Рішення

від 10.05.2024 по справі 753/2150/24

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/2150/24

провадження № 2/753/3704/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «СК-ГРУПП» про витребування трудової книжки та виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в Дарницький районний суд м. Києва із позовною заявою до ТОВ «БК «СК-ГРУПП», в якій просив суд зобов`язати відповідача видати йому трудову книжку, стягнути з ТОВ «БК «СК_ГРУПП» середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 52 518,20 грн. та моральну шкоду у розмірі 14 000,00 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що 30.05.2023 позивач звернувся із заявою на ім`я директора ТОВ «БК «СК-ГРУПП» з проханням надати йому частину оплачуваної щорічної відпустки тривалістю 12 календарних днів з 01.06.2023 з подальшим звільнення з роботи з 12.06.2023 за угодою сторін. Після написання вказаної заява на електронну пошту позивач отримав листа від директора товариства, в якому містилося прохання переписати та підписати заяву на звільнення від 01.06.2023 за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України, підписати заяву про надання частини оплачуваної відпустки тривалістю 12 календарних днів з 19.06.2023 та надіслав наказ № 1К від 30.06.2023 про звільнення позивача за угодою сторін. При звільнення позивачеві на віддали трудову книжку, при неодноразовому звернення відповідач запевняв, що скоро віддасть. Через неповернення трудової книжки позивач позбавлений можливості працевлаштуватися. 23.01.2024 позивач отримав довідку з Пенсійного фонду України, з якої вбачається, що ТОВ «БК «СК-ГРУПП» останній раз нараховувала позивачеві заробітну плату у червні 2023 року. З виписки по банківському рахунку позивача також вбачається останнє находження грошових коштів від відповідача 19.06.2023. Тобто виходить, до за період з 12.06.2023 по 27.01.2024 пройшло більше семи місяців, середньомісячна заробітна плата позивача становить 7 502,60 грн., тобто за період вимушеного прогулу з вини роботодавця, що він не віддав трудової книжки, останній повинен виплатити 52 518,20 грн. Крім того, внаслідок протиправних дій відповідача позивачеві завдано моральної шкоди, оскільки він був змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя та життя родини, у нього погіршився фізичний та духовний стан. Розмір нанесеної моральної шкоди позивач оцінює у 14 000,00 грн., по 2 000, 00 грн. за кожен місяць затримки у видачі трудової книжки.

Ухвалою від 21.02.2024 відкрито провадження за вказаною позовною заявою, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до ст.178 ЦПК України, відповідач, який належним чином повідомлявся про розгляд справи у суді за адресою реєстрації місця проживання, не скористався своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву, з будь якими заявами з процесуальних питань до суду не зверталася.

Суд, розглянувши матеріали справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, дійшов наступного висновку.

Позивач з 2017 року перебував у трудових відносинах з ТОВ «БК «СК-ГРУПП», що підтверджується довідкою Пенсійного фонду України № 4287082544201244 за формою ОК-5.

30.05.2023 позивач звернувся до директора ТОВ «БК «СК-ГРУПП» із письмовою заявою про надання йому частини оплачуваної щорічної відпустки тривалістю 12 календарних днів з 01.06.2023 з подальшим звільнення з роботи 12.06.2023 за угодою сторін.

Позивачем не надано до суду наказу про звільнення його з роботи, однак відповідно до вищевказаної довідки останні виплати позивачеві по заробітній платі ТОВ «БК «СК-ГРУПП» були здійснені у червні 2023 року.

Таким чином, суд вважає доведеним факт звільнення позивача з роботи у ТОВ «БК «СК-ГРУПП» у червні 2023 року.

Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку.

Відповідно до ст. 48 КЗпП України, до трудової книжки заносяться зокрема відомості по роботі.

Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом міністрів України.

Так, на підставі п. 3-4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників від 27 квітня 1993 року №301, трудові книжки зберігаються на підприємствах, установах і організаціях як документи суворої звітності, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку; відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Вiдповiдно до п.3 постанови Кабiнетv Мiнiстрiв України № 301 вiд 27 квiтня 1993 року «Про трvдовi книжки працiвникiв» трудовi книжки зберiгаються на підприємствах, в установах i органiзацiях, а при звiльненнi працiвника трудова книжка видається йому пiд розписку в журналі облiку.

Вiдповiдно п. 4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працiвникiв, затвердженої наказом Мiнiстерства працi України, Мiнiстерства юстиції України i Мiнiстерства соцiального захисту населення України вiд 29.07.1993 №58, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

У відповідності до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 (із змінами, внесеними постановами від 01 квітня 1994 року №4, від 26 жовтня 1995 року №18 та від 25 травня 1998 року №15), діяльність судів по розгляду справ про трудові спори повинна спрямовуватись на всемірну охорону конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, на зміцнення трудової та виробничої дисципліни, на виховання працівників у дусі свідомого й сумлінного ставлення до праці.

Відповідно до частини п`ятої статті 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, згідно зі статтею 235 КЗпП України оплаті підлягає вимушений прогул, тому вимоги працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню в тому разі і за той період, коли з вини власника або уповноваженого ним органу була затримана видача трудової книжки або неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника.

В пункті 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року роз`яснено, що оскільки згідно зі статтею 235 КЗпП оплаті підлягає вимушений прогул, вимоги працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню в тому разі і за той період, коли з вини власника або уповноваженого ним органу була затримана видача трудової книжки або неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника.

Оцінюючи усі докази, з урахуванням наведених мотивів, суд вважає доведеними ті обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог і має підстави для задоволення позову в частині зобов`язання відповідача видати позивачеві на руки належно оформлену трудову книжку та стягнення з відповідача 52 518,20 грн. за час затримки видачі трудової книжки.

Доказів на спростування вказаних обставин відповідачем суду надана не було.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам необхідно враховувати, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.10.2018 р. по справі № 510/1782/13-ц та інших постановах у справах відповідної категорії.

Позивачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди та заявленого ним розміру у 14 000,00 грн., а тому суд вважає позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди залишити без задоволення.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 265, 268,273,279 ЦПК України ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «СК-ГРУПП» про витребування трудової книжки та виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «СК-ГРУПП» видати ОСОБА_1 на руки належно оформлену його трудову книжку.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «СК-ГРУПП» на користь ОСОБА_1 52 518,20 грн. середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою (відповідно до позову) АДРЕСА_1 , мобільний телефон, НОМЕР_2 , електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_2

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «СК-ГРУПП», код ЄДРПОУ 41192304, місце знаходження 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 6, мобільний телефон 093-112-90-03, електронна адреса невідома.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя М.О. Заставенко

Повний текст рішення складено 10.05.2024.