Окрема думка

від 16.05.2024 по справі 160/17647/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

О К Р Е М А Д У М К А

16 травня 2024 року Справа № 160/17647/21

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Платінум» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 17.06.2021: № 0090750701, № 0090740701.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2021 позов задоволено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.09.2022 рішення суду першої інстанції скасовано частково. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Платінум» задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17 червня 2021 року № 0090740701 на суму грошового зобов`язання з податку на прибуток 7 565 271 грн. В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 28.06.2023 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.09.2022 скасовано, справу № 160/17647/21 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За наслідками нового розгляду справи, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2023 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Платінум» задоволено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішенням, яким у задоволенні позову відмовити.

Звертаючись до суду з позовом первинно, ТОВ «Компанія Платінум» зазначило, що висновки Акту перевірки є необґрунтованими, адже під час перевірки позивач надав всі первинні документи, які підтверджують реальність господарських операції з наведеними в Акті перевірки контрагентами.

Після надходження справи до суду першої інстанції на повторний розгляд, представник позивача подав заяву про зміну підстав позову відповідно до ст. 47 КАС України, вказавши, що перевірку було проведено протиправно, під час встановлення мораторію на її проведення. Відтак, перевірка не може породжувати наслідки у вигляді донарахування позивачеві податкових зобов`язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Зміна підстав позову була прийнята судом першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції підтримав таку позицію суду першої інстанції, зазначивши, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Разом з цим вважаю таку позицію помилковою, а висновки, викладені в постанові Верховного Суду в справі № 340/9544/21, не є застосовними до спірних правовідносинах, адже обставини, що розглядалися в названій справі, не були подібними до обставин справи № 160/17647/21.

Також вважаю невірним посилання Верховного Суду в наведеній вище справі на постанови Великої Палати Верховного Суду в справах № 917/1739/17 та № 487/10128/14-ц, які ухвалювались у господарській та цивільній справах, тоді як норми ГПК та ЦПК не є тотожними до норм КАС України.

В свою чергу, вважаю за необхідно зазначити, що приписами статті 47 КАС України імперативно визначено, що позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею.

Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною першою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

Науково-практичний коментар до Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що під предметом позову слід розуміти вимогу позивача, звернену через суд до відповідача, в якій встановлюється спосіб ліквідації правопорушення, вчиненого суб`єктом владних повноважень та іншими особами, в передбачених законом випадках.

Щодо зміни підстав позову, то це є зміна юридичних обставин, які були зазначені позивачем у первісній позовній заяві, з метою доведення тих обставин, на яких ґрунтувалась вимога, на нові юридичні обставини, під час збереження первісного предмета позову.

Відтак, правова природа підстав позову полягає в тому, що при зверненні до суду особа зазначає конкретні юридичні обставини, з якими пов`язує неправомірність дій, бездіяльності або рішення суб`єкта владних повноважень.

В контексті спорів щодо оскарження податкового повідомлення-рішення, платник податків вправі посилатись на процедурні порушення проведення перевірки та надіслання рішень за результатами перевірки, про що прямо зазначено в постанові Верховного Суду в справі № 340/9544/21, на яку послався суд в даній справі.

Тобто, такі посилання є юридичною обставиною, з якою позивач пов`язує протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення, іншими словами, підставою позову.

Натомість, якщо така підстава не була заявлена в первісному позові, позивач має право змінити підстави позову з чітким дотримання строків та умов, встановлених статтею 47 КАС України.

Єдина умова, за якою правила статті 47 КАС України не застосовуються, коли в первісному позові особа зазначала про певну юридичну обставину, як то порушення порядку та процедури призначення та проведення податкової перевірки, натомість в подальшому подала додаткові пояснення щодо правового обґрунтування такого порушення.

В даній справі, про що було зазначено вище, позивач в первісному позові взагалі не зазначав про порушення процедури проведення перевірки. Такі підстави з`явились тільки на стадії повторного розгляду справи в суді першої інстанції.

При цьому, представник позивача не навів жодної обставини, яка б давала підстави для зміни підстав позову на стадії повторного розгляду справи, відтак діяв всупереч приписам процесуального закону, що не було враховано судом першої та апеляційної інстанції.

Відтак, на моє переконання, суди всупереч вимогам процесуального закону прийняли заяву про зміну підстав позову до розгляду.

В контексті обставин даної справи суди взагалі не мали правових підстав для дослідження та оцінки порядку призначення та проведення податковим органом перевірки, а мали зосередити свою увагу виключно на доводах первісного позову, з урахуванням висновків Верховного Суду, які слугували підставою для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Додатково вважаю за необхідне звернути увагу на правові висновки Верховного Суду, викладені в справі № 600/2019/21-а, на яку містять посилання судові рішення в справі № 520/20064/21, на яку, в свою чергу, посилається Верховний Суд в справі № 340/9544/21.

Суд касаційної інстанції в справі № 600/2019/21-а вказав, що передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року право на справедливий розгляд справи містить два ключових компоненти: принцип змагальності та принцип рівності, які тісно пов`язані між собою. Наведені принципи вимагають встановлення справедливого балансу між сторонами справи, відповідно до якого кожній стороні повинна бути надана розумна можливість викласти свої аргументи на умовах, за яких жодна із сторін не буде поставлена у суттєво невигідне становище у порівнянні з іншою стороною.

Водночас, у своєму рішенні суд апеляційної інстанції неправильно трактує принцип jura novit curia («суд знає закони»), відповідно до якого суд може самостійно, безвідносно до посилань сторін обирати і застосовувати норми права до фактичних обставин спору, що, однак, не означає можливості зміни судом підстав позову, з приводу яких між сторонами виник спір.

На моє переконання, така правова позиція в повній мірі ґрунтується на приписах статті 47 КАС України, і жодне судове рішення не може змінювати обсяг наданих законом прав учасників судового процесу, так само як і законодавчо встановлений порядок їх реалізації.

Суддя О.В. Головко