВ № 002924.

Також прокуратурою у позові наведено заперечення правонаступництва СТОВ АК «Хотівський» прав та обов`язків КСП Агрокомбінат «Хотівський», оскільки у новоутвореної юридичної особи не лише змінено організаційно-правову форму, а й змінено статутний капітал та склад учасників.

Основною підставою позовних вимог є твердження прокуратури про належність спірних земельних ділянок до земель лісового фонду лісогосподарського призначення. В обґрунтування відповідних тверджень прокуратура зазначає, що на виконання доручення Президента України від 06.02.2001 року № 1-4/135 щодо передачі земельних ділянок лісового фонду, що перебували у користуванні колишніх КСП, Мінагрополітики прийнято наказ від 11.06.2001 року № 156 «Про прискорення передачі земель лісового фонду, що перебували у користуванні реформованих колективних сільськогосподарських підприємств», згідно з яким передбачено внесення пропозицій на розгляд відповідних обласних рад щодо надання новоствореним спеціалізованим лісогосподарським підприємствам Мінагрополітики в постійне користування земель лісового фонду, що перебували у користуванні реформованих КСП.

Відповідно до пояснювальної записки перспективного плану організації і ведення лісового господарства Києво-Святошинського державного агролісництва наказом від 10.12.2001 року № 109 створено Київське обласне спеціалізоване державне агролісогосподарське підприємство «Київоблдержагроліс» та створено Києво-Святошинське державне агролісництво на правах державної власності, яке входить до складу «Київагролісу», за яким закріплено користування лісами площею 1248,3 га реформованих сільськогосподарських підприємств на території Києво-Святошинського району, що підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування Києво-Святошинського державного агролісництва 2008 року, та планово-картографічними матеріалами ДП «СЛП «Київоблагроліс» 2019 року, які затверджені у встановленому законом порядку.

Однак, як установлено обласною прокуратурою, земельні ділянки лісогосподарського призначення, які попередньо перебували у постійному користуванні Радгоспу «Хотівський» згідно Державного акту від 01.12.1997 року серії І-КВ № 001599, та у подальшому у постійному користуванні ДП «СЛП «Київоблагроліс» згідно з планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 2008 та 2019 років, на даний час у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровані за Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві та Київській області як землевласником, та були зареєстровані за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю агрокомбінат «Хотівський» як землекористувачем, із визначенням їх цільового призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Зокрема, на підставі рішення державного реєстратора Бишівської сільської ради Заріцької В.В. від 16.04.2021 року за індексним номером 57685444 за Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області як власником та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю агрокомбінат «Хотівський» як користувачем зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:04:004:5201 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На підставі рішення державного реєстратора Бишівської сільської ради Заріцької В.В. від 16.04.2021 року за індексним номером 57682411 за Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області як власником та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю агрокомбінат «Хотівський» як користувачем зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:04:001:5540 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На підставі рішення державного реєстратора Бишівської сільської ради Заріцької В.В. від 16.04.2021 року за індексним номером 57686850 за Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області як власником та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю агрокомбінат «Хотівський» як користувачем зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:04:004:5546 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Підставою для реєстрацію права державної власності на вищезазначені земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва державним реєстратором зазначено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності». Підставою для реєстрації права постійного користування за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю агрокомбінат «Хотівський» зазначено неіснуючий Державний акт на право постійного користування землею від 06.12.1999 року серії ІІ-КВ № 002924.

Як наслідок, спірні земельні ділянки лісогосподарського призначення всупереч вимог Земельного кодексу України, Лісового кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» були зареєстровано за Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області з правом постійного користування СТОВ АК «Хотівський» з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В підтвердження факту належності спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення прокуратура зазначає, що згідно з п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, що до набрання чинності цим Кодексом передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Відповідно до інформації ВО «Укрдержліспроект» спірні земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222487000:04:004:5546, 3222487000:04:004:5201, 3222487000:04:001:5540 відносяться до земель лісогосподарського призначення та розташовані в межах Хотівського агролісництва ДП «СЛП «Київоблагроліс», право постійного користування якими підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 2019 та 2022 років. Згідно з інформацією ДП «СЛП «Київоблагроліс» від 14.06.2023 року № 218 земельні ділянки з кадастровими номерами 3222487000:04:004:5614, 3222487000:04:004:5615, 3222487000:04:004:5617, 3222487001:01:002:5613, 3222487000:04:004:5618, 3222487000:04:004:5616, 3222487000:04:001:5248 відповідно до матеріалів базового лісовпорядкування 2019 року та затверджених матеріалів 2022 року накладаються на 58, 59, 62 квартали «Хотівського Агролісництва» ДП «Київоблагроліс».

За викладених обставин відбулося протиправне оформлення права приватної власності відповідачів на земельні ділянки лісогосподарського призначення, які раніше були протиправно зареєстровані на праві власності за Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області.

Також прокуратура у позові стверджує про порушення порядку зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського та природоохоронного призначення.

Поряд із вищевикладеним, обласною прокуратурою встановлено, що спірні земельні ділянки, окрім приналежності до земель лісогосподарського призначення, також розташовані у межах території пам`ятки археології «Городище «Велике Ходосівське», територія якої не могла передаватись у приватну власність.

В ході розгляду спору відповідачами 1, 3 подано відзиви, в яких позовні вимоги заперечено. Відповідачі в обґрунтування заперечень проти позову посилаються на добросовісність набуття ними земельних ділянок. Зазначають, що за загальновідомою інформацією, яка відповідає наявній землевпорядній документації, земельні ділянки тривалий час з середини ХХ століття перебували у безперервному сільськогосподарському використанні і офіційно мали сільськогосподарське цільове призначення, жодних ознак використання їх за лісогосподарським призначенням не було. Тому, відповідачі, проявивши всю можливу дбайливість та обачність, не могли усвідомлювати наявності обставин, на які прокуратура посилається у позові і які не підтверджені належними доказами в установленому законодавством порядку.

До того ж, відповідачі зазначають, що не були учасниками правовідносин щодо землекористування Агрокомбінату «Хотівський» та інших осіб, які набували прав на землю, за рахунок якої сформовано придбані ними земельні ділянки, тому не могли бути обізнані, вплинути та відповідати за їх дії. Навіть допустивши наявність обставин, які наведені прокуратурою у позові, мають місце недоліки в роботі державних органів, які своєчасно та в установленому порядку не здійснювали оформлення прав на землю та інші належні заходи. Крім того, для витребування земельних ділянок у відповідачів, як добросовісних набувачів, в тому числі шляхом скасування їх державної реєстрації, необхідно не лише наявність порушень при їх оформленні попередніми землекористувачами, а й наявність встановлених фактів вибуття майна поза волею власника, чого матеріали справи не містять.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників провадження, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд було встановлено наступні обставини, які є предметом доказування у справі.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно ч.ч. 3-4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18).

Отже, зазначені в позовній заяві обставини у своїй сукупності вказують на те, що прокурором дотриманий порядок, передбачений ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» для представництва позивача у даній справі.

Щодо тверджень прокуратури про належність спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті зеленими насадженнями в межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Крім того, відповідно до пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового Кодексу України (в редакції на 2010 рік) до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків і містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами.

Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Згідно з вимогами пункту 2.1.4 даної Інструкції складені оригінали планшетів, які мають межі з іншими землекористувачами, завіряються в органах землевпорядкування того району, де проводяться лісовпорядкувальні роботи.

Позивач (прокуратура) на підтвердження прав постійного користування на землею ДП СЛП «Київоблагроліс» та віднесення спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення надав: Лист Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» від 09.05.2023 року № 390 з долученими картографічними матеріалами та Лист ДП СЛП «Київоблагроліс» з доданими картографічними матеріалами.

У позові та заявах по суті справи позивач надає суперечливу інформацію щодо права користування лісогосподарських підприємств на відповідні земельні ділянки. Так у позовній заяві позивач стверджує, що спірні земельні ділянки Товариства нібито накладаються на землі в межах лісових кварталів «Хотівського Агролісництва» ДП «СЛП «Київоблагроліс», посилаючись при цьому, у різних місяцях по тексту позову на три різних документи, такі як: планово-картографічні матеріали лісовпорядкування Києво-Святошинського державного агролісництва або Київської обласної державної організації «Київоблагроліс» 2008 року, планово-картографічні матеріали лісовпорядкування ДП «СЛП «Київоблагроліс» 2019 року, планово-картографічні матеріали лісовпорядкування ДП «СЛП «Київоблагроліс» 2022 року.

При цьому, позивачем не надано оригіналів чи належним чином засвідчених копій зазначених вище матеріалів лісовпорядкування (ані 2008 року, ані 2019 року, ані 2022 року), обґрунтовуючи позов виключно шляхом посилання на листи УДП ЛВО «Укрдержліспроект» ДП СЛП «Київоблагроліс».

Ухвалою суду від 22.02.2024 року було витребувано у ДП СЛП «Київоблагроліс» та в УДП ЛВО «Укрдержліспроект» обґрунтовані пояснення щодо наявності чи відсутності у їхньому розпорядженні документів та у разі наявності - надати їх до суду:

- засвідчені письмові копії розроблених, погоджених та затверджених матеріалів лісовпорядкування, що були складені починаючи з 2001 року по даний час, зокрема, але не виключно планово-картографічні матеріали лісовпорядкування Києво-Святошинського державного агролісництва (код ЄДРПОУ 22207813) або Київської обласної державної організації «Київоблагроліс» (код ЄДРПОУ 24219849) 2008 року; планово-картографічні матеріали лісовпорядкування ДП «СЛП «Київоблагроліс» 2019 року із відомостями про лісові квартали № 58, 59, 62 «Хотівського Агролісництва» ДП «СЛП «Київоблагроліс» щодо земельних ділянок на території Києво-Святошинського району (до 2020 року) та Обухівського району (з 2020 року) Київської області, а саме, на території Ходосівської сільської ради (Феодосіївської сільської територіальної громади), включаючи:

- всі планово-картографічні матеріали лісовпорядкування щодо зазначених лісів та всі документи, пов`язані із підготовкою і створенням таких матеріалів та які вказують на те, хто був виконавцем і замовником робіт щодо створення таких матеріалів, ким приймалось рішення про їх створення, вихідні документи, які надавались та/або використовувались для підготовки зазначених планово-картографічних матеріалів;

- графічні матеріали меж таксаційних виділів щодо вказаних вище лісів;

- дані спеціального картографування вказаних вище лісів, інформації щодо породного та вікового складу деревостанів, їх стану, деревостанів, що потребують рубок, проект організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування;

- каталоги координат кутів поворотних точок меж розташування кварталів та таксаційних виділів, дані спеціального картографування лісів, інформації щодо породного та вікового складу деревостанів, їх стану, деревостанів, що потребують рубок, проект організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування та інші дані згідно вимог чинного законодавства;

- каталоги координат кутів поворотів меж на лісові ділянки та/або земельні ділянки лісогосподарського призначення;

- всі документи, які підтверджують надання в користування земельної ділянки (ділянок) лісогосподарського призначення, в тому числі але не виключно рішення уповноваженого органу державної влади або органу місцевого самоврядування про надання в користування та належне затвердження вказаних вище в попередніх абзацах матеріалів лісовпорядкування;

- всі документи, що підтверджують факти розгляду погодження та затвердження вказаних матеріалів лісовпорядкування, включаючи копії матеріалів, що затверджувались, та документи, в яких фіксувався стан та перебіг обговорення матеріалів (протоколи, службові записки, листи тощо).

До суду надійшов лист від 13.03.2024 року № 03-305 від УДП ЛВО «Укрдержліспроект» в якому вказано, що у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації було знищено внаслідок пожежі адміністративну будівлю підприємства, де в тому числі зберігались матеріали лісовпорядкування. Також вказано про відсутність обов`язку підприємства зберігати документи.

ДП «СЛП «Київоблагроліс» не виконав ухвалу суду і не надав до суду жодних пояснень чи заяв по суті спору як залучена до участі в спорі третя особа.

Також слід зазначити, що докази надані позивачем на підтвердження обставини виникнення права постійного користування щодо спірних земель у ДП СЛП «Київоблагроліс» не можуть вважатися належними та допустимими доказами у справі, оскільки такі документи не відповідають вимогам, які висуваються до оформлення документів та додатків до них згідно ДСТУ 4163:2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів» від 01.07.2020 року № 144, який поширюється на документи, створювані в результаті діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, установ, підприємств, організацій та інших юридичних осіб незалежно від їхнього функціонально- цільового призначення, рівня і масштабу діяльності та форми власності.

Так у поданих листах та додатках до них в порушення абз. 7 п. 5.21. ДСТУ 4163:2020 відсутні відмітки у верхньому правому куті першого аркуша додатка.

В порушення абз. 8 п. 5.21. ДСТУ 4163:2020 на самому додатку до розпорядчого документа відсутня відмітка у верхньому правому куті першого аркуша додатка з посиланням на основний документ, його дату і номер. Відсутній номер додатка.

На доданих до матеріалів справи додатках до листа від 09.05.2023 року № 390 УДП ЛВО «Укрдержліспроект» відсутні реквізити, які б свідчили про приналежність такого додатку до листа, номер та інші реквізити.

З наданого суду листа від 13.03.2024р № 03-305 від УДП ЛВО «Укрдержліспроект» випливає відсутність у підприємства документів/матеріалів, на підставі яких могли бути здійснені висновки щодо належності спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення.

Суд також враховує, що на підставі Постанови Кабінету Міністрів від 07 травня 2022 року № 564 (п. 4) вимоги законодавства щодо оприлюднення на офіційному веб-сайті Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, зокрема через Публічну кадастрову карту, що є частиною програмного забезпечення Державного земельного кадастру, картографічної основи, індексних кадастрових карт (планів), базових, аналітичних, кадастрових, інформаційних шарів та всіх відомостей Державного земельного кадастру, передбачених статтями 12 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр», зокрема у векторному вигляді, не застосовуються.

З поданих позивачем матеріалів неможливо встановити яким чином за відсутності доступу до даних Публічної кадастрової карти були складені в 2023 році картографічні схеми, що підтверджують накладення спірних земельних ділянок відповідачів на земельні ділянки, які за твердженням позивача перебувають у постійному користуванні лісогосподарського підприємства.

Згідно із ст. 48 Лісового кодексу України матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства на підставі погодження уповноваженого органу охорони навколишнього природного середовища.

Ухвалою Суду від 22.02.2024 року було витребувано у Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України обґрунтовані пояснення щодо наявності чи відсутності у їхньому розпорядженні нижченаведених документів (в разі наявності їх надання суду):

- засвідчені письмові копії документів та матеріалів лісовпорядкування, що були складені починаючи з 2001 року по 21.05.2021 року, зокрема матеріали лісповпорядкування 2008 та 2019 років Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» (код ЄДРПОУ 24219849) із відомостями про лісові квартали № 58, 59, 62 «Хотівського Агролісництва» ДП «СЛП «Київоблагроліс» щодо лісів на території Києво-Святошинського району (до 2020 року) та Обухівського району (з 2020 року) Київської області, а саме на території Ходосівської сільської ради (Феодосіївської сільської територіальної громади), включаючи в тому числі каталоги координат кутів поворотних точок меж відповідних лісових кварталів.

У Листі Міндовкілля № 16/16-02/97-24 від 27.02.2024 року, що надійшов на адресу суду вказано, що у Міндовкілля відсутня інформація та документи щодо погодження матеріалів лісовпорядкування ДП «СЛП «Київоблагроліс» (ідентифікаційний код 24219849) у період до 19.06.2020 року відсутні. Водночас зазначено, що листом Міндовкілля від 31.08.2022 року № 25/6-22/11514-22 було погоджено Зведений проєкт організації та розвитку лісового господарства Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс», що відбулось 31.08.2022 року.

Згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Отже, за загальним правилом закон зворотної сили не має. Це правило надає визначеності і стабільності суспільним відносинам.

Також, з листом-відповіддю (на вимогу суду) Державним архівом Київської області надано копію рішення Київської обласної ради «Про землі лісового фонду Київської області, що вивільнені внаслідок реформування колективних сільськогосподарських підприємств» від 25.01.2001 № 264-15-XXIII. Дослідивши таке рішення судом встановлено відсутність в ньому будь-яких відомостей про спірні землі на території Ходосівської сільської ради.

Будь-яких документів, які свідчать про вивільнення та передачу ДП СЛП «Київоблагроліс» земель лісового фонду на території Ходосівської сільської ради, зокрема, реформованого Радгоспу «Хотівський», суду не надано.

Також, у листі Державним архівом Київської області зазначено, що віднайдення розпоряджень (рішень) Київської обласної державної адміністрації та/або Київської обласної ради про передачу у постійне користування земельних ділянок на користь Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» на території Ходосівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області можливе шляхом самостійного дослідження архівних справ безпосередньо зацікавленими в отриманні зазначеної інформації особами (відповідно вимог п. 4.2.5. розділу VI Правил роботи архівних установ України, які затверджені наказом Міністерства юстиції України від 08.04.2013 № 656/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.04.2013 за № 584/23116) в читальному залі державного архіву за адресою: м. Київ, вулиця Юрія Іллєнка, 38.

У зв`язку з чим, суд зазначає, що зацікавленими особами в отриманні документів, які засвідчують факт передачі у постійне користування земельних ділянок на користь Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» на території Ходосівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, є саме прокуратура, позивач та лісгосп, які не вжили всіх необхідних заходів для забезпечення доказування своєї позиції.

Також, на адресу суду надійшла відповідь на судовий запит від Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, яке повідомило, що згідно інформації наданої Сектором №2 Відділу №6 Управління надання адміністративних послуг Головного управління (далі Сектор) Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі на території Ходосівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області у Секторі відсутні (не передавалась).

Згідно наявних державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі за ДП «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» (код ЄДРПОУ 24219849) на території Ходосіївської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області не виявлено.

Владно-розпорядчих рішень про передачу будь-якої земельної ділянки на юридичному титулі права постійного користування на користь ДП «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» (код ЄДРПОУ 24219849) або в користування інших організацій правонаступником яких є вказане підприємство на території Ходосівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, що були прийняті у період з 2001 по 2023 роки, у Відділі №6 Управління надання адміністративних послуг Головного управління відсутні.

Документи, що підтверджують факти розгляду погодження та затвердження матеріалів лісовпорядкування Києво-Святошинського державного агролісництва (код ЄДРПОУ 22207813) або Київської обласної державної організації «Київоблагроліс» (код ЄДРПОУ 24219849), правонаступником яких ДП «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» (код ЄДРПОУ 24219849) 2006-2008, 2019 років на території Ходосіївської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (до 2020 року), Обухівського району Київської області (з 2020 року) у Відділі №6 Управління надання адміністративних послуг Головного управління відсутні.

Викладена в листах ВО «Укрдержліспроект» та ДП «СЛП «Київоблагроліс» інформація, що спірні земельні ділянки відносяться до земель лісогосподарського призначення в межах Хотівського агролісництва ДП «СЛП «Київоблагроліс» та фрагменті Публічної кадастрової карти з нанесеними межами кварталів лісництва і межами їх таксаційних виділів ґрунтуються на відомостях планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2008, 2019 та 2022 років.

Відповідно до ст.48 Лісового кодексу України в матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Крім того, відповідно до ст.49 Лісового кодексу України державний лісовий кадастр на території України ведеться з метою ефективної організації охорони і захисту лісів, раціонального використання лісового фонду України, відтворення лісів, здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними змінами лісів; Державний лісовий кадастр ведеться на основі державного земельного кадастру.

Документація державного лісового кадастру ведеться органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, на основі державного земельного кадастру, матеріалів лісовпорядкування, інвентаризації, обстежень та обліку лісів окремо по власниках лісів і постійних лісокористувачах (ст.52 Лісового кодексу України).

Як визначено п.п. 4, 5 Порядку ведення державного лісового кадастру та обліку лісів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2007 року № 848, документація кадастру ведеться на основі даних державного земельного кадастру, матеріалів лісовпорядкування, інвентаризації, обстежень та первинного обліку лісів окремо за власниками лісів і постійними лісокористувачами на підставі документів, визначених статтею 52 Лісового кодексу України.

Дані про розподіл лісового фонду між власниками лісів і постійними лісокористувачами, його кількісний склад погоджуються з територіальними органами Держгеокадастру.

Наказом Державного комітету лісового господарства України від 01.10.2010 року № 298 затверджено Інструкцію про порядок ведення державного лісового кадастру і первинного обліку лісів, яка визначає склад документації державного лісового кадастру і первинного обліку лісів, порядок та єдині вимоги до постійних лісокористувачів та власників лісів (підприємств, організацій і окремих громадян) з її ведення.

Вимоги Держкомлісгоспу з питань ведення документації державного лісового кадастру є обов`язковими для всіх постійних лісокористувачів та власників лісів.

Пунктами 2.1.- 2.3. Інструкції про порядок ведення державного лісового кадастру і первинного обліку лісів визначено, що документація державного лісового кадастру ведеться на основі даних державного земельного кадастру.

Внесення змін і доповнень до складу документації державного лісового кадастру проводиться Держкомлісгоспом за погодженням з Держкомземом.

Основним джерелом інформації, що використовується при складанні документації державного лісового кадастру, крім даних державного земельного кадастру та документів первинного обліку лісів, який ведеться за формами державного лісового кадастру N 1 (без заповнення графи 13) і N 2 (без заповнення граф 16-17), є документація державного лісового кадастру, складена при проведенні попереднього державного обліку лісів, таблиці класів віку, а також інформація щодо характеристики кожної лісової ділянки із таксаційної бази даних, створеної державною лісовпорядною організацією і постійно підтримуваної в актуалізованому стані.

Однак, лист ВО «Укрдержліспроект» не відповідає вимогам галузевих нормативних документів, а також положенням Лісового кодексу України, а саме: в порушення зазначених норм не містить в додатках проекту організації та розвитку лісового господарства, планшетів лісовпорядкування погоджених у встановленому порядку з органами землевпорядкування та територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, а тому, з врахуванням Прикінцевих положень Лісового кодексу України, не можуть братися судом до уваги як доказ права постійного користування спірною земельною ділянкою.

При цьому, прокуратурою та позивачем не надано жодних пояснень та доказів щодо обставин та підстав включення відповідних даних до фрагменту Публічної кадастрової карти України. Зі встановлених в ході розгляду спору обставин вбачається, що земельні ділянки лісгоспу не занесені до Державного земельного кадастру, тому відповідні дані фрагменту Публічної кадастрової карти України не підтверджені відповідною землевпорядною документацією і не можуть прийматись в якості доказів в спорі про землекористування.

Таким чином, відповідні докази за своєю природою не є первинним правопороджувальними актами, а лише констатують певні факти, які мають бути обґрунтовані відповідними первинними підставами, якими згідно норм чинного законодавства є Державні акти, а за їх відсутності Планово-картографічні матеріали.

Щодо посилання прокуратури на матеріали лісовпорядкування 2008, 2019 та 2022 років, як на правовстановчі документи в розумінні п.5 «Прикінцевих положень» Лісового кодексу України, суд зазначає наступне.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами.

Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Згідно з вимогами пункту 2.1.4 даної Інструкції складені оригінали планшетів, які мають межі з іншими землекористувачами, завіряються в органах землевпорядкування того району, де проводяться лісовпорядкувальні роботи.

Крім того, в Інструкції зазначені вимоги щодо оформлення планшету. При складанні оригіналу планшету він повинен бути викреслений у відповідності з прийнятими умовними знаками і містити в собі повне топографічне та лісотаксаційне наповнення. На ньому повинні бути зазначені область, район, лісгосп, лісництво, номер і площа планшету, картографічна основа, використана при складанні планшету, підписи і прізвища виконавця, які складали даний планшет: начальника лісовпорядної партії, геодезиста, інженера-таксатора. Всі ці дані розміщуються за рамкою планшета у встановлених місцях. В кожному кварталі проставляється його номер та площа таксаційних виділів, а по окружній границі - найменування суміжних землекористувачів та номери суміжних планшетів (п. 2.1.2 Інструкції). На основі креслення оригіналу планшету розбивається прямокутна координатна сітка з цифруванням її ліній за рамкою планшету (п. 2.3.2).

При цьому, суду не були надані матеріали лісовпорядкування за період з 1998 року (коли за твердженням прокуратури спірні землі Радгоспу «Хотівський» мали відійти у користування лісогосподарському підприємству), на підставі яких було встановлено межі земельних ділянок, визначені геодезичні координати кутів їх поворотних точок, а також будь які інші зміни, що відбувалися за вищезазначений період. Земельна ділянка за матеріалами лісовпорядкування не внесена до Державного земельного кадастру та не погоджена землевпорядною організацією, тобто її відповідність даним землеустрою не засвідчена.

Таким чином, твердження прокуратури, що частина земель Радгоспу «Хотівський», за рахунок яких були сформовані спірні земльні ділянки, передавалась і належала лісогосподарському підприємству та було встановлено їх лісогосподарське цільове призначення, не підтверджені та не доведені.

Враховуючи що надані прокуратурою матеріали лісовпорядкування не містять погодження землевпорядних організації, такий документ не посвідчує право землекористування.

Планово-картографічні матеріали, про які йде мова у п.5 «Прикінцевих положень» Лісового кодексу України, не є тотожними матеріалам лісовпорядкування, яке проводилось у 2008, 2019 та 2022 роках, оскільки такі матеріали лісовпорядкування не можуть засвідчувати події та факти, які мали місце в період з 1998 року.

Таким чином, матеріали проведеного у 2008, 2019 та 2022 роках лісовпорядкування не є правовстановчим та правопосвідчувальним документом, до того ж такі матеріали лісовпорядкування не можуть стосуватись періоду до їх складення.

Щодо листа лісгоспу, відповідний лист взагалі не має доказової природи, оскільки не містить посилання на жодні первинні документи. Такий лист є неспроможним доказом, оскільки лісництво не є органазацією, яка має повноваження та засоби встановлення місця розташування земельних ділянок.

За даними Державного земельного кадастру земельна ділянка за категорією земель відносилась до земель сільськогосподарського призначення, належала до державної власності, тому твердження прокуратури про зміну цільового призначення безпідставні.

З огляду на норму ст.1 Лісового кодексу України (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), ліс - тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.

Згідно зі ст.4 Лісового кодексу України до лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара.

До лісового фонду України не належать:

зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів;

окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Наведені норми законодавства визначають поняття лісових ділянок та лісового фонду України не залежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них.

Поняття земель лісогосподарського призначення наведене в ст.5 Лісового кодексу України (у відповідній редакції), згідно з якою до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Частиною 2 ст.5 Лісового кодексу України (у відповідній редакції) передбачено, що віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства. Тобто в порядку ст.20 Земельного кодексу України, ч.ч. 1, 4 якої передбачають, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органі місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, проводиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Однак, прокуратурою та позивачем не надано доказів встановлення лісогосподарського цільового призначення земельних ділянок в порядку ст.20 Земельного кодексу України.

Щодо тверджень прокуратури що 714,8 га земель природоохоронного призначення Радгоспу «Хотівський» не могли передаватись у постійне користування КСП АК «Хотівський» за рішенням сільської ради, судом встановлено наступне.

Як зазначено у позові, рішенням Києво-Святошинської ради Київської області від 29.09.1998 року № 3-27 «Про передачу у колективну власність та постійне користування земельних ділянок Колективному сільськогосподарському підприємству агрокомбінат «Хотівський» в межах Хотівської, Лісниківської та Ходосівської сільських рад» передано КСП Агрокомбінат «Хотівський» у колективну власність 1583,5 га, в тому числі в межах Ходосівської сільської ради 821,1 га по угіддях згідно додатку № 1. Надано КСП Агрокомбінат «Хотівський» у постійне користування 1109,6 га, у тому числі в межах Ходосівської сільської ради 845,8 га по видах користування згідно додатку № 2. Зокрема, відповідно до додатку № 2 до рішення від 29.09.1998 № 3-27, в постійне користування КСП АК «Хотівський» надано 845,8 га земель в межах Ходосівської сільської ради, з них: 131 га земель резервного фонду та 714,8 га природоохоронного призначення.

Таким чином, 714,8 га земель природоохоронного призначення, які обліковувалась як землі сільськогосподарського призначення ще за Радгоспом «Хотівський» на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-КВ №001599 від 01.12.1997 року, були передані у постійне користування КСП Агрокомбінат «Хотівський» за рішенням Києво-Святошинської ради Київської області від 29.09.1998 року № 3-27 «Про передачу у колективну власність та постійне користування земельних ділянок Колективному сільськогосподарському підприємству агрокомбінат «Хотівський» в межах Хотівської, Лісниківської та Ходосівської сільських рад» передано КСП Агрокомбінат «Хотівський».

Щодо зеперечень прокуратури про існування Державного акту на право постійного користування землею КСП Агрокомбінат «Хотівський» від 06.12.1999 року серії ІІ-КВ № 002924, суд зазначає, що сама лише відсутність в Архівному відділі Бучанської районної державної адміністрації відомостей про рішення сесії 23 скликання від 22.04.2998 року Ходосівської сільської ради, на підставі якого видано такий Державний акт, не може бути достатньою підставою для відповідних всновків.

Щодо викладених у позові посилань на належність спірних земельних ділянок до земель історико-культурного призначення судом встановлено наступне.

Відповідно до п. а) ч. 1 ст. 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини» занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки:

а) пам`ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України, за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини протягом одного року з дня одержання подання.

Згідно з абз. 1-4 ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» територія пам`ятки - це територія, історично і топографічно пов`язана з розпланувально-просторовою еволюцією пам`ятки, для якої визначається спеціальний охоронний режим її використання з метою збереження цілісності пам`ятки.

Межі та режими використання території пам`ятки визначаються науково-проектною документацією, що складається за результатами проведених досліджень.

Рішення про затвердження науково-проектної документації з визначення меж і режимів використання території пам`ятки приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини щодо територій пам`яток національного значення.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про охорону культурної спадщини» правовий режим охоронюваної археологічної території визначається науково-проектною документацією з визначення меж і режимів використання охоронюваної археологічної території, що складається за результатами проведених досліджень. Рішення про затвердження науково-проектної документації приймає центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Згідно з п. 5 Порядку визначення категорій пам`яток, затвердженого постановою КМУ від 22.05.2019 року № 452: «Попередню оцінку відповідності об`єкта культурної спадщини ознакам, визначеним у пунктах 3 і 4 цього Порядку, проводить розробник облікової документації, що складається відповідно до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, який затверджується Мінкультури.

Відповідно до п. 2 Порядку визначення категорій пам`яток, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2001 N 1760 (чинний станом на час прийняття постанови КМУ від 03.09.2009 N 928), на кожний об`єкт культурної спадщини, що пропонується відповідним органом охорони культурної спадщини для занесення до Реєстру, складається облікова документація, яка підлягає постійному зберіганню в цьому органі.

Занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру без облікової документації не допускається.

В матеріалах справи наявний лист Міністерства культури та інформаційної політики України № 08/35/77-23 від 23.05.2023 року в якому вказано, що станом на дату підготовки даної відповіді окрема науково-проектна документація з визначення меж і режимів використання території та/або зон охорони пам`ятки археології національного значення «Городище «Велике Ходосівське» (IX ст. до н. е. IV ст. н.е., постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 928, охор. № 100012-Н) не розроблялася та у встановленому порядку не затверджувалася. Зважаючи на викладене, Міністерство культури та інформаційної політики України позбавлене можливості надати копії запитуваних документів. У наявній обліковій документації (паспорті вказаного об`єкта культурної спадщини) координати поворотних точок земельних ділянок не визначалися.

Суд критично оцінює доданий до позову Лист Інституту археології НАН України від 18.05.2023 року № 125/01-16-226 з долученими картографічними матеріалами, оскільки такий лист не містить однозначних висновків щодо накладення меж пам`ятки археології на спірні земельні ділянки, містить лише припущення про ймовірне розташування спірних земельних діляноку межах пам?ятки археології «Городище «Велике Ходосівське» стосовно західних земельних ділянок.

За наведених обставин, лист Інституту археології НАН України від 18.05.2023 року № 125/01-16-226 не є належним доказом в підтвердження факту накладення меж пам`ятки археології на спірні земельні ділянки, такий лист грунтується на припущеннях і не відповідає встановленому порядку визначення меж пам`ятки археології, тому не може покладатись в основу висновків про порушення культурної спдщини та породжувати відповідні правові наслідки.

Таким чином, враховуючи викладене, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази затвердження меж пам`ятки археології «Городище «Велике Ходосівське», натомість у матеріалах справи міститься надана сторонами по справі вичерпна інформація, що межі цієї пам`ятки як на час ухвалення оскаржуваних наказів, так і на час реєстрації права власності за відповідачами, визначені не були, і не затверджені у визначеному порядку, що спростовує твердження заступника прокурора про належність земельних ділянок, до згадуваної пам`ятки археології.

Крім того, станом на час відведення земельних ділянок у власність, а також на час вирішення спору ні документацією із землеустрою, ні містобудівною документацією не можливо визначити межі спірної пам`ятки археології.

З огляду на викладені у позові та встановлені в ході розгляду спору обставини, прокуратурою не обґрунтовано яку норму законодавства, що містить пряму однозначну вказівку чи заборону, порушено відповідачами. Крім того, непорозуміння, на які прокуратура посилається в обґрунтування позовних вимог, в даному випадку спричинені неналежністю оформлення землевпорядної документації, численними змінами в законодавстві та недбалістю державних органів щодо належного оформлення та ведення обліку земель, що допускає неоднозначне тлумачення і непередбачуваність для особи порядку отримання земельної ділянки. Виходячи з фактичних обставин, як на момент виділення земельних ділянок, так і придбання їх відповідачами, у них були достатні підстави вважати про належність придбаних ними земельних ділянок до земель державної власності сільськогосподарського призначення, відсутність заборон та обмежень, та передбачати дотримання ними порядку набуття прав на землю.

У зв`язку з чим, відповідачі не могли достовірно та однозначно усвідомлювати та передбачати, що в їх діях чи в діях попередиків є порушення, відсутні також ознаки умисного порушення порядку землевідведення. Порушення ґрунтуються на власному співставленні та тлумаченні прокуратурою норм законодавства та фактичних обставин, а не на чітко визначеній в законі вказівці чи забороні.

У рішенні ЄСПЛ «Щокін проти України» визначено принцип, що вирішення колізій у законодавстві завжди має тлумачиться на користь особи (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, Заяви №№ 23759/03 та 37943/06, від 14 жовтня 2010 р.). Зокрема, у цьому рішенні ЄСПЛ визначено концепцію якості закону, наявна вимога, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Як зазначається в рішенні, відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості і точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Для того, щоб національне законодавство відповідало вимогам Конвенції, воно має гарантувати засіб правового захисту від свавільного втручання органів державної влади у права, гарантовані Конвенцією. У питаннях, які стосуються основоположних прав, надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права, одним з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конвенцією. Відповідно законодавство має достатньо чітко визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам влади, та порядок її реалізації (див. рішення у справі «Гіллан та Квінтон проти Сполученого Королівства» (Gillan and Quinton v. the United Kingdom), заява № 4158/05, п. 77, ECHR 2010 (витяги), з подальшими посиланнями).

Вислів «згідно із законом» не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід мав підставу в національному законодавстві, але також звертається до якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своїх термінах, а також закон має передбачати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування (див., серед багатьох інших джерел, рішення від 12 червня 2008 р. у справі «Власов проти Росії» (Vlasov v. Russia), заява № 78146/01, п. 125). Функція роз`яснення та тлумачення положень національного закону належить насамперед національним судам (див., наприклад, рішення у справі «Озтюрк проти Туреччини» (Ozturk v. Turkey) [ВП], заява № 22479/93, п. 55, ECHR 1999-VI). Хоча Суд не може замінити своїм рішенням рішення національних судів та його повноваження щодо перевірки дотримання національного законодавства обмежені (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Слівенко проти Латвії» (Slivenko v. Latvia) [ВП], заява № 48321/99, п. 105, ECHR 2003-Х; та рішення від 22 жовтня 2009 р. у справі «Пауліч проти Хорватії» (Paulic v. Croatia), заява № 3572/06, п. 39), його функцією є перевірка обґрунтування національних судів з точки зору Конвенції (див. рішення у справі «Слівенко проти Латвії», зазначене вище). Щоб захистити особу від свавілля, недостатньо забезпечити формальну можливість мати змагальне провадження для оскарження застосування положення закону в її справі. Якщо ухвалене в результаті судове рішення не містить обґрунтування або доказової бази, виникле втручання у гарантоване Конвенцією право може стати непередбачуваним та, як наслідок, не відповідати вимозі законності (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Лупса проти Румунії» (Lupsa v. Romania), заява № 10337/04, пункти 41-42, ECHR 2006-VII; та рішення від 24 квітня 2008 р. у справі «С.G. та інші проти Болгарії» (С.G. and Others v. Bulgaria), заява № 1365/07, пункти 42,46 та 49-50).

У справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, рішення від 10 лютого 2010 року) ЄСПЛ визначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (див. рішення у справі «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy) [GC], N 33202/96, п. 107, ECHR 2000-I). В той же час, з огляду на зміст наведеного рішення ЄСПЛ, відсутність чітких законодавчих положень створює загрозу непередбачуваного та свавільного втручання, тому має тлумачиться на користь особи.

Також, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29.08. 2018 року у справі № 492/446/15-а врахувала правовий висновок ЄСПЛ, сформований у рішенні у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06, п. 50-56), де Суд визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону»; у разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

З огляду на фактичні обставни спору та враховуючи наведену практику Європейського Суду з Прав Людини, наведені прокуратурою в позові твердження про лісогосподарське та історико-культурне призначення спірних земель, які не підтверджені належними доказами, створюють загрозу непередбачуваного та свавільного втручання в право на мирне володіння майном. Встановлені в ході розгляду справи обставини свідчать про відсутність в діях відповідачів порушень прямих вказівок закону, в той же час наявні докази набуття прав на землю у встановленому законом порядку. Крім того, прокуратурою не доведено факту вибуття земель з володіння влсника поза його волею.

В свою чергу, відповідачі довели суду, що діяли у межах та у спосіб, визначений законом, положень жодних нормативно-правових актів або інтересів держави не порушували, що в свою чергу свідчить про необґрунтованість позовних вимог.

За наслідками розгляду спору не підтвердились посилання прокуратури на перебування спірних земель в постійному користуванні лісогосподарського підприємства, відведення їх для лісогосподарських потреб чи іншим чином встановлення лісогосподарського та історико-культурного цільового призначення.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Окрім того, господарський суд, при вирішенні даного спору враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі «Проніна проти України», яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як такі, що не спростовують висновків суду щодо відсутності достатніх підстав для задоволення позовних вимог, а з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у цій справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та не доведені, відповідачами спростовані, тому задоволенню не підлягають в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову до товариства з обмеженою відповідальністю «Емеральд Ленд», товариства з обмеженою відповідальністю «Паркова Долина», товариства з обмеженою відповідальністю «Конфайнмент-2», за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» та за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками лісогосподарського призначення відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Ю. Кошик

повний текст рішення складено 16.05.2024 року