Постанова

від 16.05.2024 по справі 520/27712/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2024 р. Справа № 520/27712/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2023, головуючий суддя І інстанції: Зінченко А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі №520/27712/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі ГУ ДПС у Харківській області, відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області №248240-2405-2030-UА63120270000028556 від 09.08.2023 форми Ф в частині нарахування орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером: 6310137900:09:006:0003, яка розташована за адресою: м. Харків, Магістральний проїзд, б.1, з січня 2023 року по квітень 2023 року в сумі 73 217,26 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року та ухвалити нове, яким задовольнити позов, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що він орендує земельну ділянку комунальної власності загальною площею 0,0778 га з кадастровим номером: 6310137900:09:006:0003, яка знаходиться за адресою: м. Харків, Магістральний проїзд, 6.1, та є платником орендної плати у розумінні Податкового кодексу України (далі - ПК України). ГУ ДПС у Харківській області йому була нарахована орендна плата за цю земельну ділянку за період з 01.01.2023 по 31.12.2023. Апелянт не погоджується з нарахуванням орендної плати за період з січня по квітень 2023 року, вважаючи, що він був звільнений від її сплати відповідно до пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України, у редакції Закону 15 березня 2022 року № 2120-IX чинній з 17.03.2022 по 06.05.2023, у зв`язку з віднесенням Харківської територіальної громади до територій, на яких велись бойові дії. Вважає, що скасування пільги зі сплати орендної плати з 01.01.2023 на підставі Закону від 11 квітня 2023 року № 3050-IX, який набрав чинності з 06.05.2023 суперечить приписам ст. 58 Конституції України, а відтак вважає, що такі норми є незастосовними до відносин зі сплати орендної плати за період з січня по квітень 2023 року.

Відповідач не погодився з доводами апеляційної скарги та надав відзив на неї, у якому просив скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року без змін. Стверджує, що правильно визначив суму грошового зобов`язання з орендної плати позивачеві, оскільки в незалежності від дати набрання чинності законом від 11 квітня 2023 року № 3050-IX, він має застосовуватися з 01.01.2023, як це прямо вказано у новій редакції пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які сторони посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судовим розглядом встановлено, що 06 листопада 2015 року між Харківською міською радою та ФОП ОСОБА_2 (попереднім орендарем) було укладено Договір оренди землі загальною площею 0,0778 га з кадастровим номером: 6310137900:09:006:0003, яка знаходиться за адресою: м. Харків, Магістральний проїзд, 6.1.

31.03.2021 сторонами цього договору укладено Додаткову угоду до вищевказаного Договору в якій викладено у новій редакції істотні умови Договору оренди землі про який йшлося вище. Визначено розмір орендної плати на місяць, який складає 8% від суми нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Нормативна - грошова оцінка земельної ділянки на дату укладання Договору складає 2893963 грн.

15 вересня 2021 року між ФО-П ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі за р.№320, яка знаходиться за адресою: м. Харків, Магістральний проїзд, 6.1, та яка розташована на земельній ділянці з кадастровим номером: 6310137900:09:006:0003.

26 жовтня 2021 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права було внесені відомості щодо нових орендарів земельної ділянки площею 0,0778 га з кадастровим номером: 6310137900:09:006:0003, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №281350734 (додається).

Отже, з 26 жовтня 2021 року ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 стали орендарями земельної ділянки площею 0,0778 га з кадастровим номером: 6310137900:09:006:0003, яка знаходиться за адресою: м. Харків, Магістральний проїзд, 6.1, на умовах Договору оренди землі від 06.11.2015 та Додаткової угоди до Договору оренди землі від 31.03.2021.

25 листопада 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено Договір купівлі-продажу №1230 завірений приватним нотаріусом Гонтаренко С.Л., із змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 став власником 1/4 частки нерухомого майна.

Отже, з 25 листопада 2022 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) є власником цілої нежитлової будівлі яка знаходиться за адресою: м. Харків, Магістральний проїзд, 6.1, та яка розташована на земельній ділянці з кадастровим номером: 6310137900:09:006:0003, а також з 25.11.2022 є єдиним орендарем вищевказаної земельної ділянки, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №316091056.

16.08.2023 позивач отримав податкове повідомлення - рішення №248240-2405-2030-UА6312027000002855б від 09.08.2023, яким ГУ ДПС у Харківській області нарахувало позивачеві податкове зобов`язання щодо сплати орендної плати у розмірі 292869,06 грн за 2023 рік.

Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням у частині визначення суми грошового зобов`язання з орендної плати за січень-квітень 2023 року в сумі 73217,26 грн (з розрахунку 292869,06 грн/12 = 24405,75 грн на місяць), позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що податковий орган правомірно визначив позивачеві суми грошового зобов`язання з орендної плати, виходячи з приписів пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України, у редакції чинній з 06.05.2023.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України, закріплено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, відповідальність за порушення податкового законодавства, функції та правові основи діяльності контролюючих органів та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику врегульовані ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Згідно з пп. 14.1.73. п. 14.1 ст. 14 ПК України землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Перелік платників податку, об`єкт оподаткування, база оподаткування, пільги із сплати податку, ставка податку, податковий період, порядок обчислення суми податку, порядок обчислення сум податку в разі зміни власника об`єкта оподаткування податком, порядок сплати податку, строки сплати податку регулюються статтями 269-289 ПК України.

Сторони не заперечують того, що позивач є платником орендної плати, спірним є питання правомірності нарахування відповідної орендної плати за період січень-квітень 2023 року на підставі приписів пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України, у редакції Закону від 11 квітня 2023 року № 3050-IX, чинній з 06.05.2023.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року з подальшим продовженням його терміну відповідними Указами. Воєнний стан діє і станом на цей час.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" № 2120-ІХ від 15 березня 2022 року, який набрав чинності з 17.03.2022, доповнено пункт 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України підпунктом 69.14, такого змісту: Тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, 11.04.2023 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" №3050-IX, який набрав чинності 06.05.2023, яким підпункт 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України викладено в такій редакції:

«За період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території».

Отже, до 06.05.2023 (набрання чинності змін в ПК України) пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України передбачав, що в період воєнного стану землекористувачі звільняються від сплати орендної плати за земельні ділянки, розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 06 грудня 2022 року за №1364 визначено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - Перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. До територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій та території активних бойових дій.

Наказом від 22.12.2022 за №309 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, у якому зазначено, зокрема, що з 24.02.2022 по 15.09.2022 Харківська міська територіальна громада відносилася до території активних бойових дій, а з 15.09.2022 по теперішній час - до території можливих бойових дій.

Судом апеляційної інстанції з матеріалів встановлено та визнається сторонами по справі, що позивач є орендарем земельної ділянки з кадастровим номером: 6310137900:09:006:0003, яка розташована за адресою: м. Харків, Магістральний проїзд, б.1.

З 24.02.2022 Харківська міська територіальна громада віднесена до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом від 22.12.2022 за №309 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.

Таким чином, в період січень-квітень 2023 р. позивач, на підставі пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України був звільнений від обов`язку по нарахуванню та сплаті до бюджету орендної плати за земельну ділянку, розташовану на території, на якій велися бойові дії.

Водночас ГУ ДПС у Харківській області вважає, що змінами, внесеними до пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України передбачено, що від сплати орендної плати на земельні ділянки звільняються землекористувачі ділянок, розташованих на території активних бойових дій.

Надаючи оцінку такому доводу контролюючого органу, колегія суддів зазначає.

Дійсно, з 06.05.2023 змінено редакцію цієї норми, зокрема визначено, що з 01.01.2023 пільга щодо сплати орендної плати за землю надається користувачам земельних ділянок, розташованих на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.

Згідно з Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тож, до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Колегія суддів вважає, що положення ПК України, застосовані податковим органом при нарахуванні позивачеві податкового зобов`язання за період січень-квітень 2023 року не можуть застосовуватись до подій (правовідносин), що виникли до набрання ними чинності, оскільки закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі відповідно положень статті 58 Конституції України.

Окремо, колегія суддів зауважує, що Законом від 11 квітня 2023 року № 3050-IX не надавалася приписам нової редакції пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України ретроактивної дії.

Отже, колегія суддів вважає, що застосування ГУ ДПС у Харківській області редакції пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, яка набрала чинності з 06.05.2023, починаючи з 01.01.2023 не відповідає принципу lex retro non agit, та суперечить приписам ст. 58 Конституції України

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що до спірних правовідносини стосовно сплати орендної плати за період січень-квітень 2023 року необхідно застосовувати положення, чинного на час їх виникнення та існування, пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, яким встановлена пільга щодо сплати орендної плати за земельну ділянку, яка розташована на територіях, на яких, зокрема, велися бойові дії, а не норми цього пункту в редакції, чинній з 06.05.2023 та на час прийняття спірного податкового-рішення.

Також колегія суддів зауважує, що застосування ГУ ДПС у Харківській області приписів пп.69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України у редакції Закону України від 11.04.2023 №3050-ІХ не відповідає принципу правової визначеності, складовою якого є принцип легітимних очікувань, який має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування чинних норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій.

У рішенні ЄСПЛ від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України» підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (пункт 70).

За практикою ЄСПЛ, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа «Серков проти України», заява № 39766/05, пункт 43).

Зважаючи на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, ураховуючи правильне застосування норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про протиправність податкового повідомлення рішення в частині нарахування позивачеві орендної плати за січень-квітень 2023 року в сумі 73217,26 грн та наявність підстав для його скасування.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вимоги позовної заяви та апеляційної скарги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням викладеного та на підставі ч. 1 ст. 317 КАСУ колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду І інстанції скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог.

Одночасно колегія суддів зазначає, що питання розподілу судових витрат вирішується судом за наслідками розгляду справи та у порядку, визначеному ст. 139 КАС України.

Отже, за наслідками розгляду цієї справи наявні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суми понесених судових витрат (судового збору) за подачу адміністративного позову (1073,60 грн) та апеляційної скарги (1640,00 грн) в сумі 2713,60 грн на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 139, 242, 243, 250, 308, 310, 313, 315, 317, 313, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2022 по справі №520/27712/23 - скасувати.

Ухвалити постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області №248240-2405-2030-UА63120270000028556 від 09.08.2023 форми Ф в частині нарахування орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером: 6310137900:09:006:0003, яка розташована за адресою: м. Харків, Магістральний проїзд, б.1, з січня 2023 року по квітень 2023 року в сумі 73 217,26 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) понесені судові витрати за подачу адміністративного позову та апеляційної скарги в сумі 2713,60 (дві тисячі сімсот тринадцять) грн 60 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін