Ухвала

від 15.05.2024 по справі 910/14263/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/14263/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Баранець О. М., Кондратова І. Д.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Личівка Солар"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Пукшин Л. Г.

від 23.11.2023 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Кравчук Г. А., Коробенко Г. П., Тищенко О. В.

від 15.04.2024

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Личівка Солар"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

про стягнення 160 542,95 грн,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Личівка Солар" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 160 542,95 грн, з яких: 139 562,20 грн основної заборгованості, 16 182,54 грн інфляційних втрат та 4 798,21 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов`язань за договором № 965/01 (із додатковою угодою до нього) від 13.11.2019 в частині оплати проданої електричної енергії за "зеленим" тарифом у жовтні 2021 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 провадження у справі № 910/14263/23 в частині вимог про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Личівка Солар" заборгованості у розмірі 1 961,96 грн закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із відсутністю предмету спору. У задоволенні іншої частини позову відмовлено з огляду на відсутність заборгованості за договором на час розгляду спору (в період дії воєнного стану).

Постановою від 15.04.2024 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/14263/23.

06 травня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Личівка Солар" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 у справі № 910/14263/23.

09 травня 2024 року на адресу Суду надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження, в яких Державне підприємство "Гарантований покупець" просить відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/14263/23 на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Личівка Солар" подана на судові рішення у справі, ціна позову якої не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а скаржник не зазначив жодних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Личівка Солар", Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Пунктом 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 684,00 грн.

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже відповідно до пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справа № 910/14263/23 є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (100 х 2 684,00 грн = 268 400,00 грн).

Водночас в своїй касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Личівка Солар" зауважує, що вона стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, та має значний суспільний інтерес, тому, що ухвалене рішення впливатиме на формування єдиної правозастосовчої практики (підпункти "а" та "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України). Скаржник посилається на постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 у справі № 910/3676/23, від 15.04.2024 у справі № 910/9804/23, постанову Верховного Суду від 21.03.2023 у справі № 910/6185/23, ухвалу Верховного Суду від 25.04.2024 у справі № 910/3126/23 та зазначає, що судами сформульовано різну практику у подібних правовідносинах стосовно стягнення заборгованості з Державного підприємства "Гарантований покупець" за вироблену та поставлену електричну енергію в жовтні 2021 року виробниками/продавцями за "зеленим" тарифом відповідно до Порядку продажу та обліку електричної енергії, виготовленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП № 641 від 26.04.2019, обов`язок сплати якої виник після прийняття наказів Міністерства енергетики України № 140 від 28.03.2022 та № 206 від 15.06.2022.

Відповідно до частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).

Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.

При цьому, фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права є метою вирішення виключної правової проблеми, яка має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів.

Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.

Поряд із цим, дослідивши судові рішення, на які посилається скаржник, Суд дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Личівка Солар" не доведено наявності існування різної практики стосовно стягнення заборгованості з Державного підприємства "Гарантований покупець" за вироблену та поставлену електричну енергію в жовтні 2021 року виробниками/продавцями за "зеленим" тарифом відповідно до Порядку продажу та обліку електричної енергії, виготовленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП № 641 від 26.04.2019, обов`язок сплати якої виник після прийняття наказів Міністерства енергетики України № 140 від 28.03.2022 та № 206 від 15.06.2022. Судові рішення, на які посилається Товариство з обмеженою відповідальністю "Личівка Солар", ухвалені за результатом розгляду конкретних обставин справи, підтверджених/непідтверджених належними та допустимими доказами, в залежності від того чи настав строк остаточного розрахунку за електричну енергію з урахуванням положення наказів Міністерства енергетики України № 140 від 28.03.2022 "Про розрахунки на ринку електричної енергії", № 206 від 15.06.2022 "Про розрахунок з виробниками за зеленим тарифом", як регуляторних актів, які визначають обсяги здійснених розрахунків у галузі виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом під час дії особливого періоду, що не може свідчити про відсутність сталої судової практики у відповідних питаннях або наявність виключної правової проблеми з урахуванням якісного показника.

Інші доводи касаційної скарги, за висновком Суду, зводяться до незгоди з ухваленими судовими рішеннями, заперечення встановлених судами обставин справи з одночасним тлумаченням власного їх викладення та переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Личівка Солар" на те, що справа становить значний суспільний інтерес, також має загальний характер, позаяк будь-яким чином ніж посиланням на власні припущення, не обґрунтоване.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що твердження про те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також те, що справа становить значний суспільний інтерес, є безпідставними, так як по суті є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судом обставин та доказів, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" [рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57)].

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням того, що касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі та відсутність обставин, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 910/14263/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Личівка Солар" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 12, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/14263/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Личівка Солар" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді О. М. Баранець

І. Д. Кондратова