Ухвала

від 15.05.2024 по справі 752/10184/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/10184/24

Провадження № 2/752/5059/24

У Х В А Л А

15 травня 2024 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Хоменко В.С., перевіривши матеріали позовної заяви Первинної профспілкової організації Державної бібліотеки України в інтересах трудового колективу Державної бібліотеки України для юнацтва до Міністерства культури та інформаційної політики України, третя особа: Управління державної служби у Голосіївському районі міста Києва про зобов`язання відновити та виплатити заробітну плату,

в с т а н о в и в:

Первинна профспілкова організація Державної бібліотеки України в інтересах трудового колективу Державної бібліотеки України для юнацтва звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва з вказаною позовною заявою до Міністерства культури та інформаційної політики України, третя особа: Управління державної служби у Голосіївському районі міста Києва про зобов`язання відновити та виплатити заробітну плату, відповідно до якої просить суд:

-в судовому порядку поновити та захистити порушені конституційні права трудового колективу усіх працівників Державної бібліотеки України для юнацтва *(ЄДРПОУ - 02224382) на життя, на працю, на оплату праці не виплачену з останніх чисел з лютого 2024 р.,

-зобов`язати відповідача Міністерство культури та інформаційної політики України (ЄДРПОУ 43220275) терміново відновити рахунки в Управлінні державної казначейської служби України у Голосіївському районі м. Києва *(ЄДРПОУ 38039757) та виплатити заробітну оплату праці трудовому колективу усім працівникам Державної бібліотеки України для юнацтва *(ЄДРПОУ - 02224382) з лютого до моменту прийняття судом відповідного рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність юрисдикції суду, необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

За загальним правилом у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема, спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Так, згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

При цьому, у ч. 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

При цьому, визначення правильної юрисдикційності того чи іншого спору має важливе значення. Адже Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що кожен має право на суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення ЄСПЛ від 29 квітня 1988 року у справі "Белілос проти Швейцарії"); юрисдикцію суду має визначати закон (доповідь Європейської комісії від 12 жовтня 1978 року у справі "Занд проти Австрії").

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.03.2021 у справі N 367/4695/20 (провадження N 14-12цс21): "критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні враховувати суб`єктний склад такого спору, суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі.

Суд звертає увагу позивача на позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/9010/17, відповідно до якої встановлено, якщо позов заявлено в інтересах трудового колективу, а не в інтересах кожного окремого працівника, то справу повинен розглядати саме господарський суд. Також зазначає, що Стаття 25 Закону "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" передбачає, що профспілки представляють права та інтереси працівників у відносинах з роботодавцем в управлінні підприємствами, установами, організаціями, а також у ході приватизації об`єктів державної та комунальної власності, беруть участь у роботі комісій з приватизації представляють інтереси працівників підприємства-боржника в комітеті кредиторів у ході процедури банкрутства. Втім, професійна спілка може представляти члена трудового колективу - фізичну особу в цивільному процесі лише за наявності документів, що підтверджують повноваження представника (довіреності).

Також суд звертає увагу на заявлені позовні вимоги позивача та враховує ту обставину, що даний спір у позивача виник не з роботодавцем, що виключає трудові правовідносини, а отже за суб`єктним складом цей спір не має розглядатись в судах загальної юрисдикції, а підлягає вирішенню в господарських судах.

Таким чином, даний спір підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вказані правові висновки, предмет спору та характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у відкритті провадження у справі.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 186, 258-261, 353-355 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

у відкритті провадження у цивільній справі за позовом Первинної профспілкової організації Державної бібліотеки України в інтересах трудового колективу Державної бібліотеки України для юнацтва до Міністерства культури та інформаційної політики України, третя особа: Управління державної служби у Голосіївському районі міста Києва про зобов`язання відновити та виплатити заробітну плату - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення відповідно до вимог, встановлених ст. ст. 353-356 ЦПК України.

Суддя: В.С. Хоменко