Рішення

від 16.05.2024 по справі 280/2047/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 травня 2024 року Справа № 280/2047/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛЕГІОН-АЛЬФА» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛЕГІОН-АЛЬФА» (далі позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, прийнятою Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті № ПШ009999 від 14 листопада 2023 року відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛЕГІОН-АЛЬФА».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, в межах здійснення господарської діяльності позивачем з метою облаштування та покращення стоянки був укладений договір № П/2310/2023 від 23 жовтня 20213 року з ПАТ «ЯНЦІВСЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР» про поставку щебіня. Переміщення товару здійснювалось власними засобами та за власний рахунок транспортним засобом MAN НОМЕР_1 (свідоцтво НОМЕР_2 , напівпричіп самоскид НОМЕР_3 , що перебуває у користуванні підприємства на підставі договору найму (оренди) транспортного засобу від 19.04.2019. Під час переміщення товару транспортний засіб було зупинено з метою перевірки документів. В результаті зазначеної перевірки було складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ009999 від 14 листопада 2023 року. Зазначеною постановою встановлено, що ТОВ «ТРАНСЛЕГІОН-АЛЬФА» допущено порушення вимог ст. 34, ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п.11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні а саме під час перевезення вантажів перевізник не забезпечив водія оформленою товарно-транспортною накладною або іншим визначеним законодавством документом на вантаж та накладено адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн. Вказує, що позивач не є учасником транспортного процесу в якості «перевізника», ніяких договорів не укладав, договірні відносини щодо послуг перевезень на договірній основі відсутні, що свідчить про те, що факт підприємство при перевезенні власного вантажу 25.10.2023 є суб`єктом господарювання на якого не поширюються норми Закону України «Про автомобільний транспорт». Просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 11 березня 2024 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач у поданому до суду письмовому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що відповідно до п. 3, 4 Порядку № 422, був зупинений транспортний засіб марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 , спеціалізований напівпричіп CARNEHL, номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Звертає увагу, що під час перевірки водій не пред`явив та не надав посадовій особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області, товарнотранспортну накладну або інший визначений законодавством документ на вантаж. Отже, на момент здійснення рейдової перевірки посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області було виявлено порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутність у водія, під час здійснення перевірки, товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документу на вантаж, яке було зафіксоване в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 25.10.2023 №АР008782. Водій ОСОБА_1 з актом перевірки був ознайомлений, в поясненнях зазначив, що з порушенням не згоден, тому як ТТН а електронному форматі була присутня та товар перевозився для власних потреб. Звертаємо увагу на те, що придбання виробничих факторів для використання у власних потребах, переходом права власності на товар та подальшим транспортуванням його покупцем за власний рахунок в міжміському сполученні, в даному випадку - до позивача, слід відмежовувати від переміщення товару, належного позивачеві, в межах самого підприємства за власними потребами. Приписами ст. 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» чітко визначено обов`язок водія мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення перевезень вантажу у внутрішньому сполученні. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, установив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі, з огляду на наступне.

З матеріалів адміністративної справи судом установлено, що посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області 25.10.2023 проводилась рейдова перевірка у м. Запоріжжя по вул. Донецьке шоссе під час якої зупинено транспортний засіб марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 , спеціалізований напівпричіп CARNEHL, номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

За результатами проведеної рейдової перевірки складено Акт №АГ00878с від 25.10.2023 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, відповідно до якого проведено перевірку транспортного засобу марки MAN / CARNEHL, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_3 , під час перевірки виявлено порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутність у водія, під час здійснення перевірки, товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документу на вантаж.

Пояснення водія про причини порушень: «З актом ознайомлен, з порушенням не згоден, тому як ТТН в електронному форматі була присутня та товар перевозився для власних потреб.».

14.11.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 009999, якою на позивача накладено штраф у розмірі 17000,00 грн за порушення вимог ст.34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п.11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, а саме під час перевезення вантажів перевізник не забезпечив водія оформленною товарно-транспортною накладною або іншим визначеним законодавством документом на вантаж, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Не погоджуючись із постановою про накладення адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду із позовом про її скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи правомірність вказаної постанови, суд виходить з того, що відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт".

Частинами 14, 17 статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

За визначенням, наведеним в абзаці 54 статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).

Згідно з пунктом 2 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12 Порядку № 1567).

За змістом пункту 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

В силу вимог пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Згідно з пунктами 26, 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Відповідно до частин 1, 4, 5 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до Державного бюджету України.

Судом установлено, що спірною постановою №ПШ 009999 від 14.11.2023 до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф згідно з абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", яким передбачено, що за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За своєю правовою природою адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачені статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", є видом адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування до суб`єктів господарювання за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності (ст. ст. 216, 217, 238, 239 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб`єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Відповідно до статті 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб`єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Суд зазначає, що об`єктивною стороною складу господарського правопорушення, передбаченого абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", є надання суб`єктом господарювання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону. Суб`єктами відповідальності за статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" є автомобільні перевізники суб`єкти господарювання.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Частиною 1 статті 33 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Згідно зі статті 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Так, згідно з ч.2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

З матеріалів справи установлено, що в межах здійснення господарської діяльності позивачем з метою облаштування та покращення стоянки був укладений договір № П/2310/2023 від 23 жовтня 20213 року з ПАТ «ЯНЦІВСЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР» про поставку щебіня. Сторонами були узгодженні умови поставки - EXW склад постачальника за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, смт. Кам`яне, вул. Зелена, 30.

На виконання умов дійсного договору позивачу 25 жовтня 2023 року було передано щебінь гранітний у кількості 25,26 т. Вантаж був отриманий водієм ОСОБА_1 та завантажений в транспортний засіб MAN НОМЕР_1 , напівпричіп - самоскид НОМЕР_3 .

Після переходу права власності на товар здійснювалось переміщення товару на склад підприємства м. Запоріжжя, вул. Фінальна, буд. 1-Б, про що була складена накладна на переміщення № 100 від 25.10.2023.

Дана накладна не містить вказівки переходу права власності на товар до іншої особи, вона не містить грошової вартості та загальної суми. В ній зазначено лише об`єм.

Переміщення товару здійснювалось власними засобами та за власний рахунок транспортним засобом MAN НОМЕР_1 (свідоцтво НОМЕР_2 , напівпричіп самоскид НОМЕР_3 , що перебуває у користуванні підприємства на підставі договору найму (оренди) транспортного засобу від 19.04.2019 № 455). Таким чином, матеріалами справи підтверджується перевезення вантажу для власних потреб.

Суд вважає, що у випадку з перевезенням для власних потреб, для водія юридичної особи, що перевозить вантаж для власних потреб, відповідним документом є накладна чи інший документ, що підтверджує право власності на вантаж, посвідчення водія, реєстраційний документ на автомобіль, талон про проходження техогляду, страховий поліс, оскільки і ст. 48 Закону "Про автомобільний транспорт" допускає використання «іншого визначеного законодавством документа на вантаж» при перевезенні власного вантажу.

Товарно-транспортна ж накладна - це обов`язковий документ для всіх сторін процесу перевезення. Товарно-транспортна накладна є документом, який складається вантажовідправником для оформлення перевезень вантажів відповідно до укладеного договору і використовується для проведення остаточних розрахунків за надані послуги з перевезення вантажів. Оформлена товарно-транспортна накладна має бути у водія транспортного засобу під час здійснення перевезень вантажів за договором перевезення.

Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 у справі №815/3310/17 зазначив, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг.

Таким чином, товарно-транспортна накладна підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів (якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах), документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів реальності здійснення господарської операції з постачання товарів.

Підсумовуючи наведене, позивач у межах спірних правовідносин не мав статусу автомобільного перевізника, та як наслідок, не є суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбаченої абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III.

Суд погоджується з доводами віповідача про те, що автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. Проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону №2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що переміщення позивачем свого товару до іншої місцевості, шляхом його перевезення власними транспортними засобами 25.10.2023, за наявності накладної на товар, без товарно-транспортної накладної є правомірним, та норм закону не порушує, оскільки позивач у такому випадку не є автомобільним перевізником в розумінні Закону щодо якого можуть бути накладені санкції, що свідчить про безпідставність застосування до нього адміністративно-господарського штрафу на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Часиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Відповідно до частини 1статті 139 Кодексу адміністративного судочинства Українипередбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання даного адміністративного позову сплачено судовий збір в сумі 3028,20 грн, що підтверджується квитанцією від 06.02.2024.

Відповідно до частини 3статті 4 Закону України «Про судовий збір»при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки позовну заяву подано за допомогою системи «Електронний суд», позивачу за звернення до суду з вищевказаною позовної заявою належало сплатити судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Таким чином, позивачем сплачено судовий збір в більшому розмірі.

Відтак, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений ним при зверненні до суду із цим позовом судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

При цьому, відповідно до пункту 1 частини 1статті 7 Закону України «Про судовий збір»сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст.ст.9, 132, 134, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповід альністю «ТРАНСЛЕГІОН-АЛЬФА» (69106, м.Запоріжжя,вул.Фінальна,буд.1-б, код ЄДРПОУ 41926751) до Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м.Київ, вул.Фізкультури, буд.9, код ЄДРПОУ 39816845) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (69118, м.Запоріжжя, вул.Чубанова, буд.8, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 009999 від 14 листопада 2023 року, винесену Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛЕГІОН-АЛЬФА» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривнi 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова