Постанова

від 15.05.2024 по справі 380/11949/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/11949/23 пров. № А/857/5783/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року (судді Карп`як О.О., розглянуту в м. Львів) у справі №380/11949/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про визнання дій протиправними,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 30.05.2023 звернулася в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області в якій просить стягнути з державного бюджету в особі її територіального органу Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 18276, 72 грн.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року позовну заяву залишено без розгляду.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. В якій просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали допущено порушення норм процесуального та матеріального права.

Відповідачі своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2024 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 11.07.2022 позивач звернулася до Стрийської державної податкової інспекції ГУ ДПС у Львівській області із заявою про повернення коштів в розмірі 18276, 72 грн.

Листом Головне управління ДПС у Львівській області від 15.09.2022 за № 16590/6/13-01-24-16, повідомило позивачку на її заяву від 11.07.2022 про відсутність підстав для повернення коштів.

ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області про повернення неправомірно стягнутих коштів.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/21059/21 від 11.05.2022, яке постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2023 залишено без змін відмовлено в задоволенні позову.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02.06.2023 позовну заяву залишено без руху, а особі, що звернулася із позовною заявою, встановлено в десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки у спосіб подання до суду: - заяви про поновлення строку звернення з цим позовом до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку та поданням доказів на підтвердження поважності причин його пропуску.

На виконання вимог ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 02.06.2023 на адресу суду представником позивача було подано заяву про поновлення строку звернення до суду за захистом своїх прав, оскільки в провадженні Восьмого апеляційного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №380/21059/21.

Залишаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції дійшов висновку, що причини та обставини, які б дійсно перешкоджали позивачу звернутись до суду з позовом саме в цей період не зазначені.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали судді суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує наступні підстави.

Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.

У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

Згідно з частинами 1, 2 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У частині 3 статті 122 КАС встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Колегія суддів зазначає, що позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області у якому просила: визнати неправомірною відмову Стрийського управління Головного управління ДПС у Львівській області від 29.10.2019 по сторнуванню нарахованих сум ЄСВ за 2017-2019 роки з ОСОБА_1 ; визнати неправомірною вимогу про сплату боргу (недоїмки) № 2328-54 від 03.10.2019.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року у справі №1.380.2019.006457, яке залишено без змін судом апеляційної та касаційної інстанції позов задоволено частково. Визнано протиправною і скасовано вимогу Головного управління ДПС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2328-54 від 03 жовтня 2019 року зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 21991,43 грн.

Також ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області про повернення неправомірно стягнутих коштів.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/21059/21 від 11.05.2022 відмовлено в задоволенні позову, яка залишена без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2023 у справі № 380/21059/21 (пров. № А/857/18696/22).

Аналізуючи наведене колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги, що після розгляду справи №380/21059/21 у Восьмому апеляційному адміністративному суді, яким 28.04.2023 прийнято постанову, з підстав не дотримання вимог пунктів 43.4-43.5 статті 43 ПК України у правовідносинах з відповідачем, позивач повторно звернулася до суду з позовом - 30.05.2023 щодо захисту свого порушеного права, адже суд апеляційної інстації ще не прийняв рішення у вказаній справі, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов передчасного висновку про залишення позовної заяви без розгляду і обмежив право позивача в аспекті доступу до суду, що стало перешкодою для захисту її права та аналізу дій при зверненні до суду, рішень судів, дій відповідачів, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказує, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 08.04.2010 справа «Меньшакова проти України» (Заява №377/02) пункт 52 «Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (див., наприклад, рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-ІІ)».

У справі «Мушта проти України» (Заява № 8863/06) від 18.11.2010 в пункті 32 Європейський суд з прав людини нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Отже, відповідно до позиції Європейського Суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Згідно із частиною 3 статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції у апеляційного суду немає.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 328 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року у справі №380/11949/24 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді В.В. Гуляк

Р.Й. Коваль

Повний текст постанови складено 15.05.2024