Постанова

від 23.04.2024 по справі 908/671/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2024 року м.Дніпро Справа № 908/671/18 (908/2269/21)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А. ( доповідача),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Мороза В.Ф.

секретар судового засідання: Ліпинський М.О.

за участю учасників справи:

від прокуратури Камлер А.В., посвідчення №069918 від 01.03.2023 (в залі суду);

від позивача Москаленко Д.Ф., представник (поза межами приміщення суду);

від відповідача-1 Суниця А.А., представник (в іншому суді);

від відповідача-3 Ненько Р.М., представник (в іншому суді)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізької обласної прокуратури на рішення господарського суду Запорізької області від 10.04.2023 року (повне рішення оформлено і підписано 01.05.2023 року, суддя Зінченко Н.Г.) у справі №908/671/18 (908/2269/21)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Андрівський гранітний кар`єр", Запорізька область, Бердянський район, с. Андрівка

до відповідача-1 Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м.Запоріжжя

до відповідача-2 Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м.Запоріжжя

до відповідача-3 Запорізької обласної державної адміністрації, м. Запоріжжя

третя особа на стороні відповідача 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України, м. Київ

про припинення права користування земельною ділянкою

за участю Запорізької обласної прокуратури

в межах справи № 908/671/18

про банкрутство Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Запорізької області перебуває справа №908/671/18 про банкрутство Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Андрівський гранітний кар`єр" в межах справи про банкрутство Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося до господарського суду з позовом до Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Запорізької обласної державної адміністрації про припинення права боржника на користування земельною ділянкою площею 9,7983 га кадастровий номер 2320680500:01:008:0082 за адресою: Запорізька область, Бердянський район, с. Андрівка, вул.Шкільна, 129 а (з урахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог від 30.09.2021 року).

Позовні вимоги мотивовані посиланням на порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача через неможливість оформити право користування земельною ділянкою, яка перебуває у фактичному користуванні позивача більше десяти років у зв`язку з набуттям права власності на частину розташованого на ній нерухомого майна.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.10.2021 року, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.07.2022 року, прийнято відмову позивача від частини позовних вимог, провадження у справі в цій частині закрито; позовні вимоги про припинення права боржника на користування земельною ділянкою задоволено.

Вказані судові рішення мотивовані наявністю підстави для припинення права користування боржником земельною ділянкою, передбаченої пунктом "е" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, зважаючи на набуття позивачем у власність нерухомості, розташованої на земельній ділянці, у зв`язку з чим до нього перейшло право на укладення договору оренди щодо земельної ділянки.

Постановою Верховного Суду від 03.11.2022 року касаційні скарги Запорізької обласної державної адміністрації, Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", Державного агентства автомобільних доріг України задоволено частково.

Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.07.2022 року та рішення господарського суду Запорізької області від 05.10.2021 року скасовано в частині задоволення позовної вимоги про припинення права Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користування земельною ділянкою за адресою: Запорізька область, Бердянський район, с.Андрівка, вул.Шкільна, 129а, кадастровий номер 2320680500:01:008:0082, площею 9,7983 га. Справу в зазначеній частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.07.2022 року та рішення господарського суду Запорізької області від 05.10.2021 року залишено без змін.

Постанова Верховного Суду від 03.11.2022 року обґрунтована посиланням на наступні обставини:

- суди належним чином не дослідили відповідність фактичним обставинам доводи позивача щодо нецільового використання земельної ділянки, а також не з`ясували, яким чином таке нецільове використання (в разі наявності) порушує певні права (охоронювані законом інтереси) позивача, які б могли бути захищені в заявлений ним спосіб;

- суди попередніх інстанцій задовольнили позовні вимоги про припинення права постійного користування, пославшись на пункт "е" статті 141 Земельного кодексу України, але залишили поза увагою, що передбачена ним підстава перебуває поза межами підстав, визначених у статті 143 зазначеного Кодексу для примусового припинення прав на земельну ділянку в судовому порядку;

- суди безпідставно послались на положення статті 149 Земельного кодексу України, не встановивши жодних обставин, які б свідчили про наявність підстав для вилучення земельної ділянки з постійного користування боржника для суспільних чи інших потреб в розумінні зазначеної норми;

- у випадку набуття права власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник, припинення права користування частиною земельної ділянки відбувається автоматично, в силу прямої норми закону (стаття 120, пункт "е" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України) і не потребує прийняття судового рішення;

- суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою важливість встановлення площі земельної ділянки, необхідної для обслуговування відповідного нерухомого майна;

- суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку про те, що до позивача перейшло право на укладення договору оренди частини земельною ділянки площею саме 9,7983 га;

- суди попередніх інстанцій обмежились посиланням в оскаржуваних судових рішеннях на обставину надання Укравтодором згідно з листом від 25.12.2012 року №4754/3/10.1-9-5098/09 згоди ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги" на вилучення із постійного користування боржника земельної ділянки площею 14,5 га, розташованої за адресою: Запорізька область, Бердянський район, с.Андрівка, вул.Шкільна, 129 а у зв`язку із продажем нерухомого майна. При цьому суди не надали жодної правової оцінки обставині невідповідності вказаної в зазначеному листі площі земельної ділянки та площі спірної земельної ділянки.

За приписами частини 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Під час нового розгляду справи рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2023 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Андрівський гранітний кар`єр" до Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", Запорізької обласної державної адміністрації про припинення права Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користування земельною ділянкою за адресою: Запорізька область, Бердянський район, с. Андрівка, вул. Шкільна, 129 а, кадастровий номер 2320680500:01:008:0082, площею 9,7983 га, задоволено повністю.

Припинено право Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користування земельною ділянкою за адресою: Запорізька область, Бердянський район, с.Андрівка, вул. Шкільна, 129 а, кадастровий номер 2320680500:01:008:0082, площею 9,7983 га.

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Андрівський гранітний кар`єр" 1 135 грн 00 коп. судового збору.

Стягнуто з Запорізької обласної державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Андрівський гранітний кар`єр" 1135 грн 00 коп. судового збору.

В задоволені позовних вимог про припинення права Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користування земельною ділянкою за адресою: Запорізька область, Бердянський район, с.Андрівка, вул.Шкільна, 129а, кадастровий номер 2320680500:01:008:0082, площею 9,7983 га до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що:

- розпорядженням Запорізької обласної державної адміністрації №464 від 31.08.2018 року погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки державної власності площею 24,6099 га, яка перебуває в постійному користуванні ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги" на дві земельні ділянки площами 9,7983 га кадастровий номер 2320680500:01:008:0082 та 14,8116 га кадастровий номер 2320680500:01:008:0081;

- відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності ТОВ "Андрівський гранітний кар`єр" є добування піску, гравію, глин і каоліну;

- для провадження своєї господарської діяльності позивач має усі відповідні ліцензії та інші дозвільні документи на розробку родовища за адресою: Запорізька область, Бердянський район, с.Андрівка, вул. Шкільна, 129 а, на земельній ділянці з кадастровим номером 2320680500:01:008:0082 площею 9,7983 га, що підтверджується Спеціальним дозволом на користування надрами № 5503 від 04.04.2012 року (строк дії до 04.04.2032 року), Актом про надання гірничого відводу № 2416 від 19.12.2012 року (термін чинності до 04.04.2032 року);

- досліджені судом обставини справи свідчать, що фактичне використання земельної ділянки з кадастровим номером 2320680500:01:008:0082 площею 9,7983 га, здійснюється саме позивачем;

- наказом Державної служби геології та надр України від 19.09.2011 року № 76 анульовано спеціальний дозвіл на користування надрами №3274 від 30.10.2003 року, наданий ДП "Запорізький облавтодор" на видобування граніту та мігматиту Андрівського (Бердянського) родовища;

- на теперішній час відповідач-1 не має законної фізичної можливості використовувати спірну земельну ділянку за її цільовим призначенням, яке зазначено в Державному акті серія ЯЯ № 121543 від 24.11.2006 року на право постійного користування земельною ділянкою;

- Державним агентством автомобільних доріг України (Укравтодор) (лист від 25.12.2012 року №4754/3/10.1-9-5098/09) та ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги" (лист 26.12.2012 року №1/19-10/4045) надано згоду на припинення відповідачу -1 права користування частиною земельної ділянки із складу земельної ділянки площею 24,6099 га кадастровий номер 2320680500:01:008:0008;

- невирішення Запорізькою обласною державною адміністрацію, яка є розпорядником спірної земельної ділянки, протягом тривалого часу питання щодо припинення ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" права користування спірною земельною ділянкою порушує права та законні очікування позивача на належне оформлення свого права користування цією земельною ділянкою, що є необхідним для проведення ТОВ "Андрівський гранітний кар`єр" своєї законної та ліцензованої господарської діяльності;

- інформації щодо наявності на спірній земельній ділянці іншого майна, яке належить іншим особам, або перебуває у державній власності, матеріали справи не містять;

- у зв`язку з набуттям позивачем у власність нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці кадастровий номер 2320680500:01:008:0082, загальною площею 9,7983 га, ТОВ "Андрівський гранітний кар`єр" має законні підстави очікувати оформлення свого права користування цією земельною ділянкою у визначеному чинним законодавством порядку із власником землі;

- позивачем не доведено належними та допустимими доказами, в розумінні статей 76,77 Господарського процесуального кодексу України, порушення його прав та охоронюваних законом інтересів або їх оспорення відповідачем-2.

Не погодившись із вказаним рішенням, Запорізька обласна прокуратура звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на наступні обставини:

- суд першої інстанції необґрунтовано застосував до спірних правовідносин вимоги статей 141, 143 Земельного кодексу України та дійшов хибного висновку щодо можливості припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", оскільки останній не використовує її за цільовим призначенням;

- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що невикористання земельної ділянки за цільовим призначенням та використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (стаття 143 Земельного кодексу України) є тотожним;

- жодних доказів, що на спірній земельній ділянці з цільовим призначенням для обслуговування та розміщення об`єктів Андрівського гранітного кар`єру ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" проводить діяльність, яка виходить за межі цільового призначення, не надано;

- відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на земельній ділянці за адресою: вул. Шкільна, 129 а, с. Андрівка, Бердянський район, Запорізька область знаходиться 16/25 частин будівель та споруд виробничої діяльності "Андрівський кар`єр", які належать державі Україна в особі Державної служби автомобільних доріг України (господарське відання - дочірнє підприємство "Запорізький облавтодор";

- ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" використовує земельну ділянку за цільовим призначенням, а саме - для обслуговування та розміщення 16/25 частин будівель та споруд виробничої діяльності "Андрівський кар`єр";

- власником спірної земельної ділянки є держава Україна в особі Запорізької обласної державної адміністрації. Тобто, ініціатором припинення права постійного користування земельної ділянки через використання її не за цільовим призначенням може бути лише Запорізька обласна державна адміністрація;

- рішенням господарського суду від 10.04.2023 року балансоутримувачу майна - ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" припинено право користування земельною ділянкою (кадастровий номер 2320680500:01:008:0082 площею 9,7983 га), на якій розташовані об`єкти нерухомості, які у тому числі є спільною частковою власністю держави в особі Державної служби автомобільних доріг України (правонаступник Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України);

- суд першої інстанції у порушення статті 316 Господарського процесуального кодексу України договір купівлі-продажу майна від 24.12.2012 року належним чином не дослідив, питання визначення площі земельної ділянки, необхідної для обслуговування 9/25 майнового комплексу, не з`ясував.

Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України у наданих поясненнях просить апеляційну скаргу задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування своєї правової позиції Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України зазначає, що:

- наявні у позивача спеціальний дозвіл на користування надрами № 5503 від 04.04.2012 року (строк дії до 04.04.2032 року) та акт про надання гірничого відводу № 2416 від 19.12.2012 року (термін чинності до 04.04.2032 року) містять інформацію лише про надання дозволу на розробку Південної ділянки Андрівського (Бердянського) родовища гранітів та мігматитів, без конкретизації ділянки. Крім того, вказані акти та спеціальний дозвіл були надані позивачу до поділу земельної ділянки 2320680500:01:008 на дві, одна з яких є спірною;

- позивачем не доведено та не з`ясовано судом першої інстанції, чи дійсно ДП "Запорізький облавтодор" порушено цільове призначення спірної земельної ділянки, тобто вчинено дії, які б свідчили про використання земельної ділянки за іншим цільовим призначенням, ніж для обслуговування Андрівського гранітного кар`єру. Таким чином, у даному випадку відсутні підстави для припинення права ДП "Запорізький облавтодор" користування спірною земельною ділянкою з підстав нецільового використання землі;

- матеріали справи не містять акти перевірок органів державної влади (контролю), які б свідчили, що ДП "Запорізький облавтодор" використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням;

- анулювання спеціального дозволу на користування надрами ДП "Запорізький облавтодор" не свідчить про використання спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням;

- внаслідок незастосування статей 182,346,347,355,356,358,365 Цивільного кодексу України суд першої інстанції дійшов хибного висновку про відсутність на спірній земельній ділянці майна, яке окрім позивача, належить іншим особам;

- у нотаріально посвідченій заяві ДП "Запорізький облавтодор" від 28.12.2012 року, відповідно до якої ДП "Запорізький облавтодор" надав згоду на вилучення частки земельної ділянки площею 14,5 га для подальшої передачі у користування позивачу, яка була посвідчена до поділу земельної ділянки, жодним чином не підтверджує погодження припинення права користування земельною ділянкою площею 9,7983 га;

- ДП "Запорізький облавтодор" є підприємством, у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує 50 відсотків, а Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України (Укравтодор) щодо зазначеного підприємства є органом, уповноваженим управляти державним майном. Тому при вирішенні питання щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП "Запорізький облавтодор", наявність відповідного погодження (згоди) Укравтодору є обов`язковим;

- судом першої інстанції не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03.11.2022 року у даній справі.

Запорізька обласна державна адміністрація у відзиві на апеляційну скаргу просить скасувати рішення господарського суду у повному обсязі, постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Запорізька обласна державна адміністрація вказує, що:

- суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що невикористання земельної ділянки за цільовим призначенням та використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є тотожним;

- поняття "використання земельної ділянки не за цільовим призначенням" стосується тих випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням проводиться діяльність, яка виходить за межі цільового призначення та передбачає фактичне використання такої ділянки;

- жодних доказів, що на спірній земельній ділянці з цільовим призначенням для обслуговування та розміщення об`єктів Андрівського гранітного кар`єру ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" проводить діяльність, яка виходить за межі цільового призначення, не надано;

- суд внаслідок незастосування статей 182,346,347,355,356,358,365 Цивільного кодексу України дійшов хибного висновку про відсутність на спірній земельній ділянці майна, яке окрім позивача належить іншим особам;

- суд першої інстанції належним чином не з`ясував питання визначення площі земельної ділянки необхідної для обслуговування 9/25 майнового комплексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Андрівський гранітний кар`єр" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу прокуратури Запорізької області - без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач посилається на такі обставини:

- апелянтом не обґрунтовано, у чому в цій справі полягає порушення інтересів держави;

- фактично земельною ділянкою саме за призначенням більше 10 років користується Товариство з обмеженою відповідальністю "Андрівський гранітний кар`єр" та сплачує за користування нею;

- фактично більше 10 років тому співвідповідач припинив провадити видобуток надр, здав ліцензії, тощо, а також юридично відмовився від використання зазначеної земельної ділянки;

- при прийнятті рішення судом враховано всі фактичні обставини справи, надано їм вірну правову оцінку;

- дії апелянта носять виключно формальний характер та жодним чином не спростовують обставини та висновки суду першої інстанції.

У відповіді на відзив на апеляційну скаргу прокуратура зазначає наступне:

- позивач дійшов хибного висновку, що прокурором необґрунтовано порушення інтересів держави, а також підстави для вступу у розгляд зазначеної справи;

- захист інтересів держави у сфері охорони та використання корисних копалин на території України є обов`язком держави;

- визначені позивачем обставини для припинення права постійного користування земельною ділянкою в примусовому порядку знаходиться поза межами підстав, визначених у статті 143 Земельного кодексу України;

- порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній та комунальній власності, спричиняють шкоду державі. Отже, вступ у розгляд справи здійснено в ході реалізації конституційної функції представництва інтересів держави в суді;

- необґрунтоване позбавлення державного підприємства права постійного користування земельною ділянкою, яка надавалась для надрокористування, може мати у подальшому негативні наслідки для сталого розвитку економіки та обороноздатності держави.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2023 року для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючого судді: Верхогляд Т.А., суддів Вечірко І.О., Чередко А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.05.2023 року витребувано з господарського суду Запорізької області матеріали справи №908/671/18 (908/2269/21); відкладено розгляд питання щодо руху апеляційної скарги Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на рішення господарського суду Запорізької області від 10.04.2023 року до надходження матеріалів справи до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 07.06.2023 року задоволено заяву суддів Вечірка І.О., Чередка А.Є. про самовідвід у справі №908/671/18(908/2269/21); справу передано для визначення складу суду, в порядку встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням керівника апарату суду від 07.06.2023 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку із задоволенням заяви суддів Вечірка І.О., Чередка А.Є. про самовідвід.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2023 року для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Верхогляд Т.А., суддів Мороза В.Ф., Кощеєва І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.06.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Запорізької обласної прокуратури на рішення господарського суду Запорізької області від 10.04.2023 року; розгляд скарги призначено у судовому засіданні на 28.08.2023 року на 14:15 год.

Розпорядженням керівника апарату суду від 28.08.2023 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, оскільки справи про банкрутство не відносяться до категорії справ, щодо яких визначено спеціалізацію судді Кощеєва І.М.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023 року для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Верхогляд Т.А., суддів Мороза В.Ф., Паруснікова Ю.Б.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 28.08.2023 року постановлено судове засідання у справі №908/671/18(908/2269/21), призначене на 28.08.2023 року на 14:15 год., провести в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засідання №415а) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).

Ухвалою апеляційного господарського суду від 28.08.2023 року розгляд справи відкладено на 16.10.2023 року на 14:30 год.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 16.10.2023 року розгляд справи відкладено на 06.12.2023 року на 14:30 год.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 06.12.2023 року розгляд справи відкладено на 31.01.2024 року на 14:45 год.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 31.01.2024 року розгляд справи відкладено на 14.02.2024 року на 15:15 год.

14.02.2024 року у судовому засіданні оголошена перерва до 23.04.2024 року до 10:00 год.

23.04.2024 року у судове засідання з`явилися прокурор, представники позивача, відповідача-1 та відповідача-3, які надали відповідні пояснення.

Інші учасники справи наданим їм процесуальним правом не скористалися та не забезпечили в судове засідання явку повноважних представників.

Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області у поданій заяві просить розглянути справу за відсутністю його представника.

Враховуючи, що апеляційним судом не визнавалася явка учасників справи в судове засідання обов`язковою, а неявка інших учасників справи не перешкоджає апеляційному перегляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників, що не з`явилися.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши присутніх учасників справи, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 24.11.2006 року Дочірнє підприємство "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на підставі рішення Бердянської райдержадміністрації від 10.10.2006 року №592 отримало державний акт серія ЯЯ №121543 на право постійного користування земельною ділянкою площею 24,6099 га на території Андрівської сільської ради для розміщення і обслуговування об`єктів Андрівського гранітного кар`єру.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Андрівський гранітний кар`єр" зареєстровано в Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 29.05.2012 року, номер запису: 10911020000000943, та провадить наступні види діяльності: 08.12 Добування піску, гравію, глин і каоліну (основний); 08.11 Добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

24.12.2012 року між Приватним акціонерним товариством "Оріхівський кар`єр формувальних матеріалів" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Андрівський гранітний кар`єр" (покупець) укладено договір купівлі-продажу (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язався передати у власність покупця 9/25 (дев`ять/двадцять п`ятих) частин, які складаються з: двоповерхової будівлі контори "А", прибудови "а", тамбуру "а1", ганку "до А", ганку "до а1", сходів "до А", балкону "до а", загальною площею 624,1 м2, будівель та споруд виробничої дільниці "Андрівський кар`єр", що знаходиться за адресою: Запорізька область, Бердянський район, село Андрівка, вулиця Шкільна, будинок 129 а, надалі "об`єкт".

Будівлі та споруди виробничої дільниці "Андрівський кар`єр" складаються з: основної двоповерхової будівлі контори, стіни цегляні, загальною площею 569,9 м2, зазначеної в плані літ. "А", прибудови двоповерхової, стіни цегляні, загальною площею 52,2 м2, зазначеної в плані літ. "а", тамбуру, стіни металеві, загальною площею 2,3 м2, зазначеного в плані "а1", ганку, матеріал бетон, зазначеного в плані "до А", ганку, матеріал бетон, зазначеного в плані "до а1", сходів, матеріал метал, зазначених в плані "до А", балкону, матеріал метал, загальною площею 2,5 м2, зазначеного в плані "до а", будівлі матеріального складу, стіни цегляні, загальною площею 123,1 м2, зазначеної в плані літ. "Б", будівлі складу ПММ, стіни залізобетонні панелі, загальною площею 19,4 м2, зазначеної в плані літ. "В", будівлі майстерні, стіни шлакоблочні, загальною площею 31,6 м2, зазначеної в плані "Л", будівлі маслостанції, стіни шлакоблок, загальною площею 11,3 м2, зазначеної в плані літ. "К", підвалу, стіни бетонні площею 31,9 м2, зазначеного в плані "під К", будівлі цегляні, загальною площею 12,8 м2, зазначеної в плані літ. "З", вбиральні, стіни цегляні, зазначеної в плані літ. "Г", навісу, матеріал шифер-дах, загальною площею 6,4 м2, зазначеного в плані літ. "Е", контрольно-пропускного пункту, стіни металеві, загальною площею 1,5 м2, зазначеного в плані літ. "М", будівлі ККУ, стіни цегляні, загальною площею 28,5 м2, зазначеної в плані літ. "Ж", будівлі ТП, стіни металеві, загальною площею 20,4 м2, зазначеної в плані літ. "И", басейну, матеріал цемент, зазначеного в плані літ. "Д", паркану, матеріал залізобетонні панелі, зазначеного в плані №1, паркану, матеріал матал. прути, зазначеного в плані №3, паркану, матеріал цегла, зазначеного в плані №4, паркану, матеріал цегла, зазначеного в плані №5, паркан, матеріал метал, сітка, зазначеного в плані №7, воріт, матеріал метал, прути, зазначених в плані №2, воріт, матеріал метал, прути, зазначених в плані №6, підпірної стінки, матеріал бут, зазначеної в плані №8, замощення, матеріал асфальт, зазначеного в плані №І, що розташовані на земельній ділянці площею 24,6099 га, кадастровий номер земельної ділянки: 2320680500:01:008:0008, цільове призначення земельної ділянки: для розміщення і обслуговування об`єктів Андрівського гранітного кар`єру, згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, серії ЯЯ №121543, виданого Бердянським районним відділом земельних ресурсів Запорізької області 24.11.2006, акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №030626500001.

Відчужуваний об`єкт належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Буцикіною Л.О., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 03.06.2008 року за реєстровим №2921, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 19525536 Державним підприємством "Бюро технічної інвентаризації" Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області 03.07.2008 року, про що зроблено запис №84 в книзі №01, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №36555923, виданим Комунальним підприємством "Бердянське районне бюро технічної інвентаризації" Запорізької області 05.12.2012 року.

Право власності на об`єкт, що є предметом договору, виникає у покупця відповідно до статті 334 Цивільного кодексу України з моменту державної реєстрації договору (п. 3.1 договору).

Держава Україна в особі Державної служби автомобільних доріг України в статутному фонді Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (господарське відділення - дочірнє підприємство "Запорізький облавтодор" (боржник), балансоутримувач - філія "Бердянська дорожньо-експлуатаційна дільниця"), яка є співвласником, відмовилась від права привілейованої купівлі згаданої вище частки нерухомого майна, що стверджується заявою, справжність підпису на якій засвідчено Буцикіною Л.О., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області 21.12.2012 року за реєстровим №3265 (п. 4.5 договору).

Право власності на будівлі і споруди виробничої ділянки "Андрівський гранітний кар`єр", придбані за договором, зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Андрівський гранітний кар`єр", що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкту нерухомого майна: будівлі та споруди виробничої дільниці "Андрівський кар`єр"; адреса: Запорізька область, Бердянський район, с. Андрівка, вул. Шкільна, 129 а; додаткові відомості: основна будівля "А" з прибудовою "а" та тамбуром "а1" загальною площею 634,1 м2, основна будівля "Б" площа 124,6 м2, основна будівля "В" площа 19,6 м2, основна будівля "З" площа 12,8 м2, основна будівля "К" площа 11,3 м2., основна будівля "Л" площа 31,6 м2, ганок "до А", ганок "до а1", балкон "до а", сходи "до А", балкон "до А", підвал "під К" площа 31, 3 м2, ТП літ. "И" площа 20,4 м2, ККУ літ "Ж" площа 28,5 м2, вбиральня "Г", басейн "Д", замощення "І", ворота №2, №6, паркани №1, №3, №4, №5, №7, підпірна стіна №8; тип права: право власності; підстава для державної реєстрації: договір купівлі-продажу, серія №536, виданий 24.12.2012; дата державної реєстрації: 17.10.2016; розмір частки: 9/25; Товариство з обмеженою відповідальністю "Андрівський гранітний кар`єр".

В матеріалах справи міститься технічний паспорт на будівлі і споруди, розташовані за адресою: с. Андрівка, вул. Шкільна, 129 а, станом на 11.04.2017 року, виготовлений ТОВ "Регіональне бюро технічної інвентаризації" за замовленням позивача.

Згідно з експлікацією приміщень загальна площа складає 634,1 м2, основна будівля знаходиться на земельній ділянці 24,6099 га, у тому числі під будинком 792 м2. Згідно з кадастровим планом земельної ділянки: загальна площа земельної ділянки 9,7983 га.

Відповідно до нотаріально посвідченої заяви боржник надав згоду на вилучення частки земельної ділянки площею 14,5 га для подальшої передачі у користування позивачу.

Листом від 25.12.2012 року №4754/3/10.1-9-5098/09 Укравтодор надало згоду ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги" на вилучення із постійного користування бборжника земельної ділянки площею 14,5 га, розташованої за адресою: Запорізька область, Бердянський район, с.Андрівка, вул. Шкільна, 129а у зв`язку із продажем нерухомого майна.

Листом від 23.01.2013 року №09-03-05/0251 Головне управління Держземагенства у Запорізькій області повідомило боржника, що для вирішення питання щодо припинення користування частиною земельної ділянки площею 14,5 м2, яка надана йому в постійне користування, необхідно звернутись до облдержадміністрації з проханням про надання згоди на поділ земельної ділянки, виготовити технічну документацію на земельну ділянку, яка залишається у постійному користуванні та звернутись з проханням про припинення права користування частиною земельної ділянки.

Листом від 27.12.2012 року №16/1518 боржник звернувся до відповідача-2 щодо припинення права користування частиною земельної ділянки площею 14,5 га, яка входить до загальної площі земельної ділянки, наданої у постійне користування на підставі державного Акту на право постійного користування землею від 24.11.2006 року серія ЯЯ №121543.

Листами від 28.08.2013 року №16/1102, від 11.10.2013 року №16/1391, від 01.08.2014 року №16/729 боржник звертався до відповідача-2 щодо надання згоди на поділ земельної ділянки.

Боржник, діючи спільно з позивачем, розробили поділ відповідної земельної ділянки площею 24,6099 га на дві: площею 9,7983 га (кадастровий номер 2320680500:01:008:0082) та 14,8116 га (кадастровий номер 2320680500:01:008:0081) з метою передачі однієї з часток позивачу. Відповідні документи погоджені та надані відповідачу-2 як розпорядку земельної ділянки.

Розпорядженням Запорізької обласної державної адміністрації №596 від 17.11.2014 року надано боржнику згоду на поділ земельної ділянки державної власності, землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, загальною площею 24,6099 га, кадастровий номер 2320680500:01:008:0008, розташованої за межами населеного пункту Андрівської сільської ради, Бердянського району, Запорізької області, наданої для розміщення та обслуговування об`єктів Андрівського гранітного кар`єру.

Розпорядженням Запорізької обласної державної адміністрації №464 від 31.08.2018 року погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки державної власності площею 24,6099 га, яка перебуває в постійному користуванні боржника на дві земельні ділянки площею 14,8116 га та 9,7983 га, відповідно.

Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-00063230002021 від 02.02.2021 року земельна ділянка з кадастровим номером 2320680500:01:008:0082 загальною площею 9,7983 га зареєстрована 17.10.2016 року (дата державної реєстрації земельної ділянки), форма власності державна, вид користування земельної ділянки: для розміщення та обслуговування об`єктів Андрівського кар`єру, власник - держава в особі відповідача-2, право постійного користування - боржник.

Реєстрація земельної ділянки площею 14,8116 га також підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру.

Листом від 31.05.2018 року №1645 боржник звернувся до відповідача-2 щодо погодження технічної документації із землеустрою, в якому зазначив, що об`єкти нерухомого майна, які належать боржнику, розташовані на земельній ділянці площею 14,8116 га.

Листом від 27.03.2019 року №16/316 боржник звернувся до відповідача-2 для вирішення питання припинення користування земельною ділянкою площею 9,7983 га, яка сформована внаслідок поділу та розташована на території Андрівської сільської ради Бердянського району Запорізької області, у зв`язку з тим, що у 2011 році наказом Державної служби геології та надр України від 19.09.2011 року №76 анульовано спеціальний дозвіл на користування надрами №3274 від 30.10.2003 року, наданий боржнику на видобування гранітів і мігматитів в якості сировини для виробництва щебеню будівельного.

У листі-відповіді від 11.05.2019 року № 03547/08-40 відповідач-2 зазначив, що розгляд питання щодо припинення права користування можливий після отримання позивачем витягу з технічної документації про нормативно-грошову оцінку.

У листі від 06.12.2018 року №799 Андрівська сільська рада просила позивача оформити право оренди земельної ділянки площею 9,7983 га.

Позивач стверджував, що він неодноразово звертався до відповідача-2 з клопотаннями про надання в оренду земельної ділянки площею 9,7983 га (кадастровий номер 2320680500:01:008:0082), розташованої на території Андрівської сільської ради.

У відповідь на клопотання позивача відповідач-2, посилаючись на свій регламент, повідомляв позивача, що Департаментом економічного розвитку і торгівлі Запорізької обласної державної адміністрації виготовлено проект розпорядження "Про надання товариству з обмеженою відповідальністю "Андрівський гранітний кар`єр" в оренду земельної ділянки площею 9,7983 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами", проект розпорядження проходить процедуру погодження. Вказане підтверджується листами від 18.05.2020 року №02709/08-40, від 06.07.2020 року №02709/08-40, від 01.03.2021 року №01160/08-40, від 30.08.2021 року №02440/08-40, від 16.04.2021 року №02709/08-40, які наявні в матеріалах справи.

Також позивач звертався листами №043 від 07.07.2020 року, №014 від 22.06.2021 року до боржника щодо надання в оренду споруд і обладнання, які знаходяться на балансі ШБУ боржника.

Встановлено судом, що для проведення діяльності позивач фактично використовує земельну ділянку на території Андрівської сільської ради за адресою: Запорізька область, Бердянський район, с.Андрівка, вул. Шкільна, 129 а, кадастровий номер - 2320680500:01:008:0082, площею 9,7983 га.

Позивач має відповідні ліцензії (інші дозвільні документи - гірничий відвід, спеціальний дозвіл на користування надрами) на розробку родовища за вищевказаною адресою, а саме: Запорізька обл., Бердянський р-н, с. Андрівка, вул. Шкільна, 129-а , і на земельній ділянці з кадастровим номером 2320680500:01:008:0082 площею 9,7983 га. Позивач сплачує податок на землю за користування земельною ділянкою.

Позивач стверджує, що він позбавлений можливості оформити право користування земельною ділянкою, яка перебуває у його фактичному користуванні більше десяти років у зв`язку з набуттям права власності на частину розташованого на ній нерухомого майна, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Згідно з частинами 1,2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частин 1.2 першої, другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права (законного інтересу) в разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі в судовому порядку. Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у справі, спричинена поведінкою іншої особи.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки від порушення його прав.

Водночас позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 року у справі № 923/364/19 та від 16.06.2020 року у справі № 904/1221/19.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 року у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Відтак, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 року у справі № 910/10011/19).

Отже, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною першою статті 92 Земельного кодексу України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

За приписами статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як вже зазначалося, 24.11.2006 року Дочірнє підприємство "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на підставі рішення Бердянської райдержадміністрації від 10.10.2006 року №592, отримало Державний акт серія ЯЯ №121543 на право постійного користування земельною ділянкою площею 24,6099 га на території Андрівської сільської ради для розміщення і обслуговування об`єктів Андрівського гранітного кар`єру.

В обґрунтування наявності підстав для припинення права відповідача-1 на постійне користування земельною ділянкою, позивач посилається на те, що відповідач-1 не використовує спірну земельну ділянку за призначенням, що, на думку позивача, відповідно до вимог пункту "ґ" статті 141, статті 143 Земельного кодексу України є підставою для припинення права користування земельною ділянкою в судовому порядку.

Крім того, позивач зазначав, що відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Цивільного кодексу України у разі набуття права власності на будинок, споруду, що перебуває на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому самому обсязі, що був у попереднього землекористувача. Однак при цьому договір оренди земельної ділянки попереднього власника нерухомого майна не припиняється автоматично, а новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на себе у встановленому чинним законодавством порядку.

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено вичерпний перелік підстав припинення права користування землею, до яких належать: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки (частина 3 статті 142 Земельного кодексу України).

Статтею 143 Земельного кодексу України визначено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров`ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі; в) конфіскації земельної ділянки; г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов`язаннях власника цієї земельної ділянки; д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Таким чином, правові підстави примусового припинення права на земельну ділянку саме у судовому порядку є виключними та розширеному тлумаченню не підлягають.

Колегія суддів зауважує, що поняття "невикористання земельної ділянки за призначенням" та "використання земельної ділянки не за цільовим призначенням" різні за правовою природою. Останнє з них застосовується до випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням здійснюється діяльність, яка виходить за його межі. Використання не за цільовим призначенням означає дію використання, а за невикористання (бездіяльність) не передбачається позбавлення права користування.

Отже, за змістом приписів статті 141 Земельного кодексу України невикористання земельної ділянки не є самостійною підставою припинення права користування нею (подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02.11.2022 року у справі № 918/119/21, від 29.09.2021 року у справі № 911/2259/19, від 04.04.2019 року у справі № 922/324/17, від 25.03.2020 року у справі №715/214/17-ц, від 14.07.2020 року у справі №916/1998/19, від 12.08.2021 року у справі №904/2166/20 (904/5835/20), від 07.02.2023 року у справі № 922/672/21) та інші.

Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №121543 від 24.11.2006 року, виданий Дочірньому підприємству "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" свідчить про те, що цільове призначення (використання) земельної ділянки з кадастровим номером 2320680500:01:008:0008, площею 24,6099 га - для розміщення і обслуговування об`єктів Андрівського гранітного кар`єру.

Відповідно до технічної документації із землеустрою, яка розроблена на замовлення ДП "Запорізький облавтодор", здійснено поділ вказаної земельної ділянки на дві окремі земельні ділянки з кадастровими номерами 2320680500:01:008:0082 площею 9,7983 га та 2320680500:01:008:0081 площею 14,8116.

У технічній документації на земельну ділянку з кадастровим номером 2320680500:01:008:0082 площею 9,7983 га визначена категорія землі - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Вид діяльності - для обслуговування та розміщення об`єктів Андрівського гранітного кар`єру.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у даному випадку матеріали справи не містять встановлених фактичних обставин щодо порушення відповідачем-1 цільового призначення земельної ділянки, тобто вчинення дій, які би свідчили про використання земельної ділянки за іншим цільовим призначенням.

Крім того, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - на земельній ділянці за адресою: вул.Шкільна, 129 а, с.Андрівка, Бердянський район, Запорізька область знаходиться 16/25 частин будівель та споруд виробничої діяльності Андрівський кар`єр, які належать державі Україна в особі Державної служби автомобільних доріг України (господарське відання - Дочірнє підприємство "Запорізький облавтодор").

Відтак, ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" використовує земельну ділянку за цільовим призначенням, а саме для обслуговування та розміщення 16/25 частин будівель та споруд виробничої діяльності Андрівський кар`єр.

З урахуванням наведеного колегія суддів доходить до висновку про відсутність підстав для припинення права постійного користування земельною ділянкою відповідача-1 на підставі пункту "ґ" статті 141та статті 143 Земельного кодексу України.

Місцевий господарський суд, приймаючи до уваги, що у зв`язку з набуттям позивачем у власність нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці кадастровий номер 2320680500:01:008:0082 загальною площею 9,7983 га ТОВ "Андрівський гранітний кар`єр" має законні підстави очікувати оформлення свого права користування цією земельною ділянкою у визначеному чинним законодавством порядку із власником землі, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Так, як вже зазначалося, статтею 141 Земельного кодексу України передбачено вичерпний перелік підстав припинення права користування землею, до яких належить, зокрема, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці (пункт "е" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України).

Статтею 143 Земельного кодексу України передбачено, що перелік підстав примусового припинення прав на земельну ділянку в судовому порядку є вичерпним.

Суд першої інстанції, пославшись на пункт "е" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, залишив поза увагою, що передбачена вказаним пунктом підстава для припинення права користування землею перебуває поза межами підстав, визначених статтею 143 Земельного кодексу України для примусового припинення прав на земельну ділянку в судовому порядку (аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом в постанові від 20.02.2020 року у справі №909/108/19).

Щодо посилання позивача на приписи статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України, колегія суддів зазначає наступне:

Частиною першою статті 377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з положеннями частин 1, 2, 4 статті 120 Земельного кодексу України в разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. Зокрема, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Частиною 2 статті 377 Цивільного кодексу України та частиною 6 статті 120 Земельного кодексу України визнано істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти. При цьому укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Отже, земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства.

Однак передбачений законодавцем принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди не знайшов належного втілення у нормах, які регулюють перехід прав на земельну ділянку при переході права власності на споруду, яка на ній розташована, коли такий об`єкт нерухомого майна знаходиться на земельній ділянці, що перебуває на праві постійного користування, адже стаття 92 Земельного кодексу України обмежує коло осіб, які можуть набувати таке право, а механізм відповідного переходу прав на земельну ділянку поза волевиявленням попереднього користувача земельної ділянки не визначений.

Згідно з усталеною правовою позицією, викладеною, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 року у справі №910/18560/16, враховуючи, що перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення в набувача об`єкта нерухомості прав на землю, то можливість реалізації ним таких прав не може залежати від того, чи додержав попередній землекористувач процедур й порядку припинення землекористування, подавши заяву про відмову від права постійного користування, позаяк юридичними підставами для такого переходу виступають закон, договір, рішення суду, інші обставини, що мають юридичне значення.

Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній. Розмір цієї частини земельної ділянки має визначатися на основі державних будівельних норм та санітарних норм і правил. І ніхто інший, окрім власника цього об`єкта, не може претендувати на таку земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Припинення права користування частиною земельної ділянки відбувається автоматично, в силу прямої норми закону (стаття 120, пункт "е" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України) і не потребує прийняття судового рішення (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 року у справі №927/57/19).

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги набуття позивачем права власності на частину нерухомого майна, яке розташоване на спірній земельній ділянці, колегія суддів не вбачає підстав для припинення права постійного користування відповідачем-1 вказаною земельною ділянкою в судовому порядку.

Крім того, позбавлення відповідача-1 права постійного користування земельною ділянкою без наявності підстав, визначених у статтях 141, 143 Земельного кодексу України, порушує право останнього на користування земельною ділянкою.

Частинами 1, 2 статті 149 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Доказів наявності рішення органів державної влади, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування щодо вилучення спірної земельної для суспільних та інших потреб позивачем не надано.

Колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд залишив поза увагою важливість встановлення площі земельної ділянки, необхідної для обслуговування відповідного нерухомого майна.

Тобто, судом першої інстанції не враховано, що згідно з вказаними нормами цивільного та земельного законодавства перехід майнових прав на нерухоме майно до іншої особи тягне за собою перехід до неї земельних прав саме на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості та яка необхідна для його обслуговування. Зокрема, якщо сторони в договорі, спрямованому на відчуження нерухомого майна, не обумовили розмір відповідної земельної ділянки, то встановлення цього розміру здійснюється згідно з нормативами, визначеними у відповідній місцевості, та метою, з якою земельна ділянка використовується, тощо.

Як вказано вище, за умовами п.1.1 договору купівлі-продажу від 24.12.2012 року Приватне акціонерне товариство "Оріхівський кар`єр формувальних матеріалів" (продавець) зобов`язалось передати у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Андрівський гранітний кар`єр" (покупець) 9/25 часток, які складаються з: двоперхової будівлі контори "А", прибудови "а", тамбуру "а1", ганку "до А", ганку "до а1", сходів до "А", балкону "до а", загальною площею 624,1 кв.м, будівель та споруд виробничої дільниці "Андрівський кар`єр", що знаходиться за адресою: Запорізька область, Бердянський район, село Андрівка, вул.Шкільна, будинок 129 а, що розташовані на земельній ділянці площею 24,6099 га, кадастровий номер земельної ділянки: 2320680500:01:008:0008 (том 1 а.с.147-148).

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка за адресою: Запорізька область, Бердянський район, село Андрівка, вул.Шкільна, будинок 129, площею 24,6099 га, що розташовані на земельній ділянці площею 24,6099 га, кадастровий номер 2320680500:01:008:0008 перебуває у користуванні Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ЯЯ №121543 від 24.11.2006 року, є сформованою, при здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоєно кадастровий номер 2320680500:01:008:0008.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Андрівський гранітний кар`єр" не відноситься до кола осіб, які згідно статті 92 Земельного кодексу України можуть набувати права постійного користування земельною ділянкою. Тому позивач після набуття права власності на об`єкт нерухомого майна набув право на оформлення відповідного права користування земельною ділянкою, на якій розташований цей об`єкт.

Спірна земельна ділянка може надаватися в користування (оренду) власнику розташованого на ній нерухомого майна у порядку, визначеному, зокрема, статтями 116, 124 Земельного кодексу України.

За приписами статей 122, 123 Земельного кодексу України встановлено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Частинами 2, 3 статті 123 Земельного кодексу України визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У відповідності до статті 125 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, позивач має право на одержання земельної ділянки у користування, однак розглянути це питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов`язаний відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина 16 статті 123 Земельного кодексу України).

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження дотримання позивачем процедури оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташований належний йому на праві власності об`єкт нерухомості.

Також матеріали справи не містять доказів визначення у встановленому законом порядку розміру земельної ділянки, що є необхідним для розміщення та обслуговування придбаних позивачем об`єктів нерухомості.

Висновок суду першої інстанції про те, що до позивача перейшло право на укладення договору оренди частини земельною ділянки площею саме 9,7983 га не ґрунтується на необхідності (згідно з нормативами) передачі позивачу земельної ділянки в зазначеному розмірі саме для обслуговування нерухомого майна загальною площею 634,1 м2, враховуючи, що площа земельної ділянки під будинком становить лише 792 м2.

Крім того, господарським судом не враховано, що на спірній земельній ділянці розташовані 16/25 частини нерухомого майна, яке зареєстровано за державою Україна в особі Державної службти автомобільних доріг України в статутному фонді ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (господарське відання - ДП "Запорізький облавтодор").

Колегія суддів вважає помилковим посилання суду першої інстанції на наявну в матеріалах справи нотаріально посвідчену згоду ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" від 28.12.2012 року на вилучення частини земельної ділянки площею 14,5 га, кадастровий номер 2320680500:01:008:0008, що знаходиться за адресою: Андрівська сільська рада, Бердянський район, Запорізька область, цільове призначення: для розміщення і обслуговування Андрівського гранітного кар`єру, раніше виділену в постійне користування згідно Державного акту на постійне користування землею ЯЯ № 121543 від 24.11.2006 року для подальшої передачі вищезазначеної земельної ділянки у користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Андрівський гранітний кар`єр".

Так, зі змісту вказаної заяви вбачається, що вказана згода надана Дочірнім підприємством на підставі погодження Державного агентства автомобільних дорог України (Укравтодор) від 25.12.2012 року №4754/3/101-9-5098/09 та листа Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" від 26.12.2012 року №1/19-10/4045.

Водночас, у листі від від 25.12.2012 року №4754/3/101-9-5098/09 погоджено вилучення із постійного користування боржника земельної ділянки площею 14,5 га, а у даному випадку є спірною земельна ділянка площею 9,7983 га.

Відповідно до технічної документації із землеустрою, яка розроблена на замовлення ДП "Запорізький облавтодор", здійснено поділ земельної ділянки на дві окремі земельні ділянки з кадастровими номерами 2320680500:01:008:0082 площею 9,7983 га та 2320680500:01:008:0081 площею 14,8116. Вказані відомості до Державного реєстру речових прав внесені 06.02.2019 року.

Тобто, поділ земельної ділянки площею 24,6099 га кадастровий номер 2320680500:01:008:0008 на дві окремі земельні ділянки здійснено майже через 6 років після надання відповідного погодження на вилучення.

Отже нотаріально посвідчена заява від 28.12.2012 року не стосується погодження припинення права користування боржника земельною ділянкою площею 9,7983 га

Колегія суддів вважає помилковими доводи позивача щодо відсутності у прокурора права на оскарження судового рішення у даній справі, оскільки відповідно до частини 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Таким чином, прокурор звернувся до суду апеляційної інстанції з даною апеляційною скаргою в межах наданих йому повноважень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду ухвалено при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись статтями 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької обласної прокуратури задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 10.04.2023 року у справі №908/671/18 (908/2269/21) скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Андрівський гранітний кар`єр"юридична адреса: (71150, Запорізька область, Бердянський район, с.Андрівка, вул.Шкільна, буд.129а; фактична адреса: 69002, м.Запоріжжя, вул.Гоголя, буд.99, кв.4, agkk@meta.ua, код ЄДРПОУ 38230145) на користь Запорізької обласної прокуратури (вул.Матросова, 29-а, м.Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 02909973) судовий збір за розгляд апеляційної скарги у розмірі 3 405,00 грн.

Видати наказ.

Видачу наказу згідно зі статтею 327 Господарського процесуального кодексу України доручити господарському суду Запорізької області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Постанова складена у повному обсязі 16.05.2024 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б.Парусніков

Суддя В.Ф.Мороз