Рішення

від 16.05.2024 по справі 912/666/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 24 46 63/32 05 11, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2024 рокуСправа № 912/666/24

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу № 912/666/24

за позовом: Приватного підприємства "Шанс", вул. Центральна, 26, кв. 10, м. Кропивницький, 27640

до відповідача:Приватного підприємства "Гранкомплектцентр", вул. Тамма Академіка, 11, кв. 121, м. Кропивницький, 25009

про стягнення 603 836,00 грн

Без виклику сторін (судове засідання не проводилось).

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Шанс" (далі - ПП "Шанс", позивач) з вимогами до Приватного підприємства "Гранкомплектцентр" (далі ПП "Гранкомплектцентр", відповідач) про стягнення 603 836,00 грн .

В обґрунтування підстав позову вказано, що на виконання усних домовленостей щодо купівлі-продажу відповідачем було виставлено для оплати рахунки, які фактично оплачені позивачем. Однак, поставка оплаченого товару відповідачем не здійснена, внаслідок чого позивач отримав право вимагати повернення сплачених коштів відповідно до вимог ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, як попередню оплату.

У позові позивач заявив клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 18.03.2024 за поданим позовом відкрито провадження у справі №912/666/24 за правилами спрощеного позовного провадження. Постановлено розгляд справи здійснювати без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами. Сторонам встановлено строк для подання заяв по суті справи.

Відповідач позовні вимоги заперечив, про що до справи подав відзив на позов, з тих підстав, що один із виставлених відповідачем рахунків адресований іншій юридичні особі, що виключає підстави кваліфікувати правовідносини за таким рахунком, як правовідносини купівлі-продажу з ПП "Шанс". Стосовно іншого рахунку, який оплачено позивачем, то в даному випадку відсутній пропуск відповідачем строку поставки товару, оскільки не надано будь-якого доказу на підтвердження направлення вимоги про поставку товару чи повідомлення про дату прибуття уповноваженої особи покупця на склад продавця за отриманням товару.

У відповіді на відзив з приводу заперечень відповідача позивач навів такі аргументи: ст. 693 Цивільного кодексу України передбачає альтернативне право покупця щодо варіанту вибору поведінки - вимагати передання оплаченого товар або вимагати повернення попередньої оплати; відповідач не надає жодних доказів поставки товару, у тому числі, надсилання повідомлень про готовність відвантаження товару; відсутність договірних відносин не спростовує фактичне перерахування грошових коштів та обов`язок їх повернути на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив в установлений строк не скористався.

Згідно з ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Будь-яке клопотання про інше від сторін не надходило.

За положеннями ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.

Частиною 1 ст. 252 ГПК України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

З підстав викладеного та в межах законодавчо визначених строків, а також враховуючи відсутність клопотань сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, суд розглядає справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази у справі, судом встановлено наступні обставини.

Як зазначає позивач у позові, між ПП "Шанс", як покупцем, та ПП "Гранкомплектцентр", як продавцем було досягнуто усні домовленості щодо купівлі-продажу, на виконання яких ПП "Гранкомплектцентр" було виставлено рахунки-фактури, які оплачено ПП "Шанс".

До матеріалів справи надано копії платіжних інструкцій № 741 від 10.08.2021 на суму 106 020,00 грн, № 733 від 06.08.2021 на суму 148 908,00 грн. № 732 від 06.08.2021, № 742 від 10.08.2021 на суму 148 908,00 грн, згідно яких ПП "Шанс" сплатило на рахунок ПП "Гранкомплектцентр" грошові кошти в загальній сумі 603 836,00 грн (а.с. 7-8).

Вказані платіжні інструкції у призначені платежу містять посилання на рахунки № СФ-0000007 від 04.08.2021 та № СФ-0000008 від 04.08.2021 із зазначенням найменування товару - сендвіч-панель, ворота.

До матеріалів справи додано копії зазначених рахунків-фактур, в яких міститься підпис та печатка ПП "Гранкомплектцентр", як постачальник, найменування товару, його кількість та ціна (а.с. 9 та на звороті).

Також в рахунках зазначено одержувача:

ПП "Шанс" - у рахунку-фактурі № СФ-0000007 від 04.08.2021;

ФГ "Інгульське-2009" - у рахунку-фактурі № СФ-0000008 від 04.08.2021.

Як зазначає позивач, оплачений за вказаними рахункам-фактурами товар поставлено не було, з підстав чого ПП "Шанс" 22.12.2023 направило ПП "Гранкомплектцентр" претензію про повернення попередньої оплати, в якій також повідомлено про відмову від договору у зв`язку з не поставкою товару.

Посилаючись на викладене та вказуючи про те, що кошти не повернуто, товар не поставлено, ПП "Шанс" звернувся до суду з позовом про стягнення сплачених коштів на підставі ст. 693 Цивільного кодексу України.

Норми права, застосовані судом, та мотивована оцінка доводів сторін і поданих доказів.

1. Щодо укладення між сторонами договору.

За правилами ст. 264 Господарського кодексу України (далі - ГК України) матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

В частині 6 наведеної норми передбачено, що реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) про договір купівлі-продажу.

Отже, постачання та збут продукції між суб`єктами господарювання, якими є обидві сторони у даній справі, має здійснюватись за договором поставки, до якого також застосовуються положення ЦК України щодо договору купівлі-продажу.

В ст. 181 ГК України визначено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Матеріалами справи встановлено, що ПП "Шанс" оплатило рахунки-фактури, які отримано від ПП "Гранкомплектцентр" та які за своїм змістом містили найменування, ціну та кількість товару.

Наведене дає підстави для висновку про укладення між сторонами договору поставки у спрощений спосіб.

Вказаний висновок суду також ґрунтується на обставинах заперечень відповідача, який у відзиві повідомив, що надані позивачем рахунки-фактури та платіжні інструкції дійсно можуть свідчити про наявність правовідносин з поставки товару (спрощена форма).

При цьому, посилання відповідача на те, що рахунок-фактура № СФ-0000008 від 04.08.2021 був виписаний іншій юридичній особі відхиляється судом, оскільки вказане свідчить про суперечливу поведінку сторони правовідносин.

Так, п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України закріплює серед загальних засад цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Як зазначено Верховний Судом, зокрема у постанові від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, доктрина venire contra factum proprium базується на римській максимі non concedit venire contra factum proprium «не можна діяти всупереч своїй попередній поведінці». Таким чином, добросовісності та чесній діловій практиці суперечать дії, що не відповідають попереднім заявам або поведінці, якщо інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

З матеріалів справи слідує, що рахунок-фактура № СФ-0000008 від 04.08.2021 був наданий відповідачем саме позивачу та ним оплачений. Про інше сторони не повідомляють.

Так, відповідач не повідомляє та не надає жодних доказів, які б свідчили про фактичне виставлення (тобто - надання, направлення, вручення тощо) іншій юридичній особі зазначеного рахунку та не повідомляє суд про наявність з такою юридичною особою фактичних правовідносин з поставки товару по зазначеному рахунку або про наявність інших підстав для оформлення рахунку іншій особі.

Натомість, як слідує з документів позивача, у тому числі претензії від 22.12.2023, ПП "Шанс" прийняв такий рахунок від ПП "Гранкомплектцентр" як пропозицію на укладення договору поставки та вчинив дії про оплаті рахунку.

Більш того, рахунок-фактура № СФ-0000008 від 04.08.2021 оплачений позивачем з посиланням на конкретну підставу оплати та із зазначенням найменування товару, яке відповідає змісту рахунку. Тобто, відповідач був обізнаний про надходженням грошових коштів від позивача та про їх призначення, однак не вжив жодних дій щодо їх повернення у разі безпідставності отримання, тоді як позивач вважав, що він діяв в рамках виконання зобов`язання з оплати.

Враховуючи викладене та оцінюючи поведінку обох сторін у зазначених вище обставинах, суд вважає підтвердженими виникнення між сторонами правовідносин з поставки товару по оплаченим обом рахункам-фактурам № СФ-0000007 від 04.08.2021 та № СФ-0000008 від 04.08.2021.

2. Щодо обов`язку повернути кошти.

Статтями 662, 663 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу у строк, встановлений договором, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 вказано, що попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.

Частиною 2 ст. 693 ЦК України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, наведена норма передбачає право покупця діяти альтернативно - або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Умовою застосування вимоги про повернення попередньої оплати є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю.

При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17).

Досліджуючи обставини строку поставки Товару, згідно оплачених позивачем рахунків, суд враховує таке.

Частиною 1 ст. 267 ГК України унормовано, що договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.

Згідно ч. 7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

В ч. 1 ст. 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

З підстав викладеного та виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що в даних конкретних правовідносинах, які виникли між сторонами, строк поставки товару за оплаченими рахунками обмежився річним строком дії договору поставки згідно ч. 1 ст. 267 ГК України.

Наведене спростовує посилання відповідача на відсутність порушення строку поставки.

Окрім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).

З підстав викладеного та з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів поставки відповідачем оплаченого позивачем товару і відсутність доказів повернення сплачених грошових коштів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з ПП "Гранкомплектцентр" грошових коштів в розмірі 603 836,00 грн. Позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідача повністю.

Під час визначення розміру судового збору суд враховує, що за правилами ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи, що позовна заява у даній справі подана в електронній формі через електронний суд, суд застосовує коефіцієнт 0,8 та стягує з відповідача судовий збір в розмірі 7 246,03 грн.

Переплачена сума судового збору підлягає поверненню позивачу, для чого є необхідним подати відповідне клопотання на підставі ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Згідно попереднього розрахунку позивач включив суму витрат на професійну правничу допомогу. Однак, заява з доказами на підтвердження таких витрат до суду не подавалась.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 126, 129, 233, 236-241, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Гранкомплектцентр" (вул. Тамма Академіка, 11, кв. 121, м. Кропивницький, 25009, ідентифікаційний код 36200077) на користь Приватного підприємства "Шанс" (вул. Центральна, 26, кв. 10, м. Кропивницький, 27640, ідентифікаційний код 32177427) 603 836,00грн заборгованості, а також 7 246,03 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити Приватному підприємству "Шанс до електронного кабінету з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи; Приватному підприємству "Гранкомплектцентр" за адресою: вул. Тамма Академіка, 11, кв. 121, м. Кропивницький, 25009.

Повне рішення складено 16.05.2024.

Суддя В.В.Тимошевська