Постанова

від 16.05.2024 по справі 296/8581/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №296/8581/23 Головуючий у 1-й інст. Адамович О. Й.

Категорія 18 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

Головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Борисюка Р.М., Павицької Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) в м. Житомирі цивільну справу № 296/8581/23 за позовом Житомирського обласного центру зайнятості в особі Житомирської філії Житомирського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів

за апеляційною скаргою Житомирського обласного центру зайнятості в особі Житомирської філії Житомирського обласного центру зайнятості на заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 24 січня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Адамовича О.Й. у м. Житомирі

в с т а н о в и в:

У вересні2023року Житомирськийобласний центрзайнятості вособі Житомирськоїфілії Житомирськогообласного центрузайнятості звернувсядо судуіз названимпозовом тапросив стягнутиіз ОСОБА_1 на своюкористькошти в сумі 40465,36 грн та судові витрати.

В обгрунтуванняпозовних вимогзазначено,що ОСОБА_1 перебував наобліку вцентрі зайнятостіяк безробітний,в періодз 12.10.2021року по15.02.2022року отримавдопомогу побезробіттю всумі 40465,36грн. ОСОБА_1 безпідставно отримаввказану допомогу,оскільки неповідомив проте,що одержуєпенсію завіком тане мігнабути статусубезробітного. Надавши недостовірні відомості, що вплинули на умови призначення та виплати допомоги по безробіттю, приховавши факт отримання пенсії за віком, ОСОБА_1 порушив встановлені законодавством вимоги, що призвело до безпідставної виплати допомоги на випадок безробіття у розмірі 40465,36 грн.

Заочним рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 24 січня 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Житомирського обласного центру зайнятості в особі Житомирської філії Житомирського обласного центру зайнятості кошти в сумі 2148 (дві тисячі сто сорок вісім) грн. 72 коп., отримані як допомога по безробіттю. Вирішено питання судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившисьіз вказанимсудовим рішенням,Житомирський обласнийцентр зайнятості вособі Житомирської філії Житомирського обласного центру зайнятості подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтуваннядоводів апеляційноїскарги зазначено,що суд першоїінстанції помилководійшов висновкупро наявністьпідстав длястягнення безпідставноотриманих виплатлише заперіод з12.10.2021року по18.10.2021року усумі 2148,72грн. Відповідач неповідомив спеціалістацентру зайнятості,що отримувавпенсію завіком з17.07.2017року по31.10.2021року,та обманнимшляхом продовжувавперебувати наобліку вцентрі зайнятостіта отримавдопомогу побезробіттю заперіод з12.10.2021року по15.02.2022року врозмірі 40465,36грн.,адже приховавфакт отриманняпенсії завіком іне мавправа перебуватина облікув центрізайнятості таотримувати допомогупо безробіттю. Особа, яка отримує пенсію за віком або якій призначено пенсію на пільгових умовах за вислугу років, не може бути зареєстрована як безробітна й отримати допомогу по безробіттю, оскільки вона вже соціально захищена і має дохід.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України (ч.1 ст.368 ЦПК України).

Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Розглянувши справув межахдоводів,викладених вапеляційній скарзі,суд вважає,що апеляційнаскарга Житомирського обласногоцентру зайнятостів особіЖитомирської філіїЖитомирського обласногоцентру зайнятості не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 12.10.2021 року ОСОБА_1 було подано заяву про надання йому статусу безробітного із виплатою допомоги по безробіттю (а.с. 9).

Відповідач перебував на обліку у Житомирському обласному центрі зайнятості з 12.10.2021 року по 15.02.2022 року з отримання допомоги по безробіттю, яка була йому призначена відповідно до частин 1,3,4 ст. 22, частини 1 ст. 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення", що підтверджується наказом №НТ211012 від 12.10.2021 року (а.с.17).

Відповідно до відповіді ГУ ПФУ в Житомирської області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області. З 17.07.2017 по 31.10.2021 отримував пенсію за віком, яка призначена зі зниженням пенсійного віку, відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", як учасник бойових дій, з 19.10.2021отримує пенсіюпо інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (а.с.10).

За результатамивстановленої інформаціїЖитомирським міськимцентром зайнятості складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" №20 від 17.01.2023 року, відповідно до змісту якого розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 перебуваючи на обліку в центрі зайнятості як безробітний з 12.10.2021 року по 15.02.2022 року, перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області з 17.07.2017р. та отримував пенсію за віком, яка призначена зі зниженням пенсійного віку, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", як учасник бойових дій. З 19.10.2021 року отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (а.с.11).

Згідно з довідкою №25 від 17.01.2023 року відповідачу в період з 12.10.2021 року по 15.02.2022 року було виплачено допомогу по безробіттю, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття" у розмірі 40465,36 грн (а.с. 12).

19.01.2023 видано наказ №10 щодо вжиття заходів по поверненню коштів в сумі 40465,36 грн виплачених ОСОБА_1 у вигляді допомоги по безробіттю, у зв`язку з виявленням факту призначення пенсії за віком до набуття статусу безробітного. У разі відмови повернути кошти добровільно у встановлені терміни (впродовж 15 календарних днів від дати вручення особі копії цього наказу), юридичному відділу звернутись до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості (а.с. 13).

Копію наказу Житомирського міського центру зайнятості №10 від 19.01.2023 року, щодо відшкодування коштів, виплачених як допомога по безробіттю у сумі 40465,36 грн., направлено відповідачу ОСОБА_1 листом №207/06/23 від 20.01.2023 року (а.с.14).

Відповідно до наказу Міністерства економіки України №3908 "Про реорганізацію державних установ Державної служби зайнятості" від 18 жовтня 2022 року та наказу Житомирського обласного центру зайнятості №707 "Про реорганізацію державних установ Житомирської обласної служби зайнятості" від 01 листопада 2022 року реорганізовано Житомирський міський центр зайнятості шляхом приєднання до Житомирського обласного центру зайнятості (а.с. 19-21,23-25).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що, зважаючи на те, що згідно положень ст. 1212 ЦК України особа зобов`язана повернути набуте за рахунок іншої особи (потерпілого) майно лише у разі доведеності факту безпідставності його набуття та недобросовісності таких дій, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення безпідставно отриманих виплат лише за період з 12.10.2021 року по 18.10.2021 року у сумі 2148,72 грн., що доводиться матеріалами справи, а також відповідатиме критерію "пропорційності" та не становитиме надмірного тягаря для відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Право на соціальний захист є невід`ємним конституційним правом громадян (стаття 64 Конституції України).

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Безробітним, згідно пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», є особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Приписами п. 13 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі: досягнення особою встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку або призначення пенсії на пільгових умовах, або за вислугу років.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку.

З урахуванням наведеного призначення пенсії на пільгових умовах є підставою для припинення реєстрації безробітного, а також унеможливлює таку реєстрацію у випадку звернення до служби зайнятості особи, яка таку пенсію вже отримує.

До такого висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 04 жовтня 2018 року у справі № 452/1710/16-ц.

Відповідно до частини другої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення» зареєстровані безробітні зобов`язані інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у ч. 1 ст. 45 цього Закону.

Положеннями абзацу 14 п.п. 1 п. 30 «Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 року № 792, передбачено: центр зайнятості припиняє реєстрацію безробітного з дня досягнення зареєстрованим безробітним встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку або призначення пенсії на пільгових умовах, або за вислугу років.

Згідно п.2ст.43Закону України«Про зайнятістьнаселення» статусубезробітного моженабути:2)особа зінвалідністю,яка недосягла встановленогостаттею 26Закону України"Прозагальнообов`язковедержавне пенсійнестрахування"пенсійного вікута отримуєпенсію поінвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» та «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю».

Частиною третьою статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з абзацом п`ятим частини першої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на випадок безробіття фонд має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

Частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року № 6-91цс14 та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18).

Враховуючи наведене, добросовісність безробітного полягає у своєчасному повідомленні Державної служби зайнятості України, в особі відповідного районного центру, про відсутність або втрату ним права на отримання допомоги по безробіттю.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 під час постановлення на облік в Житомирський обласний центр зайнятості був особою, якій було призначено пенсію за віком, яка призначена зі зниженням пенсійного віку, відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Водночас, 19.10.2021 року відповідач став отримувати пенсію по інвалідності.

За такихобставин,колегія суддіввважає,що рішеннясуду першоїінстанції єзаконним таобґрунтованим,ухваленим напідставі нормматеріального тапроцесуального права,які регулюютьспірні правовідносини,тому підставидля йогоскасування відсутні.

При поданні заяви про надання статусу безробітного 12.10.2021 відповідач не повідомив про отримання доходу у вигляді пенсії за віком , тобто надав позивачу недостовірні дані, внаслідок чого безпідставно отримував допомогу по безробіттю за період з 12.10.2021 по 18.10.2021.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача допомоги по безробіттю за період з 19.10.2021 по 15.02.2022 є безпідставними, оскільки отримання пенсії по інвалідності до досягнення встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку не впливає на можливість отримання допомоги по безробіттю.

Отже, доводи апеляційної скарги позивача не впливають на правильність висновків суду першої інстанції. Крім того, наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Житомирського обласного центру зайнятості в особі Житомирської філії Житомирського обласного центру зайнятості залишити без задоволення.

Заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 24 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Судді