Ухвала

від 17.05.2024 по справі 462/4038/24

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

справа № 462/4038/24

УХВАЛА

17 травня 2024 року Суддя Залізничного районного суду м. Львова Боровков Д.О., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Львівської міської територіальної громади у Львівському районі Львівської області /Треті особи: ОСОБА_2 , Друга Львівська державна нотаріальна контора/ про визнання права власності на майно в порядку спадкування,

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду з позовом, у якому просить визнати за нею право власності на будинок АДРЕСА_1 , який складається з житлової кімнати 12,2 кв.м., житлової кімнати 12,0 кв.м., житлової кімнати 16,2 кв.м., кухні 11,7 кв.м., коридору 5,6 кв.м., санвузла 4,1 кв.м., загальною площею 61,8 кв.м., житловою площею 40,4 кв.м., допоміжних 21,4 кв.м., як спадкоємиці за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Подана позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, так як не викладено у повній мірі обставини, якими позивач обгрунтовує свої вимоги, не зазначені і не долучені докази, що підтверджують вказані обставини.

Так, всупереч вимогам п.4 ч.3 ст.175 ЦПК Україниу прохальній частині позовної заяви не зазначено повного змісту позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні у даній категорії справ.

Відповідно до ч.5 ст.12ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

З урахуванням ч.5 ст.12 ЦПК Українисуд, роз`яснює положеня наступних норм права та практики Верховного Суду у справах щодо спадкування нерухомості, об`єктів будівництва.

За загальним правилом при наявності самочинного будівництва до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, використані під час такого будівництва. Оскільки спадкодавець за життя не набув права власності на відповідне нерухоме майно, то й право на останнє не буде входити до складу спадщини.

Такий підхід узгоджується з концепцією універсального правонаступництва, що виступає методологічною засадою всього спадкового права. Цілісність концепції універсального спадкового правонаступництва забезпечується сукупністю таких чинників: 1) спадщина переходить до спадкоємців як єдине ціле; 2) безпосередність, яка виявляється у тому, що спадкоємець набуває спадщину безпосередньо від спадкодавця без попередньої передачі її третім особам; 3) одномоментність переходу спадщини до спадкоємців з часу її відкриття незалежно від часу прийняття та державної реєстрації; 4) права та обов`язки, що належали спадкодавцеві, переходять до спадкоємців у незмінному вигляді в тому складі, обсязі та вартісному виразі, які існували на час відкриття спадщини; 5) безумовність і беззастережність актів прийняття спадщини та відмови від її прийняття.

Як роз`яснюється в п.7Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008р. №7, якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво, до спадкоємців переходить право власності набудівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва. Якщо право власності на самочинно зведену будівлю визнано судом за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій вона розміщена, то до складу спадщини входить право на відшкодування витрат на будівництво. До спадкоємців, які прийняли спадщину, у разі знесення самочинного будівництва переходить обов`язок відшкодувати вартість витрат на його знесення і приведення земельної ділянки до попереднього стану. Додатково у п.6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами ст.376 ЦК України(про правовий режим самочинного будівництва) від 30.03.2012р. №6 наголошується, що право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень ст.1218 ЦКта з урахуванням роз`яснень, наданих уп.7Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008р. №7.

Наведене розуміння спадкування самочинного будівництва рельєфно простежується і в практиці Верховного Суду. Як зазначено в постанові від 28.04.2022р., право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень ст.376та ст.1218 ЦК, за змістом яких у разі здійснення спадкодавцем самочинного будівництва до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (постанова Верховного Суду від 28.04.2022р. у справі №359/9695/17, провадження №61-18743св20).

Всупереч вимогам ст.175 ЦПК України у позовній заяві не зазначено і не долучено доказів на підтвердження обставин, якими позивач обгрунтовує визнання за нею права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , загальною площею 61.8 кв.м. (згідно з технічним паспортом від 25.09.2023 року), проте спадкодавцю належав будинок загальною площею 56,10 кв.м.( заключення про можливість поділу будинковолодіння від 26.11.1979 року).

Крім цього, з аналізу схематичного плану будинку по АДРЕСА_1 , який був складений МБТІ убачається, що конфігурація будинку за часів життя спадкодавця не відповідає конфігурації цього будинку згідно з технічним паспортом від 25.09.2023 року.

Таким чином, є всі підстави вважати, що будинок по АДРЕСА_1 містить самочинне будівництво.

Однак, у позові не зазначено обставин та не додано доказів щодо надійності та безпечності самочинного будівництва та можливості його використання, а також щодо звернення позивача або спадкодавця до компетентних органів з питанням прийняття його в експлуатацію.

У відповідності дост. 185 ЦПК Українисуддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175і177цьогоКодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Виходячи з наведеного, вважаю, що позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачеві строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення даної ухвали, для усунення недоліків такої.

Керуючись ст.175, 185 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Львівської міської територіальної громади у Львівському районі Львівської області /Треті особи: ОСОБА_2 , Друга Львівська державна нотаріальна контора/ про визнання права власності на майно в порядку спадкування залишити без руху.

Надати позивачеві строк для усунення недоліків зазначених в мотивувальній частині цієї ухвали 10 /десять/ днів.

Строк усунення недоліків обчислювати з дня отримання позивачем ухвали.

Роз`яснити позивачеві, що у разі не усунення недоліків до вказаного терміну заява вважатиметься не поданою та буде повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя:

Оригінал ухвали.