Постанова

від 16.05.2024 по справі 279/7404/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №279/7404/23 Головуючий у 1-й інст. Недашківська Л. А.

Категорія 44 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2024 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Павицької Т.М., Трояновської Г.С.,

розглянувши у письмовому провадженні у м. Житомирі цивільну справу № 279/7404/23 за позовом Керівника Коростенської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Житомирській області, Коростенської міської ради до ОСОБА_1 провідшкодування шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24 січня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Недашківської Л.А. у м. Коростені,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2023 року Керівник Коростенської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Житомирській області та Коростенської міської ради звернувся з даним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Коростенської міської ради шкоду, завдану незаконним виловом риби, у розмірі 31620,00 та судові витрати.

Позов мотивувався тим, що постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 12.06.2023, у справі №279/3298/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 85 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340, 00 грн. Згідно даної постанови, ОСОБА_1 08 квітня 2023 року о 02 годині 10 хвилин на річці Уж в районі села Немирівка Коростенського району Житомирської області, забороненим знаряддям лову - "павуком", виготовленим із сіткоснастевого матеріалу, використання якого заборонено в даний час і в даному місці, здійснив вилов риби - 20 екземплярів карасів, загальною вагою 1,8 кілограм, збитки завдані державі становлять 31620 грн, чим порушив статтю 63 Закону України "Про тваринний світ", пункт IV абз.1.9 Правил любительського та спортивного рибальства.

Також зазначалось, що між неправомірними діями відповідача та заподіяною рибним запасам держави шкодою є прямий причинно-наслідковий зв`язок. Завдана шкода добровільно відповідачем не відшкодована,

Невжиття Коростенською міською радою та Управлінням Державного агентства меліорації та рибного господарства уЖитомирськійобласті, які є органами, уповноваженими здійснювати функції держави у відповідних правовідносинах, заходів щодо стягнення шкоди, заподіяної рибному господарству, та недоотримання коштів місцевим бюджетом, є відповідно до статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру», частини 3 статті 56 ЦПК України підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Враховуючи, що органом, уповноваженим державною здійснювати функції у спірних правовідносинах не вжито заходів до стягнення шкоди, що свідчить про його бездіяльність, тому позов пред`явив прокурор.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24 січня 2024 року позов задоволено повністю та вирішено питання судового збору.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким повернути позовну заяву прокурору без розгляду, у зв`язку із відсутністю підстав для представництва у даній справі та вирішити питання судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвалене рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушення норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні не відповідають обставинам справи.

Вважає, що прокурором не було доведено підстав для представництва, а суд першої інстанції формально підійшов до дослідження питання щодо підстав представництва прокурора в суді.

Вказує, що Коростенська міська рада не повідомила у своєму листі - відповіді Коростенській окружній прокуратурі про відсутність можливості звернення до суду в даній справі,алише повідомила про відсутність адміністративних матеріалів для подання до суду позовної заяви. Жодного повідомлення про відсутність коштів для сплати судового збору також не було. Коростенська окружна прокуратура зобов`язана була направити матеріали до органу місцевого самоврядування для подання позову до суду, для можливості реалізувати свої права органом місцевого самоврядування самостійно.

Зазначає, що відсутність адміністративних матеріалів для подання до суду позовної заяви у Коростенської міської ради не наділяло прокуратуру підставою для звернення до суду та не містило ознак «не здійснення або неналежним чином здійснення» владних повноважень органом місцевого самоврядування.

В даному випадку, Коростенська окружна прокуратура штучно створила підставу для представництва інтересів Коростенської міської ради в суді, оскільки фактично Коростенська міська рада не мала адміністративних матеріалів, на підставі яких могла б звернутись до суду і реалізувати свої владні повноваження. Фактично Коростенська окружна прокуратура, не надавши адміністративних матеріалів, неправомірно перебрала на себе повноваження Коростенської міської ради. У даному випадку, у прокурора не було підстав для подачі позову до суду, оскільки не було ознак «не здійснення або неналежного здійснення повноважень» уповноваженими компетентними органами.

Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 26.03.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду.

У поданому відзиві, позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права залишити без змін. Зазначає, що міська рада повідомила прокуратуру, що відсутні матеріали, однак не повідомила про наміри вжиття заходів спрямованих на відшкодування шкоди.

У відповіді на відзив, відповідач зазначає, що прокурор не обґрунтував та не довів підстав для представництва, тому вважає, що рішення місцевого суду підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( частина 1 статті 368 ЦПК України).

Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне розглядати справу у порядку письмового провадження без участісторін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 263ЦПК України судове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 12.06.2023, у справі №279/3298/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 85 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить - 340, 00 грн ( а.с.15).

Встановлено, що ОСОБА_1 08 квітня 2023 року о 02 годині 10 хвилин на річці Уж в районі села Немирівка Коростенського району Житомирської області, забороненим знаряддям лову - "павуком", виготовленим із сіткоснастевого матеріалу, використання якого заборонено в даний час і в даному місці, здійснив вилов риби - 20 екземплярів карасів, загальною вагою 1,8 кілограм, збитки завдані державі становлять 31620 грн, чим порушив статтю 63 Закону України "Про тваринний світ", пункт IV абз.1.9 Правил любительського та спортивного рибальства.

Відповідно до копій розрахунку збитків від 08.04.2023 розмір збитків, заподіяних ОСОБА_1 , за незаконний вилов риби становить - 31620,00 грн (а.с.21).

Розмір шкоди, заподіяної відповідачем визначено позивачем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1039 від 06.10.2021 «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів водних біоресурсів».

08 серпня 2023 року Управлінням Державного агентства меліорації та рибного господарства у Житомирській областіза №2-16-17/919-23 на ім`я відповідача направлялася пропозиція щодо досудового врегулювання спору шляхом сплати майнової шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства в галузі використання і відтворення водних біоресурсів в розмірі 31620,00 грн.

Згідно з частини 6 статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питанні чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Частиною 3статті 40КУпАП передбачено, що питання про відшкодування майнової шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням, вирішується в порядку цивільного судочинства.

Відповідно достатті 66 Конституції Україникожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Статтею 13 Конституції України,статтями 3-5 Закону України «Про тваринний світ»тастаттею 39 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»визначено, що об`єкти тваринного світу (в тому числі риби, ссавці, членистоногі, молюски та інші) знаходяться під охороною держави та належать до природних ресурсів загальнодержавного значення.

Відповідно до статей 27,34 Закону України «Про тваринний світ»користувачі об`єктами тваринного світу в установленому законодавством порядку зобов`язані додержуватися встановлених правил, лімітів і строків використання об`єктів тваринного світу.

У порядку загального використання об`єктів тваринного світу громадянам, у випадках, передбачених законодавством, дозволяється безоплатне любительське і спортивне рибальство для особистого споживання (без права реалізації) у визначених відповідно до законодавства водних об`єктах загального користування у межах встановлених законодавством обсягів безоплатного вилову і за умови додержання встановлених правил рибальства і водокористування.

В інших випадках любительське і спортивне рибальство здійснюються на праві спеціального використання об`єктів тваринного світу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України відповідно до цього та інших законів.

Згідно зістаттею 63 Закону України «Про тваринний світ»,статтею 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до частин 4, 5 статті 68, частини 1 статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забруднення навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Згідно з частини 2статті 63 Закону України «Про тваринний світ»порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу тягне за собою адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу несуть особи, винні, зокрема в порушенні правил використання об`єктів тваринного світу; незаконному вилученні об`єктів тваринного світу з природного середовища; перевищенні лімітів і порушенні інших встановлених законодавством вимог використання об`єктів тваринного світу.

Частиною другоюстатті 10 вказаного законупередбачено, що громадяни відповідно до закону зобов`язані, зокрема, відшкодовувати шкоду, заподіяну ними тваринному світу внаслідок порушення вимог законодавства про охорону, використання і відтворення тваринного світу.

Відповідно до частини 4 статті 63 «Про тваринний світ» підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу. Розмір компенсації за незаконне добування, знищення або пошкодження видів тваринного світу, а також за знищення чи погіршення середовища їх існування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно достатті 10 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів»посадові особи органів рибоохорони здійснюють державний контроль та управління в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та мають повноваження визначати розмір збитків, завданих рибному господарству за затвердженими таксами і методиками.

Згідно зістаттею 20 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів»шкода, завдана рибному господарству внаслідок знищення або погіршення стану водних біоресурсів та середовища їх перебування внаслідок господарської та іншої діяльності, підлягає відшкодуванню за рахунок осіб, які безпосередньо здійснювали або замовляли здійснення такої діяльності.

Пунктом 3.15 Правил любительського і спортивного рибальства визначено, що забороняється лов водних живих ресурсів із застосуванням вибухових і отруйних речовин, електроструму, колючих знарядь лову, вогнепальної та пневматичної зброї (за винятком гарпунних рушниць для підводного полювання), промислових та інших знарядь лову, виготовлених із сіткоснастевих чи інших матеріалів усіх видів і найменувань, а також способом багріння, спорудження гаток, запруд та спускання води з рибогосподарських водойм.

Відповідно до пункту 6.2 Правил любительського і спортивного рибальства шкода, заподіяна громадянами України, іноземцями та особами без громадянства незаконним (з порушенням Правил рибальства) виловом, добуванням або знищенням цінних видів риб, водних безхребетних і водних рослин у рибогосподарських водоймах, відшкодовується порушниками відповідно до такс, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2011 №1209.

Згідно з частиною 1статті 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Надавши належний аналіз та оцінку зібраним по справі доказам, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправні дії ОСОБА_1 , якими завдано матеріальну шкоду рибному господарству у розмірі 31620 грн, шляхом незаконного вилову водних біоресурсів.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що Коростенська окружна прокуратури при зверненні до суду, порушила вимоги частин 3, 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» є безпідставними з огляду на наступне.

Положення частини3статті 23Закону України« Пропрокуратуру» (надаліЗакон)передбачають,що прокурорздійснює представництвов судізаконних інтересівдержави уразі порушенняабо загрозипорушення інтересівдержави,якщо захистцих інтересівне здійснюєабо неналежнимчином здійснюєорган державноївлади,орган місцевогосамоврядування чиінший суб`єктвладних повноважень,до компетенціїякого віднесенівідповідні повноваження,а такожу разівідсутності такогооргану. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

За приписамичастини 4статті 23Закону наявністьпідстав дляпредставництва маєбути обґрунтованапрокурором усуді. Прокурорздійснює представництвоінтересів громадянинаабо державив судівиключно післяпідтвердження судомпідстав дляпредставництва. Прокурорзобов`язаний попередньо,до зверненнядо суду,повідомити проце громадянината йогозаконного представникаабо відповідногосуб`єкта владнихповноважень.У разіпідтвердження судомнаявності підставдля представництвапрокурор користуєтьсяпроцесуальними повноваженнямивідповідної сторонипроцесу.Наявність підставдля представництваможе бутиоскаржена громадяниномчи їїзаконним представникомабо суб`єктомвладних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії

Як убачається із матеріалів справи, прокурором було повідомлено Управління державного агентства меліорації та рибного господарства у Житомирській області, яке уповноважене державою здійснювати контроль за використанням та охороною рибних запасів, вживати заходів до відшкодування шкоди, і Коростенську міську раду Житомирської області про порушення відповідачем інтересів держави та необхідність відновлення порушеного права шляхом звернення до суду. У зв`язку із бездіяльністю вказаних юридичних осіб щодо вирішення питання примусового стягнення майнової шкоди у розмірі 31620 грн, заподіяної ОСОБА_1 незаконним виловом водних біоресурсів, прокурор у відповідності до вимог Закону звернувся із відповідним позовом до суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в апеляційному суді, немає.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24 січня 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Судді