Рішення

від 16.05.2024 по справі 917/437/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2024 Справа № 917/437/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши матеріали

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Лайт Електрик", вул. Квітки Цисик, 15-Е, м. Полтава, Полтавська область, 36000

до відповідача Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло", вул. Героїв АТО, 73А, м. Полтава, Полтавська область, 36039

про стягнення 117 873,24 грн,

Секретар судового засідання Ісенко М.В.

Без виклику учасників справи,

установив:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт Лайт Електрик" просить суд стягнути з Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" 117 873,24 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 17.04.2020 року між сторонами Договору № 258 на виконання робіт, з яких : 76 408,63 грн основний борг, 5 275,34 грн пеня, 28 958,87 грн інфляційні втрати та 7 230,40 грн три проценти річних.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу та 2 422,40 грн судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не провів оплату за виконані роботи. За порушення строків оплати позивач нарахував відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази : копію Договору № 258 про виконання робіт від 17.04.2020 року; копію заявки щодо початку виконання робіт № 12.1-13/3658 від 21.04.2020; копію Додаткової угоди №1 від 27.04.2020 року; копію супровідного листа № 25/12-1 від 25.12.2020 року; копію довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2020 року (форма КБ-3); копію Акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року (форма КБ-2в); копію рахунку на оплату № СЛЕ00000079 від 25.12.2020; копію Додаткової угоди №2 від 30.12.2020 року; копію Додаткової угоди №3 від 31.03.2021 року; копію Додаткової угоди №4 від 31.08.2021 року; копію Додаткової угоди №5 від 23.12.2021 року; копію Додаткової угоди №6 від 29.04.2022 року; копію Додаткової угоди №7 від 29.12.2022 року; копію листа - претензії № 36 від 10.11.2023 року; Розрахунок суми збільшення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення; Розрахунок трьох відсотків річних; Розрахунок пені за несвоєчасне виконання зобов`язань; копію Договору про надання правової допомоги № 68 від 16.01.2023 та додаткову угоду до нього; копію акту прийняття-передання наданих послуг № 41 від 13.03.2024; копія звіту про надання правової допомоги № 41 від 13.03.2024; копію платіжного доручення № 737 від 13.03.2024; Відомості з ЄДР щодо Підприємства з електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло"; Відомості з ЄДР щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Лайт Електрик"; Ордер серії ВІ № 1194332 від 26.01.2024 року.

Відповідач у відзиві (вх. № 3890 від 21.03.2024, а.с. 39-42) проти позову заперечує, посилаючись на те, що :

- позивач взяв на себе зобов`язання виконати роботи, що обумовлені умовами Договору та зазначені в Кошторисній документації, на суму 103 749,83 грн. Позивач надав до суду акт приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в лише на суму 76 408,63 грн, що спростовує твердження позивача про виконання ним у повному обсязі зобов`язань. Також позивачем не надано документів на підтвердження зменшення ціни Договору;

- на супровідному листі від 25.12.2020 № 25/12.1, за яким позивач передав відповідачу пакет документів, зокрема, по спірному об`єкту будівництва, стоїть підпис, датований 25.12.2020 року, без зазначення посади особи, що отримала даний лист та без штемпеля ПЕЗО "Міськсвітло" про отримання вхідної кореспонденції. Вищезазначений лист та вказані у ньому документи у відповідача відсутні;

- відповідач запропонував позивачу надати підтверджувальні документи, які обґрунтовують заявлені вимоги. Оскільки позивач не надав вказаних документів, у відповідача відсутні підстави щодо перерахування коштів за договором;

- враховуючи ненадання позивачем документів про виконання договору підряду, строк виконання зобов`язань щодо проведення розрахунків за виконанні роботи не настав, тому нарахування індексу інфляції та трьох відсотків річних є необґрунтованими та передчасними.

На підтвердження заперечень проти позову відповідач надав наступні докази : копію договору № 258 про виконання робіт від 17.04.2020 року; копію Додаткової угоди №1 від 27.04.2020 року; копію договірної ціни на будівництво Капітальний ремонт (устаткування) додаткового освітлення на пішохідних переходах за адресою : вул. Зіньківська - вул. Степана Кондратенка у м. Полтава на суму 103 749,83 грн; копію локального кошторису на будівельні роботи № 2-1-1; копію локального кошторису на будівельні роботи № 2-2-1 на пусконалагоджувальні роботи; копію підсумкової відомості ресурсів Капітальний ремонт (устаткування) додаткового освітлення на пішохідних переходах за адресою : вул. Зіньківська - вул. Степана Кондратенка у м. Полтава; копію відповіді ПЕЗО Міськсвітло № 02.1-13/34 від 05.12.2023.

У клопотанні від 21.03.2024 (вх. № 3891 від 21.03.2024; а.с. 57-59) відповідач просить зменшити позивачу витрати на професійну правничу допомогу адвоката до 2000,00 грн.

Позивач у відповіді на відзив (вх. № 4084 від 26.03.2024; а.с. 82-84) заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, вважає такими, що не заслуговують на увагу посилання відповідача на відсутність у нього документації, так як керівник відповідача підписав довідку про вартість виконаних робіт та акт приймання виконаних робіт; відсутність документації не є підставою для непроведення розрахунку за прийняту роботу.

26.03.2024 позивач надав суду заперечення (вх. № 4087) на клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

15.03.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Лайт Електирик" до відповідача Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" про стягнення 117 873,24 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 17.04.2020 року між сторонами Договору № 258 на виконання робіт, з яких: 76 408,63 грн основний борг, 5 275,34 грн пеня, 28 958,87 грн інфляційні втрати та 7 230,40 грн три проценти річних.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2024 року справу № 917/437/24 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 18.03.2024 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали.

Відповідач клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суду не надав.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

17 квітня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Смарт Лайт Електрик" (далі - Підрядник) та Підприємством з електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" (далі - Замовник) укладено договір № 258 про виконання робіт (далі - Договір; а.с. 8).

У Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне :

- Підрядник зобов`язується за завданням Замовника протягом визначеного в Договорі строку виконати роботи (далі - "Роботи"): "Капітальний ремонт (устаткування) додаткового освітлення на пішохідних переходах за адресою : вул. Зіньківська - вул. Степана Кондратенка у м. Полтава ", а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи (п. 1.1. Договору);

- ціна цього Договору становить 158 045,45 грн, без ПДВ. Ціна Договору може бути змінена за взаємною згодою Сторін, шляхом укладання додаткової угоди (п. 3.1, 3.2. Договору);

- розрахунки проводяться шляхом безготівкового переказу коштів Замовником на розрахунковий рахунок Підрядника протягом 15 календарних днів, після пред`явлення Підрядником рахунка на оплату робіт та акту приймання - передачі виконаних робіт (п. 4.1 Договору);

- термін виконання робіт вказується Замовником у заявці та узгоджується Підрядником (п. 5.1 Договору);

- Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи з урахуванням п. 4.1 Договору, а також приймати виконані роботи згідно актів прийому - передачі виконаних робіт (6.1. Договору);

- Замовник має право достроково розірвати цей Договір у разі невиконання зобов`язань Підрядником, повідомивши про це його у строк 10 (десять) календарних днів (п. 6.2.1. Договору);

- у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України (п. 7.1. Договору);

- цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2020, а в частині розрахунку до повного виконання зобов`язань по цьому договору (п. 10.1. Договору).

Листом від 21.04.2020 № 12.1-13/3658 (а.с. 9-10) відповідач направив позивачу заявку про необхідність розпочати роботи за Договором та встановив строк їх виконання не пізніше 31.12.2020.

Додатковою угодою № 1 від 27.04.2020 сторони внесли зміни до Договору про виконання робіт від 09.04.2020 та дійшли згоди зменшити суму договору до 103 749,83 грн (а.с. 10 зі звороту).

Додатковими угодами № 2-7 (а.с. 17-20) сторони неодноразово вносили зміни до п. 10.1 Договору щодо продовження строку його дії. Зокрема, додатковою угодою № 7 строк дії Договору продовжено до 31.12.2023.

25.12.2020 сторонами підписані акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 (форма КБ-2в) та довідка про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2020 (форма КБ-3) на суму 76 408,63 грн, засвідчені копії яких додані позивачем до позовної заяви (а.с. 14-16).

Вказані вище акт та довідка підписані представниками сторін та засвідчені печатками сторін. При цьому дані документи підписані представником замовника (відповідача) без заперечень та зауважень.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунок № СЛЕ00000079 від 25.12.2020 на оплату робіт на суму 76 408,63 грн (а.с. 17).

Відповідач за роботи виконані згідно акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року з позивачем не розрахувався.

Позивач звернувся до відповідача із листом - претензією за вих. № 36 від 10 листопада 2023 року про сплату заборгованості, зокрема за договором № 258 про виконання робіт від 17.04.2020 року. Вказаний лист - претензія отримана відповідачем 13.11.2023, що підтверджується вхідним штемпелем останнього за № 02.1-12/405 (а.с. 20-22), проте заборгованість відповідачем не погашена.

Вважаючи свої права порушеними, позивач просить суд стягнути з відповідача 117 873,24 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 17.04.2020 року між сторонами Договору № 258 на виконання робіт, з яких : 76 408,63 грн основний борг, 5 275,34 грн пеня за період з 12.01.2021 по 14.07.2021, 28 958,87 грн інфляційні втрати за період з 01.02.2021 по 29.02.2024 та 7 230,40 грн три проценти річних за період з 12.01.2021 по 12.03.2024.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 205 ЦК України визначає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Обов`язок відповідача сплатити кошти за отриманий товар визначений також ст.ст. 655, 706 ЦК України.

При кваліфікації спірних правовідносин суд застосовує правові норми, які регулюють договір підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (ч. 1 ст. 875 ЦК України).

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта (ч. 2 ст. 875 ЦК України).

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (ч. 3 ст. 875 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (ч. 1 ст. 853 ЦК України).

Як було встановлено судом, відповідач як замовник прийняв від позивача виконані за Договором роботи на суму 76 408,63 грн без зауважень, про що свідчать підписані ним акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 (форма КБ-2в) та довідка про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2020 (форма КБ-3).

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки) (ч. 2 ст. 853 ЦК України).

Суд звертає увагу, що встановлення фактичних обсягів виконаних робіт може бути здійснено при звичайному способі їх прийняття, тому суд приймає як правомірні доводи позивача, викладені у відповіді на відзив, стосовно того, що відповідач втратив право посилатися на можливі відступи позивача (підрядника) від умов Договору згідно з ч. 1 ст. 853 ЦК України, оскільки не заявив при прийнятті робіт про будь-які недоліки, допущені при їх виконанні (зокрема, щодо обсягів виконання).

Будь-які докази, які б свідчили про те, що відомості щодо виконання робіт, зафіксовані у вищезгаданих акті приймання та довідці про вартість будівельних робіт, не відповідають дійсності, надані суду відповідачем не були.

Водночас, судом приймається до уваги, що відповідачем не надано суду будь-яких доказів, які б свідчили про те, що матеріальний результат, визначений як предмет Договору в його п. 1.1 : Капітальний ремонт (устаткування) додаткового освітлення на пішохідних переходах за адресою : вул. Пушкіна - вул. Р.Кириченко у м. Полтава не був досягнутий внаслідок виконання позивачем робіт, відображених в акті приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 (форма КБ-2в) та довідці про їх вартість (форма КБ-3).

Суд звертає увагу, що будь-які зауваження щодо якості фактично виконаних за Договором робіт не були здійсненні відповідачем при їх прийнятті.

Згідно з ч. 6 ст. 882 ЦК України замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Пункт 6.2.1 Договору також надає право відповідачу як замовнику достроково розірвати Договір у разі невиконання підрядником (позивачем) своїх зобов`язань.

Як свідчать матеріали справи, відповідач свої правом на відмову від прийняття робіт або на дострокове розірвання Договору не скористався.

Судом встановлено, що в п. 5 Договору сторонами не був визначений конкретний строк виконання робіт.

З урахуванням викладеного, в разі потреби у виконанні робіт, передбачених кошторисом, які не були фактично виконані позивачем, відповідач як замовник не позбавлений права встановити строк для їх виконання та заявити вимоги до позивача (підрядника) щодо додаткового виконання робіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як було встановлено судом, п. 4 Договору передбачено, що обов`язок відповідача щодо оплати робіт витікає з факту їх виконання та прийняття замовником шляхом підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

Таким чином, умовами Договору фактично передбачена оплата окремих етапів робіт, за умови їх прийняття відповідачем як замовником.

З урахуванням викладеного, заперечення відповідача, викладені у відзиві, щодо відсутності підстав для оплати робіт, які були фактично виконані позивачем, визнаються судом необґрунтованими.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 ЦК України).

Як встановлено судом, згідно умов п. 4.1 Договору, розрахунки проводяться шляхом безготівкового переказу коштів Замовником на розрахунковий рахунок Підрядника протягом 15 календарних днів, після пред`явлення Підрядником рахунка на оплату робіт та акту приймання - передачі виконаних робіт.

Враховуючи зазначене, суд погоджується з твердженням позивача, що строк оплати робіт по Договору згідно акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року на суму 76 408,63 грн, який підписано обома сторонами 25.12.2020, настав 11.01.2021, оскільки останній день строку оплати припав на 09.01.2021, який був вихідним днем (субота), і згідно ч. 5 ст. 254 ЦК України, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, тобто понеділок 11.01.2021.

Докази оплати відповідачем вартості виконаних позивачем робіт по Договору в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості за виконані роботи у розмірі 76 408,63 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Таким чином, законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення за договором за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 231 та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами.

За змістом наведених вище положень законодавства, розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Між тим, частина шоста статті 231 ГК України, на яку посилається позивач в обґрунтування розміру нарахованої пені, не встановлює розмір штрафної санкції за порушення грошового зобов`язання, а визначає певний спосіб її формування (у відсотковому відношенні, розмір відсотків визначається через облікову ставку Національного банку України), а відтак не може бути застосована у даному випадку як законна підстава для визначення розміру стягуваної пені.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Стосовно спірних правовідносин законом розмір штрафних санкцій не встановлено, отже необхідною умовою їх нарахування та стягнення є визначення підстав сплати та розміру санкцій в договорі, укладеному між сторонами.

Отже, якщо сторони не передбачили в умовах договору за порушення строків виконання зобов`язань можливість сплати пені та не визначали її розмір, відсутні підстави для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не передбаченому законом.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 908/1501/18.

В пункті 7.1. Договору сторони погодили, що, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Тобто, Договором не передбачена відповідальність за порушення строків розрахунків у вигляді пені. Отже, нарахування позивачем пені є безпідставним.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 5 275,34 грн пені за період за період з 12.01.2021 по 14.07.2021 не підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та відсотків річних, суд зазначає, що відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Також суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові КГС у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, за якою якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Позивач заявив до стягнення 28 958,87 грн інфляційних втрат за період з 01.02.2021 по 29.02.2024 та 7 230,40 грн три проценти річних за період з 12.01.2021 по 12.03.2024.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та відсотків річних, суд встановив, що розмір позовних вимог в цій частині не перевищує розрахований судом. Отже позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

Перевірка правильності розрахунку 3% річних та інфляційних втрат здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Заперечення відповідача судом як правомірні не оцінюються. Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За наведеного, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог частково, в частині стягнення 76 408,63 грн основного боргу, 28 958,87 грн інфляційних втрат та 7 230,40 грн трьох процентів річних.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат позивача, суд керується наступним.

Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи часткове задоволення позову, на відповідача покладаються судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 229,10 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідними нормами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Частиною 4 статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Положеннями абзацу 1 частини 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для цілей розподілу судових витрат : розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 5000,00 грн.

На підтвердження здійснених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копії договору № 68 про надання правової допомоги від 16.01.2024, ордеру № 1194332 від 26.01.2024, акту приймання-передачі наданих послуг № 41 від 13.03.2024, звіту про надання правової допомоги № 41 від 13.03.2024, платіжної інструкції № 737 від 13.03.2024 (а.с. 24-29).

Як вбачається зі місту зазначених доказів, 16.01.2024 між адвокатом Александровою Д.С. та клієнтом ТОВ "Смарт Лайт Електрик" було укладено договір про надання правової допомоги № 68.

У даному договорі сторони узгодили, зокрема, наступне :

- адвокат приймає доручення клієнта на бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу щодо надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру; складання процесуальних документів, представництва та захист інтересів клієнта (п. 1.1. Договору);

- розмір гонорару , який клієнт сплачує адвокату за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього Договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до Договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін (п. 3.1 Договору).

Додатковою угодою № 41 від 13.03.2024 до договору про надання правової допомоги № 68 від 16.01.2024 (а.с. 25) сторони визначили порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвокату за надання правової допомоги у суді першої інстанції за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Лайт Електрик" до Підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" про стягнення грошових коштів за договором № 258 про виконання робіт від 17.04.2020, зокрема:

- вартість послуги з підготовки позовної заяви до Господарського суду Полтавської області про стягнення з Підприємства електромереж зовнішнього освітлення Міськсвітло грошових сум за договором № 258 про виконання робіт від 17.04.2020 складає 5 000,00 год (5 годин), (п. 1 Додаткової угоди № 41);

- оплата за отримані послуги здійснюється в повному обсязі протягом трьох днів після отримання рахунку на оплату послуг (п. 2.1 Додаткової угоди № 41);

- сплата узгодженої сторонами суми гонорару (послуг) здійснюється клієнтом в безготівковому порядку шляхом перерахування відповідної суми коштів на розрахунковий рахунок адвоката (п. 3 Додаткової угоди № 41);

- правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності), (п. 6.1 Додаткової угоди № 41).

Відомості щодо адвоката Александрової Д.С. містяться в Єдиному реєстрі адвокатів України.

В підтвердження повноважень адвоката Александрової Д. С. представляти інтереси позивача у цій справі надано ордер на надання правничої допомоги від 26.01.2024 (а.с. 29).

В акті приймання-передачі наданих послуг № 41 від 13.03.2024 (а.с. 26) сторони підтвердили, що адвокат надав позивачу юридичні послуги з підготовки позовної заяви до Господарського суду Полтавської області про стягнення з Підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" грошових сум за договором № 258 про виконання робіт від 17.04.2020, вартість послуг складає 5 000,00 год (5 годин).

Позивач та адвокат підписали Звіт про надання правової допомоги № 41 від 13.03.2024 (а.с. 26 зі звороту), де підтвердили надання допомоги з підготовки цієї позовної заяви.

В підтвердження оплати професійної правничої допомоги позивач надав платіжну інструкцію № 737 від 13.03.2024, за якою позивач сплатив адвокату Александровій Д.С. 5 000,00 грн за правову допомогу (а.с. 27).

Оцінюючи зазначені докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем доведено розмір витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс у зв`язку з розглядом справи № 917/437/24, і які підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Разом з тим, відповідачем подано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги до суми 2000,00 грн, з посиланням на те, що заявлена позивачем до стягнення сума витрат на правничу допомогу не є співмірною зі складністю справи та обсягом послуг, наданих адвокатом.

В силу вимог ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, в тому числі має враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Суд встановив, що заявлений позивачем розмір судових витрат у суму 5000,00 грн не є завищеним та неспіврозмірним у порівнянні із ціною позову 117 837,24 грн. До вказаної суми витрат включено вартість правових послуг на підготовку позовної заяви. До матеріалів справи додана позовна заява, яка складена адвокатом, а також додатки до позову. Адвокат сформував квитанції про направлення позову з додатками іншій стороні. Адвокат здійснював процесуальний супровід справи, подавши відповідь на відзив та заперечення на клопотання про зменшення витрат на правову допомогу.

Отже, твердження відповідача про нерозумність понесення витрат на правову допомогу є недоведеними.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вказані судові витрати пов`язані з розглядом цієї справи; їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін. Тому відсутні підстави для зменшення вказаних судових витрат. Отже вказане клопотання відповідача суд відхиляє.

За п. 3 ч. 4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, на відповідача покладаються судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 776,23 грн.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємства електромереж зовнішнього освітлення Міськсвітло (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03338159; вул. Героїв АТО, 73 А, м. Полтава, 36023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СМАРТ ЛАЙТ ЕЛЕКТРИК (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40073320, вул. Квітки Цісик, 15 Е, м. Полтава, 36039) 76 408,63 грн основного боргу, 28 958,87 грн інфляційних втрат, 7 230,40 грн три проценти річних, 2 313,98 грн витрат по сплаті судового збору та 4 776,23 грн витрат на професійну правову допомогу.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення підписане 16.05.2024 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик