Рішення

від 17.05.2024 по справі 420/7701/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/7701/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванова Е.А. розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕССАРАБІЯ ПЛЮС» про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (надалі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (надалі відповідач-2) у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 155950019344 від 13.12.2023 року про відмову у призначенні пенсії, яким відмовлено у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 позивачу, періоди: - навчання з 01 вересня 1983 року по 10 липня 1986 року у середньому професіонально-технічному училищі №20 м.Одеси за професією арматурник, електрозварювальник арматурних сіток і каркасів;

- роботи в будівельному комбінаті треста «Одесатрансбуд» з 27 серпня 1986 року по 12 травня 1987 року;

- проходження строкової військової служби з 24 травня 1987 року по 21 червня 1989 року;

- роботи на посаді елекрозварювальника (заварювальника) в колгоспі ім. Калініна Болградського району Одеської області з 19 липня 1989 року по 30 травня 1992 року;

- роботи на посаді елекрозварювальника (заварювальника) в КСП/СВК «Кубей» Белградського району з 31 травня 1992 року по 01 грудня 2008 року;

- роботи на посаді елекрозварювальника (заварювальника) в СВК «Кубей» Белградського району: з 01 квітня 2009 року по 24 листопада 2009 року; з 26 квітня 2010 року по 15 грудня 2010 року; з 12 травня 2011 року по 14 грудня 2011 року;

- роботи на посаді елекрозварювальника (заварювальника) в ТОВ «Бессарабія Плюс»: з 02 квітня 2012 року по 03 січня 2013 року; з 26 березня 2013 року по 03 грудня 2013 року; з 17 березня 2014 року по 23 жовтня 2018 року; з 16 квітня 2019 року по 27 листопада 2019 року; з 01 червня 2020 року по 01 квітня 2021 року;

- зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити з 15 вересня 2023 року позивачу пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2, як електрозварювальнику (зварювальнику) відповідно до пункту 2 частини 2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", мотивуючи це тим, що 12 грудня 2023 року він звернувся з заявою до відповідача -1 про призначення пенсії за віком за списком №2, проте йому оскаржуваним рішенням було відмовлено у призначенні пенсії, з підстав того, що визначити право на пенсію не можливо, оскільки спеціальний стаж роботи за Списком №2 відсутній при загальному стажі роботи 34 роки 2 місяці 21 день, водночас в рішення відповідач-2 не вказав з якої причини йому не зараховано до пільгового стажу періоди:навчання з 01.09.1983 року по 10.07.1986р., роботи з 27.08.1986 р. по 12.05.1987р., проходження строкової військової служби з 24.05.1987 по 21.06.1989р., роботи з 19.11.1989 по 30.05.1992 року, роботи з 31.05.1992 року по 01.12.2008р., роботи з 01.04.2009 року по 24.11.2009р., з 26.04.2010р. по 15.12.2010, з 12.05.2011 по 14.12.2011р, роботи з 02.04.2012р. по 03.01.2013р., з 26.03.2013р. по 03.12.2013р., з 17.03.2014р. по 23.10.2018р., з 16.04.2019р. по 27.11.2019р., з 01.06.2020р. по 01.04.2021р. Вважає, що не проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови відповідачем у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах.

Ухвалою суду від 13.03.2024 року відкрито позовне провадження та вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

25.03.2024 року від представника відповідача-1 до суду надійшов відзив на позов у якому він просить відмовити у задоволенні позову з підстав того, що надані довідки не відповідають вимогам додатку №5 Порядку №637, а за період роботи у ТОВ «Бессарабія-плюс» така довідка взагалі надана не була до відповідача і відсутня в матеріалах справи. Також в матеріалах наданих з заявою, також відсутня інформація якими роботами був зайнятий заявник та відсутня інформація про результати атестації саме такого робочого місця Тому відсутність підтвердження даних обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу. Щодо можливості зарахування до пільгового стажу позивача період навчання в МПТУ №20 м.Одеси з 01.09.1983 по 10.07.1986 то матеріалами пенсійної справи не підтверджено пільговий період роботи з 27.08.1986р. (відсутня довідка згідно додатку №5 до Порядку №637), аналогічна ситуація з можливістю зарахування до пільгового стажу період проходження служби в рядах Радянської армії , адже відсутній належним чином підтверджений факт, що позивач був призваний для проходження військової служби саме з пільгової посади та в трьох місячний термін після закінчення проходження військової служби повернувся на посаду, що дає право на пільгову пенсію, таких документів позивачем надано не було. Архівна довідка не може підтверджувати періоди роботи пільгового характеру, так як механізм підтвердження періодів роботи що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах у разі ліквідації підприємства визначає Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсій на пільгових умовах або за вислугу років затверджений постановою правління ПФУ №18-1 від 10.11.2006 року. Водночас СВК «Кубей» не ліквідовано, перебуває у стані припинення , та законодавством не передбачено надання довідки архівною установою, а не підприємством (ліквідатором) на якому працювала особа. Щодо записів у трудовій книжці, то в них відсутні відомості що до характеру виконуваної роботи з особливо шкідливими умовами праці протягом повного робочого дня чи про зайнятість протягом повного сезону або протягом року тому суд повинен до них критично ставитися.

01.04.2024 року від представника відповідача-2 до суду надійшов відзив у якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав аналогічних підставам зазначеним відповідачем-1 у відзиві.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Відповідно до ч.6 ст.120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Дослідивши зміст заяв по суті справи, надані до суду письмові докази у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Обставини справи.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 12.12.2023р. звернувся до Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Списку №2 до якого додав військовий квіток, диплом про навчання, довідку про облік СПД, довідку про зміну назви організації, довідки №1164/03-21, №1500-1004-1/10481 що визначають право на пенсію на пільгових умовах, трудову книжку НОМЕР_1 , УКР№1139656, та інші документи.

За принципом екстериторіальності заява позивача була розглянута ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.

Рішенням відповідача-2 від 13.12.2023 року №155950019344 позивачу відмовлено та зазначено, що страховий стаж позивача становить 34 роки 2 місяці 21 день, вік заявника 55 років, та для призначення пенсії згідно ст.114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у нього відсутній пільговий стаж за Списком №2

Згідно даних диплома, трудової книжки НОМЕР_1 та військового квітка позивач з 01.09.1983 року по 10.07.1986 року навчався в середньому професійно-технічному училищі №20 м.Одеси на електрозварника арматурних сіток та каркасів.

За записом №3 трудової книжки позивач 27.08.1986 року був прийнятий на роботу до Будкомбінату тресту «Одестранстрой» на посаду електрозварником 3-го розряду за наказом №108-ок від 27.08.1986р.

За записом №4 трудової книжки 12.05.1987 року був звільнений в зв`язку з призивом на військову службу п.3 ст.36 КЗпП УРСР наказ №72-ок від 12.05.1987р.

З 24.05.1987 року по 21.06.1989 року проходив строкову військову службу в армії.

Згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 (послідовність записів згідно трудовий книжці):

№1 19.07.1989р. позивач прийнятий в члени колгоспу ім..Калініна Болградського району наказ №19 від 19.07.1989р.

№2 08.01.1993 року позивач звільнений з колгоспу ім..Калініна переводом до КСП «Кубей» наказ №1 від 08.01.1993року.

№3 29.01.2000 року позивач звільнений в зв`язку з реорганізацією за ст.40 КЗпП України наказ №1 від 29.01.2020 р.

№4 29.01.2000р. прийнятий переводом в СПК «Кубей» наказом №1 від 29.01.2000року.

№5 01.12.2008 року звільнений з членів СПК «Кубей» по угоді сторін наказ №121 від 01.12.2008р.

№6 23.12.2008 року призначена виплата допомоги по безробіттю Болградським центром зайнятості наказ №081223 від 23.12.2008р.

№7 31.03.2009 року закінчена виплата допомоги по безробіттю наказ №090407 від 07.04.2009р.

№1 19.07.1989 направлений на роботу в 5 у тракторну бригаду електрозварником наказ №19 від 19.0.1989р. (без печатки, підпису, посади та ПІБ особи, яка внесла цей запис).

№8 01.04.2009 р. прийнятий в члени СПК «Кубей» зварником на період с/гос. Робіт наказ №43 від 01.04.2009р.

№9 24.11.2009 року звільнений з членів СПК «Кубей» в зв`язку з закінченням строку с/гос. Робіт наказ №151 від 24.11.2009р.

№10 03.12.2009 року призначена виплата допомоги по безробіттю наказ Болгардського центру зайнятості №091203 від 03.12.2009

№11 03.04.2010р. прийнятий на роботу по договору від 11.03.2010р.№15 укладеного з Болградським центром зайнятості.

№12 21.04.2010р. звільнений з роботи наказ №43 від 21.04.2010р.

№13 25.04.2010 закінчена виплата допомоги по безробіттю наказ №100428 від 28.04.2010р.

№14 26.04.2020 року прийнятий в члени СПК «Кубей» зварником наказ №52 від 26.04.2010р.

№15 15.12.2010р. звільнений з членів СПК «Кубей» наказ №164 від 15.12.2010р.

№16 призначена виплата допомоги по безробіттю наказ №110102 від 12.01.2011р.

№17 11.05.2011р. закінчена виплата допомоги наказ №110516 від 16.05.2011р.

№18 12.05.2011р. прийнятий в члени СПУ «Кубей» зварником на період с/гос. Робіт наказ №27 від 12.05.2011р.

№19 14.12.2011р. звільнений із членів СПК «Кубей» в зв`язку з закінченням строку с/гос. робіт наказ №105 від 14.12.2011р.

№20 27.12.2011року призначена виплата допомоги по безробіттю наказ №111227 від 27.11.2011р.

№21 01.04.2012р. припинена виплата допомоги по безробіттю наказ №120402 від 02.04.2012р.

№22 02.04.2012р. прийнятий до ТОВ «Бесарабія плюс» електрозварником на період с/гос. робіт наказ №32 від 02.04.2012р.

№23 від 03.01.2013р. звільнений з ТОВ «Бесарабія плюс» наказ №3 від 03.01.2013р.

№24 07.02.2013р. призначена виплата допомоги по безробіттю наказ №130207 від 07.02.2013р.

№25 25.03.2013р. припинена виплата допомоги по безробіттю наказ №130326 від 26.03.2013р.

№26 26.03.2013р. прийнятий до ТОВ «Бесарабія плюс» на посаду електрозварником наказ №32 від 26.03.2013р.

№27 звільнений з ТОВ «Бесарабія плюс» наказ №112 від 03.12.2013р.

№28 19.12.2013р. призначена допомога по безробіттю наказ №131219 від 19.12.2013р.

№29 16.03.2014р. припинена виплата допомоги по безробіттю наказ №140321 від 21.03.2014р.

№30 17.03.2014 року прийнятий ТОВ «Бесарабія плюс» на посаду електрозварником на період с/гос. робіт наказ №37 від 17.03.2014р.

№31 23.10.2018р. звільнений з ТОВ «Бесарабія плюс» наказ №82 від 23.10.2018р.

№32 31.10.2018р. призначена допомога по безробіттю наказ №181031 від 31.10.2018р.

№33 15.04.2019р. припинена виплата допомоги по безробіттю наказ №19042019

№34 16.04.2019р. прийнятий ТОВ «Бесарабія плюс» на посаду електрозварником на період с/гос. робіт наказ №29 від 15.04.2019р.

№35 27.11.2019 звільнений з ТОВ «Бесарабія плюс» наказ №72 від 27.11.2019р.

№36 06.12.2019р. призначена допомога пот безробіттю наказ №191206 від 06.12.2019р.

№37 31.05.2020 р. припинена виплата допомоги по безробіттю наказом №200601 від 01.06.2020р.

№38 01.06.2020р. прийнятий до ТОВ «Бесарабія плюс» на посаду електрозварником на період с/гос. робіт наказом №23 від 28.05.2020р.

№39 01.04.2021 року звільнений з ТОВ «Бесарабія плюс» наказом №14 від 30.03.2021рок.

Джерела прав та висновки суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року№1058-IV (далі - Закон 1058-IV).

За правилами пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, яке здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Суд враховує, що відповідачами не заперечується факт наявності в позивача страхового стажу 34 роки 2 місяці 21 день. Відтак, спірним у даній справі є питання наявності пільгового стажу, який необхідний для призначення такого виду пенсії та пенсійного віку.

Згідно з пунктом «б» частини 1 статті 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

За приписами статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердженого

постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01.12.2005 № 1451/11731, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Списки № 1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.

Розділом XXXII "Загальні професії" Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, передбачалися професії "газозварювальник", "електрозварювальник".

Розділом XXXIII "Загальні професії" Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №2 10, передбачалися професії "газозварювальник", "електрозварювальник".

Постановою Кабінету Міністрів від 11 березня 1994 року № 162 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" затверджено Список № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі XXXIII "Загальні професії" передбачені професії "електрозварники" та "газозварники".

Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17

Як встановлено судом позивач після закінчення 10.07.1986р. навчання в середньому професійно-технічному училищі №20 м.Одеса по спеціальності електрозварювальник 27.08.1986 року був прийнятий до Стройкомбінату тресту «Одестрансстрой» на посаду електрозварювальника 3-го розряду в якому пропрацював до 12.05.1987року та був звільнений в зв`язку з призивом на військову службу. Та з 24.05.1987 по 21.06.1989року проходив строкову військову службу в лавах збройних сил.

Згідно ст.38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» від 10 лютого 1998року № 103/98-ВР час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Та перерва між закінченням навчання в училищі та працевлаштуванні на роботу електрозварником не перевищила 3-х місяців, тому цей період з 01.09.1983 по 12.05.1987р. підлягає зарахуванню як пільговий.

Відповідно до абз 2 п.1 ст.8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Судом встановлено, що позивач перед призивом на строкову військову службу 24.05.1987 року працював електрозварником у Стройкомбінаті тресту «Одестрансстрой» з 27.08.1986 року (займав посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах) звідки був звільнений в зв`язку з призивом на військову службу, а тому період проходження військової служби з 24.05.1987 року по 21.06.1989року також підлягає зарахуванню до стажу роботи що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Щодо відсутності уточнюючей довідки від Стройкомбінаті тресту «Одестрансстрой», то відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.

А тому суд відхиляє цей аргумент відповідачів, так як у трудовій книжці вказана посада на якій працював позивач в Стройкомбінаті тресту «Одестрансстрой»- «електрозварник».

Щодо періоду роботи з 19.07.1989 року по 08.01.1993 року, з 08.01.1993 по 29.01.2000року, з 29.01.2000 по 01.12.2008 року(записи 1-5 трудової книжки НОМЕР_2 , то суд враховує, що в цих записах відсутня посада на яку особа приймається . Проте перший запис від 19.07.1989р. містить відомості, що позивач прийнятий до членів колгоспу

Згідно ст.5 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

На сторінці 18-21 трудової книжки містяться записи про кількість відпрацьованих позивачем як членом колгоспу трудових днів в роках в період 1989-2002 рік., а також відповідно прийнятий колгоспом мінімум трудової участі в кількості днів на рік. Та з них вбачається, що в певні роки (1990,2006,2007) позивач не відпрацьовував встановлений мінімум, а тому в ці роки саме тільки кількість днів фактична відпрацьованих повинні рахуватися до стажу, а не 365 днів (тобто рік). Тоді як в разі перевищення мінімуму слід враховувати повний рік. При цьому матеріали справи не містять відомості про поважність причин не відпрацювання мінімуму трудової участі на відмінність від 1989,2010,2011 років.

Як вбачається з архівної довідки №1164/03-21 від 23.08.2023 року виданою відділом трудового архіву Болградської міської ради Одеської області позивачу згідно особового рахунку №1405 книги обліку трудового стажу і заробітку колгоспників за період 1948-2016р., форми №Р-303/Т, оп.2 Ос, од.зб 14, л.л.91, яка надавалась разом з заявою про призначення пенсії позивач дійсно працював в колгоспі ім..Калініна (КСП «Кубей» СВК «Кубей») в період 1989-2011 роки та в таблиці довідки міститься, що в 1994 році на посаді зварник, в 1997 році на посаді зварник, в 2000 році мех..отр. №1, в 2003,2004 роках електрозварник, прйнятий в члени СПК «Кубей» зварником тимчасово наказ №43 від 01.04.2009 року, звільнений з членів СПК по закінченню строку, прийнятий в члени СПК зварником на с/р наказ №52 від 26.04.2010р. звільнений із членів СПК «Кубей» в зв`язку із закінченням с/г робіт наказом №164 від 15.12.2010р., прийнятий в члени СПК зварником на період с/г робіт наказ №27 від 12.05.2011р. та звільнений із членів СПК по закінченню строку робіт наказом №105 від 14.12.2011р. , щодо решти періоду посада яку займав позивач відсутня.

Таким чином період роботи позивача: 1994р., 1997р., 2003р., 2004р., з 01.04.2009р. по 24.11.2009 р., з 26.04.2010р. по 15.12.2010р., з 12.05.2011р. по 14.12.2011р. підтверджений документами та записами у трудовій книжці, як період роботи який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

При цьому суд вважає, що запис в трудовій книжці під номером 1 датований 19.07.1989р. на аркуші трудовій книжці №6,7 «направлений на роботу в 5-т тракторну бригаду електрозварником. Наказ №19 від 19.07.1989р.» засвідчений печаткою СВК «Кубей», який йде після запису №7 датованого - 31.03.2009 року, свідчить проте, що він вчинений в період між 31.03.2009 року та 01.04.2009 року (дата наступного запису під №8 на сторінці 8), його також слід враховувати на додаток до запису номер 1 від 19.07.1989р. виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої наказом Міністерства праці України, міністерства юстиції України, міністерства соціального захисту населення України N 58 від 29.07.93 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. N 110

у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому

підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або

спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або

печаткою відділу кадрів.

Водночас відповідно до пункту 18 Порядку № 656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Крім того, аналогічні норми містяться і у постанові Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року "Про трудові книжки працівників" № 301, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення періодів роботи до його страхового (пільгового) стажу і на отримання пенсії з їх врахуванням.

Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі № 677/277/17, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а.

Тому суд доходить висновку, що період роботи позивача з 19.07.1989 року по 1993 рік також підлягає зарахуванню до стажу який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Також слід врахувати період 1994-1999 та 2003-2008роки, так як актом управління контрольно-перевірочної роботи відповідача-1 складеним за результатами проведення перевірки достовірності та обґрунтованості видачі довідки для призначення пенсії №1500-1004-1/10481 від 23.11.2023 року (а.с.42) підтверджено, що в дані періоди посада, яку займав позивач вказана «зварювальник» або «електрозварювальни».

Водночас період роботи 2000-2002 роки не підлягає зарахуванню як пільговий, виходячи з того, що в 2000 році посада, яку займав позивач мала назву мех.отр. №1 (а.с.27) та наступна його посада «електрозварник» була відображена в документах трудового архиву тільки в 2003 році , та в проміжок часу з 2000р. по 2002 роки будь яких відомостей, що він був з неї переведений на іншу посаду, яка дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах матеріали справи не містять.

Щодо посилання відповідачів на відсутність відомостей про атестування робочих місць для врахування періодів в яких позивач працював зварником та електрозварником в т.ч періоди роботи в ТОВ «Бессарабія плюс», то суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 ст.114 Закону №1058 передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року № 1451/11731 (далі - Порядок № 383) встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Матеріали справи не містять інформації що після 1997 року на робочому місці де працював позивач змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці затвердженим Постанова Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року №442 та Методичними рекомендаціями.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Так, згідно з статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі, якщо не проведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Суд наголошує, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Сукупність правових норм дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

За таких обставин, суд висновує, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було після 1997 року проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, суд вважає, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а.

Виходячи з викладеного суд доходить висновку, що оскаржуване рішення відповідача-2 є протиправним, та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог зобов`язати відповідача-1 зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 позивачу певні періоди роботи та призначити з 15.09.2023 року пенсію за віком на пільгових умовах, то суд враховує наступне

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1(у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1).

Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ №25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.

Згідно з пунктом 4.1 Порядку №22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Абзацом 13 пункту 4.2 Порядку №22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно з абзацами 2, 3 пункту 4.3 Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Судом встановлено, що органом, уповноваженим на прийняття рішення за результатами розгляду заяви позивача, за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Вказаним управлінням здійснено розгляд заяви позивача та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії.

За даних обставин, суд вважає необґрунтованими позовні вимоги звернуті до відповідача-1.

Водночас, при вирішенні даної адміністративної справи суд враховує, що згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».

Суд зазначає, що дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 208/8402/14-а, від 29 березня 2018 року у справі № 816/303/16, від 06 березня 2019 року у справі № 200/11311/18-а, від 16 травня 2019 року у справі № 818/600/17, від 21 листопада 2019 року у справі № 344/8720/16-а, від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18.

З урахуванням наведеного, вимога позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах починаючи з 15.09.2023 є втручанням у дискреційні повноваження пенсійного органу.

Також суд враховує, що фактично в оскаржуваному рішенні яке суд визнав протиправним, відповідач взагалі не зазначив, з яких підстав він не врахував жодного періоду роботи позивача на посадах «зварника» або «електрозварника» вказаного у трудових книжках позивача.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Отже, правовідносини щодо призначення пенсії та здійснення нарахування та виплати пенсії позивачу відносяться до виключної компетенції працівників Пенсійного фонду України, та є їх дискреційними повноваженнями і суд, захищаючи права та свободи особи, не може перебирати на себе функції інших органів державної влади, та втручатися в делеговані повноваження.

У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Слід зазначити, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від захисту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Захист порушеного права має бути ефективним.

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідний розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Частиною 2 статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ст. 58 Закону № 1058 Пенсійний фонд призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Таким чином, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, та з метою належного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача від 12.12.2023року року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи викладене су доходить висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позову додано квитанцію до платіжної інструкції №68768433 від 01.03.2024 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1211,20 грн. тому дані витрати підлягають стягненню з відповідача-2.

Керуючись ст.ст. 2, 6-8, ч.2 ст.9, ст.ст.10, 77, 90, 242-246 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області. Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 155950019344 від 13.12.2023 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 ОСОБА_1 періоди:

- навчання з 01 вересня 1983 року по 10 липня 1986 року у середньому професіонально-технічному училищі №20 м.Одеси за професією арматурник, електрозварювальник арматурних сіток і каркасів,

- роботи в будівельному комбінаті треста «Одесатрансбуд» з 27 серпня 1986 року по 12 травня 1987 року;

- проходження строкової військової служби з 24 травня 1987 року по 21 червня 1989 року;

- роботи на посаді елекрозварника (заварювальника) в колгоспі ім. Калініна Болградського району Одеської області з 19 липня 1989 року по 31 грудня 1989р., 186днів в 1990році, з 01 січня 1991 по 08 січня 1993 року;

- роботи на посаді електрозварника (заварювальника) в КСП/СВК «Кубей» Белградського району з 08 січня 1993 року по 31 грудня 2005 року, 194 дні в 2006 році, та 159днів в 2007році , та з 01 січня 2008 по 01 грудня 2008 року;

- роботи на посаді елекрозварювальника (заварювальника) в СВК «Кубей» Белградського району: з 01 квітня 2009 року по 24 листопада 2009 року; з 26 квітня 2010 року по 15 грудня 2010 року; з 12 травня 2011 року по 14 грудня 2011 року;

- роботи на посаді елекрозварювальника (заварювальника) в ТОВ «Бессарабія Плюс»: з 02 квітня 2012 року по 03 січня 2013 року; з 26 березня 2013 року по 03 грудня 2013 року; з 17 березня 2014 року по 23 жовтня 2018 року; з 16 квітня 2019 року по 27 листопада 2019 року; з 01 червня 2020 року по 01 квітня 2021 року;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.12.2023року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 з урахуванням висновків суду.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 1211,20 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими ст..ст.293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) рнокпп НОМЕР_3 .

Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна 83) код ЄДРПОУ 20987385.

Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, б. 26) код ЄДРПОУ 21910427.

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕССАРАБІЯ ПЛЮС» (вул. Успенська, 18, с.Кубей, Болградський район, Одеська область, 68720) код ЄДРПОУ 31908509.

Суддя Іванов Е.А.