Постанова

від 15.05.2024 по справі 479/719/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

15.05.24

22-ц/812/682/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 479/719/23

Провадження № 22-ц/812/682/24

Провадження № 22-ц/812/754/24

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 року Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах :

головуючого Темнікової В.І.,

суддів Крамаренко Т.В., Тищук Н.О.,

із секретарем судового засідання Горенко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» на рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 19 березня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Репушевської О.В. в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» про розірвання договору оренди землі, -

В С Т А Н О В И В :

В червні 2023 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду з позовом до ТОВ "Агрофірма Корнацьких" про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 , зареєстрованого в Книзі реєстрації записів державних актів на право власності на землю за № 25 від 10 вересня 2001 року, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,15 га, кадастровий номер 4823980400:02:000:0038, яка розташована в межах території (Багачівської) Кривоозерської селищної ради Первомайського району Миколаївської області.

Також на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії III- -К №016551, зареєстрованого в Книзі реєстрації записів державних актів на право власності на землю за № 10 від 24 січня 2001 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,43 га, кадастровий номер 4823980400:02:000:0232, яка розташована в межах території (Багачівської) Кривоозерської селищної ради Первомайського району Миколаївської області.

04 квітня 2007 року між позивачем та ТОВ «Агрофірма Корнацьких» відносно зазначених земельних ділянок загальною площею 10,5807га було укладено договір оренди землі, строком на 50 років, який було зареєстровано за № 40801700189.

У зв`язку з тим, що під час укладання правочину, належний позивачу примірник договору, відповідачем не надавався, 01 травня 2023 року представником позивача було направлено до Відділу № 4 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області адвокатський запит № 85, яким він просив надати належним чином завірену копію зазначеного Договору.

03.05.2023 року відділом було надано відповідь за № 991/22-23, якою повідомлено, що дійсно між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Корнацьких» було укладено Договір оренди землі, однак надати копію його примірнику у них можливості немає, оскільки на підставі постанови Відділу податкової міліції Первомайської ОДПІ від 17.01.2012 року, Договір оренди землі був вилучений.

Більше того, відповідачем не лише не було надано під час укладання належного позивачу примірнику Договору, а й протягом часу його дії, відповідач систематично порушував його умови в частині своєчасної сплати орендної плати.

Так, ТОВ «Агрофірма Корнацьких» орендну плату за користування землею орендодавцеві з моменту підписання даного договору по сьогоднішній день не виплачувало.

З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1998 по 2022 рік включно вбачається, що відповідач звітує до органів ДПС відносно нібито нарахованих доходів на користь позивача, як сплату останньому коштів за отримане майно в оренду.

Разом з тим, починаючи з дня укладення оспорюваного Договору по сьогоднішній день, відповідачем фактично не сплачувалися жодні кошти на користь позивача за використання ним належної останньому земельної ділянки.

При цьому позивач вважає незрозумілим як відповідач звітує за надані позивачу кошти в рахунок орендної плати, адже як вбачається з наданих відомостей, щорічний розмір нібито сплачених коштів на користь позивача різний, при тому що жодних додаткових угод із внесенням змін до діючого договору з приводу зміни орендної плати сторонами не укладалися, що в свою чергу ще раз доводить той факт, що відповідачем фактично кошти за оспорюваним договором оренди не сплачувалися.

Відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань передбачених вимогами закону та договору, що виразились у не сплаті суми орендної плати у встановлений договором термін та розмір, в чому вбачається порушення законних прав та інтересів орендодавця - власника земельної ділянки та можливість настання негативних наслідків.

Проаналізувавши положення ст. ст. 61, 526, 629 ЦК України, ст. ст. 141, 152 ЗК України, ст. 24, ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», позивач зазначив, що підставою для розірвання договору оренди є систематична (два та більше випадки) несплати орендної плати. При цьому, сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладені обставини, несплата відповідачем орендної плати у визначені договором строки за період з 2007 року по сьогоднішній день свідчить про систематичність цього порушення, а відтак є підставою для розірвання Договору оренди землі від 04.04.2007року.

Посилаючись на викладене, а також на положення ст. 651 ЦК України, ст. 15, 34 Закону України «Про оренду землі», позивач просив розірвати Договір оренди землі від 04 квітня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Корнацьких», зареєстрований за № 40801700189, відносно земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,15 га, кадастровий номер 4823980400:02:000:0038 та площею 5,43 га, кадастровий номер - 23980400:02:000:0232, розташованих в межах території (Багачівської) Кривоозерської селищної ради Первомайського району Миколаївської області, що належать ОСОБА_1 на підставі Державних актів на право приватної власності на землю серії І-МК № 041344 та серії ІІІ-МК № 016551, а також стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати.

Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 19 березня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Розірвано договір оренди землі № 224/К, укладений 01 січня 2005 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Агрофірма Корнацьких", відносно земельних ділянок загальною площею 10,5807 га, розташованих в межах території Багачівського старостинського округу Кривоозерської селищної ради Первомайського району Миколаївської області, що належать ОСОБА_1 на підставі Державних актів на право приватної власності на землю серії ІІІ-МК №016551 та серії І-МК №041344, який зареєстрований у Кривоозерському районному відділі МРФ, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04 квітня 2007 року за №0407017000189. Також стягнуто з ТОВ «Агрофірма Корнацьких» на користь ОСОБА_1 1073,60 грн. сплаченого судового збору.

Задовольняючи позовнівимоги,суд першоїінстанції виходивіз того,що згідно Державних актів на право приватної власності на землю серії ІІІ-МК №016551 та серії І-МК №041344, Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер запису про право власності №36988577 від 17 червня 2020 року та Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, ОСОБА_1 є власником земельних ділянок: - площею 5,4276 га, кадастровий номер: 4823980400:02:000:0232; - площею 5,1507 га, кадастровий номер: 4823980400:02:000:0038, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Багачівського старостинського округу Кривоозерської селищної ради Первомайського району Миколаївської області.

01 січня 2005 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Агрофірма Корнацьких" укладено договір оренди землі № 224/К щодо земельних ділянок загальною площею 10,5807 га, розташованих в межах території Багачівського старостинського округу Кривоозерської селищної ради Первомайського району Миколаївської області, на строк 50 років, що належать ОСОБА_1 на підставі Державних актів на право приватної власності на землю серії ІІІ-МК №016551 та серії І-МК №041344, зареєстрований у Кривоозерському районному відділі МРФ, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04 квітня 2007 року за №0407017000189 (а.с.30-35).

Пунктом 9 Договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі шляхом видачі орендодавцю (або його уповноваженому представнику) готівкою відповідної грошової суми із каси Орендаря, або перерахуванням її на банківський рахунок орендодавця. Щорічний розмір орендної плати складає фіксовану грошову суму у розмірі 1950,30 грн.

Згідно з пунктами 11 та 12 Договору, орендна плата вноситься щорічно до 20 грудня того року, за який здійснюється розрахунок по орендній платі; передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформлюється відповідними актами, накладними або підписаними сторонами відомостями на отримання відповідно продукції та (або) послуг.

Додатком № 1 до договору встановлено, зокрема, що щорічно грошова форма орендної плати: складає 1950,30 грн, термін виплати - до 26 грудня року, за який здійснюється розрахунок по орендній платі.

Згідно з п.38 Договору дія договору припиняється, зокрема, шляхом його розірвання, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_1 станом на 10 травня 2023 року, ТОВ «Агрофірма Корнацьких» нарахована орендна плата ОСОБА_1 : за 2019 рік у розмірі 12710,58 грн, з якої виплачена - 12710,58 грн; за 2020 рік у розмірі 11751,55 грн, з якої виплачена - 11751,55 грн; за 2021 рік у розмірі 8582,43 грн, виплачена - 0 грн; за 2022 рік у березні виплачена - 8582,43 грн; у грудні 2022 року нарахована - 9889,79 грн; виплачена - 0 грн.

Згідно даних видаткового касового ордеру від 07 квітня 2020 року ТОВ «Агрофірма Корнацьких» виплатило ОСОБА_1 орендну плату за 2020 рік в розмірі 9460 грн (а.с.81).

Також суд першої інстанції зазначив, що доказів сплати орендної плати за 2021-2022 роки відповідач суду не надав, орендар не погоджував з орендодавцем перенесення терміну виплати орендної плати, відповідач не надав жодного доказу на підтвердження факту спроби сплатити орендну плату та факту ухилення позивача від отримання такої плати. Сплата орендної плати є обов`язком відповідача відповідно до умов договору.

А тому суд вважав, що доводи ТОВ «Агрофірма Корнацьких» щодо нарахування орендної плати за 2020-2022 року та готовність їх сплати позивачу у будь-який час, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи не підтверджуються належними і допустимими доказами.

За такого, суд вважав, що відповідач не надав суду доказів того, що ТОВ «Агрофірма Корнацьких» здійснювало дії щодо належного виконання договору оренди землі щодо сплати орендної плати, що є його процесуальним обов`язком, згідно положень ст.ст.12,81 ЦПК України, але позивач відмовився приймати належне його виконання.

На підставі викладеного, суд першої інстанції вважав встановленим систематичне порушення ТОВ «Агрофірма Корнацьких» несплати орендної плати, що є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє сторону договору можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа. В зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що наявні передбачені законом підстави для розірвання договору оренди землі №224/К, укладеного 01 січня 2005 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Корнацьких».

Не погодившись із мотивувальною частиною рішення, позивач ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій погоджується з висновком суду, що відповідач не надав доказів сплати орендної плати за 2021-2022 роки, погодження з орендодавцем перенесення терміну виплати орендної плати, підтвердження факту спроби сплатити орендну плату та факту ухилення позивача від отримання такої плати.

Однак, звертає увагу, що судом першої інстанції взагалі не було досліджено період сплати орендної плати за 2005-2018 роки включно, хоча позивачем у своїй позовній заяві вказувався період несплати орендарем орендної плати, а саме з моменту укладення оспорюваного договору оренди землі, тобто позивач посилався на те, що відповідач порушив зобов`язання щодо своєчасного розрахунку за користування земельною ділянкою за весь період користування нею та відповідно порушив строки, передбачені п.11 договору.

Жодних даних, які б підтверджували або спростовували факт сплати орендарем на користь орендодавця плати за користування належними йому на праві власності земельними ділянками з 2005 року по 2018 рік включно, відповідачем надано до суду також не було.

При цьому на думку апелянта, у справах про розірвання договорів оренди землі з підстав систематичності несплати орендної плати тягар доказування належної виплати оренди на користь власника землі покладається саме на відповідача.

Проте відповідачем не надано належних доказів (таких як бухгалтерські документи підприємства, видаткові касові ордери, видаткові накладні, рахунки, платіжні доручення, платіжні відомості, квитанції про перерахування коштів, тощо), так і інші документи, які б містили інформацію про розмір орендної плати за відповідний рік, дату нарахування, дату виплати орендної плати за відповідний рік, за відповідним договором, відомості про отримувача коштів, тощо на спростування вимог позивача щодо наявності заборгованості по орендній платі починаючи з дня укладення оспорюваного договору, тобто з 2005 року по 2018 рік включно.

У спірних правовідносинах строком виплати орендної плати є саме 20 грудня кожного року і невиконання відповідачем обов`язку сплати орендної плати у строк, визначений умовами договору, і є несплатою орендної плати.

Підставою для захисту прав орендодавця є саме систематичність два та більше випадків) несплати орендної плати, тоді як разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання.

Отже, позивач не отримував орендну плату за договором оренди землі № 224/К, укладеним 01 січня 2005 року, за 2005-2018 роки (систематично), а відповідач не довів, що він проводив виплату нарахованої орендної плати.

Посилаючись на викладене, а також повторюючи доводи позовної заяви, апелянт просив рішення суду змінити, виклавши його мотивувальну частину з урахуванням доводів апеляційної скарги, в іншій частині рішення залишити без змін. Також просив стягнути з ТОВ «Агрофірма Корнацьких» на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1610,40 грн.

Від ТОВ «Агрофірма Корнацьких» надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому не погоджуючись з доводами апеляційної скарги позивача, зазначає, що при подачі позову представник позивача посилався на не отримання орендної плати протягом всього строку дії договору оренди, в той же час у доводах апеляційної скарги вже не заперечує факт видачі орендної плати, але зазначає про неналежне виконання ТОВ «Агрофірмою Корнацьких» свого обов`язку протягом 2005-2018 років. Ці посилання, на думку відповідача, протирічать доктрині про заборону суперечливої поведінки сторони.

Крім того, посилається на те, що протягом тривалого часу мала місце відсутність заперечень з боку апелянта отримання орендної плати як в грошовій, так і в натуральній формі, в тому числі в межах позовної давності при подачі позову. Не пред`явлено, враховуючи доводи апелянта про наявність заборгованості, і вимог про стягнення будь-якої заборгованості по орендній платі.

В матеріалах справи наявні копії відомостей та касовий ордер про виплату орендної плати апелянту за 2016-2020 роки, що спростовують доводи представника апелянта про невиплату орендної плати за 2016-2018 роки.

Доказами по справі щодо сплати коштів за оренду можуть бути бухгалтерські документи підприємства (видатковий касовий ордер, виписаний орендарем та підписаний орендодавцем, видаткова накладна, підписана сторонами; акт надання послуг так і інші документи, які містили б інформацію про розмір орендної плати, відомості про отримання коштів за особистим підписом отримувача, тощо. Дана правова позиція висвітлена в постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 473/2878/18.

Відповідно до положень 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996 (далі-Закон № 996) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

До відзиву на позовну заяву ТОВ «Агрофірма Корнацьких» було додано відомості про отримання сільськогосподарської продукції та відомості про отримання коштів, які в розумінні Закону № 996 є первинними документами, що підтверджують факт сплати орендної плати.

Дане твердження не суперечить правовому висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 17 жовтня 2019 року у справі № 473/2878/18.

Також відповідач зазначає, що відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_2 станом на 10 травня 2023 року також є документом, що містить інформацію про розмір орендної плати та її сплату.

Відтак твердження представника апелянта про нібито припущення ТОВ «Агрофірма Корнацьких» про сплату орендної плати апелянту згідно Договору оренди землі з Агрофірмою є хибним та не відповідає дійсним обставинам справи.

Проаналізувавши положення ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 2.1 п. 2, п. 6.6, п. 6.7 ст. 6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, наказу МЮ України від 12.04.2012 № 578 «Про затвердження переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів» (далі - наказ № 578), п. 44.3 та 44.4 ПКУ, посилається на те, що первинні документи та додатки до них, що фіксують факт виконання господарських операцій і стали підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку й податкових документах (касові, банківські документи, ордери, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, корінці квитанцій, банківських чекових книжок, наряди на роботу, акти про приймання, здавання та списання майна й матеріалів, квитанції та накладні з обліку товарно-матеріальних цінностей, рахунки-фактури, авансові звіти тощо), згідно Наказу №578 мають зберігатися не менше ніж 3 роки.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що строк зберігання первинних документів до Договору оренди землі з Агрофірмою за період 2008-2015 роки давно сплив.

У зв`язку з цим, вважає, що твердження представника позивача про відсутність підтвердження сплати ТОВ «Агрофірма Корнацьких» орендної плати апелянту за період з 2005 по 2018 роки є необґрунтованим і безпідставним.

Оскільки доводи апеляційної скарги направлені на переоцінку доказів, та здійснення представником апелянта свого суб`єктивного тлумачення, як обставин справи, так і норм діючого законодавства, ТОВ «Агрофірма Корнацьких» просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення

Також ТОВ «Агрофірма Корнацьких» звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду від 19 березня 2024 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Проаналізувавши положення частини першоїстатті 202,статей 626,629,526,530ЦК України,пункту 3статі 13ЦК України,відповідно доякого недопускаються діїособи,що вчиняютьсяз наміромзавдати шкодиіншій особі,а такожзловживання правомв іншихформах, пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, згідно якого однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність, посилається на те, що дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

Сторонами у справі не оспорюються обставини належності позивачу спірних земельних ділянок та укладання договору їх оренди 01 січня 2005 року.

Пунктом 9 Договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі шляхом видачі орендодавцю (або його уповноваженому представнику) готівкою відповідної грошової суми із каси Орендаря, або перерахуванням її на банківський рахунок орендодавця. Щорічний розмір орендної плати складає фіксовану грошову суму у розмірі 1950,30 грн. Інших способів внесення орендної плати Договором оренди землі з Агрофірмою не передбачено.

Будь-яких змін в частині порядку отримання орендної плати до оскаржуваного договору оренди землі з Агрофірмою не вносилося, відтак сторони цього договору зобов`язані дотримуватися його умов (постанова Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17).

Проте матеріали даної справи не містять жодного доказу виконання позивачем умов пункту 9 Договору оренди землі з Агрофірмою.

За приписами частини першої статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не погоджуючись з висновками суду, що відповідач не надав доказів сплати орендної плати за 2021-2022 роки, погодження з орендодавцем перенесення терміну виплати орендної плати, підтвердження факту спроби сплатити орендну плату та факту ухилення позивача від отримання такої плати, відповідач вказує, що на виконання пункту 9 Договору оренди землі він сумлінно нараховував орендну плату, проте, позивач з 2021 року в порушення умов пункту 9 Договору оренди землі з Агрофірмою створював умови щодо дострокового розірвання вказаного договору (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 709/1089/17).

Відповідачем вживалися заходи щодо отримання позивачем орендної плати. Так, листами №72/юр від 05.02.2021 року, просило позивача надати IB AN номер (UA) для перерахування орендної плати, заповнивши належним чином відповідну заяву, що додавалася до вказаного листа. При цьому у даних листах було зазначено про інший спосіб отримання орендної плати, та залишено контактний номер телефону спеціаліста апелянта. Проте, позивачем було проігноровано запропоновані способи отримання орендної плати. Крім того, в 2022 році апелянт здійснив публікацію у засобах масової інформації «Кривоозерщина» щодо виплати орендної плати.

Зазначеним обставинам судом надана неправильна правова оцінка.

Учасники процесудо судовогозасідання нез`явилися,про часі місцерозгляду справиповідомлені належнимчином. Директор ТОВ «Агрофірма Корнацьких» просив розглядати справу без участі представника ТОВ «Агрофірма Корнацьких». Представник позивача після оголошеної перерви в судове засідання не з`явився, направив суду заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність та задовольнити апеляційну скаргу, подану в інтересах позивача.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а у задоволенні апеляційної скарги позивача слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні ( ст.263 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин ( ст. 264 ЦПК України).

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції на підставі наявних у ній доказів вважав встановленим систематичне порушення ТОВ «Агрофірма Корнацьких» умов сплати орендної плати, що є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє сторону договору можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа. Тому суд першої інстанції вважав, що наявні передбачені законом підстави для дострокового розірвання договору оренди спірних земельних ділянок, укладеного 01 січня 2005р. між ОСОБА_1 та ТОВ "Агрофірма Корнацьких".

Переглядаючи рішення в межах доводів апеляційних скарг, надаючи оцінку зібраним у справі доказам, визначаючи юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, колегія суддів виходить з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, що визначено пунктом 1 частини 1 статті 11 ЦК України.

За змістом статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму(оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення, майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в поряду, передбачених ЗК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (частина 1 статті 6 Закону України «Про оренду землі»).

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи (ст. 22 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Частиною 1 статті 43 Закону України «Про оренду землі» передбачено обов`язок орендаря повернути орендодавцю земельну ділянку у разі припинення договору оренди землі.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що частинами першою і другою ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому систематична сплата орендної плати не в повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тлумачення п. д) ч. 1 ст. 141 ЗК України, ч. 2 ст. 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати в цілому, так і її виплати в розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) зазначив, що в ст. 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: 1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; 2) розірванні договору в судовому порядку; 3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; 4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; 5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Отже, оскільки законодавець визначає однією з істотних умов договору оренди землі орендну плату, то основний інтерес особи, яка передає майно в оренду, полягає в отриманні орендної плати за таким договором. Порушення цього інтересу має наслідком завдання шкоди, через що сторона (орендодавець) значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору оренди земельної ділянки.

Виходячи з положень статей 31, 32 Закону України «Про оренду землі», ст. 651 ЦК України, Верховний суд наголошує про наявність підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав систематичного невиконання орендарем істотної умови цього договору щодо внесення орендної плати з урахуванням індексу інфляції в обумовленому договором розмірі. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє орендодавця можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною в постановах від 6 березня 2019 року у справі № 183/262/17 та від 31 липня 2020 року у справі № 479/1073/18.

Втім, при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст. 651 ЦК України згідно якої істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію, а саме значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України в постановах від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17, а також від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17.

За змістом наведених норм, істотним слід визнавати таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Отже, стороною, якою заявлено вимоги про розірвання договору, повинно бути доведено наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, тобто існування цих двох умов у їх сукупності.

Судом першої інстанції встановлено, що 01 січня 2005 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Агрофірма Корнацьких" укладено договір оренди землі № 224/К щодо земельних ділянок загальною площею 10,5807 га, розташованих в межах території Багачівського старостинського округу Кривоозерської селищної ради Первомайського району Миколаївської області, на строк 50 років, що належать ОСОБА_1 на підставі Державних актів на право приватної власності на землю серії ІІІ-МК №016551 та серії І-МК №041344, зареєстрований у Кривоозерському районному відділі МРФ, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04 квітня 2007 року за №0407017000189 (а.с.30-35).

Пунктом 9 Договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі шляхом видачі орендодавцю (або його уповноваженому представнику) готівкою відповідної грошової суми із каси Орендаря, або перерахуванням її на банківський рахунок орендодавця. Щорічний розмір орендної плати складає фіксовану грошову суму у розмірі 1950,30 грн.

Згідно з пунктами 11 та 12 Договору, орендна плата вноситься щорічно до 20 грудня того року, за який здійснюється розрахунок по орендній платі; передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформлюється відповідними актами, накладними або підписаними сторонами відомостями на отримання відповідно продукції та (або) послуг.

Додатком № 1 до договору встановлено, зокрема, що щорічно грошова форма орендної плати: складає 1950,30 грн, термін виплати - до 26 грудня року, за який здійснюється розрахунок по орендній платі. Також визначений розмір натуральної форми орендної плати у вигляді отримання пшениці, ячменя, соняшника, кукурудзи в зернах, цукру після збору урожаю, але не пізніше 26 грудня року, за який здійснюється розрахунок по орендній платі. Крім того, передбачена відробіткова форма оплати.

Згідно з п.38 Договору дія договору припиняється, зокрема, шляхом його розірвання, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно донаданих позивачемдо позовноїзаяви відомостейз Державногореєстру фізичнихосіб -платників податківпро сумивиплачених доходівта утриманихподатків ОСОБА_1 станом на10травня 2023року,ТОВ «АгрофірмаКорнацьких» нарахованаорендна плата ОСОБА_1 :за 2004р.,2005р.та 2006р.у суміпо 1950.30грн.за коженрік,однак виплаченатільки впершому кварталі2007р.у загальнійсумі 5850,90грн;орендна платаза 2007р.нарахована тавиплачена втретьому кварталі2007р.у сумі1950,30грн.; орендна платаза 2008р.нарахована тавиплачена у4кварталі 2008р.у сумі3007,36грн;у 2009р.-у 3кварталі 2009р.у сумі3464,47грн;у 2010р.- у 1кварталі 2010р.у сумі3464,47грн тау 2кварталі усумі 204,40грн; у2011р.-у 4кварталі 2011р.у сумі3668,87грн;у 2012р.-у 3кварталі 2012р.нарахована тавиплачена у1501,22грн,а нарахованау 4кварталі всумі 4941,34виплачена частковоу сумі1153,16у 4кварталі 2012р.,а частковоу розмірі3788.16грн 1кварталі 2013р.;у 2013р.-нарахована тавиплачена оренднаплата урозмірі 3кварталі урозмірі 1523,53грн,а нарахованау 4кварталі у розмірі4919,03грн виплаченау 4кварталі усумі 888грн,а 4031,004грн у1кварталі 2014р.;у 2014р.у 3кварталі буланарахована тавиплачена 1858,81грн,у 4кварталі зараховано4583,75грн,з яких1150,59грн;у 3кварталі 2015р.нарахована тавиплачена оренднаплата урозмірі 2874,25грн,а ізнарахованої у4кварталі 5286,54грн сплачено 2182,01грн;у 2016р.-у 3кварталі нарахованата сплачено5962,73грн,у 4кварталі нарахованота сплачено4621,06грн;у 2017р.-в 3кварталі нарахованота сплачено-8546,48грн,в 4кварталі 2017р.-нараховано2303,42грн,а сплачено-4484,80грн;у 2018р.- в 3 кварталі нараховано та сплачено - 9689,38 грн, в 4 кварталі - нараховано та сплачено 4560,26грн; у 2019р. у 3 кварталі нараховано та сплачено 8636,06 грн, у 4 кварталі нараховано та сплачено 4074,52 грн; у 2020р.- нараховано та сплачено у 2 кварталі 11751,55 грн; у 20211р. нараховано в 4 кварталі 8582,43 грн, які були сплачені в 1 кварталі 2022 року; у 2022р. в 4 кварталі було нараховано 9889,79грн., дані про її сплату відсутні.

Згідно ст.76ЦПК Українидоказами усправі є будь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин (фактів),що обґрунтовуютьвимоги ізаперечення учасниківсправи,та іншихобставин,які маютьзначення длявирішення справи.Ці данівстановлюються,зокрема, письмовими доказами. Належними єдокази,які містятьінформацію щодопредмета доказування(ст.77ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Оскільки надані позивачем відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_1 містять інформацію щодо предмета доказування у даній справі, на підставі якої можна встановити дійсні обставини справи, вони є належним та допустимим доказом у справі.

Крім того, належними доказами сплати коштів за оренду можуть бути видатковий касовий ордер, виписаний орендарем та підписаний орендодавцем; видаткова накладна, підписана сторонами; довідка, видана податковою інспекцією, про наявність сплати коштів із земельного податку та оренди землі.

Відповідно доположень ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. За змістом ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З наявних в матеріалах справи відомостей про отримання сільськогосподарської продукції вбачається, що

у 2017 році позивач отримав 800кг ячменю, 400 кг кукурудзи, 200кг соняшника, 800 кг пшениці (а. с.53-60);

у 2018році позивач отримав 800кг ячменю, 200 кг кукурудзи, 200кг соняшника (а. с. 63-68);

у 2019 році позивач отримав 400кг ячменю, 400кг пшениці, 200кг соняшника,400 кг кукурудзи (а. с. 71-76).

Згідно відомості про виплату готівки за 08 серпня 2018р. позивач отримав готівкові кошти у сумі 3200 грн (а. с.61-62), згідно відомості за 30 жовтня 2018р.- 700 грн.(а.с.69-70);

Згідно відомості про виплату готівки за 16 серпня 2019р. позивач отримав готівкові кошти у сумі 3200грн.(а. с. 77-78).

Відповідно до даних видаткового касового ордеру від 07 квітня 2020 року ТОВ «Агрофірма Корнацьких» виплатило ОСОБА_1 орендну плату за 2020 рік в розмірі 9460 грн (а.с.81).

Відомості про отримання сільськогосподарської продукції та відомості про отримання коштів в розумінні Закону №996 є первинними документами, що підтверджують факт сплати орендної плати відповідачем.

Зазначені обставини спростовують доводи апеляційної скарги позивача про систематичну не сплату відповідачем орендної плати за період з початку укладення договору оренди взагалі, та за період з 2005р. по 2018р. зокрема, та свідчать про те, що орендна плата починаючи з 2008 року ТОВ "Агрофірма Корнацьких" в добровільному порядку нараховувалася та виплачувалася у розмірі, що перевищує щорічний розмір орендної плати, встановлений договором оренди.

Враховує колегія суддів також те, що з 2005р. по 2023р. позивач не звертався до суду ні з позовом про стягнення орендної плати, ні з позовом про розірвання договору оренди через систематичну не сплату орендної плати.

Окрім цього, як зазначено відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу позивача, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення № 88), встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з п. 6.6, п. 6.7 ст. 6 Положення № 88, строк зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності в архіві підприємства, установи визначається згідно з нормативно-правовим актом з питань визначення строків зберігання документів, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архівної справи і діловодства.

Зберігання первинних документів та облікових регістрів, що пройшли обробку і були підставою для складання звітності, а також бухгалтерської та іншої звітності, оформлення і передачу їх до архіву забезпечує головний бухгалтер підприємства, установи або особа, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства.

Строки зберігання документів, що стосуються діяльності суб`єктів господарювання, визначені наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578 «Про затвердження переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів» (далі - наказ № 578).

Цим наказом встановлено, що строки зберігання завжди обчислюються з 1 січня року, що настає за роком закінчення справи. Отже, строк зберігання документів, завершених діловодством у 2012 році, починається з 01.01.2013 року. Якщо строк зберігання такого документа становить 3 роки, то він закінчується 01.01.2016 року.

Водночас для первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством, діють строки зберігання, передбачені п. 44.3 та 44.4 ПКУ. Зокрема, п. 44.3 ПКУ передбачено обов`язок зберігати первинні документи (документи, пов`язані з виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи) не менше ніж 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи.

Отже, платники податків повинні зберігати документи у строки, визначені Наказом №578, але ці строки не повинні бути меншими, ніж передбачені статтею 44 ПКУ.

У Наказі №578 визначено, що первинні документи та додатки до них, що фіксують факт виконання господарських операцій і стали підставою для записів у регістрах бухобліку й податкових документах (касові, банківські документи, ордери, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, корінці квитанцій, банківських чекових книжок, наряди на роботу, акти про приймання, здавання та списання майна й матеріалів, квитанції та накладні з обліку товарно-матеріальних цінностей, рахунки-фактури, авансові звіти тощо), мають зберігатися не менше ніж 3 роки.

З огляду на викладене, строк зберігання первинних документів до Договору оренди землі з Агрофірмою за період 2008-2015 роки сплив, тому відповідач не має змоги надати первинні документи сплати орендної плати за 2005-2018 роки.

Частиною 1 статті 532 ЦК України передбачено, що місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі.

Умовами укладеного між сторонами договору оренди, а саме п.9 договору, встановлено місце і порядок сплати орендної плати, згідно якого орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі шляхом видачі орендодавцю (або його уповноваженому представнику) готівкою відповідної грошової суми із каси Орендаря, або перерахуванням її на банківський рахунок орендодавця.

05 лютого 2021 на адресу позивача ТОВ «Агрофірма Корнацьких» було направлено листа з повідомленням про те, що товариством щорічно проводиться нарахування та виплата орендної плати та сплата до бюджету відповідних податків, а також з пропозицією отримання нарахованої орендної плати за 2020 рік, за отриманням якої він не звернувся (а. с. 82 ) та запропоновано позивачу в будь-який зручний для неї час у робочі дні, прибути до ТОВ «Агрофірма Корнацьких» та отримати нараховану по Договору орендну плату, або надати актуальні дані щодо банківського рахунку із зазначенням IBAN (UA…..).

Зазначений лист було направлено на адресу позивача 06 лютого 2021 року та вручено 11 лютого 2021р.( а. с. 83, 84).

19 лютого 2021р. позивачу було направлено аналогічний лист від 19 лютого 2021р.(а. с. 85-89).

Отже відповідачем вживались заходи щодо виплати орендної плати позивачу за 2020 рік, шляхом запрошення через поштове повідомлення.

Проте ні позивач, ні його представник не з`явились до каси товариства для отримання орендної плати та не повідомили орендарю банківський рахунок, а вищезазначені листи позивачем було залишено без відповіді.

Крім того,05листопада 2022р.в газеті«Кровоозерщина» булонадруковано оголошеннявідповідача проте,що ТОВ «Агрофірма Корнацьких» з 26 жовтня 2022р. розпочала виплату у грошовій та натуральній формі орендної плати за 2022р., в якому детально зазначено, які дії слід вчинити орендодавцям для отримання орендної плати та зазначено телефони соціальних працівників ТОВ «Агрофірма Корнацьких» (а. с. 90-93).

Проте позивачособисто абочерез представникане звернувсядо ТОВ «Агрофірма Корнацьких» з метою отримання орендної плати.

За такого, колегія суддів не погоджується з висновком суду, що відповідач не надав суду доказів того, що ТОВ «Агрофірма Корнацьких» здійснювало дії щодо належного виконання договору оренди землі щодо сплати орендної плати.

Відповідно до п. 42 договору оренди землі сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

За таких обставин, сплата орендної плати за 2021 не до 26 грудня, а у 1 кварталі 2022р., а також несплата орендної плати за 2022 рік сталися внаслідок недобросовісної поведінки позивача через неотримання орендних платежів, незважаючи на те, що орендарем вживались заходи щодо виплати орендної плати позивачу.

Отже,ураховуючи викладене,в томучислі добровільнусплату відповідачемсум заоренду земліпонад встановленіумовами договорусуми орендноїплати (1950,30грн.в рік),відсутні обставини,які бсвідчили пронеможливість досягненняпозивачем якстороною договоруоренди метидоговору (отриманняплати заоренду земельноїділянки)та позбавлення значною мірою того, на що позивач розраховував при укладенні договору через заподіяння йому шкоди, тобто не вбачається істотного порушення умов договору оренди, як необхідної умови наряду з систематичністю порушення для розірвання договору оренди.

Тому виходячи з вищевикладеного колегія суддів вважає, що згідно з положеннями статті 32 Закону України «Про оренду землі», частини другої статті 651 ЦК України відсутні підстави для розірвання договору оренди землі у зв`язку з систематичною несплатою орендної плати та порушення орендарем умов договору.

Суд зазначеним обставинам належної правової оцінки не надав та помилково дійшов висновку про розірвання укладеного між сторонами договору оренди землі з підстав систематичної несплати орендної плати та істотного порушення орендарем умов договору.

Приймаючи остаточне рішення у справі, суд апеляційної інстанції враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain, серія A, N 303-A, § § 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland, N 49684/99, § 2)).

З урахуванням викладеного, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, а також враховуючи, що інші доводи апеляційних скарг містять суб`єктивне тлумачення апелянтами як обставин справи, так і норм діючого законодавства, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача та про задоволення апеляційної скарги відповідача, а саме про скасування рішення суду та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про розірвання укладеного між сторонами договору оренди.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, то понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору при подачі позову не підлягають стягненню з відповідача на його користь, як і сплачений судовий збір за подання ним апеляційної скарги.

В той же час відповідачем за подачу апеляційної скарги було сплачено судовий збір у розмірі 1610,40грн. Оскільки апеляційна скарга відповідача задоволена, то понесені ним судові втрати на оплату судового збору за її подання підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, судова колегія,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» задовольнити.

Рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 19 березня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенніпозовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» про розірвання договору оренди землі № 224/К, укладеного 01 січня 2005 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Агрофірма Корнацьких" щодо земельних ділянок загальною площею 10,5807 га, розташованих в межах території Багачівського старостинського округу Кривоозерської селищної ради Первомайського району Миколаївської області, що належать ОСОБА_1 на підставі Державних актів на право приватної власності на землю серії ІІІ-МК №016551 та серії НОМЕР_1 , який зареєстрований у Кривоозерському районному відділі МРФ, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04 квітня 2007 року за №0407017000189- відмовити.

Стягнутиз ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» судові витрати у сумі 1610,40грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді:

Повний текст постанови складено 17 травня 2024 року.