Ухвала

від 16.05.2024 по справі 372/940/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2024 року

м. Київ

справа № 372/940/14-ц

провадження № 61-6813ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

заявники - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

боржники - ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Музична хвиля»,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_4 , на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 07 листопада 2023 року у складі судді Сташків Т. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року, у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачу дублікатавиконавчого листа.

Заяву обґрунтовано тим, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 27жовтня 2015 року у справі № 372/940/14-ц, провадження № 2-615/15, ухвалено стягнути з ОСОБА_5 грошові кошти, отримані в якості авансу та пеню. На виконання вказаного рішення суду видано виконавчий лист

від 08 грудня 2016 року, який перебував на примусовому виконанні Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, виконавче провадження № НОМЕР_1. Надалі,

20 серпня 2019 року державним виконавцем на підставі пунктів два, п`ять частини першої статті 37 Закону України (далі - ЗУ) «Про виконавче провадження» винесено постану про повернення виконавчого документа стягувачу. Однак, ні стягувач ні її представник не отримали постанову про повернення виконавчого документу за виконавчим провадженням № НОМЕР_1, виконавчий лист, а також докази їх надсилання або отримання стягувачем ОСОБА_1 .

За вказаних обставин, представник заявника вважає, що неповернення ОСОБА_1 державним виконавцем виконавчого документу і неповідомлення з цього приводу будь-якої інформації, стягувач вважає виконавчий лист

від 08 грудня 2016 року у справі № 372/940/14-ц втраченим, а також вважає ці обставини поважними причинами пропуску строків повторного пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 07 листопада

2023 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду

від 22 квітня 2024 року, у задоволенні заяви відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що заявник звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа після закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, не надав доказів поважності причин пропущення встановленого законом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, не надав жодного належного та достатнього доказу, який би підтверджував факт втрати виконавчого документу, тож з огляду на відсутність підстав для поновлення строків, відсутні підстави і для видачі дубліката виконавчого листа.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що заявник з моменту перегляду рішення суду першої інстанції судом касаційної інстанції у серпні 2016 року, приймав активну участь у виконавчому провадженні щодо стягнення у справі, двічі оскаржувались дії державного виконавця у 2017 році, у 2018 році, у листопаді 2018 року за скаргою стягувача визнано неправомірним повернення виконавчого листа і після цього лише у січні 2023 року адвокат стягувача звернувся із запитом щодо стану виконання рішення суду.

У травні 2024 року засобами поштового зв`язку представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 07 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року у вищевказаній справі, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що причинами пропуску строку пред`явлення виконавчого листа є те, що постанову та виконавчий лист не було направлено рекомендованим поштовим відправленням заявнику. Крім того зазначив, що запровадження карантину та воєнного стану в Україні ускладнило реалізацію стягувачем його прав, що свідчить про необхідність задоволення заяви.

Щодо оскарження судових рішень у частині визнання причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання поважними та його поновлення

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Таким чином, пункт 2 частини першої статті 389 ЦПК України не передбачає оскарження у касаційному порядку судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання (пункт 24 частини першої статті 353 ЦПК України).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином ухвала Обухівського районного суду Київської області від 07 листопада 2023 року та постанова Київського апеляційного суду від 22 квітня 2024 рокуу частині поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання не підлягають касаційному оскарженню.

Щодо оскарження судових рішень у частині видачі дубліката виконавчого листа

Судами встановлено, що рішенням Обухівського районного суду Київської області 27 жовтня 2015 року припинено правовідношення між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 з одного боку та громадянином Федеративної республіки Німеччини ОСОБА_6 , ТОВ «Музична хвиля» - з другого боку, шляхом розірвання договору підряду від 01 червня 2013 року на виконання робіт, пов`язаний із створенням системи "Розумний будинок" за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ТОВ «Музична хвиля» на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 грошові кошти, отримані в якості авансу, в сумі 9 329 531,30 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ТОВ «Музична хвиля» пеню у розмірі 24 490 019,66 грн.

Рішення набрало законної сили.

На виконання вказаного рішення суду видано виконавчий лист від 08 грудня 2016 року, який перебував на примусовому виконанні Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, виконавче провадження № НОМЕР_1.

Постановою державного виконавця від 20 серпня 2019 року на підставі пунктів два, п`ять частини першої статті 37 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Відповідно до відповіді Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яка надійшла на адресу Обухівського районного суду Київської області 16 жовтня 2023 року вбачається, що виконавче провадження № НОМЕР_1 знищено у зв`язку з закінченням трирічного строку зберігання виконавчого провадження, переданого до архіву.

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Конституційний Суд України в Рішенні від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 у справі № 1-7/2010 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення пункту 18 частини першої статті 293 ЦПК України 2004 року у взаємозв`язку зі статтею 129 Конституції України (про апеляційне оскарження ухвал суду) зробив висновок, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.

У підпункті 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Таким чином, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено.

У пунктах 44-47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що «стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви».

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, встановив відсутність поважних причин пропуску строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання. Ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду можуть бути предметом касаційного перегляду лише у частині відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа, а тому відсутні правові підстави вважати, що при відмові у видачі дубліката виконавчого листа судом порушено вимоги закону, оскільки видача дубліката виконавчого листа можлива лише у випадку, якщо стягувач звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, або такий строк був поновлений судом.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин в тому контексті, який, на думку стягувача, свідчить про наявність підстав для задоволення вимог заяви, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є очевидно необґрунтованою, правильне застосування судами норми права щодо відмови у видачі дубліката виконавчого листа є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Отже, відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 1 частини другої, частинами четвертою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа., за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області

від 07 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду

від 22 квітня 2024 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник