Рішення

від 13.05.2024 по справі 380/30629/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2024 року

справа №380/30629/23

провадження № П/380/30877/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Чаплик І.Д.,

секретар судового засідання Суліковська У.І.,

за участю:

представника позивача Мацієвська І.В.

представника відповідача Вартовнік О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «ҐАЗІ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-

в с т а н о в и в

Приватне підприємство «ҐАЗІ» (місцезнаходження: 81652, Львівська обл., м. Новий Розділ, вул. Ходорівська, 1; ЄДРПОУ: 22361721) звернулось до суду із позовом до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; ЄДРПОУ: 43971343), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100740/1 від 28.11.2023, винесене Львівською митницею Державної митної служби України (79007, м. Львів, вул. Костюшка, 1 код ЄДРПОУ 43971343);

визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/003023 від 28.11.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення господарської діяльності ПП ҐАЗІ уклало з компанією FHU KACPER MALGORZATA KACPERKIEWIC, Республіка Польща, зовнішньоекономічний контракт №14/11/2023, предметом якого є зобов`язання продавця поставити і передати у власність покупця транспортний засіб (автомобіль-тягач), а покупця прийняти та розрахуватись за транспортний засіб. На виконання вимог вказаного контракту згідно рахунку-фактури (інвойсу) №VAT NR 0014/11/2023 від 15.11.2023, позивач придбав у продавця автомобіль-тягач марки: MAN тип: TGX 26.440; реєстраційний номер: WGM2386J; Рік: 2017; колір: білий; VIN: НОМЕР_1 , вартістю 15 555 євро, який було ввезено на митну територію України. З метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до відповідача електронну митну декларацію №23UA209230125007U9. Разом з митною декларацією в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості товару було надано документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її. Проте, відповідач протиправно, на переконання позивача, здійснив коригування митної вартості ввезеного товару, що призвело до необхідності сплати різниці між сумами митних платежів та нанесено значних збитків позивачу. Вважаючи таке рішення про коригування митної вартості протиправним, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою від 03.01.2024 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 15.01.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справи.

31.01.2024 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позову відмовити повністю. Відзив обґрунтований тим, що під час здійснення митного оформлення за митною декларацією №23UA209230125007U9 від 27.11.2023, (далі МД) було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та встановлено наступне: - за результатами опрацювання транспортних документів, а саме довідки про транспортні витрати від 22.11.2023 № 22/11/2023-1 необхідно відмітити відсутність розміру транспортних перевезень за усім маршрутом, також такий документ є довідковим для митних органів, а не бухгалтерським документом. Документи, які можуть бути подані декларантом для підтвердження витрат на транспортування - калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Подані документи для підтвердження витрат на транспортування, повинні підтверджуватись даними бухгалтерського обліку, проте така інформація відсутня; - відповідно до інформації, яка наведена у рахунку-фактурі від 15.11.2023 №0014/11/2023 даний документ був підготовлений на підставі проформи № 139, однак рахунок проформу декларантом не надано митному органу; - відповідно до інформації, яка наведена у рахунку-фактурі від 15.11.2023 №0014/11/2023 термін оплати товару, який ввозиться на митну територію України 22.11.2023, проте, на момент митного оформлення платіжний документ декларантом не надано. Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено. Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Відтак, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, у зв`язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено в рішенні про коригування митної вартості. На вимогу митного органу належних додаткових документів, які б спростовували виявлені розбіжності декларантом не надано.

Також 15.01.2024 представник відповідача подав клопотання про розгляд справи у судовому засіданні із повідомленням сторін.

01.02.2024 представник позивача подала заперечення проти клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні із повідомленням сторін.

02.02.2024 представник позивача подала відповідь на відзив, у якій вказала, що відповідач не навів жодної норми Митного кодексу України, яка б визначала вид доказів, якими декларант повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів. Покликання на «бухгалтерські документи» є дуже узагальнюючим поняттям без конкретних вимог до його змісту та форми, оскільки навіть Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» не використовує поняття «бухгалтерські документи». Разом з цим, у випадку наявності сумнівів, відповідач повинен був витребувати саме ті документи, які, на його думку, дали б можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України, як це зробив відповідач у вимозі від 27.11.2023. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

06.02.2024 представник відповідача подала заперечення на відповідь на відзив, у яких вказала, що на підтвердження вартості перевезення оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, була надана лише довідка про транспортні витрати, ні договору на перевезення, ні рахунків - фактур (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) чи калькуляція транспортних витрат не надавалось. Більше того, така довідка видана самим позивачем. Крім того, відповідно до розділу ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Також відповідач зазначив, що встановити вичерпний перелік бухгалтерських документів та їх форму, які декларант може подати для підтвердження заявленої митної вартості, неможливо, оскільки він залежить від умов конкретної зовнішньоекономічної операції та системи оподаткування, на якій перебуває відповідний платник податків, форми ведення бухгалтерського обліку, тому митницею правомірно витребувано: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - виписку з бухгалтерської документації. Більше того, встановлено, що відповідно до інформації, яка наведена у рахунку-фактурі від 15.11.2023 №0014/11/2023 термін оплати товару, який ввозиться на митну територію України 22.11.2023, проте на момент митного оформлення платіжний документ декларантом не надано.

12.02.2024 представник позивача подала додаткові пояснення, у яких вказала, що саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликають сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей. Окрім того, зазначає, що строк оплати за товар не може впливати на визначення митної вартості товару і це покликання не стосується неможливості визнання задекларованої митної вартості за ціною договору, та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості, оскільки не містить відомостей, які б свідчили про розбіжності в поданих документах, ознаки їх підробки, відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Ухвалою від 14.03.2024 призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін. Судовий розгляд призначено на 17 квітня 2024 року.

Судове засідання, призначене на 17 квітня 2024 року, було відкладено на 13 травня 2024 року у зв`язку з необхідністю витребування доказів.

Представник позивача 30.04.2024 подала додаткові пояснення, у яких вказала, що у довідці про транспортні витрати від 22.11.2023 відображена уся сума коштів, що була використана для придбання палива, оскільки саме такі витрати були понесені Підприємством для доставки двох тягачів та причепа. Вказана сума коштів була порівну розділена, про що було зазначено у довідці від 22.11.2023. Також зазначає, що згідно частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи. Подані позивачем документи не мали розбіжностей у числах, не мали ознак підробки та в своїй сукупності підтверджують числові значення складових митної вартості. Окрім того, при витребуванні документів, відповідач повинен витребувати лише ті документи, які дали б йому можливість пересвідчитись в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Також просила долучити до матеріалів справи переклади складених іноземною мовою документів, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

У судовому засіданні 13.05.2024 представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник відповідача заперечила проти позовних вимог, просила відмовити у їх задоволенні.

Дослідивши подані сторонами документи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Приватне підприємство «ҐАЗІ» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (ЄДРПОУ 22361721), основний вид господарської діяльності згідно з КВЕД: 25.29 Виробництво інших металевих баків, резервуарів і контейнерів (основний).

Під час здійснення господарської діяльності ПП «ҐАЗІ» (Покупець) уклало з компанією FHU KACPER MALGORZATA KACPERKIEWIC, Республіка Польща, зовнішньоекономічний контракт №14/11/2023, предметом якого є зобов`язання продавця поставити і передати у власність покупця транспортний засіб (автомобіль-тягач), а покупця прийняти та розрахуватись за транспортний засіб. На виконання вимог вказаного контракту згідно рахунку-фактури (інвойсу) №VAT NR 0014/11/2023 від 15.11.2023, позивач придбав у продавця автомобіль-тягач марки: MAN тип: TGX 26.440; реєстраційний номер: WGM2386J; Рік: 2017; колір: білий; VIN: НОМЕР_1 , вартістю 15 555 євро.

З метою митного оформлення вказаного товару 27.11.2023 позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209230125007U9, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, зокрема, Сідельний тягач марки MAN, модель TGX 26.440, бувший у використанні, номер шасі: НОМЕР_1 з дизельним двигуном, № двигуна: b/n робочий об`єм циліндрів двигуна-12419см3 колісна формула 6х2;власна маса-7400кг; календарний рік виготовлення 2017р, модельний рік виготовлення-2017р; дата першої реєстрації: 01.09.2017 колір-білий.

Одночасно, Декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №23UA209230125007U9 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару, зазначені у графі 44 митної декларації: зовнішньоекономічний договір №14/11/2023 від 14.11.2023, рахунок-фактуру VAT NR 0014/11/2023 від 15.11.2023, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №PL/MF/AS 0487651 від 21.11.2023; копію митної декларації країни відправлення №23PL301010Е1660753 від 21.11.2023; технічний паспорт на тягач DR/BAT 2327390 від 22.06.2023; міжнародну товарно-транспортну накладну А №903203 від 16.11.2023; довідку про транспортні витрати від 22.11.2023 №22/11/2023-1; договір про надання послуг митного брокера №02/11/23-4 від 02.11.2023.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту наступного змісту: «Прошу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості:1) рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоду, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталог, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировин».

У свою чергу Декларант просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, а також на вимогу надав витребувані документи: платіжний документ №121JBKLNB від 27.11.2023, експортні документи країни-відправлення, довідкова інформація по вартості в країні-експортері товарів, фотографію транспортного засобу.

Однак, 28.11.2023 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100740/1, в графі 33 якого було вказано: «Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI( далі- МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх повних відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар. Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів: - за результатами опрацювання транспортних документів, а саме довідки про транспортні витрати від 22.11.2023 № 22/11/2023-1 необхідно відмітити відсутність розміру транспортних перевезень за усім маршрутом, також такий документ є довідковим для митних органів, а не бухгалтерським документом. Документи, які можуть бути подані декларантом для підтвердження витрат на транспортування - калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Подані документи для підтвердження витрат на транспортування, повинні підтверджуватись даними бухгалтерського обліку, проте така інформація відсутня; - відповідно до інформації, яка наведена у рахунку-фактурі від 15.11.2023 №0014/11/2023, даний документ був підготовлений на підставі проформи № 139, однак рахунок проформу декларантом не надано митному органу; - відповідно до інформації, яка наведена у рахунку-фактурі від 15.11.2023 №0014/11/2023, термін оплати товару, який ввозиться на митну територію України 22.11.2023, проте на момент митного оформлення платіжний документ декларантом не надано. Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

Декларанту була скеровано вимога наступного змісту: Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України прошу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів:1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів ; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення;12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. переклади документів відповідно до вимог ст.254 МКУ. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

На вимогу митного органу декларантом надано наступні додаткові документи: - витяг з мережі Інтернет. Однак вартість транспортного засобу, що наведена у даному витягу вище вартості, ніж у рахунку № 001414/11/2023. Так у перерахунку по курсу НБУ на час виставлення цінової інформації у мережу вартість подібного транспортного засобу склала 15 689 EUR. Вартість по фактурі 15 555 EUR.; - банківський платіжний документ №121JBKLNB від 27.11.2023. Сума, яка перерахована згідно даного документу більша суми, яка наведена у рахунку фактурі. Також у гр. «призначення платежу» йде посилання тільки на зовнішньоекономічний контракт. У зв`язку з чим неможливо перевірити повноту перерахування коштів. Таким чином, документів, які спростовують виявлені розбіжності, крім платіжного документу, декларантом не надано митному органу. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ).

Джерелом інформації для коригування митної вартості: - товару № 1 слугувала МД: № UA100100/2023/438371 від 12.07.2023 - де митна вартість становить 29500 EUR/шт.

Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/003023 від 28.11.2023. Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товару від 28.11.2023 №UA209000/2023/100740/1. На виконання вимог Рішення про коригування декларантом було подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер №23UA209230125364U0, та 28.11.2023 вона була оформлена Львівською митницею у митному відношенні.

Не погоджуючись з рішеннями про коригування митної вартості позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Митний кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною 1 ст. 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).

Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.

Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі №826/17509/16 від 09.02.2021.

Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи, закріплені приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Основний метод, не застосовується в конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

За правилами ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За змістом ст. 53 МК України законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказане узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Судом встановлено, що при митному оформленні товару позивач надав наявні у нього документи, що визначені ч. 2 ст. 53 МК України, а саме зовнішньоекономічний договір №14/11/2023 від 14.11.2023, рахунок-фактуру VAT NR 0014/11/2023 від 15.11.2023, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №PL/MF/AS 0487651 від 21.11.2023; копію митної декларації країни відправлення №23PL301010Е1660753 від 21.11.2023; технічний паспорт на тягач DR/BAT 2327390 від 22.06.2023; міжнародну товарно-транспортну накладну А №903203 від 16.11.2023; довідку про транспортні витрати від 22.11.2023 №22/11/2023-1; договір про надання послуг митного брокера №02/11/23-4 від 02.11.2023.

Суд враховує, що ч. 3 ст. 53 МК України надає можливість митниці виставляти декларанту письмову вимогу про необхідність подачі додаткових документів у 10-ти денний строк лише у трьох випадках: у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; якщо наявні ознаки підробки цих документів; якщо ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказані обставини є виключними підставами для витребування додаткових документів. Водночас тлумачення таких підстав контролюючим органом без належного обґрунтування є протиправним.

Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 07 травня 2020 у справі № 826/10527/17, від 09 червня 2020 року у справі № 1.380.2019.002044.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідач зазначає, що за результатами опрацювання транспортних документів, а саме довідки про транспортні витрати від 22.11.2023 № 22/11/2023-1 необхідно відмітити відсутність розміру транспортних перевезень за усім маршрутом, також такий документ є довідковим для митних органів, а не бухгалтерським документом.

Суд зазначає, що відповідно до розділу ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст. 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

Отже, у разі перевезення товарів, які підлягають митному декларуванню, з використанням власного транспортного засобу до митного декларування повинна подаватись калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Водночас, як видно з матеріалів справи, до митного декларування позивачем подавалась довідка №22/11/2023-1 від 22.11.2023, у якій вказано, що вартість витрат на перевезення товару за маршрутом: м. Жаб`я Воля, Польща Рава Руська, Україна, зокрема, тягача MAN TGX 26.440, WGM2386J, VIN: НОМЕР_1 , становить 7400 грн витрат на відрядження водія, 9000 грн транспортних витрат (з них навантаження 200 грн). При цьому, вказана довідка видана самим же позивачем, оскільки за його доводами доставка товару здійснювалася власними силами.

Водночас, вказана довідка не є калькуляцією транспортних витрат, яка передбачена вищевказаними Правилами №599. Окрім цього, проаналізувавши її зміст, суд зазначає, що така і не містить усіх відомостей, передбачених Правилами №599, зокрема, протяжність у кілометрах відстані перевезення, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що із врахуванням положень ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, розділу ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, вказана довідка про транспортні витрати не може підтверджувати вартість перевезення оцінюваного товару до місця ввезення на митну територію України та, відповідно, митну вартість товару.

Наведене узгоджується із висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 520/4787/19.

Також підставою прийняття рішення про коригування митної вартості стало те, що відповідно до інформації, яка наведена у рахунку-фактурі від 15.11.2023 №0014/11/2023 термін оплати товару, який ввозиться на митну територію України 22.11.2023, проте на момент митного оформлення платіжний документ декларантом не надано.

Судом встановлено, що позивачем до митного декларування подавався рахунок-фактура від 15.11.2023 №0014/11/2023 на суму 15 555,00 євро, у якому вказано, що термін сплати 22.11.2023. При цьому, позивач звернувся до відповідача із митною декларацією 27.11.2023. На вимогу відповідача позивачем було надано платіжну інструкцію №121JBKLNB від 27.11.2023 на суму 21 000 євро. Проте, вказаний платіж було проведено після спливу строку, визначеного у інвойсі.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що у випадку встановлення сторонами в договорі поставки товару його оплати до процедури розмитнення або у випадку, якщо рахунок сплачено, декларант повинен надати банківський платіжний документ (постанова від 20.03.2020 у справі №480/3807/18 та від 07.02.2023 у справі №804/5961/16).

При зверненні до суду представник позивача надала протокол SWIFT переказу від 27.11.2023, протокол SWIFT переказу від 30.11.2023 та платіжну інструкцію № 124JBKLNB від 30.11.2023 на підтвердження оплати товару. Проте, суд звертає увагу, що вказані документи не подавались ні до митного оформлення, ні на вимогу митного органу. Крім того, платіжна інструкція №124JBKLNB датована 30.11.2023, тобто вже після завершення процедури митного оформлення. Відтак, вказані документи станом на момент митного оформлення не могли бути взяті до уваги митним органом при проведенні митного оформлення товару.

Окрім цього, відповідно до інформації, яка наведена у рахунку-фактурі від 15.11.2023 №0014/11/2023 даний документ був підготовлений на підставі проформи № 139, однак рахунок проформу декларантом митному органу не надано, така проформа №139 вже була подана до суду.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що відповідачем під час здійснення митного оформлення за митною декларацією №23UA209230125007U9 від 27.11.2023 було виявлено розбіжності та відсутність належних документів, що підтверджують всі складові митної вартості. В свою чергу, позивачем, на вимогу митного органу, додатково не було надано документи для підтвердження митної вартості товарів, які б усували встановлені невідповідності.

Суд враховує, що декларантом не надано митниці належних документів щодо визначення митної вартості товару (транспортного засобу) з урахуванням витрат на транспортування товару. В той же час надання відповідних документів є обов`язковим відповідно до пункту 5 частини десятої статті 58 МК України.

Митним органом проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ шляхом надсилання відповідного електронного повідомлення.

У зв`язку з неможливістю застосувати методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості, застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ).

Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № № UA100100/2023/438371 від 12.07.2023 - де митна вартість становить 29500 EUR/шт. У рішенні про коригування митної вартості чітко вказано інформацію, яка взята за основу для визначення митної вартості. Тобто, вказано джерело інформації (із зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів).

Щодо доводів позивача про те, що відповідачем не було обґрунтовано застосування резервного методу визначення митної вартості суд зазначає що наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 затверджено форму рішення про коригування митної вартості товарів; Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів; та Перелік додаткових складових до ціни договору.

У графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Правилами №598 передбачено, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Оскільки митна вартість була визначена Львівською митницею за резервним методом (відповідно до положень статті 64 МКУ), посилання в рішенні на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи відповідає вимогам вказаного нормативного документа. Номер і дата митної декларації, яка слугувала джерелами інформації для коригування митної вартості товару, в рішенні також вказана.

Щодо проведених коригувань, то суд вказує, що правилами чітко визначено, що такі робляться лише "щодо зроблених коригувань". Тобто, якщо такі коригування не робилися, відповідні пояснення не повинні вноситися до граф рішення. Також слід зважити на ту обставину, що перелік коригувань завершується словом "тощо", тобто не є вичерпним. Пояснення щодо коригувань повинні стосуватися кожного конкретного випадку окремо, їх перелік та числові значення визначаються особливостями зовнішньоекономічної операції та застосованих джерел інформації для коригування.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15 дійшов висновку, що при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом, суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Крім того, суд звертає увагу на те, що митна вартість у спірному рішенні визначалася за резервним методом, що не вимагає від митного органу доведення подібності (аналогічності) товарів.

Так, у відповідності до ч. 2 ст. 59 МК України врахування умов продажу, фізичних характеристик імпортованого товару, якість, репутація на ринку виробника товару є умовами застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів. У відповідності до ч. 3 ст. 60 МК України для визначення, чи є товари подібними (аналогічними) враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку. При цьому, вказані умови не притаманні для шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару, передбаченого ст. 64 МК України.

Резервний метод є більш гнучким і допускає недотримання однієї чи кількох вимог, визначених ст. 60 МК України для аналогічних товарів, таких як: якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Таким чином, суд доходить висновку, що у даному випадку підлягали застосуванню ст.ст. 52-64, 257, 266 МК України, оскільки коригування здійснювалося за другорядним (резервним методом), методика застосування якого викладена у статті 64 МК України і жодного відношення до визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не має.

Відповідно до положень ч.1-2 статті 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Таким чином, у рішенні наведена вичерпна інформація щодо джерел інформації для визначення митної вартості та здійснених коригувань, що відповідає вимогам нормативних документів.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню про коригування митної вартості у світлі доводів позивача про те, що таке не містить обґрунтувань щодо неможливості застосування інших методів визначення митної вартості почергово, суд зазначає, що у рішенні зазначено: Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ).

На думку суду, за встановлених у справі обставин недостовірності заявлених до митного оформлення відомостей щодо повноти декларування складових митної вартості товару, у даному випадку відсутність в оскаржуваному рішенні деталізованого та розгорнутого опису обставин, які унеможливлювали застосування методів визначення митної вартості товару почергово, не може слугувати єдиною підставою для скасування такого індивідуального акту. Митний орган, визначаючи митну вартість товару за резервним методом, навів у своєму рішенні про коригування митної вартості товару причини, які унеможливлювали застосування жодного із попередніх методів визначення митної вартості.

В аспекті доводів позивача суд також враховує, що Митниця на етапі проведення консультацій з декларантом письмово повідомляла декларанта про відсутність інформації щодо ідентичних чи подібних товарів для застосування методів визначення митної вартості транспортного засобу, і декларант у процедурі консультацій мав можливість відшукати та надати митному органу відповідну інформацію щодо ідентичних чи подібних товарів для застосування попередніх методів визначення митної вартості автомобіля, проте, таких дій не вчинив.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.06.2023 у справі № 460/22765/22.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно зі статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до наведених вимог відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, спростовано позовні вимоги та аргументи позивача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при відмові в позові судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 293, 295-297, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

в и р і ш и в :

у задоволенні позову Приватного підприємства «ҐАЗІ» (місцезнаходження: 81652, Львівська обл., м. Новий Розділ, вул. Ходорівська, 1; ЄДРПОУ: 22361721) до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; ЄДРПОУ: 43971343) про визнання протиправними та скасування рішень відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п. 15.5 п.15 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 16.05.2024.

Суддя Чаплик І.Д.