Рішення

від 14.05.2024 по справі 904/370/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2024м. ДніпроСправа № 904/370/24

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П. при секретарі судового засідання Скородумовій Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспромрезерв", 03057, м.Київ, вул.Сім`ї Бродських, 17, код ЄДРПОУ 44002610

до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", 49038, м.Дніпро, вул.Академіка Белелюбського, буд.7, код ЄДРПОУ 00659101

про стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3% річних

та за зустрічним позовом

за позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", 49038, м.Дніпро, вул.Академіка Белелюбського, буд.7, код ЄДРПОУ 00659101

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспромрезерв", 03057, м.Київ, вул.Сім`ї Бродських, 17, код ЄДРПОУ 44002610

про стягнення штрафу та пені

Представники сторін:

від позивача (відповідача за зустрічним): Барабаш Вікторія Володимирівна

від відповідача (позивача за зустрічним): Кириченко Євген Вікторович, посвідчення № 3560 від 14.04.2023р., адвокат

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспромрезерв" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про стягнення заборгованості в розмірі 1 518 672,00грн., пені в розмірі 16 249,79грн., 3 % річних в розмірі 13 348,49грн., інфляційних втрат в розмірі 30 572,81грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору про закупівлю №23297 від 06.09.2023 в частині повної оплати за поставлений позивачем товар.

Судовий збір стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 12.02.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

27.02.2024р. через систему "Електронний суд" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла зустрічна позовна заява Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" до Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспромрезерв", в якій позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути штраф за не поставку товару в строк або поставки товару не в повному обсязі в розмірі 1 011 872,00 грн., а також пеню за порушення строків поставки товару в сумі 383 996,16 грн. за договором про закупівлю №23297 від 06.09.2023. Судові витрати позивач за зустрічним позовом просить покласти на відповідача за зустрічним позовом. Ухвалою суду від 28.02.2024р. прийнято зустрічний позов Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспромрезерв" про стягнення штрафу в розмірі 1 011 872,00грн. та пені в сумі 383 996,16грн. для сумісного розгляду із первісним позовом; об`єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом по справі № 904/370/24; розгляд зустрічного позову призначено разом з первісним позовом у підготовчому засіданні.

27.02.2024р. до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача за первісним позовом надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить позовну заяву залишити без задоволення. Відповідач зазначає, що обов`язок постачальника надавати товаросупроводжувальну документацію, зокрема, документи, що підтверджують якість товару при кожній поставці, тоді як позивачем не було описано у своїй заяві виконання ним такого договірного зобов`язання. в розумінні умов спірного договору, зокрема п.4.2. договору, належним чином оформленими рахунком-фактурою, видатковою накладною, товарно-транспортною накладною, податковою накладною є такі, що містять, зокрема, код товару згідно УКТ ЗЕД. Крім того, наведений пункт договору безпосередньо описує момент виникнення у замовника обов`язку з оплати товару, а саме після: 30 календарних днів з дати поставки партії товару; отримання від постачальника оригіналу рахунку, але не раніше реєстрації податкової накладної; при дотриманні умови своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, документів щодо якості на товар. Долучені до позовної заяви рахунок на оплату №62 від 07.09.2023, видаткова накладна №57 від 07.09.2023, товарно-транспортна накладна №023 від 07.09.2023 не містять коду товару згідно УКТ ЗЕД. Отже, наведені товаросупроводжувальні документи є неналежно оформленими. у зв`язку з наданням позивачем видаткової накладної, рахунку-фактури, товарно-транспортної накладної, які не містять код Товару згідно УКТ ЗЕД, а отже є неналежно оформленими в розумінні спірного договору, ПрАТ «ДТРЗ» реалізувало своє право, передбачене п. 6.2.5. Договору, а також ч. 3 ст. 538 ЦК України, та залишило рахунок Постачальника без здійснення оплати. Водночас, наведені обставини свідчать, що ПрАТ «ДТРЗ» діяло виключно в рамках умов укладеного Договору та цивільного законодавства України, внаслідок чого не допустило порушення своїх зобов`язань. Серед іншого, позовна заява та додатки до неї не містять доказів надання замовнику документів щодо якості на товар, а також зазначення у видатковій накладній, рахунку-фактурі та товарно-транспортній накладній коду товару згідно УКТ ЗЕД, а відтак, Позивачем не доведено, що строк оплати за договором є таким, що настав. Відповідач вважає, що вимога позивача про стягнення з ПрАТ «ДТРЗ» пені в розмірі 16 249,79 грн. є передчасною. Сторони спірного договору реалізували принцип свободи договору та право відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, встановивши розмір інфляції та 3% річних, що дорівнюють нулю, а тому вимога Позивача про стягнення з ПрАТ «ДТРЗ» інфляційних витрат у сумі 30 572, 81 грн. та 13 348, 49 грн. - 3% річних є неправомірною, необґрунтованою та такою, що суперечить умовам укладеного договору.

05.03.2024р. до суду через систему "Електронний суд" від позивача за первісним позовом надійшла відповідь на відзив, в якій просить відмовити відповідачу у задоволенні його відзиву на позовну заяву. Позивач зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості поставленого товару, жодних заперечень з приводу прийняття товару за зазначеною видатковою накладною відповідачем також не заявлено. Також позивач звертає увагу суду, що код товарів згідно з УКТ ЗЕД застосовуються для визначення відповідності податкових накладних/розрахунків коригування, які подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, критеріям ризиковості здійснення операції при здійсненні автоматизованого моніторингу, не зазначення УКТ ЗЕД ніяким чином не впливає на оплату поставленого товару, оскільки достатньо первинних документів для підтвердження операцій. Разом з цим, відповідно до податкової накладної №4 від 07 вересня 2023 року, код товару згідно УКТ ЗЕД визначений позивачем. Відповідач частково оплатив дану партію товару, здійснивши два платежі: - 30 листопада 2023 року - в розмірі 522 288 (п`ятсот двадцять дві тисячі двісті вісімдесят вісім) гривень 00 копійок, та 27 грудня 2023 року - в розмірі 2 446 080 (два мільйона чотириста сорок шість тисяч вісімдесят) гривень 00 копійок, а отже він приймав надані йому документи, як такі що відповідають умовам Договору. Тобто, не лише мовчазною згодою, подальшим схваленням господарської операції, відсутністю звернень / листів /претензій/зауважень, а й активними діями (прийняттям товару за якістю, частковою оплатою товару, користування податковим кредитом) підтвердив, що поставка товару по Договору №23297 від 06.09.2023 року згідно видаткової накладної №57 від 07.09.2023 була здійснена належним чином. Не склавши акт про недоліки, відповідач не скористався правом на оскарження юридичного факту невиконання позивачем зобов`язань з передачі належно оформлених документів одночасно з передачею товару та, відповідно, висловив згоду з виконанням позивачем зазначених зобов`язань, що, в свою чергу, позбавило відповідача права оскаржувати такий факт у подальшому. Позивач звертає увагу суду на те, що відповідач в свою чергу, не заперечує отримання ним Претензії №598 від 18 грудня 2023 року, як інструменту досудового врегулювання спору.

11.03.2024р. до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача за первісним позовом надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких просить позовну заяву залишити без задоволення. Відповідач зазначає, що на виконання позивачем умов договору в частині зазначення в рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно-транспортній накладній та податковій накладній коду товару згідно УКТ ЗЕД безпосередньо пов`язано з обов`язковістю умов укладеного договору для сторін, що його уклали, а також добросовісністю щодо його виконання. Крім того, дотримання цієї умови безпосередньо пов`язане з моментом настання у замовника обов`язку з оплати товару, що вбачається з умов укладеного договору; позивач зобов`язаний довести всіма належними та допустимими доказами той факт, що строк оплати є таким, що настав,

зокрема, надати підтвердження факту передачі замовнику документів щодо якості на товар та належним чином оформлених товаросупровідних документів, як-то передбачено пунктом 4.2. договору.

13.03.2024р. до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просить прийняти відзив на зустрічну позовну заяву та приєднати його до матеріалів справи, а також зустрічну позовну заяву залишити без задоволення. Відповідач зазначає, що порушення з боку Позивача за зустрічним позовом, взятих на себе зобов`язань з оплати товару, поставленого за видатковою накладною №57 від 07 вересня 2023 року, на момент надходження нової заявки тривало вже 79 календарних днів, відповідач за зустрічним позовом вирішив скористатись правом, наданим йому статтею 538 Цивільного кодексу України ( далі - ЦК України), про що в телефонному режимі було повідомлено позивача за зустрічним позовом. Відповідач звертає увагу суду на те, що позивач за зустрічним позовом, порушуючи обов`язково встановлену п.9.1. Договору про закупівлю №23297 від 06.09.2023 процедуру досудового врегулювання спору, одразу звернувся до суду, що свідчить про той факт, що фактично збитків від не поставки чи недопоставки товару за Заявками №15-02/2022 від 07.09.2023 та №15-02/2993 від 25.12.2023 він не поніс, а використовуючи значну нерівність сторін щодо відповідальності за Договором, намагається зменшити міру своєї відповідальності за порушення взятих на себе зобов`язань по оплаті отриманої партії продукції, що і є предметом первісного позову; позивач за зустрічним позовом, жодним чином не описує та не підтверджує що даним порушенням термінів поставки йому завдано збитки. А також відповідач наголошує на тому, що розмір пені та штрафу, які просить стягнути позивач (за зустрічним позовом), складає майже 92% відсотки його заборгованості перед відповідачем за поставку товару згідно видаткової накладної №57 від 07 вересня 2023 року, що є надмірним тягарем для відповідача (за зустрічним позовом) та просить суд про зменшення розміру заявлених позивачем (за зустрічним позовом) до стягнення сум пені та штрафу на 90 %.

22.03.2024р. до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача за зустрічним позовом надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, в якій просить зустрічну позовну заяву задовольнити в повному обсязі. Позивач зазначає, що спірний Договір про закупівлю № 23297 від 06.09.2023 був укладений в період дії воєнного стану та у час, коли м. Берислав вже було віднесено до території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси. Матеріали справи не містять доказів повідомлення ПрАТ «ДТРЗ» з боку ТОВ «Транспромрезерв» про зазначені обставини та неможливість поставити товар за заявкою №15-01/2022 від 07.09.2023 в повному обсязі та у визначені строки.

28.03.2024р. до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача за зустрічним позовом надійшли заперечення на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, в якій просить зустрічну позовну заяву від 26.02.2024р. залишити без задоволення. Відповідач акцентує увагу суду, що позивач за зустрічним позовом, до подачі Первісного позову, не заявляв жодних претензій чи зауважень щодо недопоставки продукції за Заявкою №15-02/2022 від 07.09.2023, оскільки дане питання було вирішено сторонами в момент поставки наявної кількості товару - він погодився на поставку втулок циліндра, в кількості лише 76 шт.

08.04.2024р. до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача за первісним позовом надійшло клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспромрезерв" витрати на професійну правничу допомогу та долучити до матеріалів справи документи, що підтверджують розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу. Позивач зазначив, що згідно ст. 129 ГПК України інші докази, на підтвердження розміру судових витрат, які позивач сплатить у зв`язку з розглядом справи, будуть додатково подані позивачем протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

08.04.2024р. до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача за первісним позовом надійшли додаткові пояснення по справі, в яких просить позовну заяву задовольнити в повному обсязі та долучити до матеріалів справи дані додаткові пояснення. В своїх додаткових поясненнях позивач зазначає, що судовою практикою Господарського суду Дніпропетровської області, підтверджено те, що код товарів згідно з УКТ ЗЕД застосовуються для визначення відповідності податкових накладних/розрахунків коригування, які подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, критеріям ризиковості здійснення операції при здійсненні автоматизованого моніторингу, не зазначення УКТ ЗЕД ніяким чином не впливає на можливість оплати поставленого товару. ( аналогічна позиція висвітлена у рішеннях: від 04.04.2024 у справі №

904/540/24; від 27.02.2024 р. у справі № 904/247/24; від 04.03.2024 у справі № 904/6475/23) Заперечення відповідача щодо оформлення товарно-транспортних накладних в частині відсутності коду товару згідно із УКТ ЗЕД такими, що носять формальний характер і не мають впливу на строк оплати товару та обов`язок такий товар оплатити. ( аналогічна позиція висвітлена у рішеннях: від 06.03.2024у справі № 904/6186/23).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду в засіданні на 18.04.2024.

15.04.2024р. до суду від відповідача за первісним позовом надійшли письмові пояснення в яких зазначив, що оскільки позивач за первісним позовом надав Відповідачу за первісним позовом та до суду рахунки-фактури, видаткові накладні, товарнотранспортні накладні, які не містять коду товару згідно УКТ ЗЕД, що суперечить п. 4.2. договору, вважаємо, що Позивач за первісним позовом не довів, що строк оплати є таким, що настав, внаслідок чого вимоги первісної позовної заяви є безпідставними та не підлягають задоволенню в повному обсязі.

15.04.2024р. до суду від відповідача за первісним позовом надійшли заперечення на клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

16.04.2024р. до суду від позивача за первісним позовом надійшли додаткові пояснення по справи (письмові пояснення) в яких зазначає, що останній виконав належним чином договірні зобов`язання згідно п.п. 4.2, 6.3.3 договору, ст. 662 ЦКУ, та вважає, що заперечення відповідача в частині того, що в видаткових накладних, рахунках-фактурі та товарно-транспортних накладних не зазначений код товару згідно УКТ ЗЕД, у зв`язку з чим у відповідача не настав обов`язок щодо оплати поставленого товару, є необґрунтованими та безпідставними, що підтверджує вищезазначена судова правова позиція, в аналогічних справах.

16.04.2024р. до суду від позивача за первісним позовом надійшли додаткові пояснення по справі (по зустрічній позовній заяві) в якій вважає, що зменшення розміру заявлених ПрАТ «ДТРЗ» штрафних санкцій на 90% можливе, відповідає нормам законодавства України та правовим позиціям Верховного суду, та обставинам справи, при цьому залежить виключно від внутрішнього переконання суду.

24.04.2024. до суду від позивача за первісним позовом надійшли клопотання про долучення доказів, додаткові пояснення по справі по зустрічній позовній заяві, до якої надає контррозрахунок пені.

24.04.2024р. до суду від позивача за зустрічним позовом надійшли письмові пояснення по зустрічній позовній заяві, письмові пояснення по первісній позовній заяві.

25.04.2024р. до суду від позивача за зустрічним позовом надійшли заперечення на письмові пояснення по зустрічній позовній заяві, заперечення на клопотання про долучення доказів.

Ухвалою суду від 02.05.2024р. відкладено судове засідання на 14.05.2024р.

В судове засідання з`явились представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні 14.05.2024р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

06.09.2023 між Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (надалі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспромрезерв" (надалі - постачальник) був укладений договір про закупівлю № 23297.

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність замовника товар, найменування, марка й кількість якого вказується в специфікації (додаток № 1), яка є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.

Найменування (асортимент) товару: втулки тепловозу 2ТЕ116. (п.1.2. договору)

Кількість товару: згідно специфікації. (пункт 1.3. договору).

Ціна товару, що поставляється за договором вказана у специфікації (п.1.4. договору).

Згідно п.1.5. договору право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі або ушкодження товару переходить від Постачальника до Замовника у момент, коли товар поставлений відповідно до умов Договору.

Загальна сума (ціна) Договору складає 9 446 400,00грн., в т.ч. 20 % ПДВ 1 574 400,00грн. (п.3.1. договору)

Пунктом 4.2. договору встановлено, що замовник здійснює оплату поставленого товару з відтермінуванням 30 календарних днів з дати поставки партії товару та на підставі отриманого від Постачальника оригіналу рахунку, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання Постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, документів щодо якості на Товар. У документах, а саме: рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно-транспортній накладній, податковій накладній зазначається код товару згідно УКТ ЗЕД.

За умовами пункту 5.1. договору поставка товару здійснюється партіями, не пізніше 5-ти робочих днів з дати отримання постачальником письмової заявки замовника (за допомогою факсимільного зв`язку, телеграмою, або шляхом передачі на e-mail пошту постачальника, яка зазначена в розділі 15 договору). Кількість та асортимент партії товару визначається в заявці замовника.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що передача товару замовнику здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість партії товару, що постачається. На загальну вартість товару нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством України. Разом з видатковою накладною постачальник зобов`язується надати замовнику 1 екземпляр товарно-транспортної накладної, документи, визначені пунктом 2.2. договору, та за необхідності, документи, визначені пунктом 6.3.6. даного договору.

У пункті 5.5. договору сторони визначили умови поставки: DDP, відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс-2010", транспортом та за рахунок постачальника. Місце поставки (передачі) товару: Україна, 49038, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул.Академіка Белелюбського, 7 (склад замовника).

Відповідно до п.6.2.5. договору замовник має право залишити рахунок постачальника без здійснення оплати в разі не надання або неналежного оформлення товаросупровідних документів, поставки неякісного, некомплектного товару.

Постачальник зобов`язаний надавати замовнику відповідну товаросупроводжувальну документацію (видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, документи, що підтверджують якість товару) при кожній поставці товару. (п.6.3.3. договору)

Згідно п.7.5. договору передбачено, що у разі порушення строків оплати, Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2023 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. (п.10.1. договору)

Пунктом 11.1 договору сторони погодилися, що текст договору, будь-які матеріали, інформація та відомості що стосуються договору, є конфіденційними і не можуть передаватися третім особам без попередньої письмової згоди іншої сторони договору, крім випадків, коли таке передавання пов`язане з одержанням офіційних дозволів, документів для виконання договору або оплати податків, інших обов`язкових платежів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством, яке регулює зобов`язання сторін договору. Сторони домовилися, що прострочені замовником грошові зобов`язання, передбачені даним договором, повинні виконуватись без урахування індексу інфляції та трьох відсотків річних, тобто розмір процентів та інфляція прирівнюються до нуля відсотків.

Доказів визнання недійсним, зміни або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

06.09.2023р. сторонами була підписана Специфікація № 1, в якій сторони узгодили поставку товару на загальну суму 9 446 400,00грн..

На виконання умов договору позивачем був поставлений відповідачу товар на загальну суму 4 487 040,00грн., що підтверджується видатковою накладною № 57 від 07.09.2023р. та який був отриманий відповідачем без будь-яких зауважень. Видаткова накладна підписана представником відповідача без будь-яких зауважень.

Постачальником відповідно до вимог ПК України за правилом "першої події" було складено податкову накладну № 4 від 07.09.2023р. та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних 21.09.2023р. за № 9245278969.

Відповідно до п.4.2. договору кінцевою датою виконання зобов`язань замовника щодо оплати за продукцію було 07.10.2023р.

Позивач 18.12.2023р. на адресу відповідача направив претензію № 598 від 18.12.2023р. про стягнення коштів в розмірі 3 964 752,00грн.,

Відповідач частково сплатив партію товару 30.11.2023р. в розмірі 522 288,00грн. та 27.12.2023р. в розмірі 2 446 080,00грн.

Предметом спору за первісним позовом є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за поставлену продукцію в розмірі 1 518 672,00грн., пені в розмірі 16 249,79грн., 3 % річних в розмірі 13 348,49грн., інфляційних втрат в розмірі 30 572,81грн.

Заперечення відповідача в частині того, що в товарно-транспортних накладних не зазначений код товару згідно УКТ ЗЕД, у зв`язку з чим у відповідача не настав обов`язок щодо оплати поставленого товару на підставі документів, відхиляються судом з наступних підстав.

Суд звертає увагу, що код товарів згідно з УКТ ЗЕД застосовуються для визначення відповідності податкових накладних/розрахунків коригування, які подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, критеріям ризиковості здійснення операції при здійсненні автоматизованого моніторингу, не зазначення УКТ ЗЕД ніяким чином не впливає на оплату поставленого товару, оскільки достатньо первинних документів для підтвердження операцій.

Згідно зі статтею 1, частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію. У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, що викликає зміну в структурі активів і зобов`язань, власному капіталі підприємства. Метою складання первинних документів є відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку.

До первинних документів відноситься, зокрема, видаткова накладна.

Положеннями частини 1, 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, видаткові накладні сторонами підписані без будь-яких заперечень та зауважень. Претензій щодо складання видаткових накладних відповідач не висловив.

Отже, заперечення відповідача є безпідставними.

Крім того, товар за видатковою накладною прийнято у позивача без будь-яких зауважень до оформлення цих накладних, про що свідчить підпис представника відповідача на кожній видатковій накладній, а отже товар вважається прийнятим покупцем. Будь-яких зауважень чи претензій щодо кількості поставленого товару чи щодо його якості відповідачем пред`явлено не було.

Станом на сьогоднішній день заборгованість за договором про закупівлю № 23297 від 06.09.2023р. складає 1 518 672,00грн., яка підлягає до стягненню і підтверджується матеріалами справи.

Доказів погашення заборгованості відповідачем не надано.

Щодо стягнення пені в розмірі 16 249,79грн. в період з 08.10.2023р. по 22.01.2024р., 3 % в розмірі 13 348,49грн. за період з 08.10.2023р. по 22.01.2024р. та інфляційних втрат в розмірі 30 572,81грн. в період з жовтня 2023р. по грудень 2023р., суд зазначає наступне.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п.7.5. договору передбачено, що у разі порушення строків оплати, Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач посилається на те, що у пункті 11.1. договору сторони домовилися, що прострочені замовником грошові зобов`язання, передбачені даним договором, повинні виконуватись без урахування індексу, інфляції та трьох відсотків річних, тобто розмір процентів та інфляція прирівнюються до нуля відсотків.

Вказане твердження відповідача розцінюється судом критично, оскільки, закріпивши принцип свободи договору у Цивільному кодексі України, законодавець також визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, зокрема, всупереч принципам справедливості, добросовісності, розумності.

Слід відзначити, що стаття 625 Цивільного кодексу України не надає сторонами права та можливості встановлювати розмір інфляційних втрат, напроти, вказана норма імперативним чином встановлює, що на вимогу кредитора боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем, під час якої враховано таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Контррозрахунок відповідачем не наданий.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов`язання, вимоги про стягнення з нього пені та інфляційних втрат за вказані вище періоди заявлено позивачем обґрунтовано.

Перевіривши розрахунок позивача, суд приходить до висновку, що він є правомірним, обґрунтованим, арифметично правильним та відповідає вимогам чинного законодавства, тому в цій частині позов підлягає задоволенню, а саме, по стягненню пені в розмірі 16 249,79грн. в період з 08.10.2023р. по 22.01.2024р. та інфляційних втрат в розмірі 30 572,81грн. в період з жовтня 2023р. по грудень 2023р.

Як було зазначено вище, відповідно до пункту 11.1 договору сторони домовились, що прострочені замовником грошові зобов`язання, передбачені цим договором повинні виконуватися без урахування індексу інфляції та трьох процентів річних, тобто розмір процентів та інфляція прирівнюються до нуля відсотків.

Слід відзначити, що за змістом статті 625 Цивільного кодексу України сторони можуть на власний розсуд визначити інший розмір процентів річних. Займенник "інший" в українській мові має значення означального, тобто вказує на ознаку, але не називає її і розуміється як такий, який відрізняється від названого, даного, встановленого і таке інше. У цьому випадку проценти визначені у договорі є відмінними від встановлених у статті 3%. Тобто 3% - розмір, який застосовується у випадку, коли сторони не визначили у договорі відповідного розміру. Водночас сторони вільні у визначенні відмінного від трьох процентів розміру, щодо якого вони дійшли згоди та зазначили його у договорі. Ключовим є сам факт застосування положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та встановлення погодженого розміру, у тому числі якщо він становить 0%.

Хоча зобов`язання сплатити проценти річних, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, є способом компенсації майнових втрат, однак неможливо відокремити таку компенсацію від права сторін встановлювати відповідний її розмір, який на їх думку буде розумним та справедливим у сукупності з імперативним відшкодуванням матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.

Положення спірного договору, погоджене сторонами та викладене саме у формі встановлення розміру процентів річних (0%), вказує на фактичну реалізацію принципу свободи договору, як одного з основоположних у цивільному законодавстві.

Оскільки частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України надає можливість самостійного визначення розміру процентів річних від простроченої суми і дійшовши згоди щодо нього, сторони реалізували таке право у такому значенні, щодо якого у них не виникло заперечень. Отже, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України сторони у договорі визначили інший розмір процентів річних - 0%, що узгоджується зі свободою договору.

З врахуванням вищевикладеного, враховуючи положення статей 627, 628 Цивільного кодексу України, приймаючи до уваги, що сторони визначили інший розмір процентів річних, ніж передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, а саме: 0% річних, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 13 348,49грн. за вказаний вище період є необґрунтованими та безпідставними, а тому в цій частині заявлених позовних вимог задоволенню не підлягають.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 910/4519/18, від 25.06.2020 у справі № 910/4926/19.

З приводу заперечень відповідача щодо передачі постачальником разом із товаром товаросупроводжувальних документів, суд зазначає таке.

Статтею 666 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Суд відзначає, що матеріали справи не містять, а сторонами у справі не надано доказів:

- звернення відповідача з вимогою надати документи щодо якості чи інші документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з ним, встановивши при цьому, розумний строк для їх передання;

- відмови відповідача від договором про закупівлю № 23297 від 06.09.2023р.;

- доказів повного повернення отриманого вказаного вище товару на отриману вказану вище

- відмови від прийняття товару.

Також судом було враховано, що згідно з умовами пункту 6.2. договору замовник, зокрема, має право:

- залишити рахунок постачальника без здійснення оплати у разі не надання або неналежного оформлення товаросупровідних документів, поставки неякісного, некомплектного товару (пункт 6.2.5. договору);

- надавати замовнику відповідну товаросупроводжувальну документацію (видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, документи, що підтверджують якість товару) при кожній поставці товару (пункт 6.3.3. договору).

Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Згідно зі статтею 1, частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію. У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, що викликає зміну в структурі активів і зобов`язань, власному капіталі підприємства. Метою складання первинних документів є відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку.

До первинних документів відноситься, зокрема, видаткова накладна.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Щодо зустрічного позову.

Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспромрезерв" зобов`язань за договором про закупівлю № 23297 від 06.09.2023 в частині несвоєчасної поставки та поставки товару не в повному обсязі, що і є причиною виникнення спору за зустрічним позовом.

Предметом спору є стягнення з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом штрафу за не поставку товару в строк або поставки товару не в повному обсязі в розмірі 1 011 872, 00 грн., а також пені за порушення строків поставки товару в сумі 383 996,16грн. за договором про закупівлю №23297 від 06.09.2023.

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору про закупівлю № 23297 від 06.09.2023, строк дії договору, порядок та строки поставки товару, наявність / відсутність прострочення у здійсненні поставки за договором, наявність / відсутність підстав для стягнення штрафу за непоставку та несвоєчасну поставку товару.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "Транспромрезерв" здійснило поставку Приватному акціонерному товариству "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" товару на суму 4 487 040,00грн., за який останній частково сплатив суму в розмірі 2 968 368,00грн.

Відповідно Специфікації №1, кількість Товару, що поставляється за цим Договором складає 160 штук.

Пунктом 3.1. Договору передбачена, що загальна сума (ціна) Договору складає 9 446 400,00 грн. в т.ч. 20% ПДВ - 1 574 400,00 грн.

В пункті 5.1. Договору сторони узгодили, що поставка товару здійснюється партіями, не пізніше 5 календарних днів з дати отримання постачальником письмової заявки замовника (за допомогою факсимільного зв`язку, телеграмою, або шляхом передачі на e-mail пошту постачальника, яка зазначена в розділі 15 Договору). Кількість та асортимент партії Товару визначається в заявці замовника.

Відповідно до інформації, що міститься в розділі 15 даного Договору, електронною поштою постачальника є tov.tpr@gmail.com.

На виконання умов Договору, ПрАТ «ДТРЗ» направило на електронну пошту ТОВ «Транспромрезерв» (tov.tpr@gmail.com) заявки на поставку товару, а саме:

- заявку на поставку №15-01/2022 від 07.09.2023

Зазначена заявка була направлена на електронну пошту ТОВ «Транспромрезерв» (tov.tpr@gmail.com) 07.09.2023, що підтверджується роздруківкою з електронної пошти ПрАТ «ДТРЗ», граничний строк поставки за заявкою - 12.09.2023.

- заявку на поставку №15-01/2993 від 25.12.2023

Зазначена заявка була направлена на електронну пошту ТОВ «Транспромрезерв» (tov.tpr@gmail.com) 25.12.2023, що підтверджується роздруківкою з електронної пошти ПрАТ «ДТРЗ», граничний строк поставки за заявкою - 01.01.2024 (перший робочий день, оскільки строк припадає на вихідних день 30.12.2023).

Відповідно до п. 6.3.1. Договору, постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

07.09.2023 постачальник здійснив лише одну поставку товару в кількості 76 штук, що підтверджується видатковою накладною №57 від 07.09.2023, товарно-транспортною накладною №023 від 07.09.2023.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що у разі непоставки товару або поставки товару не в повному обсязі, заявленому замовником, замовник має право стягнути з постачальника штраф у розмірі 20% від вартості не поставленого/недопоставленого товару.

За порушення строків поставки товару з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1% відсотка від вартості товару, з якого допущено прострочення поставки за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховувалась пеня. При цьому замовник має право стягнути збитки з постачальника в повному розмірі понад неустойку (штраф, пеня) (пункт 7.4 договору).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (стаття 549 Цивільного кодексу України).

На підставі пункту 7.2 та 7.4 договору Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" нарахована та заявлена до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспромрезерв" штраф у розмірі 1 011 872,00 грн. та пеня у розмірі 383 996,16 грн.

Відповідач за зустрічним позовом не погоджується із нарахованими штрафними санкціями, та просить суд зменшити штраф та пеню на 90 % .

ТОВ "Транспромрезерв" підтверджує, що дійсно на його електронну адресу 07 вересня 2023 року надійшла Заявка №15-01/2022 від 07.09.2023 (далі - Перша заявка) на поставку втулок циліндра, в кількості 96 шт., загальною вартістю 5 667 840,00 грн.

Згідно Специфікації №1 до Договору про закупівлю №23297 від 06.09.2023, виробником Товару, що підлягає поставці є виключно ПрАТ «Бериславський машинобудівний завод».

У зв`язку з тим, що відповідач за зустрічним позовом на той момент було лише 76 втулок циліндра, ТОВ «ТРАНСПРОМРЕЗЕРВ» звернулося з заявкою до виробника, згідно Договору поставки №1 від 17 січня 2023 року (укладеного між ТОВ «ТРАНСПРОМРЕЗЕРВ» та ПрАТ «Бериславський машинобудівний завод», щодо відвантаження бракуючої частини партії товару, в кількості 20 штук.

Однак, виробник повідомив, що у зв`язку з тим, що виробничі потужності знаходяться на території активних бойових дій, зокрема м. Берислав, Бериславської міської територіальної громади, Бериславського району, Херсонської області знаходяться під постійними артилерійськими та ракетними обстрілами окупантів, відвантажити партію Товару не є можливим, про що свідчить лист від 07.09.2023р. (а.с.147)

З вказаного вище листа вбачається, що м.Берислав Бериславського району Херсонської області згідно переліку територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 є територією активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, м.Берислав Бериславської міської територіальної громади з 01.05.2023 є територією активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.

Суд звертає увагу на те, що спірний договір про закупівлю №23297 від 06.09.2023 був укладений в період дії воєнного стану та у час, коли м. Берислав вже було віднесено до території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.

Відповідач за зустрічним позовом стверджує, що позивачу за зустрічним позовом було відомо, оскільки представники сторін підтримували постійний зв`язок у телефонному режимі та не заперечував у цьому.

А тому відповідач за зустрічним позовом вважає, з причин що від нього не залежало була відсутня можливість поставити в повному обсязі партії товару за Заявкою №15-01/2022 від 07.09.2023.

Відповідачем за зустрічним позовом наданий свій контррозрахунок пені згідно якого:

- за заявкою поставки № 15-01/2022 від 07.09.2023р. (недопоставка товару вартістю 1 180 800,00грн. з термін поставки до 12.09.2023р.) є сума 169 509,74грн. за період з 13.09.2023р. по 21.02.2024р.;

- за заявою на поставку № 15-01/2993 від 25.12.2023 (непоставка товару вартістю 3 778 560,00грн. з терміном поставки до 01.01.2024р.) є сума 157 961,57грн. за період з 02.01.2024р. по 21.02.2024р.

Судом здійснено перевірку розрахунку позивача за зустрічним позовом та встановлено, що він є арифметично правильним, зроблений відповідно до умов п.7.2. та п.7.4. договору.

З врахуванням викладеного, в цій частині позовних вимог підлягають задоволенню вимоги в повному обсязі по стягненню пені в розмірі 191 289,60грн. за період з 13.09.2023р. по 21.02.2024р. та 192 706,56грн. за період прострочки з 02.01.2024р. по 21.02.2024р. та штрафу в розмірі 1 011 872,00 грн. (за період з 13.09.2023р. по 21.02.2024р. в розмірі 236 160,00грн., в період з 02.01.2024р. по 21.02.2024р. в розмірі 775 712,00грн.)

Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафу та пені.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 2 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення.

На підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21).

Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, і дане питання вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Суд погоджується з доводами позивача за зустрічним позовом , що умови застосування та розмір штрафних санкцій визначені сторонами.

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Як вже було встановлено судом, спірний договір про закупівлю №23297 від 06.09.2023 був укладений в період дії воєнного стану та у час, коли м. Берислав вже було віднесено до території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.

Суд об`єктивно оцінивши даний випадок, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача за зустрічним позовом.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.129 ГПК України, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог: за подання первісного позову покладається на відповідача за первісним позовом у сумі 23 482,42грн., судовий збір за подання зустрічного позову покладається на відповідача за зустрічним позовом у сумі 16 750,42грн.

Відповідно до частини 11 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

Зарахувати зустрічні вимоги Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспромрезерв" про стягнення 1 011 872,00грн. штрафу, 383 996,16грн. пені та 16 750,42грн. судового збору в рахунок погашення частини первісних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспромрезерв" до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про стягнення 1 518 672,00грн. основної заборгованості, пені в розмірі 16 249,79грн., інфляційних втрат в розмірі 30 572,81грн. та 23 482,42грн. судового збору.

Після проведення зустрічного зарахування грошових сум та судового збору, що підлягають до стягнення за первісним і зустрічним позовами: стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспромрезерв" заборгованість в розмірі 169 626,44грн. та 6 732,00грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Первісні позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", 49038, м.Дніпро, вул.Академіка Белелюбського, буд.7, код ЄДРПОУ 00659101 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспромрезерв", 03057, м.Київ, вул.Сім`ї Бродських, 17, код ЄДРПОУ 44002610 заборгованість в розмірі 1 518 672,00грн., пеню в розмірі 16 249,79грн., інфляційні втрати в розмірі 30 572,81грн. та судовий збір в розмірі 23 482,42грн.

В решті позовних вимог за первісним позовом відмовити.

Зустрічні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспромрезерв", 03057, м.Київ, вул.Сім`ї Бродських, 17, код ЄДРПОУ 44002610 на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", 49038, м.Дніпро, вул.Академіка Белелюбського, буд.7, код ЄДРПОУ 00659101 штраф в розмірі 1 011 872,00грн., пеню в розмірі 383 996,16грн. та судовий збір в розмірі 16 750,42грн.

У порядку частини 11 статті 238 та частини 11 статті 129 Господарського процесуального кодексу України провести зустрічне зарахування сум, що підлягають стягненню за первісним та зустрічним позовами.

Зарахувати зустрічні позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспромрезерв" про стягнення 1 011 872,00грн. штрафу, 383 996,16грн. пені та 16 750,42грн. судового збору в рахунок погашення частини первісних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспромрезерв" до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про стягнення 1 518 672,00грн. основної заборгованості, пені в розмірі 16 249,79грн., інфляційних втрат в розмірі 30 572,81грн. та 23 482,42грн. судового збору.

Після проведення зустрічного зарахування грошових сум та судового збору, що підлягають до стягнення за первісним і зустрічним позовами:

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", 49038, м.Дніпро, вул.Академіка Белелюбського, буд.7, код ЄДРПОУ 00659101 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспромрезерв", 03057, м.Київ, вул.Сім`ї Бродських, 17, код ЄДРПОУ 44002610 заборгованість в розмірі 169 626,44грн. та судовий збір в розмірі 6 732,00грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 17.05.2024

Суддя С.П. Панна