Справа №761/817/24
Провадження № 33/824/2784/2024 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі головуючого судді Мельника Я.С.,
перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 12 лютого 2024 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення,передбаченого ст. 485 Митного кодексу України,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 12 лютого 2024 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 45 386, 08 гривень.
Не погоджуючись із цією постановою, 25 березня 2024 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та справу закрити.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню особі, яка її подала, з огляду на наступне.
Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватись у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 р. у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства»).
Частиною 2 ст.294 КУпАП визначено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову було винесено судом першої інстанції 12 лютого 2024 року, а останнім днем строку на апеляційне оскарження є 22 лютого 2024 року.
Апеляційну скаргу подано до суду 25 березня 2024 року, тобто з пропуском встановленого законом строку на апеляційне оскарження.
Як на підставу поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, апелянт посилається на те, що під час розгляду справи особа, яка притягається до відповідальності була відсутня, клопотання представника про перенесення судового засідання було проігноровано, копію постанови не направлено, про наявність постанови стало відомо 22 березня 2024 року з ЄДРСР, а тому вважає дотриманим десятиденний процесуальний строк звернення до суду.
Перевіривши причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду, передбаченого ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає необхідним відмовити апелянту у поновленні строку апеляційного оскарження з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 23 січня 2024 року (а.с.59) та 01 лютого 2024 року (а.с.64-67) представник ОСОБА_1 - адвокат Савчук Д.М. направляв до суду клопотання про перенесення розгляду справи. Судові засідання були відкладені на 01 лютого 2024 року, та на 12 лютого 2024 року.
Верховний Суд у постанові ККС від 24 вересня 2019 року у справі № 755/10138/16-к зробив висновок, що неявка учасників провадження свідчить про зловживання правами. Так, ВС вказав, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність у діях сторони захисту зловживання своїми правами, що має своїм наслідком безпідставне затягування процесу.
Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи в суді першої інстанції, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа «Судова повістка про виклик до суду в справі цивільній, адміністративній, про адміністративні правопорушення, іншій» від 08 лютого 2024 року на електронну адресу представника ОСОБА_1 - адвоката Савчука Д.М.(а.с.70), яку зазначено як засіб зв`язку у клопотанні про відкладення розгляду справи від 01 лютого 2024 року (а.с.64), та довідкою про доставку SMSвід 08 лютого 2024 року (а.с.69) адвокату Савчуку Д.М. з повідомленням про день та час розгляду справи на номер телефону, який зазначений як засіб зв`язку у клопотанні про відкладення розгляду справи від 01 лютого 2024 року (а.с.64).
Так, з огляду на положення ст. 268 КУпАП, під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Частиною 2 ст. 268 КУпАП визначено, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не є обов`язковою.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленою про час та дату судового засідання, в якому проголошено оскаржувану постанову, в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи на 12 лютого 2024 року не подала, а тому у суду першої інстанції були всі законні підстави для проведення розгляду справи у відсутність ОСОБА_1 .
Разом з тим, вказані у клопотанні обставини про те, що вона дізналася про наявність постанови лише 22 березня 2024 року з ЄДРСР, не можуть бути визнані поважною причиною пропуску процесуального строку, оскільки згідно із положеннями КУпАП початок строку апеляційного оскарження постанови судді обраховується з дня винесення постанови і цей строк ніяким чином не пов`язаний з отриманням копії судового рішення або його оприлюдненням в Єдиному реєстру судових рішень.
Про поважність причини на поновлення строку апеляційного оскарження може свідчити наявність конкретних обставин, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду зі скаргою протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, виникли раптово, носили несподіваний характер і не могли бути контрольовані скаржником.
Проте, будь-яких інших об`єктивних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для оскарження постанови судді у визначений законом строк ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не наведено.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі №3236/03 «Пономарьов проти України» зазначено, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 3 квітня 2008 року).
Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини також у справах «Науменко проти України» від 9 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 08 листопада 2005 року.
Враховуючи вищевикладене, зазначені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є непереконливими та неповажними, оскільки ним не надано доказів наявності істотних перешкод чи труднощів, які унеможливили вчасне оскарження постанови суду першої інстанції, а відтак суд апеляційної інстанції вважає, що ОСОБА_1 слід відмовити в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 12 лютого 2024 року, а апеляційну скаргу відповідно до вимог ст.294 КУпАП повернути особі, яка її подала.
На підставі викладеного, та керуючись ст. 294 КУпАП, суд -
ПОСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 12 лютого 2024 року - відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 12 лютого 2024 року - повернути особі, яка її подала.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: Ярослав МЕЛЬНИК
Суд | Київський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 16.05.2024 |
Оприлюднено | 20.05.2024 |
Номер документу | 119076366 |
Судочинство | Адмінправопорушення |
Адмінправопорушення
Київський апеляційний суд
Мельник Ярослав Сергійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні