Ухвала

від 13.05.2024 по справі 903/1040/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

13 травня 2024 року Справа № 903/1040/21Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняка А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська облспоживспілка" про звернення стягнення на майно, яке належить особі, яка має заборгованість перед боржником

по справі № 903/1040/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська облспоживспілка»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Ковельська оптово-торгова база

про стягнення 2454048,00 грн вартості частки в статутному капіталі товариства,

за участі представників-учасників справи:

від позивача: Сорока В. Г., адвокат, довіреність від 01.05.2023;

від відповідача: Данилік Ф. Я., витяг з ЄДРПОУ;

від виконавця: Таранко Д. В., посвідчення № 0026 від 01.06.2017;

арбітражний керуючий: н/з;

від ТзОВ «Ковельська ОТБ»: н/з.

Права та обов`язки учасникам судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В с т а н о в и в:

рішенням Господарського суду Волинської області від 09.06.2022 у справі 903/1040/21 ухвалено: позов задовольнити частково; стягнути з ТОВ Ковельська оптово-торгова база на користь ТОВ "Волинська облспоживспілка" 1224144,00 грн вартості частки учасника в статутному капіталі товариства, а також 18362,61 грн витрат по сплаті судового збору; в решті позову відмовити.

Постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 26.01.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" на рішення Господарського суду Волинської області від 09.06.2022 у справі №903/1040/21 в частині задоволення позову про стягнення вартості майна пропорційно частки в статутному капіталі в розмірі 1224144,00 грн, залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська облспоживспілка" на рішення Господарського суду Волинської області від 09.06.2022 у справі №903/1040/21 в частині відмови в позові про стягнення 1124 304,00 грн, задоволено. Рішення Господарського суду Волинської області від 09.06.2022 у справі №903/1040/21 в частині відмови в позові про стягнення 1 124 304,00 грн, скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. В решті рішення залишено без змін. Викладено резолютивну частину рішення Господарського суду Волинської області від 09.06.2022 у справі №903/1040/21 у наступній редакції: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська облспоживспілка" 2 348 448,00 грн вартості частки учасника в статутному капіталі товариства, 35 226,72 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви. 3. В решті позову відмовити.

13.02.2024 Господарським судом Волинської області видано накази по справі №903/1040/21 на виконання рішення Господарського суду Волинської області від 9 червня 2022 року.

01.05.2024 ТОВ Волинська облспоживспілка через систему Електронний суд подала заяву про звернення стягнення на майно, яке належить особі, яка має заборгованість перед боржником, в якій просить:

- звернути стягнення на грошові кошти в розмірі 343851,69 грн, що належні ТОВ Ковельська ОТБ (код ЄДРПОУ 05384241), яке має заборгованість перед ТОВ Ковельська оптово-торгова база (код ЄДРПОУ 38527562), в рахунок задоволення вимог стягувача по виконавчому провадженню №74229696 з примусового виконання виконавчого документа, а саме: наказу №903/1040/21-2, виданого 13 лютого 2024 року Господарським судом Волинської області на підставі рішення у справі №903/1040/21 про стягнення з ТОВ Ковельська оптово-торгова база на користь ТОВ Волинська облспоживспілка 2348448,00 грн вартості частки учасника в статутному капіталі товариства та 35226,72 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2024 заяву про звернення стягнення на майно, яке належить особі, яка має заборгованість перед боржником по справі № 903/1040/21 розподілено судді Вороняку А. С..

Ухвалою суду від 03.05.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська облспоживспілка" про звернення стягнення на майно, яке належить особі, яка має заборгованість перед боржником передано до Господарського суду Волинської області в провадженні якого перебуває справа №903/1251/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Ковельська оптово-торгова база до Товариства з обмеженою відповідальністю Ковельська ОТБ про банкрутство.

Згідно із протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.05.2024 заяву про звернення стягнення на майно, яке належить особі, яка має заборгованість перед боржником по справі № 903/1040/21 розподілено судді Вороняку А. С..

Ухвалою суду від 06.05.2024 прийнято заяву до розгляду; розгляд заяви призначено на 13.05.2024; запропоновано ТзОВ Ковельська оптово-торгова база, приватному виконавцю Таранко Д. В., арбітражному керуючому Василюку І. М., ТзОВ "Ковельська ОТБ" подати суду до 10.05.2024 письмові пояснення по суті поданої заяви та наявні докази.

09.05.2024 відповідач через систему «Електронний суд» подав пояснення по суті заяви в яких просить відмовити у задоволенні заяви, при цьому вказує, що ухвалою Господарського суду Волинської області від 09.01.2024 відкрито провадження у справі №903/1251/23 про банкрутство ТзОВ «Ковельська ОТБ», визнано вимоги ініціюючого кредитора ТЗОВ «Ковельська оптово-торгова база» в сумі 343851,69 грн основної заборгованості, а також 21472,00 грн судового збору за подання заяви про порушення провадження у справі про банкрутство; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельська ОТБ»; введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельська ОТБ» строком на 170 календарних днів по 27 червня 2024 року. Вважає, що сам факт запровадження стосовно ТзОВ «Ковельська ОТБ» процедур, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства унеможливлює застосування примусових заходів приватного виконавця Таранка Д.В. у ході виконання наказу Господарського суду Волинської області у справі № 903/1040/21 шляхом оперативного звернення стягнення на кошти особи, стосовно якої відкрито провадження у справі про банкрутство (ТОВ «Ковельська ОТБ») , як і унеможливлює заміну кредитора у справі №903/1251/23, яка може відбуватися тільки з підстав, визначених статтею 43 КУзПБ. Звертає увагу, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України. Дані пояснення з додатками долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 13.05.2024 представник заявника просив заяву задовольнити, приватний виконавець покладається на думку суду при вирішенні даної заяви, представник відповідача просив відмовити у задоволенні заяви.

Розглянувши заяву про звернення стягнення на майно, яке належить особі, яка має заборгованість перед боржником, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

За приписами ст.3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п.1 ч.1 ст.26 зазначеного Закону України виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Отже, реальна спрямованість дій державного/приватного виконавця (далі - виконавець) на досягнення мети виконавчого провадження - виконання судового рішення - є одним з критеріїв оцінки законності, обґрунтованості, доцільності та ефективності виконавчих чи процесуальних дій виконавця та ініційованих ним процедур.

Статтею 53 Закону України "Про виконавче провадження", якою регламентовано окремі повноваження виконавця, передбачено, що він має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом (частина четверта 53 Закону України "Про виконавче провадження").

Отже, реалізуються зазначені повноваження виконавця на підставі судового рішення, ухваленого в порядку визначеному процесуальним законом, зокрема у виконавчому провадженні з виконання наказів господарського суду відповідно до статті 336 ГПК України, що регламентує вирішення цього питання господарським судом як за заявою виконавця, так і стягувача.

У цій судовій процедурі процесуальний закон, визначаючи її ініціатора, у статті 336 ГПК України ототожнює виконавця та стягувача, презюмуючи єдність їх мети у застосуванні цього заходу.

За змістом статті 336 ГПК України, суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Заява розглядається судом протягом десяти днів з дня її надходження. Суд розглядає заяву про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, в судовому засіданні з викликом такої особи та учасників справи, проте їх неявка не перешкоджає розгляду справи за умови належного їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. За заявою стягувача суд може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Про задоволення заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, або про відмову у її задоволенні суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви судове рішення може бути виконано шляхом звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі в межах заборгованості такої особи перед боржником. Звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є підставою для визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню в розмірі стягнутої суми.

Щодо застосування зазначених вище норм Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі № 910/7023/19 сформовано правовий висновок за яким, особа, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється нею або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, набуває статусу боржника саме у виконавчому провадженні, розпочатому виконавцем на виконання судового рішення, в силу ухвали суду про задоволення заяви стягувача, а не в межах окремих майнових відносин між стягувачем та такою особою.

Отже, подана в порядку статті 336 ГПК України виконавцем чи стягувачем заява про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є по суті вимогою про стягнення коштів з такої особи з визначених законом підстав, що у разі її задоволення судом має відповідати та забезпечувати досягнення мети виконавчого провадження - реальне виконання судового рішення, шляхом стягнення грошових коштів з особи, яка має заборгованість перед боржником.

З матеріалів долучених до заяви вбачається, що 20.02.2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Волинської області Таранком Д. В. відкрито виконавче провадження №74229696 з виконання наказу № 903/1040/21-2 від 13.02.2024 року про стягнення з ТзОВ «Ковельська оптово-торгова база» на користь ТОВ «Волинська облспоживспілка» 2348448,00 грн вартості частки в статутному капіталі та 35226,72 грн судових витрат. На сьогоднішній день вказана заборгованість не погашена.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 09.01.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Ковельська ОТБ, визнано вимоги ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю Ковельська оптово-торгова база (код ЄДРПОУ 38527562) до Товариства з обмеженою відповідальністю Ковельська ОТБ в сумі 343851,69 грн основної заборгованості, а також 21472,00 грн судового збору за подання заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ТзОВ Ковельська ОТБ, введено процедуру розпорядження майном ТзОВ Ковельська ОТБ строком на сто сімдесят календарних днів по 27 червня 2024 року, розпорядником майна ТзОВ Ковельська ОТБ призначено арбітражного керуючого Василюка Ігоря Миколайовича, розгляд справи в попередньому засіданні призначено на 05.03.2024.

11.01.2024 оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України оголошення (повідомлення) про відкриття Господарським судом Волинської області провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Ковельська ОТБ (публікація №72235).

У абзаці третьому частини першої статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) спеціальний закон визначає банкрутство як визнану господарським судом нездатність боржника, крім страховика або кредитної спілки, відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника, а також віднесення страховика або кредитної спілки відповідно до рішення Національного банку України до категорії неплатоспроможних відповідно до Закону України "Про страхування" або Закону України "Про кредитні спілки"

Процедура банкрутства за своєю суттю є конкурсним процесом, основною метою якого є пропорційне і справедливе задоволення вимог всієї сукупності кредиторів неплатоспроможного боржника із дотриманням балансу інтересів боржника, кредиторів та інших учасників справи про банкрутство.

З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Така правова позиція стосовно пріоритетного застосування норм Закону про банкрутство у справах про банкрутство є усталеною та послідовно викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 915/2069/15, від 04.09.2018 у справі № 922/4379/16, від 30.01.2019 у справі № 912/2185/16(912/3192/17), від 18.06.2019 у справі № 918/756/13, від 24.07.2019 у справі № 908/6183/15, від 27.08.2019 у справі № 913/982/14, від 22.10.2019 у справі № 904/10560/17.

Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України (стаття 2 КУзПБ).

За змістом абзаців двадцять другого, двадцять четвертого частини першої статті 1 КУзПБ учасники у справі про банкрутство(неплатоспроможність) - сторони(конкурсні кредитори (голова комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут)), арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника.

За визначенням у абзаці одинадцятому статті 1 статті 1 КУзПБ кредитор це юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

За змістом частини чотирнадцятої статті 39 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі:

пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі;

пред`явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися у випадку та порядку, передбачених цим Кодексом;

арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство;

корпоративні права засновників (учасників, акціонерів) боржника реалізуються з урахуванням обмежень, встановлених цим Кодексом;

задоволення вимог засновника (учасника) боржника - юридичної особи про виділення частки у майні боржника у зв`язку з виходом із складу його учасників забороняється;

рішення про реорганізацію або ліквідацію юридичної особи - боржника приймається в порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов`язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку. Відповідний висновок наведений Верховним Судом у постановах від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13, від 21.09.2020 у справі № 916/2878/14, від 04.11.2020 у справі № 904/9024/16.

Тлумачення сукупності цих приписів дає підстави для висновку, що особа, яка заявляє грошові вимоги до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, може реалізувати своє право на задоволення таких вимог через набуття статусу кредитора (конкурсного, поточного, забезпеченого) виключно з підстав і в порядку, передбачених КУзПБ, з урахуванням особливостей і черговості задоволення таких вимог згідно з реєстром вимог кредиторів (стаття 64 КУзПБ) та встановлених спеціальним законом обмежень виконання боржником зобов`язань перед кредиторам, зокрема мораторію на задоволення вимог кредиторів, що вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні.

Відповідно до частини третьої статті 41 КУзПБ протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов`язаннями, на які не поширюється дія мораторію, крім випадків, передбачених статтею 94 цього Кодексу, провадиться з рахунку боржника в установі банку, небанківському надавачу платіжних послуг або з електронного гаманця боржника в емітенті електронних грошей(абзац четвертий частини п`ятої статті 41 КУзПБ).

Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, крім випадків, передбачених статтею 94 цього Кодексу(абзац шостий частини п`ятої статті 41 КУзПБ).

Отже, набуття статусу кредитора з вимогами боржника у справі про банкрутство законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, пред`явлених у встановленому Законом порядку (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13).

У світлі наведеного суд звертається до висновку Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду викладеного у постанові від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, згідно з яким лише після вчинення всіх передбачених КУзПБ (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (частина шоста статті 45 КУзПБ) визнання його вимог, кредитор (конкурсний, поточний) набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді, стаття 44 ГПК України).

Тобто, лише за сукупністю, встановлених спеціальним законом про банкрутство, КУзПБ дій (пред`явлення грошових вимог; доведення свого права вимоги перед судом; розгляд грошових вимог судом (перевірка наявності такого права у кредитора; правомірність його набуття; невтрата цього права у зв`язку з позовною давністю, тощо); визнання їх судом) кредитор може набути правового статусу учасника у справі про банкрутство.

З огляду на наведене суд акцентує, що спеціальним законом про банкрутство (КУзПБ), передбачено певну процедуру набуття особами, які мають грошові вимоги до боржника, статусу кредитора, виключно, дотримання якої є обов`язковою підставою задоволення таких вимог у процедурі банкрутства з урахуванням визначених законом особливостей, залежно від підстав, часу виникнення та черговості задоволення вимог.

Особа, що не набула статусу кредитора за правилами КУзПБ, за виключеннями встановленими цим кодексом не може вимагати задоволення її грошових вимог у справі про банкрутство.

За своєю суттю виконавче провадження та процедура банкрутства є різними процедурами, які прямо не пов`язані між собою, мають різні механізм правового регулювання та мету.

Тому, вирішуючи питання співвідношення зазначених норм суд звертається до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 за яким, при існуванні складної змістової колізії застосуванню підлягають норми того нормативно-правового акта, який повно та точно врегульовує конкретні правовідносини, містить чіткі та зрозумілі положення, які забезпечують передбачуваність законодавства та відповідають законним очікуванням суб`єктів правовідносин.

Системний аналіз відповідних норм ГПК України та КУзПБ дає підстави стверджувати, що саме норми КУзПБ найбільш повно та точно врегульовують правовідносини щодо стягнення за грошовими вимогами до особи, стосовно якої відкрито провадження у справі про банкрутство, регламентують підстави і порядок їх заявлення, визнання господарським судом та задоволення у процедурі банкрутства таких вимог.

Ураховуючи викладене, можна дійти висновку, що стаття 336 ГПК України є загальною нормою відносно спеціальних норм статей 39, 41, 45, 60 КУзПБ, що визначають підстави та виключний порядок реалізації грошових вимог у справі про банкрутство, отже ініціювання виконавцем чи стягувачем звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, стосовно такої відкрито провадження у справі про банкрутство, за заявою в порядку статті 336 ГПК України, не забезпечить можливості задоволення таких грошових вимог у процедурі банкрутства, адже суперечить зазначеним вище приписам спеціального закону, тому не є ефективним способом захисту інтересів стягувача у виконавчому провадженні та не відповідає його меті, що може бути достатньою підставою для відмови у задоволенні такої заяви.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 22.07.2021 у справі № 905/1642/19.

Як встановлено судом, ТзОВ "Волинська облспоживспілка", стягувач за наказом Господарського суду Волинської області від 13.02.2024 у справі № 903/1040/21 про стягнення боргу з ТзОВ "Ковельська оптово-торгова база", 01.05.2024 звернувся до суду із заявою про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником в порядку статті 336 ГПК України, а саме просив звернути стягнення на грошові кошти в розмірі 343851,69 грн, що належні ТзОВ «Ковельська ОТБ» стосовно якого ухвалою Господарського суду Волинської області від 09.01.2024 відкрито провадження у справі № 903/1251/23 про банкрутство.

Ці вимоги ТзОВ "Волинська облспоживспілка" заявило в порядку статті 336 ГПК України та обґрунтував наявністю у виконавчому провадженні заборгованості ТзОВ "Ковельська оптово-торгова база" перед стягувачем, а також наявністю судового рішення про визнання у справі про банкрутство № 903/1251/23 грошових вимог ініціюючого кредитора ТзОВ "Ковельська оптово-торгова база" до ТзОВ "Ковельська ОТБ" у розмірі 343851,69 грн.

Таким чином, ТзОВ "Волинська облспоживспілка" фактично було заявлено грошові вимоги до особи, стосовно якої відкрито провадження у справі про банкрутство, введено процедуру розпорядження майном та мораторій на задоволення вимог кредиторів, поза межами зазначеної процедури та не у спосіб і порядок, передбачений спеціальним законом про банкрутство.

Відтак, враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ТзОВ "Волинська облспоживспілка" через відсутність правових підстав для застосування заходів примусового виконання рішень в порядку здійснення виконавчого провадження відповідно до статті 336 ГПК України, зокрема шляхом оперативного звернення стягнення на кошти особи, стосовно якої відкрито провадження у справі про банкрутство, адже реалізація таких заходів та набуття стягувачем статусу кредитора у справі про банкрутство у такий процесуальний спосіб є неможливими в силу невідповідності спеціальним нормам КУзПБ, що регламентують реалізацію грошових вимог до боржника у справі про банкрутство.

Керуючись ст. ст. 234, 336 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

у х в а л и в:

у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська облспоживспілка" про звернення стягнення на грошові кошти в розмірі 343851,69 грн відмовити.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://vl.arbitr.gov.ua.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Ухвалу підписано 17.05.2024.

Суддя А. С. Вороняк