Постанова

від 04.12.2007 по справі 13/222-07-6922

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/222-07-6922

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"04" грудня 2007 р. Справа № 13/222-07-6922

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді  Савицького Я.Ф.,

суддів  Гладишевої Т.Я., Лавренюк О.Т.,

при секретарі судового засідання Іоффе С.Б.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 27.11.2007 р.

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: Рибалкін Г.В., довіреність від 10.09.2007р.;

за участю представників сторін в судовому засіданні від 04.12.2007 р.

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: не з'явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства „Спектор”

на рішення господарського суду Одеської області

від 18 жовтня 2007р.

по справі № 13/222-07-6922

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Софі”, м. Львів

до Приватного підприємства „Спектор”, м. Одеса

про стягнення 47464,52 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Присутньому в судовому засіданні представнику відповідача роз'яснено його процесуальні права та обов'язки. Усних клопотань, в тому числі відводу суддям колегії не заявлено.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд апеляційної скарги відкладено на 04.12.2007р..

                                                  В С Т А Н О В И В :

          Рішенням господарського суду Одеської області від 18.10.2007р. по справі №13/222-07-6922 (суддя Панченко О.Л.) задоволено уточнені позовні вимоги ТОВ „Торговий дім „Софі” до ПП „Спектор” про стягнення 47464,52 грн., з яких 24705,89 грн. основного боргу, 13209,96 грн. - пені, 9107,01 грн. –індекс інфляції, 441,66 грн. 3% річних та судових витрат: стягнуто з ПП „Спектор” на користь позивача 47464,52 грн. боргу, 474,65 грн. - держмита та 118 грн. –витрат на ІТЗ судового процесу, з посиланням на те, що позивачем були виконані зобов'язання за договором поставки від 25.04.2006р. №547 в частині поставки товару, однак відповідач оплату за отриманий товар від позивача у повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 24705,89 грн., яка відповідно до ст. ст. 525, 526, 530, 549, 610, 625, 712 Цивільного кодексу України підлягає стягненню, матеріали справи, а саме: договір поставки від 25.04.2006р. №547, розхідні накладні та акт звірки взаємних розрахунків від 19.02.2007р., підтверджують обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 26.10.2007р. звернулося ПП „Спектор”, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 18.10.2007р. і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ „Торговий дім „Софі”, мотивуючи це тим, що господарським судом першої інстанції не було задоволено клопотання відповідача про зобов'язання позивача надати до суду оригінал договору, на підставі якого виникли зобов'язання по сплаті товару не пізніше 30 днів з моменту постачання товару, чим позбавив відповідача можливості посилатися на ті обставини, які, на його думку, надали можливість винести суду законне рішення.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ПП „Спектор”, заслухавши представника відповідача, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Одеської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що 25.04.2006р. між ТОВ „Торговий дім „Софі” (постачальник) та ПП „Спектор” (покупець) укладено договір поставки №547, відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупцю, а покупець –прийняти та оплатити товар, вартість та кількість якого мала визначатися згідно з накладними на товар, які постачальник виставляв покупцю. Оплата за поставлений товар повинна була проводитися за накладними ( п. 3.1 договору), не пізніше 30 календарних днів з моменту передачі його покупцю (п.3.3 договору).

Відповідно до розхідних накладних від 26.04.2006р. № Z000011200 (69029,60 грн.), від 08.06.2006р. № Z00015779 (15749,80 грн.), від 29.06.2006р. № Z00018137 (52212 грн.), від 09.08.2006р. № Z00022406 (35039 грн.), від 31.08.2006р. № Z00024792 (18204 грн.), від 28.09.2006р. № Z00028140 (24391,20 грн.), від 23.10.2006р., № Z00031054 (27710 грн.), від 02.11.2006р. № Z00032409 (14266 грн.), від 06.11.2006р. № Z00032582 (16598 грн.), від 15.11.2006р. № Z00033807 (15464 грн.), від 09.12.2006р. № Z00037110 (48210 грн.), від 15.02.2007р. № Z0044142 (63852,48 грн.) ТОВ „Торговий дім „Софі” поставило ПП „Спектор” товар на суму 400726,08 грн., з якого мало місто повернення товару на суму 12020,19 грн..

ПП „Спектор” провів частковий розрахунок за отриманий товар на суму 344000 грн., отже заборгованість за отриманий товар у ПП „Спектор” перед ТОВ „Торговий дім „Софі” на момент подання позову становила 44705,89грн., існування заборгованості у ПП „Спектор” перед ТОВ „Торговий дім „Софі” також підтверджувалося актом звірки взаємних розрахунків станом на 19.02.2007р. та листом ПП „Спектор” на адресу ТОВ „Торговий дім „Софі” №49/37 від 04.04.2007р..

20.08.2007р. до господарського суду Одеської області від ТОВ „Торговий дім „Софі” надійшла позовна заява до ПП „Спектор” про стягнення 44705,89 грн. основного боргу, 13209,96 грн. пені, 9107,01 грн. індексу інфляції, 441,66 грн. 3% річних.

09.10.2007р. до господарського суду Одеської області від ТОВ „Торговий дім „Софі” надійшла заява про зменшення позовних вимог у зв'язку з тим, що під час розгляду справи відповідачем оплачено 15.08.2007р. та 23.08.2007р. 20000 грн. –основного боргу. Таким чином позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача 24705,89 грн. основного боргу, 13209,96 грн. пені, 9107,01 грн. індексу інфляції, 441,66 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Такі ж самі положення містяться й у ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.1 п.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо існування заборгованості ПП „Спектор” перед позивачем по оплаті поставленої продукції на суму 24705,89 грн. та наявності підстав для суду для задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості за поставлену продукцію.

Також, ТОВ „Торговий дім „Софі” правомірно заявлено до стягнення з ПП „Спектор”, а господарським судом першої інстанції цілком вірно стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 441,52грн. та індекс інфляції в сумі 9107,01грн., котрі розраховані позивачем за період з 26.05.2006р. по 14.08.2007р. по поставці продукції за вищенаведеними розхідними накладними із сум несвоєчасно оплачених поставок продукції з посиланням на п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також при проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки матеріалами справи встановлено існування заборгованості за отриманий ПП „Спектор” товар, то підставними є висновки господарського суду щодо стягнення з боржника 3% річних в сумі 441,52грн. та індекс інфляції в сумі 9107,01грн., згідно з наданими позивачем розрахунками.

До того ж, позивачем заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 13209,96 грн. за прострочення оплати товару, який обґрунтований з посиланням на п.8.2. договору поставки №547 від 25.04.2006р..

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та або правові наслідки, у сфері господарювання застосовуються таки види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції (ч. 1-2 ст. 217 Господарського кодексу України).

Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів. відсутність у боржника необхідних коштів.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 8.2 договору поставки встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати за отриманий товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення пені, за кожний день прострочення виплати, від загальної суми неоплаченого товару.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду дослідила наданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені за несвоєчасну оплату товару, поставленого ТОВ „Торговий дім „Софі”, та прийшла до висновку щодо його відповідності чинному законодавству та обставинам справи.

За таких обставин, господарським судом також правомірно задоволено позовну вимогу щодо стягнення пені відповідно до п.8.2 договору та чинного законодавства.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, оскільки воно винесено відповідно до вимог чинного законодавства та з врахуванням обставин справи, а апеляційну скаргу –залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 18.10.2007р. по справі №13/222-07-6922 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

          Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя:                                                                                Я.Ф. Савицький     

Суддя:                                                                                     Т.Я. Гладишева

          Суддя:                                                                                                    О.Т. Лавренюк