Рішення

від 29.04.2024 по справі 210/4/23

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/4/23

2/214/75/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 квітня 2024 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючогосудді - Ковтун Н.Г.,

при секретарі - Фартушної Є.К.,

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 210/4/23/21 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Громов Юліан Анатолійович до Держави України в особі Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

10 лютого 2023 року на підставі ухвали Дніпровського апеляційного суду до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу надійшла вищевказана позовна заява.

02.01.2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до Держави України в особі Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь нього 1824994 грн. 80 коп. на відшкодування моральної шкоди. В рамках розподілу судових витрат, також стягнути з Держави Україна на користь позивача понесені згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №157 від 25.08.2023 судові витрати, пов`язані із проведенням експертизи у розмірі 19309,60 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що 20.05.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості щодо кримінального провадження №42020042630000201, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, ч. 1 ст. 366 КК України. 07.12.2021 ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі №210/3170/21, клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції Хоржевського Д.Д., в рамках кримінального провадження №42020042630000201 від 28.05.2020 щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України задоволено. Застосовано до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 діб починаючи з 06.12.2021 по 04.02.2022. Вказана ухвала слідчого судді від 07.12.2021 була постановлена в судовому засіданні за особистої участі в залі судового засідання ОСОБА_2 , відповідно з моменту оголошення цієї ухвали, ОСОБА_3 на цій підставі був затриманий та супроводжений до місця перебування в ДУ «Дніпровська установа виконання покарань №4».

29.12.2021 ухвалою Дніпровського апеляційного суду у справі №210/3170/21, апеляційну скаргу захисника Громова Ю.А. в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу слідчого судді від 07.12.2021 скасовано. Постановлено нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 задоволено частково. Застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 04.02.2021. підозрюваного ОСОБА_1 звільнено з-під арешту в залі суду. Суд апеляційної інстанції в мотивувальній частині своєї ухвали від 29.12.2021 зазначив, що слідчий суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в своїй ухвалі від 07.12.2021 помилково вважала доведеним ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість застосування до підозрюваного іншого менш сурового запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Позивач вказує на те, що він був підданий незаконному державному примусу шляхом обмеження волі у спосіб тримання під вартою у спеціалізованій державній установі зі спеціальним режимом у період з 07.12.2021 по 29.12.2021, загалом 23 дні. Враховуючи період часу перебування під незаконним державним примусом шляхом обмеження волі у спосіб тримання під вартою у спеціалізованій державній установі зі спеціальним режимом, який становив 23 дні, характер правопорушення, глибину душевних страждань, яких він зазнав з протиправною поведінкою щодо себе, які були викликані зміною нормального життєвого ритму, нормальних життєвих в`язків, беручи до уваги, що відновлення нормального життя вимагало від останнього додаткових зусиль, розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється у 1824994,80 грн.

Таким чином оцінений ним розмір моральної шкоди у 1824994,80 грн є достатнім для покриття завданих страждань, просить задовольнити позов.

Ухвалою суд від 02 березня 2023 року справу прийнято до провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

20 березня 2023 на адресу суду від відповідача Держава України в особі Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшов відзив, в якому просить закрити провадження в вказаній цивільній справі. Свої заперечення проти позову обґрунтовує тим, що зі змісту позовної заяви зрозуміло, що маральну шкоду позивачу завдано суддею Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області під час здійснення нею правосуддя. Закон України не передбачає можливості розгляду у суді позовних вимог про визнання незаконними дій/бездіяльності іншого суду після отримання останнім позовної заяви та визнання складу суду для її розгляду чи про зобов`язання іншого суду до вчинення процесуальних дій, оскільки такі дії/бездіяльність є пов`язаними з розглядом судової справи навіть після його завершення. Вирішення у суді спору за такими позовними вимогами буде втручанням у здійснення правосуддя іншим судом. Оскарження діяльності суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Вчинення (не вчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи. А також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (не вчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді). Зазначають, доказів щодо встановлення у визначеному законом порядку незаконності дій чи бездіяльністю суду, судді щодо винесення ухвали Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.12.2021 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , матеріали справи не містять. З урахуванням викладеного, просять провадження у цивільній справі у вказаній цивільній справі закрити.

Позивач скористався правом подання відповіді на відзив, в обґрунтування посилається на те, що поданий відповідачем процесуальний документ хоч формально і називається відзив, але по своїй суті є клопотанням про закриття провадження у справі, а тому просить суд розцінювати цю відповідь також як заперечення проти закриття провадження у справі. Зазначає, що викладені у відзиві заперечення, ґрунтуються на неправильному розумінні правової природи заявлених позовних вимог в цій справі. Відповідач дійшов хибних. Помилкових висновків про те, що оскільки моральну шкоду позивачу завдано суддею Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області під час здійснення правосуддя, а щодо судді та суду загалом на законодавчому рівні встановлений імунітет, тому ані суддя, ані суд не можуть бути відповідачами у цивільній справі, у зв`язку із чим відповідач доходить до висновку про помилковість відкриття провадження і просить суд закрити провадження у цій справі. З огляду на такий хибний висновок відповідача, останній у відзиві будує свої заперечення загалом на тому, що суддя та суд володіють імунітетом, тому не можуть бути відповідальними особами за завдану шкоду і відповідачами у справі тобто відповідач помилково ототожнює Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області та/або його суддю із самостійними відповідачами в цій справі, хоча окремих вимог до суду та/або його судді як до окремих відповідачів позивач не висуває, а законом не передбачено, що при зверненні до суду з позовом до держави відповідний суд та/або суддя також автоматично набувають процесуального статусу відповідачів, тобто окремо і незалежно від відповідача держави. Отже, позивач наголошує, що відповідачем у цій справі позивач визначив державу Україна, а не суд чи суддю, позаяк і позовна вимога сформульована саме відповідним чином. Судовий процес в цій справі відкритий та здійснюється щодо відповідача Держава Україна, яка, з огляду на специфіку свого статусу, представлена в цій конкретній справі в особі Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, що не наділяє такий суд окремим від держави Україна процесуальним статусом відповідача. Про те, що завдана фізичній особі шкода внаслідок незаконного застосування щодо неї запобіжного заходу, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб суду, прямо передбачено у ч. 1 ст. 1176 ЦК України. Держава Україна виступає в даній категорії справ в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав, що прямо передбачено зокрема ч. 1 ст. 173 ЦК України та підтверджується висновками Великої Палати Верховного суду з постанови від 08.02.2022 у справі №201/10234/20. Отже, вимога відповідача про закриття провадження у цій справі є безпідставною, тому позивач просить в її задоволенні відмовити. Позивач не погоджується із запереченнями відповідача, оскільки Держава Україна в цій справ представлена в особі Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, свідчить лише про те, що цей суд діє від імені відповідача Держави Україна, а не як окремий відповідач. Підсумовує, що Держава Україна є належним відповідачем в цій справі, натомість заперечення відповідача у відзиві суперечать правовому регулюванню спірних правовідносин, а тому є хибними та безпідставними.

Ухвалою суду від 29 червня 2023 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Громова Юліана Анатолійовича про призначення судової психологічної експертизи- задоволено.

Призначено у справі за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Громов Юліан Анатолійович до Держави України в особі Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди судову психологічну експертизу.

01 грудня 2023 року від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України на виконання ухвали суду від 29 червня 2023 року про призначення судової психологічної експертизи у цивільній справі надійшов висновок експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи №3119-23 від 17.11.2023.

Ухвалою суду від 07 грудня 2023 року поновлено провадження у вказаній цивільній справі.

29 грудня 2023 року представником позивача до суду направлено заяву про збільшення позовних вимог. Адвокат Громов Ю.А. просив стягнути з Держави Україна на користь позивача 1824994 грн.

Ухвалою суду від 23 січня 2024 року закрито підготовче провадження у справі за вказаним позовом.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, підтримав викладені в позовній заяві обставини, просив позов задовольнити та стягнути моральну шкоду. Суду пояснив, що в рамках кримінального провадженння, йому , як підозрюваному за рішенням слідчого судді Дзержиинського районного суду м.Кривого Рогу 7.12.2021 йому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою , апеляційним судом 29.12.2021 ухвала слідчого судді була скасована та йому звільнено з під варти, обрано запобіжний захід домашній арешт. У зв`язку з незаконним рішенням суду він зазнав значних моральних страждань під час перебування під вартою, які полягали у приниженні його честі та гідності. Моральна шкода була розрахована з розрахунку 2 тис євро за одну добу тримання під вартою за офіційним курсом НБУ. Така сума розраховано за практикою Европейського суду у справу "Гана проти Молдови". Експертом не визначено розмір шкоди, оскікльи остаточно не з`ясовано його статус. Вважає, що моральна шкода має бути справедливою компенсацією. На цей час він є обвинуваченим, справа розглядається судом.

Представник відповідача - Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву, в якій просив справу розглядати без участі його представника. Просив урахувати мотиви, викладені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши думку позивача, з`ясувавши дійсні обставини справи, перевіривши та оцінивши надані сторонами докази, вважає, що у позові слід відмовити, виходячи із наступного.

За змістом ст.15ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

За змістом ч. 2-4 ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Статтею 56Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми права, відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Суду надано документи, які свідчить, що 20.05.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості щодо кримінального провадження №42020042630000201, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, ч. 1 ст. 366 КК України.

07.12.2021 ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі №210/3170/21, клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції Хоржевського Д.Д., в рамках кримінального провадження №42020042630000201 від 28.05.2020 щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України задоволено.

Застосовано до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 діб починаючи з 06.12.2021 по 04.02.2022.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.12.2021 ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.12.2021 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 скасовано, застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 04.02.2021.

Кримінальне провадження №42020042630000201 наразі перебуває на стадії судового розгляду в суді першої інстанції Жовтневого районного суду місті Дніпропетровська, справа №201/5200/22. Станом на час ухвалення рішення, справа не розглянута.

Згідно висновку експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 3119-23 від 17.11.2023, ситуація, що досліджувалася за справою є психотравмувальною для ОСОБА_1 . ОСОБА_1 завдані страждання (моральна шкода). За умов ситуації, що досліджується у справі, тримання під вартою, ОСОБА_1 завдані страждання (моральна шкода. Встановити можливий розмір грошової компенсації на час проведення дослідження не є можливим (а.с.119-125).

У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки відповідача та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача. Таким чином, позивач повинен довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (пункт третійпостанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

За змістом ч. 1 ст.23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 3 цієї статті, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25 серпня 2020р. по справі № 372/3192/18).

Визначено, що відповідно до положеньКонституції Українифізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів, та роз`яснено, що відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, з яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставин, що мають значення для вирішення спору (пункти, третій, четвертий постанови).

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач наголошував, що його перебування під державним примусом шляхом обмеження волі, у спосіб тримання під вартою у спеціалізованій державній установі зі спеціальним режимом, строк якого становив 23 дні, є незаконним, що спричинило йому моральні страждання, пов`язані з позбавленням його певних прав, як фізичної особи.

Позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду із вимогами до відповідача про відшкодування 1824994,80 грн моральної шкоди, в позовній заяві стверджує, що моральна шкода полягає у душевних хвилюваннях.

Однак, долучений до матеріалів справи висновок експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 3119-23 від 17.11.2023, на підтвердження завдання позивачу моральної шкоди та визначення розміру грошового еквіваленту моральних страждань, не є беззаперечним доказом заподіяння моральної шкоди у вказаному у ньому розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 ЦПК України.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач просить стягнути з державного бюджету України на його користь моральну шкоду у розмірі 1824994,80 грн завданої неправомірними діями Держава Україна в особі Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Розмір 1 824 994, 80 грн, обраховано із розрахунку 2000 євро (за офіційним курсом НБУ на 12.12.2023 - 39,6738 ) за кожну одну добу тримання під вартою (загалом 23 доби), що відповідає практиці ЄСПЛ, а саме рішенню ЄСПЛ у справі «Гана проти Молдови», однак більше ніяким чином не мотивуючи заподіяння йому шкоди саме в такому значному розмірі.

Таким чином, позивачем не надано жодного доказу, який міг би підтвердити сам факт спричинення йому моральної шкоди та жодних доказів в обґрунтування заявленого розміру відшкодування.

Кошти державного бюджету належать на праві власності Державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є Держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга ст. 2 ЦК України). Згідно зі статтями 170, 176Цивільного кодексуУкраїни Держава не відповідає по зобов`язаннях державних організацій при здійсненні ними своїх повноважень, рівно як державні органи не відповідають по зобов`язаннях Держави. Тобто, Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Таким чином, відповідачем у справі є Держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди Державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.06.2018 року в справі № 910/23967/16).

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на Державу.

За змістом положень п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Відповідно до п.1 ч. 1. ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Дані підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

У разі відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті, відповідно до якої така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування державою шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Статтею 1176ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Таким чином, необхідною підставою для притягнення державного органу до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, що утворюють склад правопорушення, є підставою для відмови у позові.

Аналогічний висновок про застосування статей 1166, 1167, 1173, 1174, 1176ЦК України зроблено Верховним Судом України у постанові від 25.05.2016 у справі № 6-440цс16.

Відповідно до п. 2 ст.2Закону України«Про порядоквідшкодування шкоди,завданої громадяниновінезаконними діямиорганів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,органів досудовогорозслідування,прокуратури ісуду» - право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Так, свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 07.12.2021 ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі №210/3170/21, клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції Хоржевського Д.Д., в рамках кримінального провадження №42020042630000201 від 28.05.2020 щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України задоволено. Застосовано до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 діб починаючи з 06.12.2021 по 04.02.2022, але це є прямо передбаченим способом діяльності суду в подібних справах, і така діяльність передбачена КПК України і є законною.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.12.2021 ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.12.2021 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 скасовано, застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 04.02.2022. В своїй ухвалі, колегія суддів апеляційного суду вказує на те, що КПК не передбачає повноваження суду апеляційної інстанції щодо зміни ухвали слідчого судді, а лише щодо залишення її без змін або скасування, то оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а постановленою новою ухвалою підозрюваному обрано інший запобіжний захід. При цьому , апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність обгрунтованої підозри та наявності оризиків, передбачених п.1,2 ч.1 ст.177 КПК України.

Відповідно до частин першої-четвертоїстатті 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно частин першої-третьоїстатті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною першоюстатті 81 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Устатті 77 ЦПК Українипередбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормамистатті 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Суду надано документи, які свідчить, що 20.05.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості щодо кримінального провадження №42020042630000201, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, ч. 1 ст. 366 КК України.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває у статусі обвинуваченого по кримінальному провадженню №42020042630000201 від 20.05.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, ч. 1 ст. 366 КК України. Доказів, що відносно позивача ухвалено виправдувальний вирок, закрито кримінальне провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати, до суду позивачем не надано.

До того ж, позивачем не надано доказів на підтвердження перенесених ним душевних страждань, погіршення стану здоров`я, порушення нормальних життєвих зав`язків та стосунків з оточуючими, а також не зазначено з яких саме міркувань він виходив при визначенні розміру моральної шкоди у сумі 1 824 994, 80 грн.

За таких обставин, вбачається, що вимоги позивача про стягнення моральної шкоди не знайшли свого підтвердження належними доказами. З огляду на наведене, в задоволенні позову слід відмовити.

Що стосується повернення судового збору позивачу, суд зазначає наступне.

Позивач посилається на п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

При зверненні до суду із позовом про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, позивачі звільнені від сплати судового збору. Про те, суд вважає недоведеним посидання позивача на те, що його відносини з відповідачем регулюються Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», тому суд не знаходить підстав для звільнення останнього від сплати судового збору.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати у вигляді судового збору, які він сплатив при зверненні з позовом, залишити за позивачем.

Керуючись ст. 15, 16, 23, 1176 Цивільного кодексу України, положеннями Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», ст. 2, 4, 12, 76-82, 89, ч. 2 ст. 247, ст. 263-265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Держави України в особі Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 09.04.2024 року.

СуддяН.Г. Ковтун