Рішення

від 13.05.2024 по справі 758/1401/24

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/1401/24

Категорія 61

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2024 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Будзан Л.Д.,

за участі секретаря судового засідання - Соколовської А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

До Подільського районного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, в якій просить встановити додатковий строк в три місяці з моменту набрання рішенням законної сили для подання зави про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову зазначила, що згідно розпорядження Відділу приватизації Подільської райдержадміністрації № 6110 від 23 листопада 1994 року було передано ОСОБА_2 у приватну власність однокімнатну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, та після її смерті відкрилась спадщина у виді однокімнатної квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Заповіт померла не складала. Позивачка є померлій ОСОБА_2 донькою та спадкоємцем першої черги. Через запроваджений в Україні локдаун у зв`язку з епідемією короновірусної хвороби - COVID-19, позивачка не змогла вчасно звернутись до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після померлої матері. 16 березня 2023 року позивачка звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу з заявою про прийняття спадщини у порядку спадкування за законом, у зв`язку з чим, нотаріусом відкрито спадкову справу № 70397892. Натомість, постановою нотаріуса було відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право власності на спадщину у зв`язку з пропуском строку звернення до суду. Таким чином, позивачка вважає, що передбачений законом строк на прийняття спадщини пропустила з поважних причин, оскільки останні були зумовлені короновірусною епідемію та початком збройної агресії російської федерації проти України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 лютого 2024 року, головуючим суддею у справі визначено Будзан Л.Д.

12 лютого 2024 року ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва відкрито провадження у вказаній праві. Визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

28 лютого 2024 року представником відповідача подано до суду відзив, в якому останній просить суд на підставі поданих сторонами доказів прийняти рішення згідно вимог чинного законодавства. Та звернув увагу, що позивачкою зазначено неналежного відповідача, оскільки представницьким органом місцевого самоврядування у місті Києві є Київська міська рада.

Ухвалою суду від 27 березня 2024 року підготовче судове засідання закрито та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання позивачка не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, скористався правом на подачу відзиву на позовну заяву.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідною донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з копії свідоцтва про право власності на житло від 23 листопада 1994 року, виданого Відділом приватизації житла Подільської райдержадміністрації згідно з розпорядженням (наказом) від 23.11.1994 № 6110, квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , що записано у реєстрову книгу за № 1980 29 листопада 1994 року.

Згідно з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Київським міським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 09.03.2021, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено актовий запис № 5545.

Згідно копії постанови приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Краснощок Л.М. вих. № 30/01-16 від 16.03.2023 «Про відмову у вчиненні нотаріальної дії», ОСОБА_1 було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з тим, що спадкоємицею пропущений строк для подачі заяви про прийняття спадщини.

З досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу захисту позивачкою свого права на спадкування після померлої матері, у зв`язку з пропуском нею строку для прийняття спадщини. Вказані правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

Аналіз вищезазначеної норми закону свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61?21447св19).

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Як вбачається з позовної заяви, позивачкою позовні вимоги про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини пред`явлено до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування», при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкуванню, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно - територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, селищ, міст, що мають єдиний адміністративний центр.

Відповідно до ч 1 ст. 8 Закону України «Про столицю України - місто - герой Київ», місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи.

Згідно ч. 1 ст. 15 Статуту територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року № 371/1805, зареєстрованого наказом Міністерства юстиції України від 02 лютого 2005 року № 14/5, Київська міська рада є представницьким органом місцевого самоврядування у місті Києві.

Таким чином належним відповідачем у вказаній справі має бути Київська міська рада.

Згідно з положеннями ст. 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин.

Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.

Відтак, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати по пред`явленому позову при наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

На позивачеві лежить обов`язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов`язаний виконати покладений на нього законом або договором обов`язок.

Законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

За приписами статті 51 ЦПК України суд першої інстанції може залучити до участі у справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем лише за клопотанням позивача.

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК України, статтею 51 ЦПК України. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача.

Вирішення даного спору належним чином без участі у справі належного відповідача було б прямим порушенням прав особи, яка не залучена до участі у справі у якості відповідача, і до якої мав би бути пред`явлений даний позов.

Обов`язок та право визначати відповідачів, до яких пред`являється позов, покладається на позивача.

Позов, для того, щоб бути задоволеним, має бути пред`явлений до належного відповідача.

Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а в сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає що позов задоволенню не підлягає у зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог до відповідача Подільської районної в місті Києві державної адміністрації.

У зв`язку з тим, що у задоволенні позовних вимог судом відмовлено, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211 грн. 20 коп. не підлягають стягненню з відповідача на корить позивача.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін по справі:

позивач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідач - Подільська районна в місті Києві державна адміністрація, код ЄДРПОУ 04396578, юридична адреса: Контрактова площа, буд. 2, м. Київ.

Суддя Леся БУДЗАН