Ухвала

від 14.05.2024 по справі 132/19/24

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 132/19/24

2/132/260/24

Ухвала

Іменем України

14 травня 2024 року Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Аліменко Ю.О.

секретаря Безулої К.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Калинівка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемешівка Агро Плюс» до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Поділля Н» про визнання недійсним договору оренди землі, та поновлення договору шляхом визнання додаткової угоди до договору оренди землі укладеною,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Калинівського районного суду Вінницької області перебуває вищезазначена цивільна справа.

Підготовче судове засідання по справі призначено на 13:00 год. 14 травня 2024 року.

Представником позивача ТОВ «Лемешівка Агро Плюс» адвокатом Старим М.М. подано заяву про забезпечення позову, яка мотивована тим, що підставами подачі даного позову є порушення відповідачами переважного права Товариства на поновлення договору оренди землі б/н від 05.09.2016 року. На сьогоднішній день дана земельна ділянка фактично перебуває в користуванні ТОВ «Лемешівка Агро Плюс», а право оренди всупереч порушеному переважному праву на поновлення договору оренди землі на новий строк належить іншій особі.

Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 в порушення переважного права Товариства уклав договір оренди землі стосовно тієї ж земельної ділянки з іншою особою, то існує реальна необхідність в забезпеченні позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 3,0317 га, кадастровий номер 0521684000:06:002:0322, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та знаходиться на території Калинівської ОТГ, Хмільницького району Вінницької області (раніше Лемешівська сільська рада Калинівського району Вінницької області), оскільки право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до ст. 6 Закону України «Про оренду землі». Наразі орендодавець, в порушення ст. 33 Закону України «Про оренду землі», може вільно розірвати будь-який існуючий договір оренди землі та укласти договір оренди з будь-якою іншою особою. Укладення нового договору з іншою особою унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову. Посилаючись на вказані обставини, просить суд задовольнити заяву про забезпечення позову.

14.05.2024 року на адресу суду за вх. № 4603/24 надійшла заява від представника позивача про розгляд справи та клопотання про забезпечення позову у його відсутність. Клопотання про забезпечення позову підтримує та просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 надав на адресу суду заяву про проведення підготовчого судового засідання у його відсутність. Просить закрити підготовче судове засідання та справу призначити до судового розгляду.

14.05.2024 року на електронну адресу суду за вх. № Еп-1097/24 надійшло клопотання від представника ФГ «Поділля Н» про розгляд справи у її відсутність, підготовче судове засідання закрити та справу призначити до судового розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

За змістом пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих позивачем для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, заявленим позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті, щоб вжиті заходи не перешкоджали господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову, необхідно враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням заходів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 в порушення переважного права Товариства уклав договір оренди землі стосовно тієї ж земельної ділянки з іншою особою, то існує реальна необхідність в забезпеченні позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 3,0317 га, кадастровий номер 0521684000:06:002:0322, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та знаходиться на території Калинівської ОТГ, Хмільницького району Вінницької області (раніше Лемешівська сільська рада Калинівського району Вінницької області), оскільки право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до ст. 6 Закону України «Про оренду землі». Наразі орендодавець, в порушення ст. 33 Закону України «Про оренду землі», може вільно розірвати будь-який існуючий договір оренди землі та укласти договір оренди з будь-якою іншою особою. Укладення нового договору з іншою особою унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову. Таким чином, дії відповідача, можуть унеможливити здійснення ефективного способу захисту прав позивача, щодо визнання недійсним договору оренди землі, та поновлення договору шляхом визнання додаткової угоди до договору оренди землі укладеною.

Таким чином, приймаючи до уваги обставини того, що між сторонами дійсно виник спір з приводу визнання недійсним договору оренди та поновлення договору шляхом визнання додаткової угоди до договору оренди землі укладеною, який оскаржується позивачем в судовому порядку, а також те, що обраний спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами щодо необхідності застосування такого заходу, дотримуючись принципів здійснення цивільного судочинства, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позову. При цьому, суд звертає увагу на те, що обраний позивачем вид забезпечення позову не порушує права та інтереси інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Оскільки підстави, передбачені ч. 3 ст. 154 ЦПК України відсутні, суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст. ст. 149-150, 153, 157 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемешівка Агро Плюс» адвоката Старого М.М. про забезпечення позову задовольнити.

В порядку забезпечення позову накласти арешт на земельну ділянку, площею 3,0317 га, кадастровий номер 0521684000:06:002:0322, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та знаходиться на території Калинівської ОТГ, Хмільницького району Вінницької області (раніше Лемешівська сільська рада Калинівського району Вінницької області)

Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню із дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Строк пред`явлення ухвали до виконання становить три роки та обчислюється із наступного дня після її прийняття.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з моменту її складання.

Відомості відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження»:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемешівка Агро Плюс», код ЄДРПОУ 39978332, місцезнаходження: 21036, Вінницька область, Вінницький район, м. Вінниця, вул. Академічна, 16.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Фермерське господарство «Поділля Н», код ЄДРПОУ 37503561, місцезнаходження: 22422, Вінницька область, Хмільницький район, с. Вишневе, вул. Лісова, 13, ідентифікаційний код 32540200.

Копію ухвали суду про забезпечення позову невідкладно направити учасникам справи, для відома та виконання.

Суддя: