Постанова

від 02.05.2024 по справі 607/22769/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/22769/20 Головуючий у1-йінстанції Вийванко О.М. Провадження № 22-ц/817/6/24 Доповідач - Костів О.З.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Хома М. В., Храпак Н. М.,

за участю секретаря Іванюти О.М.,

апелянта ОСОБА_1

та його представника адвоката Шмигельської О.В.,

представника апелянта АТ «ПУМБ» адвоката Бири І.М.,

представників відповідача-позивача ТОВ «Т-ПС»

ОСОБА_2 та адвоката Притули О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/22769/20 за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 квітня 2022 року, ухвалене суддею Вийванком О.М., повний текст якого складено 02 травня 2022 року, а також апеляційною скаргою ОСОБА_3 на додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 травня 2022 року, ухвалене суддею ВийванкомО.М., повний текст якого складено 02травня 2022 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Т-ПС», третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк» про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням та зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Т-ПС» до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Т-ПС» (далі ТОВ «Т-ПС»), третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк» (далі АТ «ПУМБ») про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням.

В обґрунтування заявлених вимог позивач покликався на те, що він є власником нежитлового приміщення під літерою «Д», загальною площею 198.8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається із двох приміщень: 1 - площею 166.5 кв.м., та 2 - площею 32.3 кв.м.

Дане приміщення за своїми технічними характеристиками є вбудованим приміщенням в адміністративно-побутове приміщення з виробництвом меблевої фурнітури, загальною площею 2356.4 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ТОВ «Т-ПС», та має з цим приміщенням чотири спільних стіни.

Також зазначено, що 24-25 вересня 2020 року ТОВ «Т-ПС» здійснило самовільне руйнування 2-х стін, які фактично є стінами належного ОСОБА_1 приміщення 2 площею 32.3 кв.м., внаслідок чого його площа зменшилася на 32.3 кв.м. та він втратив можливість користуватися даною частиною приміщення.

З метою реагування правоохоронних органів на неправомірні дії відповідача ОСОБА_1 неодноразово викликав патрульну поліцію, однак руйнування відповідачем стін належного йому приміщення продовжувалось.

Крім того, позивач вказав, що 25 вересня 2020 року він звернувся в Тернопільський відділ поліції ГУНП в Тернопільській області з заявою про притягнення директора ТОВ «Т-ПС» ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за фактом демонтажу стін, та надав письмові пояснення. Після цього, 29 вересня 2020 року за вказаною заявою розпочато кримінальне провадження № 12020215010000452 за ознаками ст.356 КК України, інформація про яке внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Разом з тим, ОСОБА_1 неодноразово направляв ТОВ «Т-ПС» вимогу про усунення порушень права власності шляхом відновлення зруйнованих стін його приміщення, однак зазначена вимога була залишена ТОВ «Т-ПС» без відповіді та реагування.

Виходячи з наведеного, ОСОБА_1 просив суд усунути йому перешкоди в користуванні нежитловим приміщенням літ. «Д», загальною площею 198.8 м.кв., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зобов`язавши ТОВ «Т-ПС»привести до попереднього стану (відновити) за свій рахунок конструктивні елементи частково зруйнованого приміщенняшляхом відбудови зруйнованих стін, у відповідності до технічного паспорту на нежитлове приміщення, виданого 16 липня 2020 року ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації».

У березні 2021 року ТОВ «Т-ПС» звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням.

В обґрунтування заявлених вимог представник ТОВ «Т-ПС» зазначив, що товариство є власником нежилого приміщення, адміністративно-побутового приміщення з виробництвом меблевої фурнітури загальною площею 2356.4 кв.м., яке складається з 24 приміщень та находиться за адресою: АДРЕСА_1 . Дане приміщення придбане ТОВ «Т-ПС» 13 серпня 2020 року на прилюдних торгах. Право власності на вказане нерухоме майно зареєстровано 17 вересня 2020 року за реєстраційним № 4299.

ОСОБА_4 самовільно та без жодних правових підстав почав використовувати одне з належних ТОВ «Т-ПС» приміщень, а саме приміщення №12 площею 173.2 м.кв.

22 вересня 2020 року було з`ясовано, що ОСОБА_4 , вибивши дверний отвір у зовнішній стіні, зробив вхід до вказаних приміщень та почав складувати там будівельні матеріали. На вимогу працівників охоронної фірми «Роял-Контракт» припинити вказані протиправні дії ОСОБА_1 не відреагував, пояснивши, що він купив це приміщення у ТОВ «Тотус» та зайняв його за вказівкою продавця. На прохання надати відповідну технічну документацію, з метою ідентифікації даного приміщення з тим, яке ОСОБА_4 придбав у власність у ТОВ «Тотус», останній не надав таких документів.

У зв`язку з наведеним директор ТОВ «Т-ПС» змушений був за даним фактом незаконного проникнення та внесення в інвентаризаційні дані недостовірної інформації (підроблення інвентарної справи) звертатись у поліцію.

Представник ТОВ «Т-ПС» вважає, що ОСОБА_1 незаконно займає належне товариству приміщення 12 площею 173.2 м.кв. та придбав у ТОВ «Тотус» інше приміщення.

Також ОСОБА_1 чинить ТОВ «Т-ПС» перешкоди в користуванні власним майном, оскільки унеможливлює доступ до нього та незаконно зробив вхід до даного приміщення з вулиці, пробивши зовнішню стіну.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 квітня 2022 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Т-ПС», третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору АТ «ПУМБ» про усунення перешкод у користування нежитловим приміщенням.

Задоволено частково зустрічний позов ТОВ «Т-ПС» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням.

Зобов`язано усунути ТОВ «Т-ПС» перешкоди у користуванні нежитловим приміщенням, адміністративно-побутові приміщення з виробництвом меблевої фурнітури за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 2356.4 м.кв., шляхом зобов`язання ОСОБА_1 звільнити приміщення № НОМЕР_1 , загальною площею 173.2 м.кв., що є складовою групи нежитлових приміщень, адміністративно-побутові приміщення з виробництвом меблевої фурнітури за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 2356.4 м.кв.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Т-ПС» судовий збір у розмірі 2270 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 травня 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Т-ПС» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 та АТ «ПУМБ» подали на нього апеляційні скарги, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права. Вказують, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам. Також ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 травня 2022 року.

В апеляційній скарзі на рішення від 21 квітня 2022 року ОСОБА_1 зазначив, що він жодним чином не стверджував і не доводив того факту, що належне йому приміщення літ. «Д» входить до складу адміністративно-побутових приміщень з виробництвом меблевої фурнітури загальною площею 2356.4 кв.м., літ. «Г». Дані приміщення знаходяться в межах огороджувальних конструкцій однієї споруди та є «вбудованим приміщенням». Таким чином, під час розгляду спору відбулася підміна понять «вбудоване приміщення» та «приміщення, які входять до складу групи приміщень іншого об`єкту нерухомого майна». Внаслідок такої підміни понять суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо статусу приміщення, належного ОСОБА_1 .

Предметом доказування у даній справі є розміщення двох окремих об`єктів нерухомого майна в межах огороджувальних конструкцій існуючої споруди.

Натомість суд першої інстанції, розглядаючи даний спір, вважав, що предметом доказування у даній справі є наявність належних ОСОБА_5 нежитлових приміщень в складі приміщень, визначених в технічному паспорті на адміністративно-побутові приміщення з виробництвом меблевої фурнітури.

ОСОБА_6 , заявляючи свої позовні вимоги, вказував, що придбане ним на електронних торгах приміщення під літ. «Д» загальною площею 198.8 м.кв., яким він вільно користувався до 24 вересня 2020 року та частково продовжує користуватися по цей день, складається із двох приміщень: приміщення 1 площею 166.5 м.кв. та приміщення 2 площею 32.3 кв.м.

При цьому він наголошував, що саме відповідач TOB «Т-ПС» 24-25 вересня 2020 року здійснив руйнування двох стін приміщення 2 площею 32.3 кв.м., у зв`язку із чим ОСОБА_7 після 24 вересня 2020 року має можливість користуватися лише одним приміщенням, площа якого становить 166.5 кв.м.

Підтвердженням тому, що до складу приміщення під літ. «Д» входить приміщення 1 площею 166.5 м.кв. та приміщення 2 площею 32.3 кв.м. є не тільки технічний паспорт, виготовлений 16 липня 2020 року на це приміщення, але і правовстановлюючі документи на це приміщення його попереднього власника ТОВ «Тотус», а саме договір купівлі-продажу від 09 квітня 2003 року та реєстраційне посвідчення від 07 жовтня 2004 року, копії яких містяться в матеріалах справи.

Однак, вирішуючи спір, суд першої інстанції не взяв до уваги дані обставини та здійснював ідентифікації (порівняння) нежитлового приміщення під літ. «Д» з приміщеннями, які відображені в технічному паспорті на адміністративно-побутові приміщення з виробництвом меблевої фурнітури виключно по параметру «загальна площа об`єкта», тоді як ідентифікації/порівнянню підлягали складові частини об`єктів порівняння.

Суд першої інстанції, встановлюючи, що приміщення під літ. «Д» та адміністративно-побутові приміщення з виробництвом меблевої фурнітури є різними об`єктами нерухомого майна, не врахував того, що вони можуть знаходитися в межах периметру однієї будови.

Підтвердженням того, що нежитлове приміщення «Д» загальною площею 198.8 м.кв. і адміністративно-побутові приміщення з виробництвом меблевої фурнітури загальною площею 2356.4 м.кв. (літ «Г») знаходяться в об`ємах однієї будови є заведення однієї інвентарної справи №44942, в якій відображені технічні параметри двох різних об`єктів нерухомого майна.

Крім того, зазначає, що назва нерухомого майна «Адміністративно-побутові приміщення з виробництвом меблевої фурнітури» з`явилася лише після проведеної в 2007 році реконструкції «Приміщення головного корпусу цеху перегородок» під літерою «Г».

В свою чергу нежитлове приміщення під літ. «Д» до набуття його у власність ОСОБА_8 мало назву «Приміщення для комплектації каркасів цеху перегородок» під літерою «Д».

Таким чином, обидва приміщення були складовими частинами одного цеху перегородок, підтвердженням чому є наданий третьою особою до матеріалів справи «Зведений акт вартості будинків, господарських будівель та споруд промислової бази ВАТ «Тернопільбуд», якому суд першої інстанції не дав належної правової оцінки та не зазначив у своєму рішенні мотивів неприйняття даного доказу.

Зазначає, що судом також не враховано договір оренди земельної ділянки від 15 серпня 2005 року, укладений між ТОВ «Тотус» та Тернопільською міською радою з додатками, який був однією із підстав укладення між ТОВ «Тотус» та ЗАТ «ПУМБ» договору іпотеки нежитлових приміщень «Д», які були наявні станом на 2005 рік.

В проектній документації на реконструкцію відображені наявні на початок реконструкції приміщення під літерами «Д» та «Г».

Отже, приміщення «Д» існувало як окремий об`єкт нерухомого майна та знаходилося поряд з приміщенням «Г» до початку реконструкції приміщення «Г».

Натомість, суд першої інстанції встановив факт зайняття ОСОБА_8 саме приміщення 12 площею 173.2 кв.м. на підставі актів від 22 вересня 2020 року та 25 вересня 2020 року, складених працівниками TOB «Т-ПС», які є зацікавленими особами у вирішенні даного спору на користь TOB «Т-ПС». Крім того, згідно змісту цих актів особи, які їх склали, засвідчують, що не мають доступу до приміщення, зайнятого ОСОБА_8 .

Розглядаючи даний спір суд не дав належної оцінки тому факту, що спір у даній справі виник у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 , як добросовісний власник, з 13 липня 2020 року користується належним йому приміщенням. Однак TOB «Т-ПС», набувши 17 вересня 2020 року право власності на адміністративно-побутові приміщення з виробництвом меблевої фурнітури загальною площею 2356.4 м.кв. вважало, що приміщення, які займає ОСОБА_6 , є складовими частинами головної речі адміністративно-побутові приміщення з виробництвом меблевої фурнітури, покликаючись на те, що в їх технічному паспорті це приміщення зазначено як приміщення 12 площею 173.2 м.кв.

Отже, на момент набуття TOB «Т-ПС» права власності на адміністративно-побутові приміщення з виробництвом меблевої фурнітури ОСОБА_6 вже вступив у володіння та користування належним йому майном. Жодних претензій зі сторони попереднього власника вказаного майна TOB «Тотус» до ОСОБА_9 не було.

Вказує, що суду слід було критично оцінити технічний паспорт на адміністративно-побутові приміщення з виробництвом меблевої фурнітури від 17 вересня 2020 року, оскільки технічна інвентаризація даного об`єкту не проводилась, виконавець технічного паспорту на об`єкт не виходив та не здійснював фактичних обмірів приміщень, матеріали такої технічної інвентаризації в інвентарній справі відсутні.

Також ОСОБА_1 зазначив, що технічний паспорт від 16 липня 2020 року, який виготовлений на його замовлення, складений внаслідок фактично проведеної технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна та здійснення виконавцем фактичних обмірів приміщень, що підтверджується актом про відсутність змін (т.2 а.с.87), в якому зазначено про обстеження приміщення, а також розрахунком вартості виконаних робіт (т.2 а.с.88-89), в якому вказана сума за вихід працівників TOB «Міське бюро технічної інвентаризації» на об`єкт інвентаризації.

Також доказ здійснення фактичних обмірів приміщення, яке знаходиться у власності та користуванні ОСОБА_1 , міститься у висновку експерта №582/21-22 від 19 травня 2021 року (т.1 а.с.201), яким підтверджено, що при фактичних обмірах приміщення його площа становить 166.5 кв.м. (т.1 а.с.206).

Отже, мають місце явні розбіжності між реальною площею приміщення, яке займає ОСОБА_1 , та площею приміщення 12, розміри якого в технічних паспортах від 23 липня 2008 року та від 17 вересня 2020 року вказані як 173.2 кв.м.

При цьому реальний розмір цього приміщення становить 166.5 м.кв., що повністю ідентифікує його з приміщенням 2, яке є складовою частиною нежитлового приміщення під літ «Д» загальною площею 198.8 кв.м., а отже підтверджує правомірність користування цим приміщенням ОСОБА_1 .

Також у своїй позовній заяві TOB «Т-ПС» сформулювало предмет позову як: «усунути перешкоди у користуванні майном, зобов`язавши ОСОБА_1 не чинити перешкоди у користуванні майном, утриматись від вчинення будь-яких дій щодо використання даних приміщень та привести вказані приміщення в первинний стан у відповідності до технічного паспорту від 17 вересня 2020 року».

Натомість суд першої інстанції зобов`язав ОСОБА_1 звільнити приміщення 12 площею 173.2 м.кв. що є складовою адміністративно-побутових приміщень з виробництвом меблевої фурнітури» загальною площею 2356.4 м.кв.

Отже, суд першої інстанції задовільнив вимогу, яка не була предметом позову TOB «Т-ПС», чим допустив порушення принципу диспозитивності.

Апеляційна скарга на додаткове рішення від 02 травня 2020 року подана ОСОБА_1 в частині стягнення витрат за надання правничої допомоги в розмірі 6000 грн.

Як зазначає апелянт, зустрічна позовна заява TOB «Т-ПС», що в справі є єдиним документом по суті, наданим TOB «Т-ПС», містила лише загальну фразу, що товариство планує понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6500 гривень.

Жодного обґрунтування, доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу в будь-якій сумі та належного розрахунку таких витрат в позовній заяві наведено не було.

Також TOB «Т-ПС» у даній заяві не заявляло про те, що ним будуть подані у строки, передбачені частиною восьмою статті 141 ЦПК України, додаткові докази про понесені судові витрати.

Вказує, що на момент вирішення спору TOB «Т-ПС» не надало жодного доказу понесення ним судових витрат в розмірі 6500 грн.

При цьому строк для подачі таких доказів, встановлений ст.141 ЦПК України, закінчувався 21 квітня 2022 року (день завершення дебатів у справі).

До завершення цього строку представник TOB «Т-ПС» не зробив заяви про те, що докази в підтвердження понесених судових витрат будуть подані протягом п`яти днів після винесення рішення (частина восьма ст.141 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу подана представником відповідача 22 квітня 2022 року, тобто зі спливом строків, передбачених ст.141 ЦПК України.

Враховуючи відсутність у матеріалах справи заяви представника відповідача про намір подати докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення судового рішення, підстави для розгляду поданих документів були відсутні.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 квітня 2022 року та додаткове рішення від 02 травня 2022 року, ухвалити нове рішення, яким свої позовні вимоги задовольнити повністю, а у задоволенні зустрічних позовних вимог ТОВ «Т-ПС» відмовити.

АТ «ПУМБ», від імені якого діє адвокат Бира І.М., в апеляційній скарзі на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 квітня 2022 року посилається на те, що судом не надано належної оцінки поясненням представника АТ «ПУМБ» та наданим ним доказам.

Вказує, що 19 червня 2008 року між ЗАТ «ПУМБ», правонаступником всіх прав та зобов`язань якого є АТ «ПУМБ», та ТОВ «Тотус» було укладено кредитний договір №1.08-35 з додатковими угодами №1 від 22 жовтня 2008 року, №2 від 11 вересня 2009 року, №3 від 06 липня 2010 року, №4 від 16 серпня 2010 року та №5 від 24 травня 2011 року.

В забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Тотус» перед АТ «ПУМБ» був укладений Іпотечний договір №1.08-35/1 від 19 червня 2008 pоку, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу за реєстровим №2637, відповідно до якого в іпотеку банку передано приміщення для комплектації каркасів цеху перегородок під літ. «Д» загальною площею 198.8 кв.м., що розташоване за адресою: м.Тернопіль, вул.Промислова, буд.30, літ.№ за планом земельної ділянки «Д», що складається з:

а) приміщення 1-1 площею 166.5 кв.м;

б) приміщення 1-2 площею 32.3 кв.м.

У зв`язку із неналежним виконанням ТОВ «Тотус» своїх зобов`язань за кредитним договором, АТ «ПУМБ» звернулося із позовною заявою до суду та 30 травня 2016 року Господарським судом Тернопільської області видано наказ про примусове виконання рішення від 11 травня 2016 року у справі №921/644/14-г/7 про стягнення з ТОВ «Тотус» на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованості за кредитним договором №1.08-35 від 19 червня 2008 року в сумі 612000.00 грн та 77000.00 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ, встановленого станом на 16 червня 2014 року, становить 904605.24 грн, та судових витрат в сумі 30332.07 грн.

12 травня 2016 року державним виконавцем згідно ст.ст.17, 9, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону, який діяв на момент вчинення виконавчих дій) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за заявою АТ «ПУМБ».

Порядок вчинення виконавчих дій органами державної виконавчої служби, зокрема порядок звернення стягнення на майно боржника, регулюються Законом України «Про виконавче провадження».

17 квітня 2019 року державним виконавцем складено акт опису та арешту нерухомого майна, що перебувало в іпотеці банку згідно Іпотечного договору №1.08-35/1 від 19 червня 2008 року, укладеного між ПАТ «ПУМБ» та ТОВ «Тотус», відповідно до якого в іпотеку передано приміщення для комплектації каркасів цеху перегородок під літ. «Д» загальною площею 198.8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Даний акт не оскаржувався жодною стороною виконавчого провадження.

16 вересня 2019 року суб`єктом оціночної діяльності приватним підприємством «Західний експертно-консалтинговий центр» проведено незалежну оцінку нерухомого майна, із метою визначення ринкової вартості для реалізації майна на прилюдних торгах. Ринкова вартість майна без врахування ПДВ становила 178899.00 гривень.

25 вересня 2019 року Тернопільським міським відділом ДВС було направлено лист-повідомлення всім сторонам виконавчого провадження про проведену оцінку нерухомого майна та запропоновано, у разі незгоди із результатами визначення вартості чи оцінки майна, оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк із дня отримання відповідного повідомлення. Висновок про вартість оцінки майна не був оскаржений ніким з учасників виконавчого провадження.

21 листопада 2019 року перший аукціон з продажу нерухомого майна, що перебувало в іпотеці АТ «ПУМБ», не відбувся через відсутність покупців.

Переможцем повторного електронного аукціону став ОСОБА_1 . Результати аукціону ніким з учасників виконавчого провадження не оскаржувались, вартість майна була сплачена переможцем торгів в повному обсязі та він набув право власності на нього.

Таким чином, судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи.

Крім того, вказує, що ТОВ «Тотус» було надано АТ «ПУМБ» зведений акт вартості будівель, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , та план приміщення «Д», затверджений міським бюро технічної інвентаризації.

В пункті 2.1.4 Іпотечного договору зазначено, що Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці загальною площею 7320.00 кв.м., яка надана Іпотекодавцю ТОВ «Тотус» в оренду, відповідно до Договору оренди землі від 15 серпня 2015 року, зареєстрованого в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, про що вчинено відповідний запис від 12 вересня 2005 року за №2153. Невід`ємною частиною Договору оренди землі є кадастровий план розташування земельної ділянки, що надається в оренду ТОВ «Тотус» для обслуговування викуплених приміщень по АДРЕСА_1 . На даному кадастровому плані зображене, в тому числі, і приміщення для комплектації каркасів цеху перегородок під літ. «Д», загальною площею 198.8 кв.м., що розташоване зa адресою: АДРЕСА_1 , літ.№ за планом земельної ділянки «Д», що складається з: а) 1-1 прим. пл. 166.5 кв.м., б) 1-2 прим. пл. 32.3 кв.м., яке було передане в іпотеку АТ «ПУМБ». Отже твердження ТОВ «Т-ПС» та висновок суду першої інстанції про відсутність такого приміщення не відповідає дійсності та повністю спростовується зазначеними вище документами.

Вищевикладеним повністю підтверджується існування приміщення для комплектації каркасів цеху перегородок під літ. «Д». загальною площею 198.8 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , літ.№ зa планом земельної ділянки «Д», що складається з: а) 1-1 прим. пл. 166.5 кв.м.; б) 1-2 прим. пл. 32,3 кв.м., яке належало ТОВ «Тотус» на праві власності та було передано в іпотеку АТ «ПУМБ», відповідно до нотаріально посвідченого Договору іпотеки від 19 червня 2008 року та в подальшому на законних підставах придбане ОСОБА_1 на прилюдних торгах.

Вважає, що при винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції керувався інтересами лише ТОВ «Т-ПС» та повністю проігнорував інтереси ОСОБА_1 , вказавши, що придбаного ним на прилюдних торгах приміщення взагалі не існує, тим самим фактично позбавивши права володіння, користування та розпорядження своїм майном, придбаним на законних підставах.

Просили скасувати вищевказане рішення та прийняте нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , а в задоволенні зустрічного позову ТОВ «Т-ПС» відмовити.

Представник ТОВ «Т-ПС» адвокат Притула О.Б. подала відзиви на апеляційні скарги ОСОБА_1 та АТ «ПУМБ», які по суті є ідентичними і у яких зазначила, що посилання ОСОБА_1 на висновок експерта № 582/21-22 від 19 травня 2021 року суд правомірно не взяв до уваги з огляду на постанову Західного апеляційного господарського суду від 01 грудня 2021 року у справі №921/697/20, якою апеляційну скаргу ТОВ «Тотус» від 05 липня 2021 року залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 07 червня 2021 року залишено без змін.

Зазначає, що вказаною постановою не взято до уваги даний висновок як доказ у справі, так як такого нежитлового приміщення під літерою «Д» площею 166.5 м.кв. не існує.

У матеріалах справи знаходиться реєстраційне посвідчення на приміщення для комплектації каркасів цеху перегородок під літ. «Д» загальною площею 198.8 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані за TOB «Тотус» на праві приватної власності на підставі договору б/н купівлі-продажу приміщення для комплектації каркасів цеху перегородок від 09 квітня 2003 року та акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 17 грудня 2003 року, записаного в реєстрову книгу за №163. Об`єкт складається з 1-1 прим. пл.166.5 кв.м., 1-2 прим. пл.32.3 кв.м. Реєстраційне посвідчення видане 07 жовтня 2004 року начальником Тернопільського міського бюро технічної інвентаризації О.В.Гнатюком. Тому експертом не надано відповідь на поставлене питання. Також у висновку експерта не зазначено, хто був присутній при проведенні експертизи.

Крім того, експертом в досліджувальній частині висновку зазначено про те, що відповідно до копії технічного паспорта від 16 липня 2020 року на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , виконаного ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» на замовлення ОСОБА_1 до складу об`єкту входять наступні приміщення: 1-ий поверх: приміщення 1 площею 166.5 м.кв., приміщення 2 площею 32.3 м.кв., разом по об`єкту поверху 198.8 м.кв. Станом на день дослідження доступ до приміщення 2 площею 32.3 м.кв. є неможливим із-за замурованого дверного прорізу між приміщеннями 1 і 2, тому проведене експертне дослідження є неповним.

Вважає, що суд правомірно не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_10 щодо розміщення нежитлової будівлі під літ «Д» загальною площею 198.8 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки вказані обставини повинні підтверджуватися письмовими доказами.

Таким чином нежитлове приміщення, адміністративно-побутові приміщення з виробництвом меблевої фурнітури загальною площею 2356.4 кв.м., літ. «Г», яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та нежитлове приміщення під літерою «Д», загальною площею 198.8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , були окремими об`єктами права приватної власності ТОВ «Тотус» (свідоцтво про право власності на нерухоме майно на нежитлове приміщення, адміністративно-побутові приміщення з виробництвом меблевої фурнітури площею 2356.4 кв.м., видане 27 березня 2008 року виконавчим комітетом Тернопільської міської ради, та реєстраційне посвідчення на приміщення для комплектації каркасів цеху перегородок під літ. «Д», загальною площею 198.8 кв.м., видане Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 07 жовтня 2004 року), набуті на підставі різних договорів та стали предметами іпотеки по різних іпотечних договорах. Доказів на підтвердження протилежного позивачем не подано.

В судовому засіданні ОСОБА_1 , його представник ОСОБА_11 та представник АТ «ПУМБ» Бира І.М. просили задовольнити їхні апеляційні скарги з підстав, викладених у ній.

Представники ТОВ «Т-ПС» Притула О.Б. та ОСОБА_2 просили у задоволенні апеляційних скарг відмовити та залишити оскаржувані рішення суду без змін, оскільки вважають їх законними та обґрунтованими.

Згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг, заслухавши пояснення учасників процесу, доповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та АТ «ПУМБ» підлягають до задоволення.

Судом встановлено наступні обставини.

Сторони є власниками нежитлових приміщень, які знаходяться за однією адресою: АДРЕСА_1 .

Зокрема, позивачу-відповідачу ОСОБА_1 належить нежитлове приміщення літ.«Д», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 198.8 кв.м., що підтверджується інформаційною довідкою 219963574 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна (т.1 а.с.6-7).

Вказане нерухоме майно ОСОБА_1 придбав за 437944.34 грн на прилюдних торгах з реалізації предмету іпотеки, що підтверджується Свідоцтвом від 13 липня 2020 року, посвідченим приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Жовнір І.Т., зареєстрованим в реєстрі за №2762 (т.1 а.с.10).

В свою чергу, відповідач-позивач ТОВ «Т-ПС» є власником нежитлового приміщення, адміністративно-побутові приміщення з виробництвом меблевої фурнітури, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 2356.4 кв.м., що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №224386466 від 17 вересня 2020 року (т.1 а.с.83).

Вказане нерухоме майно ТОВ «Т-ПС» придбало за 5571400.00 грн на прилюдних торгах з реалізації предмету іпотеки, що підтверджується Свідоцтвом від 17 вересня 2020 року, посвідченим приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Жовнір І.Т., зареєстрованим в реєстрі за №4299 (т.1 а.с.82).

Таким чином, предметом дослідження у вказаній справі є з`ясування питання, де саме розташовані належні сторонам нежитлові приміщення та чи входить належне ОСОБА_1 приміщення під літерою «Д», загальною площею 198.8 кв.м., в склад групи нежитлових приміщень загальною площею 2356.4 кв.м., які належать ТОВ «Т-ПС».

В судовому засіданні встановлено, що до придбання сторонами нежитлових приміщень вони належали ТОВ «Тотус», а ще раніше ВАТ «Тернопільбуд».

Зокрема, згідно Договору № б/н від 09 квітня 2003 року купівлі-продажу приміщення для комплектації каркасів цеху перегородок промислової бази ВАТ «Тернопільбуд» по вул.Промисловій, 30 в м.Тернополі Продавець (ВАТ «Тернопільбуд») продає, а Покупець (ТОВ «Тотус») купляє приміщення для комплектації каркасів цеху перегородок, що належить Продавцю на праві власності (т.1 а.с.111-114).

В п.1.2 договору наведено відомості про Об`єкт купівлі-продажу, а саме:

- найменування: приміщення для комплектації каркасів цеху перегородок (промислової бази ВАТ «Тернопільбуд») (витяг з плану додається, літ. «Д», загальною площею 198.8 м.кв.);

- адреса: 46019, м.Тернопіль, вул.Промислова, 30.

Придбане згідно вказаного договору майно передано Покупцю згідно Акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 17 грудня 2003 року (т.1 а.с.115, 116).

При цьому апеляційний суд зазначає, що серед осіб, які підписали вказаний акт від імені Покупця був і засновник ТОВ «Тотус» ОСОБА_2 (на час розгляду справи директор ТОВ «Т-ПС» та представник товариства в суді).

Згідно з реєстраційним посвідченням на об`єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам, засвідченим Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 07 жовтня 2004 року та записаним в реєстрову книгу за №1163, приміщення для комплектації каркасів цеху перегородок, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване на праві приватної власності за ТОВ «Тотус». Вказане приміщення складається із 1-1 прим. площею 166.5 кв.м. та 1-2 прим. площею 32.3 кв.м. (т.1 а.с.117).

Вказане також підтверджується витягом з реєстру права власності на нерухоме майно №18853603 від 19 травня 2008 року (т.1 а.с.225).

19 червня 2008 року між ТОВ «Тотус» та ЗАТ «ПУМБ» було укладено кредитний договір та договір іпотеки, згідно якого в іпотеку передано приміщення для комплектації каркасів цеху перегородок під літ. «Д», загальною площею 198.8 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , літ. № за планом земельної ділянки «Д», що складається з:

а) 1-1 прим. пл. 166.5 кв.м.;

б) 1-2 прим. пл. 32.3 кв.м.

В зв`язку із невиконанням ТОВ «Тотус» своїх зобов`язань за кредитним договором було звернуто стягнення на предмет іпотеки та згідно акту про реалізацію предмета іпотеки, затвердженого начальником Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) вказане майно на прилюдних торгах придбав ОСОБА_1 , про що 13 липня 2020 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Жовнір І.Т. видано відповідне Свідоцтво (т.1 а.с.10).

16 липня 2020 року TOB «Міське бюро технічної інвентаризації» на замовлення ОСОБА_1 виготовлено технічний паспорт на належне йому приміщення, з якого вбачається, що його загальна площа становить 198.8 м.кв. та воно складається із двох приміщень, а саме: 1-1 прим. площею 166.5 кв.м. та 1-2 прим. площею 32.3 кв.м. У вказаному технічному паспорті зазначено, що він виготовлений на основі матеріалів інвентарної справи №44942 (т.1 а.с.11-14).

Також з матеріалів справи вбачається, що 03 березня 2003 року між ВАТ «Тернопільбуд» (Продавець) та ТОВ «Тотус» (Покупець) укладено договір б/н, згідно п.1.1 якого Продавець продає, а Покупець купує головний корпус цеху перегородок промислової бази ВАТ «Тернопільбуд», що належить Продавцю на праві власності на підставі свідоцтва про власність від 16 січня 1994 року за №П-396 та переліку нерухомого майна №10-21-13427, виданого 03 листопада 2000 року Фондом Держмайна України (т.1 а.с.41-44).

В п.1.2 договору наведено відомості про Об`єкт купівлі-продажу, а саме:

- найменування: головний корпус цеху перегородок промислової бази ВАТ «Тернопільбуд» (витяг з плану додається, що є під літ. «Г» загальною площею 1435.3 кв.м.);

- адреса: АДРЕСА_2 .

Вказана інформація підтверджується також актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 24 грудня 2004 року та актом прийому-передачі головного корпусу цеху перегородок від 24 грудня 2004 року (т.1 а.с.45, 46).

Згідно з реєстраційним посвідченням на об`єкт нерухомого майна, які належать юридичним особам, засвідченим Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 19 січня 2005 року та записаним в реєстрову книгу за №1163, головний корпус цеху перегородок загальною площею 1435.3 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований на праві приватної власності за ТОВ «Тотус» (т.1 а.с.47).

Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №1239 від жовтня 2005 року (день місяця нечіткий) дозволено ТОВ «Тотус» виконати реконструкцію власного головного корпусу цеху перегородок під літерою «Г» згідно реєстраційного посвідчення за адресою: АДРЕСА_1 , під адміністративно-побутові приміщення з виробництвом меблевої фурнітури (т.2 а.с.30).

Відповідно до акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від грудня 2007 року, рішенням приймальної комісії прийнято в експлуатацію реконструкцію власного головного цеху перегородок під літ. «Г» згідно реєстраційного посвідчення за адресою: АДРЕСА_1 під адміністративно-побутові приміщення з виробництвом меблевої фурнітури, загальною площею 2356.4 кв.м., проведеної ТОВ «Тотус» (т.1 а.с.57-63).

Даний акт затверджений рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №314 від 05 березня 2008 року (т. а.с.56).

12 березня 2008 року виконавчий комітет Тернопільської міської прийняв рішення про оформлення права власності за ТОВ «Тотус» на адміністративно- побутові приміщення з виробництвом меблевої фурнітури загальною площею 2356.4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.64).

На підставі вищевказаного рішення, 27 березня 2008 року виконком Тернопільської міської ради видав свідоцтво про право власності на нерухоме майно №411 про те, що адміністративно-побутові приміщення з виробництвом меблевої фурнітури загальною площею 2356.4 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , є приватною власністю ТОВ «Тотус» (т.1 а.с.65).

Ця інформація підтверджується і витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №21619827 від 21 січня 2009 року, виданим ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» (т.1 а.с.66).

27 березня 2008 року TOB «Міське бюро технічної інвентаризації» на замовлення ТОВ «Тотус» виготовлено технічний паспорт на належне товариству нерухоме майно виробничий будинок (адміністративно-побутові приміщення з виробництвом меблевої фурнітури), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (т.3 а.с.135-140).

З плану та експлікації даного технічного паспорту вбачається, що об`єкт інвентаризації складається із 24 приміщень (15 на першому та 9 на другому поверсі), загальною площею 2356.4 м.кв. На першому поверсі, серед іншого, знаходиться приміщення 12 «виробничий цех» площею 173.2 м.кв. У вказаному технічному паспорті зазначено, що він виготовлений на основі матеріалів інвентарної справи №44942.

Також в судовому засіданні встановлено, що між ТОВ «Тотус» та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» було укладено кредитний договір та договір іпотеки, згідно якого в іпотеку передано адміністративно-побутові приміщення з виробництвом меблевої фурнітури, загальною площею 2356.4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з протоколом №496715 проведення електронних торгів, 13 серпня 2020 року ДП «Сетам» провело торги лота за реєстраційним №432370, а саме: іпотека, нежиле приміщення, адміністративно-побутові приміщення з виробництвом меблевої фурнітури, загальною площею 2356.4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , переможцем яких стало ТОВ «Т-ПС» в особі представника ОСОБА_2 (т.1 а.с.74-75).

Відповідно до платіжного доручення №3366 від 20 серпня 2020 року ТОВ «Т-ПС» сплатило на рахунок ОВВ МІН`ЮСТ кошти в сумі 5292830.00 грн на придбання на Сетам лоту № 432370, протокол №496715 від 13 серпня 2020 року (т.1 а.с.76).

03 вересня 2020 року державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України склав акт №46453373/6-20.1 про проведення електронних торгів, ВП №44003543, в якому зазначив, що в ході примусового виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 16 грудня 2014 року №921/906/13-г/5 про стягнення з ТОВ «Тотус» на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» 2494215 доларів 22 центи США та 393420.72 грн проведено опис майна боржника, а саме: нежиле приміщення, адміністративно-побутові приміщення з виробництвом меблевої фурнітури загальною площею 2356.4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке в подальшому передано на реалізацію та внесено до системи електронних торгів арештованим майном під лотом №432370. Переможцем визнано ТОВ «Т-ПС» (т.1 а.с.79-81).

17 вересня 2020 року TOB «Технічна інвентаризація нерухомості Тернопільської області» на замовлення ТОВ «Т-ПС» виготовлено технічний паспорт на належну йому групу нежитлових приміщень, адміністративно-побутові приміщення з виробництвом меблевої фурнітури загальною площею 2356.4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.84-90).

З плану та експлікації даного технічного паспорту вбачається, що об`єкт інвентаризації складається із 24 приміщень (15 на першому та 9 на другому поверсі), загальною площею 2356.4 м.кв.

На першому поверсі знаходиться приміщення 12 «виробничий цех» площею 173.2 м.кв.

Згідно актів від 22 вересня 2020 року та 25 вересня 2020 року, складених представниками ТОВ «Т-ПС», ОСОБА_1 незаконно займає належне ТОВ «Т-ПС» приміщення №12 площею 173.2 м.кв., чинить перешкоди в користуванні майном, оскільки унеможливив доступ до нього, замурувавши проїзди в дане приміщення зі сторони інших приміщень загального комплексу адміністративно-побутового приміщення з виробництвом меблевої фурнітури загальною площею 2356.4 кв.м., та незаконно зробив вхід до даного приміщення з вулиці, пробивши зовнішню стіну цього приміщення, чим її пошкодив. Окрім цього, всередині цього приміщення проводить будівельні роботи по закриттю металевими елементами раніше існуючих проїздів через дане приміщення та вибиває отвір в приміщення під номером 15 площею 521.4 кв.м., яке входить в майновий комплекс адміністративно-побутового приміщення з виробництвом меблевої фурнітури загальною площею 2356.4 кв.м., чим руйнує дане приміщення (т.1 а.с.98, 99).

20 листопада 2020 року та 10 грудня 2020 року ОСОБА_1 направляв директору ТОВ «Т-ПС» вимоги про усунення порушень права власності шляхом відновлення зруйнованих ним стін, надававши відповідний термін, що підтверджується накладними з «АТ» Укрпошта» №4600806949576 та №215600426655 (т.1 а.с.19, 21).

ОСОБА_1 як на підставу заявлених вимог, посилається на те, що належне йому нежитлове приміщення під літерою «Д» загальною площею 198.8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є «вбудованим приміщенням» та знаходиться в межах огороджувальних конструкцій однієї споруди - групи нежитлових приміщень загальною площею 2356.4 кв.м., однак ТОВ «Т-ПС» здійснило руйнування стін, що призвело до фактичного зменшення площі його приміщення, а тому він вважає, що перебуває у зайнятому приміщенні законно і слід усунути йому перешкоди у користуванні його нежитловим приміщенням.

ТОВ «Т-ПС» як на підставу заявлених зустрічних вимог посилається на те, що належне ОСОБА_1 нежитлове приміщення під літерою «Д», загальною площею 198.8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не входить в склад належної їм групи нежитлових приміщень загальною площею 2356.4 кв.м., а ОСОБА_1 незаконно зайняв інше приміщення (яке йому не належить), а саме №12 площею 173.2 кв.м., а тому слід усунути перешкоди у користуванні їх нежитловим приміщенням.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та задовольняючи зустрічні позовні вимоги ТОВ «Т-ПС» суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що нежитлове приміщення під літерою «Д» загальною площею 198.8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , входить в склад групи нежитлових приміщень, адміністративно-побутові приміщення з виробництвом меблевої фурнітури загальною площею 2356.4 кв.м., літ. «Г», яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зобов`язавши ОСОБА_1 звільнити спірне приміщення.

Однак, з таким висновком колегія суддів не погоджується.

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 316 ЦК України визначено, що право власності це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності на нерухоме майно набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Відповідно до вимог ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається на висновок експерта №582/21-22 від 19 травня 2021 року за результатами проведеного будівельно-технічного дослідження за заявою директора ТОВ «Тотус» ОСОБА_10 від 11 травня 2021 року (т.1 а.с.201-208).

Зазначений висновок був підготовлений для подання до господарського суду Тернопільської області провідним судовим експертом Тернопільського відділення КНДІСЕ Переймибідою Володимиром Михайловичем, який попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Згідно з вказаним експертним висновком нежитлове приміщення під літерою «Д» загальною площею 166.5 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1 , є складовою групи нежитлових приміщень, адміністративно-побутові приміщення з виробництвом меблевої фурнітури, загальною площею 2356.4 м.кв., яке належить ТОВ «Т-ПС».

Надаючи оцінку вказаному доказу, суд першої інстанції зазначив, що постановою Західного апеляційного господарського суду від 01 грудня 2021 року у справі №921/697/20 не взято до уваги даний Висновок експерта як доказ по справі з огляду на те, що нежитлове приміщення під літерою «Д», площею 166.5 м.кв. не існує. В матеріалах справи знаходиться Реєстраційне посвідчення на приміщення для комплектації каркасів цеху перегородок під літ. «Д» загальною площею 198.8 м.кв., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за ТОВ «Тотус» на праві приватної власності на підставі договору б/н купівлі-продажу приміщення для комплектації каркасів цеху перегородок від 09 квітня 2003 року та акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 17 грудня 2003 року, записаного в реєстрову книгу за №163. Об`єкт №30 складається з 1-1 прим. пл.166.5 кв.м., 1-2 прим. пл.32.3 кв.м. Реєстраційне посвідчення видане 07 жовтня 2004 року начальником Тернопільського міського БТІ О.В. Гнатюком. Тому експертом не надано відповідь на поставлене перед ним питання. Також у висновку експерта не зазначено, хто був присутній при проведенні експертизи.

Крім того, експертом в досліджувальній частині висновку зазначено про те, що відповідно до копії технічного паспорту від 16 липня 2020 року на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , виконаного ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» на замовлення ОСОБА_1 , до складу об`єкту входять наступні приміщення: 1-ий поверх: приміщення 1 площею 166.5 м.кв., приміщення 2 площею 32.3 м.кв., разом по об`єкту поверху 198.8 м.кв. Станом на день дослідження доступ до приміщення 2 площею 32.3 м.кв. є неможливим із-за замурованого дверного прорізу між приміщеннями 1 і 2. Тому проведене експертне дослідження є неповним.

У зв`язку з наведеним та посилаючись на ч.4 ст.82 ЦПК України щодо преюдиційності судового рішення, судом першої інстанції також не було взято до уваги зазначений висновок експерта №582/21-22 від 19 травня 2021 року.

Однак, колегія суддів вважає такий висновок суду помилковим, з огляду на наступне.

Ч.4 ст.82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Такі висновки сформульовані в пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі №917/1345/17.

З огляду на зазначене, колегія суддів не вбачає підстав для відмови у прийнятті як доказу висновку експерта №582/21-22 від 19 травня 2021 року, оскільки даним висновком встановлено, що нежитлове приміщення під літерою «Д» загальною площею 166.5 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 , є складовою групи нежитлових приміщень, адміністративно-побутові приміщення з виробництвом меблевої фурнітури, загальною площею 2356.4 м.кв., яке належить ТОВ «Т-ПС». При цьому колегія суддів апеляційного суду не бере до уваги надану у постанові Західного апеляційного господарського суду від 01 грудня 2021 року у справі №921/697/20 оцінку даному висновку експерта, а враховує лише встановлені судом обставини.

Даний висновок в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, будучи попередженим про кримінальну відповідальність, підтримав експерт ОСОБА_12 , який його складав та підтвердив, що дійсно він досліджував спірне нежитлове приміщення, однак лише в межах приміщення 1, площею 166.5 кв.м., яке входило в загальну площу 198.8 кв.м. нежитлового приміщення під літерою «Д», що знаходиться по АДРЕСА_1 , оскільки доступу до іншого приміщення 2 площею 32.3 кв.м. не було через замурований прохід, а тому ним була надана оцінка лише в тих межах, до яких він мав доступ.

При цьому здійснивши заміри вказаного приміщення він дійшов висновку, що в наданому ОСОБА_1 технічному паспорті від 16 липня 2020 року зазначена площа досліджуваного приміщення 1 відповідає дійсності та становить 166.5 м.кв.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав вважати зазначений висновок експерта недопустимим чи неналежним доказом у справі, а тому при розгляді даної справи враховує викладені в ньому результати дослідження та вважає доведеним той факт, що приміщення 1 площею166.5 кв.м., яке є частиною спірного приміщення під літерою «Д» площею 198.8 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 , є складовою групи нежитлових приміщень, адміністративно-побутові приміщення з виробництвом меблевої фурнітури загальною площею 2356.4 кв.м., яке належить ТОВ «Т-ПС».

Як було зазначено судом, відповідно до Договору купівлі-продажу приміщення для комплектації каркасів цеху перегородок промислової бази ВАТ «Тернопільбуд» по вул.Промислова, 30 в м.Тернополі №б/н від 09 квітня 2003 року, Продавець (ВАТ «Тернопільбуд») продає, а Покупець (ТОВ «Тотус») купляє приміщення для комплектації каркасів цеху перегородок, що належить Продавцю на праві власності.

В п.1.2. Договору купівлі-продажу зазначено відомості про Об`єкт купівлі-продажу:

- найменування: приміщення для комплектації каркасів цеху перегородок (промислової бази ВАТ «Тернопільбуд») (витяг з плану додається літ. «Д» загальною площею 198.8 м.кв.);

- адреса: АДРЕСА_2 .

Вказана інформація підтверджується також актом прийому-передачі нежитлового приміщення, згідно Договору б/н від 09 квітня 2003 року купівлі-продажу приміщення для комплектації каркасів цеху перегородок Промислової бази ВАТ «Тернопільбуд» від 17 грудня 2003 року, а також реєстраційним посвідченням на об`єкт нерухомого майна, які належать юридичним особам, засвідченим Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 07 жовтня 2004 року, та записаний в реєстрову книгу за №1163, на приміщення для комплектації каркасів цеху перегородок 1-1 прим. пл.166.5 кв.м., 1-2 прим. пл. 32.3 кв.м., загальною площею 198.8 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та зареєстроване на праві приватної власності за ТОВ «Тотус». Також підтверджується витягом з реєстру права власності на нерухоме майно №18853603 від 19 травня 2008 року.

Тобто, з наведеного вище вбачається, що належне ОСОБА_1 приміщення під літ. «Д» загальною площею 198.8 кв.м. складається з двох приміщень: 1-1 площею 166.5 кв.м., яке досліджував експерт, та 1-2 площею 32.3 кв.м., прохід до якого на момент обстеження був замурований.

Що стосується приміщення 2 площею 32.3 м.кв., то у колегії суддів відсутні сумніви, що воно також є частиною спірного приміщення під літерою «Д» загальною площею 198.8 кв.м.

В судовому засіданні суду першої інстанції під час допиту в якості свідка колишній директор ТОВ «Тотус» ОСОБА_10 підтвердив обставини щодо купівлі вказаного приміщення ТОВ «Тотус» та надав пояснення про те, що дане приміщення під літ. «Д» загальною площею 198.8 кв.м. є складовою групи нежитлових приміщень, адміністративно-побутового приміщення з виробництвом меблевої фурнітури загальною площею 2356.4 кв.м., а також зазначив, що вказані приміщення мають суміжні стіни.

При цьому також вказав, що представник відповідача ОСОБА_2 , який на час укладення договору купівлі-продажу цього приміщення був засновником ТОВ «Тотус» та на даний час являється директором ТОВ «Т-ПС», підписував Акт прийому-передачі вказаного приміщення.

В судовому засіданні як суду першої, так і апеляційної інстанції представник ТОВ «Т-ПС» Сластіон В.Д. на запитання учасників справи не надав чітких пояснень щодо місця розташування придбаного ОСОБА_1 на законних підставах приміщення площею 198.8 м.кв., зазначаючи, що воно знаходиться в межах території адміністративно-побутових приміщень з виробництвом меблевої фурнітури за адресою: АДРЕСА_1 , однак, де саме, йому не відомо.

При цьому самим же ОСОБА_2 не заперечувався той факт, що перегородки приміщення 1-2 площею 32.3 кв.м. були демонтовані ТОВ «Тотус» та замурований прохід між цим приміщенням та приміщенням 1-1 площею 166.5 кв.м., які є складовими приміщення під літ. «Д» загальною площею 198.8 кв.м., у зв`язку з чим ОСОБА_1 звертався до правоохоронних органів.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів розцінює дії директора ТОВ «Т-ПС» та колишнього засновника ТОВ «Тотус» ОСОБА_2 як суперечливу поведінку, оскільки будь-яких підстав вважати, що останньому невідомо, яке саме приміщення було придбано ОСОБА_1 та де воно знаходиться, у колегії суддів немає, враховуючи також і те, що ним, як засновником ТОВ «Тотус» та представником Покупця 17 грудня 2003 року підписувався акт прийому-передачі спірного приміщення (т.1 а.с.116).

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 24 серпня 2022 року у справі призначено проведення комплексної земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи.

14 липня 2023 року до апеляційного суду надійшов висновок вказаної експертизи від 28 червня 2023 року №864/865/22-22, виконаний експертами Тернопільського відділення Київського НДІСЕ (т.3 а.с.162-183).

В ході даної експертизи досліджено відповідність належного ТОВ «Т-ПС» об`єкту нерухомого майна «Адміністративно-побутові приміщення з виробництвом меблевої фурнітури» за адресою: м.Тернопіль, вул.Промислова, 30, проектній документації, виготовленій ДП «Тернопільський Промбудпроект» 73-05-ГП на реконструкцію, та даним технічних паспортів, виготовлених 27 березня 2008 року ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» (на замовлення ТОВ «Тотус») та 17 вересня 2020 року ТОВ «Технічна інвентаризація нерухомості Тернопільської області» (на замовлення ТОВ «Т-ПС»).

В результаті проведеної експертизи встановлено, що досліджуваний об`єкт (в тому числі і приміщення 12, яке, як зазначає ТОВ «Т-ПС» у зустрічній позовній заяві, незаконно займає ОСОБА_1 ), зазначеним технічним документам не відповідає.

Зокрема, експертами, серед іншого, зазначено, що фактичне планування адміністративно-побутових приміщень з виробництвом меблевої фурнітури по АДРЕСА_1 не відповідає проектно-технічній документації на його реконструкцію, а саме:

- площа приміщення літ. «12» становить 166.5 м.кв., згідно проектної документації 167.0 м.кв. (похибка 0.5 м.кв., в залежності від вимірювальних інструментів та місця вимірювання).

Фактичне планування Адміністративно-побутових приміщень з виробництвом меблевої фурнітури по АДРЕСА_1 не відповідає плануванню, зазначеному у технічних паспортах, виготовлених ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» станом на 27 березня 2008 року та ТОВ «Технічна інвентаризація нерухомості Тернопільської області» від 17 вересня 2020 року, а саме:

- ширина приміщення літ. «12» становить 11.95 м., згідно технічних паспортів від 27 березня 2008 року та від 17 вересня 2020 року 12.33 м.;

- довжина приміщення літ. «12» становить 14.08 м., згідно технічних паспортів від 27 березня 2008 року та від 17 вересня 2020 року 14.20 м.;

- площа приміщення літ. «12» становить 166.5 м.кв., згідно технічних паспортів від 27 березня 2008 року та від 17 вересня 2020 року 173.2 м.кв.

Крім цього, експертами зазначено, що приміщення, яке зазначене у технічних паспортах від 27 березня 2008 року та від 17 вересня 2020 року як адміністративно-побутові приміщення з виробництвом меблевої фурнітури по АДРЕСА_1 під номером «12» по фактичних розмірах: ширина, довжина, площа, відповідає приміщенню ІІ площею 166.3 м.кв. об`єкту нерухомого майна «нежитлове приміщення під літ. «Д» загальною площею 198.8 м.кв. наявного на аркуші справи 11-12 том 1 копії технічного паспорта від 16 липня 2020 року, за винятком наявних двох віконних прорізів, одного дверного прорізу у зовнішній стіні, замурованих 2-ох дверних прорізів між приміщеннями 10-12, 12-13, 12-15, відсутності віконного прорізу та дверного прорізів між приміщеннями 12-15.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що матеріали справи не містять доказів того, що при складанні технічного паспорту від 17 вересня 2020 року на адміністративно-побутові приміщення з виробництвом меблевої фурнітури проводилась технічна інвентаризація даного об`єкту та виконавець здійснював фактичні обміри приміщень, включених до складу об`єкту.

Натомість в матеріалах справи містяться докази того, що технічний паспорт від 16 липня 2020 року, наданий ОСОБА_1 , складений внаслідок фактично проведеної технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна та здійснення виконавцем фактичних обмірів приміщень, підтвердженням чого є акт про відсутність змін (т.2 а.с.87), в якому зазначено про обстеження приміщення, а також розрахунок вартості виконаних робіт (т.2 а.с.88-89), в якому вказана сума за вихід працівників TOB «Міське бюро технічної інвентаризації» на об`єкт інвентаризації.

Також апеляційний суд зазначає, що технічні паспорти від 16 липня 2020 року та від 27 березня 2008 року, які складені TOB «Міське бюро технічної інвентаризації» на замовлення ОСОБА_1 та ТОВ «Тотус», виготовлені на основі матеріалів однієї і тієї ж інвентарної справи №44942, що також свідчить про те, що вказані приміщення знаходяться в межах одного комплексу нежитлових приміщень.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12, частина перша статті 81 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У постанові КГС ВС від 28 січня 2020 року у справі №910/6981/19 судом зазначено, що суд зобов`язаний дотримуватися принципу оцінки доказів, згідно з яким на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв`язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовує доводи і заперечення сторін.

Таким чином, доводи ТОВ «Т-ПС» у зустрічній позовній заяві про те, що ОСОБА_4 фактично використовує приміщення №12 площею 173.2 м.кв., яке є одним із 24 приміщень ТОВ «Т-ПС», які товариство придбало на аукціоні, посилаючись на Технічний паспорт групи нежитлових приміщень, адміністративно-побутових приміщень з виробництвом меблевої фурнітури від 17 вересня 2020 року, виготовлений ТОВ «Технічна інвентаризація нерухомості Тернопільської області», є необґрунтованими.

З огляду на викладене вище, колегія суддів, проаналізувавши належним чином наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, дійшла остаточного висновку, що спірне нежитлове приміщення «Д» загальною площею 198.8 м.кв., яке складається з двох приміщень, а саме: 1-1 площею 166.5 кв.м. та 1-2 площею 32.3 кв.м. є складовою нежитлового приміщення, адміністративно-побутові приміщення з виробництвом меблевої фурнітури за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 2356.4 м.кв.

Крім того, матеріалами справи також встановлено, що між ЗАТ «ПУМБ», правонаступником всіх прав та зобов`язань якою є АТ «ПУМБ», та ТОВ «Тотус» був укладений кредитний договір № 1.08-35 від 19 червня 2008 року з додатковими угодами №1 від 22 жовтня 2008 року, №2 від 11 вересня 2009 року, №3 від 06 липня 2010 року, №4 від 16 серпня 2010 року та №5 від 24 травня 2011 року.

В забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Тотус» перед АТ «ПУМБ» був укладений Іпотечний договір №1.08-35/1 від 19 червня 2008 pоку, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу за реєстровим № 2637, відповідно до якого в іпотеку банку передано приміщення для комплектації каркасів цеху перегородок під літ. «Д», загальною площею 198.8 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , літ.№ за планом земельної ділянки «Д», що складається з:

а) 1-1 прим. пл. 166.5 кв.м.;

б) 1-2 прим. пл. 32.3 кв.м.,

яке в подальшому на електронних торгах було придбано ОСОБА_1 . Результати аукціону ніким з учасників виконавчого провадження не оскаржувались, вартість придбаного майна була сплачена переможцем торгів в повному обсязі та він набув право власності на нього.

При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що вказане приміщення в період від передачі його в іпотеку і до моменту купівлі його ОСОБА_1 на аукціоні піддавалося реконструкції чи його площа змінювалась, що могло б бути документально підтверджено.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_1 спірне приміщення придбав на електронних торгах в липні 2020 року, в той час як ТОВ «Т-ПС» придбало адміністративно-побутові приміщення з виробництвом меблевої фурнітури загальною площею 2356.4 кв.м. пізніше 13 серпня 2020 року, та в склад даного об`єкту було включено приміщення площею 198.8 кв.м., придбане ОСОБА_1 раніше.

Одним зі способів захисту права користування майном є припинення дії, яка це право порушує (пункт 3 частини другої статті 16 ЦК України), - усунення перешкод у здійсненні права користування майном (негаторний позов).

Підставою для подання такого позову є вчинення перешкод правомірній реалізації речового права.

Як встановлено судом, придбавши приміщення «Д» загальною площею 198.8 м.кв., ОСОБА_1 привів його у відповідність до технічного паспорта, складеного ТОВ «МБТІ» 16 липня 2020 року, відновивши відповідні перегородки та прохід між приміщеннями 1-1 площею 166.5 кв.м. та 1-2 площею 32.3 кв.м.

Разом з тим, ТОВ «Т-ПС», після придбання адміністративно-побутових приміщень з виробництвом меблевої фурнітури загальною площею 2356.4 кв.м., здійснило самовільне руйнування цих перегородок та замурувало прохід між цими приміщеннями, чого останніми не заперечувалось.

Вказаними діями ТОВ «Т-ПС» фактично позбавило ОСОБА_1 можливості в повній мірі володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому на законних підставах приміщенням.

У зв`язку з тим, що апеляційним судом встановлена наявність правових та законних підстав користування ОСОБА_1 приміщенням «Д» загальною площею 198.8 м.кв., власником якого він являється, та яке є складовою групи нежитлових приміщень, адміністративно-побутового приміщення з виробництвом меблевої фурнітури загальною площею 2356.4 кв.м., колегія суддів вважає за необхідне задовільнити позовні вимоги ОСОБА_1 та усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 належним йому на праві власності приміщенням,зобов`язавши ТОВ «Т-ПС»привести до попереднього стану (відновити) конструктивні елементи частково зруйнованого приміщення літ«Д»,загальною площею 198.8кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,шляхом відбудови зруйнованих стін приміщення, у відповідності до технічного паспорту на нежитлове приміщення, виданого 16 липня 2020року ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації».

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, на думку колегії суддів, у матеріалах справи наявні належні, допустимі та достатні докази, які свідчать про порушення прав ОСОБА_1 з боку ТОВ «Т-ПС» щодо вільного володіння, користування та розпорядження власним майном, у зв`язку з чим апеляційний суд дійшов переконання, що рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 квітня 2022 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та відмову у зустрічному позові ТОВ «ТП-С».

Оскільки апеляційним судом прийнято рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та відмову у задоволенні зустрічного позову ТОВ «Т-ПС» до ОСОБА_1 , додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 травня 2022 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Т-ПС» витрати на правничу допомогу в сумі 6000 грн також підлягає скасуванню у відповідності до вимог п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, яким передбачено, що судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Крім того, колегія суддів звертає також увагу і на наступне.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 квітня 2022 року, тобто, на наступний день після ухвалення судом рішення, представником ТОВ «Т-ПС» - адвокатом Притулою О.Б. було подано заяву про ухвалення додаткового рішення та стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу.

Разом з тим, як вірно зазначає в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , адвокатом Притулою О.Б. до закінчення судових дебатів, як цього вимагає ч.8 ст.141 ЦПК України, не було зроблено відповідної заяви про надання доказів витрат на правничу допомогу протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

При цьому, на зазначене вище представник ОСОБА_1 - адвокат Шмигельська О.В. звертала увагу у своєму запереченні проти заяви про стягнення витрат на правничу допомогу і в суді першої інстанції, однак суд вказані заперечення залишив поза увагою та в порушення норм процесуального права прийняв безпідставне додаткове рішення про стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу.

На необхідність подання відповідної заяви також звертала увагу у своїй додатковій постанові від 19 лютого 2020 року і Велика Палата Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц.

У зв`язку із задоволенням апеляційних скарг, відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають новому розподілу.

Керуючись ст.ст.141, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» - задовольнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 квітня 2022 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Т-ПС», третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк» про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням, задовольнити.

Усунути ОСОБА_13 перешкоди в користуванні нежитловим приміщенням літ. «Д», загальною площею 198.8 м.кв., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,зобов`язавши ТОВ «Т- ПС»привести до попереднього стану (відновити) конструктивні елементи частково зруйнованого приміщення літ«Д»,загальною площею 198.8кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,шляхом відбудови зруйнованих стін приміщення, у відповідності до технічного паспорту на нежитлове приміщення, виданого 16 липня 2020року ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації».

У задоволенні зустрічних позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Т-ПС» до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням, - відмовити.

Додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 травня 2022 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви представника товариства з обмеженою відповідальністю «Т-ПС» адвоката ПРИТУЛИ Оксани Богданівни про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Т-ПС» на користь ОСОБА_3 сплачений ним за подання апеляційної скарги судовий збір в сумі 3405 грн.

Решту судових витрат покласти на сторони, в межах ними понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач-відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач-позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Т-ПС», місцезнаходження: вул.Промислова, 30, м.Тернопіль код ЄДРПОУ 36509185.

Третя особа: АТ «Перший Український Міжнародний банк», місцезнаходження: вул.Андріївська, буд.4, м.Київ, код ЄДРПОУ 14282829.

Повний текст постанови складено 13 травня 2024 року.

Головуючий

Судді