Постанова

від 15.05.2024 по справі 496/270/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2417/24

Справа № 496/270/23

Головуючий у першій інстанції Горяєв І.М.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Громіка Р.Д.,

суддів Дришлюка А.І., Сегеди С.М.,

за участю секретаря Триколіч І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 08 серпня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос», третя особа на стороні позивачки, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 про розірвання договору суборенди земельної ділянки та стягнення заборгованості за договором суборенди,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог.

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про розірвання договору суборенди земельної ділянки та стягнення заборгованості за договором суборенди.

Свої вимоги мотивувала тим, що позивачка є орендарем земельної ділянки площею 1,9981 га, кадастровий номер 5121082000:01:002:0432, розташованої на території Граденицької сільської ради Одеського (колишнього Біляївського) району Одеської області згідно договору оренди земельної ділянки № 6 від 14.03.2014 року (яким передбачено право здавати земельну ділянку в суборенду), що був укладений нею з власником цієї земельної ділянки ОСОБА_3 , якому ця земельна ділянка належить згідно державного акту серії ЯА № 086659 від 10.03.2005 року. Згідно з договором суборенди земельної ділянки № 9, укладеним між позивачкою та відповідачем 31.03.2014 року, дата державної реєстрації: 02.04.2014 року, номер запису про інше речове право: 5266443, земельна ділянка площею 1,9981 га, кадастровий номер 5121082000:01:002:0432, була передана позивачкою в суборенду відповідачу ТОВ «Колос» на 25 років. Відповідно до пунктів 3.1 та 3.4 цього договору відповідач зобов`язався протягом строку дії договору за кожен рік користування земельною ділянкою, в термін з 01 серпня по 30 листопада кожного року дії договору суборенди земельної ділянки сплачувати позивачці орендну плату у розмірі 1 400,00 грн. Згідно пункту 3.3 Договору обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації. 31.12.2021 року до вказаного договору суборенди була укладена додаткова угода, якою було збільшено термін договору на 2 роки та було викладено п. 3.1. в такій редакції: «Орендна плата за рік складає 10 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, але не може бути меншою за вартість 1,1 (однієї цілої та однієї десятої) тони пшениці станом на перше жовтня поточного року за середніми цінами, що сформовані основними зерновими трейдерами Одеської області». Факт укладання та реєстрації договорів оренди та суборенди земельної ділянки підтверджується інформаційною довідкою від 27.12.2022 року № 318982737, в якій вказані всі реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5121082000:01:002:0432. З пунктів 3.1 3.4 договору суборенди земельної ділянки від 31.03.2014 року, кадастровий № 5121082000:01:002:0432 вбачається, що суборендар - ТОВ «Колос» зобов`язаний своєчасно сплачувати позивачці орендну плату. На даний час відповідачем ТОВ «Колос» не виплачено орендну плату за договором суборенди земельної ділянки від 31.03.2014 року, кадастровий № 5121082000:01:002:0432 за 2020-2022 роки. Позивачка неодноразово зверталася в усній та в письмовій формі до керівника ТОВ «Колос» з питання виплати заборгованості за договором суборенди земельної ділянки від 31.03.2014 року, кадастровий № 5121082000:01:002:0432 за 2019-2022 роки, але питання до цього часу так і залишилося не вирішеним, орендну плату позивачці не виплачено. Розмір заборгованості з орендної плати за зазначеним Договором за 2020-2021 роки складає 2 800,00 грн. Щодо заборгованості за 2022 рік: нормативно-грошова оцінка земельної ділянки кадастровий № 5121082000:01:002:0432 складає 67 359,86 грн. Таким чином орендна плата за 2022 рік складає 6 735,99 грн. Таким чином загальна сума заборгованості з орендної плати складає 9 535,99 грн. У відповідності до п. 3.7 Договору, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. Таким чином розмір пені складає 741,81 грн. Через те, що відповідач не виконує умов договору, позивачка була змушена звернутися до суду з вказаною позовною заявою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 08 серпня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Колос», третя особа на стороні позивачки, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 про розірвання договору суборенди земельної ділянки та стягнення заборгованості за договором суборенди задоволено. Розірвано договір суборенди земельної ділянки № 9 від 31.03.2014 року, кадастровий номер 5121082000:01:002:0432, площею 1,9981 га, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Колос» та ОСОБА_1 , дата державної реєстрації: 02.04.2014 року, номер запису про інше речове право: 5266443. Стягнено з ТОВ «Колос» на користь ОСОБА_1 плату за суборенду земельної ділянки в період з 2020 року по 2022 рік включно в розмірі 9 535,99 грн. та пеню в розмірі 1 537,90 грн., а всього 11 073,89 грн. Стягнено з ТОВ «Колос» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1 984,80 грн.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ТОВ «Колос» просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що додаткова угода від 31.12.2021, якою передбачена можливість дострокового розірвання договору, на думку скаржника, укладена з порушенням чинного законодавства та з перевищенням повноважень ОСОБА_2 . Також суд першої інстанції не взяв до уваги, що вказана додаткова угода від 31.12.2021 оскаржується у судовому порядку (№496/2134/23), яка є додатком до апеляційної скарги.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачка являється орендарем земельної ділянки площею 1,9981 га, кадастровий номер 5121082000:01:002:0432, розташованої на території Граденицької сільської ради Одеського (колишнього Біляївського) району Одеської області згідно договору оренди земельної ділянки № 6 від 14.03.2014 року (яким передбачено право здавати земельну ділянку в суборенду), що був укладений нею з власником цієї земельної ділянки ОСОБА_3 , якому ця земельна ділянка належить згідно державного акту серії ЯА № 086659 від 10.03.2005 року (а.с. 15-17).

31 березня 2014 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колос» було укладено договір № 9 суборенди земельної ділянки, що підтверджується копією Договору № 9 суборенди земельної ділянки від 31.03.2014 року, актом передачі-прийому в натурі (на місцевості) земельної ділянки, переданої в суборенду (а.с. 10-11).

Відповідно до п. 1.1 Договору суборенди орендар зобов`язується за плату передати суборендареві земельну ділянку у строкове платне володіння і користування без зміни цільового призначення, а суборендар зобов`язується прийняти і використовувати земельну ділянку відповідно до умов цього договору та вимог земельного законодавства.

Згідно п. 1.3 Договору, зазначена земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_3 , виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку, розташована на території Граденицької сільської ради Біляївського району Одеської області, кадастровий номер 5121082000:01:002:0432, мас. 36, ділянка № 4.

Як вбачається з п. 2.1. Договору, термін суборенди складає 25 років з моменту прийняття об`єкту, що орендується і державної реєстрації договору суборенди, строком дії до 31 березня 2039 року.

31 грудня 2021 року орендарем та суборендарем було підписано додаткову угоду до договору суборенди земельної ділянки № 9 від 31.03.2014 року про зміну умов договору суборенди, відповідно до якої: термін суборенди складає 27 років з моменту прийняття об`єкту, що орендується і державної реєстрації договору суборенди; договір може бути розірваний в односторонньому порядку в разі не сплати суборендарем орендної плати за поточний рік в термін до першого грудня цього ж року; орендна плата за рік складає 10% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, але не може бути меншою за вартість 1,1 тони пшениці станом на перше жовтня поточного року за середніми цінами, що сформовані основними зерновими трейдерами Одеської області (а.с. 12).

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Статтею 407 ЦК України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідне орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно із статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі», який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні щодо даних правовідносин, договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

На підставі ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди, строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків та порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, умови збереження стану об`єкта оренди, умови і строки передачі земельної ділянки орендарю, умови повернення земельної ділянки орендареві, існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини, відповідальність сторін, умови передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, чи розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Згідно із статті 615 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

На момент укладання оспорюваного договору суборенди сторонами було визначеного його істотні умови розмір, умови та строки внесення орендної плати, умови використання земельної ділянки, а тому систематична несплата суборендарем орендної плати є беззастережною підставою для розірвання договору оренди землі.

Відповідно до ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Статтею 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 Закону. Це також передбачено пунктом 38 Договору оренди землі.

За змістом вищезазначених норм договір оренди може бути розірвано в разі систематичної несплати орендної плати, що має місце в даному випадку.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами частин першої, п`ятої статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як визначено у ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правильно вважав, що позовні вимоги є обґрунтованими, права позивачки порушені, оскільки відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання та підлягають судовому захисту.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.

Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія суддів зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ТОВ «Колос» приймав участь у суді першої інстанції, однак клопотання про зупинення провадження до розгляду іншої справи (№496/2134/23) заявлено не було.

Тому такі доводи апеляційної скарги до уваги не приймаються.

Додатково колегія суддів зауважує, що рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 06 лютого 2024 року (№496/2134/23) позовну заяву ТОВ «Колос» до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 про визнання недійсною додаткової угоди залишено без задоволення.

Вказане рішення набрало законної сили, ніким оскаржено не було.

Отже, клопотання про зупинення провадження на момент розгляду справи апеляційною інстанцією є неактуальним.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» залишити без задоволення.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 08 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 17 травня 2024 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: А.І. Дришлюк

С.М. Сегеда