Рішення

від 16.05.2024 по справі 922/779/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/779/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "СМВ-Транс" (45601, Волинська область, Луцький район, с. Липини, вул. Шкільна, 23/8; ідент. код 39028162)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕМЕЛІ ТРАНС" (61052, м. Харків, вул. Мала Гончарівська, буд.17, кв.1; ідент. код 43093884)

про стягнення 44350,72 грн.

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПП "СМВ-Транс", звернувся 13.03.2024 до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕМЕЛІ ТРАНС", про стягнення 44350,00 грн основного боргу. Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором на транспортно-експедиційні послуги № 10/02 від 10.02.2022 р. Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн. та витрати щодо оплати послуг з надання правової допомоги у розмірі 3000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.03.2024 відкрито провадження у справі № 922/779/24; постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на позов.

Позивач про факт відкриття провадження у справі № 922/779/24 та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права був повідомлений в порядку приписів ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України шляхом направлення ухвали від 18.03.2024 в електронній формі до Електронного кабінету відповідача із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. Відповідно до п.2 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. У даному випадку позивач отримав ухвалу суду від 18.03.2024 року - 19.03.2024.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 18.03.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61052, м. Харків, вул. Мала Гончарівська, буд.17, кв.1. Судова кореспонденція адресована відповідачу була отримана адресатом - 21.03.2024.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення сторін про розгляду справи, а останні в розумінні вимог ст. 120, п. 2 ст. 242 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про такий розгляд.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк (до 05.04.2024 р.), встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.03.2024.

Враховуючи те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за наявними у справі документами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд виходи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФЕМЕЛІ ТРАНС" (експедитор, відповідач) та Приватним підприємством "СМВ-ТРАНС" (перевізник, позивач) укладено договір на транспортно-експедиційні послуги № 10/02 від 10.02.2022 року (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, експедитор доручає, а перевізник бере на себе обов`язок здійснювати на підставі заявок експедитора перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами на території України, та/або за її межами (міжнародні перевезення), а експедитор зобов`язується оплачувати такі послуги відповідно до мов даного договору.

Згідно п. 2.1., 2.3 договору, для здійснення кожного окремого перевезення експедитор надає перевізнику заявку, в якій зазначає: дату складання заявки та номер і дату цього договору; найменування та кількість (тоннаж) вантажу, який необхідно перевезти; дата, час та місце навантаження вантажу на транспортні засоби; пункт доставки (призначення) вантажу; строк перевезення або дата та час доставки товару; вимоги до забезпечення та/або умов перевезення (доставки) вантажу; вимоги до маршруту перевезення, якщо такі є у експедитора; вартість послу транспортного експедирування, якщо такі надаються за договором; інші необхідні дані. Заявка надається перевізнику за допомогою поштового в`язку листом з повідомленням чи кур`єром, особистого вручення або у факсимільній копії за допомогою засобів факсимільного чи електронного зв`язку.

У відповідності до п. 4.1., 4.2. договору, вартість (ціна) кожного окремого перевезення визначається згідно тарифів, що зазначені у Заявці. Експедитор сплачує перевезення вартість кожного перевезення протягом 14 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів (заявка, акт виконаних робіт, рахунок, ЦМР).

Як наполягає позивач, в межах виконання умов договору № 10/02 від 10.02.2022, між сторонами узгоджено та підписано транспортну заявку № 1 від 10 лютого 2022 р., відповідно до умов якого позивач (ПП "СМВ-ТРАНС") взяв на себе зобов`язання здійснити транспортне міжнародне перевезення по маршруту: Нідерланди Vieuten Україна, Київська область, м. Бровари, автомобілем НОМЕР_1 , причеп НОМЕР_2 , вартість послуг 2300 ЄВРО по курсу НБУ на дату розмитнення, з датою розмитнення 15.02.2022 року.

Підписуючи заявку № 1 від 10.02.2022 року, позивач, як виконавець, зобов`язався, зокрема, забезпечити доставку довіреного вантажу у пункт призначення: Бровари, вул. Сергія Москаленко, 26А, склад.

На підтвердження виконання взятих на себе зобов`язань за Договором № 10/02 та Заявкою № 1 від 10.02.2022 року, ПП "СМВ-Транс" посилається на CMR № NL C22-015 від 11.02.2022 р. та наголошує, що на підставі отриманого від відповідача замовлення, позивач уклав угоду на бланку CMR № NL C22-015 від 11.02.2022 р. із Frupaks-vernooij BV het Hoogs, 3451 RC Vleuen The Netherlands (вантажовідправником) та ТОВ "Фрутлайтф", вул.Краснопільська, 9, оф.318, м. Дніпро, Україна, 49033 (вантажоодержувачем) і виступив у даному міжнародному дорожньому перевезенні транспортером, тобто перевізником. За даними графи 2 CMR - вантажоотримувач ТОВ "Фрутлайтф"; до перевезення прийнято визначений сторонами вантаж. Перевезення, за погодженим в заявці маршрутом, було виконане перевізником без будь-яких зауважень чи застережень з боку вантажоодержувача. Вказану обставину підтверджує наявність підпису уповноваженої особи вантажоодержувача в графі 24 16.02.2022 року.

Таким чином, загальна вартість перевезення всього вантажу склала 2300,00 євро, що обумовлено сторонами у транспортній заявці № 1 від 10.02.2022.

При розрахунку вартості перевезення, позивач керувався приписами ст. 533 ЦК України, щодо того, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях по курсу НБУ на дату розмитнення, що станом на 16.02.2022 р. склало загальну вартість послуги 74 350,72 грн.

Отже, за твердженнями позивача, на виконання Договору № 10/02 та Заявки № 1 від 10.02.2022 року позивачем було надано відповідачу послугу з перевезення вантажу на суму 74 350,72 грн (за курсом НБУ на дату розмитнення), що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № NL C22-015 від 11.02.2022 р. При цьому, позивач наголошував, що перевезення було виконане ПП "СМВ-Транс" без зауважень та застережень з боку вантажоодержувача та замовника перевезення. Вказану обставину підтверджує відсутність будь-яких приміток у графі 24 CMR.

ПП "СМВ-Транс" надіслав на адресу відповідача оригінали документів (CMR, Рахунок № СТ00-000082 від 16.02.2022 р. та Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 82 від 16.02.2022 р.), що підтверджується експрес-накладною ТОВ "НОВА ПОШТА" № 20450530780950 від 20.04.2022 р.

Відповідач частково сплатив послуги перевезення на загальну суму 30 000,00 грн, а саме: 20 000,00 грн сплачено згідно платіжного доручення № 259 від 09.06.2022 р. та 10 000,00 грн - згідно платіжного доручення № 317 від 29.08.2022 р.

21.10.2023 року позивач повторно надіслав оригінали документів та адресу відповідача (а.с. 12).

28.11.2023 року позивач надіслав відповідачу Претензію про оплату послуг перевезення. (а.с. 13-15).

Станом на дату подання позовної заяви, ТОВ "ФЕМЕЛІ ТРАНС" свої зобов`язання з оплати послуг не виконано, вартість наданих послуг на суму 44 350,72 грн не сплачено.

Оскільки, в порушення своїх договірних зобов`язань, відповідачем не було здійснено оплату вартості наданих послуг в сумі 44 350,72 грн, то в останнього утворилась заборгованість у зазначеному розмірі, що у свою чергу й послугувало підставою позивачу для звернення до суду з даним позовом.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи подані до справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Приписами частин 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно із частинами 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Доказів того, що відповідач оспорює дійсність підпису уповноваженої особи чи відбитку печатки на договорі та транспортній заявці до матеріалів не надано та суду не повідомлено, а також не надав суду доказів того, що на дату надіслання заявки печатку ТОВ "Фемелі Транс" було втрачено чи нею скористалась не уповноважена на те особа.

З урахуванням зазначеного, засвідчена позивачем копія договору та заявки № 1 від 10.02.2024 р. у сукупності з товарно-транспортною накладною CMR № NL C22-015 від 11.02.2022 р., визнаються судом належними (більш вірогідними) доказами у підтвердження існування між сторонами даної справи правовідносин щодо надання послуг з перевезення вантажу на умовах, визначених у цих документах

Отже, судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини щодо перевезення вантажу.

Правовідносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються статтями 908-924 Цивільного кодексу України, статтями 306-314 Господарського кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Аналогічні приписи містяться в статтях 909, 919 Цивільного кодексу України.

Положеннями статті 311 Господарського кодексу України передбачено, що плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов`язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

Згідно із частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається зі змісту транспортної заявки № 1 від 10.02.2022, вартість перевезення 2300 Євро, протягом 14 банк. днів по отриманню документів.

Судом враховано, що до матеріалів справи надані докази надсилання рахунку № 82, акту № 82 копії ЦМР та акту звірки на адресу відповідача та не надано доказів наявності у відповідача зауважень чи заперечень щодо отриманих від позивача документів для оплати виконаного перевезення.

Поряд з цим, згідно зі ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, до якої приєдналася Україна, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Матеріалами справи, а саме - міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № NL C22-015 від 11.02.2022 р. підтверджується факт виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за договором та транспортною заявкою № 1 від 02.02.2022 р., оскільки дані заявки відповідають даним, зазначеним у CMR, зокрема, вантажовідправник, маршрут перевезення, номер автотранспорту.

Відповідно до ст. 6 Конвенції, вантажна накладна містить такі дані: a) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім`я та адреса відправника; c) ім`я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; e) ім`я та адреса одержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; i) платежі, пов`язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; k) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції. У випадку потреби, вантажна накладна повинна також містити наступні дані: a) заява про те, що перевантаження забороняється; b) платежі, які відправник зобов`язується сплатити; c) сума платежу, що підлягає сплаті при доставці; d) декларована вартість вантажу і сума додаткової цінності його для відправника; e) інструкції відправника перевізнику відносно страхування вантажу; f) погоджений термін, протягом якого повинно бути виконано перевезення; g) перелік документів, переданих перевізнику. Сторони можуть внести у вантажну накладну будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають корисною.

Як встановлено судом, міжнародна товарно-транспортна накладна CMR № NL C22-015 від 11.02.2022 р. містить дані, передбачені Конвенцією, в тому числі - визначена вага вантажу (графа 11 накладної), зазначений вантажовідправник, місце і дата прийняття вантажу до перевезення, адреса розвантаження, перевізник, тощо.

При цьому, положеннями Конвенції не вимагається необхідність посилання на договір перевезення.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору на транспортно-експедиційні послуги № 10/02 та транспортної заявки № 1 від 10.02.2022 р. було надано відповідачу послуги з перевезення вантажу в міжнародному сполученні у період з 11.02.2022 по 16.02.2022, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № NL C22-015 від 11.02.2022 р..

Суд констатує, що відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати наданих йому позивачем послуг та не спростував належними і допустимими доказами обставин, наведених в обґрунтування позовних вимог, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови укладеного сторонами договору № 10/02 від 10.02.2022 р.

Отже, враховуючи встановлений судом факт надання позивачем відповідачу послуг перевезення на загальну суму 74 350,72 грн за договором на транспортно-експедиційні послуги № 10/02 та транспортної заявки № 1 від 10.02.2022 р., та наявність доказів лише часткової оплати наданих послуг перевезення на загальну суму 30 000,00 грн, виходячи з презумпції правомірності правочину та з огляду на те, що відповідачем не подано доказів сплати боргу у повному обсязі чи обґрунтованих заперечень проти позову, підтверджених належними та допустимими доказами, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 44 350,72 грн обґрунтованими, доведеними більш вірогідними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог ТОВ "СМВ-Транс" у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн покладаються на відповідача.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн.

За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Позивачем під час розгляду справи на підтвердження факту понесення останнім судових витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 3000,00 грн надані такі докази: договір про правову допомогу від 20.02.2024 № б/н, укладений між ТОВ "СМВ-Транс" та адвокатом Тимофєєвою І.В.; додаток № 1 до договору від 20.02.2024; акт № 1 надання послуг по договору про надання правової допомоги від 21.02.2024 на суму 3000,00 грн; платіжну інструкцію № 22738 від 11.03.2024 на суму 3000,00 грн.

Дослідивши надані позивачем докази витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн, суд вважає надані докази такими, що підтверджують витрати позивача на професійну правничу допомогу у справі № 922/779/24. При цьому, клопотання щодо зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу від відповідача до суду не надходило.

З огляду викладене, суд дійшов висновку, що витрати позивача на правову допомогу відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 129 ГПК (інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача) підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в розмірі 3000,00 грн.

Беручи до уваги викладене та зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, відсутність клопотання іншої сторони про зменшення витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про те, що з відповідача підлягають стягненню витрати позивача на оплату правничої допомоги в розмірі 3000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 13, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ПП "СМВ-Транс" до ТОВ "ФЕМЕЛІ ТРАНС" про стягнення 44350,72 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕМЕЛІ ТРАНС" (61052, м. Харків, вул. Мала Гончарівська, буд.17, кв.1; ідент. код 43093884) на користь Приватного підприємства "СМВ-Транс" (45601, Волинська область, Луцький район, с. Липини, вул. Шкільна, буд. 23/8, ідент. код 39028162) заборгованість за договором на транспортно-експедиційні послуги № 10/02 від 10.02.2022 р. у розмірі 44 350,72 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн та витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 3000,00 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "16" травня 2024 р.

СуддяМ.І. Шатерніков