Ухвала

від 15.05.2024 по справі 826/7501/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

15 травня 2024 року 826/7501/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., суддів Діски А.Б., Жукової Є.О., за участю секретаря судового засідання Зубачевської М.С., розглянувши клопотання про закриття провадження у справі за позовом ТОВ «Компанія з управління активами «Фінансовий Вектор» до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного банку України, Міністерства фінансів України, ПАТ КБ «ПриватБанк», ПАТ АБ «Укргазбанк», уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «ПриватБанк» Соловйової Н.А., уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «ПриватБанк» Шевченка А.М., уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «ПриватБанк» Славкіної М.А. про визнання протиправними та скасування рішень та наказів, визнання нечинними договорів, -

за участі представників сторін:

представник позивача Пелепецький В.Д.

представник відповідача 1 не з`явився

представник відповідача 2- Пріцак І.Є.

представник відповідача 3- Лісовська Л.О.

представник відповідача 4- Бігдан А.В.

представник відповідача 5- Приходько Т.А.

представник відповідача 6- не з`явився

представник відповідача 7- не з`явився

представник відповідача 8- не з`явився

ВСТАНОВИВ:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося ТОВ «Компанія з управління активами «Фінансовий Вектор» до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного банку України, Міністерства фінансів України, ПАТ КБ «ПриватБанк», ПАТ АБ «Укргазбанк», уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «ПриватБанк» Соловйової Н.А., уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «ПриватБанк» Шевченка А.М., уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «ПриватБанк» Славкіної М.А. про визнання протиправними та скасування рішень та наказів, визнання нечинними договорів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи на 27 вересня 2017 року о 15:20 год.

Судове засідання, призначене на 27 вересня 2017 року не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Абловим Є.В. у іншому судовому засіданні.

Окружним адміністративним судом міста Києва призначено судове засідання на 6 грудня 2017 року о 16:10 годині.

Судове засідання, призначене на 6 грудня 2017 року відкладено у зв`язку з перебуванням члена колегії, судді Григоровича П.О. на лікарняному.

Окружним адміністративним судом міста Києва призначено судове засідання на 31 січня 2018 року о 14:55 годині.

Судове засідання, призначене на 31 січня 2018 року відкладено у зв`язку з перебуванням члена колегії, судді Мазур А.С. на лікарняному.

Окружним адміністративним судом міста Києва призначено судове засідання на 21 березня 2018 року о 13:25 годині.

Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Матеріали справи отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу розподілено судді Кочановій П.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2024 року суддею Кочановою П.В. прийнято до провадження адміністративну справу, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження колегією суддів під головуванням судді Кочанової П.В. та призначено підготовче засідання на 7 травня 2024 року об 11 год. 00 хв.

23 квітня 2024 року до Київського окружного адміністративного суду від представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» надійшла заява про закриття провадження у справі.

23 квітня 2024 року до Київського окружного адміністративного суду від представника Національного банку України надійшла заява про закриття провадження.

23 квітня 2024 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінансовий Вектор» надані до суду заперечення щодо закриття провадження у справі.

Судове засідання, призначене на 7 травня 2024 року відкладено до 15 травня 2024 року о 15:00 годині.

У судове засідання, призначене на 15 травня 2024 року з`явилися представник позивача та представники відповідачів - 2, 3, 4, 5. Представники відповідачів - 1, 6, 7, 8 не з`явилися, про дату час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні представники відповідачів Національного банку України та Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» підтримали свої клопотання про закриття провадження у справі.

Представник позивача заперечував проти закриття провадження у справі.

Розглядаючи питання про наявність підстав для закриття провадження у справі, суд враховує наступне.

Мотивуючи заяви про закриття провадження у справі, заявники, посилаючись на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2020 у справі №826/20221/16, зазначають, що даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративної юрисдикції.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінансовий Вектор» щодо закриття провадження заперечує.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

За загальним правилом, встановленим статтею 79 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк або інші особи, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, мають право оскаржити в суді в установленому законодавством порядку рішення, дії або бездіяльність Національного банку України чи його посадових осіб.

Окремий випадок, який кореспондується з наведеною правовою нормою, передбачений частиною четвертою статтею 52 цього ж Закону, за якою особа, визначена рішенням Національного банку України пов`язаною з банком особою, чи такий банк можуть оскаржити в установленому законом порядку рішення Національного банку України про визначення особи пов`язаною з банком особою, а в разі притягнення такої особи до передбаченої законом відповідальності - оспорити підстави рішення Національного банку України про її визначення пов`язаною з банком особою.

Відповідно до частини першої статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» для цілей цього Закону пов`язаними з банком особами є:

1) контролери банку;

2) особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку;

3) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку;

4) споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи;

5) особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку;

6) керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб;

7) асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1- 6 цієї частини;

8) юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі;

9) будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.

Пунктом 1 глави 1 розділу II Положення про визначення пов`язаних із банком осіб, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 12 травня 2015 року № 315 (далі - Положення № 315), встановлено, що особа є пов`язаною з банком із моменту виникнення підстав для визначення такої особи пов`язаною з банком відповідно до вимог статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Відповідно до частини другої статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк зобов`язаний подавати Національному банку України інформацію про пов`язаних із банком осіб у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України.

Банк самостійно виявляє пов`язаних з банком осіб, формує і подає до Національного банку України перелік таких осіб щомісяця. У цьому переліку визначається дата, станом на яку особа визнана такою, що є пов`язаною з банком. Такий перелік є динамічним, він постійно оновлюється на підставі зміни інформації щодо особи, визначеної пов`язаною з банком. Якщо пов`язану з банком особу визначено такою на підставі рішення Комісії і перевірки операцій банків з такими особами, то за відсутності заперечень банку відповідна особа має бути включена банком до наступного щомісячного переліку пов`язаних з банком осіб.

Таким чином, рішення Комісії з питань визначення пов`язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами Національного банку України від 13 грудня 2016 року №105 в частині визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінансовий Вектор» пов`язаною з Публічним акціонерним товариством Комерційний банк ПриватБанк має обмежений термін дії - воно використовується для включення банком особи в наступний щомісячний перелік пов`язаних з банком осіб (це рішення по суті є адресованою банку вказівкою Національного банку України доповнити відповідний перелік, зробленою за наслідками здійснення банківського нагляду).

Норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо пов`язаних з банком осіб підлягають застосуванню, якщо особи підпадають під визначення частини першої статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», незалежно від того, чи був такий статус цих осіб підтверджений рішенням Національного банку України чи виявлений банком самостійно.

Суд звертає увагу на те, що у зв`язку зі зміною складу акціонерів ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк» колишні акціонери не є акціонерами цього банку з дня переходу права власності на акції від колишніх акціонерів до держави як інвестора. З того ж дня особи, які були пов`язані з ПАТ «КБ «Приватбанк» через свої зв`язки з колишніми акціонерами, втратили статус пов`язаних з цим банком осіб.

При цьому рішення Комісії від 13 грудня 2016 року № 105 у частині визнання позивача пов`язаною з ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк» особою було прийняте до того, як склад акціонерів цього банку змінився.

Отже, на час розгляду даної справи, рішення Комісії вичерпало свою дію щодо всіх позивачів незалежно від того, чи була до них застосована процедура обміну їх вимог до банку на акції банку.

Водночас позивач не позбавлений права посилатися на неправомірність прийняття таких рішень у частині, що стосується його прав, як на підставу позову з позовними вимогами, які можуть бути предметом судового розгляду.

Аналогічні висновки містяться в постанові Велика Палата Верховного Суду від 15.06.2020 у справі №826/20221/16.

Спір у справі № 826/20221/16 та у справі № 826/7501/17 за своєю суттю та змістом позовних вимог є аналогічними (однорідними).

Щодо визнання протиправними та скасування в частині, що стосується позивача:

- наказу уповноваженої особи Фонду ОСОБА_1 від 20 грудня 2016 року № 22 «Про заборону видаткових операцій з рахунків пов`язаних осіб»;

- рішення виконавчої дирекції Фонду від 20 грудня 2016 року № 2887 «Про погодження умов придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможності банку ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк»;

- рішення виконавчої дирекції Фонду від 20 грудня 2016 року № 2891 «Про здійснення розрахунково-касового обслуговування під час тимчасової адміністрації у ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк»;

- рішення виконавчої дирекції Фонду від 20 грудня 2016 року № 2893 «Про погодження умов продажу неплатоспроможного банку ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк»;

- наказу уповноваженої особи Фонду Соловйової Н. А. від 21 грудня 2016 року № 44 «Про перерахування коштів пов`язаних осіб».

Суд звертає увагу на те, що рішення про погодження умов придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможного банку та рішення про погодження умов продажу неплатоспроможного банку не створюють для позивача правових наслідків, оскільки такі наслідки можуть виникнути лише в разі укладення відповідних договорів.

Що ж до наказу про заборону видаткових операцій з рахунків пов`язаних з банком осіб, рішення про здійснення розрахунково-касового обслуговування під час тимчасової адміністрації, наказу про перерахування коштів пов`язаних осіб, то ці рішення є обов`язковими лише для працівників банку, тобто є внутрішніми документами банку.

Разом із цим якщо у справі, учасником якої є Фонд та/або його уповноважена особа, суд установить, що оскаржуваний позивачем акт є внутрішнім документом банку, який не створює жодних обов`язків для третіх осіб (у тому числі й контрагентів банку) і не спричиняє порушення будь-яких прав, сфера його застосування обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку, то з огляду на правову природу такого акта він не може бути предметом судового розгляду.

В контексті вказаного суд вважає за необхідне звернути увагу на висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.06.2020 у справі №826/20221/16 в якій зазначено наступне:

"88...провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування в частині, що стосується позивачів, наказу уповноваженої особи Фонду про заборону видаткових операцій з рахунків пов?язаних з банком осіб, рішення виконавчої дирекції Фонду про погодження умов придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможного банку, рішення виконавчої дирекції Фонду про здійснення розрахунково-касового обслуговування під час тимчасової адміністрації у банку, рішення виконавчої дирекції Фонду про погодження умов продажу неплатоспроможного банку, наказу уповноваженої особи Фонду про перерахування коштів пов`язаних з банком осіб не направлене на поновлення (і не здатне поновити) прав позивачів незалежно від юрисдикції суду.

89. Поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в широкому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

90. Отже, провадження у справі в частині зазначених вимог слід закрити, оскільки спір у цій частині не підлягає судовому розгляду в суді жодної юрисдикції."

Суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (пункт 1 частини першої статті 238 КАС України).

Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).

«Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).

Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує «легітимну мету» і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).

Суд зазначає, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2018 у справі №П/9901/135/18 (провадження №11-70сап18) зазначила, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

В поданих запереченнях проти закриття провадження представник позивача зазначає, що Законом України «Про банки і банківську діяльність» прямо передбачено можливість оскарження в суді рішення, дії або бездіяльність Національного банку України і таке право не залежить від того, чи залишається чинним відповідне рішення НБУ чи ні. Оскаржуване рішення НБУ про визначення ФІНВЕКТОР пов`язаною з Приватбанк особою мало відповідні негативні правові наслідки для ФІНВЕКТОР, ним порушені права та законні інтереси позивача.

Вказані заперечення представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінансовий Вектор» проти закриття провадження у справі, фактично зводяться до незгоди представника позивача з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2020 у справі №826/20221/16.

Суд зазначає, що позовна вимога в частині оскарження рішення від 13 грудня 2016 року №105 в частині визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінансовий Вектор» пов`язаною з Публічним акціонерним товариством Комерційний банк ПриватБанк особою, за своєю суттю є лише мотивом для захисту прав позивача в спорі щодо господарських відносин із банком, що і відповідає його дійсному прагненню.

Отже, підхід Великої Палати Верховного Суду щодо спорів про оскарження рішень про визнання осіб пов`язаними з банком є застосовним у цій справі.

Як вже зазначалось, під час розгляду спору про відшкодування шкоди, яка на думку позивача заподіяна таким рішенням, позивач вправі доводити відсутність у них статусу осіб, пов`язаних з банком, у певний період часу як підставу своїх вимог, посилаючись безпосередньо на частину першу статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також наявність процедурних порушень під час прийняття таких рішень, без оскарження рішення Національного банку України про визнання їх пов`язаними з банком особами як самостійної позовної вимоги.

Щодо позовних вимог про визнання нечинними з моменту укладення:

- договорів про придбання акцій та актів приймання-передачі за цими договорами,

- договору купівлі-продажу акцій банку та акта виконання зобов`язань за цим договором.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 14 статті 3 КАС у редакції до 15 грудня 2017 року (станом на момент виникнення спірних правовідносин) адміністративний договір це дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов`язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб`єкта владних повноважень, який є однією зі сторін угоди.

Водночас сторонами вищевказаних договорів про придбання акцій та актів приймання-передачі є позивач та ПАТ «КБ «Приватбанк». Держава в особі суб`єкта владних повноважень стороною цих договорів не є.

Отже, договори про придбання акцій та акти приймання-передачі за цими договорами не є адміністративними договорами, оскільки вони не відповідають наведеному вище визначенню адміністративного договору.

За загальним правилом, адміністративний договір, як і будь-який інший договір, укладається за вільного волевиявлення сторін, яке формується самими сторонами або призначеними ними представниками. Лише у випадках, встановлених законом, допускається укладення адміністративного або цивільно-правового договору від імені сторони через представника, який виконує представницькі повноваження за відсутності сторони або всупереч її волі.

Спірні договори про придбання акцій спрямовані на обмін вимог позивача на акції ПАТ «КБ «Приватбанк», тобто за правовою природою є договорами міни. Зазначені правочини є цивільно-правовими договорами, спрямованими на передання сторонами одна одній певного майна. У цій справі таким майном є права вимоги позивачів до ПАТ «КБ «Приватбанк» та акції останнього. Правове регулювання міни встановлене статтями 715, 716 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Отже, за загальним правилом саме власнику належить правомочність вчинення правочинів, спрямованих на розпорядженням його майном.

Від імені власника правочин може бути вчинений представником. Відповідно до частини третьої статті 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

У представництві розрізняють внутрішні і зовнішні правовідносини.

Внутрішні правовідносини виникають між представником і особою, яку представник представляє. Так, діючи від імені особи, яку він представляє, представник повинен діяти добросовісно та розумно (пункт 6 статті 3 ЦК України). Якщо між особою та її представником відсутні договірні правовідносини щодо представництва, то в разі порушення представником обов`язків діяти добросовісно та розумно, особа, яку представляє представник, вправі вимагати від нього відшкодування шкоди за правилами глави 82 ЦК України. Якщо представник діє на виконання договору доручення, між представником і особою, яку він представляє, виникають договірні правовідносини. Водночас особа, щодо якої представник вчиняє правочин від імені того, кого він представляє, не є учасником внутрішніх правовідносин.

Зовнішні правовідносини виникають між особою, яку представник представляє, та особою, щодо якої вчиняється правочин. Відповідно до статті 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє. Отже, представник не є ані стороною правочину, який він вчинив від імені особи, яку він представляє, ані учасником зовнішніх правовідносин.

Тому, участь в укладенні договорів уповноважених осіб Фонду як представників фізичних осіб позивачів та юридичної особи ПАТ «КБ «Приватбанк» не змінює цивільно-правової природи договорів міни.

Крім того, оцінюючи характер правовідносин у справах за участю Фонду та його уповноважених осіб, Велика Палата Верховного Суду сформулювала у своїх постановах висновки, які в цілому можна узагальнити так:

"Фонд виконує владно-управлінську функцію у відносинах, що випливають з організації виплати гарантованої державою суми відшкодування за вкладом, що не перевищує 200 000 грн (якщо адміністративна рада Фонду згідно з пунктом 17 частини першої статті 9 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування). Правовідносини стосовно отримання вкладником гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми мають управлінський характер і складаються між Фондом та вкладником без участі банку-боржника. Відповідно й спір, який випливає із цих правовідносин, є публічно-правовим. До публічно-правових віднесено й спори стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат, адже у таких відносинах Фонд виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду в цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб (така позиція викладена у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16, від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16, від 06 червня 2018 року у справах № П/811/3526/15, 813/6392/15, 818/377/16, 804/15159/15, 815/863/16, від 14 листопада 2018 року у справі № 127/25132/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 592/13020/17, від 23 січня 2019 року у справі № 639/5960/17 тощо).

Водночас спори, які виникають з правовідносин, що не охоплюються зазначеною державною гарантією і випливають з укладеного між банком і фізичною особою договору, де уповноважена особа та Фонд діють як представники сторони договірних відносин, а виконувані Фондом функції більшою мірою стосуються забезпечення відновлення платоспроможності банку або підготовки його до ліквідації, що законом доручено здійснювати лише Фонду, наприклад, про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів, не є публічно-правовими та не належить до юрисдикції адміністративних судів (така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 826/7532/16, від 23 травня 2018 року у справі № 811/568/16 та інших)."

У спірних правовідносинах участь Фонду та його уповноважених осіб обумовлена виконанням функцій виведення банку з ринку за участю держави. Специфіка характеру цих правовідносин полягає в тому, що метою участі держави визначено потребу забезпечення стабільності фінансової системи і захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників (постанова Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2016 року № 961 «Деякі питання забезпечення стабільності фінансової системи»), що свідчить про обумовленість цієї участі суспільним, публічним інтересом.

Водночас наявність суспільного, публічного інтересу не означає, що спір є публічно-правовим, оскільки регулювання, спрямоване на задоволення публічного інтересу, може бути як публічно-правовим, так і приватноправовим, відповідно і спірні правовідносини залежно від їх характеру можуть бути як публічно-правовими, так і приватноправовими, зокрема господарськими або цивільними.

Аналіз правових норм, що визначають функції Фонду у процедурі виведення банку з ринку за участю держави, дають підстави вважати, що вони зводяться до встановлення контролю над банком замість його статутних органів, виконання представницьких функцій шляхом вчинення дій від імені банку та інших осіб, забезпечення передачі контролю новому акціонеру державі як інвестору, єдиному члену вищого органу управління банком, а не контролюючому суб`єкту. Такі відносини є приватноправовими.

Договір купівлі-продажу акцій також не є адміністративним договором з причин, зазначених вище.

Спірний договір спрямований на продаж належних, зокрема, позивачу акцій ПАТ «КБ «Приватбанк» державі і особі уповноваженого органу, тобто за правовою природою є договором купівлі-продажу. Зазначений договір є цивільно-правовим договором, спрямованим на передання права власності на акції. Правове регулювання купівлі-продажу встановлене главою 54 ЦК України. Покупець за цим договором держава в особі Міністерства фінансів України діє як інвестор, а не як суб`єкт владних повноважень. Участь у цьому договорі держави як сторони договору покупця не змінює цивільно-правової природи договору купівлі-продажу.

Отже, відносини позивача з Банком щодо купівлі-продажу акцій банку та облік прав власності на них є корпоративними відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статі 12 Господарського процесуального кодексу України, у редакції яка діяла на момент звернення з позовом, але оскільки основною вимогою є цивільно-правова вимога про стягнення з Банку суми депозитів та процентів, то вимоги про захист права у зв`язку з укладенням таких договорів мають розглядатися як тісно пов`язані з основною вимогою також судом цивільної юрисдикції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2020 у справі №826/20221/16.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, провадження у справі слід закрити.

Аналогічні правові позиції викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2020 у справі №826/20221/16, а також у постановах Верховного Суду від 17.02.2021 у справі №640/19719/17, від 19.01.2023 у справі №826/7442/17, від 04.10.2023 у справі №826/13813/17.

Керуючись ст.44, 47, 160, 161, 189, 238, 239, 241-243, 248, 256 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяви представника Національного банку України, представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про закриття провадження у справі - задовольнити.

Провадження в адміністративній справі №826/7501/17 - закрити.

Роз`яснити позивачу, повторне звернення до Київського окружного адміністративного суду з спором між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Вступну та резолютивну частину ухвали складено та підписано у нарадчій кімнаті 15 травня 2024 року та проголошено у присутності представників сторін.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 17 травня 2024 року.

Копії ухвали надіслати особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Головуючий суддя Кочанова П.В.

Судді Діска А.Б.

Жукова Є.О.