Рішення

від 15.05.2024 по справі 640/1140/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 року місто Київ № 640/1140/21

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Донця В.А. розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику (повідомлення) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТС Україна" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕТС Україна" звернулось до суду з позовом:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA 100080/2020/200026/2 від 13.10.2020 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100080/2020/00157 від 13.10.2020.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2021 прийнято справу до провадження, постановлено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-IX Окружним адміністративним судом міста Києва справу №640/1140/21 скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №640/1140/21 передано для розгляду судді Донцю В.А., відрядженого до Київського окружного адміністративного суду на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 28.09.2023 №938/0/15-23.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду:

від 31.01.2024 прийнято до провадження справу №640/1140/21, постановлено здійснити розгляд справи спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання відповідно до статті 262 КАС України після спливу строків для подання заяв по суті та доказів, встановлено строки для подання заяв по суті та доказів (за потреби);

від 15.05.2024 замінено відповідача - Київську митницю Держмитслужби (ідентифікаційний код 43337359), на правонаступника - Київську митницю (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу Державної митної служби України 43997555).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що подані ним до митного оформлення імпортованого товару документи містять достовірні числові дані, які підтверджують митну вартість товарів за ціною контракту згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України. Надані позивачем документи для митного оформлення не містили розбіжностей, надавали митному органу можливість визначити митну вартість товару за основним методом, тому потреби у наданні додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості не було. Оскаржуване рішення не містить інформації про те, які саме відомості відсутні в документах, наданих позивачем до митного оформлення, або яких, за висновком митного органу, не вистачає відомостей для підтвердження числових значень задекларованої митної вартості імпортованого товару. Відповідач застосував другорядний, а саме резервний метод визначення митної вартості товару без проведення у належний спосіб консультації з декларантом позивача. Саме лише посилання відповідача в адресованому позивачу листі про проведення такої консультації не може вважатися її проведенням. Визначена відповідачем митна вартість товару ґрунтується на раніше визначеній митним органом митній вартості товару за ЕМД від 12.10.2020 №UA 100080/2020/525849, що була надана позивачем при здійсненні розмитнення попередніх поставок аналогічної продукції за результатом прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості від 13.10.2020 №UA100080/2020/200026/2 та видання митним органом картки відмови від 13.10.2020 №UA100080/2020/00157, які оскаржені в судовому порядку. Крім того, в оскаржуваному рішенні митний орган не навів пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначив докладну інформацію і джерела, які використовувалися при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Разом з тим відповідач з порушенням визначеного частинами дев`ятою та десятою статті 55 Митного кодексу України строку розглянув надані позивачем додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару та надав необґрунтовану відповідь з порушенням цього строку, тому повинен був скасувати оскаржуване рішення про коригування заявленої митної вартості і повернути позивачу надану фінансову гарантію, чого безпідставно не зробив.

Внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного рішення митна вартість імпортованого товару збільшилась на загальну суму 18422,46 євро. Таким чином, митні платежі з податку на додану вартість збільшились на 123 019,10 грн., що призвело до додаткових витрат позивача зі сплати податку на додану вартість.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував щодо позовних вимог, просив суд відмовити в їх задоволенні, стверджуючи, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до законодавства. Зауважив, що надані позивачем до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, у зв`язку з чим виник обґрунтований сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості, що стало підставою для витребування у позивача додаткових документів. Додатково надані позивачем документи також не підтвердили правильність визначення ним заявленої митної вартості товару. В графі 33 оскаржуваного рішення викладено обставини щодо неможливості застосування митним органом основного та наступних методів визначення митної вартості, що зумовило застосування резервного методу. Таким чином, оскаржуване рішення є обґрунтованим та оформлене відповідно до встановлених для нього вимог. Також відповідач стверджує про правомірність оскаржуваної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, виданої на підставі вищевказаного рішення.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено.

10.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕТС Україна" (покупець) та компанією UTS Scandinavia (Швеція) (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу №10/11/14/01.

Відповідно до пункту 1.1 контракту продавець продав, а покупець придбав товари на загальну суму 100 000 000 євро (сто мільйонів євро).

Згідно з пунктом 1.2 контракту конкретні умови кожної окремої поставки, зокрема асортимент товарів, їх ціна за одиницю, одиниці виміру, загальна кількість і вартість, умови поставки визначаються у додатках до контракту.

Відповідно до додатку до контракту від 08.10.2020 №795 продавець Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕТС Україна" придбало у компанії UTS Scandinavia (Швеція) товар: ровінги (рівниця) StarRov PR 440 2400 086S Grade A, виготовлені зі скловолокна, сполученого за допомогою емульсії на основі скла Е-типу, які використовуються для виробництва склопластикових виробів. Виробник: Johns Manville Slovakia. A.S. (ТОВ "Джонс Манвіл Словаччина), країна-виробник(Словацька Республіка), торгівельна марка StarRov. Поставка товару здійснюється на умовах СРТ Руська Лазова згідно з Інкотермс 2010, а саме:

- товару StarRov PR 440 2400 086S Grade A - у кількості 20899 кг на суму 14733, 80 євро (0,705 євро/кг).

12.10.2020 з метою митного оформлення вказаного товару загальна 14733, 80 євро позивачем подано до митного поста "Київ-східний" ВМК УДЦТ "Ліски" Київської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію №UA 100080/2020/525849.

Митну вартість товару визначено декларантом за основним методом.

На підтвердження заявленої митної вартості товару та відповідно до частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України до митного органу відповідно до його запиту, що надійшов до позивача 12.10.2020 о 15:36, ним подано документи, загальний перелік яких наведений у графі 44 ЕМД №UA100080/2020/525849, а саме: сертифікат якості 0000018861 від 08.10.2020; пакувальний лист 802652471 від 08.10.2020; рахунок-фактура (інвойс) Виробника Johns Manville Slovakia. A.S.(Декларація-інвойс, складеної уповноваженим (схваленим) експортером) №902459360 від 08.10.2020, встановленого продавця товару - UTS Scandinavia (Швеція) на суму 12539, 40 євро; рахунок-фактура (інвойс) продавця UTS Scandinavia (Швеція) виставленого ТОВ "ЕТС Україна" №917112 від 08.10.2020 на суму 14733, 80 євро; міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) SK №3076474 від 08.10.2020; прас-лист виробника від 01.10.2020; зовнішньоекономічний контракт №10/11/14/01 від 10.11.2014; додаток до зовнішньоекономічного контракту №795 від 08.10.2020; договір про надання послуг митного брокера №2609/0028 від 26.09.2017; заявка по транспорту на 08.10.2020; копія договору купівлі-продажу №69 від 14.05.2019 за яким здійснювався продаж товару заявником своїм контрагентам на внутрішньому ринку України; запит ціни від 28.09.2020; комерційна пропозиція від 08.10.2020; лист від 13.10.2020; лист-пояснення виробника від 08.10.2020; копія митної декларації відправлення № MRN 20SK5864EX02908708 від 08.10.2020; копії банківських виписок про надходження грошових коштів за господарськими операціями щодо продажу аналогічного товару заявником своїм контрагентам на внутрішньому ринку України від 23.09.2019, від 22.10.2019, від 09.09.2020; копії видаткових накладних щодо продажу аналогічного товару заявником своїм контрагентам №2356 від 09.09.2019, №2805 від 23.09.2019, №1888 від 20.07.2020, №2204 від 12.08.2020, №2593 від 09.09.2020, №2659 від 15.09.2020; копія рахунку №1187 від 05.05.2020; копії специфікації до договору купівлі-продажу №21 від 03.04.2017 за яким здійснювався продаж товару заявником своїм контрагентам на внутрішньому ринку №46 від 12.08.2020, №47 від 09.09.2020, №48 від 15.09.2020; копія договору купівлі-продажу №21 від 03.04.2017 за яким здійснювався продаж товару заявником своїм контрагентам на внутрішньому ринку; лист підтвердження від 30.09.2020; ордер замовлення №712346 від 30.09.2020; копія комерційної пропозиції 29092020/01 від 29.09.2020.

Електронним повідомленням від 12.10.2020 о 15:38 Київська митниця Держмитслужби інформувала позивача про те, що за наслідками розгляду поданих декларантом додаткових документів для підтвердження митної вартості товару та на підставі інформації з мережі Інтернет встановлено взаємозалежність продавця та покупця товару. Зазначений факт не відображено у графах 9(а) та 9(б) декларації митної вартості товару, поданої разом із ЕМД, що суперечить вимогам наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення". Тому додатково надані документи не можуть бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару. Також, ураховуючи взаємозалежність продавця та покупця товару, окрім документів, зазначених в пункті 3 статті 53 Митного кодексу України, відповідач повідомив позивача про необхідність надання документів, зазначених у пункті 4 цієї статті Митного кодексу України, а саме: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, о стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості в країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Листом від 13.10.2020 декларант повідомив митний орган, що додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості подаватись не будуть, просив завершити митне оформлення товару на підставі раніше наданих документів.

У відповідь митний орган надіслав позивачу електронне повідомлення від 13.10.2020 "Консультація", зазначивши що подані документи потребують перевірки щодо правильності визначення митної вартості товару.

13.10.2020 Київською митницею Держмитслужби України прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA100080/2020/200026/2, яким визначено митну вартість імпортованого товару за резервним методом, та збільшено її до 33156,26 євро. За 20899 кг.

На підставі вищевказаного рішення відповідач видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.10.2020 №/2020/00157.

Після прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості імпортовані позивачем товари були випущені у вільний обіг шляхом подання ним нової ЕМД від 13.10.2020 №UA100080/2020/525972.

Не погоджуючись з рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд ураховує таке.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Частиною першою статті 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною першою статті 257 Митного кодексу України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Згідно з частинами першою-другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої цієї ж статті у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору. Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 Митного кодексу України).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію з питань перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Отже, обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачеві. Але митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митниця зобов`язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Суд акцентує увагу, що приписи вказаних вище статей Митного кодексу України зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом разом із митною декларацією від 12.10.2020 №UА100080/2020/525849 документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17 Верховний Суд вказав, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Зазначивши вищевказані обставини, що викликали у нього сумнів достовірності визначеної позивачем митної вартості товару, відповідач при цьому не зазначив причини неможливості перевірки цих обставин на підставі наданих декларантом документів.

Натомість, проаналізувавши в сукупності надані Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕТС Україна" документи, як ті, що надані разом із митною декларацією від 12.10.2020 №UА100080/2020/525849, так і додатково надані на виконання вимоги митного органу, що надійшла до позивача 12.10.2020 о 15:36, суд погоджується з його доводами про надання ним достатнього переліку документів, визначених частинами другою-третьою статті 53 Митного кодексу України для підтвердження заявленої митної вартості товару.

При цьому суд бере до уваги викладені позивачем у позовній заяві пояснення щодо зазначених вище обставин, які викликали у відповідача сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей по заявлену митну вартість імпортованого товару. Так, виникнення цих обставин позивач пояснив процедурою формування та здійснення постачання товару.

Окрім того, суд констатує, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не визначено, які саме показники (складові) митної вартості не підтверджено документально та викликали сумнів у контролюючого органу, та стали причиною неможливості застосування основного методу, що, в свою чергу, дає підстави суду стверджувати про надання позивачем до митного оформлення документів містять, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що митний орган не обґрунтував свій сумнів щодо заявленої позивачем митної вартості товару згідно з електронною митною декларацією від 13.10.2019 № UА10080/2020/525849 та не довів правомірності застосування іншого методу визначення митної вартості товару, що є підставою для визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 22.04.2020 № UA100080/2020/200026/2.

При цьому суд критично сприймає доводи відповідача про необхідність надання декларантом позивача на підтвердження заявленої митної вартості товару документів, передбачених частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України, вмотивовані встановленим ним в результаті вивчення документів та інформації мережі Інтернет фактом взаємозалежності продавця та покупця товару. Така позиція суду обґрунтовується тим, що жодних належних та достатніх доказів на підтвердження того, що така пов`язаність безпосередньо виплинула на вартість імпортованого товару, судом у ході розгляду справи не встановлено.

Неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не може слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару за митною вартістю товару, заявленою декларантом.

Відмова відповідача в митному оформленні товару за ціною договору (контракту) вартістю товару, заявленою декларантом позивача є порушенням частини сьомої статті 54 Митного кодексу України, відповідно до якої у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Суд при цьому враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 20.03.2020 у справі №480/4423/18, відповідно до якої неподання декларантом документів, зазначених у частині другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише у тому випадку, коли у органу доходів і зборів будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Окрім цього, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, відповідач не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Аналогічна позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 804/6243/14.

Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.10.2020 №UA100080/2020/00157 також підлягає скасуванню, оскільки прийнята на підставі протиправного рішення Київської митниці Держмитслужби від 13.10.2020 №UA100080/2020/200026/2.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, за висновком суду, правомірності прийняття оскаржуваних рішення та картки відмови суду не довів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4540,00 грн. (платіжне доручення від 15.01.2021 №11306).

Оскільки позов задоволено повністю, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4540,00 грн. підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 13.10.2020 №UA100080/2020/200026/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.10.2020 №UA100080/2020/00157.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТС Україна" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4540,00 грн. (чотири тисячі п`ятсот сорок гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕТС Україна" (ідентифікаційний код 32399816, місцезнаходження: 02090, місто Київ, вулиця В.Сосюри, будинок 68).

Відповідач: Київська митниця (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43997555, місцезнаходження: 03124, місто Київ, бульвар Гавела Вацлва, будинок 8-А).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Донець В.А.