Рішення

від 16.05.2024 по справі 924/15/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" травня 2024 р. Справа № 924/15/24

Господарський суд Хмельницької області у складі головуючого судді Грамчука І.В., при секретарі судового засідання Мартинюк А.О. розглянувши матеріали справи

за позовом Першого заступника керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Славутської міської ради, м. Славута

до - Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" м. Хмельницький

- Комунального підприємства "Славутська міська лікарня ім. Ф.М. Михайлова" Славутської міської ради

про визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 25.01.2022 до договору № 21100090 від 11.01.2022, укладеного між ТОВ "Хмельницькенергозбут" м. Хмельницький і комунальним підприємством "Славутська міська лікарня ім. Ф.М. Михайлова" Славутської міської ради

та

про стягнення з ТОВ "Хмельницькенергозбут" м. Хмельницький 129047,09 грн.

Представники сторін:

від позивача: Талашок А.М.

від відповідача 1: Кукуріка Н.М.

від відповідача 2: Каминіна Н.М.

від прокуратури: Присупа В.І.

Відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Встановив: Перший заступник керівника Шепетівської окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Славутської міської ради, м. Славута з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" м. Хмельницький про визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 25.01.2022 до договору № 21100090 від 11.01.2022, укладеного між ТОВ "Хмельницькенергозбут" м. Хмельницький і комунальним підприємством "Славутська міська лікарня ім. Ф.М. Михайлова" Славутської міської ради, а також стягнення з ТОВ "Хмельницькенергозбут" заборгованості в сумі 131 250, 20 грн

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 04.01.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду. Відкрито провадження у справі в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 10:00 год. "06" лютого 2024 р.

Ухвалою суду від 06.02.2024 відкладено підготовче засідання через призначення до розгляду клопотання прокурора (вх. № 05-08/393/24 від 29.01.2024р.) про зменшення розміру позовних вимог у справі № 924/15/24 на 10 год. 06 березня 2024 р.

Ухвалою від 06.03.2024 судом клопотання прокурора (вх. № 05-08/393/24 від 29.01.2024р.) про зменшення розміру позовних вимог задоволено, залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Комунальне підприємство "Славутська міська лікарня ім. Ф.М. Михайлова" Славутської міської ради із зобов`язанням прокурора та позивача надіслати Комунальному підприємству "Славутська міська лікарня ім. Ф.М. Михайлова" Славутської міської ради копії позовної заяви з доданими документами, докази чого надати суду до 22.03.2024. Встановлено Комунальному підприємству "Славутська міська лікарня ім. Ф.М. Михайлова" Славутської міської ради строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України до 04.04.2024. Відкладено підготовче засідання у справі № 924/15/24 на 10:30 год. 04 квітня 2024 р.

Ухвалою суду від 04.04.2024 відкладено підготовче засідання у справі № 924/15/24 на 10:30 год. 08 травня 2024 р.

Ухвалою суду від 08.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу № 924/15/24 до судового розгляду по суті у загальному позовному провадженні на 11 год. "16" травня 2024 р.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Перший заступник керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Славутської міської ради, м. Славута звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 25.01.2022р. до договору № 21100090 від 11.01.2022р., укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" та Комунальним підприємством "Славутська міська лікарня ім. Ф.М. Михайлова" Славутської міської ради та стягнення 131250,20 грн. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує, що проведеним моніторингом закупівлі електричної енергії (код процедури закупівлі: UA-2021-12-13-001039-b) встановлено порушення вимог п.п. 1, 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки Комунальним підприємством «Славутська міська лікарня ім. Ф.М. Михайлова» та товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" укладено додаткову угоду № 2 від 25.01.2022р., якою зменшено обсяг поставленої лікарні електричної енергії до 579 555 кВт.год. зі збільшенням ціни за 1 кВт.год. електричної енергії з 5,30 грн. до 5,53 грн. або на 4,3 % від попередньої вартості.

Славутська міська рада надіслала на адресу Шепетівської окружної прокуратури лист № 04-29/1027 від 21.08.2023, та повідомила про підтримання органів прокуратури.

11.12.2023 в.о. обов`язки керівника Шепетівської окружної прокуратури повідомив про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді.

Присутні учасники процесу в судовому засіданні підтримали свої позиції викладені в заявах по суті справи.

Перелік обставин, які є предметом доказування; та доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність даних обставин:

Рішенням Уповноваженої особи закладу охорони здоров`я, оформлене протоколом від 31.12.2021 про розгляд пропозиції на закупівлю Електична енергія «ДК 021:2015:09310000-5 - Електрична енергія» і прийняття рішення щодо обрання переможця та оприлюднення повідомлення про намір укласти договір. Зазначеним рішенням визнано переможцем закупівлі ТОВ «Хмельницькенергозбут».

Упродовж грудня 2021р. - січня 2022 року КП «Славутська міська лікарня ім. Ф.М. Михайлова» Славутськоі міської ради проведено закупівлю товару за кодом класифікації ДК 021:2015:09310000-5 - Електрична енергія (закупівля № ІІА-2021-12-13-001039-Ь), за результатами якої 11.01.2022 із переможцем ТОВ «Хмельницькенергозбут» укладено договір № 21100090 про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір), згідно п.2.1 якого, додатку № 1 до Договору, постачальник продає споживачу із 01.01.2022 до 31.12.2022 електричну енергію в кількості 605080 кВт/год. Згідно п.п. 5.1, 5.2 Договору, додатку № 1 до Договору, базова ціна товару (електричної енергії) становить 4,41999 грн за 1 кВт/год без ПДВ. Сума договору - 3 209 344,30 грн (з ПДВ). Таким чином, ціна за 1 кВт/год електричної енергії з ПДВ становить 5,3 гривні.

Згідно п.13.1 договору, договір набирає чинності з моменту підписання Сторонами, скріплення печатками Сторін (за наявності) і діє до 31.12.2022 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань в частині розрахунків.

24.01.2022 укладено додаткову угоду за № 1, відповідно до якої пункт 13.1 Договору викладено в наступній редакції: «Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань в частині розрахунків».

25.01.2022 сторонами укладено додаткову угоду за № 2, якою зменшено обсяг поставленої електричної енергії загалом до 579 555 кВт.год. з відповідним збільшенням ціни за 1 кВт.год. електроенергії з 5,30 грн. до 5,53 грн. або на 4,3 % від попередньо узгодженої вартості.

26.01.2022 сторонами укладено додаткову угоду за № 3, якою внесено зміни до п.2.1 Договору.

22.12.2022 сторонами укладено додаткову угоду за № 4, якою зменшено суму договору на 102 950,97 грн. та визначено ціну закупівлі - 3 106 393,33 грн. з ПДВ.

Сторонами укладено додаткову угоду за № 5, якою визначено, що сума Договору становить 3 056 776,13 грн. Відповідно до пункту 1 додаткової угоди № 5, суму договору зменшено на 152 568,17 грн. з ПДВ.

03.01.2023 на веб-порталі «Рrоzоrrо» опубліковано оголошення про виконання договору про закупівлю № UА-2021-12-13-001039-Ь.

Відповідно до п. 5.5 договору сторони домовились, що фактична ціна поставки товару визначається щомісяця (розрахунковий період) та змінюється порівняно з базовою ціною шляхом внесення змін до цього договору у письмовій формі, а саме шляхом підписання сторонами відповідних актів приймання - передачі товару згідно п.5.9 договору. У разі зміни складової ціни товару - тарифу на передачу електричної енергії, затвердженого відповідною постановою НКРЕКП, зміна умов цього договору щодо ціни за одиницю товару в частині тарифу здійснюється шляхом укладення та підписання сторонами додаткової угоди до договору, згідно з п. 5.8 цього договору.

У п.5.6.1. передбачено, що зміна ціни за одиницю товару відбувається з дотриманням усіх наступних умов: один раз на місяць після завершення розрахункового періоду, з дотриманням формули, передбаченої п. 5.6.2 договору, не більше, ніж на 10% від базової ціни за одиницю товару. При цьому, загальна ціна договору не може бути збільшена. У разі документально підтвердженого зростання ціни за одиницю товару, одночасно здійснюється зменшення кількості товару.

Згідно п. 5.7 договору у випаду якщо коливання ціни на ринку товару в сторону зменшення становитиме понад 10% відносно базової ціни товару, сторони дійшли згоди, що вартість товару за відповідний розрахунковий період може зменшуватись без обмежень максимального відсотку. Обрахунок ціни за одиницю товару на відповідний розрахунковий період, в такому випадку, визначається за формулою визначеною у п. 5.6 цього договору.

У відповідності до п. 5.8.1 договору, у випадку зміни тарифу на передачу електричної енергії постановою НКРЕКП або рішенням іншого уповноваженого органу влади, сторони вносять відповідні зміни в додаток № 1 до договору, шляхом укладання додаткової угоди до договору та викладенням додатку № 1 в новій редакції.

Згідно з п.13.5. Договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків передбачених ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

25.01.2022р. із посиланням на п.1 та п.7 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" між сторонами укладено Додаткову угоду № 2, у п.1 якої зазначено, що у зв`язку із набуттям із 01.01.2022р. чинності постанови НКРЕКП № 2611 від 17.12.2021р. "Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії АТ "Хмельницькобленерго" із застосуванням стимулюючого регулювання" та зростанням тарифу на послуги з розподілу електричної енергії із 1,12143 грн/кВт*год без ПДВ до 1,26442 грн/кВт*год без ПДВ, та постанови НКРЕКП № 2454 від 01.12.2021 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК "УКРЕНЕРГО" на 2022 рік" та зростанням тарифу на послуги з передачі електричної енергії із 0,29393 грн/кВт*год без ПДВ до 0,34564 грн/кВт*год без ПДВ, сторони вирішили додаток № 1 до договору № 21100090 від 11.01.2022р. викласти в новій редакції. Даний додаток є невід`ємною частиною Додаткової угоди та Договору, набирає чинності з моменту її підписання.

Згідно Додатку № 1 до Додаткової угоди № 2 до Договору вбачається, що у зв`язку із збільшенням сторонами тарифу на розподіл та на передачу електричної енергії, базова ціна за одиницю товару склала 5,5376 грн/кВт*год без ПДВ, а обсяг товару зменшено з 605080 кВт до 579555 кВТ (тобто на 25525 кВт).

Таким чином додатковою угодою від 25.01.2022р. № 2 підвищено ціну за одиницю товару та зменшено обсяг постачання. В якості підстави укладення зазначених угод вказано п.7 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" (зміну регульованих цін (тарифів) на підставі Постанови НКРЕКП від 17.12.2021р. № 2611 та Постанови НКРЕКП від 01.12.2021р. № 2454, що набрали чинності 01.01.2022р.

Славутська міська рада надіслала на адресу Шепетівської окружної прокуратури лист за № 04-29/1027р. від 21.08.2023, та повідомила про підтримання органів прокуратури.

11.12.2023р. в.о.обов`язки керівника Шепетівської окружної прокуратури повідомив про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів (визнання більш вірогідними), аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Досліджуючи питання наявності підстав представництва Шепетівської окружної прокуратури інтересів держави, суд враховує наступне.

При зверненні до суду прокурор посилався на положення ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 131-1 Конституції України, ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, а саме: здійснення ним представництва інтересів держави в суді в інтересах держави в особі Славутської міської ради як органу, уповноваженого здійснювати функції із захисту майнових інтересів держави у спірних відносинах, але належним чином не здійснює захист інтересів держави представницькими засобами.

Ст. 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Ч. 2 ст. 2 Кодексу передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі ст.ст. 167, 170 Цивільного кодексу України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

У судовому процесі, зокрема у господарському, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Отже, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Аналогічний за змістом висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019р. у справі № 587/430/16-ц та від 27.02.2019р. у справі № 761/3884/18.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні № 4-рп/2008 від 01.04.2008р., неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої і судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Ст. 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За приписами ч. 4 ст. 23 Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень.

За приписами ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

Аналіз положень ст.53 Кодексу у взаємозв`язку зі змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження.

Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Зазначену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі № 912/2385/18.

На підтвердження вжиття заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, передбачених ч.ч. 3, 4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурором додані до позовної зави повідомлення.

Так, листом від 25.07.2023р. Шепетівською окружною прокуратурою зобов`язано Славутську міську раду у строк до 01.09.2023р. надати до Шепетівської окружної прокуратури інформацію про можливі вжиті Славутською міською радою заходи щодо усунення наявних порушень, зокрема визнання додаткової угоди № 2 до договору недійсною, а також щодо стягнення з ТОВ "Хмельницькенергозбут" надміру сплачених коштів за договором № 21100090 про закупівлю електричної енергії від 11.01.2022р.

У відповіді від 21.08.2023р. № 04-29/1027 Славутська міська рада повідомила, що остання не реалізує право на звернення до суду та підтримує органи прокуратури.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що прокурором дотримано встановлений ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" порядок щодо звернення до органів, уповноважених на захист майнових інтересів держави, яким у даній справі є Славутська міська рада, з повідомленнями про виявлені порушення вимог законодавства при використанні бюджетних коштів в сфері здійснення публічних закупівель та надання розумного строку для відреагування на стверджуване порушення інтересів держави. У зв`язку з отриманням відповідей зазначених компетентних органів про непред`явлення позову та відсутність будь-яких посилань цих органів на вчинення дій для усунення виявлених порушень, прокурор правомірно скористався процесуальними повноваженнями щодо звернення з позовом до суду.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для представлення прокурором інтересів держави у даній справі.

Щодо суті позовних вимог.

За змістом ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у ст. 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону визначені параграфом 2 глави 16 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 року у справі № 916/1171/18, від 14.11.2018 року у справі № 910/8682/18, від 30.08.2018 року у справі № 904/8978/17, від 04.03.2019 року у справі № 5015/6070/11, від 10.09.2019 року у справі № 9017/317/19, від 09.07.2019 року у справі № 903/849/17.

Матеріалами справи стверджується, що 11.01.2022 між Комунальним підприємством "Славутська міська лікарня ім. Ф.М. Михайлова" Славутської міської ради (Споживач) та ТОВ "Хмельницькенергозбут" (Постачальник) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 21100090 зі строком дії до 31.12.2022р.

Відповідно до п.2.1. Договору, Постачальник продає Споживачу із 01.01.2022р. до 31.12.2022р. товар (код ДК 021:2015-09310000-5 електрична енергія) для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Обсяги закупівлі в розділі 2 "Предмет договору" сторонами не зазначені та містяться лише в Додатку 1 до Договору - "комерційна пропозиція" - 605080 кВт.

Ціна договору становить 3209344,30 грн., в тому числі ПДВ та визначається у додатку №1 до Договору - "Комерційна пропозиція" (п.п. 5.1., 5.2. Договору).

Разом з тим, у подальшому між споживачем та постачальником було укладено додаткову угоду № 2 від 25.01.2022р., якою збільшено ціну за одиницю товару із одночасним зменшенням кількості обсягу постачання (5,5376 грн/кВт*год без ПДВ, а обсяг товару зменшено з 605080 кВт до 579555 кВТ (тобто на 25525 кВт).

Згідно пункту 7 частини 5 статті 41 Закону, зміна істотних умов договору через зміну регульованих цін (тарифів) можлива лише у випадку, коли такі тарифи змінилися після підписання Договору та до повного його виконання.

Аналогічні вимоги та умови також закріплені у пунктах 5.7., 5.8.1, 5.8.2, 5.8.3 Договору.

Водночас, Постанова НКРЕКП №2611 від 17.11.2021 та постанова НКРЕКП №2454 від 01.12.2021, набрали чинності ще 01.01.2022. тобто до укладення договору (початку строку його дії).

Жодних змін регульованих цін (тарифів) з моменту підписання Договору (11.01.2022) по дату укладання другої додаткової угоди (25.01.2022) не відбувалося.

Постанова НКРЕКП № 2611, яку було прийнято 17.12.2021р., оприлюднено на офіційному веб-саті регулятора 17.12.2021, а постанова НКРЕКП № 2454, яку було прийнято 01.12.2021, оприлюднена на офіційному веб-сайті регулятора 01.12.2021, а тому були доступні для ознайомлення Учасниками та Замовнику ще до початку оголошення процедури закупівлі.

Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Положеннями ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури.

Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Аналогічні приписи містить п. 13.6. договору.

Судом встановлено, що станом на момент підписання договору про закупівлю сторонами погоджені всі істотні умови - предмет, ціна та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов. Таким чином, у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов`язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін. Водночас, внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища, як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення).

При цьому існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинні бути доведені належними та допустимими доказами та такі коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Вищезазначені постанови були оприлюднені на офіційному веб - сайті Регулятора та вступили в дію на час подання в електронній системі закупівель тендерної (комерційної) пропозиції учасника ТОВ «Хмельницькенергозбут» (29.12.2021), а також діяли на час укладання Договору (11.01.2022). Таким чином, вищезазначене не підтверджує наявність зміни регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, в бік збільшення в період між укладанням Договору (11.01.2022) та укладанням додаткової угоди № 2 від 25.01.2022 до Договору.

На момент укладення додаткової угоди №2 від 25.01.2022р. не було документально підтверджено коливання ціни на природний газ в період укладення основного договору від 11.01.2022р. до звернення постачальника із листами про необхідність збільшення ціни на товар, з огляду на що сторони спірного договору внесли зміни до договору від 11.01.2022р. № 21100090 шляхом укладення оспорюваної додаткової угоди безпідставно, у порушення норм чинного законодавства.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 23.01.2020 року у справі № 907/788/18, від 29.07.2020 року у справі № 924/316/18, від 05.08.2020 року у справі № 905/1907/18, від 27.08.2020 року у справі № 903/315/19, від 13.10.2020 року у справі № 912/1580/18, від 03.11.2020 року у справі № 916/3563/19, від 11.11.2020 року у справі № 913/416/18, від 03.12.2020 року у справі № 909/703/19 та інші.

За таких обставин, враховуючи, що оспорюваної додаткової угоди № 2 від 14.02.2022р. укладена всупереч вимогам Закону України "Про публічні закупівлі", суд дійшов висновку, що вимога прокурора про визнання її недійсною є обґрунтованою, тому підлягає задоволенню.

Крім того, суд зазначає, що укладення додаткової угоди до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених законом, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020р. у справі № 907/788/18.

Також у позові прокурор просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" на користь Славутської міської ради (з урахуванням зменшення розміру позовних вимог) кошти в сумі 129047,09 грн, посилаючись на те, що в результаті укладення спірної додаткової угоди, Комунальне підприємство «Славутська міська лікарня ім. Ф.М. Михайлова» Славутської міської ради безпідставно сплачувало відповідачу більшу ціну за поставлений електричну енергію, ніж це було передбачено договором.

Отже, між сторонами існує спір щодо правових наслідків недійсного правочину.

Як свідчать матеріали справи, як встановлено Шепетівською окружною прокуратурою, після укладання договору, а саме 25.01.2022, із посиланням на п. 1 та п. 7 ч. 5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" між сторонами укладено Додаткову угоду №2, у п.1 якої зазначено, що у зв`язку із набуттям із 01.01.2022 чинності постанови НКРЕКП №2611 від 17.12.2021 "Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії АТ "Хмельницькобленерго" із застосуванням стимулюючого регулювання" та зростанням тарифу на послуги з розподілу електричної енергії із 1,12143 грн/кВт*год без ПДВ до 1,26442 грн/кВт*год без ПДВ, та постанови НКРЕКП №2454 від 01.12.2021 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК "УКРЕНЕРГО" на 2022 рік" та зростанням тарифу на послуги передачі електричної енергії із 0,29393 грн/кВт*год без ПДВ до 0,34564 грн/кВт*год без ПДВ, сторони вирішили додаток №1 до договору №21100090 від 11.01.2022 викласти в новій редакції. Даний додаток є невід`ємною частиною Додаткової угоди та Договору, набирає чинності з моменту її підписання.

Додатковою угодою від 25.01.2022 №2 підвищено ціну за одиницю товару та зменшено обсяг постачання. В якості підстави укладення зазначеної угоди вказано п.1, п.7 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" (зміну регульованих цін (тарифів) на підставі Постанови НКРЕКП від 17.12.2021 №2611 та Постанови НКРЕКП від 01.12.2021 №2454, що набрали чинності 01.01.2022.

Згідно з комерційною пропозицією базова ціна товару (без ПДВ) з тарифом на передачу та тарифом на розподіл складає 5,30399 за 1 кВт*год.

Згідно Додатку №1 до Додаткової угоди №2 до Договору вбачається, що у зв`язку із збільшенням сторонами тарифу на розподіл та на передачу електричної енергії, відтепер базова ціна за одиницю товару становить 5,5376 грн/кВт*год без ПДВ, а обсяг товару зменшено з 605080 кВт до 579555 кВТ (тобто на 25525 кВт).

Отже, Додатковою угодою від 25.01.2022 №2 підвищено ціну за одиницю товару та зменшено обсяг постачання. В якості підстави укладення зазначених угод вказано п. 1, п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (зміну регульованих цін (тарифів) на підставі Постанови НКРЕКП від 17.12.2021 №2611 та Постанови НКРЕКП від 01.12.2021 №2454, що набрали чинності 01.01.2022.

За первісною ціною - по 3,3039 грн/кВт*год за таку кількість електричної енергії мало бути сплачено 3209344,30 грн з ПДВ.

За січень-грудень 2022 р (ТОВ «Хмельницькенергозбут» поставило 551986 кВт/год електричної енергії (згідно рахунків-фактур) визначено шляхом сумування обсягів поставленого товару за окремі місяці 2022 року), оплата здійснювалася по ціні 5,5376 грн за 1 кВт/год з ПДВ, (тобто увесь обсяг поставленої електроенергії оплачено з урахуванням підвищеної ціни згідно додаткової угоди №2 Договору), за що КП "Славутська міська лікарня ім. Ф.М. Михайлова" Славутської міської ради сплачено 3 056 776,13 гривень.

Таким чином, відповідно до умов Договору № 21100090 про постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2022, з урахуванням додаткової угоди № 2 від 25.01.2022, якою внесено зміни до істотних умов договору, Споживачем сплачено, а ТОВ «Хмельницькенергозбут» безпідставно збережено кошти на загальну суму 129047,09 грн

Тому, розмір надмірно сплачених коштів становить 129047,09 грн

Відповідно до частини 1 статті 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Частиною 12 ст. 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до роз`яснення Міністерства фінансів України, наданих листом від 06.03.2003р. № 021-03/6 та Державного казначейства України від 09.03.2006р. № 3.4 - 22/498 та від 12.02.2008р. № 7.1-10/744, якщо спочатку нового бюджетного періоду здійснюються повернення зайво виплачених в минулих бюджетних періодах коштів, то зазначені кошти не можуть бути відображені, як відновлення касових видатків, а повинні бути перераховані до бюджету.

Славутська міська рада наділена повноваженнями щодо здійснення захисту законних інтересів держави в суді.

Згідно п.3 ч.1 ст.2 Закону України "Про публічні закупівлі" замовниками, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону є юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з такою ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів.

Саме для виконання своїх завдань та функцій, відділ освіти, молоді та спорту Деражнянської міської ради провів публічні торги для закупівлі електричної енергії. Метою їх проведення слугувало обрання найбільш економічно вигідної пропозиції. Однак, при ініціюванні внесені змін де істотних умов Договору, Постачальник не дотримався вимог Закону Україні "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, Закону України "Про публічні закупівлі", дотримання положень яких є обов`язковим при укладанні відповідних договорів. Наслідком вказаного стало порушення інтересів держави щодо раціонального та ефективного витрачанню бюджетних коштів, оскільки виконання навчальним закладом економічне невигідних умов додаткової угоди до Договору призвело до надмірного витрачання.

Проте, органом, уповноваженим державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах - Славутською міською радою та Комунальним підприємством «Славутська міська лікарня ім. Ф.М. Михайлова», заходи щодо захисту своїх майнових прав не вживалися.

Отже, встановлюючи наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання додаткової угоди недійсною на момент її укладення, суд констатує, що оспорювана додаткова угода суперечить ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", принципам максимальної економії, ефективності та пропорційності закупівель, встановлених ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", та доходить до висновку про наявність підстав для визнання її недійсною відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Щодо заявленої прокурором позовної вимоги про стягнення з відповідача 129047,09 грн безпідставно сплачених коштів судом враховується, що відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема договори про постачання електричної енергії споживачу.

Згідно зі статтею 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст. 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Отже, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений позивачу, врегульований нормами глави 54 ЦК України "Купівля-продаж" (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19).

З матеріалів справи вбачається, що згідно з наявними у матеріалах справи рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, інформацією позивача, в період дії оскарженої додаткової угоди відповідач поставив, а позивач отримав та оплатив електричну енергію в загальному обсязі 551986 кВт/год на загальну суму 3056776,13 грн

Згідно з приписами ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Зважаючи на недійсність оспореної додаткової угоди щодо зміни ціни, беручи до уваги приписи ч. 1 ст. 216 ЦК України, зобов`язання сторін за вказаний період регулюються умовами договору, зокрема додатком №1 "Комерційна пропозиція постачальника" в редакції основного договору, згідно з яким ціна за 1 кВт/год електричної енергії становить 5,3039 грн з ПДВ.

Відповідно до ст. 629 цього Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, за 551986 кВт/год отриманої позивачем електричної енергії останній зобов`язаний був сплатити відповідачу кошти в сумі 129047,09 грн (551986 кВт/год * 5,3039 грн).

З огляду на викладене, відповідач отримав кошти у сумі 3056776,13 грн (3056776,13 грн - 2927728,22 грн) за товар, однак не здійснив поставку останнього, а тому заявлені прокурором до стягнення кошти у сумі 129047,09 грн підлягають стягненню з відповідача на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України.

Відповідної правової позиції стало та послідовно дотримується Верховний Суд, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №903/383/22, від 16.02.2023 у справі №903/366/22, від 13.04.2023 у справі №908/653/22, які ухвалені за наслідками розгляду спору щодо дотримання вимог Закону України "Про публічні закупівлі" при виконанні сторонами договору постачання електроенергії.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст. 86 ГПК України).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги наведені положення законодавства, встановлені судом обставини, зміст доводів учасників процесу та наявних доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Судом зважається на те, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 25.01.2022 до договору №21100090 від 11.01.2022 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" та Комунальним підприємством «Славутська міська лікарня ім. Ф.М. Михайлова» Славутськолї міської ради.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (29000, вул. Свободи, буд. 57/2, м. Хмельницький, Хмельницька обл., код ЄДРПОУ 42035266) на Славутської міської ради (30000, вул. Соборності,7, м.Славута, Шепетівський район, Хмельницька область, код ЄДРПОУ 34270865) кошти в розмірі 129047,09 грн (сто двадцять дев`ять тисяч сорок сім гривень 09 коп.).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (29000, вул. Свободи, буд. 57/2, м. Хмельницький, Хмельницька обл., код ЄДРПОУ 42035266) на користь Хмельницької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911102, рахунок отримувача UA188201720343120002000002814, Держказначейська служба України, м.Київ, МФО 820172) 5368,00 грн (п`ять тисяч триста вісімдесят шість гривень 00 коп.) витрат на оплату судового збору.

Після набрання рішенням законної сили, видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складений та підписаний 16.05.2024.

Суддя І.В. Грамчук