Постанова

від 08.05.2024 по справі 520/26560/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 р.Справа № 520/26560/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Львівської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2023, головуючий суддя І інстанції: Бадюков Ю.В., м. Харків, повний текст складено 21.12.23 по справі № 520/26560/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс"

до Львівської митниці

про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці , в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100532/1 від 29.08.2023;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002228 від 29.08.2023.

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Львівської митниці Державної митної служби (вул. Костюшко, буд. 1, м. Львів, 25030, код ЄДРПОУ 443971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Партнер Плюс» (вул. Пушкінська, буд. 61, літера Д-1, м. Харків, 61024, код ЄДРПОУ 41185028) понесені судові витрати в справі, зокрема витрати на правничу (правову) допомогу адвоката у сумі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.) грн. та суму сплаченого судового збору 5368,00 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень 00 коп.) грн.

В обґрунтування позову зазначив, що позивачем до митниці під час оформлення вантажу було надано повний пакет документів та інформації, передбачений ст. 53 МК України, які свідчать про правомірність визначення вартості товару за ціною договору та правильності числових значень, а тому оскаржувані рішення та картка відмови відповідача є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки ними порушено права та законні інтереси позивача.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс" задоволено.

Скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100532/1 від 29.08.2023 р.

Скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002228 від 29.08.2023.

Стягнуто з Львівської митниці (вул. Костюшко, буд. 1, м. Львів, 25030, код ЄДРПОУ 443971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс" (вул. Пушкінська, буд. 61, літера Д-1, м. Харків, 61024, код ЄДРПОУ 41185028) суму сплаченого судового збору в розмірі 5368,00 грн. (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень).

Стягнуто з Львівської митниці (вул. Костюшко, буд. 1, м. Львів, 25030, код ЄДРПОУ 443971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс" (вул. Пушкінська, буд. 61, літера Д-1, м. Харків, 61024, код ЄДРПОУ 41185028) суму витрат на правничу (правову) допомогу адвоката у сумі 10 000, 00 грн (десять тисяч гривень).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв в межах наданих повноважень, відтак підстави для задоволення позову відсутні. Також зазначив, що статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 МК України. Митницею здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей використаних при обчисленні митної вартості. У результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності і неточності. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Наданими декларантом документами висновки митного органу не спростовано, відтак прийняті оскаржувані рішення.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Партнер Плюс» та Spoldzielnia Obrotu Tоwarowego Przemyslu Mleczarskiego (Польща) було укладено договір купівлі-продажу № UM/22/001404 від 30.12.2022 (далі по тексту Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору Продавець здійснює продаж, а Покупець здійснює покупку товару, з урахуванням асортименту, кількості та цін, визначених у Специфікаціях, які становлять невід`ємну частину цього Договору.

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що валютою Договору є Євро або польські злоті.

Згідно пункту 2.3. Договору оплата товару виконується шляхом повної передоплати на підставі проформи-інвойсу Продавця.

Відповідно до пункту 3.1. Договору поставка товару здійснюється на умовах FCA - Білосток Польща (ІНКОТЕРМС-2010) із вказуванням місця доставки в підписаній сторонами специфікації на поставку кожної окремої партії Товару. Митне, ветеринарне та інше оформлення Товару в країні відправлення здійснює своїми силами і за свій рахунок Продавець. Цим же пунктом визначено, що порядок несення Сторонами витрат визначається відповідно до порядку несення витрат відповідно до умов поставки FCA (ІНКОТЕРМС-2010). Ризик за збереження Товару переходить від Продавця до Покупця відповідно до умов поставки.

Пунктом 3.4. Договору встановлено обов`язок Продавця здійснити поставку товару у строк до 7 робочих днів з моменту отримання попередньої оплати Покупця за дану партію Товару.

Відповідно до пункту 3.5. Договору Покупець надає Продавцю Заявку на поставку Товару. На підставі отриманої Продавцем Заявки Покупця на поставку партії Товару Сторони погоджують дату навантаження, асортимент, ціни і кількість кожної окремої партії Товару шляхом підписання Специфікацій. На підставі Заявки Покупця та підписаної Сторонами Специфікації Продавець зобов`язується надати рахунок-проформу з метою здійснення Покупцем попередньої оплати відповідної партії Товару.

23.08.2023 сторонами контракту було сформовано та підписано Специфікацію № UA-20/2023 до Договору на загальну суму 77 175,22 Євро. Загальна вага Товару становить 18 586,837 кг. Того ж дня на підставі зазначеної Специфікації Продавцем було виставлено рахунок-проформу № UA-20/2023 від 23.08.2023.

Відповідно до умов Договору та на підставі рахунку-проформи UA-20/2023 від 23.08.2023 позивач здійснив попередню оплату за Товар у розмірі 77 175,22 Євро, що підтверджується копією платіжної інструкції № 59 від 24.08.2023.

25.08.2023 сторонами контракту було сформовано та підписано Специфікацію № UA-20/2023 від 25.08.2023 до Договору на загальну суму 77 937,29 Євро. Загальна вага Товару була визначена в розмірі 18 680,604 кг. Того ж дня на підставі зазначеної Специфікації Продавцем було виставлено рахунок-фактуру (інвойс) № PL/000437228/23/0216 від 25.08.2023.

З метою транспортування придбаних за контрактом товарів позивачем із ТОВ «Авторомі-Транс» (Перевізник) було укладено Договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 26/04 від 26.04.2023.

Відповідно до пункту 1.1. зазначеного Договору Замовник замовляє, а Перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом по території України та країн ближнього та дальнього зарубіжжя. На умовах, визначених цим Договором, Перевізник зобов`язується прийняти та доставити ввірений Замовником вантаж до пункту призначення та передати Вантажоодержувачу, а Замовник зобов`язується оплати послуги, надані Перевізником.

Згідно пункту 2.1. цього Договору перевезення вантажів здійснюється згідно з супровідними документами або заявкою.

Умови розрахунків визначені пунктом 4.1. Договору на перевезення вантажів, зокрема оплата здійснюється на підставі виставлених рахунків-фактур або інших актів виконаних робіт на поточний рахунок або в касу Перевізника, відповідно до узгоджених сум, не пізніше чотирнадцяти банківських днів після виконання заяви.

23.08.2023 позивач подав Перевізнику замовлення № 9 від 23.08.2023 на перевезення вантажів автомобільним транспортом.

24.08.2023 ТОВ «Авторомі-Транс» направило позивачу рахунок на оплату № 134 від 24.08.2023 на загальну суму 123 000,00 грн.

28.08.2023 позивачем, в особі декларанта (ТОВ «ДМ Адванс»), до митного органу подано митну декларацію № 23UA209230091255U5. Разом із нею позивач подав відповідні документи для підтвердження митної вартості товару, зокрема: рахунок-проформу (Proforma invoice) № UA-20/2023 від 23.08.2023, рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № PL/000437228/23/0216 від 25.08.2023, автотранспортну накладну (Road consignment note) № 127719 від 25.08.2023, міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво (Veterinary certificate) № 2002/00192/23/04/UA від 25.08.2023, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1) № PL/MF/AS 0386002 від 25.08.2023, замовлення на перевезення № 9 від 23.08.2023, платіжний документ № 59 від 24.08.2023, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 134 від 24.08.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 25/08 від 25.08.2023, прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 23.08.2023, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № UM/22/001404 від 30.12.2022, специфікацію № UA 20/2023 від 23.08.2023, специфікацію № UA-20/2023 від 25.08.2023, договір про надання послуг митного брокера № Б-0701/20 від 01.07.2020, договір (контракт) про перевезення № 26/04 від 26.04.2023, заяву декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів від 28.08.2023, інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) № 10369807 від 28.08.2023, заяву декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, які декларуються не належать до товарів, що підлягають державному експортному контролю від 28.08.2023, копію митної декларації країни відправлення № 23PL311010E0397504 від 25.08.2023.

При цьому, Декларантом було обрано метод визначення митної вартості за ціною, визначеною у договорі (основний метод).

Після подання позивачем митної декларації, аналізу наданих до неї документів та інформації відповідачем було розпочато процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення за ідентифікатором № b176c2df-738b-455e-98a4-50cc25756e75 від 28.08.2023. Цим повідомленням відповідач витребував у позивача додаткові документи керуючись частинами 3-4 статті 53 Митного кодексу України, а саме: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Переклади документів відповідно до вимог ст. 254 МКУ. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Позивач листом № 28/01 від 28.08.2023 (ідентифікатор повідомлення № b176c2df-738b-455e-98a4-50cc25756e75) повідомив митницю, що разом з митною декларацією було подано всі наявні документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару та що надати інші додаткові документи на даний момент в нього немає можливості.

У відповідь відповідач надіслав повідомлення з ідентифікатором № f365d72c-243b-4d5d-8cf1-74784677b769 від 29.08.2023, в якому зазначив про закінчення процедури консультації з декларантом згідно з ст. 57 МК України. Так, відповідач вказав, що неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості: - товару № 1 слугувала: МД UA 209230/2023/082936 від 04.08.2023, де вартість такого товару становить 3,966 EUR/кг.; - товару № 3 слугувала: МД UA 209230/2023/082936 від 04.08.2023, де вартість такого товару становить 6,5 EUR/кг.; - товару № 4 слугувала: МД UA 209230/2023/072734 від 07.07.2023, де вартість такого товару становить 5,37 EUR/кг.; - товару № 5 слугувала: МД UA 209230/2023/062755 від 13.06.2023, де вартість такого товару становить 4,39 EUR/кг.

Судом встановлено, що за результатами проведеного контролю визначення митної вартості відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100532/1 від 29.08.2023.

З графи 31 спірного рішення вбачається, що відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МК України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі- МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю за було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах: - відповідно до вимог п. 3.1 зовнішньоекономічного контракту від 30.12.2022 №UM/22/001404 зазначено що митне оформлення товару у країні експорту, отримання ветеринарного сертифікату здійснюється за рахунок Продавця. Однак вищезазначені витрати не вказані у рахунку фактурі від 02.08.2023 № PL/000437228/23/0216. Таким чином не зрозуміло як сформована ціна товару при відповідних умовах поставки, а відповідно правильність нарахування митної вартості товару; - відповідно до вимог п. 2.3. зовнішньоекономічного контракту від 30.12.2022 №UM/22/001404 передбачено 100 % передплата за товар який ввозиться на митну територію України, відповідно до інформації яка міститься рахунку фактурі у від 02.08.2023 № PL/000437228/23/0216 термін оплати спливає 25.08.2023, проте сума платежу відповідно до платіжної інструкції від 24.08.2023 №59 не відповідає сумі яка наведена у рахунку фактурі. Отже, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України декларанту направлена вимога стосовно надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) опію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом не надано жодного додаткового документу. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ (Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості: товару № 1 слугувала: МД UA 209230/2023/082936 від 04.08.2023 де вартість такого товару становить 3,966 EUR/кг.; товару № 3 слугувала: МД UA 209230/2023/082936 від 04.08.2023 де вартість такого товару становить 6,5 EUR/кг.; товару № 4 слугувала: МД UA 209230/2023/072734 від 07.07.2023, де вартість такого товару становить 5,37 EUR/кг.; товару № 5 слугувала: МД UA 209230/2023/062755 від 13.06.2023, де вартість такого товару становить 4,39 EUR/кг.

Зі змісту рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100532/1 від 29.08.2023 вбачається, що коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилося.

Також відповідач надав позивачеві картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002228 від 29.08.2023, видання якої було обґрунтовано тим, що відповідно до ст. 54 МК України митним органом здійснено контроль правильності визначення митної вартості товару. Позивачу було відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів у зв`язку з неможливістю завершення м/о у зв`язку з невірно заповненими графами гр. 12, 45, 43, 44, 46, 47 в МД, відповідно до Рішення про коригування митної вартості від 29.08.2023 № UA209000/2023/100532/1 (порушено умови декларування передбачені п. 1, п. 8 ст. 257 МК України, ст. 55 МК України, ПКМУ від 21.05.2012 № 450). Для прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення необхідно подати нову МД з врахуванням рішення про коригування митної вартості від 29.08.2023 № UA209000/2023/100532/1.

З урахуванням коригувань, визначених у рішенні про коригування митної вартості товарів UA 209000/2023/100532/1 від 29.08.2023 позивач подав митну декларацію № 23UA209230091720U2 від 29.08.2023, за якою товар було випущено до вільного обігу на території України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням про коригування та карткою відмови митного органу, позивач звернувся до суду з даним позовом з метою захисту порушеного права.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що декларантом включено до митної вартості товарів усі необхідні складові, визначено їх числові значення, підтверджено та обґрунтовано документально складові митної вартості товарів - ціну, що підлягала сплаті за товар, та транспортні витрати, а також спростовано обставини, які унеможливлюють, на думку контролюючого органу, застосування основного методу визначення митної вартості товарів. Митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Положеннями ст. 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Положення ст. 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Із положень частин 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За приписами ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).

За положеннями статей 57, 58 МК України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 8 ст. 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Єдиними підставами, які надають митному органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

В той же час, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 по справі 809/1469/16, від 04.06.2020 у справі №1.380.2019.001823, від 01.04.2021 у справі № 260/695/19.

Судовим розглядом встановлено, що у рішенні про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100532/1 від 29.08.2023 р. відповідачем зазначено наступні підстави для проведення коригування:

- відповідно до вимог п. 3.1 зовнішньоекономічного контракту від 30.12.2022 № UM/22/001404 зазначено, що митне оформлення товару у країні експорту, отримання ветеринарного сертифікату здійснюється за рахунок Продавця. Однак зазначені витрати не вказані у рахунку фактурі від 02.08.2023 № PL/000437228/23/0216. Таким чином не зрозуміло як сформована ціна товару при відповідних умовах поставки, а відповідно правильність нарахування митної вартості.

- відповідно до вимог п. 2.3 зовнішньоекономічного контракту від 30.12.2022 № UM/22/001404 передбачено 100% передоплата за товар, який ввозиться на митну територію України. Відповідно до інформації яка міститься у рахунку фактурі від 02.08.2023 № PL/000437228/23/0216 термін оплати спливає 25.08.2023, проте сума платежу відповідно до платіжної інструкції від 24.08.2023 № 59 не відповідає сумі, яка наведена у рахунку фактурі.

Щодо твердження відповідача про відсутність документального підтвердження витрат позивача на оформлення товару у країні експорту та отримання ветеринарного сертифікату у країні експорту, колегія суддів зазначає наступне.

Так, судовим розглядом встановлено, що відповідно до пункту 3.1 договору купівлі-продажу N UM/22/001404 від 30.12.2022 поставка товару здійснюється на умовах FCA Білосток, Польща (ІНКОТЕРМС-2010) зі вказанням місця доставки у підписаній сторонами специфікації на поставку кожної окремої партії товару. Митне, ветеринарне та інше оформлення товару у країні відправлення здійснюється своїми силами та за власні кошти продавцем. Оплату витрат на митне, ветеринарне та інше оформлення товару у країні отримання здійснює покупець. При поставці товару на умовах FCA - Білосток, Польща порядок несення сторонами витрат здійснюється у відповідності із загальним порядком несення витрат при поставці на умовах FCA (ІНКОТЕРМС-2010). Ризик за схоронність товару переходить від продавця до покупця у відповідності до умов поставки.

Відповідно до пункту A.2. «Ліцензії, дозволи та інші формальності» розділу А «Обов`язки продавця» терміну FCA Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) продавець зобов`язаний, на прохання, за рахунок і на ризик покупця, надати йому всіляке сприяння в одержанні, де це належить, будь-якої експортної ліцензії або іншого офіційного дозвільного документа, необхідного для здійснення експорту товару.

Згідно пункту A.4. «Поставка» розділу А «Обов`язки продавця» терміну FCA Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) продавець зобов`язаний надати товар у розпорядження покупця в названому місці поставки, без завантаження на будь-який приймаючий транспортний засіб, в узгоджений день чи в межах погодженого періоду або, якщо такого часу не обумовлено, у строк, звичайний для поставки аналогічних товарів. Якщо сторони не узгодили конкретної точки в межах названого місця поставки, і наявні декілька придатних для цього точок, продавець може вибрати таку точку в межах місця поставки, яка найбільш відповідає його цілям.

В ході розгляду справи судом встановлено, що з метою доставки товарів з Республіки Польща позивач надав ТОВ «Авторомі-Транс» замовлення № 9 від 23.08.2023 на перевезення вантажів автомобільним транспортом за договором № 26/04 від 26.04.2023. Відповідно до замовлення адресою завантаження вказано: 15-399 Bialystok, ul. Handlowa 4, тобто юридичну адресу Продавця за договором купівлі-продажу № UM/22/001404 від 30.12.2022.

Відповідно до п. 3.3. договору купівлі-продажу № UM/22/001404 від 30.12.2022 Продавець зобов`язується поставити разом із товарами повний пакет наступної документації: ветеринарний сертифікат для експорту; сертифікат EUR 1; ксерокопію експортної декларації; пакувальний лист - 3 прим.; специфікації; invoice (рахунок-фактуру) 3 прим.; транспортні накладні CMR 3 прим.

Таким чином колегія суддів, враховуючи умови поставки, визначені договором № UM/22/001404 від 30.12.2022, зокрема щодо базису поставки, вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що експортне оформлення товарів та ветеринарні витрати несе Продавець, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Отже, зазначені у рішенні про коригування митної вартості товарів витрати враховані Продавцем у вартості товару і не повинні зазначатися окремо у рахунку-фактурі від 25.08.2023 № PL/000437228/23/0216.

Що стосується підтвердження фактурної вартості товару, який підлягав митному оформленню, колегія суддів зазначає наступне.

Так, судовим розглядом встановлено, що позивач 24.08.2023 сплатив Продавцеві (Spoldzielnia Obrotu Tuwarowego Przemyslu Mleczarskiego) суму вартості товару, яка становила 77 175,22 євро, відповідно до інвойс-проформи та Специфікації № UA-20/2023 від 23.08.2023. Факт оплати підтверджується платіжною інструкцією № 59 від 24.08.2023 (графа 70).

Як пояснив позивач, після здійснення оплати за інвойс-проформою № UA-20/2023 від 23.08.2023 Сторони внесли зміни до кількості та ціни товару, що поставляється, шляхом підписання Специфікації № UA-20/2023 від 25.08.2023 до Договору № UM/22/001404 від 30.12.2022 на загальну суму 77 937,29 Євро. Загальна вага товару при цьому склала 18 640,604 кг. Відповідні відомості були відображені у рахунку-фактурі № PL/000437228/23/0216 від 25.08.2023.

Різниця загальної ваги та вартості товару, що зазначена у Специфікації № UA-20/2023 від 23.08.2023 та Специфікацією № UA-20/2023 від 25.08.2023 становить 93,773 кг та 762,07 Євро відповідно.

З урахуванням наведеного, сума сплаченої позивачем попередньої оплати не може бути аналогічною сумі, зазначеній у рахунку-фактурі № PL/000437228/23/0216 від 25.08.2023. При цьому дані щодо ціни товару і його кількості підтверджені також Специфікацією № UA-20/2023 від 25.08.2023.

У графі «5. Documents attached (Документи, які додаються)» автотранспортної накладної (CMR) № 127719 від 25.08.2023 міститься посилання на рахунок-фактуру PL/000437228/23/0216 від 25.08.2023. Вага брутто (20 100,00 кг) є ідентичною у обох документах.

В митній декларації № 23UA209230091255U5 від 28.08.2023 Декларантом у відповідності до пунктів 5, 6, 7 частини 10 статті 58 МК України визначено та заявлено митну вартість вищевказаного товару, який ввозився на митну територію України за основним (першим) методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) в розмірі 3 164 920,44 грн., яка складається з вартості товарів, зазначеної в рахунку-фактурі № PL/000437228/23/0216 від 25.08.2023 77 937, 29 Євро (сума в валюті України на день подання МД № 23UA209230091255U5 від 28.08.2023 за курсом 39,5051 грн. за 1 Євро 3 078 920,44 грн.) та транспортних витрат у розмірі 86 000,00 грн. за маршрутом м. Білосток, Польща м/п Рава-Руська, Україна, відповідно до Довідки про транспортні витрати № 25/08 від 25.08.2023.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що різниця вартості товару, що зазначена у рахунку-проформі № UA-20/2023 від 23.08.2023 та рахунку-фактури № PL/000437228/23/0216 від 25.08.2023 ніяким чином не впливала на можливість посадових осіб митного органу визначити митну вартість товару за ціною, зазначеною у договорі (основний метод).

Щодо обрання відповідачем резервного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

У постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною 2 статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), має бути доведено, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Відповідачем під час розгляду справи не надано до суду належних та допустимих, достатніх та достовірних, в розумінні приписів ст.ст. 73-76 КАСУ, доказів здійснення детального порівняння, як і не надано доказів на підтвердження аналогічності характеристик імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність зазначеного висновку відповідача.

Згідно з частиною 3 статті 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Суд першої інстанції правомірно звернув увагу, що в оскаржуваному рішенні відповідач здійснив коригування митної вартості за резервним методом (шостий метод), зазначивши лише номери та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, а саме: МД UA 209230/2023/082936 від 04.08.2023; МД UA 209230/2023/072734 від 07.07.2023; МД UA 209230/2023/062755 від 13.06.2023. При цьому відсутні пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17 наведено правову позицію про те, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Крім того, Верховний Суд зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

У постанові Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 520/7041/19 зазначено про те, що Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Частиною 7 статті 54 МК України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Тому недоведеність відповідності закону рішення митного органу про коригування митної вартості товару з невідворотною неминучістю призводить до виникнення правових підстав для визнання протиправною картку відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні товарів.

Стосовно доводів відповідача, щодо не підтвердження декларантом документально всіх складових митної вартості товарів та надання документів, які містять розбіжності, що послугувало підставою для запиту додаткових документів в порядку, передбаченому ч. 3 cт. 53 Митного кодексу України, суд зазначає наступне.

Зі змісту наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що підприємством позивача було надано до митного оформлення необхідний перелік документів, передбачений ч.ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України.

Однак, як встановлено судом, відповідачем під час винесення спірного у даній справі рішення, не було наведено належних обґрунтувань щодо наявності сумніву в числових значеннях або недостовірності наданих документів, що могло б бути підставою для запиту додаткових документів. При цьому, такий запит повинен містити як обґрунтування причин запиту, так і конкретизацію того, які саме складові митної вартості не підтверджені або викликали сумніви, в чому саме полягають розбіжності, чи впливають вони на митну вартість, які додаткові документи можуть спростувати ці сумніви.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що декларант подав усі наявні документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, а недоліки на які посилається митниця, не перешкоджали визначенню митної вартості товарів. Декларантом включено до митної вартості товарів усі необхідні складові, визначено їх числові значення, підтверджено та обґрунтовано документально складові митної вартості товарів - ціну, що підлягала сплаті за товар, та транспортні витрати, а також спростовано обставини, які унеможливлюють, на думку контролюючого органу, застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

При цьому, митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.

Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом підтверджено також і у висновках Верховного Суду, викладених у постанові від 06.03.2019 у справі № 809/278/17.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що зміст спірного рішення відповідача, який є індивідуально-правовим актом, оскільки породжує права і обов`язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним статтею 2 КАС України.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Обґрунтованість, в силу статті 2 КАС України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Так, критерій прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України, яка передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Проте, відповідачем не доведено належними доказами правомірність своїх рішень.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що при винесені оскаржуваного рішення відповідач діяв не в порядку та у спосіб, що передбачені чинним законодавством. Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, є наявними підстави для задоволення адміністративного позову.

Доводів щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу апеляційна скарга не містить, тому рішення Харківського окружного адміністративного суду в даній частині перегляду не підлягає.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 року по справі № 520/26560/23 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 по справі № 520/26560/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. КалиновськийСудді О.М. Мінаєва З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 17.05.2024 року