Ухвала

від 14.05.2024 по справі 922/3205/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/3205/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючий), Ємця А. А., Малашенкової Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача - Токовенко О. В. (адвокат),

відповідача - Пащенко М. В. (самопредставництво),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська енергосервісна компанія"

на рішення Господарського суду Харківської області від 16.11.2023 та

постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2024,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська енергосервісна компанія"

до Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Європейська енергосервісна компанія" (далі - ТОВ "Євро Еско", позивач, скаржник) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Територіальне відділення АМК, відповідач) про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Відділення від 05.04.2023 № 70/30-р/к (далі - Рішення АМК) у справі № 3/01-69-21 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на незаконність та необґрунтованість Рішення АМК внаслідок неповного з`ясування та доведення обставин, які мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у Рішенні АМК, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.

За твердженням позивача, прийняте відповідачем рішення є необґрунтованим, а висновки викладені у рішенні не підтверджуються відповідними доказами, зроблені на припущеннях і жодним чином не свідчать про порушення ТОВ "Євро Еско" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комунсервіс тепло Нікополь" (далі - ТОВ "Комунсервіс тепло Нікополь") вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.11.2023 (суддя Аюпова Р. М.) зі справи № 922/3205/23, яке Східний апеляційний господарський суд постановою від 13.03.2024 (колегія суддів: Радіонова О. О., Істоміна О. А., Медуниця О. Є.) залишив без змін, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судові рішення мотивовані з посиланням на обґрунтованість Рішення АМК та його висновків, відсутність підстав для визнання Рішення АМК недійсним. Зокрема, постановляючи оскаржувані судові рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що встановлені у Рішенні АМК факти у своїй сукупності свідчать про узгодження (координацію) позивачем та ТОВ "Комунсервіс тепло Нікополь" своєї поведінки при підготовці до участі та під час участі в торгах, зокрема про обмін інформацією між ними. За висновками судів першої та апеляційної інстанції, узгодивши свої дії під час підготовки та участі в торгах, учасники замінили ризик, що його породжує економічна конкуренція, на координацію своєї поведінки у господарській діяльності, а це призвело як до усунення між ними конкуренції під час проведення аукціону, так і до спотворення конкурентного середовища в цілому. Територіальне відділення АМК належним чином встановило та довело узгодженість поведінки ТОВ "Євро Еско" та ТОВ "Комунсервіс тепло Нікополь", що стосується спотворення 10 результатів торгів.

Не погоджуючись із судовими рішеннями попередніх інстанцій у справі, ТОВ "Євро Еско" звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, у якій просить Суд скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження ТОВ "Євро Еско" посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про те, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного:

- у постановах Верховного Суду від 15.07.2021 року зі справи № 904/4598/20, від 07.12.2021 зі справи № 910/10412/19, від 09.07.2020 зі справи № 910/13869/19, від 01.10.2020 року зі справи № 920/890/19, від 21.12.2020 року зі справи № 910/2094/19, від 14.05.2020 зі справи № 910/14493/18, від 01.10.2020 зі справи № 908/540/19, від 08.05.2019 зі справи № 910/9971/17, від 17.10.2019 зі справи № 910/10384/17, від 31.10.2019 зі справи № 910/10013/17, від 31.10.2019 зі справи № 910/9883/17, від 19.05.2020 зі справи № 910/8399/19, від 11.02.2020 зі справи № 914/1144/18, зокрема в частині того, що рішення державного органу, уповноваженого на здійснення певної діяльності, не може ґрунтуватися на припущеннях чи досліджених не у повній мірі фактах та обставин, що стали підставою для його ухвалення;

- у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 зі справи № 910/13158/19, від 25.08.2020 по справі № 910/7972/19 та від 29.05.2018 зі справи № 917/1424/17, зокрема, в частині того, що спільне використання IP-адрес за одним місцезнаходженням не є свідченням антиконкурентних узгоджених дій, оскільки наявність одного місця розташування баз в учасників торгів та використання учасниками торгів однієї поштової адреси, враховуючи, що кожен з учасників має своє відокремлене приміщення, не є підтвердженням узгодженості дій;

- у постанові Верховного Суду від 29.05.2018 зі справи № 917/1424/17, зокрема, що співпадіння в оформленні та зовнішньому вигляді пропозицій торгів в конкретному випадку також не може свідчити про наявність антиконкурентних узгоджених дій, які призвели до спотворення результатів торгів, оскільки при проведенні торгів єдиним критерієм, який висувається до документації учасників, є її відповідність вимогам замовника, визначеним чинним законодавством України;

- у постанові Верховного Суду від 21.04.2021 року зі справи № 910/701/17, зокрема, в частині того, що ознаки схожості в діях (бездіяльності) суб`єктів господарювання не є єдиним достатнім доказом наявності попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій), оскільки антиконкурентна узгоджена поведінка підлягає встановленню та доведенню із зазначенням відповідних доказів у рішенні органу АМК. Схожість має бути саме результатом узгодженості конкурентної поведінки, а не виявлятися у простому співпадінні дій суб`єктів господарювання, зумовленим специфікою відповідного товарного ринку;

- у постанові Верховного Суду від 25.03.2021 у справі № 910/1943/20, зокрема, в частині того, що співпадіння в частині використанням учасниками однієї програми та наявності через це схожості в оформленні документів не може бути підтвердженням наявності антиконкурентних узгоджених дій.

Також, скаржник зазначає, що Територіальне відділення АМК дійшло безпідставних висновків щодо прийняття ТОВ "Комунсервіс тепло Нікополь" участі у торгах із закупівлі послуг енергосервісу у якості технічного учасника, оскільки останнє не є "ЕСКО-компанією" та не надає послуг енергосервісу.

У цьому аспекті зазначає, що відповідно до чинного законодавства, жодна спеціальна ліцензія чи КВЕД не регулюють енергосервісну діяльність, а тому будь-яка компанія, що відповідає умовам, визначеним у тендерній пропозиції, має право брати участь у торгах, незалежно від того, чи надавала вона раніше подібні послуги. Енергосервіс - це комплекс технічних та організаційних енергозберігаючих (енергоефективних) та інших заходів, спрямованих на скорочення замовником енергосервісу споживання та/або витрат на оплату паливно-енергетичних ресурсів та/або житлово-комунальних послуг порівняно із споживанням (витратами) за відсутності таких заходів. В силу наведеного, вважає, що будь-яка компанія, яка має досвід роботи з тепловими мережами чи певними видами будівництва може перекваліфікуватися в ЕСКО-компанію. Крім того, на думку скаржника, термін "ЕСКО-компанія" є лише формальним терміном, який не має прямого юридичного значення, а його використання або навпаки його відсутність ніяким чином не впливають на правомірність участі компанії у тендері.

З огляду на наведене, скаржник вважає, що невдалі спроби ТОВ "Комунсервіс тепло Нікополь" отримати перемогу у спірних закупівлях і стали наслідком прийняття останнім рішення про відмову від реалізації ідеї щодо ведення виробничої діяльності у зазначеній галузі економіки.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач доводи касаційної скарги не визнає і погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 16.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 у справі № 922/3205/23 - без змін.

Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Ураховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Колегія суддів виходить з того, що як неодноразово наголошував Верховний Суд - кожна зі справ за участю органів АМК України є індивідуальною, з притаманною лише даній справі специфікою та особливостями.

Так, суди попередніх інстанцій встановили, що Адміністративна колегія Територіального відділення АМК України 05.04.2023 ухвалила Рішення № 70/30-р/к відповідно до якого встановлено вчинення порушень, які передбачені пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів відкритих торгів вчинених, зокрема:

- ТОВ "Євро Еско" та ТОВ "Комунсервіс тепло Нікополь" [ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" UA-2017-11-20-001227-b] (далі - Торги № 1);

- ТОВ "Євро Еско" та ТОВ "Комунсервіс тепло Нікополь" [ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" A-2017-11-20-001118-а] (далі - Торги № 2);

- ТОВ "Євро Еско" та ТОВ "Комунсервіс тепло Нікополь" [ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" »: UA-2017-11-22-000309-c] (далі - Торги № 3);

- ТОВ "Євро Еско" та ТОВ "Комунсервіс тепло Нікополь" [ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" UA-2017-11-21-001580-c] (далі - Торги № 4);

- ТОВ "Євро Еско" та ТОВ "Комунсервіс тепло Нікополь" [ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" UA-2017-11-20-001261-a] (далі - Торги № 5);

- ТОВ "Євро Еско" та ТОВ "Комунсервіс тепло Нікополь" [ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" UA-2017-11-21-001567-c] (далі - Торги № 6);

- ТОВ "Євро Еско" та ТОВ "Комунсервіс тепло Нікополь" [ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" UA-2017-11-21-001305-c] (далі - Торги № 7);

- ТОВ "Євро Еско" та ТОВ "Комунсервіс тепло Нікополь" [ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" UA-2017-11-20-001941-b] (далі - Торги № 8);

- ТОВ "Євро Еско" та ТОВ "Комунсервіс тепло Нікополь" [ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" UA-2017-11-20-001917-a] (далі - Торги № 9);

- ТОВ "Євро Еско" та ТОВ "Комунсервіс тепло Нікополь" [ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" UA-2017-11-20-001940-b] (далі - Торги № 10.

За вчинені порушення на ТОВ "Євро Еско" накладено штраф у загальному розмірі 680 000,00 грн.

У розділі 4 Рішення АМК України встановлено обставини, які свідчать про узгодженість дій учасників торгів на етапі подання тендерних пропозицій та під час участі останніх у Торгах № 1 - 10 спільно, та узгоджену поведінку ТОВ "Євро Еско" та ТОВ "Комунсервіс тепло Нікополь".

Зокрема, Рішення АМК мотивовано наявністю антиконкурентних узгоджених дій, ознаками яких є:

- перебування на посаді директора ТОВ "Комунсервіс тепло Нікополь" особи, яка одночасно перебуває на посаді технічного директора ТОВ "Євро Еско" у період проведення Торгів № 1 - 10;

- перебування на посаді директора єдиного учасника ТОВ "Комунсервіс Тепло Нікополь" особи, яка уповноважила керівника останнього на прийняття участі у Торгах № 1 - 10 і в той же час перебувала у трудових відносинах з ТОВ "Євро Еско" у період проведення Торгів № 1 - 10;

- підписання енергосервісних договорів за наслідками проведення Торгів № 1 - 10 від імені переможця (ТОВ "Євро Еско") особою, яка у цей період одночасно була керівником єдиного засновника (учасника) його конкурента на торгах (ТОВ "Комунсервіс Тепло Нікополь") та уповноважувала керівника останнього на прийняття участі у закупівлях;

- залученням переможцем торгів № 1 - 10 (ТОВ "Євро Еско") до виконання енергосервісних договорів особи, яка займає посаду технічного директора та одночасно займає посаду директора іншого учасника торгів (ТОВ "Комунсервіс Тепло Нікополь");

- перебування між собою в зареєстрованому шлюбі засновника ТОВ "Євро Еско" та кінцевого бенефіціарного власника ТОВ "Комунсервіс Тепло Нікополь" у тому числі у період проведення Торгів № 1 - 10;

- використання ТОВ "Євро Еско", у тому числі і зазначення при реєстрації на електронному майданчику для участі у Торгах № 1 - 10, номерів телефонів, телекомунікаційні послуги за якими надавались згідно з договором укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайфсел" з особою, яка є одним з кінцевих бенефіціарних власників ТОВ "Комунсервіс Тепло Нікополь";

- наявність осіб, які під час проведення Торгів № 1 - 10 одночасно перебували у трудових відносинах з ТОВ "Комунсервіс Тепло Нікополь" та ТОВ "Євро Еско";

- місцезнаходження ТОВ "Євро Еско" та єдиного засновника (учасника) ТОВ "Комунсервіс Тепло Нікополь" за однією адресою, у тому числі і у період проведення Торгів № 1 - 10;

- однакові властивості електронних файлів (метадані) та узгодженість дій щодо створення таких файлів (містять ідентичність інформативного змісту, ідентичність програмного забезпечення на якому вони створені, ідентичність автора їх створення та мають характерні закономірності щодо часу їх створення), поданих ТОВ "Євро Еско" та ТОВ "Комунсервіс тепло Нікополь" для участі у Торгах № 1 - 10;

- наявність спільних помилок та особливостей оформлення документів тендерних пропозицій ТОВ "Євро Еско" та ТОВ "Комунсервіс тепло Нікополь" під час участі у Торгах № 1 - 10;

- використання ТОВ "Євро Еско" та ТОВ "Комунсервіс тепло Нікополь" одних і тих же IP-адрес для подання податкової звітності до фіскальних органів, схожість імен адрес електронної пошти, у тому числі і у період проведення Торгів № 1 - 10;

- наданням ТОВ "Євро Еско" поворотної фінансової допомоги та ТОВ "Комунсервіс тепло Нікополь" у період проведення Торгів № 1 - 10.

Крім того, Рішення АМК мотивовано тим, що фактично ТОВ "Комунсервіс тепло Нікополь" приймало участь у Торгах № 1 - 10 у якості технічного учасника, оскільки останнє не є "ЕСКО-компанією" та не надає послуг енергосервісу.

Зокрема, Територіальне відділення АМК провело дослідження інформації щодо енергосервісних (ЕСКО) компаній, які реалізують енергосервісні (ЕСКО) договори або є переможцями енергосервісних (ЕСКО) тендерів станом на 21.07.2020, яка міститься на офіційному сайті Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України (Держенергоефективності) - http://saee.gov.ua/.

За результатами проведеного дослідження встановло, що станом на 21.07.2020 в Україні суб`єктів господарювання налічувалося тридцять дев`ять, у тому числі і ТОВ "Євро Еско". Сума укладених ТОВ "Євро Еско" ЕСКО-договорів (48 договорів на загальну суму 140,5 млн. грн) є третьою з-поміж всіх тридцяти дев`яти ЕСКО-компаній, зазначених у розміщеному на сайті Держенергоефективності переліку.

Також на офіційному сайті Держенергоефективності міститься інформація за результатами моніторингу ЕСКО-договорів, укладених у 2016 - 2020 роках, тобто починаючи з часу, ще до запровадження системи "Prozorro".

Згідно з наявною на сайті (http://saee.gov.ua/) інформацією, ТОВ "Євро Еско" у період з грудня 2017 року по квітень 2020 року за результатами проведення публічних процедур закупівель уклало 48 ЕСКО-договорів із замовниками з чотирьох областей України (Кіровоградська - 5 договорів, Полтавська - 2 договори, Сумська - 11 договорів, Херсонська - 7 договорів та у місті Києві - 23 договори).

3а інформацією, наданою ТОВ "Євро Еско" у листі від 05.04.2019 № 05/04/2019-Л-1 та підтверджується відомостями з електронної системи закупівель "Prozorro", всього у 2017 - 2018 роках позивач брав участь більше ніж у 100 процедурах публічних закупівель (включно з Торгами № 1-10) з тотожними або з аналогічними предметами закупівель, як і у спірних Торгах № 1 - 10. При цьому, замовниками таких закупівель є державні та комунальні установи із 7 областей України. Разом з тим, відповідач під час розгляду справи в електронній системі закупівель "Prozorro" не виявив процедур закупівель з предметом, відмінним від послуг енергосервісу, в яких приймало б участь ТОВ "Євро Еско".

За висновком Територіального відділення АМК, зазначене свідчить, що ТОВ "Євро Еско" дійсно є ЕСКО-компанією, яка здійснює свою господарську діяльність на ринку послуг енергосервісу, в тому числі через участь у відкритих торгах.

Поряд з тим, ТОВ "Комунсервіс тепло Нікополь" відсутнє у переліку ЕСКО-компаній, які реалізують ЕСКО-договори або є переможцями ЕСКО-тендерів, розміщеному на офіційному сайті Держенергоефективності станом на 21.07.2020 (дата останнього оновлення інформації на веб-сайті).

За інформацією, наданою ТОВ "Комунсервіс тепло Нікополь" у листі від 12.12.2018 №12/12/2018-Л-1 (від 19.12.2018 вх. № 68-01/2565/02-10) на вимогу голови Сумського обласного територіального відділення АМК, всього у 2017 році та станом на 12.12.2018 останнє брало участь у 8 процедурах закупівель (без урахування спірних Торгів № 1-10) з тотожними або з аналогічними предметами закупівель, а саме: у процедурах закупівель з наступними номерами в електронній системі закупівель "Prozorro": UA-2017-10-20-000158-c; UA-2017-10-23-000136-a; UA-2017-10-23-000137-b; UA-2017-11-21-000187-a; UA-2017-11-23-000943-b; UA-2017-12-28-000874-c; UA-2017-12-28-000880-c; UA-2017-12-26-002396-b.

При цьому, у кожній з восьми зазначених процедур закупівель також приймало участь ТОВ "Євро Еско" (у шести з них інших учасників крім ТОВ "Комунсервіс тепло Нікополь" та ТОВ "Євро Еско" не було) і у підсумку саме ТОВ "Євро Еско" визнавалося переможцем у всіх зазначених торгах.

За висновком Комітету, вказане може свідчити про участь ТОВ "Комунсервіс тепло Нікополь" з метою забезпечення участі (за відсутності інших учасників закупівель) та перемоги ТОВ "Євро Еско".

Також з урахуванням того, що відповідачі у антимономольній справі здійснюють діяльність на одному ринку, конкуруючи один з одним, то, за відсутності узгодженості в діях останніх, з метою досягнення певних результатів, надання фінансової підтримки не було б економічно доцільним для господарської діяльності ТОВ "Євро Еско" та ТОВ "Комунсервіс тепло Нікополь". Отже, надання поворотної фінансової допомоги іншому учаснику торгів / конкуренту не може свідчити про відсутність між ними конкуренції, а навпаки про безумовну єдність їх інтересів.

За висновками відповідача, встановлені ним у Рішенні АМК факти у своїй сукупності не можуть бути результатом випадкового збігу обставин чи наслідком дії об`єктивних чинників, а свідчать про узгодження (координацію) ТОВ "Євро Еско" та ТОВ "Комунсервіс тепло Нікополь" своєї поведінки при підготовці до участі та участі у Торгах № 1 - 10. Зокрема, про обмін між ними інформацією задля отримання переваг ТОВ "Євро Еско" під час участі у Торгах № 1 - 10. Зазначене підтверджує, що ТОВ "Євро Еско" та ТОВ "Комунсервіс тепло Нікополь" були обізнані стосовно діяльності та фінансової спроможності один одного. Вказані дії обмежують замовників у виборі пропозицій учасників, які мали б бути запропоновані в умовах добросовісної конкуренції.

Наведені обставини і стали підставою для прийняття відповідачем зазначеного вище рішення, оскільки, на його думку, наведені у Рішенні факти та обставини свідчать, що суб`єкти господарювання, зокрема, позивачі обмінювалися інформацією та координували свою поведінку, оскільки в їх діях вбачається чіткий та закономірний алгоритм поведінки, який полягає у наявності тісного взаємозв`язку у відповідних осіб та спрямованості дій на викривлення прозорого конкурентного відбору.

Суди попередніх інстанцій перевіривши подані сторонами доказами, з дотриманням приписів норм матеріального та процесуального права, дійшли таких висновків:

- зазначені в оскаржуваному Рішенні АМК висновки ґрунтуються на зібраних відповідачем доказах, які позивачами не спростовані належними та допустимими доказами;

- Територіальне відділення АМК у Рішенні встановило, як спільні (загальні) обставини антиконкурентних узгоджених дій позивача та ТОВ "Комунсервіс тепло Нікополь", які були наявні під час всіх процедур закупівель, в яких вказані особи приймали участь, або були притаманними кожній з таких закупівель, так і встановило обставини, які мали місце під час проходження кожної процедури закупівлі окремо;

- наведені відповідачем у Рішенні АМК обставини належним чином підтверджують обставини про наявність спільних інтересів позивача та ТОВ "Комунсервіс тепло Нікополь" між собою, їх обізнаність та погодження своєї поведінки під час підготовки тендерних пропозицій і участі останніх у всіх десяти процедурах закупівлі, оскільки характер та кількість виявлених співпадінь у розрізі встановлених Територіальним відділенням АМК обставин стосовно кожної закупівлі, виключають можливість того, що пропозиції конкурсних торгів готувалися позивачем та ТОВ "Комунсервіс тепло Нікополь" без обміну інформацією між ними.

Постановляючи оскаржувані судові рішення суди попередніх інстанцій, дослідивши повно і всебічно всі обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, з дотриманням приписів норм матеріального та процесуального права, встановили, що встановлені Територіальним відділенням АМК в Рішенні АМК факти у своїй сукупності не можуть бути результатом випадкового збігу обставин чи наслідком об`єктивних чинників, дійшли висновку про узгодження (координацію) ТОВ "Євро Еско" та ТОВ "Комунсервіс тепло Нікополь" своєї поведінки при підготовці та участі у торгах, зокрема про обмін між ними інформацією та зібрані у справі докази у їх сукупності свідчать про спільну підготовку пропозицій конкурсних торгів, і наведене давало можливість дійти висновку про наявність, зокрема, у діях ТОВ "Євро Еско" складу правопорушення, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.

У контексті доводів касаційної скарги та підстав відкриття касаційного провадження Верховний Суд виходить з такого.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

Водночас у силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові судів попередніх інстанцій чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Зокрема, узагальнено позивач, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає про те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення пункту 4 частини другої статті 6 Закону (в контексті умов доведення органами АМК факту вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які полягають в спотворенні результатів торгів) без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування таких норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17.10.2019 у справі №910/10384/17, від 31.10.2019 у справі №910/10013/17, від 31.10.2019 у справі №910/9883/17, від 19.05.2020 у справі №910/8399/19, від 11.02.2020 у справі №914/1144/18, від 25.03.2021 у справі №910/1943/20, від 25.08.2018 у справі №917/1424/17, від 08.05.2019 у справі №910/9971/17.

Так, як вбачається зі змісту постанов у справах №910/10384/17, №910/9883/17 та №910/10013/17, на які посилається скаржник, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій та відзначив, що з урахуванням законодавчих приписів, встановивши, що результати біржових аукціонів у дійсності їх учасниками не спотворювалися, та недоведеність АМК протиправної домовленості і дій позивача та інших суб`єктів господарювання, спрямованих на спотворення результатів торгів та усунення конкуренції між учасниками згаданих аукціонів, - дійшли висновку про наявність підстав для визнання рішення в його оспорюваній частині недійсним відповідно до статті 59 Закону.

При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що придбання позивачем та іншими учасниками аукціонів нафти і газового конденсату за стартовими цінами, визначеними у їх заявках на лоти, слід оцінювати з огляду на те, що кожен суб`єкт господарювання має право встановлювати ціни за своїм власним переконанням з урахуванням власних економічних інтересів та визначати їх з метою отримання прибутку. Поряд з цим АМК не спростовано існування інших, крім узгоджених антиконкурентних дій, факторів та умов, що впливали б на формування учасниками аукціону своєї цінової політики, зокрема світових цін на відповідний продукт. Так, зокрема, розподіл лотів між учасниками аукціонів за певною "територіальною ознакою" зовсім не обов`язково мав бути наслідком домовленості учасників аукціонів, а міг мати економічне підґрунтя, зумовлене виробничими факторами. Протилежного АМК у попередніх судових інстанціях не доведено. При цьому, як свідчить зміст оскаржуваних судових рішень, висновки АМК, покладені в основу рішення, мають переважно імовірнісний характер, оскільки ґрунтуються на зроблених відповідачем припущеннях, а не на беззаперечно встановлених фактах.

Разом з тим колегія суддів врахує, що у наведених скаржником постановах, суди, скасовуючи Рішення АМК України, виходили з того, що Комітетом не доведено належними та допустимими доказами порушення антиконкурентного законодавства позивачами під час підготовки та проведення торгів, та відзначено, що наявність лише цінового критерію ще не свідчить про наявність попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій) щодо узгодження цінових пропозицій учасників, такі дії не спрямовані на усунення або недопущення конкуренції, спотворення результатів торгів.

У справі № 910/9971/17 на яку посилається скаржник, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій та відзначив, що АМК у рішенні: не встановлювалися і не досліджувалися такі об`єктивні фактори, що безпосередньо впливають на поведінку учасників торгів, як ціни на нафту і нафтопродукти станом на час проведення торгів та їх (цін) коливання; ціни на нафту і нафтопродукти на світовому ринку, коливання таких цін і коливання національної валюти (у тому числі цін - стосовно товариства); не досліджено питання виробничої необхідності товариства у сировині на час проведення торгів та купівлі її в інших осіб, а також об`ємів закупівель та умов розрахунків; не досліджувалися питання щодо умов надання та повернення фінансової допомоги. У наведеній скаржником постанові, суди, скасовуючи рішення АМК України, виходили з того, що Комітетом не доведено належними та допустимими доказами порушення антиконкурентного законодавства позивачами під час підготовки та проведення торгів. Зокрема, судами встановлено, що АМК не проводився аналіз цін на ринку нафти, а дії товариства на аукціонах щодо придбання лотів за стартовою ціною були економічно обґрунтованими і зумовлені об`єктивними обставинами, а не змовою з іншими учасниками аукціону.

Водночас зі змісту Рішення АМК та оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій вбачається, що Територіальним відділенням АМК детально описано обставини проведення 10 торгів і відповідачем встановлено та доведено наявність ознак протиправного діяння позивача та ТОВ "Комунсервіс тепло Нікополь" своєї поведінки при підготовці до участі та участі у Торгах № 1 - 10 з посиланням на відповідні докази та факти.

Отже, наведені скаржником у касаційній скарзі постанови Верховного Суду у справах № 910/10384/17 та № 910/10013/17 хоч і були прийняті за матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, схожого з тим, що має місце у справі № 922/3205/23, але за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у ній доказів), тобто зазначена справа і ця справа суттєво відрізняються за обставинами справи, встановленими судами, за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення, що виключає подібність названих справ за змістовним критерієм.

Щодо посилань позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постановах зі справ № 910/9883/17, № 910/8399/19, № 914/1144/18, № 910/1943/20, № 917/1424/17, № 910/13158/19 та № 910/7972/19 колегія суддів зазначає таке.

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що кожна зі справ за участю органів АМК є індивідуальною, з притаманною лише даній справі специфікою та особливостями. Доведення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій ґрунтується на сукупності обставин, які зазначені в мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині.

Слід зазначити, що норми права за якими відповідачем здійснена кваліфікація правопорушення (пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону) та про неправильне застосування яких зазначає скаржник є загальними нормами при розгляді справ за участю органів АМК, предметом яких є визнання недійсним його рішень про притягнення суб`єкта господарювання за вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів відкритих торгів .

Закон України "Про захист економічної конкуренції" не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від "спільної домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції". Цілком зрозуміло, що така "домовленість" навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів. А тому питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, в їх взаємозв`язку.

Позивач у касаційній скарзі посилаючись на наведені вище постанови Верховного Суду зазначає про неврахування судами висновків щодо застосування стандартів доказування, а саме стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Суд зазначає, що відповідно до приписів частини першої та другої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У контексті наведеного, Суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 09.02.2023 у справі №910/16662/21, де відзначено: "…… Колегія суддів виходить з того, що визначальним у цьому висновку Верховного Суду є те, що сама по собі відповідність дій суб`єктів господарювання цивільному, господарському законодавству (як одинокий факт) без урахування інших факторів не може автоматично свідчити про дотримання ними норм та вимог антимонопольного законодавства.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що оцінка доказів - це визначення їх об`єктивної дійсності, правдивості та достовірності. Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів з огляду на їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності - є усунення суперечностей між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що випливають з отримуваної доказової інформації. Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому суд у кожному випадку повинен навести мотиви, з яких він приймає одні докази та відхиляє інші.

Також колегія суддів зазначає, що сукупна оцінка доказів, вказаних АМК у оспорюваному рішенні, може вважатися більш вірогідною для підтвердження узгоджених дій саме позивачем лише у тому випадку, коли вона повністю виключає можливість вірогідності у одночасному існуванні обставин, які на думку АМК, підтверджують таке узгодження.

Так, за приписами частини третьої статті 86 ГПК України суд, зокрема, надає оцінку доказам, у тому числі й кожному доказу, що міститься у справі, мотивує їх відхилення або врахування. Суд має надати оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), які містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При розгляді справ за участю органів АМК, предметом яких є визнання недійсним його рішень встановлені у Рішенні обставини та докази підлягають оцінці судами виходячи з положень частини третьої статті 86 ГПК України і саме від встановлення відповідних обставин справи на підставі правильної оцінки доказів щодо всебічності, повноти та об`єктивності залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. Водночас висновки суду у кожній конкретній справі формуються за результатами оцінки судом фактичних обставин, певної доказової бази на підставі наданих сторонами доказів за правилами визначеними у статті 86 ГПК України.

Таким чином вирішальну роль при порівнянні щодо визначення подібності має значення застосування судами положень частини третьої статті 86 ГПК України таким чином щоби виключити ймовірнісний характер вірогідності".

У цьому контексті Верховний Суд вважає за необхідне відзначити, що скаржник посилаючись на висновки викладені у постановах Верховного щодо застосування стандартів доказування не враховує, що ці доводи касаційної скарги переважно стосуються питань, пов`язаних з встановленими обставинами справи та з оцінкою доказів у ній.

Суд зазначає, що такі доводи фактично зводяться лише до виокремлення деяких висновків Верховного Суду, пов`язаних з сукупною оцінкою доказів, вказаних АМК у рішенні. Зміст касаційної скарги свідчить, що скаржник виокремлює такі висновки на спростування деяких окремих фактів правопорушення, що встановлені у Рішенні АМК, а доводи касаційної скарги в цій частині стосуються переважно заперечення обставин встановлених Територіальним відділення АМК та судами попередніх інстанцій, у контексті, зокрема: "не можуть підтверджувати", "не є свідченням" та "не доводять належним чином".

Отже, зазначаючи про неправильне застосування норм матеріального права скаржник насправді застосовує та оперує понятійними категоріями "обставини справи" і "докази у справі", порушуючи питання, пов`язані із встановленням обставин справи та оцінкою відповідних доказів, що не узгоджується з правилами перегляду судових рішень судом касаційної інстанції як "суду права", а не "суду факту", повноваження якого визначені у статті 300 ГПК України.

Водночас перевірка відповідних доводів (аргументів) перебуває поза визначеними цією статтею межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить, що під час розгляду справи № 922/3205/23, судами попередніх інстанцій надано оцінку всім встановленим обставинам справи у відповідності до вимог статті 86 ГПК України у сукупності з іншими доказами та поясненнями сторін, здійснено аналіз поведінки ТОВ "Євро Еско" та ТОВ "Комунсервіс тепло Нікополь" у контексті синхронності їх дій та встановлено - одночасне перебування одних і тих же фізичних осіб у трудових відносинах із відповідачами в антимонопольній справі, у тому числі і на посаді директора; підписання енергосервісних договорів за наслідками проведення Торгів № 1 - 10 від імені переможця особою, яка у цей період одночасно була керівником єдиного засновника (учасника) його конкурента на торгах та уповноважувала керівника останнього на прийняття участі у закупівлях; залученням переможцем торгів № 1 - 10 до виконання енергосервісних договорів особи, яка займає посаду технічного директора та одночасно займає посаду директора іншого учасника торгів; перебування між собою в зареєстрованому шлюбі засновника ТОВ "Євро Еско" та кінцевого бенефіціарного власника ТОВ "Комунсервіс Тепло Нікополь"; наданням ТОВ "Євро Еско" поворотної фінансової допомоги ТОВ "Комунсервіс Тепло Нікополь"; однакові властивості електронних файлів (метадані) та узгодженість дій щодо створення таких файлів поданих для участі у Торгах № 1 - 10; використання ТОВ "Євро Еско" та ТОВ "Комунсервіс тепло Нікополь" одних і тих же IP-адрес для подання податкової звітності до фіскальних органів, схожість імен адрес електронної пошти; наявність спільних помилок та особливостей оформлення документів тендерних пропозицій.

Тобто, встановлено сукупну наявність обставин, які надавали територіальному відділенню АМК можливість дійти висновку про обмін ТОВ "Євро Еско" та ТОВ "Комунсервіс тепло Нікополь" інформацією під час підготовки до участі у торгах та узгодження своєї поведінки під час підготовки у Торгах № 1- 10 та, що внаслідок такої поведінки названих суб`єктів господарювання не було створено конкурентного середовища у сфері закупівель і не було дотримано принципу добросовісної конкуренції серед учасників; і наведене давало можливість дійти висновку про наявність, зокрема, у діях позивача складу правопорушення, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.

Суд наголошує, що саме за наведених у оспорюваному Рішенні АМК обставин Територіальне відділення АМК дійшло висновків, що позивач та ТОВ "Комунсервіс тепло Нікополь" під час підготовки документів для участі у процедурах закупівель діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою, що є обов`язковою умовою участі у конкурентних процедурах закупівель за Законом України "Про публічні закупівлі", а тому спотворили результати торгів. Зміст оскаржуваних рішень свідчить, що суди здійснили дослідження та оцінку конкретного доказу з дотриманням статей 73, 76-79, 86 ГПК України, та, ураховуючи принцип змагальності, дійшли висновку про те, що висновок Комітету в цій частині є обґрунтованим.

Отже, суд касаційної інстанції встановив, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у постановах Верховного Суду та на який посилається скаржник у касаційній скарзі, ґрунтується на інших фактичних обставинах справи, які встановлювались судами на підставі різних доказів, а тому стосується правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 922/3205/23.

Водночас зі змісту Рішення АМК та оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій вбачається, що Комітетом описано обставини проведення двадцяти сімох процедур закупівель, встановлено та доведено наявність ознак протиправного діяння позивачів стосовно кожного епізоду (правопорушення) окремо із зазначенням по кожному з них встановлених Комітетом обставин з посиланням на відповідні докази та факти (розділ 5 Рішення "Встановлення антиконкурентних узгоджених дій").

Що ж до доводів касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15.07.2021 у справі № 904/4598/20, від 01.10.2020 у справі № 920/890/19, від 14.05.2020 у справі № 910/14493/18, від 07.12.2021 у справі № 910/10412/19, від 21.04.2021 у справі № 910/701/17, від 09.07.2020 у справі №910/13869/19 та від 21.12.2020 у справі № 910/2094/19 то слід зазначити таке.

Зокрема:

- предметом розгляду у справах № 904/4598/20, № 920/890/19, № 910/14493/18 та № 908/540/19 є визнання недійсним рішення АМК, яким, зокрема дії товариств кваліфіковано АМК як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом другим статті 50 та частиною першою статті 13 Закону у вигляді дій суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку;

- предметом розгляду у справах № 910/10412/19, та № 910/701/17 є визнання недійсним рішення АМК, яким, зокрема дії товариств кваліфіковано АМК як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1статті 50 та частини третьої статті 6 Закону у вигляді антиконкурентних узгоджених дій шляхом вчинення схожих дій на ринках роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами, які призвели до обмеження цінової конкуренції;

- предметом розгляду у справі № 910/13869/19 є визнання недійсним рішення АМК, яким, зокрема дії товариств кваліфіковано АМК як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50 та пунктом 2 частини другої статті 13 Закону, у вигляді зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на загальнодержавному ринку імуноглобулінів нормальних людських для внутрішньовенного застосування у дозуванні діючої речовини 50 мг на 1 мл препарату по 25 мл;

- предметом розгляду у справі № 910/2094/19 є визнання недійсним рішення АМК, яким, зокрема дії товариств кваліфіковано АМК як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій шляхом встановлення економічно необґрунтованих цін реалізації засобів контролю.

Водночас зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що дії позивача у справі Територіальним відділенням АМК визнавались як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів. Тобто наведені скаржником справи та справа, що розглядається відрізняються за обставинами, за складом правопорушень, які були предметом розгляду Комітету, за вчинення яких останній кваліфікував і притягнув до відповідальності, та які регулюються різними нормами Закону.

З огляду на викладене у вказаній ухвалі доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення у справі № 922/3205/23 ухвалено без урахування висновків щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду не знайшли свого підтвердження, оскільки висновки щодо застосування норм права стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 922/3205/23.

Інші доводи касаційної скарги не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною другою статті 287 ГПК України, не спростовують наведених висновків та не впливають на них.

Відповідно до імперативних приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві Комітету на касаційну скаргу, з огляду на вказані вище висновки Верховного Суду, наведені у цій ухвалі.

Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

При розгляді даної справи Верховний Суд бере до уваги, що однією із основних засад справедливого судочинства вважається принцип верховенства права, невід`ємною, органічною складовою, якого є принцип правової визначеності.

Верховний Суд також зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних передумов щодо доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Верховний Суд виходить з того, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, адже повноваження Верховного Суду мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі в касаційній скарзі з огляду на підставу оскарження скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

За наведених обставин, згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Євро Еско" на рішення Господарського суду Харківської області від 16.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 у справі № 922/3205/23, оскільки після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України Судом встановлено, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду, на яку посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська енергосервісна компанія" на рішення Господарського суду Харківської області від 16.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 у справі № 922/3205/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець

Суддя Т. Малашенкова