Рішення

від 17.05.2024 по справі 913/116/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2024 року м.Харків Справа № 913/116/24

Провадження №8/913/116/24

Суддя Господарського суду Луганської області Іванов А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», м. Київ,

до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна фірма «Роксолана», м. Рубіжне Луганської області,

відповідача-2 - ОСОБА_1 , м. Рубіжне Луганської області,

про стягнення 138 949 грн. 98 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Суть спору: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна фірма «Роксолана» та ОСОБА_1 , в якій просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за Кредитним договором від 26.08.2021 у розмірі 138 949 грн. 98 коп., з яких заборгованість за кредитом в сумі 96 911 грн. 09 коп., заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість в розмірі 3 088 грн. 89 коп. та заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії в сумі 38 950 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.08.2021 між банком та відповідачем-1 було укладено Кредитний договір від 26.08.2021, відповідно до умов якого Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту строковий кредит для фінансування поточної діяльності Клієнта та/або для придбання основних засобів в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплати процентів та ін. винагород в обумовлені цим Договором терміни. Розмір кредиту: 200 000 (двiстi тисяч) грн. Строк кредиту: 12 місяців з дати видачі кредитних коштів.

Як зазначає позивач, він належним чином виконав свої зобов`язання за Кредитним договором та перерахував 26.08.2021 на поточний рахунок відповідача-1 кредитні кошти у розмірі 200 000 грн. 00 коп.

В свою чергу, відповідач-1 зобов`язання за Кредитним договором не виконав, не повернув кредитні кошти у передбачений Договором термін та не сплатив в повному обсязі проценти, в зв`язку з чим станом на 27.02.2024 його заборгованість становить 138 949 грн. 98 коп., з яких заборгованість за кредитом в сумі 96 911 грн. 09 коп., заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість в розмірі 3 088 грн. 89 коп. та заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії в сумі 38 950 грн. 00 коп.

Також між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір поруки №POR1629372600009 від 19.08.2021, предметом якого є надання поруки Відповідачем-2 за виконання зобов`язань Відповідача-1, які випливають з Кредитного договору від 26.08.2021.

Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про солідарне стягнення з відповідачів суми заборгованості за Кредитним договором.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2024 справу №913/116/24 передано на розгляд судді Іванову А.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 18.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, без виклику сторін.

Запропоновано відповідачам у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали надати відзив на позовну заяву з доказами направлення іншій стороні; у разі отримання відповіді на відзив, у п`ятиденний строк з дня її вручення, подати суду обґрунтовані заперечення з доказами направлення іншій стороні; подати контррозрахунок заборгованості в разі незгоди з її розміром, визначеним позивачем, з доказами направлення іншим учасникам справи.

Запропоновано позивачу у разі отримання відзиву на позовну заяву, у п`ятиденний строк з дня його отримання подати суду обґрунтовану відповідь на відзив, з доказами направлення іншій стороні.

Запропоновано відповідачам негайно зареєструватися в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

Згідно з ч. 6. ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Положеннями ч. 7 ст. 6 ГПК України визначено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Проте, відповідач-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна фірма «Роксолана», не зареєстрував свій електронний кабінет в ЄСІТС, що унеможливило надсилання ухвали від 18.03.2024 про відкриття провадження у справі №913/116/24 до його електронного кабінету.

При цьому, згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача-1 є: АДРЕСА_1 .

Також суд звернувся до із запитами до уповноважених органів про надання інформації щодо реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування ОСОБА_1 .

Управління Державної міграційної служби України у Луганській області надало відповідь, в якій повідомило, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 26.07.2016.

Рубіжанська МВА Сєвєродонецького району Луганської області повідомила, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з 26.07.2016 по теперішній час.

Відтак, підтвердженим місцем реєстрації ОСОБА_1 є саме: АДРЕСА_2 .

Разом з тим, судом враховано, що Рубіжанську міську територіальну громаду було включено до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №309 від 22.12.2022.

Тому суд був фактично позбавлений можливості після відкриття провадження у справі надіслати відповідачам копію ухвали засобами поштового зв`язку.

Натомість, відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України (з посиланням на вебадресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

З огляду на викладене, на офіційному сайті Господарського суду Луганської області було розміщено повідомлення для відповідачів про відкриття провадження у справі №913/116/24.

До того ж, електронний варіант ухвали від 18.03.2024 про відкриття провадження у справі №913/116/24 було надіслано відповідачам на адресу електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та доставлено 19.03.2024, що підтверджується відповідними довідками.

Разом з тим, ухвалою Господарського суду Луганської області від 18.03.2024 суд зобов`язав Міністерство соціальної політики України надати наступні відомості із Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо ОСОБА_1 : дані про фактичне місце проживання на дату звернення; адреса, за якою із внутрішньо переміщеною особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції; номер телефону.

08.04.2024 від Міністерства соціальної політики України надійшла відповідь, в якій вказало, що в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб наявна інформація про адресу листування та фактичного проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 з 08.06.2023.

Після чого копія ухвали від 18.03.2024 про відкриття провадження у справі №913/116/24 була надіслана відповідачу-2 на фактичну адресу проживання і вручена.

Крім того, згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є керівником ТОВ «Виробничо-будівельна фірма «Роксолана», тобто відповідач-1 був повідомлений про розгляд даної справи також через свого керівника.

Тому суд вважає відповідачів належним чином повідомленими про відкриття провадження у справі №913/116/24 та її розгляд в умовах воєнного стану.

Проте, відзиву на позовну заяву, письмових пояснень чи будь-яких інших заяв по суті від відповідача-1 в даній справі не надходило.

Натомість 28.03.2024 від відповідача-2 надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

Після ознайомлення з матеріалами справи 24.04.2024 через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, в якому вказує, що заперечує проти позову, позовні вимоги не визнає повністю, вважає їх незаконними та необґрунтованими.

Так, відповідач-2 зазначає, що до 24.02.2022 відповідач-1 виконував свої зобов`язання за Кредитним договором № б/н від 26.08.2021 належним чином. Однак з 24.02.2022 по 13.05.2022 на території Рубіжанської міської територіальної громади Сєвєродонецького району Луганської області велися активні бойові дії, а з 13.05.2022 по теперішній час дана територія є окупованою, що є загальновідомим та підтверджується листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.

На думку, відповідача-2 ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Також відповідач-2 зауважує, що 08.03.2022 та 11.03.2022 наслідок влучання боєприпасів підрозділами збройних сил рф повністю зруйновано та пошкоджено адміністративну будівлю та будівлі гаражів відповідача-1, пошкоджено будівлі та споруди, які належать відповідачу-1. В період з 03.03.2022 по 30.03.2022, військовослужбовці збройних сил рф, викрали всі транспорті засоби, які були на балансі відповідача-1. Такими незаконними протиправними діями відповідачу-1 завдано майнової шкоди, що встановлено постановою прокурора Василівської окружної прокуратури Запорізької області 27.06.2022.

Відповідач-2 зауважує, що 24.02.2022 по 13.05.2022 відповідач-1 і все його майно знаходилося в зоні активних бойових дій. Більша частина майна відповідача-1 в цей період була повністю зруйнована, частина пошкоджена, всі транспортні засоби викрадені, майже всі документи втрачені, а з 13.05.2022 по даний час всі залишки цього майна опинилися на території, яка окупована Російською Федерацією.

Тому відповідач-2 вважає, що відповідач-1 з 24.02.2022 по даний час не має можливості використовувати своє майно, отримувати грошові кошти на поточний рахунок та провадити розрахунки з контрагентами, тобто провадити свою господарську діяльність, а відтак не має можливості і забезпечити позитивне сальдо на своєму поточному рахунку для виконання своїх зобов`язань за Кредитним договором №б/н від 26.08.2021 щодо повернення кредиту.

Вказані обставини непереборної сили мали безпосередній, прямий вплив на неможливість виконання своїх зобов`язань Відповідачем-1, тобто вочевидь наявний причинно-наслідковий зв`язок між зазначеними обставинами і неможливістю виконання відповідачем-1 своїх конкретних зобов`язань за Кредитним договором №б/н від 26.08.2021 з урахуванням часу та місця його виконання у конкретних правовідносинах.

Відповідач-2 стверджує, що з 24.02.2022 виникла неможливість виконання відповідачем-1 зобов`язання за Кредитним договором №б/н від 26.08.2021 у зв`язку з обставинами, за які жодна із сторін не відповідає, тому це зобов`язання є припиненим з дати настання зазначених обставин. Відповідно порука за Договором поруки №POR1629372600009 від 26.08.2021 припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання за Кредитним договором № б/н від 26.08.2021.

В зв`язку з наведеним відповідач-2 просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Крім того, 04.04.2024 від відповідача-2 - ОСОБА_1 через канцелярію суду надійшла заява від 04.04.2024 про продовження строку на подання відзиву у справі.

У відзиві відповідач-2 також просив продовжити строк на подання відзиву.

Відповідно до рекомендацій Ради суддів України від 02.03.2022 щодо роботи судів в умовах воєнного стану судам варто ураховувати, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.

Розглянувши заяву відповідача-2, суд прийшов до висновку про її задоволення, продовження строку на подання відзиву до моменту його фактичного подання та долучення його до матеріалів справи.

Разом з тим, 04.04.2024 від відповідача-2 - ОСОБА_1 через канцелярію суду надійшло клопотання від 04.04.2024, в якому просив розглядати справу в порядку загального провадження та призначити справу до судового розгляду в судовому засіданні з викликом сторін.

Також 04.04.2024 від відповідача-2 - ОСОБА_1 через канцелярію суду надійшла заява від 04.04.2024, в якій просив надати йому можливість бути присутнім в судовому засіданні при розгляді справи.

Розглянувши вказані клопотання, судвиходить з наступного.

Статтею 12 ГПК України передбачено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Частиною 1 ст. 247 ГПК України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем в даній справі заявлено до стягнення 138 949 грн. 98 коп., що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто дана справа є малозначною.

Частиною 2 ст. 247 ГПК України передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ч. 4 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи: 1) про банкрутство; 2) за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; 3) у спорах, які виникають з корпоративних відносин, та спорах з правочинів щодо корпоративних прав (акцій); 4) у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу; 6) у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних такою посадовою особою юридичній особі її діями (бездіяльністю); 7) у спорах щодо приватизації державного чи комунального майна; 8) в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 9) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 3-8 цієї частини.

Однак дана справа не відноситься до жодної з вищенаведених категорій справ.

При цьому, правила ч. 2 ст. 247 ГПК України стосовно того, що у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, застосовуються у випадку, коли ціна позову перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, але не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також у разі розгляду немайнових позовів незначної складності.

Як зазначалося вище, ціна позову в даній справі становить 138 949 грн. 98 коп., тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, вказана справа має розглядатися саме за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

З урахуванням ціни позову, складності справи, обсягу та характеру доказів у справі, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, про що постановлено відповідну ухвалу від 18.03.2024.

При цьому, будь-яких обставин, якими обґрунтовується необхідність переходу в загальне позовне провадження, відповідачем-2 не наведено ні в клопотаннях, ні у відзиві.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У даному випадку відповідач-2 не обґрунтував і не довів, чому вказана справа має розглядатися саме в порядку загального позовного провадження, а не спрощеного позовного провадження і для чого необхідне проведення судового засідання з викликом сторін з огляду на обстановку в м. Харків.

За приписами ч. 4 ст. 250 ГПК України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотань відповідача-2, у зв`язку з чим залишає їх без задоволення.

Частиною 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

26.08.2021 між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (Банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна фірма «Роксолана» (Клієнт, відповідач-1) було укладено Кредитний договір від 26.08.2021 (далі - Договір), шляхом підписання Заяви про приєднання до Умов та Правил надання кредиту «Кредит КУБ» Умов та Правил надання банківських послуг (надалі - Умови та Правила) (далі - Умови), що розміщені на сайті АТ КБ «Приватбанк» pb.ua на дату укладення Договору. Ця Заява та Умови разом складають кредитний договір між Банком та Клієнтом.

Відповідно до умов п.п. 1.1.-1.3. Договору Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту строковий кредит для фінансування поточної діяльності Клієнта та/або для придбання основних засобів в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплати процентів та ін. винагород в обумовлені цим Договором терміни. Розмір кредиту: 200 000 (двiстi тисяч) грн. Строк кредиту: 12 місяців з дати видачі кредитних коштів.

Згідно з п.п. 1.4.-1.5. Договору у період з дати підписання Заяви процентна ставка за користування кредитом перші 6 місяців дії кредиту становить 1.6 % в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця користування кредитом - 1.4 % в місяць від початкового розміру кредиту (в т.ч. при достроковому погашенні кредиту). Проценти за користування кредитом у разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитним договором: 4% в місяць від суми простроченої заборгованості.

Порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом; погашення процентів щомісяця до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом. (п. 1.6. Договору).

Положеннями п. 3.2.8.1. Умов та Правил передбачено, що Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту строковий «Кредит КУБ» (далі - Послуга) для фінансування поточної діяльності Клієнта та/або для придбання основних засобів в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим Договором терміни. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в Заяві про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ» (далі - Заява), а також в системі Приват24. Клієнт приєднується до Послуги шляхом підписання кваліфікованим електронним підписом Заяви в системі Приват24 або у сервісі "Paperless" або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору.

Повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення Клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у Заяві. (п. 3.2.8.3.1. Умов та Правил).

За приписами п.п. 3.2.8.3.2.-3.2.8.3.3. Умов та Правил за користування Послугою Клієнт сплачує щомісячно на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно Графіку, визначених в Заяві та Тарифах. При несплаті процентів у строк, визначений Графіком, вони вважаються простроченими. У разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитним договором Клієнт сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому Тарифами.

Обов`язку Банка надати Клієнту кредит за умови погодження можливості надання кредиту у відповідності до внутрішньобанківських методик оцінки фінансового стану та методик оцінки ризиків з подальшим перерахуванням коштів відповідно до Заяви на поточний рахунок Клієнта або шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги (п. 3.2.8.4.1.) кореспондується обов`язок Клієнта оплатити щомісячні проценти за користування кредитом згідно з п. 3.2.8.3.2. Повернути кредит та здійснити інші платежі, передбачені Договором, у терміни і в сумах, як встановлено в п.п. 3.2.8.3.1., 3.2.8.3.2., 3.2.8.5.14., 3.2.8.6.2., а також зазначені в Заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку (п.п. 3.2.8.5.2.- 3.2.8.5.3. Умов та Правил).

Сторони узгодили, що Договір є чинним з моменту підписання Клієнтом Заяви про приєднання. Строк дії Договору встановлюється з дня його укладання і до повного виконання Сторонами зобов`язань за Договором. (п.п. 3.2.8.11. Умов та Правил).

Крім того, між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (Кредитор, позивач) та ОСОБА_1 (Поручитель, відповідач-2) було укладено Договір поруки №POR1629372600009 від 19.08.2021 (далі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання Підприємством ТОВ «Виробничо-будівельна фірма «Роксолана», ЄДРПОУ 21772451, далі - «Боржник» зобов`язань за угодами- приєднання до: 1.1.1. роздiлу 3.2.8. "Кредит КУБ" Умов та правил надання банківських послуг, далі Угода 1, по сплаті: а) процентної ставки за користування кредитом: - За період користування кредитом згідно з п. 3.2.8.3.2 Угоди 1 - перші 6 місяців 1.6 відсотка (одна ціла шість десятих) в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця - 1.4 відсотка (одна ціла чотири десятих) від початкового розміру кредиту; - За період користування кредитом згідно з п. 3.2.8.3.3 Угоди 1 - 4,0% (чотири) відсотки в місяць від суми простроченої заборгованості; б) кредиту в розмірі 200000 (двiстi тисяч ) грн.

Пунктом 1.2. Договору поруки унормовано, що Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань за «Угодою 1» в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Поручитель з умовами «Угоди 1» ознайомлений. У випадку невиконання Боржником зобов`язань за «Угодою 1», Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники (п.п. 1.3., 1.5. Договору поруки).

Як зазначає позивач, він належним чином виконав свої зобов`язання за Кредитним договором та перерахував 26.08.2021 на поточний рахунок відповідача-1 кредитні кошти у розмірі 200 000 грн. 00 коп.

В свою чергу, відповідач-1 зобов`язання за Кредитним договором не виконав, не повернув кредитні кошти у передбачений Договором термін та не сплатив в повному обсязі відсотки, в зв`язку з чим станом на 27.02.2024 його заборгованість становить 138 949 грн. 98 коп.

Оскільки відповідачі заборгованість за Кредитним договором не сплатили, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості в розмірі 138 949 грн. 98 коп., з яких заборгованість за кредитом в сумі 96 911 грн. 09 коп., заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість в розмірі 3 088 грн. 89 коп. та заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії в сумі 38 950 грн. 00 коп.

Відповідач-2 проти позову заперечив та стверджував, що в зв`язку з бойовими діями та окупацією м. Рубіжне з 24.02.2022 виникла неможливість виконання відповідачем-1 зобов`язання за Кредитним договором №б/н від 26.08.2021 у зв`язку з обставинами, за які жодна із сторін не відповідає, тому це зобов`язання є припиненим з дати настання зазначених обставин. Також відповідач-2 вважав, що порука за Договором поруки №POR1629372600009 від 26.08.2021 припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання за Кредитним договором № б/н від 26.08.2021.

В зв`язку з наведеним відповідач-2 просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Приписами ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За умовами ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своєю правовою природою договір, який укладено сторонами, є кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України).

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 ст. 193 ГК України унормовано, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Кредитним договором та перерахував 26.08.2021 на поточний рахунок відповідача-1 кредитні кошти у розмірі 200 000 грн. 00 коп., що підтверджується відповідною випискою по рахунку ТОВ «Виробничо-будівельна фірма «Роксолана».

Як вказав Верховний Суд в постанові від 25.05.2020 у справі №554/4300/16-ц належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» .

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 5.6 «Положення про організацію операційної діяльності в банках України», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Такого ж змісту норма закріплена у п. 62 «Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №200/5647/18, від 28.10.2020 у справі №760/7792/14-ц та від 17.12.2020 у справі №278/2177/15-ц.

Таким чином, надані банком виписки підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідачів.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України врегульовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, згідно п.п. 1.3. та 1.6. Договору строк кредиту: 12 місяців з дати видачі кредитних коштів. Порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом; погашення процентів щомісяця до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом.

Відтак, відповідач-1 мав погашати Кредит та проценти щомісяця рівними частинами, але в будь-якому разі повернути кредитні кошти не пізніше ніж через 12 місяців з дати їх видачі.

Натомість, з матеріалів справи вбачається, що станом на 27.02.2024 у відповідача-1 наявна заборгованість за кредитом в сумі 96 911 грн. 09 коп.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Проте відповідач-1 заборгованість за кредитом в сумі 96 911 грн. 09 коп. не погасив.

Доказів оплати відповідачем-1 заборгованості за кредитом в сумі 96 911 грн. 09 коп. матеріали справи не містять.

Приймаючи до уваги те, що відповідач-1 не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у Договорі, та не погасив кредит у строк, визначений Договором, суд дійшов висновку, що останній є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Кредитним договором №21817142-КД-2 від 08.10.2020.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 96 911 грн. 09 коп. є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Натомість відповідач-2 стверджував, що у відповідача-1 виникла неможливість виконання зобов`язання за Кредитним договором №б/н від 26.08.2021 у зв`язку з форс-мажорними обставинами, а саме бойовими діями та окупацією м. Рубіжне з 24.02.2022, тому, на його думку, це зобов`язання є припиненим з дати настання зазначених обставин, як і порука за Договором поруки №POR1629372600009 від 26.08.2021.

Суд категорично не погоджується з наведеними твердженнями відповідача-2, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Отже, виходячи з наведених норм законодавства підтвердженням існування форс-мажорних обставин може бути відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.

Разом з тим, матеріали справи містять лише лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, а не сертифікат про форс-мажорні обставини.

При цьому, у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», відповідно до якого форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Однак, відповідач-2 не довів, що бойові дії та окупація м. Рубіжне були форс-мажорними обставинами саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання відповідачем-1.

Відтак, суд вважає, що зазначені відповідачем-2 обставини не є підставою для звільнення відповідача-1 як від виконання основного зобов`язання щодо погашення кредиту та сплати відсотків, так і від відповідальності за його невиконання.

Таким чином, твердження відповідача-2 про неможливість виконання відповідачем-1 зобов`язання за Кредитним договором №б/н від 26.08.2021 у зв`язку з форс-мажорними обставинами, внаслідок чого воно є припиненим з дати настання зазначених обставин, як і порука за Договором поруки №POR1629372600009 від 26.08.2021, є необґрунтованими та безпідставними.

Стосовно вимог про стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість в розмірі 3 088 грн. 89 коп. та заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії в сумі 38 950 грн. 00 коп., суд зазначає наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України унормовано, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Частинами 1-2 ст. 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Положеннями п.п. 1.4.-1.5. Договору передбачено, що у період з дати підписання Заяви процентна ставка за користування кредитом перші 6 місяців дії кредиту становить 1.6 % в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця користування кредитом - 1.4 % в місяць від початкового розміру кредиту (в т.ч. при достроковому погашенні кредиту). Проценти за користування кредитом у разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитним договором: 4% в місяць від суми простроченої заборгованості.

За змістом п.п. 3.2.8.3.2.-3.2.8.3.3. Умов та Правил за користування Послугою Клієнт сплачує щомісячно на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно Графіку, визначених в Заяві та Тарифах. При несплаті процентів у строк, визначений Графіком, вони вважаються простроченими. У разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитним договором Клієнт сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому Тарифами.

Отже, положеннями чинного законодавства та умовами Кредитного договору передбачено право позивача на отримання процентів за користування кредитом.

У відповідності до розрахунку позивача заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість становить 3 088 грн. 89 коп., а заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії - 38 950 грн. 00 коп.

Суд, перевіривши розрахунок заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії в сумі 38 950 грн. 00 коп., вважає його арифметично правильним, зробленими у відповідності умов Договору та норм чинного законодавства.

Відтак, позовна вимога про стягнення заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії в сумі 38 950 грн. 00 коп. також є законною та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

В той же час вимога позивача про стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість в розмірі 3 088 грн. 89 коп. не підлягає задоволенню.

Оскільки в підсумку розрахунку позивача вказано, що загальний залишок заборгованості за процентами, в т.ч. залишок заборгованості за простроченими процентами, становить 3 088 грн. 89 коп.

Однак, в стовпчиках розрахунку, які стосуються нарахування процентів, їх сплати та залишку заборгованості скрізь стоїть 0,00. Тобто згідно інформації, яка міститься в розрахунку, що зроблений самим же позивачем, відповідач-1 не має заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість в розмірі 3 088 грн. 89 коп.

Як зазначалося вище, банківські виписки за рахунками є належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до виписок, наданих позивачем, 28.04.2023 відповідачем-1 було сплачено 3 088 грн. 89 коп., проте в той же день банк повернув ці кошти, як зайво сплачені відсотки за Договором.

Будь-яких обґрунтованих пояснень щодо сплати та повернення цих коштів, позивачем в позовній заяві наведено не було. Інших доказів наявності заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість в розмірі 3 088 грн. 89 коп. матеріали справи не містять.

В зв`язку з чим, суд вважає, що вимога позивача про стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість в розмірі 3 088 грн. 89 коп. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Разом з тим, судом встановлено, що в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (Банк, позивач) та ОСОБА_1 (Поручитель, відповідач-2) було укладено Договір поруки №POR1629372600009 від 19.08.2021, предметом якого є надання поруки Відповідачем-2 за виконання зобов`язань Відповідача-1, які випливають, зокрема, з Кредитного договору від 26.08.2021.

Пунктом 1.2. Договору поруки унормовано, що Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань за «Угодою 1» в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

У випадку невиконання Боржником зобов`язань за «Угодою 1», Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники (п. 1.5. Договору поруки).

Частиною 1 ст. 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З урахуванням невиконання ТОВ «Виробничо-будівельна фірма «Роксолана» умов Кредитного договору, непогашення ним у повному обсязі суми заборгованості за кредитом та відсотками, відповідачі мають виступати перед позивачем в даному зобов`язанні як солідарні боржники.

З огляду на вказане заборгованість за кредитом в сумі 96 911 грн. 09 коп. та заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії в розмірі 38 950 грн. 00 коп. має бути стягнута з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна фірма «Роксолана» та ОСОБА_1 солідарно.

При цьому, всі інші доводи та заперечення відповідача-2 не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, однак такими, що підлягають задоволенню частково.

В зв`язку з чим з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню солідарно заборгованість за кредитом в сумі 96 911 грн. 09 коп. та заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії в розмірі 38 950 грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

З позовної заяви вбачається, що судовими витратами в даній справі є сума сплаченого судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, судовий збір слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд звертає увагу відповідачів, що згідно із ч. 2 ст. 11 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться в районі проведення антитерористичної операції і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень. З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

До моменту відкриття провадження у справі Рубіжанську міську територіальну громаду включено до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №309 від 22.12.2022, тому суд вважає за необхідне розмістити повідомлення для відповідача-1 про ухвалення рішення у даній справі на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Керуючись ст.ст. 46, 73-74, 76-80, 129, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна фірма «Роксолана» та ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна фірма «Роксолана» (93010, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Володимирська, буд. 4, ідентифікаційний код 21772451) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за кредитом в сумі 96 911 грн. 09 коп. та заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії в розмірі 38 950 грн. 00 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна фірма «Роксолана» (93010, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Володимирська, буд. 4, ідентифікаційний код 21772451) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 14360570) судовий збір в сумі 1 184 грн. 28 коп.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 14360570) судовий збір в сумі 1 184 грн. 28 коп.

5. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

6. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України та у порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 17.05.2024.

Суддя А.В. Іванов