Рішення
від 16.05.2024 по справі 904/47/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2024м. ДніпроСправа № 904/47/24

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

від прокуратури: Вороновська О.В.;

від позивача-1: представник не з`явився;

від позивача-2: представник не з`явився;

від позивача-3: представник не з`явився;

від відповідача-1: представник не з`явився;

від відповідача-2: представник не з`явився;

розглянувши матеріали справи №904/47/24

за позовом Керівника Миколаївської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі:

1. Міністерства освіти і науки України,

2. Миколаївської обласної державної адміністрації,

3. Департаменту освіти і науки Миколаївської обласної державної адміністрації,

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "КВІНТІС ПРОМ 12",

2. Надбузького професійного аграрного ліцею

про визнання недійсними додаткових угод, стягнення безпідставно сплачених коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Керівник Миколаївської окружної прокуратури (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі: 1. Міністерства освіти і науки України (далі - позивач-1), 2. Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївська обласна військова адміністрація) (далі - позивач-2), 3. Департаменту освіти і науки Миколаївської обласної державної адміністрації (далі - позивач-3) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою від 21.12.2023 за вих. №50-7757ВИХ-23 до Товариства з обмеженою відповідальністю "КВІНТІС ПРОМ 12" (далі - відповідач) у якій просить:

визнати додаткову угоду від 13.01.2021 №1 до договору від 01.12.2020 №1Г, укладену між Надбузьким професійним аграрним ліцеєм та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (ТОВ "Квінтіс Пром 12") недійсною;

визнати додаткову угоду від 15.01.2021 №2 до договору від 01.12.2020 №1Г, укладену між Надбузьким професійним аграрним ліцеєм та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (ТОВ "Квінтіс Пром 12") недійсною;

визнати додаткову угоду від 18.01.2021 №3 до договору від 01.12.2020 №1Г, укладену між Надбузьким професійним аграрним ліцеєм та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (ТОВ "Квінтіс Пром 12") недійсною;

визнати додаткову угоду від 20.01.2021 №4 до договору від 01.12.2020 №1Г, укладену між Надбузьким професійним аграрним ліцеєм та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (ТОВ "Квінтіс Пром 12") недійсною;

визнати додаткову угоду від 22.01.2021 №5 до договору від 01.12.2020 №1Г, укладену між Надбузьким професійним аграрним ліцеєм та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (ТОВ "Квінтіс Пром 12") недійсною;

визнати додаткову угоду від 30.03.2021 №7 до договору від 01.12.2020 №1Г, укладену між Надбузьким професійним аграрним ліцеєм та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (ТОВ "Квінтіс Пром 12") недійсною;

визнати додаткову угоду від 29.04.2021 №8 до договору від 01.12.2020 №1Г, укладену між Надбузьким професійним аграрним ліцеєм та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (ТОВ "Квінтіс Пром 12") недійсною;

визнати додаткову угоду від 29.06.2021 №8/1 до договору від 01.12.2020 №1Г, укладену між Надбузьким професійним аграрним ліцеєм та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (ТОВ "Квінтіс Пром 12") недійсною;

визнати додаткову угоду від 30.06.2021 №9 до договору від 01.12.2020 №1Г, укладену між Надбузьким професійним аграрним ліцеєм та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (ТОВ "Квінтіс Пром 12") недійсною;

визнати додаткову угоду від 01.07.2021 №10 до договору від 01.12.2020 №1Г, укладену між Надбузьким професійним аграрним ліцеєм та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (ТОВ "Квінтіс Пром 12") недійсною;

визнати додаткову угоду від 09.07.2021 №11 до договору від 01.12.2020 №1Г, укладену між Надбузьким професійним аграрним ліцеєм та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (ТОВ "Квінтіс Пром 12") недійсною;

визнати додаткову угоду від 12.07.2021 №12 до договору від 01.12.2020 №1Г, укладену між Надбузьким професійним аграрним ліцеєм та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (ТОВ "Квінтіс Пром 12") недійсною;

визнати додаткову угоду від 13.07.2021 №13 до договору від 01.12.2020 №1Г, укладену між Надбузьким професійним аграрним ліцеєм та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (ТОВ "Квінтіс Пром 12") недійсною;

визнати додаткову угоду від 14.07.2021 №14 до договору від 01.12.2020 №1Г, укладену між Надбузьким професійним аграрним ліцеєм та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (ТОВ "Квінтіс Пром 12") недійсною;

визнати додаткову угоду від 06.08.2021 №15 до договору від 01.12.2020 №1Г, укладену між Надбузьким професійним аграрним ліцеєм та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (ТОВ "Квінтіс Пром 12") недійсною;

визнати додаткову угоду від 31.08.2021 №16 до договору від 01.12.2020 №1Г, укладену між Надбузьким професійним аграрним ліцеєм та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (ТОВ "Квінтіс Пром 12") недійсною;

визнати додаткову угоду від 10.09.2021 №17 до договору від 01.12.2020 №1Г, укладену між Надбузьким професійним аграрним ліцеєм та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (ТОВ "Квінтіс Пром 12") недійсною;

визнати додаткову угоду від 29.04.2021 №18 до договору від 01.12.2020 №1Г, укладену між Надбузьким професійним аграрним ліцеєм та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (ТОВ "Квінтіс Пром 12") недійсною;

визнати додаткову угоду від 29.09.2021 №19 до договору від 01.12.2020 №1Г, укладену між Надбузьким професійним аграрним ліцеєм та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (ТОВ "Квінтіс Пром 12") недійсною;

визнати додаткову угоду від 29.09.2021 №20 до договору від 01.12.2020 №1Г, укладену між Надбузьким професійним аграрним ліцеєм та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (ТОВ "Квінтіс Пром 12") недійсною;

визнати додаткову угоду від 01.10.2021 №21 до договору від 01.12.2020 №1Г, укладену між Надбузьким професійним аграрним ліцеєм та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (ТОВ "Квінтіс Пром 12") недійсною;

визнати додаткову угоду від 01.10.2021 №22 до договору від 01.12.2020 №1Г, укладену між Надбузьким професійним аграрним ліцеєм та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (ТОВ "Квінтіс Пром 12") недійсною;

стягнути з відповідача 551.429,29 грн заборгованості.

Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/47/24 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.01.2024.

Ухвалою від 08.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07.02.2024.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2024 також надсилалася відповідачу-1 на адресу: 49031, Дніпропетровська область, місто Дніпро, пр. Поля Олександра, будинок 59; за трек-номером 0600242613918

Зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду без вручення адресату, зокрема, 14.02.2024 з відміткою пошти "за закінченням встановленого терміну зберігання".

Відповідно до частин третьої і сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною одинадцятою статті 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з положеннями частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, з позначкою "відмова від отримання".

Верховний Суд в ухвалі від 11.08.2022 у справі № 916/514/21 зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статей 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, господарський суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і не звернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Більш того, обов`язок суду повідомити учасників справи про дату, час і місце судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про дату, час і місце судового засідання, але й основних засад (принципів) господарського судочинства.

Розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час і місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату, час і місце слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №918/1478/14, від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила №270), у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун`єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003, заяви №69829/01, №2672/03).

Відповідно до статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон "Про державну реєстрацію") відомості до ЄДР про юридичну особу, в тому числі щодо її місця знаходження, вносяться відповідно до інформації, наданої самою юридичною особою.

Вказане дає підстави вважати, що така адреса є актуальною, та саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов`язок перевіряти надходження поштової кореспонденції.

Суд звертає увагу, що відповідач є юридичною особою, на яку відповідно до статті 4, частини першої, пункту 10 частини другої статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону "Про поштовий зв`язок" та Правил №270 (аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.03.2023 у cправі №910/18543/21).

Правильність адреси місця проживання відповідача підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Господарський суд також бере до уваги і те, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2024 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень невідкладно.

Суд вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).

Згідно частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Так, суд встановив, що ухвала від 08.01.2024 вважається врученою відповідачу-1 у день проставлення у поштовому повідомленні відмітки за закінченням встановленого терміну зберігання, а саме 12.02.2024.

Відповідачу(ам) в ухвалі від 08.01.2024 встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач(і) має(ють) право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, власні заяви чи клопотання, подання яких передбачене положеннями ГПК України, (у разі наявності), а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ГПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів, в т.ч. заяв чи клопотань, відповідач(і) зобов`язаний(і) надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду разом з відзивом (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).

Крім цього, відповідачу(ам) роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем(ами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Отже, строк для подачі відзиву тривав до 27.02.2024.

Станом на дату винесення рішення відзив відповідачем-1 не надано.

Ухвалою від 07.02.2024 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання у справі до 06.03.2024.

Через систему "Електронний Суд" 09.02.2024 від прокуратури надійшло клопотання, у якому прокурор просить залучити Надбузький професійний аграрний ліцей до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою від 08.01.2024 залучено Надбузький професійний аграрний ліцей до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів. Відкладено підготовче засідання у справі до 21.03.2024.

Ухвалою від 21.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.04.2024.

Через відділ документального забезпечення від прокуратури 18.04.2024 надійшла заява якою прокурор просить провести засідання призначене на 18.04.2024 на 10:40 провести без його участі у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що о 10:17 год у Дніпропетровській області була оголошена повітряна тривога та лунали вибухи, які було чутно з приміщення суду (повідомлення Telegram каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Дніпропетровська область"), справу було знято з розгляду та судове засідання, призначене на 18.04.2024 о 10:40 год, не відбулось.

Ухвалою від 18.04.2024 клопотання прокуратури про залучення співвідповідача задоволено. Залучено Надбузький професійний аграрний ліцей (Україна, 57130, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, селище Надбузьке, ВУЛИЦЯ ПАВЛА ГЛАЗОВОГО, будинок 18; ідентифікаційний код 02546140) до участі у справі у якості відповідача-2. Встановлено сторонам у справі строк для подання заяв по суті до 03.05.2024. Призначено розгляд справи по суті до 16.05.2024.

Відповідно до довідки про доставку електронного листа документ в електронному вигляді "Ухвала, що НЕ оскаржується" від 18.04.2024 у справі №904/47/24 (суддя Дупляк Степан Анатолійович) було надіслано одержувачу - Надбузький професійний ліцей на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 Документ доставлено до електронної скриньки: 18.04.2024.

Ухвалою від 18.04.2024 встановлено сторонам у справі строк для подання заяв по суті до 03.05.2024.

Отже, строк для подачі відзиву тривав до 03.05.2024.

Станом на дату винесення рішення відповідач-2 відзив не надано.

В судовому засіданні 17.05.2024 представник прокуратури надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив позов задовольнити.

Інші представники у судове засідання 17.05.2024 не з`явились.

Згідно зі ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на процесуальні строки розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції прокуратури

Прокуратура вважає, що при укладанні додаткових угод від 13.01.2021 №1, від 15.01.2021 №2, від 18.01.2021 №3, від 20.01.2021 №4, від 22.01.2021 №5, від 30.03.2021 №7, від 29.04.2021 №8, від 29.06.2021 №8/1, від 30.06.2021 №9, від 01.07.2021 №10, від 09.07.2021 №11, від 12.07.2021 №12, від 13.07.2021 №13, від 14.07.2021 №14, від 06.08.2021 №15, від 31.08.2021 №16, від 10.09.2021 №17, від 29.04.2021 №18, від 29.09.2021 №19, від 29.09.2021 №20, від 01.10.2021 №21, від 01.10.2021 №22 до договору від 01.12.2020 №1Г про поставку природного газу від 22.01.2021 сторонами порушені вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що не відповідає принципу максимальної економії бюджетних коштів.

Стислий виклад позиції позивачів 1, 2, 3

Позивачі 1, 2,3 письмові пояснення по суті позовних вимог не надали.

Стислий виклад позиції відповідача-1

Відповідач-1 відзиву не надав.

Стислий виклад позиції відповідача-2

Відповідач-2 відзиву не надав.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: визнання додаткових угод недійсними та стягнення заборгованості з відповідача.

Суд встановив, що Миколаївською окружною прокуратурою Миколаївської області з метою захисту інтересів держави опрацьовано дані, розміщені на вебпорталі https://prozorro.gov.ua та встановлено порушення Надбузьким професійним аграрним ліцеєм та товариством з обмеженою відповідальністю «Екотехноінвест» (в подальшому - ТОВ «Квінтіс Пром 12») вимог Закону України «Про публічні закупівлі» при укладенні додаткових угод до договору поставки товару від 01.12.2020 № 1 Г. Установлено, що згідно протоколу засідання тендерного комітету Надбузького професійного аграрного ліцею від 11.11.2020 визначено переможцем відкритих торгів (UА-2020-10-26-000437-b) із закупівлі за предметом ДК 021:2015-09120000-6 «Газове паливо (Природний газ)» 424000 куб. м ТОВ «Квінтіс Пром 12» з ціновою пропозицією 1.780.376,00 грн з пдв.

За результатами закупівлі 01.12.2020 між Надбузьким професійним аграрним ліцеєм (замовником) та ТОВ «Квінтіс Пром 12» укладено договір № 1 Г на постачання природного газу (далі - договір).

Відповідно до пункту 3.1 договору ТОВ «Квінтіс Пром 12» взяло на себе зобов`язання у 2021 році поставити ліцею 424.000 куб. м природного газу з поквартальним визначенням обсягів поставки.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що ціна газу за 1000 куб. м на момент його укладення визначена в розмірі 4.199 грн з ПДВ. Загальна вартість відповідає ціновій пропозиції учасника-переможця торгів.

В подальшому, між сторонами було укладено додаткові угоди до договору про закупівлю.

Додатковою угодою від 13.01.2021 №1 до зазначеного вище договору сторонами збільшено ціну за 1.000 куб.м природного газу з 4.199 грн з ПДВ до 4.618,90 грн з ПДВ, а обсяг постачання природного газу зменшено до 385.532,4 куб.м.

Додатковою угодою від 15.01.2021 №2 збільшено ціну за 1.000 куб. м газу з 4.618,90 грн з ПДВ до 5.080,79 грн з ПДВ, обсяг постачання газу зменшено до 350.484 куб. м.

Додатковою угодою від 18.01.2021 №3, збільшено ціну за 1.000 куб. м природного газу з 5.080,79 грн з ПДВ до 55.88,86 грн з ПДВ, обсяг постачання газу визначено в кількості 318.622,4 куб. м.

Додатковою угодою від 20.01.2021 №4, збільшено ціну за 1.000 куб. м природного газу з 5.588,86 грн з ПДВ до 6.147,52 грн з ПДВ, обсяг постачання газу зменшено до 289.667,3 куб. м.

Додатковою угодою від 22.01.2021 №5, збільшено ціну за 1.000 куб. м природного газу з 6.147,52 грн з ПДВ до 6.762,27 грн з ПДВ, обсяг постачання газу зменшено до 263.334 куб. м.

Додатковою угодою від 30.03.2021 №7, збільшено ціну за 1.000 куб. м природного газу з 6.762,27 грн з ПДВ до 7.438,48 грн з ПДВ.

Додатковою угодою від 29.04.2021 №8, збільшено ціну за 1.000 куб. м природного газу з 7.438,48 грн з ПДВ до 8.181,58 грн з ПДВ.

Додатковою угодою від 29.06.2021 №8/1, збільшено ціну за 1.000 куб. м природного газу з 8.181,58 грн з ПДВ до 8.998,91 грн з ПДВ.

Додатковою угодою від 30.06.2021 №9, збільшено ціну за 1.000 куб. м природного газу з 8.998,91 грн з ПДВ до 9.897,90 грн з ПДВ.

Додатковою угодою від 01.07.2021 №10, збільшено ціну за 1.000 куб. м природного газу з 9.897,90 грн з ПДВ до 10.820,38 грн з ПДВ.

Додатковою угодою від 09.07.2021 №11, збільшено ціну за 1.000 куб. м природного газу з 10.820,38 грн з ПДВ до 11.901,33 грн з ПДВ.

Додатковою угодою від 12.07.2021 №12, збільшено ціну за 1.000 куб. м природного газу з 11.901,33 грн з ПДВ до 12.724,90 грн з ПДВ.

Додатковою угодою від 13.07.2021 №13, збільшено ціну за 1.000 куб. м природного газу з 12.724,90 грн з ПДВ до 13.996,11 грн з ПДВ.

Додатковою угодою від 14.07.2021 №14, збільшено ціну за 1.000 куб. м природного газу з 13.996,11 грн з ПДВ до 15.394,32 грн з ПДВ.

Додатковою угодою від 06.08.2021 №15, збільшено ціну за 1.000 куб. м природного газу з 15.394,32 грн з ПДВ до 16.932,21 грн з ПДВ.

Додатковою угодою від 31.08.2021 №16, збільшено ціну за 1.000 куб. м природного газу з 16.932,21 грн з ПДВ до 18.540,75 грн з ПДВ.

Додатковою угодою від 10.09.2021№ 17, збільшено ціну за 1.000 куб. м природного газу з 18.540,75 грн з ПДВ до 20.024,00 грн з ПДВ.

Додатковою угодою від 29.04.2021 №18, збільшено ціну за 1.000 куб. м природного газу з 20.024,00 грн з ПДВ до 21.885,95 грн з ПДВ.

Додатковою угодою від 29.09.2021 №19, збільшено ціну за 1.000 куб. м природного газу з 21.885,95 грн з ПДВ до 23.877,78 грн з ПДВ.

Додатковою угодою від 29.09.2021 №20, збільшено ціну за 1.000 куб. м природного газу з 23.877,78 грн з ПДВ до 26.263,14 грн з ПДВ.

Додатковою угодою від 01.10.2021 №21, збільшено ціну за 1.000 куб. м природного газу з 26.263,14 грн з ПДВ до 28.886,82 грн з ПДВ.

Додатковою угодою від 01.10.2021 №22, збільшено ціну за 1.000 куб. м природного газу з 28.886,82 грн з ПДВ до 31.722,58 грн з ПДВ.

На думку прокуратури, додатковими угодами, укладеними сторонами упродовж стислого строку істотно змінено істотні умови договору, а саме: збільшено ціну за одиницю товару з 4.199 грн з ПДВ до 26.263,14 грн з ПДВ (загалом більш ніж в шість разів) та істотно зменшено кількість товару. Перших п`ять додаткових угод укладено впродовж стислого терміну - в період з 13.01.2021 до 22.01.2021, тобто впродовж шести робочих днів менш ніж через 2 місяці після укладення договору ціну газу збільшено на 61%, а обсяг поставленого газу істотно зменшено.

Таким чином, виконання зобов`язань щодо ціни та кількості товару ТОВ «Квінтіс Пром 12» підтвердило при наданні своєї остаточної тендерної пропозиції.

Товариство не скористалось правом відмовитись від укладення договору про закупівлю, а підписало договір, маючи на меті подальше спонукання замовника до укладення незаконних і таких, що порушують інтереси держави, додаткових угод. Укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених законом, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

Для підтвердження обґрунтованості змін істотних умов договору товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» до листів на адресу навчального закладу з вимогою укласти додаткові угоди використано листи (експертні висновки та цінові довідки) Київської та Харківської торгово-промислових палат (експертні висновки від 04.01.2021 № Ц-1/1, від 04.01.2021 № Ц-1/2, від 04.01.2021 № Ц-1/3, від 04.01.2021 № Ц-1/4, від 04.01.2021 № Ц-1/5, від 16.03.2021 № 659/21, цінова довідка від 02.04.2021 № 815/21, експертні висновки від 06.05.2021 № 1060/21, від 11.05.2021 № 1086/21, від 14.05.2021 № 1141/21, від 18.06.2021 № 1365/21, від 23.06.2021 № 1405/21, від 29.07.2021 № 1718/21, цінові довідки від 13.08.2021 № 1894/21, від 31.08.2021 № 2065/21, від 07.09.2021 № 2148/21, від 13.09.2021 № 2212/21, від 15.09.2021 № 2232/21, від 21.09.2021 № 2254/21).

Як зазначено у позові, частина вказаних листів не є доказом коливання ціни на газ на ринку в бік збільшення, що дозволило б внести зміни в істотні умови договору та укласти додаткові угоди, а також ніяким чином не доводять зростання ціни на природний газ в період укладання договору та додаткових угод до нього. Так, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання).

Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18).

Ряд висновків, які постачальник надавав споживачу на підтвердження необхідності підвищення ціни на природний газ, не містять даних щодо порівняння чинної ринкової ціни на товар з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення, тобто проведених досліджень коливання ринку, як і не містить посилання на конкретні джерела інформації використані під час дослідження.

Листи (експертні висновки) Київської торгово-промислової палати, якими товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» обґрунтовано необхідність укладання перших п`яти додаткових угод видані впродовж одного дня 04.01.2021 й у кожному з них зазначено про їх інформаційний характер. У зазначених листах (експертних висновках) Київської торгово-промислової палати, не зазначено вартість природного газу на попередні дати, з яких почалася зміна ціни на ринку, а лише зазначено вартість на конкретну дату. Крім того, у листах не зазначено, чи є вказана ціна середньою по Україні. Тобто, документи не відображають інформацію, яка надає можливість прослідкувати динаміку цін, а отже встановити її рух у бік збільшення чи зменшення та встановити факт наявності коливання ціни.

Також у позові зазначено, що при укладенні додаткової угоди №7 неправильно зазначено дату її укладення - відповідно до документу вказаний правочин укладено 30.03.2021, проте його укладено на підставі листа ТОВ «Квінтіс Пром 12» від 14.04.2021 № 303, яким суб`єкт господарювання клопоче про зміну ціни з 01.04.2021 й до якого додано висновок торгово - промислової палати від 02.04.2021. Крім того, додаткові угоди № 18 та № 19, а також № 20 та № 21 укладено упродовж одного дня.

Прокуратура вважає, що при укладенні додаткових угод до договору порушено ч. 5 ст. 41 Закону, а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого перевищено гранично допустимі межі такого збільшення та безпідставно зменшено обсяги закупівлі, причиною якого не було урахування фактичного обсягу видатків. Таким чином, при укладенні відповідачем додаткових угод до договору закупівлі порушено вимоги Закону, а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення (з 4.199 грн з ПДВ до 31.722,58 грн з ПДВ) за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого перевищено гранично допустимі межі такого збільшення та безпідставно зменшено обсяги закупівлі, причиною якого не було урахування фактичного обсягу видатків.

При укладенні додаткових угод до договору порушено ч. 5 ст. 41 Закону, а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого перевищено гранично допустимі межі такого збільшення та безпідставно зменшено обсяги закупівлі, причиною якого не було урахування фактичного обсягу видатків.

Ціна на товар, зазначена у договорі від 01.12.2020 №1 Г, є відображенням ціни, запропонованої під час проведення відкритих торгів ТОВ «Квітніс Пром 12». Ціна сформована вільно за домовленістю сторін на час підписання договору.

Отже, сторонами, всупереч інтересів держави, без будь-яких належних на те підстав, в порушення норм та положень укладеного договору, укладено додаткові угоди до договору, якими суттєво зменшено обсяги предмету закупівлі та збільшено ціну за одиницю товару шляхом зменшення кількості закуповуваного товару, що в свою чергу не відповідає вимогам тендерної документації.

Таким чином, при укладенні відповідачами додаткових угод від 13.01.2021 № 1, від 15.01.2021 № 2, від 18.01.2021 № 3, від 20.01.2021 № 4, від 22.01.2021 № 5, від 30.03.2021 № 7, від 29.04.2021 № 8, від 29.06.2021 № 8/1, від 30.06.2021 № 9, від 01.07.2021 № 10, від 09.07.2021 № 11, від 12.07.2021 № 12, від 13.07.2021 № 13, від 14.07.2021 № 14, від 06.08.2021 № 15, від 31.08.2021 № 16, від 10.09.2021№ 17, від 29.04.2021 № 18, від 29.09.2021 № 19, від 29.09.2021 № 20, від 01.10.2021 № 21, від 01.10.2021 № 22 порушено вимоги Закону, а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення за відсутності належного обґрунтованого документального підтвердження відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого перевищено гранично допустимі межі такого збільшення та безпідставно зменшено обсяги закупівлі.

Тобто вказані додаткові угоди є недійсними через їх укладення з порушенням умов договору та ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Згідно з інформацією навчального закладу за спожитий упродовж 2021 року газ в кількості 198989,97 м куб. (згідно з актами (прийому-передачі природного газу) від 16.02.2021 № 635, від 15.03.2021 № 1708, від 12.04.2021 № 2253, від 04.06.2021 № 3359) ТОВ «Квінтіс Пром 12» перераховано 1.386.988,17 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 24.02.2021 № 278, від 19.03.2021 № 412, від 29.04.2021 № 309, від 19.04.2021 № 572, від 14.06.2021 №793.

У той же час, відповідно до договору від 01.12.2020 № 1 Г на постачання природного газу без змін внесених додатковими угодами до договору товариству за постачання аналогічної кількості товару підлягало сплаті 835.558,88 грн (198,98997 тис. м куб. * 4199 грн (з ПДВ) = 835.558,88 грн).

Отже, сума надміру сплачених постачальнику грошових коштів, з урахуванням додаткових угод до договору, складає 551.429,29 грн (1.386.988,17 грн - 835.558,88 грн = 551429,29 грн).

Таким чином, оскільки додаткові угоди № № 1-22 до договору від 01.12.2020 № 1 Г укладені з порушенням умов договору та вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», то належним способом захисту порушеного права є застосування наслідків недійсності правочину.

Враховуючи викладене, прокурор заявив вимогу про застосування наслідків недійсності правочинів та стягнення з ТОВ «Квінтіс Пром 12» коштів у сумі 551429, 29 грн, одержаних на виконання недійсних правочинів (додаткових угод № № 1-22 до договору від 01.12.2020 № 1 Г).

Згідно із Статутом Надбузького професійного аграрного ліцею, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 03.03.3017

Згідно з інформацією навчального закладу за спожитий упродовж 2021 року газ в кількості 198989,97 м куб. (згідно з актами (прийому-передачі природного газу) від 16.02.2021 №635, від 15.03.2021 № 1708, від 12.04.2021 № 2253, від 04.06.2021 № 3359) ТОВ «Квінтіс Пром 12» перераховано 1386988,17 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 24.02.2021 №278, від 19.03.2021 №412, від 29.04.2021 №309, від 19.04.2021 №572, від 14.06.2021 №793.

У той же час, відповідно до договору від 01.12.2020 № 1 Г на постачання природного газу без змін внесених додатковими угодами до договору товариству за постачання аналогічної кількості товару підлягало сплаті 835558,88 грн (198,98997 тис. м куб. * 4199 грн (з ПДВ) = 835558,88 грн).

Отже, сума надміру сплачених постачальнику грошових коштів, з урахуванням додаткових угод до договору, на думку прокурора, складає 551.429,29 грн (1.386.988,17 грн - 835.558,88 грн = 551.429,29 грн).

Згідно із статутом Надбузького професійного аграрного ліцею, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 03.03.3017 № 384, останній є державним професійно-технічним навчальним закладом другого атестаційного рівня, що забезпечує реалізацію права громадян на здобуття професійно-технічної та повної загальної середньої освіти (п. 1.1 статуту).

Надбузький професійний аграрний ліцей є підпорядкованим Міністерству освіти і науки України.

Статутом визначено, що професійний ліцей належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України, місцевого органу управління професійно- технічною освітою відповідно до повноважень, визначених нормативно- правовими актами. Керівництво діяльністю професійного ліцею здійснює директор, який призначається на посаду Міністерством освіти і науки.

Керуючись ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Миколаївською окружною прокуратурою було скеровано запит до Міністерства освіти і науки України щодо вжитих заходів реагування до усунення порушень Закону України «Про публічні закупівлі» та стягнення надмірно сплачених коштів за додатковими угодами до договору про закупівлю від 01.12.2020 №1Г.

Від Міністерства освіти і науки України надійшов лист від 31.10.2023 № 1/16979-23 про те, що жодних заходів на захист інтересів держави не вжито.

Керуючись ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Миколаївською окружною прокуратурою скеровано запит від 06.11.2023 № 50-6762ВИХ-23 до Миколаївської обласної державної адміністрації та Департаменту освіти і науки Миколаївської обласної державної адміністрації щодо вжитих заходів реагування до усунення порушень Закону України «Про публічні закупівлі» та стягнення надмірно сплачених коштів за додатковими угодами до договору про закупівлю від 01.12.2020 № 1 Г.

Відповіді на вищевказані запити до окружної прокуратури не надходили.

Наведені вище обставини і зумовили звернення прокурора до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Щодо визнання недійсними додаткових угод, суд зазначає, що правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначаються Законом України "Про публічні закупівлі".

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції (преамбула).

Відповідно до статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі", закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Учасник - переможець процедури закупівлі під час укладення договору повинен надати дозвіл або ліцензію на провадження певного виду господарської діяльності, якщо отримання такого дозволу або ліцензії на провадження такого виду діяльності передбачено законодавством.

Забороняється укладання договорів, що передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За частиною другою статті 189 Господарського кодексу України (далі - ГК України) ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон № 922-VIII) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII передбачено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Згідно Висновку Великої палати Верховного Суду про застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", який викладено у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 (провадження № 12-57гс23):

ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається (п.88);

зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (п.89);

у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі (п.90).

В іншому випадку не досягається мета Закону №922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Вказані документи не можуть бути належними, допустимими та достатніми доказами на підтвердження коливання цін на ринку, а отже не можуть слугувати достатньою підставою для зміни істотної умови за договором №1 Г від 01.12.2020 в частині підвищення ціни за одиницю товару з огляду на наступне.

Вищевказані документи не містять жодних відомостей щодо динаміки ціни на природний газ, в ньому відсутній аналіз вартості ціни газу на внутрішньому ринку України, на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які б підтверджували саме коливання ціни природного газу на ринку, у зв`язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі п. 2. ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

У листах Київської та Харківської торгово-промислових палат надані середньозважені ціни, при цьому розрахунок проводився шляхом ділення загальної вартості укладених на товарній біржі "Українська енергетична біржа" угод з урахуванням ПДВ щодо купівлі-продажу даного ресурсу на суму обсягів купівлі-продажу даного ресурсу за результатами укладених угод протягом усього періоду його продажу. Варто зазначити, що у примітці до указаних документів зазначено, що цінові довідки носять виключно фактографічно-інформаційний характер та не враховують умови договорів і контрактів.

Крім того суд звертає увагу, що експертні висновки Харківської торгово-промислової палати, містять інформацію про вартість природного газу на європейських хабах (до кордону України) та стосуються зміни цін на зовнішньому (світовому) ринку на європейських хабах (TTE.CEGH GASPOOL) до кордону України, які є газорозподільчими центрами і являють собою майданчики для торгівлі газом.

Таким чином, відповідачем не надано належних документів, які обґрунтовують наявність підстав для зміни ціни на природний газ у бік збільшення за період з часу укладення договору про постачання природного газу по дату укладення додаткової угоди №1 від 26.01.2021, а також, у подальшому за аналогічні періоди між укладеними додатковими угодами від 15.01.2021 № 2, від 18.01.2021 № 3, від 20.01.2021 № 4, від 22.01.2021 № 5, від 30.03.2021 № 7, від 29.04.2021 № 8, від 29.06.2021 № 8/1, від 30.06.2021 № 9, від 01.07.2021 № 10, від 09.07.2021 № 11, від 12.07.2021 № 12, від 13.07.2021 № 13, від 14.07.2021 № 14, від 06.08.2021 № 15, від 31.08.2021 № 16, від 10.09.2021№ 17, від 29.04.2021 № 18, від 29.09.2021 № 19, від 29.09.2021 № 20, від 01.10.2021 № 21, від 01.10.2021 № 22.

Зокрема, наведена у долучених ТОВ "Квінтіс Пром 12" у висновках Київської та Харківської торгово-промислових палат інформація не підтверджує той факт, що у період з 01.12.2020, тобто з часу укладення основного договору постачання природного газу по 13.01.2021, тобто по дату укладення додаткової угоди №1 до договору, відбулося значне коливання ціни на ринку товарів у бік її підвищення, про яке відповідач не міг знати на момент підписання договору.

Аналогічним чином, у подальшому ТОВ "Квінтіс Пром 12" не підтвердило документально, що у період між додатковими угодами від 15.01.2021 № 2, від 18.01.2021 № 3, від 20.01.2021 № 4, від 22.01.2021 № 5, від 30.03.2021 № 7, від 29.04.2021 № 8, від 29.06.2021 № 8/1, від 30.06.2021 № 9, від 01.07.2021 № 10, від 09.07.2021 № 11, від 12.07.2021 № 12, від 13.07.2021 № 13, від 14.07.2021 № 14, від 06.08.2021 № 15, від 31.08.2021 № 16, від 10.09.2021№ 17, від 29.04.2021 № 18, від 29.09.2021 № 19, від 29.09.2021 № 20, від 01.10.2021 № 21, від 01.10.2021 № 22 відбулося коливання ціни на ринку товарів у бік її підвищення.

Надані ТОВ "Квінтіс Пром 12" документи, не можуть свідчити про наявність коливання ціни природного газу протягом зазначених періодів.

З вищевикладеного вбачається, що під час проведення процедури закупівлі, відповідач при поданні остаточної пропозиції, свідомо занизив ціни на продукцію з метою отримання перемоги та створення несприятливих умов для учасників торгів, їх дискримінації, непрозорості, спотворення добросовісної конкуренції тощо.

Верховний Суд у постановах від 26.02.2019 № 925/683/18, від 26.03.2019 № 912/898/18, від 16.04.2019 № 915/346/19, неодноразово звертав увагу, що без належного обґрунтування, а також достатнього документального підтвердження, відсутні правові підстави для збільшення ціни товару за договором у відповідності до укладених додаткових угод і укладення таких додаткових угод є порушенням вимог п.2 ч.4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі".

У свою чергу, вищевказане підтверджує відсутність коливання ціни на предмет закупівлі, а Додаткові угоди № 1-20 до договору, укладені без належного обґрунтування, достатнього документального підтвердження, а також за відсутності коливання ціни на товар, тобто в порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідач, пропонуючи нижчу ціну, усвідомлював усі ризики щодо ефективності своєї підприємницької діяльності на весь період дії договору та не міг з самого початку орієнтуватися виключно на негайну можливість зміни ціни закупівлі у бік її збільшення.

Отже, уклавши договір на постачання природного газу від 01.12.2020 із Надбузьким професійним аграрним ліцеєм відповідач прийняв на себе зобов`язання постачати предмет закупівлі (природний газ) протягом усього періоду договору, тобто - до 01.12.2020 та підприємство усвідомлювало всі фінансові ризики такої підприємницької діяльності.

При цьому, ст. 42 ГК України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тож, рішення переможця про підписання договору є його добровільне волевиявлення, про те, що він згідний на умови договору, в тому числі ціну за одиницю товару на день підписання договору.

Такі дії відповідача порушують принципи закупівель, встановлені ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі", такі як: принцип максимальної економії та ефективності, добросовісної конкуренції серед учасників, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель. Так, в основі поняття "права на добросовісну конкуренцію" лежать такі фундаментальні ознаки, як добропорядність, розумність та справедливість. Публічна закупівля передбачає вільну конкуренцію серед учасників. І учасники публічної закупівлі мають забезпечити її дотримання також і на стадії виконання укладеного договору, як із переможцем закупівель. Відповідно до Конституційних принципів захисту конкуренції, держава гарантує збереження та розвиток ринкової конкуренції, недопущення зловживань монопольним становищем, забезпечення регулювання сфер державних і природних монополій, а також прийняття та реалізацію такого законодавства, яке сприяло збільшенню кількості постачальників, покупців, продавців продукції та інших осіб, що господарюють на товарних ринках України.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору.

Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Таким чином, закон пов`язує можливість внесення змін до договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.02.2011 у справі №9/219-09, від 20.02.2012 у справі №6-93цс11.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 652 ЦК України зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Отже, ініціювання зміни умов договору в бік збільшення закупівельної ціни на предмет закупівлі відразу після підписання договору без належних обґрунтувань коливання ціни на ринку споживчих товарів свідчить про недобросовісну конкуренцію та неправомірну поведінку переможця процедури закупівель і суперечить меті закупівель щодо здійснення її за найнижчою ціною.

Таким чином, можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі".

Вищенаведені висновки повністю відповідають подібним правовим позиціям, викладеним в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 23.01.2020 у справі № 907/788/18, від 12.02.2020 у справі № 913/166/19, а також у постановах від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18, від 25.06.2019 у справі № 913/308/18 та від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Таким чином, вказане збільшення ціни сторонами шляхом укладання спірних додаткових угод до договору суперечить п.2 частині 5 статті 41 цього Закону України Про публічні закупівлі.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин, стаття 215).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (частини перша, п`ята статті 216).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2023 у справі № 908/722/20, від 29.08.2023 у справі № 909/635/22, від 27.06.2023 у справі № 916/97/21.

Крім того, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 906/743/21, від 03.08.2023 у справі № 909/654/19, від 19.10.2022 у справі №912/278/21.

З 19.04.2020 введено в дію Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" від 19 вересня 2019 року № 114-ІХ. Додаткові угоди №№ 1-10 до договору укладенні на час дії Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції від 19.04.2020.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Законом України "Про публічні закупівлі" в редакції від 19.04.2020 не встановлювалась нікчемність правочину, у зв`язку з порушеннями положень ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в частині безпідставного збільшення ціни за одиницю товару.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що додаткові угоди від 13.01.2021 № 1, від 15.01.2021 № 2, від 18.01.2021 № 3, від 20.01.2021 № 4, від 22.01.2021 № 5, від 30.03.2021 № 7, від 29.04.2021 № 8, від 29.06.2021 № 8/1, від 30.06.2021 № 9, від 01.07.2021 № 10, від 09.07.2021 № 11, від 12.07.2021 № 12, від 13.07.2021 № 13, від 14.07.2021 № 14, від 06.08.2021 № 15, від 31.08.2021 № 16, від 10.09.2021№ 17, від 29.04.2021 № 18, від 29.09.2021 № 19, від 29.09.2021 № 20, від 01.10.2021 № 21, від 01.10.2021 № 22 до договору суперечать наведеним вище нормам ЦК України та Закону «Про публічні закупівлі», є оспорюваними та підлягають визнанню недійсними в судовому порядку.

Щодо стягнення надмірно сплачених коштів суд зазначає, що положеннями ст. 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Згідно з ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Отже, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений позивачу, врегульований нормами глави 54 ЦК України "Купівля-продаж". Правова позиція щодо застосування наведених правових норм у аналогічних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 року у справі № 927/491/19.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з актами прийому-передачі природного газу від 16.02.2021 №635, від 15.03.2021 № 1708, від 12.04.2021 № 2253, від 04.06.2021 № 3359 ТОВ «Квінтіс Пром 12» перераховано 1.386.988,17 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 24.02.2021 №278, від 19.03.2021 №412, від 29.04.2021 №309, від 19.04.2021 №572, від 14.06.2021 №793.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

З висновку суду про недійсність додаткових угод та вищенаведених положень законодавства слідує, що зобов`язання сторін регулювалися умовами основного договору.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до договору від 01.12.2020 № 1 Г на постачання природного газу без змін, які були внесені додатковими угодами до договору, товариству за постачання аналогічної кількості товару підлягало сплаті 835.558,88 грн (198,98997 тис. м куб. * 4.199 грн (з ПДВ) = 835.558,88 грн).

Отже, сума надміру сплачених постачальнику грошових коштів, з урахуванням додаткових угод до договору, складає 551.429,29 грн (1.386.988,17 грн - 835.558,88 грн = 551.429,29 грн).

Оскільки додаткові угоди № № 1-22 до договору від 01.12.2020 № 1 Г укладені з порушенням умов договору та вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», то належним способом захисту порушеного права є застосування наслідків недійсності правочину.

Враховуючи викладене, у даному випадку підлягають застосуванню наслідки недійсності правочинів шляхом стягнення з ТОВ «Квінтіс Пром 12» коштів у сумі 551.429, 29 грн, одержаних на виконання недійсних правочинів (додаткових угод № № 1-22 до договору від 01.12.2020 № 1 Г).

Доказів повернення вказаних коштів матеріали справи не містять.

З приводу особи, на користь якої підлягають стягненню грошові кошти в сумі 551.429,29 грн, слід зазначити таке.

Частиною 2 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

При цьому, орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частини 1, 4, 8 статті 60 Закону № 280/97-BP).

Частинами 2 та 4 статті 61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання.

Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами 1, 2 статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Згідно із статтею 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади. Отже, оскільки засновником Школи та власником її майна є територіальна громада Черкаської області в особі Ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання Школою коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов?язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі. Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі №904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Надбузький професійний аграрний ліцей є підпорядкованим Міністерству освіти і науки України.

Фінансування здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, в тому числі шляхом надання відповідних освітніх субвенцій, а також коштів обласного бюджету та інших джерел не заборонених законодавством.

З аналізу положень частин 1, 3 статті 3 Господарського кодексу України, вбачається, що укладення навчальним закладом договору про постачання природного газу за результатами проведеної процедури відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі" є господарською діяльністю останнього. Разом з цим контроль за фінансово-господарською діяльністю закладу здійснює - Миколаївська обласна державна адміністрація (Миколаївська обласна військова адміністрація).

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про місцеве самоврядування" відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Згідно з частинами 3, 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме маймо, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень міських рад передбачено зокрема і питання об`єднання на договірних засадах коштів відповідного місцевого бюджету та інших місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування комунальних підприємств, установ та організацій, вирішення інших питань, що стосуються спільних інтересів територіальних громад.

Статтею 32 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад також належать управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

Відповідно до статті 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Крім цього, щодо повернення незаконно використаних бюджетних коштів слід зазначити, що згідно з частиною 1 статті 3 Бюджетного кодексу України бюджетне законодавство складається в тому числі з нормативно-правових актів органів виконавчої влади, прийнятих на підставі і на виконання цього Кодексу, інших законів України та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України.

Згідно з частиною 12 статті 23 Бюджетного кодексу України усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 2.4 Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов`язань бюджетних установ, який затверджений наказом Міністерства фінансів України № 372 від 02.04.2014, суми коштів, які надходять у поточному бюджетному періоді на реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в органах Казначейства, або поточні рахунки, відкриті в установах банків (крім власних надходжень), як повернення дебіторської заборгованості, яка виникла у попередніх бюджетних періодах, перераховуються до доходів загального фонду відповідного бюджету.

На суми коштів, які надходять у поточному бюджетному періоді на спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в органах Казначейства, або поточні рахунки, відкриті в установах банків, як повернення дебіторської заборгованості, яка виникла у попередніх бюджетних періодах, за рахунок власних надходжень бюджетних установ коригується результат виконання кошторису з одночасним збільшенням доходів поточного періоду.

Таким чином, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 905/1907/21, Миколаївська окружна прокуратура вірно визначила позивачем у справі Миколаївськe обласнe державнe адміністрацію.

Отже, видатки на придбання газу Надбузького професійного аграрного ліцею, проводилися за рахунок коштів місцевого бюджету, кошти, про стягнення яких просить прокурор у позовній заяві, повинні бути перераховані до доходів загального фонду місцевого бюджету.

З огляду на те, що господарським судом визнаються недійсними додаткові угоди від 13.01.2021 № 1, від 15.01.2021 № 2, від 18.01.2021 № 3, від 20.01.2021 № 4, від 22.01.2021 № 5, від 30.03.2021 № 7, від 29.04.2021 № 8, від 29.06.2021 № 8/1, від 30.06.2021 № 9, від 01.07.2021 № 10, від 09.07.2021 № 11, від 12.07.2021 № 12, від 13.07.2021 № 13, від 14.07.2021 № 14, від 06.08.2021 № 15, від 31.08.2021 № 16, від 10.09.2021№ 17, від 29.04.2021 № 18, від 29.09.2021 № 19, від 29.09.2021 № 20, від 01.10.2021 № 21, від 01.10.2021 № 22 до Договору №1 Г від 01.12.2020, та вбачаються підстави для стягнення з постачальника грошових коштів у сумі 551.429,29 грн.

Судові витрати

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 2.684,00 грн.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду:

- позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3.028,00 грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позов містить 22 вимоги майнового характеру та одну немайнового, відповідно, сума судового збору за подання даного позову складала 67.319,44 грн (22*2684+551.429,29*1,5%).

Разом з тим, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 67.919,44 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1744 (внутрішній номер 313438467) від 11.12.2023. Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 600,00 грн (67.919,44 грн - 67.319,44 грн) як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду.

Суд не вирішує питання повернення надмірно сплаченої суми судового збору під час прийняття рішення у справі, оскільки клопотання про повернення цієї суми з Державного бюджету не надходило.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача-1 судовий збір за подання позову в розмірі 67.319,44 грн відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України суд покладає на відповідач-1.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати додаткові угоди від 13.01.2021 №1, від 15.01.2021 №2, від 18.01.2021 №3, від 20.01.2021 №4, від 22.01.2021 №5, від 30.03.2021 №7, від 29.04.2021 №8, від 29.06.2021 №8/1, від 30.06.2021 №9, від 01.07.2021 №10, від 09.07.2021 №11, від 12.07.2021 №12, від 13.07.2021 №13, від 14.07.2021 №14, від 06.08.2021 №15, від 31.08.2021 №16, від 10.09.2021 №17, від 29.04.2021 №18, від 29.09.2021 №19, від 29.09.2021 №20, від 01.10.2021 №21, від 01.10.2021 №22 до договору від 01.12.2020 №1Г, укладеного між Надбузьким професійним аграрним ліцеєм (Україна, 57130, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, селище Надбузьке, ВУЛИЦЯ ПАВЛА ГЛАЗОВОГО, будинок 18; ідентифікаційний код 02546140) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (нова назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12") (Україна, 49031, Дніпропетровська область, місто Дніпро, пр. Поля Олександра, будинок 59; ідентифікаційний код 34933742), недійсними.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінтіс Пром 12» (Україна, 49031, Дніпропетровська область, місто Дніпро, пр. Поля Олександра, будинок 59; ідентифікаційний код 34933742) на користь Миколаївської обласної державної адміністрації (54001, Миколаївська область, місто Миколаїв, ВУЛИЦЯ АДМІРАЛЬСЬКА, будинок 22; ідентифікаційний код 00022579) 551.429,29 грн (п`ятсот п`ятдесят одну тисячу чотириста двадцять дев`ять грн 29 к.) заборгованості.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінтіс Пром 12» (Україна, 49031, Дніпропетровська область, місто Дніпро, пр. Поля Олександра, будинок 59; ідентифікаційний код 34933742) на користь Миколаївської окружної прокуратури (54001, Миколаївська область, місто Миколаїв, вул. Спаська, будинок 28; ідентифікаційний код 02910048) 67.319,44 грн (шістдесят сім тисяч триста девятнадцять грн 44 к.) судового збору.

Видати наказ(и) після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 17.05.2024.

Суддя С.А. Дупляк


Суд	Господарський суд Дніпропетровської області
Дата ухвалення рішення	16.05.2024
Оприлюднено	20.05.2024
Номер документу	119098128
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв

Дупляк Степан Анатолійович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 16.05.2024 по справі 904/47/24ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —904/47/24

Рішення від 16.05.2024

Рішення
від 16.05.2024 по справі 904/47/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ