Рішення

від 17.05.2024 по справі 160/9302/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2024 рокуСправа № 160/9302/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі відповідач, орган державної виконавчої служби, Саксаганський ВДВС), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Одеса), яка полягає у не знятті арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладеного постановою Саксаганського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції від 15.02.2012 р.; реєстраційний номер обтяження: 12177262; дата реєстрації: 16.02.2012 р. 17:47:26; підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; ВП 28409257; заявник: Саксаганський відділ державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, код 34545897; об`єкт обтяження: тип майна: невизначене майно, все нерухоме майно;

- зобов`язати Саксаганський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Одеса) зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладений постановою Саксаганського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції від 15.02.2012 р.; реєстраційний номер обтяження: 12177262; дата реєстрації: 16.02.2012 р. 17:47:26; підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; ВП 28409257; заявник: Саксаганський відділ державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, код 34545897; об`єкт обтяження: тип майна: невизначене майно, все нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначено, що арешт, накладений на майно позивача порушує його право власності, внаслідок чого ОСОБА_1 позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд. Позивач зауважив, що існування арешту нерухомого майна при відсутності перебування на виконанні виконавчих проваджень, за якими він є боржником та, відповідно, відомостей про накладання відповідачем будь-яких обтяжень на майно позивача, порушує саму мету застосування відповідної процедури. ОСОБА_1 наголосив про відсутність підстав для продовження обтяження на належне йому майно з огляду на те, що виконавче провадження закінчено та знищено, у зв`язку з чим з метою захисту власних прав та інтересів ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 р. відкрито провадження в адміністративній справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Також цією ухвалою суд витребував від Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №28409257.

Відповідачем вимоги ухвали суду не виконано й витребувані матеріали виконавчого провадження до суду не надано.

Крім того, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 р. витребувано від Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства «НАЦІОНАЛЬНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ» (49038, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 104-А) належним чином завірену копію Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП 28409257, 15.02.2012, Саксаганський відділ державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції державний виконавець Кузьменко Г.С., а також належним чином завірені копії всіх документів, які слугували підставою для накладення арешту на все нерухоме майно ОСОБА_1 .

Цією ж ухвалою суд зупинив провадження у справі до надання витребуваних судом доказів.

07.05.2024 р. до суду надійшов від Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства «НАЦІОНАЛЬНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ» лист за №1722/29-05 від 24.04.2024 р., в якому суд повідомлено про неможливість виконання вимог ухвали суду про витребування доказів по справі з огляду на відсутність у підприємства витребуваних судом документів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 р. провадження у справі поновлено.

В ухвалі суду від 15.04.2023 р. про відкриття провадження по справі відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву з урахуванням приписів ст. 287 КАС України та роз`яснено право на подачу відзиву на позовну заяву, оформленого у відповідності до вимог ст. 162 КАС України, та попереджено про наслідки неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

З урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, у вищезазначеній ухвалі суд встановив відповідачу (Саксаганський ВДВС) строк для подання відзиву на позовну заяву 23.04.2024 р. (включно).

Ухвалу про відкриття провадження по справі від 15.04.2024 р. було направлено та доставлено до електронного кабінету відповідача 16.04.2024 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Копія позовної заяви та додатками була направлена та доставлена до електронного кабінету відповідача 10.04.2024 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідно до ч. 5 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їх офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до п. 37 підрозділу 2 розділу III Положення "Про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи" підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.

Відповідно до п. 17 підрозділу 1 розділу III Положення "Про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи" особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Станом на 23.04.2024 р. (з урахуванням строку на поштове відправлення), від відповідача відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Пояснень, заяв або клопотань по суті спору відповідачем до суду також не надано.

Відповідно до частини 4 статті 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Таким чином, Саксаганський ВДВС правом на подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) та надання доказів по справі не скористався, з клопотанням про продовження строків на надання відзиву до суду не звертався.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 19.02.2024 р. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) вирішив продати належну йому на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 .

Як стверджує позивач, підставою виникнення в нього права власності на вищезазначений об`єкт нерухомості є договір дарування серії ВРП №979281, ВРП №979282 від 27.02.2012 р., посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кульбідою Є.М., що зареєстровано в реєстрі за № 200 та підтверджується доданим до позовної заяви витягом про державну реєстрацію прав № 33378496 від 03.03.2012 р.

Позивач зазначив, що в ході перевірки правоустановчих документів на відповідний об`єкт нерухомого майна та відомостей про особу продавця, нотаріусом, з реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, встановлено діючий арешт його нерухомого майна.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №366312847, сформованої 19.02.2024 р., позивач є власником земельної ділянки з кадастровим номером: 4823680300:01:000:0097 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1407175848236), а також квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна: 35852066).

Так, за змістом вказаної вище довідки в розділі «Відомості з Єдиного реєстру заборон в відчуження об`єктів нерухомого майна» наявна наступна інформація:

«Тип обтяження: арешт нерухомого майна:

Реєстраційний номер обтяження: 12177262;

Зареєстровано: 16.02.2012 о 17:47:26 за №12177262, реєстратором - Дніпропетровська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України;

Підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП 28409257, 15.02.2012, Саксаганський відділ державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, державний виконавець Кузьменко Г.С.;

Об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно;

Власник: ОСОБА_1 . Причина відсутності коду: інша причина відсутності коду;

Обтяжувач/Заявник: Саксаганський відділ державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції (код: 34545897, 50065, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. 22 Партз`їзду, 41)».

Саксаганський відділ державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції реорганізовано у Саксаганський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), який станом на момент розгляду справи є його правонаступником.

У подальшому, як стверджує позивач, перевіркою Єдиного реєстру виконавчих проваджень за критерієм пошуку « ОСОБА_1 , 27.05.1988» та за номером виконавчого провадження «28409257» жодної інформації з приводу виконавчих проваджень боржником за яким/якими був би ОСОБА_1 не виявлено.

Крім того, позивач наголосив, що за критеріями пошуку « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 » в Єдиному реєстрі боржників також інформація щодо ОСОБА_1 відсутня.

19.02.2024 р. ОСОБА_1 через свого представника звернувся до Саксаганського ВДВС з адвокатським запитом, в якому просив надати нижчевикладені документи та інформацію, а саме:

«Підстави, з яких 15.02.2012 державним виконавцем Кузьменко Г.С. винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах виконавчого провадження № 28409257.

Відомості про заборгованість ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження № 28409257 (за наявності такої).

Відомості про те, на якій стадії перебуває розгляд виконавчого провадження № 28409257.

Відомості про державного виконавця, у якого в провадженні перебуває/перебувало виконавче провадження № 28409257.

Підстави, з яких станом на 19.02.2024 не скасовано арешти всього нерухомого майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_1 в межах ВП № 28409257.

Належну копію постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження винесену державним виконавцем в межах ВП № 28409257.

Уразі, якщо є інші, не згадані в запиті, постанови державного виконавця про арешт майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , просив надати їх завірені копії.

Надати постанову про відкриття виконавчого провадження №28409257 з ідентифікатором доступу до нього.

Надати можливість безпосередньо ознайомитись з усіма без виключення матеріалами виконавчого провадження № 28409257, з можливістю здійснення фотографування. Скасувати постанову державного виконавця, на той час, Саксаганського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Кузьменко Г.С. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження постановленої в межах виконавчого провадження № 28409257 від 15.02.2012, тим самим скасувати арешт зі всього нерухомого майна ОСОБА_1 ».

28.03.2024 р. представником позивача отримано засобами поштового зв`язку відповідь на адвокатський запит за вих. № 28.11.-34/95721 від 21.03.2024 р., в якій Саксаганський ВДВС повідомив, що перевіркою Автоматизованої Системи Виконавчого Провадження (виконавчі провадження, які перебувають на виконанні, виконавчі провадження, які перебували на виконанні в архіві та спецрозділі) не виявлено виконавчих проваджень за якими ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 є боржником.

Також в листі відповідача зазначено, що згідно інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено, що Відділом державної виконавчої служби Дзержинського району м.Кривого Рогу Дніпропетровської області 16.02.2012 р. за №12177262 внесено інформацію щодо арешту всього майна, яке належить ОСОБА_1 .

При цьому, надати інформацію про підстави винесення державним виконавцем постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у Саксаганського ВДВС немає можливості у зв`язку з тим, що виконавчі провадження та книги обліку виконавчих проваджень переданих державному виконавцеві, які перебували на виконанні до 2019 року знищено відповідно до п. 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2274/5 від 25.12.2008 р.

Враховуючи наведене, Саксаганський ВДВС в листі-відповіді на адвокатський запит представника позивача повідомив про відсутність в нього можливості надати постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про арешт майна боржника, у відповідності до яких можливо було б встановити відомості про стягувана, про розмір заборгованості, відомості про суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, а також фактичні дані про особу боржника (ПІБ, д.м.р. народження, код РНОКПП, тощо).

Крім того, відповідач зазначив про відсутність можливості зняти відповідний арешт з належного позивачу майна з огляду на те, що матеріали ВП №28409257 та всі записи про нього є знищеними.

З наявної інформації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №366312847 вбачається, що боржником за виконавчим провадженням є « ОСОБА_1 ».

При цьому, позивач наголосив, що відомості про дату народження та код РНОКПП боржника в реєстрі відсутні, у зв`язку з чим неможливо однозначно ідентифікувати особу боржника за виконавчим провадженням №28409257.

Водночас, ОСОБА_1 у період з 18.09.2008 р. по 10.03.2021 р. (дата звільнення за власним бажанням) перебував на посаді помічника оперуповноваженого карного розшуку Криворізького міського управління ГУ МВС України в Дніпропетровській області, на посаді слідчого Саксаганського СО КМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, що в 2015 році змінило назву на Криворізький відділ поліції ГУ НП в Дніпропетровській області, на посаді старшого слідчого Широківського ВП КВП ГУ НП в Дніпропетровській області та т.в.о. начальника СВ Софіївського ВП ЖВП ГУ НП в Дніпропетровській області.

21.02.2024 р. ОСОБА_1 , через свого представника, звернувся з адвокатським запитом до ГУНП в Дніпропетровській області.

У відповіді на адвокатський запит від 27.02.2024 р. за №45/2-3-36аз вказано, що згідно із відомостями, відображеними в особових картках по нарахуванню грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження ним служби в Криворізькому міському управлінні ГУ МВС України в Дніпропетровській області, Криворізькому відділі поліції ГУНП в Дніпропетровській області, Криворізькому районному управлінні поліції ГУНП з Дніпропетровській області стягнення та перерахування з доходів ОСОБА_1 за виконавчим провадженням №28409257 не проводилось у зв`язку з відсутністю підстав.

Враховуючи наведене, позивач стверджує, що на час арешту належного йому майна він мав офіційне місце роботи і з нього у встановленому законом порядку не стягувалась заборгованість за виконавчим провадженням №28409257, що свідчить про те, що позивач до відповідного виконавчого провадження не має жодного відношення, а сам арешт, на думку позивача накладено або помилково, або з невідомих для мене причин.

Також у позовній заяві зазначено про відсутність на сайті Судова Влада України інформації про судові рішення щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, тощо.

Зважаючи на вищенаведене, з метою захисту власних прав та інтересів ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно із ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Межі повноважень, підстави та способи їх реалізації державними виконавцями та приватними виконавцями на момент виникнення спірних правовідносин (накладання арешту та звернення щодо його зняття) врегульовано, зокрема, Законом України "Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21.04.1999 р. (далі Закон №606), який втратив чинність 05.01.2017 р. та Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02.06.2016 р. (далі Закон №1404).

Статтею 1 Закону №606 (в редакції, яка була чинною на момент накладення арешту), виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ч. 1 ст. 5 вказаного Закону, державний виконавець зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

У відповідності до положень статті 55 Закону №606, арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Згідно із приписами ст. 39 Закону №606, виконавче провадження закінчується у випадках:

1) фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом;

2) закриття виконавчого провадження відповідно до статті 37 цього Закону;

3) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувача;

4) направлення виконавчого документа за належністю до іншого підрозділу Державної виконавчої служби.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу Державної виконавчої служби. Постанова про закінчення виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами до суду у 10-денний строк.

Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувану або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника, (ст. 38 Закону №606).

Пункт 4.10 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999 р. (в редакції від 26.02.2002 р.) також було передбачено, що в разі закриття або закінчення виконавчого провадження чинність арешту майна боржника припиняється.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону №1404 (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), виконавчий документ повертається стягувану, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону №1404 визначено перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів. стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувана про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну Укроборонпром, акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну Укроборонпром, державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну Укроборонпром або на момент припинення Державного концерну Укроборонпром було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності, звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.

З огляду на пункт 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №2274/5 від 25.12.2008 р. (далі Порядок №2274/5), строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік. Обчислення строків зберігання документів проводиться з 1 січня року, який іде за роком завершення їх діловодством.

Згідно з пунктом 9.10 Порядку №2274/5, завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення, якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт. Виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, підлягають знищенню після затвердження акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення керівником органу державної виконавчої служби, підпис якого скріплюється печаткою.

Отже, знищенню підлягають завершені виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився.

Відповідно до частин 1, 2 статті 50 Закону №606 р., у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Згідно частин 1, 2 ст.40 Закону України Про виконавче провадження №1404- VIII від 02.06.2016 року, у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Водночас наслідки завершення виконавчого провадження визначені статтею 39 Закону №1404.

Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувану або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

Отже, законодавчі норми, які діяли в різний час майже, однаково регламентують дії відповідача у разі закінчення виконавчого провадження та питання знищення виконавчого провадження, а тому перед знищенням виконавчого провадження відповідач повинен був прийняти постанову про закінчення виконавчого провадження та зняття у зв`язку із цим накладеного в межах такого виконавчого провадження арешту.

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до-ст. 13, - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно зі статтею 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ст.ст. 316, 317, 319 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 59 Закону №1404, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

ОСОБА_1 зазначає, що арешт, накладений на належне йому нерухоме майно, порушує право власності, внаслідок чого позивач позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд.

Так, зі змісту листа Саксаганського ВДВС за №28.11.-34/95721 від 21.03.2024 р. слідує, що в Автоматизованій Системі Виконавчого Провадження (виконавчі провадження, які перебувають на виконанні, виконавчі провадження, які перебували на виконанні в архіві та спецрозділі) не виявлено виконавчих проваджень за якими ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 є боржником.

Також в цьому листі відповідач підтвердив факт внесення Відділом державної виконавчої служби Дзержинського району м.Кривого Рогу Дніпропетровської області до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 16.02.2012 р. за №12177262 інформації щодо арешту всього майна, яке належить ОСОБА_1 .

При цьому, відповідач наголосив, що не має змоги надати інформацію про підстави винесення державним виконавцем постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у зв`язку з тим, що виконавчі провадження та книги обліку виконавчих проваджень переданих державному виконавцеві, які перебували на виконанні до 2019 року знищено відповідно до п. 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби затвердженого наказом Міністерства юстиції України №2274/5 від 25.12.2008 р.

При цьому, згідно із відомостями Єдиного реєстру виконавчих проваджень за критерієм пошуку « ОСОБА_1 , 27.05.1988» та за номером виконавчого провадження «28409257» жодної інформації з приводу виконавчих проваджень боржником за яким/якими був би ОСОБА_1 не виявлено.

Крім того, згідно із наданою позивачем до суду роздруківкою за критеріями пошуку « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 » в Єдиному реєстрі боржників також інформація щодо ОСОБА_1 відсутня.

Вищенаведена інформація відповідачем не спростована.

Крім того, існування арешту нерухомого майна за відсутності перебування на виконанні виконавчих проваджень, за якими позивач є боржником та, відповідно, відомостей про накладання відповідачем будь-яких обтяжень на його майно, порушує саму мету застосування відповідної процедури.

Підстави для продовження обтяження на майно відсутні, оскільки виконавче провадження закінчено та знищено.

Наказом Міністерства юстиції України №1829/5 від 07.06.2017 р. затверджено Правила ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, відповідно до пункту 1 розділу Х та пункту 1 розділу ХІ якого, завершені виконавчі провадження та виконавчі провадження, за якими виконавчий документ повернуто без прийняття до виконання, підлягають передачі до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше 01 серпня поточного року та 01 лютого наступного року. Передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню.

Таким чином, як Законом №606-XIV, так і Законом №1404-VІІІ передбачено, що після закінчення виконавчого провадження за загальним правилом державним виконавцем повинні вживатись заходи щодо зняття арешту з нерухомого майна боржника, накладеного в рамках виконавчого провадження.

Однак всупереч наведеному, відповідачем не були вжиті відповідні дії щодо зняття спірного арешту із належної позивачу нерухомості.

Тобто, під час завершення відповідного виконавчого провадження, яке на даний час є знищеним, арешт з відповідного нерухомого майна не був знятий.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Стаття 13 Конвенції гарантує кожному право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо порушення передбаченого Конвенцією права було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював особливу важливість принципу належного урядування. Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (дивитися рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява№ 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 р., і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 р.).

В силу принципу пропорційності втручання в право особи безперешкодно користуватися та розпоряджатися своїм майном можливе лише за умови дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини.

Неузгодженість дій органів державної влади або невиконання державними органами та їх посадовими особами своїх безпосередніх обов`язків не повинно тягти за собою покладення на суб`єкта господарювання надмірних обов`язків або інших несприятливих наслідків, як це мало місце у цій справі.

Тобто, з урахуванням того, що у органів державної виконавчої служби наявний обов`язок щодо зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при завершенні такого виконавчого провадження, а також з огляду на те, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наразі наявний запис про арешт нерухомого майна позивача, суд дійшов висновку, що Саксаганським ВДВС допущено протиправну бездіяльність щодо не зняття арешту з належному позивачу нерухомого майна.

Основним завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частини 1, 2 статті 2 КАС України).

При цьому необхідно зазначити, що у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини застосовує підхід згідно з яким, дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення від 26.10.2000 р. у справі Hasan and Chaush v. Bulgaria заява №.30985/96).

Суд вважає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, у спірних правовідносинах порушено принцип захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно пов`язаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невід`ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов`язана із іншим принципом відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії, заява №55555/08, п. 74, від 20.05.2010 р., і Тошкуце та інші проти Румунії, заява №36900/03, п. 37, від 25.11.2008 р.) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер`їлдіз проти Туреччини, п. 128, та Беєлер проти Італії, п. 119).

Крім того, згідно з висновками Європейського суду з прав людини перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише на умовах, передбачених законом, а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію законів (рішення у справах Амюр проти Франції, Колишній король Греції та проти Греції та Малама проти Греції. Майном може бути як існуюче майно, так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні легітимні сподівання на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 р. у справі Ганс-Адам 11 проти Німеччини). Легітимні сподівання за характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі Копецький проти Словачини).

Відповідно до вимог пунктів 3, 4 частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 3, 4 і 10 частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; а може обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. Між тим, суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 24.11.2015 р. у справі №816/1229/14, поміж іншого, вказано, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації не відповідає зазначеній нормі Конвенції (постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 р. по справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 р. по справі №826/14016/16, від 11.02.2019 р. по справі №2а-204/12, від 18.06.2020 р. по справі №802/1827/17-а).

Таким чином, з метою повного захисту прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Саксаганського ВДВС щодо не зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладеного постановою Саксаганського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції від 15.02.2012 р.; реєстраційний номер обтяження: 12177262; дата реєстрації: 16.02.2012 р. 17:47:26; підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; ВП 28409257; заявник: Саксаганський відділ державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, код 34545897; об`єкт обтяження: тип майна: невизначене майно, все нерухоме майно, а також зобов`язати Саксаганський ВДВС розглянути питання про зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладеного постановою Саксаганського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції від 15.02.2012 р.; реєстраційний номер обтяження: 12177262; дата реєстрації: 16.02.2012 р. 17:47:26; підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; ВП 28409257; заявник: Саксаганський відділ державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, код 34545897; об`єкт обтяження: тип майна: невизначене майно, все нерухоме майно.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з частиною 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до приписів частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) до Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (код ЄДРПОУ 34545897, вул. Віталія Матусевича, буд. 41, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50065) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Одеса) щодо не зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладеного постановою Саксаганського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції від 15.02.2012 р.; реєстраційний номер обтяження: 12177262; дата реєстрації: 16.02.2012 р. 17:47:26; підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; ВП 28409257; заявник: Саксаганський відділ державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, код 34545897; об`єкт обтяження: тип майна: невизначене майно, все нерухоме майно.

Зобов`язати Саксаганський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Одеса) розглянути питання про зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладеного постановою Саксаганського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції від 15.02.2012 р.; реєстраційний номер обтяження: 12177262; дата реєстрації: 16.02.2012 р. 17:47:26; підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; ВП 28409257; заявник: Саксаганський відділ державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, код 34545897; об`єкт обтяження: тип майна: невизначене майно, все нерухоме майно.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (код ЄДРПОУ 34545897) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено та підписано 17.05.2024 р.

Суддя О.М. Неклеса