Постанова

від 15.05.2024 по справі 143/858/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 143/858/21

Провадження № 22-ц/801/1107/2024

Провадження № 22-ц/801/1108/2024

Категорія: 21

Головуючий у суді 1-ї інстанції Сич С.М.

Доповідач:Матківська М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 рокуСправа № 143/858/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

Головуючого: Матківської М. В.

Суддів: Міхасішина І. В., Сопруна В. В.

Секретар: Кобенда Ю. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 14 березня 2024 року та на додаткове рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 02 квітня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Агро», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення та скасування державної реєстрації права оренди землі,

Рішення і додаткове рішення ухвалив суддя Сич С. М.

Рішення ухвалено о 15 год 13 хв у м. Погребище Вінницької області

Додаткове рішення суду ухвалено о 13 год 59 хв у м. Погребище

Повний текст судового рішення складено 21 березня 2024 року

Повний текст додаткового рішення суду складено 08 квітня 2024 року,

Встановив:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Мрія-Агро» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення та скасування державної реєстрації права оренди землі.

Ухвалою Погребищенського районного суду Вінницької області від 19 квітня 2022 року задоволено клопотання представника відповідача ТОВ «Мрія-Агро» - адвоката Олексієнко Л. В. про залучення до участі у справі третьої особи. Залучено ОСОБА_2 до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Свої вимоги мотивувала тим, що у її приватній власності знаходиться земельна ділянка кадастровим номером 0523481200:06:002:0071 площею 3,7321 га, призначенням для товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Борщагівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області. Земельна ділянка успадкована нею від її чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Земельна ділянка перебувала у користуванні відповідача на підставі усних домовленостей відповідача і попереднього власника земельної ділянки.

Позивачем встановлено, що нібито між нею і відповідачем 09 липня 2018 року укладено договір оренди землі, який зареєстрований в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 серпня 2018 року. При зверненні до державного реєстратора та отриманні електронної копії договору оренди землі, вона встановила, що підпис у ньому в графі «орендодавець» вчинений не нею. Вказаний договір вона не укладала, так як не підписувала його, волевиявлення на передачу землі в оренду відповідачеві вона не мала, тому відповідач без належних правових підстав користується її земельною ділянкою.

Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 14 березня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Мрія-Агро», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення та скасування державної реєстрації права оренди землі, відмовлено.

Додатковим рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 02 квітня 2024 року задоволено частково заяву представника відповідача адвоката Олексієнко Л. В. про ухвалення додаткового рішення.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Мрія-Агро» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду і додаткове рішення суду та ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити і стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

Зазначила, що рішення суду і додаткове рішення суду вважає незаконними, необґрунтованими, оскільки при їх ухваленні допущені порушення норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що висновки суду щодо неналежного способу захисту, обраного позивачем, є неправильними, оскільки не узгоджуються із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, відступу від якої не було. А посилання суду першої інстанції на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22) від 29 листопада 2023 року, не є відступом від позиції, висловленої 16 червня 2020 року Великою Палатою Верховного Суду у справі № 145/2047/16-ц.

Суд першої інстанції визнав доведеним факт не підписання ОСОБА_1 договору оренди землі від 09 липня 2018 року і безпідставно взяв до уваги відомості нарахування коштів у 2021 і в 2022 роках, відповідно до яких відповідачем було перераховано на картковий рахунок ОСОБА_2 грошові кошти, які жодного відношення до виплати орендної плати саме за використання відповідачем належної ОСОБА_1 земельної ділянки, вказані документи не мають, оскільки не містять вказівки про виплату саме орендної плати, саме за спірним договором оренди землі від 09 липня 2018 року та саме за земельну ділянку, яка перебуває у власності ОСОБА_1 . Із цих документів вбачається, що ТОВ «Мрія-Агро» здійснило переказ грошових коштів на рахунок ОСОБА_2 без зазначення їх цільового призначення та підстави для переказу коштів. І ці документи не можуть бути підтвердженням здійснення розрахунку за оспорюваним договором оренди землі.

В частині оскарження додаткового рішення, доводи апеляційної скарги зводяться до того, що представником відповідача під час розгляду справи не було подано до суду доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та у судовому засіданні 14 березня 2024 року представник відповідача до закінчення судових дебатів не зробила заяви на виконання вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України, про що свідчить відсутність таких відомостей в журналі судового засідання від 14 березня 2024 року. Лише після ухвалення рішення суду, представник відповідача подала заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу разом із додатками до неї.

Суд першої інстанції в порушення вимог частини 8 статті 141 ЦПК України мав би залишити заяву без розгляду, а не приймати додаткове рішення, на що суд не звернув уваги та прийняв незаконне і необґрунтоване додаткове рішення, яке підлягає скасуванню.

Представник відповідача надала відзив на апеляційну скаргу із пропуском встановленого судом строку, при цьому просила визнати поважними причини пропуску та поновити строк на подання відзиву на апеляційну скаргу, оскільки апеляційну скаргу отримала 30 квітня 2024 року, тобто після спливу встановленого судом строку на відзив (до 29 квітня 2024 року). У відзиві просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на оскаржувані нею судові рішення та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Третя особа відзив на апеляційну скаргу не надала.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Романішін Є. В. підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «Мрія-Агро» - адвокат Олексієнко Л. В. заперечила проти задоволення апеляційної скарги, судові рішення просить залишити без змін.

Третя особа ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість судових рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

За правиламичастин 1,2,4статті 367ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції переглядаєсправу занаявними вній ідодатково поданимидоказами таперевіряє законністьі обґрунтованістьрішення судупершої інстанціїв межахдоводів тавимог апеляційноїскарги (ч.1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 11 липня 2017 року, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем за законом є ОСОБА_1 ; спадщина, на яку видане свідоцтво складається із земельної ділянки загальною площею 3,7321 га (у тому числі рілля 0,0471 га та рілля 3,6851 га), кадастровий номер 0523481200:06:02:0071, цільове призначення земельної ділянкидля ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Вінницька область, Погребищенський район, Борщагівська сільська рада. Свідоцтво видане приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шафран Р. І., зареєстроване в реєстрі за № 3083, копія якого посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шафран Р.І., зареєстрована в реєстрі за № 3085 (том 1 а. с. 4-зворот 5).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 11 липня 2017 року за № 91689085, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,7321 га, кадастровий номер 0523481200:06:002:0071, яка розташована на території Борщагівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області (том 1 а. с. 4).

В матеріалах справи наявна копія спадкової справи № 09/2017 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , розпочата 11 травня 2017 року та закінчена 11 липня 2017 року видачею свідоцтва про право на спадщину за законом за № 3083 і сформованим Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі за № 48368249 (том 2 а. с. 134-140).

Згідно договору оренди землі від 09 липня 2018 року, укладеного між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ТОВ «Мрія-Агро», орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування (оренду) земельну ділянку з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства», яка знаходиться на території Борщагівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області на умовах, визначених цим договором (пункт 1) (том 1 а. с. 7-зворот 9, 194-196).

Відповідно до п. 7 договор укладений на 10 років з дати державної реєстрації права оренди. Пунктом 8 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі в розмірі не менше 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 8557,78 грн. за один повний рік оренди. Виплата орендної плати в готівковій грошовій формі оформляється сторонами видатковим касовим ордером чи платіжною відомістю або платіжним дорученням шляхом переказу коштів на поточний рахунок орендодавця у безготівковій формі, вказаній у договорі. У пункті 41 договору вказано, що договір укладено в двох автентичних примірниках українською мовою, які мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендодавця, другийв орендаря. Договір містить реквізити та підписи сторін.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 27 липня 2021року за № 267793788 на підставі рішення державного реєстратора Погребищенської районної державної адміністрації Вінницької області Гончарук С.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 42671556 від 22 серпня 2018 року, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис № 27610767 про інше речове право (право оренди земельної ділянки) даної земельної ділянки ТОВ «Мрія-Агро» відповідно до договору оренди землі б/н, виданий 09 липня 2018 року. Відомості з ДЗК, серія та номер 3913491, виданий 20 серпня 2018 року, видавник: Державний земельний кадастр. Дата державної реєстрації20 серпня 2018 року. Строк дії договору оренди землі 10 років з правом пролонгації (том 1 а. с. 6-зворот 7).

Згідно довіреності від 09 травня 2017 року ОСОБА_1 за попередньою домовленістю сторін уповноважила ОСОБА_2 бути її представником в усіх без винятку установах, на підприємствах, в організаціях незалежно від їх форми власності та підпорядкування з усіх без винятку питань, пов`язаних із захистом будь-яких її прав та представництвом будь-яких її інтересів з будь-яких питань та виготовлення і отримання будь-яких належних їй документів, без права відчуження чи іншого розпорядження належним їй майном. Довіреність видана строком на п`ять років і дійсна до 09 травня 2022 року, якщо не буде скасована чи іншим шляхом припинена раніше зазначеної дати. Довіреність посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шафраном Р.І., підписана ОСОБА_1 в його присутності, зареєстрована в реєстрі за № 1909. Відповідно до абзацу 4 пункту 2 довіреності ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 передавати в оренду земельні ділянки (в тому числі передані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пай)) за ціну та на умовах на розсуд уповноваженої особи, отримувати належні їй від передачі в оренду грошові кошти чи інші матеріальні цінності (том 1 а. с. 41-42, 138-142).

Згідно відомості нарахування коштів № 13 від 29 грудня 2020 року на картковий рахунок ОСОБА_2 перераховано відповідачем суму 6600,00 грн. (том 1 а. с. 53-55, 64-65).

Згідно відомості нарахування коштів № 38 від 11 жовтня 2021 року і виписки по рахунку ТОВ «МріяАгро», відкритому в АТ «Райффайзенбанк», від 13 жовтня 2021 року, відповідачем перераховано на картковий рахунок ОСОБА_2 орендну плату за паї за 2021 рік в сумі 8095,00 грн. (том 2 а. с. 25, 26).

Згідно відомості нарахування коштів № 62 від 26 жовтня 2022 року та виписки по рахунку ТОВ «МріяАгро», відкритому в АТ «Райффайзенбанк», від 04 листопада 2022 року, відповідачем перераховано на картковий рахунок ОСОБА_2 орендну плату за паї за 2022 рік в сумі 10000,00 грн. (том 2 а. с. 27, 28).

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у цивільній справі № 143/858/21 від 15 травня 2023 року за № 7896/22-21, виконаного експертом Вінницького відділення КНДІСЕ Ліною Мельник: 1) підпис у графі «орендодавець» від імені ОСОБА_1 у договорі оренди землі від 09 липня 2018 року, укладеному між ТОВ «Агро-Мрія» та ОСОБА_1 , предметом якого є земельна ділянка з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 3,7321 га, кадастровий номер 0523481200:06:002:0071, - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою; 2) встановити, чи виконано підпис у графі «орендодавець» від імені ОСОБА_1 у договорі оренди землі від 09 липня 2018 року, укладеному між ТОВ «Агро-Мрія» та ОСОБА_1 , предметом якого є земельна ділянка з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 3,7321 га, кадастровий номер 0523481200:06:002:0071, ОСОБА_2 або іншою особою, - не представилось можливим з причин, що викладені у п. 3 дослідницької частини висновку експерта (том 2 а. с. 153-161).

У пункті 3 дослідницької частини висновку експерта зокрема викладено таке: «При вивченні та порівнянні між собою вільних і експериментальних зразків підпису ОСОБА_2 , ці надані судом зразки підписів ОСОБА_2 не викликають сумніву в їх справжності та прийняті експертом для проведення подальшого дослідження. При подальшому порівнянні досліджуваного підпису із зразками підпису ОСОБА_2 не було виявлено суттєвого комплексу як збіжних, так і розбіжних ознак почерку, достатніх не тільки для позитивного або негативного категоричного висновку про тотожність, але навіть для ймовірного. Це зумовлено різною транскрипцією, а також вкрай малим об`ємом графічного матеріалу в досліджуваному об`єкті, простотою будови його елементів, а також виконанням досліджуваного підпису від імені іншої особи. На підставі викладеного встановити, чи виконаний даний підпис ОСОБА_2 або іншою особою, - не представилося можливим» (том 2 а. с. 154-150).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що незважаючи на доведеність позивачем факту не підписання нею спірного договору оренди землі від 09 липня 2018 року, відсутні підстави для кваліфікації цього договору оренди землі як неукладеним, а позивач не заявляла позовних вимог про визнання відсутнім права оренди, тому відсутні підстави для задоволення позову, оскільки позивачем обраний неналежний спосіб захисту права.

Із кінцевим висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За ч. 1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Як вбачається із матеріалів цивільної справи, позивач ОСОБА_1 , як власник земельної ділянки, що передана відповідачу у володіння і користування згідно оспорюваного нею договору оренди, звернулася до суду з позовом до ТОВ «Мрія-Агро» про усунення перешкод у користуванні цією земельною ділянкою шляхом її повернення та скасування державної реєстрації права оренди землі з тих підстав, що вона не укладала і не підписувала договір оренди землі від 09 липня 2018 року, а підпис у ньому в графі «орендодавець» вчинений не нею. Отже, цей договір вона не укладала, так як не підписувала його, волевиявлення на передачу землі в оренду відповідачеві вона не мала, тому відповідач без належних правових підстав користується її земельною ділянкою (том 1 а. с. 1-3).

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Докази мають бути належними (ст. 77 ЦПК України), допустимими (ст. 78 ЦПК України); достовірними (ст. 79 ЦПК України); достатніми (ст. 80 ЦПК України).

Одним із письмових доказів (ст. 95 ЦПК України) є висновок експерта (ст. 102 ЦПК України).

Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої вили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши у сукупності всі докази по справі, у тому числі такий письмовий доказ, як висновок експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи № 7896/22-21 від 15 травня 2023 року, врахувавши вимоги статей 110, 89, 76-80 ЦПК, суд першої інстанції встановив факт непідписання позивачем договору оренди землі від 09 липня 2018 року.

Проте позивач заявила позовну вимогу про усунення перешкод у користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою шляхом повернення цієї земельної ділянки та скасування державної реєстрації права оренди землі.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За правилами статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин.

Отже, спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути ефективним, тобто призводити у конкретному випадку до того результату, на який спрямована мета позивача до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить від змісту прав чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 132/2923/21.

Згідно абзацу третього частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченомупунктом 1частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно допункту 1частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Із сукупного аналізу положень п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 3 ст. 26 і п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» слідує висновок про те, що судове рішення про задоволення позовної вимоги про визнання відсутнім права оренди є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача, що в свою чергу має наслідком скасування державної реєстрації такого речового права.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 не заявляла позовної вимоги про визнання відсутнім права на оренду земельної ділянки.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції в тому, що заявлена позивачем вимога про скасування державної реєстрації права оренди землі, не є належним способом захисту її права, яке вона вважає порушеним, а вимога про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення, є похідною, що не ґрунтується на вимогах процесуального і матеріального закону, тому до задоволення не підлягає.

Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги в тому, що судом першої інстанції встановлено факт не підписання ОСОБА_1 договору оренди землі від 09 липня 2018 року і безпідставно враховані обставини отримання ОСОБА_2 грошових коштів в рахунок орендної плати саме за використання відповідачем належної ОСОБА_1 земельної ділянки, оскільки такі наведені позивачем обставини не стали підставою для відмови у задоволенні позову по суті, а підставою відмови у задоволенні позову послужило саме обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного, на її думку, права.

Наступним спростовуються доводи апеляційної скарги в тому, що висновки суду не узгоджуються із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, відступу від якої не було, а правова позиція Великої Палати Верховного Суду у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22) від 29 листопада 2023 року, не є відступом від позиції, висловленої 16 червня 2020 року Великою Палатою Верховного Суду у справі № 145/2047/16-ц.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі та застосування норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд першої інстанції встановивши повно обставини справи, у своєму рішенні зазначив які правовідносини сторін випливають із таких встановлених обставин, застосував до цих правовідносин правові норми та врахував відповідні висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права у його постановах.

При цьому судом першої інстанції враховані не тільки висновки Верховного Суду у постановах, зазначених в апеляційній скарзі, а й у цілому ряді інших постанов Верховного Суду, у тому числі таких як: від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 612417сво19), 21 вересня 2022 року у справі № 127/23627/20 (провадження № 61-17025св21), від 05 грудня 2022 року у справі № 233/4580/20 (провадження № 61-12524сво21), від 13 березня 2023 року у справі № 554/9126/20 (провадження № 61-13760сво21), від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22) та в інших постановах Верховного Суду.

Таке врахування правових позицій Верховного Суду не є порушенням, що призвело б до неправильного вирішення справи та могло би бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

При ухваленні додаткового рішення про часткове задоволення заяви представника відповідача ТОВ «Мрія-Агро» - адвоката Олексієнко Л. В., суд виходив із складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи в контексті критерію їх реальності та необхідності, з урахуванням заперечень представника позивача щодо співмірності понесених відповідачем витрат на правничу допомогу, обсягу та складності виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), з урахуванням принципів справедливості і верховенства права.

Колегія суддів погоджується із таким розподілом судових витрат.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 ч. 3).

Відповідно до частини 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно дочастин 1і 2статті 141ЦПК Українисудовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Іншісудові витрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: 1)у разізадоволення позову-на відповідача; 2)у разівідмови впозові -на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За правилами статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат ( ч. 2). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6).

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається із матеріалів справи представником відповідача до закінчення судових дебатів зроблено заяву щодо витрат на правничу допомогу у наданому нею відзиві на позовну заяву від 21 вересня 2021 року, де вона вказала про прогнозовано понесені витрати на правову допомогу у розмірі 27000,00 грн., а докази розміру таких витрат будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (том 1 а. с. 34-39).

Рішення ухвалено судом 14 березня 2024 року (том 3 а. с. 85) і в п`ятиденний термін представник відповідача 19 березня 2024 року подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, до якої додала докази понесених витрат на правову допомогу: ордер серії АІ № 1533409 про надання правничої (правової) допомоги ТОВ «Мрія-Агро» на підставі договору про надання правової допомоги № 06/20 від 08 червня 2020 року адвокатом Олексієнко Л. В. у Погребищенському районному суді Вінницької області; договір № 06/20 про надання правової допомоги від 08 червня 2020 року, укладений між клієнтом ТОВ «Мрія-Агро» та Адвокатським об`єднанням «ЕСТ ЛЕКС»; додаток № 2 до договору № 06/20 про надання правової допомоги від 08 червня 2020 року; акт наданих послуг № 14/03 від 14 березня 2024 року на загальну суму 34000,00 грн.; платіжну інструкцію № 896 від 19 березня 2024 року про оплату ТОВ «Мрія-Агро» на користь АО «ЕСТ ЛЕКС» витрат на правничу допомогу згідно акта № 14/03 від 14 березня 2024 року в сумі 34000,00 грн. (том 3 а. с. 94-106).

Згідно вимог частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто у ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, міститься висновок про те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Судом першої інстанції враховані всі критерії та обставини, наведені сторонами для вирішення питання розподілу судових витрат, що відображено у додатковому рішенні суду, зокрема в тому, що представником відповідача заявлено до стягнення 34000,00 грн. понесених витрат на правничу допомогу, а суд першої інстанції, враховуючи клопотання представника позивача про зменшення цього розміру; реальність адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності і необхідності), розумність їх розміру, конкретні обставини справи, фінансовий стан обох сторін, з урахуванням вимог частин 2-6 статті 137, пункту 2 частини 2 статті 141 ЦПК України, прийшов до висновку про зменшення суми витрат на правничу допомогу із 34000,00 грн. до 15 000,00 грн.

Надавши належну правову оцінку доказам, наданим представником відповідача на підтвердження витрат на правничу допомогу, та врахувавши клопотання представника позивача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу і його обґрунтування, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що дана сума є неспівмірною із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, а тому обґрунтовано зменшив розмір витрат на правничу допомогу.

Наведене свідчить про те, що є безпідставними і такими, що не відповідають дійсним обставинам справи доводи апеляційної скарги у тому, що представником відповідача під час розгляду справи не було подано до суду доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та у судовому засіданні 14 березня 2024 року представник відповідача до закінчення судових дебатів не зробила заяви на виконання вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України, про що свідчить відсутність таких відомостей в журналі судового засідання від 14 березня 2024 року і лише після ухвалення рішення суду, представник відповідача подала заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу разом із додатками до неї. Тому суд згідно вимог частини 8 статті 141 ЦПК України мав би залишити заяву без розгляду, а не приймати додаткове рішення.

Отже, додаткове рішення суду є законним і обґрунтованим.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки суду в оскаржуваних судових рішеннях не впливають.

З урахуванням встановлених обставин справи, правовідносин, які випливають із встановлених обставин та правових норм, застосованих до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість і законність рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог та додаткового рішення суду про часткове задоволення вимог в стягненні витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає до задоволення, а судові рішення суду першої інстанції не можуть бути скасованими.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд

Постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 14 березня 2024 року та додаткове рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 02 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийМ. В. Матківська СуддіІ. В. Міхасішин В. В. Сопрун

Повний текст судового рішення складено 16 травня 2024 року