Рішення

від 30.04.2024 по справі 907/1118/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

30 квітня 2024 р. м. Ужгород Справа №907/1118/23

За позовом Фізичної особи підприємця Міщука Сергія Андрійовича, м. Луцьк Волинської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ДМО, м. Мукачеве Закарпатської області

про стягнення 807 872 грн заборгованості за поставлений товар (лісопродукцію) (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог),

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання Іваниш Д.П.

представники:

Позивача не з`явився

Відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Фізичною особою підприємцем Міщуком Сергієм Андрійовичем, м. Луцьк Волинської області заявлено позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ДМО, м. Мукачеве Закарпатської області про стягнення 957 872 грн заборгованості за поставлений товар (лісопродукцію).

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 12.12.2023 відкрито провадження у справі №907/1118/23 в порядку загального позовного провадження, продовжено строк підготовчого провадження до 14.03.2024, підготовче засідання призначено на 20.02.2024. Явка уповноважених представників сторін у підготовче засідання визнана судом на власний розсуд. Встановлено відповідачу строк на подання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачу, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачу строк для надання суду та відповідачу відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву.

Ухвалою суду від 26.02.2024 судом у порядку ст. 120 ГПК України повідомлено сторін про те, що підготовче засідання у справі №907/1118/23 призначено на 27.03.2024.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 27.03.2024 прийнято до розгляду та задоволено заяву представника позивача про зменшення позовних вимог, якою остання просить стягнути з відповідача суму 807 872 грн заборгованості за поставлений товар (лісопродукцію); закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 30.04.2024. Явка уповноважених представників сторін у судове засідання визнана судом на власний розсуд.

Представником позивача через підсистему Електронний суд подано заяву б/н від 30.04.2024 (вх. № 02.3.1-02/3525/24 від 30.04.2024), якою остання просить провести судове засідання по розгляду справи без її участі.

Відповідач, будучи своєчасно та належним чином повідомленим про дату і час розгляду справи, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив.

Ухвалою суду від 27.03.2024 явка учасників справи в судове засідання 30.04.2023 судом була визнана на власний розсуд, відтак, виходячи із засад змагальності та диспозитивності у господарському судочинстві, передбачених статтями 13, 14 ГПК України, учасники справи на власний розсуд скористалися наданим їм частиною 1 статті 42 ГПК України процесуальним правом на участь в судовому засіданні під час розгляду даної справи по суті.

Згідно із приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення в даній справі ухвалено судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Позивач просить суд задоволити позов у повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, покликаючись на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки лісопродукції б/н від 09.03.2023 в частині взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної та повної сплати за товар (лісопродукцію), внаслідок чого у відповідача виникла та рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 807 872 грн.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, на виклик суду жодного разу не з`явився, хоча розгляд справи судом неодноразово відкладався. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали суду були надіслані на його офіційну юридичну адресу, зазначену у витязі з ЄДРЮОФОПтаГФ; повідомлення про вручення ухвал суду містяться в матеріалах справи та до електронного кабінету в підсистемі Електронний суд), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Між Фізичною особою підприємцем Міщук Сергієм Андрійовичем (продавцем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю ДМО (покупцем, відповідачем у справі) було укладено Договір поставки лісопродукції б/н від 09.03.2023 (далі Договір), відповідно до п 1.1. якого, продавець продає, передає у власність лісопродукцію (Пиловик дубовий в асортименті, лісоматеріали круглі дубові в асортименті, дошку обрізну в асортименті, дошку необрізну в асортименті, пиломатеріали в асортименті, дрова в асортименті) в подальшому Товар, а покупець купляє його на умовах згідно Договору.

На підставі п. 2.1. Договору, прийомка товару по кількості і якості проводиться представником покупця безпосередньо на складі продавця під час відбору товару, де складається специфікація товару. Право власності на товар переходить покупцю на складі покупця, також після виписки усіх необхідних документів на даний товар.

Згідно із п. 3.1. Договору сторонами визначено, що вартість товару за поставлену (отриману) продукцію за даним Договором передбачена у видаткових накладних.

Покупець проводить оплату за товар на поточний рахунок продавця. Також можливий аванс за товар, за попередньою домовленістю (п. 4.1., 4.2. Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору, продавець вивозить, забезпечує завантаження на транспортний засіб та доставляє товар своїм транспортом та за свій рахунок.

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2023, а в частині розрахунків до їх повного здійснення. Якщо жодна зі сторін за один місяць до закінчення строку дії Договору письмово не попередить іншу сторону про розірвання Договору, дія Договору автоматично продовжується на наступні 12 місяців без складання Договору про внесення змін до даного Договору.

На виконання умов Договору позивачем поставлено, а відповідачем, у свою чергу, отримано товар (лісопродукцію) загальною вартістю 2 465 049 грн, свідченням чого є наявні в матеріалах справи копії накладних №09/03 від 09.03.2023 на суму 567 177 грн, №13/04/01 від 13.04.2023 на суму 593 947 грн, №13/04 від 13.04.2023 на суму 643 445 грн та №21/04 від 21.04.2023 на суму 660 480 грн, які підписані уповноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень, товарно-транспортних накладних №09/03 від 09.03.2023, № 13/04 від 13.04.2023, №13/04/01 від 13.04.2023 та №21/04 від 21.04.2023 та рахунків №09/03 від 09.03.2023, № 13/04 від 13.04.2023, №13/04/01 від 13.04.2023 та №21/04 від 21.04.2023.

Водночас відповідач вартість поставленого йому товару (лісопродукції) оплатив частково, із огляду на що за ним станом на момент подання до суду даного позову рахується заборгованість перед позивачем на суму 957 872 грн.

Позивачем на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю ДМО надіслано претензію вимогу б/н від 01.12.2023, в якій наголошено на необхідності належного виконання відповідачем узятих на себе зобов`язань по оплаті отриманого товару (лісопродукції) та погашення існуючої заборгованості невідкладно, але не пізніше трьох днів з дня заявлення цієї претензії. Водночас вищезазначена претензія-вимога відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Невиконання відповідачем умов Договору поставки лісопродукції б/н від 09.03.2023 в частині своєчасної та повної сплати за поставлений товар (лісопродукцію), внаслідок чого в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 957 872 грн, стало підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача означеної суми заборгованості за поставлений товар (лісопродукцію) у примусовому порядку.

В подальшому, представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог у порядку ст. 46 ГПК України, якою останній просить стягнути з відповідача суму 807 872 грн заборгованості за поставлений товар (лісопродукцію) у зв`язку з частковою оплатою відповідачем суми заборгованості у розмірі 150 000 грн після пред`явлення позову до суду та подано заяву, якою представник позивача повідомив суд про погашення відповідачем суми заборгованості у розмірі 50 000 грн після постановлення судом ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, у зв`язку з чим сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на день розгляду справи складає 757 872 грн.

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Нормою ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У свою чергу, відповідно до вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Спір у даній справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати за поставлений на підставі Договору поставки лісопродукції б/н від 09.03.2023 товар (лісопродукцію), внаслідок чого у відповідача виникла та рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 807 872 грн.

Після постановлення судом ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, відповідачем було здійснено погашення заборгованості за поставлений товар (лісопродукцію) у розмірі 50 000 грн.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі у разі відсутності предмету спору.

Враховуючи те, що сума заборгованості в розмірі 50 000 грн погашена відповідачем після постановлення судом ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, про що суду подані відповідні докази, провадження у справі щодо стягнення суми 50 000 грн заборгованості за поставлений товар (лісопродукцію) підлягає закриттю в порядку п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Водночас в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано суду доказів щодо повної оплати спірної суми заборгованості за поставлений товар (лісопродукцію) у розмірі 757 872 грн.

Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись відповідними процесуальними правами і надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 757 872 грн заборгованості за поставлений товар (лісопродукцію) є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем належними і допустимими доказами не спростованими. Позов в частині стягнення 757 872 грн заборгованості за поставлений товар (лісопродукцію) підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 11 494,46 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 210, 220, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДМО, вул. Латорична, будинок 4, м. Мукачеве, Закарпатська область, 89600 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 37358533) на користь Фізичної особи підприємця Міщука Сергія Андрійовича, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) суму 757 872 грн (Сімсот п`ятдесят сім тисяч вісімсот сімдесят дві гривні) заборгованості за поставлений товар (лісопродукцію), а також 11 494,46 грн (Одинадцять тисяч чотириста дев`яносто чотири гривні 46 коп) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми 50 000 грн заборгованості за поставлений товар (лісопродукцію) закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

4. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

5. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 17.05.2024.

Суддя Пригара Л.І.