Рішення
від 16.05.2024 по справі 729/256/24
БОБРОВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 729/256/24

2/729/170/24 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

16 травня 2024 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі:

судді Бойко В.І., за участю секретаря судового засідання Шлапак Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бобровиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Новобасанської об`єднаної територіальної громади в особі Новобасанської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області про позбавлення батьківських прав,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення її батьківських прав відносно її сина ОСОБА_1 .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_1 , син позивача та відповідача. У шлюбі з відповідачкою вони не перебували, але ОСОБА_2 є матір`ю їх сина, про що зазначено у свідоцтві про народження. ОСОБА_1 проживає разом з ним від самого народження і перебуває повністю на його утриманні. Позивачу доглядати за сином допомагає його мати. Позивач займається його вихованням, піклується про його добробут та здоров`я, забезпечує всім необхідним. Зареєстрований син за місцем проживання позивача, а саме за адресою: АДРЕСА_1 .

Через дев`ять місяців після народження дитини, відповідачка покинула сина та позивача без жодних на те причин та пояснень виїхала за кордон. Під час спільного проживання відповідачка вела себе аморально, зловживала спиртними напоями, вихованням сина не займалась, в період з березня 2022 року і по даний час відповідачка ні разу не відвідувала сина, лише декілька разів телефонувала. Їх малолітній син зростає не знаючи своєї рідної матері, оскільки вона не піклується про його фізичний і про духовний розвиток, не забезпечує необхідним харчуванням, не забезпечує медичний догляд і лікування дитини, що негативно впливає на фізичний розвиток як складову виховання дитини. Відповідачка не спілкується з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення, матеріально її не забезпечує, аліменти не сплачує, про що свідчить заборгованість по аліментам в сумі 28 875, 50 грн. Позивач довгий час чекав, що у відповідачки прокинуться материнські почуття до свого сина, але цього не відбулось, тому змушений звернутися до суду.

Позивач подав заяву в Орган опіки та піклування Новобасанської сільської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 . Рішенням виконаного комітету затверджений висновок органу опіки та піклування Новобасанської сільської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , стосовно малолітнього сина ОСОБА_1 .

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, представник позивача надав заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали та просять їх задовольнити, не заперечують проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, шляхом направлення судових повісток за місцем її реєстрації, відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, яка повернулася до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» та шляхом оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України(а.с.44, 47, 49).

Згідно ч. 7 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи положення ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України відповідач вважається такою, що повідомлена про дату та час розгляду справи належним чином. Відзив на позов відповідач до суду не надала.

Третя особа представник Органу опіки та піклування Новобасанської об`єднаної територіальної громади в особі Новобасанської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області у судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив розгляд справи провести без їх участі та не заперечують проти задоволення позову.

Згідно ст.ст. 223, 280 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у порядку заочного провадження у відсутність відповідача з дотриманням вимог, встановлених законом, за згодою позивача на розгляд справи в порядку заочного провадження.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , батьками малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.8).

Дитина ОСОБА_1 зареєстрований та проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено витягом № 16 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб (а.с.9).

Відповідно до акту обстеження умов проживання дитини від 15.01.2024 року, в якому зазначено, що малолітній ОСОБА_1 має належні умови для проживання, вихованням дитини займається батько, мати з дитиною не спілкується з лютого 2022 року, у березні місяці 2022 року виїхала за кордон і не приїздить до сина, матеріально не допомагає, не піклується про його здоров`я(а.с.10).

Згідно висновку органу опіки та піклування Новобасанської сільської ради прийнято рішення про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стосовно малолітнього сина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12-13).

Згідно копії повідомлення про притягнення боржника до кримінальної відповідальності Ніжинського ВДВС у Ніжинському районі Чернігівської області , станом на 28.06.2023 року у ОСОБА_2 створилась заборгованість по сплаті аліментів на утримання сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 28875 грн. 50 коп. та стягувачу по аліментам ОСОБА_1 роз`яснено право звернутися до правоохоронних органів з заявою про вчинення боржником ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України за ухилення від сплати аліментів (а.с.16).

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 р., ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991р. (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Відповідно до ст.18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства", виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

Згідно з п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

У ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків («Хант проти України», № 31111/04 від 07 грудня 2006 року, п. 54).

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини («Хант проти України», № 31111/04 від 07 грудня 2006 року, п.п. 57-58).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц зроблено висновок щодо застосування п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України і вказано, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Також, ВССУ у справі №211/559/16-ц від 01.11.2017 року зауважив, що позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року у справі № 61-14351 св 21 зроблено висновок, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до положень діючого Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не вливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За таких обставин, судом встановлено, що ОСОБА_2 як мати малолітнього ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідомо покинула малолітнього сина через дев`ять місяців після народження, виїхала за кордон, нехтує своїми батьківськими обов`язками, не піклується про його фізичний та духовний розвиток, матеріально не забезпечує, про що свідчить заборгованість по аліментам.

Таким чином, підстав, які б могли заперечити позбавленню відповідача батьківських прав судом не встановлено, оскільки, остання тривалий час перебуває за кордоном, не цікавиться життям свого сина, розвитком та станом його здоров`я, допомоги моральної або матеріальної не надає, хоча має реальну можливість належним чином виховувати дитину, проте не вчиняє цього.

Як встановлено матеріалами справи, позивач, як батько малолітнього сина ОСОБА_1 , проживає разом з сином, створює всі умови придатні для проживання дитини. Позивач отримує пенсію, тим самим самостійно матеріально забезпечує дитину, позитивно характеризується за місцем проживання.

Таким чином, у суду є всі підстави вважати що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини в розумінні положень Сімейного кодексу України, а тому, позбавлення відповідача батьківських прав буде відповідати інтересам дитини.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити у повному обсязі.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути 1211 грн. 20 коп. сплаченого ним судового збору.

Керуючись ст.ст. 164, 165 СК України, ст.ст. 258-259, 264, 265, 273, 280, 354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Новобасанської об`єднаної територіальної громади в особі Новобасанської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно її сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять)грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя В.І. Бойко

СудБобровицький районний суд Чернігівської області
Дата ухвалення рішення16.05.2024
Оприлюднено21.05.2024
Номер документу119079996
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них про позбавлення батьківських прав

Судовий реєстр по справі —729/256/24

Рішення від 16.05.2024

Цивільне

Бобровицький районний суд Чернігівської області

Бойко В. І.

Ухвала від 21.03.2024

Цивільне

Бобровицький районний суд Чернігівської області

Бойко В. І.

Ухвала від 13.02.2024

Цивільне

Бобровицький районний суд Чернігівської області

Бойко В. І.

Ухвала від 31.01.2024

Цивільне

Бобровицький районний суд Чернігівської області

Бойко В. І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні