Рішення

від 15.05.2024 по справі 380/21972/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2024 року м. Львівсправа № 380/21972/23

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОХАУС ВЕСТ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОХАУС ВЕСТ» (Позивач/ТОВ «АВТОХАУС ВЕСТ») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Львівської митниці (Відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 30 травня 2023 року № UA209000/2023/700016/2, від 07 червня 2023 року № UA209000/2023/700018/2, від 25 травня 2023 року № UA209000/2023/700011/2, від 07 червня 2023 року № UA209000/2023/700019/2;

- стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОХАУС ВЕСТ» з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що прийняті Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 30 травня 2023 року № UA209000/2023/700016/2, від 07 червня 2023 року № UA209000/2023/700018/2, від 25 травня 2023 року № UA209000/2023/700011/2, від 07 червня 2023 року № UA209000/2023/700019/2 (далі також спірні/оскаржувані рішення) є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки надані декларантом ТОВ «АВТОХАУС ВЕСТ» документи не містили і не містять розбіжностей щодо ціни придбаних транспортних засобів, що виключає правові підстави визначення митної вартості відповідачем за способом, відмінним від способу визначення митної вартості за ціною договору (контракту). Доводи відповідача, наведені в оскаржуваних рішеннях, спростовуються документами про ціну придбаних транспортних засобів, наданими як докази.

Зауважує, що митний орган витребовував у позивача документи, не передбачені Митним кодексом України (далі МК України). Отже, позивач уважає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не підтвердив належними доказами те, що відомості, які використані для визначення митної вартості придбаних транспортних засобів, не піддаються обчисленню та не підтверджуються документально, не довів правомірності коригування митної вартості таких за резервним методом.

На погляд позивача, ним були надані усі необхідні документи, передбачені МК України, для визначення митної вартості придбаних транспортних засобів за ціною договору (контракту), а митний орган, своєю чергою, не довів, що подані для визначення митної вартості товару документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за придбані транспортні засоби та є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Крім того, позивач стверджує, що митний орган безпідставно використав резервний метод визначення митної вартості, адже така вартість повинна визначатись за допомогою першого методу, а саме за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

У зв`язку з вищенаведеним просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Також у позовній заяві позивач зазначає, що орієнтовна сума витрат на правничу допомогу становить 15000 грн.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що Львівська митниця встановила невідповідності у поданих декларантом позивача документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення складових митної вартості, визначеної за основним методом. За результатами встановлених розбіжностей декларанту позивача відповідно до частин другої-третьої статті 53 МК України надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості придбаних транспортних засобів.

Відзначає, що в позовній заяві позивач жодним чином не спростував виявлених розбіжностей, зазначених в графі 33 оскаржуваних рішень. Загалом позовна заява зводиться до цитування норм МК України.

Зауважує, що в додатках до позовної заяви позивач подав копії платіжних інструкцій, а саме від 15 травня 2023 року № 151, від 28 квітня 2023 року № 141 та від 19 травня 2023 року № 152. Однак такі платіжні інструкції ані з митними деклараціями, поданими до митного оформлення (в графі 44 такі відсутні), ані з митними деклараціями, які оформлені після винесення оскаржуваних рішень (в графі 44 такі відсутні), не подавались. Більше того, платіжна інструкція від 28 квітня 2023 року № 141, яка долучена до позовної заяви, містить посилання на інвойси, які до митного оформлення не подавались. В графі 70 «Призначення платежу» вказано: передоплата по контракту 08/2022 та інвойсах № 610423 від 04 квітня 2023 року, №№ 630423, 620423 від 11 квітня 2023 року та № 660423 від 19 квітня 2023 року. Проте в інвойсі № 660423 від 19 квітня 2023 року чітко зазначено, що транспортний засіб залишається у власності продавця до повної оплати. Аналогічна ситуація з платіжною інструкцією від 19 травня 2023 року № 152, що містить посилання на інвойс, який до митного оформлення не подавався. В графі 70 «Призначення платежу» вказано: передоплата по контракту 08/2022 та інвойсах №№ 690423 та 800523. Утім, в інвойсі № 690423 від 28 квітня 2023 року чітко зазначено, що транспортний засіб залишається у власності продавця до повної оплати. Відтак відповідач уважає, що суд не має права досліджувати обставини, які стосуються митної вартості, що не були предметом дослідження митним органом під час прийняття оскаржуваних рішень.

На думку відповідача, позивач безпідставно стверджує, що надані ним документи не містили і не містять розбіжностей та, що відповідач витребовував у позивача документи, не передбачені МК України. Адже, якщо за умовами оплати, товар мав бути оплачений до митного оформлення, банківські платіжні документи є обов`язковими до подання для підтвердження заявленої митної вартості такого товару. Однак до митного оформлення не надано жодних платіжних документів, які підтверджують факт оплати. Тому неможливо встановити, яка сума була оплачена за придбані транспортні засоби. Зауважує, що інвойс не є належним документом для підтвердження митної вартості товару.

Зазначає, що основні документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, містять розбіжності та подані не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню, що є явним порушенням вимог положень частини 21 статті 58 МК України. Числове значення заявленої митної вартості перевірити у спірній ситуації неможливо. Тому вимога митного органу про надання додаткових документів була скерована у зв`язку із наявністю підстав, визначених частиною третьою статті 53 МК України. На вимогу митного органу декларант позивача не надав належних додаткових документів. Отже, сумніву митного органу не спростовано.

Стверджує, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в тому числі обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів.

Відповідач підсумовує, що документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості придбаних транспортних засобів, подані ТОВ «АВТОХАУС ВЕСТ» не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню, а тому оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів є правомірними, з огляду на що підстави для визнання їх протиправними та скасування відсутні.

У зв`язку з наведеним у задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу відповідач зазначає, що сума гонорару, вказана позивачем у позовній заяві, є значно завищеною, оскільки ні підготування позовної заяви, ні ознайомлення з матеріалами у цій справі не потребувало значних зусиль та часу, а сама справа є нескладною. Відтак у разі, якщо за результатами розгляду цієї справи суд дійде висновку про обґрунтованість позову та задовольнить його, просить суд зменшити заявлену до відшкодування суму витрат на правничу допомогу.

Відповідно до пункту третього частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 22 вересня 2023 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 10 жовтня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання; запропоновано позивачу подати до суду переклад долучених до позовної заяви товаросупровідних документів державною мовою; витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію митної декларації, яка слугувала джерелом інформації для коригування митної вартості у спірних рішеннях.

Ухвалою суду від 28 листопада 2023 року, яка занесена в протокол судового засідання, у задоволенні заяви представника відповідача від 12 жовтня 2023 року про виклик свідка відмовлено.

У судовому засіданні, яке відбулося 19 грудня 2023 року, суд заслухав усні пояснення представників позивача та відповідача, дослідив докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Представник позивача заявлений позов підтримала у повному обсязі, просила його задовольнити.

Представник відповідача проти заявленого позову заперечила у повному обсязі, просила в його задоволенні відмовити.

У цьому ж судовому засіданні суд постановив прийняти рішення у строки, передбачені для справ, розгляд яких здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ТОВ «АВТОХАУС ВЕСТ» на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 08 червня 2022 року № 08/22, укладеного між Aronow. V Kfz (Продавець) та ТОВ ТОВ «АВТОХАУС ВЕСТ» (Покупець) та договору купівлі-продажу від 16 лютого 2023 року № 16/02/23, укладеного між MAXAUTO sprl (Продавець) та ТОВ «АВТОХАУС ВЕСТ» (Покупець), придбало чотири транспортні засоби, а саме:

- легковий автомобіль, який був у використанні (пошкоджено задній бампер, задню кришку багажника), призначений для використання на дорогах загального користування, марки DACIA, моделі LOGAN, номер кузова НОМЕР_1 ;

- легковий автомобіль, який був у використанні, призначений для використання на дорогах загального користування, марки CITROEN, моделі C4 PICASSO, номер кузова НОМЕР_2 ;

- легковий автомобіль, який був у використанні, призначений для використання на дорогах загального користування, марки VOLKSWAGEN, моделі TOUAREG, номер кузова НОМЕР_3 ;

- вантажний автомобіль, який був у використанні, призначений для користування на дорогах загального користування марки RENAULT, моделі КANGOO, номер кузова НОМЕР_4 .

З метою митного оформлення придбаних транспортних засобів декларант ФОП ОСОБА_1 від імені ТОВ «АВТОХАУС ВЕСТ» подав до митного органу:

- митну декларацію № 23UA209180025224U1 на легковий автомобіль марки DACIA, моделі LOGAN, номер кузова НОМЕР_1 , в якій вартість митна вартість імпортованого автомобіля визначена у сумі 5400,00 євро, та документи на підтвердження заявленої митної вартості;

- митну декларацію № 23UA209180027853U7 на легковий автомобіль марки CITROEN, моделі C4 PICASSO, номер кузова НОМЕР_2 , в якій вартість митна вартість імпортованого автомобіля визначена у сумі 7900,00 євро, та документи на підтвердження заявленої митної вартості;

- митну декларацію № 23UA209180024072U8 на легковий автомобіль марки VOLKSWAGEN, моделі TOUAREG, номер кузова НОМЕР_3 , в якій вартість митна вартість імпортованого автомобіля визначена у сумі 15000,00 євро, та документи на підтвердження заявленої митної вартості;

- митну декларацію № 23UA209180027847U9 на вантажний автомобіль марки RENAULT, моделі КANGOO, номер кузова НОМЕР_4 , в якій вартість митна вартість імпортованого автомобіля визначена у сумі 6350,00 грн, та документи на підтвердження заявленої митної вартості.

За результатами розгляду митних декларацій та доданих до них, а також надалі на вимогу митного органу документів, Львівська митниця прийняла такі рішення про коригування митної вартості товарів:

1) від 30 травня 2023 року № UA209000/2023/700016/2, у графі 33 якого «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості», зазначено, зокрема про те, що митниця виявила розбіжності та відсутність належних відомостей в документах, що підтверджують всі складові митної вартості, а саме:

- в графі 20 ЕМД зазначені умови поставки DAP «Основне перевезення оплачено», проте до митного оформлення не надано жодних транспортно-перевізних документів, відповідно, відсутні відомості, які унеможливлюють встановити суб`єкта, що відповідає за перевезення, та суму витрат на транспортування товару;

- в рахунку-фактурі № 2023/234 від 24 квітня 2023 року зазначено, що оплата здійснюється протягом трьох робочих днів, разом з тим подана платіжна інструкція в іноземній валюті № 143 від 01 травня 2023 року, отже недотримані терміни, зазначені в рахунку-фактурі.

Ураховуючи зазначені невідповідності, відповідно до частин другої, третьої статті 53 МК України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару; виписку з бухгалтерської документації. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На що декларантом надано: цінову інформацію: витяг з мережі інтернет, за яким неможливо встановити приналежність до наявного транспортного засобу, оскільки він не містить ідентифікаційних ознак, за якими можна ідентифікувати транспортний засіб.

Проведено консультації з декларантом згідно зі статтею 57 МК України. Неможливо застосувати такі методи визначення митної вартості: метод 2а (стаття 59 МК України) та метод 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувало посилання: https://www.mobile.de/ru/... . Коригування не здійснювалось.

2) від 07 червня 2023 року № UA209000/2023/700018/2, у графі 33 якого «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості», зазначено, зокрема про те, що митниця виявила розбіжності та відсутність належних відомостей в документах, що підтверджують всі складові митної вартості, а саме:

- в графі 20 ЕМД зазначені умови поставки DAP «Основне перевезення оплачено», проте до митного оформлення не надано жодних транспортно-перевізних документів, відповідно, відсутні відомості, які унеможливлюють встановити суб`єкта, що відповідає за перевезення, та суму витрат на транспортування товару;

- відсутня CMR; згідно з пунктом «б» частини першої статті 335 МК України під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник, надають органу доходів і зборів такі документи: транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні), проте до митного оформлення не надано жодних транспортно-перевізних документів, відповідно, відсутні відомості, які унеможливлюють встановити суб`єкта, який відповідає за перевезення, та суму, яка понесена на транспортування товару.

Ураховуючи зазначені невідповідності, відповідно до частини третьої статті 53 МК України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: додаткових документів, для підтвердження митної вартості товару, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На що декларантом надано: експортну декларацію країни відправлення, в якій в графі 20 зазначені умови поставки EXW «Відправлення» (покупець несе всі витрати та ризики в зв`язку з перевезення товару від підприємства продавця до місця призначення), а в контракті зазначено умови поставки DAP «Основне перевезення оплачено» - до митного оформлення не надано жодних транспортно-перевізних документів, відповідно, відсутні відомості, які унеможливлюють встановити суму, яка понесена на транспортування товару; цінову інформацію.

Проведено консультації з декларантом згідно зі статтею 57 МК України. Неможливо застосувати такі методи визначення митної вартості: метод 2а (стаття 59 МК України) та метод 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA205150/20233859. Коригування не здійснювалось.

3) від 25 травня 2023 року № UA209000/2023/700011/2, у графі 33 якого «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості», зазначено, зокрема про те, що митниця виявила розбіжності та відсутність належних відомостей в документах, що підтверджують всі складові митної вартості, а саме:

- в графі 20 ЕМД зазначені умови поставки DAP «Основне перевезення оплачено», проте до митного оформлення не надано жодних транспортно-перевізних документів, відповідно, відсутні відомості, які унеможливлюють встановити суб`єкта, що відповідає за перевезення, та суму витрат на транспортування товару;

- в рахунку-фактурі № 730525 від 03 травня 2023 року зазначено, що транспортний засіб залишається у власності продавця до повної оплати. До митного оформлення не надано жодних платіжних документів, які підтверджують факт оплати коштів. Тому неможливо встановити, яка сума була оплачена за транспортний засіб.

Ураховуючи зазначені невідповідності, відповідно до частини третьої статті 53 МК України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На що декларантом надано: експортну декларацію країни відправлення MRN 23DE295606909841E0, в якій в графі 20 зазначені умови поставки EXW «Відправлення» (покупець несе всі витрати та ризики в зв`язку з перевезення товару від підприємства продавця до місця призначення), а в контракті зазначені умови поставки DAP «Основне перевезення оплачено» - до митного оформлення не надано жодних транспортно-перевізних документів, відповідно, відсутні відомості, які унеможливлюють встановити суму, яка понесена на транспортування товару; цінову інформацію: витяг з аукціону, де вказана початкова ціна 17400,00 євро; рахунок-фактуру P. RE. 1821962 від 30 квітня 2023 року, де вказана загальна вартість придбання задекларованого транспортного засобу 17713,27 євро.

Проведено консультації з декларантом згідно зі статтею 57 МК України. Неможливо застосувати такі методи визначення митної вартості: метод 2а (стаття 59 МК України) та метод 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугував рахунок-фактура P. RE. 1821962 від 30 квітня 2023 року, де вказана загальна вартість придбання задекларованого транспортного засобу 17713,27 + 200 (витрати на транспортування, зазначені в ВМД). Коригування не здійснювалось.

4) від 07 червня 2023 року № UA209000/2023/700019/2, у графі 33 якого «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості», зазначено, зокрема про те, що митниця виявила розбіжності та відсутність належних відомостей в документах, що підтверджують всі складові митної вартості, а саме:

- в графі 20 ЕМД зазначені умови поставки DAP «Основне перевезення оплачено», проте до митного оформлення не надано жодних транспортно-перевізних документів, відповідно, відсутні відомості, які унеможливлюють встановити суб`єкта, що відповідає за перевезення, та суму витрат на транспортування товару;

- відсутня CMR; згідно з пунктом «б» частини першої статті 335 МК України під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник, надають органу доходів і зборів такі документи: транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні), проте до митного оформлення не надано жодних транспортно-перевізних документів, відповідно, відсутні відомості, які унеможливлюють встановити суб`єкта, який відповідає за перевезення, та суму, яка понесена на транспортування товару.

Ураховуючи зазначені невідповідності, відповідно до частини третьої статті 53 МК України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На що декларантом надано: експортну декларацію країни відправлення, в якій в графі 20 зазначені умови поставки EXW «Відправлення» (покупець несе всі витрати та ризики у зв`язку з перевезення товару від підприємства продавця до місця призначення), а в контракті зазначені умови поставки DAP «Основне перевезення оплачено» - до митного оформлення не надано жодних транспортно-перевізних документів, відповідно, відсутні відомості, які унеможливлюють встановити суму, яка понесена на транспортування товару; цінову інформацію.

Проведено консультації з декларантом згідно зі статтею 57 МК України. Неможливо застосувати такі методи визначення митної вартості: метод 2а (стаття 59 МК України) та метод 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA204080/2023/5801 від 24 травня 2023 року. Коригування не здійснювалось.

Не погоджуючись із такими рішеннями відповідача, уважаючи їх протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є правомірність прийнятих Львівською митницею рішень про коригування митної вартості товарів від 30 травня 2023 року № UA209000/2023/700016/2, від 07 червня 2023 року № UA209000/2023/700018/2, від 25 травня 2023 року № UA209000/2023/700011/2, від 07 червня 2023 року № UA209000/2023/700019/2.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Митний Кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п`ята, сьома статті 58 МК України).

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Частиною другою статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина п`ята статті 53 містить норми відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частини четверта, п`ята статті 55 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Частиною восьмою статті 57 МК України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року, серед іншого, затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів.

В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» вказано, що у графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

невірно проведений розрахунок митної вартості;

невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу;

надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки. Основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)». МК України визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 цього Кодексу.

Обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант під час митного оформлення імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у разі обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Водночас повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК України документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у разі, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив у низці постанов, зокрема в постановах від 27 березня 2020 року у справі № 540/2605/18, від 06 травня 2020 року у справі № 140/1713/19, від 17 січня 2022 року у справі № 520/2000/19.

У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість імпортованих транспортних засобів за ціною договору, яка зазначена у наданих митному органу рахунках, а саме:

- 5400,00 євро, що відображена в рахунку від 24 квітня 2024 року № 2023/234, який стосується легкового автомобіля марки DACIA, моделі LOGAN, номер кузова НОМЕР_1 ;

- 7900,00 євро, що відображена в рахунку від 28 квітня 2023 року № 690423, який стосується легкового автомобіля марки CITROEN, моделі C4 PICASSO, номер кузова НОМЕР_2 ;

- 15000,00 євро, що відображена в рахунку від 03 травня 2023 року № 730523, який стосується легкового автомобіля марки VOLKSWAGEN, моделі TOUAREG, номер кузова НОМЕР_3 ;

- 6350,00 грн, що відображена в рахунку від 19 квітня 2023 року № 660423, який стосується вантажного автомобіля марки RENAULT, моделі КANGOO, номер кузова НОМЕР_4 .

На підтвердження заявленої митної вартості придбаних транспортних засобів декларант позивача надав митному органу разом з митними деклараціями, а надалі на письмову вимогу митного органу документи, визначені частиною другою статті 53 МК України, зокрема:

- щодо митної декларації № 23UA209180025224U1 (легковий автомобіль марки DACIA, моделі LOGAN, номер кузова НОМЕР_1 ): рахунок від 24 квітня 2024 року № 2023/234; декларацію про походження товару від 24 квітня 2023 року № 2023/234; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 31 березня 2020 року № 610195389; платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 01 травня 2023 року № 143; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями від 25 травня 2023 року № 0851/23; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 16 лютого 2023 року № 16/02/23; договір про надання послуг митного брокера б/н від 25 травня 2023 року; довідку від 25 травня 2023 року № 25/05/2023-13; фото від 25 травня 2023 року; копію митної декларації країни відправлення від 25 квітня 2023 року № 23ВЕE0000025289255; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів;

- щодо митної декларації № 23UA209180027853U7 (легковий автомобіль марки CITROEN, моделі C4 PICASSO, номер кузова НОМЕР_2 ): рахунок від 28 квітня 2023 року № 690423; декларацію про походження товару від 28 квітня 2023 року № 690423; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 26 лютого 2018 року № 2018АU38210; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 08 червня 2022 року № 08/2022; договір про надання послуг митного брокера б/н від 06 червня 2023 року; фото від 06 червня 2023 року; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу від 03 червня 2023 року № UA.005.011672-23; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів;

- щодо митної декларації № 23UA209180024072U8 (легковий автомобіль марки VOLKSWAGEN, моделі TOUAREG, номер кузова НОМЕР_3 ): рахунок від 03 травня 2023 року № 730523; декларацію про походження товару від 03 травня 2023 року № 730523; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 23 липня 2015 року № ЕМ792752; документ, що підтверджує вартість перевезення б/н від 24 травня 2023 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 08 червня 2022 року № 08/2022; договір про надання послуг митного брокера б/н від 25 травня 2023 року; фото від 24 травня 2023 року; копію митної декларації країни відправлення від 17 травня 2023 року № 23DE295606909841E0; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу від 23 травня 2023 року № UA.005.010473-23; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів;

- щодо митної декларації № 23UA209180027847U9 (вантажний автомобіль марки RENAULT, моделі КANGOO, номер кузова НОМЕР_4 ): рахунок від 19 квітня 2023 року № 660423; декларацію про походження товару від 19 квітня 2023 року № 660423; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 06 липня 2020 року № НОМЕР_5 ; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 08 червня 2022 року № 08/2022; договір про надання послуг митного брокера б/н від 06 червня 2023 року; фото від 06 червня 2023 року; копію митної декларації країни відправлення від 01 червня 2023 року № 23DE295607968063E1; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу від 05 червня 2023 року № UA.005.011791-23; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів.

Проте в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів митний орган вказав, що він виявив розбіжності та відсутність належних відомостей в документах, що підтверджують всі складові митної вартості, тож ураховуючи зазначені невідповідності, відповідно до частини третьої статті 53 МК України декларанту була виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана.

Ці розбіжності та відсутність належних відомостей в документах, що підтверджують всі складові митної вартості, полягали в такому:

- в графі 20 ЕМД зазначені умови поставки DAP «Основне перевезення оплачено», проте до митного оформлення не надано жодних транспортно-перевізних документів, відповідно, відсутні відомості, які унеможливлюють встановити суб`єкта, що відповідає за перевезення, та суму витрат на транспортування товару; в рахунку-фактурі № 2023/234 від 24 квітня 2023 року зазначено, що оплата здійснюється протягом трьох робочих днів, разом з тим подана платіжна інструкція в іноземній валюті № 143 від 01 травня 2023 року, отже недотримані терміни, зазначені в рахунку-фактурі стосуються рішення про коригування митної вартості від 30 травня 2023 року № UA209000/2023/700016/2;

- в графі 20 ЕМД зазначені умови поставки DAP «Основне перевезення оплачено», проте до митного оформлення не надано жодних транспортно-перевізних документів, відповідно, відсутні відомості, які унеможливлюють встановити суб`єкта, що відповідає за перевезення, та суму витрат на транспортування товару; відсутня CMR стосуються рішення про коригування митної вартості від 07 червня 2023 року № UA209000/2023/700018/2;

- в графі 20 ЕМД зазначені умови поставки DAP «Основне перевезення оплачено», проте до митного оформлення не надано жодних транспортно-перевізних документів, відповідно, відсутні відомості, які унеможливлюють встановити суб`єкта, що відповідає за перевезення, та суму витрат на транспортування товару; в рахунку-фактурі № 730523 від 03 травня 2023 року зазначено, що транспортний засіб залишається у власності продавця до повної оплати, до митного оформлення не надано жодних платіжних документів, які підтверджують факт оплати коштів, тому неможливо встановити, яка сума була оплачена за транспортний засіб стосуються рішення про коригування митної вартості від 25 травня 2023 року № UA209000/2023/700011/2;

- в графі 20 ЕМД зазначені умови поставки DAP «Основне перевезення оплачено», проте до митного оформлення не надано жодних транспортно-перевізних документів, відповідно, відсутні відомості, які унеможливлюють встановити суб`єкта, що відповідає за перевезення, та суму витрат на транспортування товару; відсутня CMR стосуються рішення про коригування митної вартості від 07 червня 2023 року № UA209000/2023/700019/2.

Отже, позивач до митного оформлення не надав документів, що підтверджують транспортну складову у вартості оцінюваних товарів.

У позовній заяві позивач зазначає, що Львівська митниця безпідставно вимагала надання транспортно-перевізних документів, оскільки транспортування автомобілів здійснювалось згідно з умовами DAP. Умови поставки DAP (постачання в місці призначення) означає, що продавець виконав своє зобов`язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. Умови постачання DAP покладають на продавця обов`язки нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення. За умовами поставки DAP витрати на перевезення (фрахт) сплачує продавець, однак насправді вони сплачуються покупцем, оскільки вартість перевезення (фрахт) включається продавцем в загальну ціну товару. У зв`язку з умовами поставки DAP, аналіз витрат на транспортування товару, здійснений відповідачем є неправомірним, оскільки такі витрати включені до ціни товару, а в митних деклараціях не заявлялася окрема митна вартість транспортування.

Утім, зазначені доводи позивача суперечать приписам статті 53 МК України, згідно з якими документи, що містять відомості про вартість перевезення, подаються у будь-якому разі, незалежно від умов поставки. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30 червня 2022 року у справі № 804/1850/16.

До того ж, як виявилося потім, в експортних деклараціях країни відправлення, наданих позивачем після отримання вимоги митного органу про подання додаткових документів, в графі 20 зазначені умови поставки EXW «Відправлення» (покупець несе всі витрати та ризики в зв`язку з перевезенням товару від підприємства продавця до місця призначення), притому, що в договорах купівлі-продажу транспортних засобів та електронних митних деклараціях зазначено умови поставки DAP «Основне перевезення оплачено».

Крім цього, дійсно в рахунку-фактурі № 730523 від 03 травня 2023 року (легковий автомобіль марки VOLKSWAGEN, моделі TOUAREG, номер кузова НОМЕР_3 ) зазначено, що транспортний засіб залишається у власності продавця до тих пір, поки він не буде повністю оплачений, однак до митного оформлення позивачем не було надано платіжних документів, які підтверджують факт оплати коштів за вказаний автомобіль.

Тож з урахуванням наведеного, беручи до уваги відсутність належних відомостей в документах, що підтверджують всі складові митної вартості, суд уважає, що митний орган мав достатньо підстав для сумніву в правильності визначення позивачем митної вартості імпортованих транспортних засобів.

За цих обставин митний орган обґрунтовано запропонував позивачу надати додаткові документи.

Водночас оцінюючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості імпортованих транспортних засобів у частині, що стосується визначення митної вартості таких, суд ураховує таке.

За змістом статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У пункті 2.1 розділу заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, вказано, що у цій графі зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Отже, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється насамперед за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції). Митний орган під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів повинен зазначити послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18 липня 2022 року у справі № 815/3805/16.

Суд встановив, що графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» усіх чотирьох оскаржуваних рішень митний орган зазначив, що неможливо застосувати такі методи визначення митної вартості: метод 2а (стаття 59 МК України) та метод 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари.

Однак митний орган не навів жодних причин, через які неможливо застосувати методи 2в (стаття 62 МК України) та 2г (стаття 63 МК України).

Більше того, в усіх чотирьох оскаржуваних рішеннях митний орган взагалі не вказав, який саме метод визначення митної вартості ним обраний.

Суд відзначає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості під час встановлення належного до застосування методу визначення митної вартості імпортованих товарів. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 16 вересня 2022 року у справі № 200/6506/20-а.

Своєю чергою, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень означає, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Ураховуючи наведені вище мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів прийняті відповідачем із порушенням вимог частини третьої статті 57 МК України, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, є необґрунтованими, а відповідач не довів їх правомірності в частині визначення митної вартості імпортованих товарів, тому такі рішення належить визнати протиправними та скасувати.

Щодо інших доводів сторін, які викладені у заявах по суті справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 КАС України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, не є необхідним надавати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для ухвалення рішення у цій справі.

Відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог частини першої, пункту другого частини другої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частин першої, третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (абзац перший частини першої статті 139 КАС України).

Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2147,20 грн. Отже, поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сума у розмірі 2147,20 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то такі будуть вирішені судом із урахуванням та в порядку, передбаченому частиною сьомою статті 139, статтею 252 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОХАУС ВЕСТ» (вул. Скнилівська, 23, с. Сокільники, Львівський район, Львівська область, 81130) до Львівської митниці (вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79007) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 30 травня 2023 року № UA209000/2023/700016/2, від 07 червня 2023 року № UA209000/2023/700018/2, від 25 травня 2023 року № UA209000/2023/700011/2, від 07 червня 2023 року № UA209000/2023/700019/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОХАУС ВЕСТ» (вул. Скнилівська, 23, с. Сокільники, Львівський район, Львівська область, 81130, код ЄДРПОУ 43360372) 2147,20 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 15 травня 2024 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна