Рішення

від 08.04.2024 по справі 727/910/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 727/910/24

Провадження № 2/727/562/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2024 року Шевченківський районний суд міста Чернівці в складі:

головуючої судді - Слободян Г.М.

за участю секретаря судового засідання - Костенюк О.І.

розглянувши за правилами загального позовного провадження, у відритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , фактична адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (остання відома фактична адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ); треті особи, що не заявляють самостійних вимог відносно предмету спору на стороні відповідача: виконавчий комітет Чагорської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (код ЄДРПОУ: 44486409; місце знаходження: с. Чагор вул. Незалежності, 66 Чернівецького району, Чернівецької області), Виконавчий комітет Чернівецької міської ради (код ЄДРПОУ: 04062216; місце знаходження: м. Чернівці, площа Центральна, буд.1) про позбавлення батьківський прав і стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог відносно предмету спору на стороні відповідача: виконавчий комітет Чагорської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, Виконавчий комітет Чернівецької міської ради про позбавлення батьківський прав і стягнення аліментів.

Позовну заяву обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її сином, та з народження проживає з нею та знаходиться на її повному утриманні. Стверджує, що відповідач ОСОБА_2 , який є батьком її сина, фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків ще в листопаді 2011 році, коли виїхав за межі України та покинув її саму з дитиною. Відповідно, вказує на те, що участі у вихованні дитини він не брав та не бере, матеріальної допомоги не надає. Зазначає, що відповідач не бачився та не виявляє бажання побачитися та поспілкуватися із сином, не цікавиться життям сина, його здоров?ям та навчанням. Стверджує, що рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 19.06.2018 року шлюб між нею та відповідачем було розірвано. Враховуючи викладене, а саме те, що відповідач жодним чином не виявляє бажання спілкуватися з сином та брати участь в його житті та вихованні, не цікавиться здоров?ям та благополуччям сина, просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до його неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред?явлення цього позову та до досягнення дитиною повноліття.

Рух по справі та позиція сторін.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27.02.2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні.

21 березня 2024 року у зв?язку із необхідністю уточнення анкетних даних, а також залучення до справи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо спору, позивачем скеровано до суду позовну заяву в новій редакції.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28.03.2024 року підготовче провадження по справі закрито.

Позивач ОСОБА_1 , та в її інтересах представник, адвокат Роскрут В.В. у судове засідання не з`явилися, однак позивачем було скеровано на адресу суду заяву в якій просить судовий розгляд провести за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про місце, час та дату судового розгляду справи. Відомостей про поважність причин неявки до суду не надав.

Від представника третьої особи: виконавчого комітету Чагорської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, сільського голови Коблюк Г., до суду надійшла заява в якій просять провести судовий розгляд справи за їхньої відсутності, заявлені позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи не здійснювалося.

У відповідності до положень ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд вважає, що можливо розглянути справу у відсутність відповідача, та зі згоди позивача в заочному порядку, що відповідатиме вимогам ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо інформації про взаємовідносини сторін, суд приходить до висновку про можливість вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення.

Досліджені судом докази та застосовані норми права.

Судом встановлено, що 07.06.2011 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали шлюб, який був зареєстрований у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції, актовий запис №707, свідоцтво про шлюб Серії НОМЕР_2 від 07.06.2011 року (а.с.62).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 червня 2018 року (№727/1723/18) шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 зареєстрований 07 червня 2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції, актовий запис №707, розірвано (а.с.68).

25.05.2017 року позивачем ОСОБА_1 було змінено прізвище з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 » (а.с.63).

Від вищевказаного шлюбу в ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , копія свідоцтва про народження дитини Серії НОМЕР_3 від 19.08.2017 року народження (а.с.69).

Як вбачається з витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_4 , з народження зареєстрований разом із матір?ю ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 (а.с.67, 70).

Наведе також підтверджується характеристикою №1994 від 26.12.2023 року, що видана сільським головою с. Чагор, ОСОБА_8 , згідно якої ОСОБА_3 проживає без реєстрації за адресою АДРЕСА_3 . Одружена разом з чоловіком ОСОБА_9 (копія свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_4 від 09.06.2023 року (а.с.71)), виховують двох дітей ОСОБА_10 та ОСОБА_4 . За час проживання у селі позивачка проявила себе з позитивного боку. Сусіди відгукуються про неї позитивно, не створювала ніяких труднощів, не була помічена у конфліктах з ними. За свідченням сусідів працьовита, доброзичлива, ввічлива. Зауважень з боку Чагорської сільської ради не було. (а.с.72).

Відповідно до довідки Чагорського ліцею від 26.12.2023р. №183, ОСОБА_4 навчається у 6-Б класі (а.с.73).

Згідно Психологічної-педагогічної характеристики №184 від 26.12.203 року, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , учня 6-Б класу Чагорського ліцею, ОСОБА_4 зарекомендував себе як старанний, дисциплінований працелюбний та уважний учень. Має навчальні досягнення високого рівня. Навчається у повну міру своїх сил. Має багато друзів. У своєму класі ОСОБА_12 користується повагою та авторитетом серед однолітків завдяки своїй відповідальності, розсудливості. Мама приділяє належну увагу вихованню сина. Мама завжди цікавиться потребами та успішністю ОСОБА_12 (а.с.74).

У відповідності до витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», ОСОБА_13 до кримінальної відповідальності не притягувалася, незнятої чи не погашеної судимості не має, у розшуку не перебуває (а.с.75).

Згідно довідки №1080 від 25.12.2023 року «Про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин» у позивачки відсутні ознаки психіатричних та наркологічних розладів (а.с.76).

Разом з цим, судом встановлено, що дитина проживала разом із матір?ю ОСОБА_1 , вітчимом - ОСОБА_9 та сестрою ОСОБА_10 у АДРЕСА_3 , що підтверджується актом №4 обстеження умов проживання, який складено службою у справах дітей та сім?ї виконавчого комітету Чагорської сільської ради 08.01.2024р. Комісією служби у справах дітей та сім?ї встановлено, що умови проживання дитини хороші, для виховання та розвитку дитини створені усі умови. Стосунки, традиції сім?ї хороші. (а.с.77).

Рішенням виконавчого комітету Чагорської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 09.01.2024р. №9-1/2024 затверджено висновок органу опіки і піклування Чагорської сільської ради про доцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.78).

Орган опіки і піклування Чагорської сільської ради, згідно зазначеного вище рішення від 09.01.2024. вирішив про доцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.79-82).

Зокрема, у висновку від 09.01.2024 року зазначено, що громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не виконує свої батьківські обов?язки стосовно свого сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме з дитиною не спілкується від народження, матеріально не допомагає, у вихованні участі не бере, в загальному на зв?язок не виходив. Тобто, батько дитини ОСОБА_2 не виявляв жодного бажання займатися вихованням сина та у добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання малолітньої дитини не надавав. Відповідач не дарував подарунків своєму синові ні на День народження, ні на День Святого Миколая, а ні на Новий рік. Коли дитина хворіла батько його не провідував, не цікавився станом його здоров?я та не надавав жодної матеріальної допомоги на лікування. Батько не піклувався про фізичний та духовний розвиток дитини, не забезпечував необхідного харчування та медичного догляду.

Таким чином, судом встановлено, що батько дитини, ОСОБА_2 , не цікавився навчанням, здоров?я, вихованням та в загальному життям сина - наведене знаходить своє підтвердження в досліджених у судовому засіданні допустимих та належних письмових доказів по справі.

Застосовані норми права.

Згідно ст.121 Сімейного кодексу України, права та обов`язки матері і батька дитини, ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей.

Згідно ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

У ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У відповідності до позиції Верховного Суду України, викладеною у п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», особи можуть бути позбавлені батьківських прав тільки з підстав, передбачених ст.164 СК України.

Згідно ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, жорстоко поводяться з дитиною, є хронічними алкоголіками або наркоманами, вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва, засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено ст. 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Тобто, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 від народження сина ні разу не відвідував його, з дитиною відповідач не спілкується, матеріально не допомагає, у вихованні участі не бере не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, дитина батька не знає. Тобто, всі обов?язки по матеріальному забезпеченню та вихованню малолітньої дитини наразі покладені на позивача - матір дитини.

Зазначені факти та обставини, встановлені на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини батьком, свідомого нехтування ним своїми обов?язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов?язків.

Відповідно до ст. 27 Конвенції ООН про права дітей від 20.11.1989 року (ратифікована Україною постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789-ХII), держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.

У своїй постанові від 26.01.2022 року у справі № 203/3505/19, Верховний суд прийшов до висновку, що відсутність протягом тривалого часу піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя; незабезпечення необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дитини, що надалі може негативно вплинути на її фізичний розвиток як складову частину виховання; недостатнє спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; несприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі є підставами для позбавлення батьків/одного з батьків батьківських прав.

Суд вважає, що посилання позивача на те, що відповідач жодним чином не приймає участі у вихованні синна знайшло своє підтвердження в судовому засіданні під час дослідження належних та допустимих письмових доказів, наявних у матеріалах справи, з яких вбачається, що відповідач по справі дійсно нехтує своїми батьківськими обов`язками, оскільки, як встановлено судом, відповідач від народження сина ні разу не відвідував його, не спілкується з сином та не цікавиться його життям сина, в тому числі, станом здоров?я та навчанням.

Проаналізувавши зазначені обставини справи, суд вважає, що в матеріалах справи наявні об`єктивні та переконливі докази того, що відповідач ОСОБА_2 свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками стосовно свого неповнолітнього сина ОСОБА_4 .

Відповідно до ст.6 Декларації прав дитини, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Однак, необхідно зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Разом з цим, частиною 2 статті 166 СК України встановлено, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов?язку щодо утримання дитини.

Згідно ч. 3 ст.166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов?язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов?язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров?я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров?я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;4) інші обставини, що мають істотне значення.

У відповідності до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Як встановлено статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум дітей віком від 6 до 18 років складає 3196 гривень.

Таким чином, у зв?язку з відсутністю матеріальної допомоги відповідача щодо утримання малолітньої дитини, суд вважає, що з відповідача ОСОБА_2 слід стягувати аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред?явлення цього позову та до досягнення дитиною повноліття.

Враховуючи вищевикладене, за таких обставин та зазначених вище положень законодавства, з урахуванням встановленого факту ухилення відповідача ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню свого сина ОСОБА_4 , суд приходить до висновку про наявність підстав, за яких відповідача слід позбавити батьківських прав та стягнути з нього аліменти на утримання дитини, у зв`язку з чим заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, слід стягнути з відповідача на користь позивача 1211,20 грн. судових витрат в погашення сплаченого позивачем судового збору, документально підтвердженого платіжною квитанцією №6103-2806-0110-0788 від 29.01.2024 року (а.с.2).

На підставі викладеного та керуючись ст.19, 121, 150, 164 СК України, ст.12, 13, 76, 81, 89, 137, 141, 247, 259, 264, 265, 268, 273, 280, 282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Винести заочне рішення по справі.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (остання відома фактична адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) батьківських прав відносно дитини, сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (остання відома фактична адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , фактична адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред?явлення цього позову та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (остання відома фактична адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , фактична адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) сплачений документально підтверджений судовий збір в сумі 1211,20 грн. (а.с.2).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 08.04.2024 року.

Суддя Слободян Г.М.