Рішення

від 02.05.2024 по справі 924/1180/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" травня 2024 р. Справа № 924/1180/23

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюк І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області, м. Хмельницький

до спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "РІФ-1" в особі Грицівскьої філії спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "РІФ-1" Хмельницька область, Шепетівський район, смт. Гриців

про стягнення 199 968,70 грн.

За участю представників сторін:

позивача Тесляр О.О. - згідно витягу

відповідача не з`явився

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 02.05.2024р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області, м. Хмельницький звернулась до суду з позовом до спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "РІФ-1" в особі Грицівскьої філії спфльного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "РІФ-1" Хмельницька область, Шепетівський район, смт. Гриців про стягнення шкоди у розмірі 199 968,70 грн.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи та визначено до розгляду судді Заярнюк І.В.

Ухвалою суду від 13.11.2023р. відкрито провадження у справі №924/1180/23 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10:30 год. 07.12.2023р.

У підготовчому засіданні 07.12.2023р. постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів та оголошення перерви до 12:00 год. 17.01.2024р.

Ухвалою суду від 17.01.2024р. розгляд справи перепризначено на 12:20 год. "13" лютого 2024 р.

Повідомленням про неможливість проведення підготовчого засідання від 13.02.2024р. підтверджено, що у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Заярнюка І.В., підготовче засідання призначене на 12:20 хв. 13 лютого 2024 р. по справі №924/1180/23 не проводилось.

Ухвалою від .16.02.2024р. розгляд справи перепризначено на 14:30 год. "13" березня 2024 р.

У підготовчому засіданні 13.02.2024р. суд постановив ухвалу, із занесенням до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до слухання по суті на 11 год. 30 хв. „03 квітня 2024р.

У судовому засіданні 03.04.2024р. суд постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про оголошення перерви до 10:30 год. 02.05.2024р.

Виклад позицій учасників судового процесу.

В обґрунтування позову вказує на порушення відповідачем вимог ст.ст. 38,39 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст. 10,11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря". та зазначає, що відповідач здійснив викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарнами джерелами.

Відповідач у направленому суду відзиві від 07.12.2023р. із позовними вимогами не погоджується, посилаючись на те, що при здійсненні перевірки зразки не вилучались, проби не відбирались, доказів не виявлено. Також підприємством було представлено договір б/н про надання послуг по захороненню відходів укладеного з Грицівським КП "АКВА".

У відповіді на відзив від 17.01.2024р. позивач не погоджується із доводами відповідача у відзиві, просить задовольнити позов у повному обсязі.

Судом враховується, що положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

В свою чергу, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи розумність строків розгляду судового спору, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

На підставі наказу Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області від 07.03.2018р № 129 та направлення на проведення позапланової перевірки від 12.03.2018р. № 81/02, на підставі ст. 4, 5 Закону та відповідно ст. 202 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державним інспектором Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області 15.03.2018р. проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Грицівською філією спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ-1», що знаходиться за адресою: вул. Ломоносова, буд. 1-Г, смт Гриців, Шепетівський район, Хмельницька область, 30455, код37195629.

За результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів складено акт від 15.03.2018р. № 73/02 та складено протокол про адміністративне правопорушення від 15.03.2018 №002345, який вручений Грицівській філії СП ТОВ «РІФ-1» в особі керівника філії Новомодного С.В.

Постановою про накладення адміністративного стягнення від 19.03.2018 № 26/02 Новомодного Сергія Володимировича, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено частиною першою статті 78 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 136,00 гривень.

Позивачем на адресу Відповідача направлено припис від 19.03.2028р. № 73/02 щодо усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених в ході позапланової перевірки.

Листом від 27.11.2028р. Грицівської філії СП ТОВ "РІФ-1" стосовно виконання вимог припису від 19.03.2018 №73/02, в доказ чого, додано копію Дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №6825555300-13, виданого 18.07.2018 Департаментом агропромис-лового розвитку, екології та природних ресурсів Хмельницької обласної державної адміністрації.

25.01.2021р. на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 28 квітня 2020 року № 277 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 травня 2020 року за № 414/34697, проведено розрахунок розмірів збитків, заподіяних Відповідачем державі, які складають 199 968,70 грн.

Позивач направив на адресу відповідача претензію від 02.02.2021р., №436/0.11 про добровільне відшкодування заподіяної шкоди.

Оскільки у добровільному порядку відповідачем шкоду заподіяну навколишньому природному середовище не відшкодовано, позивач звернувся з позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

За приписами ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Положення ст. 50 Конституції України гарантують кожному право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Частиною 1 ст. 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів; забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів; здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до першої групи, суб`єкту господарювання, об`єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Пунктом 2 Порядку проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 р. №302 передбачено, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі - суб`єкт господарювання) експлуатувати об`єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

При цьому державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, а також іншими органами виконавчої влади.

За приписами ч. 1 ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства.

Відповідно до ст. 34 вказаного Закону завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Згідно ч. 6 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Як убачається з матеріалів справи, 15.03.2018р. Державною екологічною інспекцією у Хмельницькій області було проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Грицівською філією спільного підприємства у формі ТОВ "РІФ-1", про що складено акт №73/02.

Перевіркою, зокрема встановлено, що відповідач здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу на викиди в атмосферне повітря стаціонарним джерелом, в порушення вимог ст. ст. 10, 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря.

Статтею 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони атмосферного повітря несуть особи, винні, зокрема, у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону.

Статтею 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, згідно зі статтею 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, за відсутності відповідного дозволу, що підтверджується актом позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №73/02 від 15.03.2018р., який підписано відповідачем без будь-яких зауважень.

Виходячи з положень ст.ст. 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", Порядку проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 р. №302, здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу, є порушенням вимог природоохоронного законодавства, а саме: законодавства про охорону атмосферного повітря, за яке передбачено відповідальність, в тому числі шляхом відшкодування завданої шкоди (ст.66 Конституції України, ст.1166 ЦК України, ст. ст. 41, 68, 69 "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 33, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря").

Статтею 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1. ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Враховуючи вищевказане, наведені вище положення ГПК України, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Грицівської філії спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "РІФ-1" (30455, Хмельницька область, Шепетівський район, смт Гриців, вул. Ломоносова, буд. 1-Г, код ЄДРПОУ 37195629) на користь держави 199 968,70 грн. (сто дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят вісім гривень 70 коп.) шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, зарахувавши кошти за реквізитами: отримувач коштів ГУК у Хмельницькій області/Грицівська стг /21081100, номер рахунку UA868999980313020106000022725, код отримувача (ЄДРПОУ) 37971775, код класифікації доходів бюджету 21081100, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП).

Стягнути з Грицівської філії спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "РІФ-1" (30455, Хмельницька область, Шепетівський район, смт Гриців, вул. Ломоносова, буд. 1-Г, код ЄДРПОУ 37195629) на користь Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області (29000, м. Хмельницький, вул. Івана Франка, 2/2, код 38045514) 2 999,53 грн. (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 53 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складений та підписаний 13.05.2024р.

СуддяІ.В. Заярнюк

Віддрук. 3 прим.

1 прим - до справи,

2- позивачу на ел. khmeln@dei.gov.ua

3 - відповідачу 30455, Хмельницька область, Шепетівський райн, смт. Гриців, вул. Ломоносова, 1-Г (код 37195629)

4- відповідачу 04073, м. Київ, пров. Куренівський, 17, (код 14339624)