Ухвала

від 14.05.2024 по справі 908/149/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/8/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

14.05.2024 Справа № 908/149/24

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом Приватного підприємства «МЕРИДІАН», (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 13-А, офіс № 485), представник позивача адвокат Кукурудз Роман Орестович, ( АДРЕСА_1 )

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОСКЛАДАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «КОБАЛЬТ», (61003, м. Харків, вул. Гамарника, буд. 7/9)

про стягнення 1 260 133,08 грн.

Суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача Кукурудз Р.О., на підставі Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АР № 1158238 від 17.01.2024;

від відповідача Мазур О.С., на підставі Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АР № 1162263 від 07.02.2024;

УСТАНОВИВ

19.01.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н, сформована в системі «Електронний суд» ЄСІТС 18.01.2024, (вх. № 166/08-07/24 від 19.01.2024) Приватного підприємства «МЕРИДІАН», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОСКЛАДАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «КОБАЛЬТ», м. Харків про стягнення 663 432,00 грн. попередньої оплати за непоставлений товар з договором поставки № 07/22К від 24.01.2022 та 596 701,08 грн. попередньої плати за непоставлений твар за договором поставки № 09/22К від 25.01.2022, а всього 1 260 133,08 грн. грошових коштів.

Звернення з даною позовною заявою до Господарського суду Запорізької області позивач мотивує посиланням на приписи ч. 5 ст. 29 ГПК України та умови п. 3.2 договору поставки № 07/22К від 24.01.2022 і п. 3.2 договору поставки № 09/22К від 25.01.2022 якими передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах EXW на склад ПОСТАЧАЛЬНИКА (Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 3) відповідно до міжнародних правил «Інкотермс» в редакції 2010 року. Отже, сторонами договору узгоджено, що місцем його виконання є м. Запоріжжя. З огляду на те, що предметом спору в цій справі є вимоги ПП «МЕРИДІАН» про стягнення з ТОВ «АВТОСКЛАДАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «КОБАЛЬТ» попередньої оплати саме з підстав неналежного виконання договорів поставки товару в м. Запоріжжя, до спірних відносин підлягає застосуванню положення ст. 29 ГПК України про подання позову за місцем виконання договору, а тому позивач вправі звернутися з цією позовною заявою до Господарського суду Запорізької області.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2024 справу № 908/149/24 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/149/24 та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, справі присвоєно номер провадження справи 4/8/24, підготовче засідання призначено на 20.02.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.02.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/149/24 до 23.04.2024, підготовче засідання відкладено на 25.03.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.03.2024 у зв`язку із перебуванням головуючого судді у справ № 908/149/24і Зінченко Н.Г. з 19.03.2024 по 01.04.2024 включно у відпустці підготовче засідання перенесено на 04.04.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.04.2024 підготовче провадження у справі № 908/149/24 закрито, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні на 23.04.2024.

В судовому засіданні 23.04.2024 оголошувалася перерва до 14.05.2024, про що зазначено в протоколі судового засідання від 23.04.2024.

В судове засідання 14.05.2024 з`явилися представники позивача і відповідача, здійснювалася фіксація судового процесу програмно-апаратним комплексом «Акорд».

Предметом спору у даній справі є вимоги ПП «МЕРИДІАН» до ТОВ «АВТОСКЛАДАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «КОБАЛЬТ» про стягнення 663 432,00 грн. попередньої оплати за непоставлений товар з договором поставки № 07/22К від 24.01.2022 та 596 701,08 грн. попередньої плати за непоставлений твар за договором поставки № 09/22К від 25.01.2022. Позов пред`явлений позивачем з підстав невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо поставки обумовленого договором поставки № 07/22К від 24.01.2022 і договором поставки № 09/22К від 25.01.2022 товару, за який позивачем здійснена попередня оплата у розмірі 663 432,00 грн. і 596 701,08 грн. відповідно. При цьому, за умовами вказаних договорів поставки кінцевим строком поставки товару є 10.04.2022, поставка товару здійснюється на умовах EXW на склад ПОСТАЧАЛЬНИКА (Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 3) відповідно до міжнародних правил «Інкотермс» в редакції 2010 року.

Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач зазначив, що між сторонами дійсно укладені договір поставки № 07/22К від 24.01.2022, за умовами якого відповідач (Постачальник) зобов`язався передати у власність позивача (Покупця), а Покупець прийняти і оплатити Самоскид АС-3163/1 «КОБАЛЬТ» (товар) загальною вартістю 2 186 800,00 грн., і договір поставки № 09/22К від 25.01.2022, за умовами якого відповідач (Постачальник) зобов`язався передати у власність позивача (Покупця), а Покупець прийняти і оплатити Автопаливозаправник КОТ-8L3P3TA01 KOBALT (товар) загальною вартістю 1 966 842,00 грн. При цьому, відповідач не заперечує факт отримання від позивача попередньої оплати у розмірі 30 % вартості товару в сумі 663 432,00 грн. і 596 701,08 грн. відповідно за вказаними договорами. Відповідно до п. 11 договорів та даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридичною адресою ПП «МЕРИДІАН» було: 70640, Запорізька область, Пологівський район, с. Тарасівка, вул. Леніна, 111А. У зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України відбулася окупація військами Російської Федерації південної частини Запорозької області, в тому числі Пологівської міської територіальної громади Запорізької області. Відповідно до ч. 2. ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами-підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 ЦК України. Стаття 45 Податкового кодексу України визначає, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» переказ коштів між тимчасово окупованою територією та іншою територією України забороняється. У зв`язку із цим, до зміни позивачем (покупцем) податкової адреси на підконтрольній Україні території відповідач не міг здійснити господарську операцію (поставку товару) з юридичною особою, місцем реєстрації якої є тимчасово окупована території України. Так само відповідач не повідомляв позивача і не мав об`єктивної можливості це зробити засобами поштового зв`язку про готовність товарів до відвантаження. Лише 05.10.2023 позивач провів державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу в частині зміни місцезнаходження на адресу: 03039, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 13-А, офіс № 485. Після цього, претензією від 17.10.2023 позивач повідомив відповідача про зміну юридичної адреси та вимагав повернути суми попередньої оплати за договором поставки № 07/22К від 24.01.2022 і договором поставки № 09/22К від 25.01.2022. У відповідь на претензію ТОВ «АВТОСКЛАДАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «КОБАЛЬТ» повідомило позивача про готовність поставити товар та про необхідність здійснити остаточну оплату за цей товар. Таким чином, відповідач вважає в силу вимог Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» він не міг належним чином і у обумовлені сторонами строки виконати зобов`язання щодо поставки товару, а тому у діях відповідача відсутня вина, оскільки своєчасному виконанню зобов`язань за договором поставки № 07/22К від 24.01.2022 і договором поставки № 09/22К від 25.01.2022 перешкоджав факт реєстрації податкової адреси Покупця на тимчасово окупованій території України. З урахуванням викладеного, відповідач заперечує проти позовних вимог та просить суд в позові відмовити.

Натомість, позивач вважає, що виходячи з положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (в редакції, що діяла станом на 10.04.2022) території України, окуповані збройними силами Російської Федерації після 24.02.2022, формально мають охоплюватися п. 3 ч. 1 ст. 3 зазначеного Закону. Однак в умовах воєнного стану конкретні території мають бути визнані тимчасово окупованими, а дата початку їх окупації має бути визначена не інакше як рішенням РНБО України, введеним у дію указом Президента України. Станом на 10.04.2022 (як і понині) ані рішення РНБО, ані указ Президента, передбачені ч. 3 ст. 1, п. 3 ч. 1 ст. 3 зазначеного Закону, не видано, а отже склад тимчасово окупованої території, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 3 закону, у спосіб, передбачений зазначеним Законом, не сформовано. З цього випливає, що с. Тарасівка Пологівського району Запорізької області досі не віднесене до тимчасово окупованої території в розумінні ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Також позивач зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої п. п. 1 і 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у п. п. 1 і 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями. В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у п. 3 ч. 1 ст. 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями. Ні станом на 10.04.2022, ні на цей час Кабінет Міністрів України не видав будь-яких рішень, які б поширювали положення ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окуповані території, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 3 цього Закону, тобто положення ст. 13 Закону не поширюються на с. Тарасівку Пологівського району Запорізької області ще й тому, що не видано рішення Кабінету Міністрів України, з яким закон пов`язує можливість поширення на населений пункт дії ст. 13 Закону.

Дослідивши матеріали справи № 908/149/24 суд зазначає, що загальновідомим є факт, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі відповідними Указами Президента України строк, на який на території України введено режим воєнного стану, продовжено до 12.08.2024 включно.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказом № 309 від 22.12.2022, зареєстрований в у Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Згідно вказаного Переліку (з урахуванням наступних змін і доповнень) Пологівська міська територіальна громада входить до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України (з 03.03.2022 по теперішній час).

Тарасівську територіальну громаду Пологівського району Запорізької області відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Запорізької області» від 12.06.2020 №713-р включено до складу Пологівської міської територіальної громади.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі, на час укладення спірних договорів поставки № 07/22К від 24.01.2022 і № 09/22К від 25.01.2022 податковою адресою ПП «МЕРИДІАН» була: 70640, Запорізька область, Пологівський район, с. Тарасівка, вул. Леніна, 111А, тобто на тимчасово окупованій території України. Зміна місця реєстрації позивача у справі на м. Київ відбулася в жовтні 2023 року.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав.

За державою Україна, територіальними громадами сіл, селищ, міст, розташованих на тимчасово окупованій території, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб`єктами публічного права зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.

Датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19.02.2014.

Окремі об`єкти нафтогазовидобування в межах континентального шельфу України є окупованими Російською Федерацією з 19.02.2014. Перелік таких об`єктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20.02.2014.

Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації), починаючи з 07.04.2014. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.

Дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, які передбачені у пункті 3 частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

За статтею 2 цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Відповідно до статті 3 для цілей Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупованою територією визначається:

1) сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях;

2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;

3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку;

4)и надра під територіями, зазначеними у пунктах 1 3 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.

За частиною четвертою статті 4 цього ж Закону в умовах воєнного стану правовий режим тимчасово окупованої території, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначається, змінюється і скасовується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами-підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 ЦК України;

Частиною другою статті 131 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» унормовано, що на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено.

07.03.2024 Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду прийнято постанову у справі № 910/9680/23, в якій колегія суддів судової палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду виснувала, що з огляду на те, що місцем провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії позивача у справі є сонячна електростанція (дахова) будинків 15/6 та 15/7 на вулиці Дмитра Донцова у місті Мелітополі Запорізької області, загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому дослідженні, є факт окупації міста Мелітополя з 26.02.2022, то в силу положень ч. 2 ст. 13 і ч. 2 ст. 131 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» позивач з лютого по серпень 2022 року не мав права здійснювати господарську діяльність з виробництва електричної енергії та передавати її лініями електропередач відповідачу, всі підписані представниками сторін у справі акти купівлі-продажу електроенергії в період часу з лютого по серпень 2022 є нікчемними правочинами, що не мають жодних правових наслідків (крім пов`язаних з їх недійсністю), подальша перереєстрація у 2023 році місцезнаходження відповідача не може змінити його правовий статус за період часу з лютого по серпень 2022 року.

19.04.2024 Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду прийнято ухвалу у справі № 908/1162/23 про прийняття до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 908/1162/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІМК» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023. Розгляд справи призначено на 07.06.2024.

Зазначена ухвала про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду мотивована необхідністю виконання функцій із забезпечення сталості та єдності судової практики, оскільки колегія суддів у справі № 908/1162/23 вважає, що є необхідність відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23 щодо того, що достатнім для застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 131 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є розповсюдження дії цього Закону на спірні правовідносини з огляду на приписи статті 2 Закону. Колегія суддів вважає, що положення статей 13 та 131 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» можуть бути поширені на тимчасово окуповані території з урахування частини першої цих статей, а саме за рішенням Кабінету Міністрів України.

Отже, зі змісту ухвали Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду прийнято ухвалу від 19.04.2024 у справі № 908/1162/23 вбачається, що наразі на вирішенні об`єднаної палати Верховного Суду знаходиться питання щодо правової позиції по застосуванню положень статей 13 та 131 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» стосовно їх застосування до територій, окупованих після 24.02.2024.

Частинами 5 і 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Пунктом 7 частини 1 статті 228 ГПК України передбачено право суду за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу, до закінчення перегляду в касаційному порядку. (п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України)

Частиною 3 ст. 195 ГПК України унормовано, що провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

Проте, судом з`ясовано, що ухвала Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 908/1162/23 щодо прийняття до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/1162/23, в ході розгляду якої будуть вирішенні питання, що мають суттєве значення для вирішення спору у справі № 908/149/24, прийнята від 19.04.2024, тобто після закриття судом підготовчого провадження у справі № 908/149/24 (04.04.2024).

Частиною 1 ст. 2 ГПК України визначено завдання господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, змагальність сторін, диспозитивність, пропорційність, обов`язковість судового рішення, забезпечення права на апеляційний перегляд справи, забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках, розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Статтею 177 ГПК України визначено завдання та строк підготовчого провадження.

Зокрема, згідно з частиною 1 статті 177 ГПК України, завданням підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. (стаття 181 ГПК України)

Закриваючи підготовче провадження та призначаючи справу № 908/149/24 до судового розгляду по суті, суд мотивував тим, що судом вчинено всі необхідні процесуальні дії, передбачені частиною 2 ст. 182 ГПК України, для виконання завдань підготовчого провадження у даній справі, строки підготовчого провадження у даній конкретній справі, у зв`язку з відсутністю підстав для відкладення підготовчого засідання чи оголошення в ньому перерви.

Завданнями ж розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 194 ГПК України).

Пунктами 1, 2, 4, 5 частини 3 статті 2 ГПК України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність.

Норми Господарського процесуального кодексу України не містять прямої вказівки на можливість суду на стадії розгляду справи по суті приймати рішення про повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні та продовження підготовчого засідання. Проте при здійсненні правосуддя слід керуватись завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно ч. 3 ст. 198 ГПК України головуючий відповідно до завдання господарського судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

З огляду на те, що у справі № 908/1162/23 вирішуються питання, що мають суттєве значення для вирішення спору у справі № 908/149/24, а зупинення провадження у господарській справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України можливе лише на стадії підготовчого провадження, суд постановляє про повернення на стадію підготовчого провадження у справі № 908/149/24 для виконання процесуальних дій, які можливо вчиняти лише на стадії підготовчого провадження.

Приймаючи рішення в цій частині суд базується на необхідності неухильного виконання судом завдань господарського судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, шляхом, зокрема, повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи для її правильного вирішення та створення належних умов учасникам судового процесу в реалізації ними прав.

Крім того, суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21, відповідно до якого, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

Враховуючи викладене, суд вважає наявними підстави для зупинення з власної ініціативи провадження у справі № 908/149/24 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України до закінчення перегляду в касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах по справі № 908/1162/23 Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду і набрання законної сили цим судовим рішенням Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Про усунення обставин, що викликали зупинення провадження у справі № 908/149/24, учасники справи повинні повідомити суд.

Керуючись п. 7 ч. 1 ст. 228, п. 11 ч. 1 ст. 229, ст., ст. 177, 181-183, 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ

1. Повернутися на стадію підготовчого провадження у справі № 908/149/24.

2. Провадження у справі № 908/149/24 зупинити до закінчення перегляду в касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах по справі № 908/1162/23 Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду і набрання законної сили цим судовим рішенням Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

4. Копію даної ухвали направити сторонам у справі.

Повний текст ухвали складено 17.05.2024.

Інформацію по справі можна отримати на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: http://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/.

Телефон контакт-центру 0-800-501-492.

Суддя Н.Г.Зінченко

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 261 цього Кодексу.