Рішення

від 13.05.2024 по справі 910/20181/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2024Справа № 910/20181/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Літораль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ескон груп»

про стягнення 169 805, 06 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Літораль» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ескон груп» (далі- відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 169 805, 06 грн, з яких: 19 805, 06 грн - основний борг та 150 000, 00 грн - штрафні санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди № 480 нежитлових приміщень від 01.06.2022.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 № 01.3-16/256/24 у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Яковенко А.В., проведено повторний автоматичний розподіл позовної заяви, за результатами якого позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Літораль» передано на розгляд судді Щербакова С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Літораль» - залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

31.01.2024 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Літораль» надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви (надіслане засобами поштового зв`язку - 29.01.2024).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 05.02.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: пр. Берестейський, буд. 67, корпус Н, офіс 303, м. Київ, 03062, проте до суду повернувся конверт з ухвалою суду від 05.02.2024 з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно зі ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлявся належним чином.

Суд також зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 року у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 05.02.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Літораль» (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ескон груп» (далі - орендар) укладено договір оренди № 480 нежитлових приміщень, умовами якого передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 12, 0 кв.м (далі - Приміщення/Об`єкт оренди), що знаходиться в корпусі N, відновна вартість якого складає двісті вісімдесят три тисячі двісті грн (далі - Будівля), за адресою: 03062, м. Київ, пр. Перемоги, 67, для використання під офіс згідно з планом розміщення 405-109-662 (Додаток А).

Відповідно до п. 1.2 договору, приміщення передається орендарю в оренду з інженерними комунікаціями та іншими технічними системами відповідно до умов цього договору. Передача приміщення орендареві оформляється Актом прийняття-здачі (Додаток Б), підписаним сторонами цього договору. В Акті прийняття-здачі вказується стан приміщення, наявні інженерні комунікації та інші технічні системи, тощо. Приміщення вважається переданим в оренду після підписання Акта прийняття-здачі.

Згідно п. 3.1 договору, розмір орендної плати за користування 1 кв.м площі приміщення за місяць за цим договором складає 200, 04 грн, включаючи ПДВ. Розмір ПДВ обчислюється згідно з чинним законодавством України. Орендна плата нараховується з дати передачі приміщення в оренду згідно з Актом прийняття-здачі. Орендар самостійно сплачує свої банківські витрати. Загальна сума договору складається з сум щомісячних платежів за договором.

Пунктом 3.2 договору визначено, що встановлену орендну плату, відшкодування вартості комунальних послуг та сплату вартості інших послуг, передбачених Договором, за поточний місяць орендар зобов`язується перераховувати на поточний рахунок орендодавця не пізніше 10 (десятого) числа поточного місяця. Розмір відшкодування орендарем вартості комунальних послуг за поточний місяць визначається виходячи з розміру фактичного споживання енергоносіїв у попередньому місяці або розрахунково у вигляді передоплати, за перший місяць - розрахунково. У наступному місяці орендодавець здійснює коригування розміру відшкодування вартості комунальних послуг, виходячи з розміру фактичного споживання енергоносіїв орендарем у поточному місяці, визначених відповідно до розділу 4 Договору. Орендна плата, відшкодування вартості комунальних послуг та вартість інших послуг, передбачених Договором, за перший місяць оренди сплачуються орендарем протягом п`яти робочих днів з дати підписання Акту прийняття-здачі приміщення.

За умовами п. 3.4. договору, орендар має щомісячно одержувати створений та відправлений орендодавцем в електронній формі рахунок-фактуру на оплату орендної плати, відшкодування вартості комунальних та сплату вартості інших послуг, передбачених договором.

Не одержання створеного та відправленого орендодавцем відповідно до умов цього договору рахунку-фактури не є підставою звільнення орендаря від сплати орендної плати, відшкодування вартості комунальних та сплати вартості інших послуг, передбачених договором (п. 3.5. договору).

Відповідно до п. 4.1 договору, орендар відшкодовує орендодавцю витрати на комунальні послуги (електроенергія, водопостачання, опалення), якими він користується в об`єкті оренди. Відшкодування витрат за комунальні послуги відбувається на підставі виставлених орендодавцем рахунків-фактур у відповідності до методик, наведених у договорі.

Згідно п. 4.4 договору, орендар сплачує орендодавцю вартість експлуатаційних послуг. До експлуатаційних послуг входить: а) утримання в належному стані загальної території - прибирання доріг та тротуарів від снігу, льоду та сміття, посипка доріг, тротуарів сіллю від ожеледиці, вивіз побутових відходів, освітлення території, озеленення, косіння газонів; б) утримання прибудинкової території - прибирання, озеленення, забезпечення роботи систем освітлення; в) утримання загальних місць будівлі, в якій знаходиться Об`єкт оренди (вхідні холи, коридори, сходи, туалети) - прибирання, ремонт; г) утримання спеціально відведених місць для розміщення автомобілів (за зверненням орендаря). Вартість експлуатаційних послуг складає 20, 40 грн, включаючи ПДВ, в місяць з одного квадратного метра орендованого Приміщення. Вартість експлуатаційних послуг може бути змінена орендодавцем в період строку дії Договору у разі збільшення його витрат на надання цих послуг, про що письмово повідомляє орендаря.

Пунктом 5.2. договору визначено, що у разі повного або часткового ненадходження коштів (орендної плати, відшкодування вартості комунальних та сплати вартості інших послуг, передбачених договором) на поточний рахунок орендодавця до вказаного у договорі строку, орендар сплачує штраф у розмірі:

- 0, 5 % від суми прострочених платежів за кожен день прострочки при надходженні коштів з 11 по 25 число поточного місяця;

- денної орендної плати за кожен день прострочки по день фактичної сплати, виходячи від суми прострочених платежів, при надходженні коштів після 25 числа поточного місяця.

Договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.05.2023 включно. Строк оренди у відповідності до умов цього договору встановлюється з дати підписання Акта прийняття-здачі приміщення до дати повернення приміщення, що засвідчується Актом прийняття-здачі. Сторони зобов`язуються підписати Акт прийняття-здачі приміщення не пізніше 01.06.2022.

01.06.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «Літораль» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ескон груп» (орендар) складено та підписано акт прийняття-здачі приміщень, відповідно до якого орендар прийняв, а орендодавець передав в оренду нежитлове приміщення загальною площею 12, 0 кв.м. згідно з планом розміщення 405-109-662 за адресою: 03062, м. Київ, проспект Перемоги, 67.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору ним було виставлено відповідачу рахунки на оплату орендної плати та надані комунальні і експлуатаційні послуги на загальну суму 19 805, 06 грн, а саме: №2604 від 01.08.2022 на суму 2 645, 28 грн, № 2794 від 01.08.2022 на суму 84, 77 грн., № 2997 від 01.09.2022 на суму 2 645, 28 грн, № 3390 від 01.10.2022 на суму 2 645, 28 грн, № 3580 від 01.10.2022 на суму 84, 77 грн, № 3775 від 01.11.2022 на суму 2 645, 28 грн, № 4172 від 01.12.2022 на суму 2 645, 28 грн, № 4364 від 01.12.2022 на суму 312, 06 грн, № 62 від 01.01.2023 на суму 2 645, 28 грн, № 239 від 01.01.2023 на суму 399, 31 грн, № 448 від 01.02.2023 на суму 2 645, 28 грн, № 633 від 01.02.2023 на суму 407, 19 грн.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання за договором щодо сплати орендної плати та оплати наданих комунальних і експлуатаційних послуг, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю «Ескон груп» утворилась заборгованість у розмірі 19 805, 06 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 150 000, 00 грн нараховані відповідно до п. 5.2. договору.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору оренди № 480 нежитлових приміщень від 01.06.2022, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Житлово-комунальні послуги, відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є результатом господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавцями комунальних послуг є, зокрема: послуг з постачання гарячої води - суб`єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води; послуг з централізованого водопостачання - суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання; послуг з централізованого водовідведення - суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення;

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання комунальних послуг та надання послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюються безперервно, крім часу перерв на: 1) проведення ремонтних і профілактичних робіт згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативно-правовими актами; 2) міжопалювальний період для систем опалення виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами; 3) ліквідацію наслідків аварії.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено судом вище, на виконання умов договору оренди № 480 нежитлових приміщень від 01.06.2022 позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату орендної плати та надані комунальні і експлуатаційні послуги на загальну суму 19 805, 06 грн.

За умовами п. 3.4. договору, орендар має щомісячно одержувати створений та відправлений орендодавцем в електронній формі рахунок-фактуру на оплату орендної плати, відшкодування вартості комунальних та сплату вартості інших послуг, передбачених договором.

Не одержання створеного та відправленого орендодавцем відповідно до умов цього договору рахунку-фактури не є підставою звільнення орендаря від сплати орендної плати, відшкодування вартості комунальних та сплати вартості інших послуг, передбачених договором (п. 3.5. договору).

Судом встановлено, що відповідач свої зобов`язання за договором щодо сплати орендної плати та оплати наданих комунальних послуг і експлуатаційних послуг не виконав, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю «Ескон груп» утворилась заборгованість у розмірі 19 805, 06 грн. Доказів зворотного суду не надано.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 3.2 договору визначено, що встановлену орендну плату, відшкодування вартості комунальних послуг та сплату вартості інших послуг, передбачених Договором, за поточний місяць орендар зобов`язується перераховувати на поточний рахунок орендодавця не пізніше 10 (десятого) числа поточного місяця.

Таким чином, враховуючи умови п. 3.2. договору, відповідач зобов`язаний був перераховувати орендну плату та відшкодування вартості комунальних послуг та сплату вартості інших послуг, передбачених Договором не пізніше 10 числа поточного місяця, тобто починаючи з 11 числа кожного поточного місяця відбувалося прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору оренди № 480 нежитлових приміщень від 01.06.2022, положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 19 805, 06 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 150 000, 00 грн нараховані відповідно до п. 5.2. договору.

Пунктом 5.2. договору визначено, що у разі повного або часткового ненадходження коштів (орендної плати, відшкодування вартості комунальних та сплати вартості інших послуг, передбачених договором) на поточний рахунок орендодавця до вказаного у договорі строку, орендар сплачує штраф у розмірі:

- 0, 5 % від суми прострочених платежів за кожен день прострочки при надходженні коштів з 11 по 25 число поточного місяця;

- денної орендної плати за кожен день прострочки по день фактичної сплати, виходячи від суми прострочених платежів, при надходженні коштів після 25 числа поточного місяця.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК).

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК),

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (ст. 549 Цивільного кодексу України).

При цьому, суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК)

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 Цивільного кодексу України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

За змістом положень частини четвертої статті 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, суд зазначає, що застосування такого виду неустойки, визначеного п.5.2 угоди, яка має ознаки як пені (яка обраховується за кожен день прострочення), так і штрафу, не виключає можливості її встановлення в укладеному сторонами договорі, оскільки норми ГК України (ст. ст. 230, 231) не містять жодних заборон на встановлення такої договірної санкції з урахуванням того, що ст. 6 ЦК України передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Між тим для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді штрафної санкції - забезпечення належного виконання зобов`язання.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку неустойки у розмірі 150 000, 00 грн, який є арифметично вірним, а тому вказана частина позовних вимог також підлягає задоволенню у повному обсязі.

Тож, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Літораль» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Літораль" - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ескон груп" (пр. Берестейський, буд. 67, корпус Н, офіс 303, м. Київ, 03062, ідентифікаційний код - 36473421) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Літораль" (вул. Князів Острозьких, буд. 8, м. Київ, 01010, ідентифікаційний код - 31723443) 19 805 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот п`ять) грн 06 коп. - заборгованості, 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) грн 00 коп. - штрафних санкцій та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С.О. Щербаков