Постанова

від 13.05.2024 по справі 908/652/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2024 року м.Дніпро

Справа № 908/652/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Чередка А.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КАСКАД-М" на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2023 (прийняте суддею Зінченко Н.Г.) у справі № 908/652/23

за позовом Концерну "Міські теплові мережі"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КАСКАД-М"

про стягнення 170 157, 36 грн

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст заявлених вимог.

01.03.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну "Міські теплові мережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАСКАД-М" про стягнення основного боргу за листопад 2021 року-грудень 2022 року в розмірі 170 157, 36 грн за поставлену теплову енергію за типовим індивідуальним договором № 76209651 про надання послуги з постачання теплової енергії, укладеним з 01.11.2021.

2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.05.2023 позов Концерну "Міські теплові мережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАСКАД-М" задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАСКАД-М" на користь Концерну "Міські теплові мережі" 170 157 грн 36 коп основного боргу за надані послуги з постачання теплової енергії.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з тих обставин, що відповідачем оплата за надані послуги з постачання теплової енергії за спірний період у передбачені строки та в повному обсязі не здійснена.

3.Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "КАСКАД-М" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2023 у справі № 908/652/23, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

4.Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що частина приміщень відповідача за адресою м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 51 не забезпечена засобами опалення. Через деякі приміщення проходять транзитні труби системи опалення. У зв`язку з чим, відповідач звертався до Концерну "Міські теплові мережі" із заявами про проведення обстеження приміщення, для належного нарахування обсягу послуги опалення.

Але в супереч вимогам Закону, Концерн "МТМ" відповів, що уся площа будинку є опалювальною, навіть якщо у приміщенні відсутні радіатори.

За доводами скаржника, Концерн "МТМ" для належного нарахування послуг повинен обстежити приміщення відповідача, визначити довжину транзитних труб опалення наявних у приміщенні, та здійснювати нарахування послуги відповідно до Методики.

Скаржник вказує, що з наданої позивачем "інформації про нарахування споживача" вбачається, що нарахування здійснюються на всю площу відповідача, як опалювану, в супереч вимогам Методики.

На переконання скаржника, для правильного вирішення спору в даному випадку і позивач має довести не тільки факт надання послуги, а й підтвердити обсяг наданої послуги у спірний період на заявлену у позові суму.

Також апелянт вказує, що акт приймання в експлуатацію приладу комерційного обліку теплової енергії долучений до матеріалів справи не містить підпису уповноважених осіб споживача. Акт підписано виключно представниками Концерну "МТМ". Тобто, фактично, прилад обліку не було прийнято споживачами.

При цьому також позивачем не доведено належними і допустимими доказами помісячного обсягу теплоносія, поданого на вказаний житловий будинок, зокрема і відповідачу. Звідси не підтверджені первинними документами (актами зняття показань лічильника, актами наданих послуг) дані, наведені у щомісячних рахунках, які виставлені відповідачу.

Так, акти зняття показань приладу обліку теплової енергії складені тa підписані одноосібно представником позивача (зацікавленою особою), представником же виконавця послуг з утримання будинку та представником мешканців будинку такий акт не підписаний, а тому зазначені у ньому показники не можна визнати об`єктивними.

За доводами скаржника, з урахуванням того, що позивачем не доведено первинними документами обсяг послуги, що поставлена та розподілена на відповідача, позивачем не доведено факту надання послуги з теплопостачання відповідачу саме у заявленому у позові розмірі, а відтак і наявності несплаченої заборгованості.

Також відповідач звертає увагу суду на те, що нарахування послуги відповідачу здійснюється простим арифметичним діленням загального обсягу тепла на загальну площу будинку з наступним множенням на площу відповідача.

Апелянт, вважає, що загальна площа будинку зазначена у рахунках є сумнівною, та єдиним належним доказом може бути архітектурний проект будинку чи документи БТІ про його інвентаризацію.

На думку скаржника, фактично, у позові не обґрунтовано, яким чином і за якою формулою Методики здійснювалось нарахування відповідачу умовно-постійної складової тарифу, в той час як рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 11.10.2021 № 374 містить принаймні три різних тарифи.

5.Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, про відкриття апеляційного провадження повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи.

6.Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КАСКАД-М" на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2023 у справі № 908/652/23; вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

7.Встановлені судом обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "КАСКАД-М" (відповідач у справі) є власником нежитлового приміщення №36 першого поверху та приміщення № 38 підвалу (лті. А-3), розташованого за адресою: вул. Олександрівська, буд. 51, м. Запоріжжя, що підтверджується Договором купівлі-продажу від22.05.2015 та Реєстром прав власності на нерухоме майно, щодо об`єкта нерухомого майна №37950535, дата державної реєстрації 22.05.2015.

02.10.2021 Концерн "Міські теплові мережі" оприлюднив на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування Запорізької міської ради (можна знайти у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням http://zp.gov.ua/uk/articeles/item/10370/ukladannya-publichnih-dogovoriv-z-koncernom-miski-teplovi-merezhi-) та на власному офіційному веб-сайті (можна знайти у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням http//teploseti.zp.ua/ua/for_consumers/Public_contracts/) індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання.

В силу вимог норм Закону з 01.112021 Концерном "Міські теплові мережі" з ТОВ "КАСКАД-М" укладено типовий договір про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: вул. Олександрівська, буд. 51, м. Запоріжжя.

Позивачем було надано послугу з постачання теплової енергії відповідачу за період з листопада 2021 року по грудень 2022 року на загальну суму 170 157, 36 грн, що підтверджується розрахунком суми грошової заборгованості, а також детальним розрахунком здійснених нарахувань за спірний період.

Позивачем були сформовані та надані споживачу рахунки на оплату спожитої послуги.

Рахунки надавались методом направлення до поштової скриньки, в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів та повторно направлені рекомендованою кореспонденцією.

Заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з постачання теплової енергії не сплачена, що й стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8.Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Предметом розгляду у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача вартості наданих послуг постачання теплової енергії.

Згідно з положеннями ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 179 ГК України, укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 2 ст. 275 ГК України, відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст. 275 ГК України, відпуск енергії (електричної енергії, пару, гарячої і перегрітої води) без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до приписів ст.ст. 3, 4 Закону України "Про теплопостачання" від 02.05.2005 №2633-IV, відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

Укладання договору на постачання теплової енергії передбачено ст. ст. 24, 25 Закону України "Про теплопостачання" та є обов`язковим для сторін на підставі закону.

За змістом ст. 25 вказаного Закону, теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами, водночас своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії є основними обов`язками споживача теплової енергії (ст. 24 Закону).

Положеннями ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що:

споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;

теплова енергія - це товарна продукція, яка виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;

теплова мережа - це сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Отже, обов`язковою ознакою споживача теплової енергії, а саме споживачем теплової енергії може бути особа (ОСББ, житлово-комунальні організації, виконавці послуг), теплоспоживче обладнання якої (внутрішньобудинкові системи, мережі, устаткування тощо) через тепловий ввід приєднане або має технічні можливості для приєднання до місцевої (розподільчої) теплової мережі.

У офіційному виданні Голос України № 231 від 09.12.2017 був опублікований Закон України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017 № 2189-VІІІ (далі Закон).

Відповідно до п. 1 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (з 10.12.2017), та вводиться в дію з 01.05.2019, крім окремих його положень, які вводяться в дію пізніше.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 №2189-VІІІ, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

У ст. 1 Закону № 2189-VІІІ визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 19 зазначеного Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

За приписами ч. 1 та 2 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону, учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3)виконавці комунальних послуг.

Виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (ст. 1, ч. 2 ст. 6 Закону).

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (ст. 1 Закону).

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 7, ч. 2 ст. 8 Закону, індивідуальний споживач зобов`язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Виконавець комунальної послуги зобов`язаний, зокрема: забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Згідно з ч. ч. 2, 3, 7 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" встановлені права та обов`язки споживача теплової енергії і, зокрема, обов`язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч. 3, 6 ст.19 Закону України "Про теплопостачання", споживач або суб`єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо; споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Так, 01.05.2021 набрав чинності Закон України від 03.12.2020 № 1060-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг". Згідно з цим Законом внесено низку змін до Законів України що регулюють житлово-комунальні відносини, в тому числі і до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", зокрема до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону.

Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

У ч. 1 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції Закону № 1060-IX від 03.12.2020) встановлено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:

1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;

2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;

3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.

Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).

В межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.

Згідно із ч. 7 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог ч. 5 ст. 13 цього Закону.

За приписами ч.5 ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Відповідно до абз. 2 п. 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 №2189-VIII (в редакції від 01.05.2021), договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.

Постановами Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 та № 1023 від 08.09.2021 внесено зміни до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових форм договорів, відповідно до яких згідно із Законом України "Про житлово-комунальні послуги" договори за новими правилами мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності зазначених постанов.

Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови КМУ №1022 від 08.09.2021), ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Відповідно до п. 13 цих Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до ст.ст. 13 і 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

02.10.2021, на виконання вимог Закону, Концерн "Міські теплові мережі" оприлюднив на власному офіційному веб-сайті Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання (за посиланням в мережі Інтернет http://teploseti.zp.ua/ua/for_consumers/Public_contracts/).

Відповідне повідомлення про розміщення 02.10.2021 на сайті Концерну "Міські теплові мережі" публічних договорів опубліковано на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування Запорізької міської ради (у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням: http://zp.gov.ua/uk/articeles/item/10370/ukladannya-publichnih-dogovoriv-z-koncernom-miski-teplovi-merezhi-).

Згідно з п. 1 оприлюдненого Концерном "Міські теплові мережі" Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (послуга) індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням ст.ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України.

Відповідно до п. 53 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, цей договір може бути розірваний у разі прийняття рішення співвласниками щодо зміни моделі договірних відносин відповідно до ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "КАСКАД-М" (відповідач у справі) є власником нежитлового приміщення №36 першого поверху та приміщення № 38 підвалу (лті. А-3), розташованого за адресою: вул. Олександрівська, буд. 51, м. Запоріжжя, що підтверджується Договором купівлі-продажу від 22.05.2015 та Реєстром прав власності на нерухоме майно, щодо об`єкта нерухомого майна№37950535, дата державної реєстрації 22.05.2015. Нежитлове приміщення відповідача є невід`ємною частиною житлового будинку, оснащеному приладом комерційного обліку теплової енергії "SHARKY 775" заводський № 55440921, що підтверджується Актом приймання в експлуатацію приладу обліку теплової енергії від 25.05.2020.

Таким чином, з урахуванням системного аналізу вище наведених норм чинного законодавства і матеріалів справи, оскільки нежитлове приміщення, власником якого є відповідач, є невід`ємною (вбудованою) частиною житлового будинку за адресою: вул. Олександрівська, буд. 51, м. Запоріжжя, відповідно, відповідач є співвласником житлового будинку, члени якого, у визначений нормативними актами строк, не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги, протилежного відповідачем не наведено у скарзі та заявах по суті спору, відповідні докази також не надані, відтак, типовий індивідуальний договір № 76209651 між Концерном МТМ та ТОВ "КАСКАД-М" є укладеним з 01.11.2021.

Пунктом 4 Типового індивідуального договору № 76209651 встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.

Згідно з п. 5 Типового договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".

Пунктом 24 Правил № 830 визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до "Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315".

Відповідно до п. 11 Типового договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі Методика).

Вказана Методика встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.

Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг.

Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних Приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.

Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до Розділу III Методики.

Для розподілу приймаються показання вузлів комерційного та розподільного обліку, приладів розподільного обліку теплової енергії станом на кінцеву дату розрахункового періоду, отримані виконавцем розподілу комунальної послуги, у спосіб, визначений договором про надання комунальної послуги.

У разі, якщо одна будівля/будинок має два та більше вводи відповідної зовнішньої інженерної мережі, які оснащено вузлами комерційного обліку, то визначення обсягу спожитої послуги та її розподіл здійснюється за сумою всіх вузлів комерційного обліку відповідної комунальної послуги у будівлі/будинку. За рішенням співвласників будівлі/будинку розподіл може здійснюватися окремо для кожної її частини, що оснащена вузлом комерційного обліку відповідної комунальної послуги.

Розділом II Методики передбачені базові правила визначення та розподілу між. споживачами загальних обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг.

Загальний обсяг теплової енергії на опалення будівлі/будинку визначається за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати.

Загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень, забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будівлі/будинку та (у випадку наявності таких приміщень у будинку/будівлі) сумарного обсягу теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.

Розподіл теплової енергії у будівлі/будинку здійснюється у відповідності до пунктів 5,6 Розділу ІІІ Методики.

У будівлі/будинку, у якій/якому частина приміщень оснащена приладами розподільного обліку теплової енергії, а решта приміщень не оснащена такими приладами, наявні приміщення з індивідуальним опаленням та/або окремі приміщення з транзитними мережами опалення, обсяг спожитої теплової енергії розподіляється за формулою 16 враховуючи вимоги розділів VI, VIII цієї Методики.

Розподілений обсяг для опалюваного приміщення, не оснащеного приладом розподільного обліку теплової енергії, розраховується з урахуванням вимог розділів VII, VIII цієї Методики за формулою 13.

При цьому, розподіл теплової енергії між окремими житловими та нежитловими приміщенням по будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, 51 виконувався пропорційно до їх площі відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг із застосуванням відповідних коефіцієнтів.

Відповідно до розділу III Методики № 315 визначається та розподіляється обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення місць загального користування (далі -МЗК) та допоміжних приміщень, а саме: "У разі відсутності вузлів розподільного обліку у МЗК та допоміжних приміщеннях будівлі обсяг теплової енергії, витрачений на опалення МЗК та допоміжних приміщень будівлі, визначається як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі:

- одноповерхова будівля - 20 %;

- двоповерхова - 18 %;

- триповерхова - 16 %;

- чотириповерхова - 14 %;

- п`ятиповерхова - 12 %;

- шестиповерхова та вище - 10 %."

Також, відповідно до Розділу V Методики № 315 визначається обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, зокрема: "Обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення, приймається як частка від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі при подачі теплоносія в опалювані приміщення від:

- індивідуального теплового пункту без регулювання за погодними умовами - 15%;

- індивідуального теплового пункту при регулюванні за погодними умовами - 5%;

- автономної теплогенеруючої/когенераційної установки - 7 %;

- центрального теплового пункту або теплогенеруючої/когенераційної установки, яка не є автономною, - 8 %."

Розподіл теплової енергії між окремими житловими та нежитловими приміщеннями в будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 51 виконувався пропорційно до їх площі, при цьому, відповідно до Методики № 315 для приміщення відповідача було у листопаді і грудні 2021 року застосовано коефіцієнт 1,5.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2021 №358 внесено зміни до "Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг", затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315, які набрали чинності з 28.01.2022.

Відповідно до вказаних змін і доповнень з січня 2022 року скасовано коефіцієнт 1,5 до площі нежитлових приміщень без приладу обліку та змінено механізм визначення обсягу теплової енергії на загально-будинкові потреби (далі - ЗБП) опалення, які визначаються згідно проектних даних або як співвідношення площі МЗК та допоміжних приміщень до загальної опалюваної площі будівлі окрім підвалів, техпідпіль та горищ, обсягів теплової енергії на функціонування системи опалення. У разі відсутності вихідних даних ЗБП визначається спрощено, як частка від загального обсягу споживання будівлі: 25 %, 20 %, 15 % в залежності від поверховості будівлі.

Керуючись Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", ";Про теплопостачання", "Про житлово-комунальні послуги", постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1209 "Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у зв`язку із зміною ціни природного газу", на виконання Меморандуму про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері постачання теплової енергії та постачання гарячої води в опалювальному періоді 2021/2022 років, Виконавчим комітетом Запорізької міської ради прийнято рішення № 2 від 13.01.2022, яке затверджує коефіцієнти перерахунку вартості послуг для зміни розміру нарахувань за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за листопад 2021 року на суму -2089,08 грн. з ПДВ.

Таким чином, при вирахувані питомої норми по приміщенню відповідача за період з січня по грудень 2022 року позивачем застосовувалась формула відповідно до розділу III Методики № 315 (зі змінами від 28.01.2022).

Пунктами 8,9 Правил визначено, що постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.

Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених ч. 1 ст. 16 Закону України Про житлово-комунальні послуги.

Згідно з п.п. 3, 8 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 опалювальний період - період, протягом якого теплопостачальні організації постачають теплову енергію для потреб опалення. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами.

Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами.

Опалювальний період починається не пізніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря становить 8°С та нижче, а закінчується не раніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря перевищує 8°С.

Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23.10.2021 № 382 Про початок опалювального періоду 2021-2022 років у м. Запоріжжя встановлено, що забезпечення Концерном "Міські теплові мережі" початку опалювального періоду для житлових будинків незалежно від форм власності та відомчої належності та нежитлових будівель підприємств, установ і організацій здійснюється з 01.11. 2021.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 29.03.2022 № 124 встановлено закінчення опалювального сезону у м. Запоріжжя з 31.03.2022, з проведенням Концерном МТМ відключення споживачів теплової енергії.

Безпідставними є посилання скаржника і на відсутність належних та допустимих доказів надання позивачем теплопотстачання в приміщення відповідача, оскільки факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою: вул. Олександрівська, буд. 51, м. Запоріжжя, в якому знаходиться приміщення відповідача, підтверджується, закрема, рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону 2021-2022 років, які розміщені в загальному доступі в мережі Інтернет на офіційному веб-сайті Запорізької міської ради та відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі.

Згідно "Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 Концерном "Міські теплові мережі" для застосування протягом опалювального періоду 2021-2022 років розраховано двоставкові тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії, які затверджені Рішенням Виконавчого комітету Запорізької Міської Ради від 11.10.2021 № 374 (зі змінами).

Двоставковий формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частин витрат окремо. Тобто двома ставками.

Перша ставка (умовно-змінні витрати) - плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії). Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн./Гкал). Тобто споживач, сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку, сплачує лише вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії. Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії.

Друга ставка (умовно-постійні витрати) - плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов`язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення. Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам та визначається, виходячи з обсягу теплового навантаження, що приєднане до джерела теплової енергії, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплового навантаження на джерело теплової енергії (грн/Гкал/годину). Тобто, споживач, сплачуючи за одиницю приєднаного теплового навантаження, сплачує всі витрати, пов`язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової, крім енергоносіїв. Оскільки ці витрати виникають у підприємства протягом всього року, то і тариф розраховано для місячної оплати протягом року, рівними частинами в опалювальний та міжопалювальний періоди.

Відповідно до умов укладених договорів плата виконавцю складається з плати за послугу та плати за абонентське обслуговування.

Плата за абонентське обслуговування включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води.

Концерном "Міські теплові мережі" абонентська плата розрахована відповідно до річних планових витрат на зазначені функції та не залежить від обсягів спожитих послуг. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця та не залежить від обсягів послуг.

Згідно з п. 32 договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Пунктом 34 договору визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Відповідно до п. 36 договору, під час здійснення оплати споживач зобов`язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів).

Згідно з п.38 договору споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього Договору.

В п. 41 договору зазначені обов`язки споживача, зокрема, оплачувати за надану послугу необхідно за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором та у разі несвоєчасного здійснення платежу за послугу сплачувати пеню в розмірі, встановленому цим договором, а саме, у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу (п. 45 договору).

В силу виконання Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019, № 830 позивачем формуються рахунки на оплату спожитої послуги та надаються споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".

Згідно ч. 1,2 статті 8 Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону. Виконавець або визначена власником (співвласниками) інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, формує та надає споживачу (його представнику) рахунки на оплату наданої комунальної послуги щомісяця. Рахунки на оплату комунальної послуги надаються споживачу на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунки можуть надаватися споживачу в електронному вигляді, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів. Рахунки надаються споживачу на безоплатній основі.

Позивачем були сформовані та надані споживачу рахунки на оплату спожитої послуги.

Пунктом 34 Правил визначено, що рахунок на оплату спожитої послуги надається споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".

Рахунки на оплату спожитої послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання та надаються споживачу (його представнику) у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором.

Рахунки надавались методом направлення до поштової скриньки, в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів та повторно направлені рекомендованою кореспонденцією.

Таким чином, факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою вул. Олександрівська, буд. 51, м. Запоріжжя, в якому знаходиться приміщення відповідача, підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону, відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі (відповідні рішення містяться на офіційному сайті ЗМР), знаходженням нежитлового приміщення відповідача у багатоквартирному житловому будинку та актами ГОТЕ.

Також у рахунках на оплату спожитої послуги та на сайті Концерну МТМ, у відповідності до вимог законодавства, міститься інформація щодо встановленого приладу комерційного обліку (за яким відбуваються нарахування на будинок/будівлю), опалювальної площі будинку/будівлі. Крім того у рахунках міститься інформація щодо спожитої будинком теплової енергії. Вказана інформація також міститься у детальному розрахунку, що наданий позивачем. В своїй сукупності наведені дані дозволяють встановити кількість спожитої теплової енергії приміщенням.

За вказаних обставин, позивач виконав свої зобов`язання щодо надання послуг централізованого опалення, а відповідач незалежно від споживання цієї послуги, або відмови від її споживання, зобов`язаний оплатити надані послуги.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 11.11.2015р. у справі № 6-1706цс15, від 11.11.2015р. у справи № 6-1192цс15.

Матеріали справи свідчать, Позивачем були сформовані та надані споживачу рахунки на оплату спожитої послуги з постачання теплової енергії № 76209651 за листопад 2021 року на суму 22560,59 грн.,за грудень 2021 року на суму 19360,83 грн., за січень 2022 року на суму 31152,85 грн., за лютий 2022 року на суму 12422,84 грн., за березень 2022 року на суму 32119,86 грн., за квітень 2022 року на суму 2203,46 грн., за травень 2022 року на суму 2203,46 грн., за червень 2022 року на суму 2203,46 грн., за липень 2022 року на суму 2203,46 грн., за серпень 2022 року на суму 2203,46 грн., за вересень 2022 року на суму 2203,46 грн., за жовтень 2022 року на суму 2209,46 грн.,за листопад2022 року на суму 15157,95 грн., за грудень 2022 на суму 21952,22 грн.

Отже, фактично позивачем було надано відповідачу послуги з постачання теплової енергії, за період з листопада 2021р. по грудень 2022р., на загальну суму 170 157, 36 грн, що підтверджується розрахунком суми грошової заборгованості, а також детальним розрахунком здійснених нарахувань за спірний період.

Рахунки надавалися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку теплової енергії, про що свідчать відповідні відмітки на зворотному боці кожного рахунку за спірний період із зазначенням інформації про: дату відправлення, одержувача (контрагента) та контактні адреси контрагента (в даному випадку адресу електронної пошти).

Таким чином, ТОВ ТОВ "КАСКАД-М" отримувало рахунки.

Доказів, які б підтверджували виконання зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг відповідач не надав та доводів позивача не спростував.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин господарський суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача, щодо стягнення з відповідача суми 170 157, 36 грн боргу за спожиту теплову енергію.

Доводи скаржника стосовно того, що приміщення належне відповідачу не забезпечене засобами опалення, у зв`язку з чим відповідач не отримує жодної одиниці теплової енергії від системи опалення, колегія суддів відхиляє, як безпідставні, з огляду на наступне.

Об`єктом теплопостачання є будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку: житлових і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний, будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку.

Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Вказане приміщення не підпадає під термін неопалювальне приміщення.

Відповідно до визначення, передбаченого Методикою, опалюване приміщення це приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.

Частиною 1 ст. 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначено, що споживач серед іншого має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.

Наразі чинним є Порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 169 від 26.07.2019.

Суд зазначає, що матеріли справи не містять доказів відключення у спірний період від теплопостачання спірного нежитлового приміщення, що дає підстави вважати, що теплова енергія до спірного приміщення постачалась.

Посилання скаржника на те, що через деякі приміщення проходять транзитні труби системи опалення також є безпідставними, оскільки відповідних доказів матеріали справи не містять. Аргументи скаржника про звернення до позивача з проханням скласти акт обстеження приміщень на предмет наявності транзитних труб у приміщенні, не знайшли свого підтвердження відповідно до матеріалів справи.

Аргументи скаржника щодо незгоди з розрахунком позивача суми заборгованості відхиляються колегією суддів як такі, що знаходяться в межах обов`язку апелянта нести негативні наслідки, пов`язані з ухиленням від можливості користування своїми правами в господарському процесі, зокрема, надання доказів на спростування доводів іншої сторони. Що, в свою чергу, узгоджується з принципом диспозитивності господарського судочинства.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Законом України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та установленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зміст оскаржуваного судового рішення містить підстави та нормативне обґрунтування, з яких виходив суд, дійшовши висновків про задоволення позову, тому твердження скаржника про їх невмотивованість є безпідставними.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги відповідача.

9.Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За встановлених обставин справи, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КАСКАД-М" на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2023 у справі № 908/652/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2023 у справі № 908/652/23 залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на Товариство з обмеженою відповідальністю "КАСКАД-М".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяЛ.А. Коваль

СуддяВ.Ф. Мороз

СуддяА.Є. Чередко