Рішення

від 16.05.2024 по справі 922/762/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/762/24

Господарський суд Харківської області у складі

судді Чистякової І.О.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРАНТА ЛІМІТЕД" (вул. Маршала Батицького, 8, м. Харків, 61038, ідентифікаційний код 43364183) до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРНАФТАГАЗРЕСУРС" (вул. Свято-Троїцька, 39, с. Наталине, Красноградський район, Харківська область, 63343, ідентифікаційний код 40133562) про стягнення 111498,69 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРАНТА ЛІМІТЕД" (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРНАФТАГАЗРЕСУРС" (відповідач) про стягнення суми боргу за договором купівлі-продажу №588 від 15.05.2023 у розмірі 52000,00 грн з урахуванням пені 0,5% відповідно до п. 4.1. договору у розмірі 57980,00 грн, інфляційних нарахувань на суму боргу у розмірі 565,69 грн та трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 953,00 грн, всього у загальному розмірі 111 498,69 грн.

Позивач також просить стягнути судовий збір у розмірі 3028,00 грн та розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу №588 від 15.05.2023 щодо своєчасної оплати отриманої продукції, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 52000,00 грн, пеня відповідно до п. 4.1. договору у розмірі 57980,00 грн, а також інфляційні нарахування у розмірі 565,69 грн та 3% річних у розмірі 953,00 грн на підставі ст. 625 ЦК України, всього: 111 498,69 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.03.2024 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/762/24. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Роз`яснено відповідачу, що згідно ст.251 ГПК України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений строк, справа згідно з ч.9 ст.165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами. Встановлено позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України - п`ять днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечення із урахуванням вимог ст.167 ГПК України - п`ять днів з дня отримання відповіді на відзив.

Суд зазначає, що 05.10.2022 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: "Електронний кабінет", "Електронний суд" підсистема відеоконференцзв`язку, у зв`язку з чим відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Пунктом 17 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення) визначено, що особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з п. 37 наведеного розділу Положення підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).

Як убачається з комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" позивач зареєстрував "Електронний кабінет" в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

З довідки про доставку документа в кабінет електронного суду, яку отримано з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" вбачається, що документ в електронному вигляді "Ухвала про відкриття провадження (спрощене)" від 20.03.2024 по справі №922/762/24 (суддя Чистякова І.О.) було надіслано Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРАНТА ЛІМІТЕД" в його Електронний кабінет. Документ доставлено до Електронного кабінету: 20.03.24 17:26.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Згідно з абз. 2 ч. 6 цієї статті, якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, таке рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отож датою вручення позивачу ухвали суду від 20.03.2024 про відкриття провадження у справі - є 21.03.2024.

З урахуванням викладеного, позивач повідомлений про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Також судом встановлено, що копію ухвали суду від 20.03.2024 про відкриття провадження у цій справі отримано відповідачем 28.03.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення за номером 0600256488920.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Отож відповідач мав право подати до суду відзив на позовну заяву не пізніше 12.04.2024, проте у строк встановлений судом відповідач не надав до суду відзив на позовну заяву.

Крім того, копію ухвали суду від 12.03.2024 про залишення позовної заяви без руху отримано відповідачем 21.03.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення за номером 0600254885719.

Суд наголошує, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція 1950 року) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Beles and others v. the Czech Republic (Белеш та інші проти Чеської Республіки), § 49)

Кожен має право на судовий розгляд справи, що стосується його цивільних прав та обов`язків. Порушенням права на справедливий суд визнавався судовий розгляд без повідомлення особи за її відомим місцем проживання (п.97 та інші рішення у справі "Schmidt v. Latvia" від 27.04.2017). У §87 у справі "Салов проти України" (заява № 65518/01) Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. "Ruiz-Mateos v. Spain", рішення від 23.06.1993р., серія A, №262, с.25, параграф 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. "Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands", рішення від 27.10.1993, серія A, №274, с.19, параграф 33, та "Ankerl v. Switzerland", рішення від 23.10.1996, Reports 1996-V, параграф 38).

Крім того, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15.05.2008 у справі "Надточій проти України" (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Як вбачається із зазначеного вище, дотримання процесуального механізму належного повідомлення учасників справи є необхідною і важливою умовою для забезпечення та реалізації завдань та принципів правосуддя.

Вказані вище ухвали суди надсилались судом на адресу відповідача, а також були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

Також суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі у встановлені чинним процесуальним Законом порядку та спосіб, а також надання сторонам достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав передбачених ГПК України.

Разом з цим, судом ураховується, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").

Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").

Таким чином, ураховуючи те, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 ГПК України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

15.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРАНТА ЛІМІТЕД" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРНАФТАГАЗРЕСУРС" (Покупець) був укладений договір купівлі - продажу №588 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити на умовах даного Договору, продукцію іменовану в подальшому Товар, в асортименті, кількості та за ціною, визначених в таблиці, а саме: сою у кількості 4 тони, загальною вартістю 120000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 14736,84 грн.).

Згідно з п.3.1. договору поставка здійснюється партіями, на базисі ЕХW - склад Покупця.

Згідно з п. 3.3. договоруПродавець зобов`язаний передати Покупцю повний обсяг Товару не пізніше 20.05.2023 року в сумі згідно цього договору. Термін передачі Товару може бути змінений за угодою сторін, що повинна бути оформлена у вигляді додаткової угоди до цього Договору.

Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 120 000,00 грн, що підтверджується підписаними сторонами і скріпленими їх печатками видатковою накладною від 19.05.2023 за №116 та товарно-транспортною накладною від 19.05.2023 №Р116.

За твердженням позивача, жодних скарг або зауважень щодо кількості або якості поставленого позивачем товару від відповідача не надходило.

За умовами п. 3.2 договору оплата здійснюється Покупцем у повному обсязі на розрахунковий рахунок Продавця до 31.07.2023р.

Проте як зазначає позивач, відповідач в порушення п. 3.2. договору в термін до 31.07.2023 здійснив лише частково оплату вартості отриманого товару на загальну суму 68000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №727 від 18.05.2023 про сплату 48000,00 грн та випискою Акціонерного товариства "УкрСиббанк" про сплату 19.05.2023 суми 20000,00 грн, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за договором у розмірі 52000,00 грн, яку визнано відповідачем в підписаному сторонами Акті звірки взаєморозрахунків за перше півріччя 2023 року.

19.02.2024 на адресу відповідача листом вкладення у цінний лист за номером 6109304121509 було надіслано претензію №1 про сплату заборгованості за договором купівлі - продажу №588 від 15.05.2023 у розмірі 52000,00 грн протягом 2 (двох) банківських днів з дати отримання даної претензії, яку було отримано відповідачем 22.02.2024, що підтверджується підписом з боку відповідача у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення за номером 6109304121509.

Проте як зазначено позивачем, станом на день складання цієї позовної заяви, претензія залишена відповідачем поза увагою, заборгованість у розмірі 52000,00 грн у добровільному порядку не відшкодована, що стало підставою для подання до суду цього позову про стягнення суми боргу за договором купівлі-продажу №588 від 15.05.2023 у розмірі 52000,00 грн, пені у розмірі 57980,00 грн, інфляційних нарахувань на суму боргу у розмірі 565,69 грн та трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 953,00 грн.

Відповідач правом на висловлення своєї правової позиції у справі не скористався та відзив на позов не надав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з нормами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Також, ст. 694 Цивільного кодексу України визначено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до приписів ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за договором належним чином, в обумовлений у п. 3.3. договору термін (до 20.05.2023) поставив відповідачу товар на загальну суму 120 000,00 грн, що підтверджується підписаними сторонами і скріпленими їх печатками видатковою накладною від 19.05.2023 за №116 та товарно-транспортною накладною від 19.05.2023 №Р116.

Як вказано судом вище, за умовами п. 3.2 договору оплата здійснюється Покупцем у повному обсязі на розрахунковий рахунок Продавця до 31.07.2023.

Проте відповідач в порушення п. 3.2. договору здійснив лише частково оплату вартості отриманого товару на загальну суму 68 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №727 від 18.05.2023 на суму 48 000,00 грн та банківською випискою Акціонерного товариства "УкрСиббанк" про сплату 19.05.2023 суми 20 000,00 грн, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за договором у розмірі 52 000,00 грн, розмір якої визнано відповідачем в підписаному сторонами Акті звірки взаєморозрахунків за перше півріччя 2023 року, у зв`язку з чим виникло прострочення оплати вказаної суми з 01.08.2023.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Зважаючи на вимоги вищезазначених норм, а також ураховуючи те, що відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми боргу за договором купівлі-продажу №588 від 15.05.2023 у розмірі 52 000,00 грн обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 57980,00 грн, інфляційних нарахувань на суму боргу у розмірі 565,69 грн та трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 953,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Так, відповідно до статей 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 статті 549 ЦК України).

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Згідно з п. 4.1. договору за порушення термінів поставки продукції або її оплати, винна сторона сплачує пеню в розмірі 0,5% від вартості недопоставленої або неоплаченої продукції за кожен день прострочення.

Виходячи з того, що договором не встановлено іншого порядку припинення нарахування пені за прострочення оплати відповідачем вартості неоплаченого товару, у даному випадку застосовуються положення ч. 6 ст. 232 ГК України, тобто нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відтак суд вважає, що у позивача виникло право на нарахування пені на підставі п. 4.1. договору з 01.08.2023 до 01.02.2024, а отже позивачем неправомірно здійснено нарахування пені поза межами шестимісячного строку (за 223 дні) від дня прострочення зобов`язання.

Також суд враховує, що за приписами ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань також врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже, розмір пені не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Зазначена правова позиція щодо розміру обчислення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України є сталою та зокрема викладена у постановах Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі № 25/187 та від 07.11.2011 у справі № 5002-2/5109-2010, Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №910/10224/14, від 23.05.2018 у справі №910/15492/17, від 06.03.2019 у справі №916/4692/15.

Здійснивши розрахунок пені за період з 01.08.2024 до 01.08.2024 у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару (52000 грн), суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 9538,62 грн. В решті частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 48441,38 грн слід відмовити у зв`язку з безпідставним пред`явленням до стягнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних за період з 01.08.2023 по 11.03.2024 та інфляційних втрат за період з серпня 2023 по лютий 2024, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 953,00 грн та інфляційних втрат у розмірі 565,69 грн є обгрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 63057,31 грн, з яких: заборгованість за договором у розмірі 52000,00 грн, пеня у розмірі 9538,62 грн, 3% річних у розмірі 953,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 565,69 грн. В частині стягнення пені у розмірі 48441,38 грн слід відмовити.

Ураховуючи вищенаведене та беручи до уваги, що позов задоволено частково, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 1712,46 грн, решта сума сплаченого судового збору у розмірі 1315,54 грн покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 6, 11, 253, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 610-612, 599, 627-629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193, 230, 232, 343 Господарського кодексу України та ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 130, 233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково у розмірі 63 057,31 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРНАФТАГАЗРЕСУРС" (вул. Свято-Троїцька, 39, с. Наталине, Красноградський район, Харківська область, 63343, ідентифікаційний код 40133562) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРАНТА ЛІМІТЕД" (вул. Маршала Батицького, 8, м. Харків, 61038, ідентифікаційний код 43364183) суму боргу за договором купівлі-продажу №588 від 15.05.2023 у розмірі 52000,00 грн, пеню у розмірі 9538,62 грн, інфляційні нарахування на суму боргу у розмірі 565,69 грн, 3% річних від простроченої суми у розмірі 953,00 грн, а також судовий збір у розмірі 1712,46 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "16" травня 2024 р.

СуддяІ.О. Чистякова